НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

КОРОЛЬ ПАВЛО ПИЛИПОВИЧ

УДК 528.94

МАТЕМАТИКО-КАРТОГРАФІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ

ЛІНГВІСТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 11.00.12. – географічна картографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії НАН України

Науковий керівник

доктор географічних наук

Козаченко Тамара Іванівна,

Інститут географії НАН України,

головний науковий співробітник відділу картографії

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук

Жупанський Ярослав Іванович

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

професор кафедри географії України,

картографії та геоінформатики

кандидат географічних наук

Остроух Віталій Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри геодезії і картографії

Захист відбудеться “ 7 ” вересня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.163.01 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН України (01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44).

Автореферат розісланий “ 3 ” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук Т.Ю. Мельниченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність та доцільність даного дослідження обґрунтовується цілою низкою взаємозв’язаних причин, головними серед яких є наступні: неспіврозмірність темпів розвитку національного та регіонального лінгвістичного картографування, нагальна необхідність відпрацювання єдиних методик проведення комплексних національних і регіональних лінгвістично-географічних досліджень та лінгвістичного картографування, що покликані забезпечити відтворення та збереження архаїчних і діалектних мовних елементів з метою більш глибокого розуміння витоків української літературної мови; просторову локалізацію діалектних мовних елементів з метою диференціації території за лінгвістичним принципом і з’ясування її взаємозв’язку з історичними, етнографічними, політико-адміністративними та іншими чинниками; пошук ефективних методів і прийомів опрацювання та аналізу величезних інформаційних масивів вихідних лінгвістичних даних, а також засобів їх графічної та картографічної візуалізації тощо.

Наукове обґрунтування теоретичних підходів, методів і методичних прийомів створення лінгвістичних карт та математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем є важливими і актуальними завданнями української географічної та картографічної науки, вирішенню яких і присвячена дана робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний із держбюджетними темами науково-дослідної лабораторії атласного картографування кафедри фізичної географії географічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки, які виконувались з 19….: № ”… та 0103U000658 “Природа та екологія Західного Полісся”.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є розробка методологічних та методичних засад математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних досліджень з використанням геоінформаційних технологій.

Для досягнення цієї мети у роботі було поставлено і вирішено наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є територіальні мовні діалекти (системи), їх структурно-типологічні та генетичні зв’язки співвіднесені до стандартизованого варіанту – літературної мови.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні основи математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних досліджень (підходи, принципи, методи, прийоми і способи моделювання) з використанням ГІС-технологій.

Методи дослідження. Теоретичну та методичну основу дослідження складають: геоінформаційна концепція сучасної картографії; сучасні уявлення про роль картографічного методу у вивченні соціально-економічних об’єктів явищ і процесів, який базується на високій ефективності застосування карт і математичних моделей, ГІС-технологій і комунікаційних каналів для одержання, обробки та передачі просторових даних, створення електронних карт. В процесі дослідження було використано загальнонаукові методи і підходи: системний підхід та системно-структурний аналіз, які становлять основу наукової платформи дисертаційного дослідження й дозволяють реалізувати концепцію цілісності даної системи; історичний аналіз та синтез; моделювання (картографічне, математико-картографічне, структурно-графічне) при визначенні тематики та змісту карт; математичні методи (теорія графів, теорія множин, теорія нечітких множин, кластер-аналіз) при опрацюванні вихідної інформації; кібернетичні методи при опрацюванні методів геоінформаційного картографування і ГІС-аналізу, використанні сучасних програмних продуктів, які застосовувались при створенні баз картографічних даних і укладанні карт; методи класифікації при розробці теоретико-методичних засад регіонального лінгвістично-географічного картографування; конкретно-наукові методи філології та лінгвістичної географії.

При розробці нового напряму тематичного картографування автор спирався на теорію, наукові принципи й методи картографування, викладені у працях О.Ф. Асланікашвілі, М.М. Баранського, О.М. Берлянта, М.К. Бочарова, Я.І. Жупанського, А.П. Золовського, Т.І. Козаченко, О.В. Кошкарьова, І.Ю. Левицького, І.К. Лур’є, О.О. Лютого, О.І. Мартиненка, А.М. Молочка, Г.О. Пархоменко, А.І. Преображенського, Л.Г. Руденка, К.О. Саліщева, С.М. Сербенюка, Л.Є. Смирнова, В.Б. Сочави, В.С. Тікунова, В.О. Черв’якова, а також на теоретичні роботи в галузі лінгвістичної географії і діалектології Р.І. Аванесова, П. Ю. Гриценка, Й.О. Дзендзелівського, Ф.Т. Жилка, Т.В. Назарової.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці науково-методичних основ математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічних досліджень на основі геоінформаційних технологій. Найбільш вагомі результати дослідження, що характеризуються науковою новизною можна представити у вигляді наступних основних положень:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Результати викладені в даній роботі дозволяють сформулювати концепцію математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем і на її основі проводити різномасштабні за тематикою і територіальним охопленням лінгвістичні дослідження за універсальною методичною схемою із залученням стандартизованих пакетів прикладних програм. Створені серії електронних і паперових карт та інтегровані бази даних мають практичне значення при розробці картографічних творів цієї тематики і моделюванні регіональних лінгвістично-географічних систем.

Методичні аспекти проектування і створення лінгвістичних карт можуть бути використані при розробці типових географічних основ, проектуванні систем картографічних умовних знаків та легенд тематичних карт регіонального “Етнографічного атласу Волинської області”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібною працею, у якій реалізована авторська ідея та використано авторський підхід стосовно теоретичних, науково-організаційних та методико-технологічних положень побудови математико-картографічних моделей регіональних лінгвістично-географічних систем.

Розробка науково-методичних положень, що стосуються геоінформаційних основ регіонального лінгвістичного картографування, концепції пошарового представлення, проектування та складання електронних лінгвістичних карт, а також їх практична реалізація виконані автором особисто.

Обробка використаних у роботі фактичних матеріалів, виконувалась автором самостійно на основі первинних матеріалів, отриманих анкетним та експедиційним методами і люб’язно наданих к.філол.н. Ф.Й. Бабійом. Побудова пакету оригінальних прикладних програм для формалізації обчислювальних процедур виконана на основі програмного продукту фірми MathSoft Inc. – MathCAD PLUS 6.0 разом з к.т.н. В.У. Волошином.

При створенні серії лінгвістичних карт Волинської області автором використано програмний продукт фірми MapInfo Corporation – MapInfo Professional 7.0, на технічній базі якого було апробовано технологічну схему математико-картографічного моделювання і створено зразки картографічної продукції. При створенні географічних основ лінгвістичних карт використано електронну карту Волинської області масштабу 1:200 000 (НВЦ “Геодезкартінформатика”, 1997).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і були обговорені на таких наукових конференціях та семінарах: Міжнародній науковій конференції: “Генеза, географія та екологія ґрунтів” (Львів, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції: “Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку” (Львів, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції: “Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2003 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.), IX з’їзді Українського географічного товариства: “Україна: географічні проблеми сталого розвитку” (Київ, 2004 р.), XIV Міжнародному науково-методичному семінарі: “Географія й картографія: нове в тематиці, структурі, змісті та технології створення навчальної літератури, карт і атласів” (Харків, 2005 р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми математичного моделювання, прогнозування та оптимізації” (Кам’янець-Подільський, 2006 р.), а також на щорічних тематичних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 1999 – 2007 рр.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 праць, загальним обсягом … друк. арк. Із загальної кількості праць 7 (… друк. арк.) опубліковано у фахових виданнях; всі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить … сторінок комп’ютерного тексту, основний зміст викладено на … сторінках. Робота містить … рисунків (з них 27 – карти), … таблиць, 2 додатків. Список використаних джерел налічує … найменувань (з них … – картографічні).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі викладено обґрунтування теми дисертаційної роботи, її актуальність, наукову та практичну цінність.

У розділі 1 “Аналіз досвіду лінгвістично-географічних досліджень і картографування в Європі та Україні” проведено детальний аналіз літературних та картографічних джерел, а також узагальнено результати національних та регіональних лінгвістично-географічних досліджень і лінгвістичного картографування.

Загалом, слід відмітити поступовість еволюційного процесу становлення лінгвістичної географії шляхом формування двох основоположних наукових шкіл: романської (французької) та германської (німецької). Історично суперечка навколо поняття “діалект” (Г. Асколі – П. Мейер) сприяла тому, що в лінгвістичній географії одночасно із зародженням лінгвогеографічного методу виявляються дві основні тенденції: дослідження “атомістичних структур” Ж. Жільєрона (романська школа) і вивчення “мовних ландшафтів” Г. Венкера (германська школа), що призвело до подальшого розходження шкіл і напрямків дослідження як на емпіричному (збір і картографування матеріалу), так і на теоретичному рівні (аналіз карт). Зокрема, романська школа характеризується селективним картографуванням лінгвістичних особливостей шляхом написів фонетичною транскрипцією з подальшим аналізом територіального варіювання, а германська – комплексним картографуванням шляхом використання систем умовних позначень з подальшим дослідженням лінгвістичних полів та інтерпретацією даних лінгвістичного картографування.

Принципи романської школи лінгвістичної географії були покладені в основу створення атласів французької, іспанської, італійської, португальської та англійської мов, а принципи германської школи – в основу створення атласів німецької, голландської, болгарської, російської та білоруської мов.

Українська школа лінгвістичної географії сформувалась в результаті синтезу передових досягнень російської та германської (німецької) лінгвогеографічних шкіл і використовує для відображення лінгвістичних протиставлень детерміновані системи умовних позначень, що забезпечує системність представлення мови і передбачає можливість комплексного відображення її складної структури.

Процес формування української школи лінгвістичної географії від зародження до сьогодення можна представити п’ятьма основними етапами (табл. 1): початковим (кінець XVIII ст. – 30 рр. XX ст.), що відзначається створенням типологічних діалектичних класифікацій українських говорів і говірок та побудовою лінгвістичних карт диференціації території; класичним (30 рр. XX ст. – 60 рр. XX ст.), характерною рисою якого було вивчення окремих просторових одиниць в межах певних діалектних особливостей на основі створення тематичних лінгвістичних карт; новим (60 рр. XX ст. – 80 рр. XX ст.), що пов’язаний із системним дослідженням лінгвогеографічних явищ шляхом створення регіональних діалектологічних атласів; новітнім (80 рр. XX ст. – кінець XX ст.), що характеризується процесами уточнення українських мовних меж на суміжних територіях та відстеження українсько-слов’янських міжмовних контактів на основі побудови лінгвістичних атласів суміжних територій і сучасним (початок XXI ст.), що передбачає в рамках міжнародних лінгвістично-географічних проектів проведення фундаментальних досліджень міжнародних мовних взаємовпливів і зв’язків, та створення на їх основі комплексних міжнародних лінгвістичних атласів.

Таблиця 1

Періодизація лінгвістично-географічних досліджень в Україні

Назва періоду | Хронологічні межі | Визначальні риси | Основний напрямок картування | Найвизначніші твори

Початковий | Кінець XVIII ст. – 30 рр. XX ст. | Створення типологічних класифікацій українських говорів, побудова карт диференціації території | Типологічне | Михальчук К. “Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины"

Класичний | 30 рр. XX ст. –

60 рр. XX ст. | Вивчення окремих просторових одиниць в межах окремих діалектних особливостей, створення тематичних карт | Тематичне регіональне | Дзендзелівський Й.О. “Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (лексика)”

Новий | 60 рр. XX ст. –

80 рр. XX ст. | Системне дослідження лінгвогеографічних явищ, створення регіональних діалектологічних атласів | Комплексне регіональне | Атлас української мови (під ред. Закревської Я.В., Матвіяса І.Г та ін.)

Новітній | 80 рр. XX ст. – кінець XX ст. | Уточнення українських мовних меж на суміжних територіях, побудова лінгвістичних атласів суміжних територій | Тематичне та комплексне (українсько-слов’янських міжмовних контактів) | Лизанець П. “Атлас лексичних мадяризмів”, “Atlas gwar wschodnioslowianskich Bialostocczyzny”, “Atlas gwar bojkowskich”

Сучасний | Початок XXI ст. | Фундаментальні дослідження міжнародних мовних взаємовпливів і зв’язків, побудова міжнародних лінгвістичних атласів | Комплексне

(в рамках міжнародних лінгвістично-географічних проектів) | “Загальнокарпатський діалектологічний атлас”, “Загальнослов’янський лінгвістичний атлас”, “Лінгвістичний атлас Європи”

За цей період зусиллями провідних вітчизняних та зарубіжних діалектологів накопичено чималий доробок літературних і картографічних творів в галузі української лінгвістичної географії. До найвизначніших з них слід віднести найдетальніший регіональний “Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (лексика)” Й.О. Дзендзелівського (1958-1960), проблемний регіональний “Карпатський діалектологічний атлас” С.Б. Бернштейна (1967), “Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті” Т.В. Назарової (1985) та фундаментальну працю колективу Інституту українознавства НАН України – трьохтомний “Атлас української мови” (1984-2001). В рамках міжнародних лінгвістично-географічних проектів проводяться фундаментальні дослідження міжнародних мовних взаємовпливів і зв’язків з метою створення міжнародних лінгвістичних атласів: “Загальнослов’янського лінгвістичного атласу” і “Лінгвістичного атласу Європи”.

Історія лінгвістично-географічних досліджень та картографування Волині тісно переплітається з історією української лінгвістичної географії, однак має і свої специфічні риси, зумовлені багатьма історико-етнографічними та лінгвістичними чинниками, зокрема, тривалим перебуванням території області під владою Речі Посполитої, Великого князівства Литовського, Австро-Угорщини і Польщі, інтенсивними впливами польської та білоруської мов в транскордонних територіях тощо, що призвело до полонізації української мовної території і формування специфічних західноукраїнських говорів, ускладнених польськими та білоруськими говірками. Саме тому, будь-яке лінгвістично-географічне дослідження Волині передбачає виділення полонізмів і білорусизмів, як накладних рис на фоні типових західноукраїнських діалектів, пошарове представлення мовних пластів різних хронологічних зрізів та їх комплексний аналіз. Ці та інші обставини призвели до формування на початку XX ст. специфічної школи лінгвістичної географії, основоположниками якої були В’ячеслав Камінський та Юзеф Тарнацький.

За результатами лінгвогеографічних досліджень встановлено, що характерною особливістю сучасного лінгвістичного ландшафту історичної Волині є його діалектна неоднорідність, яка виявляється передусім у розмежуванні по лінії: Устилуг – Володимир-Волинський – Хобултова – Березовичі – Затурці – Торчин – Луцьк – Підгайці говірок північного (поліського) і південного типів. На південь від цієї лінії знаходиться волинський говір південно-західного наріччя, на північ – західнополіський говір північного наріччя. Лінгвістично-географічна диференціація території Волині зумовлюється передусім різною залежністю від наголосу рефлексації [?], [о], [е] в новозакритих складах. Обумовленістю рефлексації зазначених голосних наголосом західнополіський говір об’єднується з іншими північними говорами (середньополіським і східнополіським) у північне наріччя. Водночас західнополіський говір суттєво відрізняється від інших поліських низкою структурних інновацій, виникнення яких зумовлюється тривалими його контактами з говірками південного типу періоду Галицько-Волинського князівства XII-XIV ст.

На основі порівняльного аналізу західнополіських говорів північного наріччя і волинських говорів південно-західного наріччя, що побутують на території Волинської області, складено порівняльну таблицю основних диференційних ознак, яка використовується для формування програми-питальника при математико-картографічному моделюванні лінгвістично-географічної системи області (табл. 2).

Таблиця 2

Основні диференційні ознаки говорів Волинської області

Диференційні ознаки | Характерні риси говорів | західнополіських | волинських | Заміна давнього Ђ (ять) | монофтонгом “и” або “е”

(бида (беда), мишок (мешок), видро (ведро)) | голосним “і”

(біда, мішок, відро) | “Укання” | Повсюдно

(гулува, буруда, курова, дурога, сулома) | спорадично

(голова, борода, корова, дорога, солома) | Чергування приголосних звуків | не відбувається

(носити – носю, ходити – ходю, косити – косю) | відбувається

(носити – ношу, ходити – хожу, косити – кошу) | Протетичні приголосні | “в”

(вобід (вбід), ворати (врати), воко, Воля) | “г”

(губід, горати, гоко, Голя) | Звук “р” на початку складу | зберігає палатальність перед давнім “е”

(рєдно, порєдок, рєдок) | диспалаталізується

(радно, порадок, прамо, куру, вару) | Голосний “е” у ненаголошеній позиції | зазнає дещо пониженої артикуляції і переходить в “а”

(сташка, барех, на замлю) | не зазнає змін

(стешка, берех, на землю) | Закінчення в іменників середнього роду другої відміни називного відмінка однини | давнє “е” (“є”) з подовженням перед колишнім суфіксом –ь –

(знаннє, життє, колоссє, зіллє) | “а” (“я”) з відсутністю подовження приголосних

(знаня, житя, колося, зіля) | Шиплячі приголосні перед давнім носовим “е” | зберігають палатальність

(шєпка, чєс, жер, чєсом) | тверднуть

(шапка, час, жар, часом) | Наголос прислівників типу “холодно”, “тепло” | на останній склад

(холодно’, тепло’) | на перший склад

(хо’лодно, те’пло) | У розділі 2 “Теоретико-методичні засади регіонального лінгвістично-географічного картографування з використанням ГІС-технологій” розглянуто теоретико-методичні засади регіонального лінгвістичного картографування та прикладні аспекти їх реалізації з використанням геоінформаційних технологій.

Традиційні підходи до створення лінгвістичних карт і атласів виявляються надзвичайно трудомісткими і економічно неефективними, що спричинює оптимізацію процесу картоскладання. Впровадження ГІС-технологій в лінгвогеографічні дослідження зумовлюється необхідністю опрацювання та аналізу величезних за об’ємом і складністю структури масивів лінгвістичної інформації за рахунок розширених можливостей інформаційного і програмного забезпечення та формалізації процедур побудови динамічних моделей – електронних лінгвістичних карт.

Базовими складовими регіонального геоінформаційного лінгвістичного картографування є методи синтетичного та системного картографування, які визначають розвиток методів математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічних систем, автома-тизованих технологій їх реалізації і процедур створення картографічних та тематичних баз даних, які, в свою чергу, є головними компонентами лінгвістичних ГІС.

В основу концепції лінгвістичного картографування покладено принцип відображення об’єкта картографування як елемента мовної системи на різних її рівнях в результаті багатопланового перети-ну якісно відмінних протиставлень з метою встановлення структурно-генетичних зв’язків між загальними і окремими явищами діалектних фактів в суворо впорядкованій системі картографічних умовних знаків. Такий підхід передбачає розробку системи лінгвістичного картографування, що дозволяє істотно збагатити об’єкт картографування, підвищити інформативність карт та розширити можливості лінгвістичного картографування при відображенні мовних явищ як взаємопов’язаних елементів мовної структури.

Виявом просторового функціонування діалектної мови є континуум її територі-альних діалектів. Різноманітність діалектних варіацій кожної мови зумовлюється множиною внутрішньо- і зовнішньолінгвістичних чинників: нестабільністю її змін у різних частинах мовної території, відмінністю тенденцій у динаміці мікросистем, різними типами міжмовних і міждіалектних контактів, неоднаковою дією політичних та соціально-культурних факторів у різні періоди розвитку мови, змінною інтенсивністю впливу літературної мови тощо.

Лінгвістична карта є образно-знаковою моделлю просторової диференціації функціонування мови на певному часовому зрізі. У зв’язку з цим розділяють поняття просторового (територіального) прояву лінгвістичного елемента та його картографічного відображення. Просторовий прояв передбачає існування літературної норми а в певній точці (точках) реального (діалектного) мовного простору: у різних діалектах однієї мови ця літературна норма може реалізуватися в діалектних варіан-тах а, а’, a’’ (рис. 1). Відображення просторового прояву літературної норми на картографічній моделі (в картографічному просторі) формує ареальну відповідність цього факту, тобто на лінгвістичній карті однотипні діалектні факти а, а’, a’’... оконтурюють і відображають ареалами а, а’, a’’... .

Рис. 1. Картографічне моделювання елементарної лінгвістичної системи

Основний принцип побудови лінгвістичних карт – гра-фічна диференціація багатопланових відмінностей у межах об’єкта картографування за допомогою уніфікованої системи ієрархічно підпорядкованих графічних засобів, ретельно впорядкованих щодо їх поєднання, послідовності застосування і внут-рішньої співвіднесеності. Засоби лінгвістичного картографування мають різні форми реалізації: геометричні значки, ізоглоси, штрихування, кольоровий фон. Геометричні значки нано-сяться на карту відповідно до місцеположення окремих населених пунктів; ізоглоси, штрихування та кольоровий фон можуть відноситись як до окремих населених пунктів, узагальнюючи ареал, так і визначати контури ареалів (ізоглоси), або представляти всю територію картографування (штрихування, фони). Ці форми реалізації утво-рюють чітку систему картографічних засобів, основними принци-пами якої є: регламентована послідовність застосування графічних засобів – кольорів, рядів їх реалізацій та окремих графічних доповнень, а також взаємна підпорядкованість і графічна співвіднесеність графічних засобів у межах кожного ряду та кольорова і гра-фічна співвіднесеність між рядами графічних засобів. На основі сформульованих принципів розроблено систему картографічних умовних знаків для лінгвістичних карт.

Виконано пошарове представлення електронної лінгвістичної карти та визначено особливості створення кожного окремого шару (рис. 2). Обґрунтовано доцільність створення окремих тематичних інформаційних шарів: геометричних значків, ізоглос, штрихувань і фону та їх розміщення на лінгвістичній карті у чітко визначеному порядку відносно інформаційних шарів географічних основ.

Рис. 2. Пошарове представлення електронної лінгвістичної карти

Лінгвістичні карти складають специфічну групу тематичних соціально-економічних вузькоспеціалізованих карт, створених на загальногеографічній основі, а тому містять у своїй структурі загальноприйняті фізико-географічні, соціально-економічні та власне лінгвістичні елементи (рис. 3). Зокрема, до типових елементів лінгвістичної карти відносять картографічне зображення, математичну основу, легенду, допоміжне оснащення та додаткові дані. До специфічних елементів лінгвістичної карти слід віднести: коментар (допоміжне оснащення), програму і питальник (додаткові дані), а також особливі елементи тематичного навантаження – лексеми, фонеми, морфеми.

Рис. 3. Елементи лінгвістичної карти

Проведено класифікацію лінгвістичних карт і атласів. Визначено основні категорії класифікації лінгвістичних карт: тематика, характер відображеного матеріалу, міра охоплення мовної території, об’єкт картографування, характер репрезентації об’єкта, спосіб побудови, рівень узагальнення інформації, кількість змістових рівнів (табл. 3), а також категорії класифікації лінгвістичних атласів: просторове охоплення, зміст, методика побудови (табл. 4).

Таблиця 3

Класифікація лінгвістичних карт

Класифікаційні ознаки | Класифікаційні одиниці | Індексне

позначення

За тематикою | Фонологічні | Fl

Фонетичні | Ft

Акцентологічні | Ac

Морфологічні | Словотвору | M

Словозміни | Mc

Синтаксичні | Sy

Лексичні | L

Семантичні | Se

За характером відображеного матеріалу | Вихідні (фактографічні) | I

Проміжні (топологічних та структурних зв’язків) | II

Узагальнюючі (територіальної диференціації) | III

За мірою охоплення мовної території | Опорні | T

Відкриті | O

За об’єктом картографування | Окремих лінгвістичних елементів або груп лінгвістичних елементів, об’єднаних генетичним або системно-структурним зв’язком‘

Груп лінгвістичних елементів, об’єднаних ареальним зв’язком | “

За характером репрезентації об’єкта | Окремого слова | 1

Групи слів | 2

Нерегулярного або умовно-регулярного явища | 3

Регулярного явища | 4

Узагальненого регулярного явища | 5

Групи ареально об’єднаних лінгвістичних елементів | 6

За способом побудови | Індуктивні | I

Дедуктивні | D

За рівнем узагальнення інформації | Аналітичні | An

Комплексні | C

Синтетичні | S

За кількістю змістових рівнів | Одно рівневі | A

Багаторівневі | Паралельних ареалів | Ba

Контрастних ареалів | Bb

Деталізуючих ареалів | Bc

Таблиця 4

Класифікація лінгвістичних атласів

Класифікаційні групи атласів | Завдання картографування | Індексне

позначення

Регіональні | Виявлення ареалів діалектних елементів, мікроструктур і системних взаємозв’язків між ними на певній території; встановлення міждіалектних контактів; отримання матеріалів для дослідження генезису окремих діалектів та розвитку окремих діалектних явищ | R

Загальномовні | Виявлення ареалів певних явищ і структур мови, які мають різну територію поширення; визначення територіальних (діалектних) утворень мови; виявлення особливостей міждіалектних контактів; визначення архаїчних та сучасних міжмовних контактів; отримання матеріалів для дослідження генезису і розвитку певної мови та її діалектів, а також динаміки окремих явищ і структур мови | N

Груп споріднених мов | Дослідження мовної диференціації на основі лінгвістичних та позалінгвістичних факторів; реконструкція та історична детермінація діалектних явищ; виявлення міжмовних контактів і взаємозв’язків | G

У розділі 3 “МАТЕМАТИКО-КАРТОГРАФІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ НЕЧІТКИХ МНОЖИН” сформульовано концепцію та основоположні принципи математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем, визначено і детально охарактеризовано основні аналітичні операції та методи геоінформаційного просторово-часового моделювання, а також обґрунтовано доцільність та ефективність використання гнучкого математичного апарату теорії нечітких множин при побудові лінгвістично-географічних моделей.

В основу побудови лінгвістичної моделі покладено системний підхід досліджень у відповідності з розумінням завдань і предмету описової діалектології на основі таких центральних діалектологічних категорій як діалектна мова, часткова діалектна система та їх взаємовідношення.

Єдиним і цілком достатнім аргументом на користь моделювання системи діалектної мови на основі низки діалектів даної мови є структурна близькість цих діалектів, завдяки якій кожен діалект має потенційну можливість бути використаним як засіб спілкування з носіями будь-якого іншого діалекту. Система діалектної мови є такою науковою побудовою, що відображає потенційні можливості міждіалектного спілкування і пояснює, чим ці можливості зумовлені.

Значна територіальна диференціація української діалектної мови (рис. 4) зумовлює необхідність просторової локалізації вихідної лінгвістичної інформації шляхом картографування лінгвістичних явищ, а введення функції просторових координат дозволяє формалізувати обчислювальні процедури та математизувати процес моделювання лінгвістично-географічних систем.

Рис. 4. Класифікація діалектних одиниць української мови

Математико-картографічне моделювання передбачає формально-структурне членування лінгвістичного об’єкта та виділення в ньому формальних елементів, які стають предметом подальших досліджень. Таким чином, використання математичних прийомів в лінгвістиці передбачає заміну дифузної, інтуїтивно сформульованої лінгвістичної задачі вербального опису мови математичною мовою формальних обчислювальних процедур, які мають просту кібернетичну реалізацію, а створення лінгвістичних карт і атласів забезпечує їх візуалізацію.

Весь процес математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічних систем можна представити у вигляді елементарних ланок, які утворюють рівні моделювання. Кожна елементарна ланка завжди складається з математичної моделі і карти, створеної на базі цієї моделі, а їх кількість залежить від складності модельованої системи та кількості кроків, необхідних для створення підсумкової карти і коливається в межах від однієї до нескінченності. Переважна більшість лінгвістично-географічних систем відноситься до складних і надскладних, тобто включає розгалужений набір внутрішніх та зовнішніх системотвірних елементів та їх взаємозв’язків, що зумовлює необхідність різноманітного поєднання елементарних ланок у ланцюжки, тобто побудову складних математико-картографічних моделей, до яких відносять ланцюгові, мережеві та деревоподібні моделі.

Вибір системи математичних прийомів у лінгвістично-географічних дослідженнях залежить в першу чергу від визначення основних завдань та об’єктів аналізу. В цьому аспекті виділяють два основні напрямки: ймовірносно-статистична лінгвістика, що передбачає застосування методів теорії ймовірностей і математичної статистики та алгебраїчна лінгвістика, яка інтенсивно розробляється в теорії граматик і в теоретико-множинних моделях, що передбачає впровадження таких методів некількісної математики, як теорія множин, теорія алгоритмів, математична логіка тощо.

Лінгвістично-географічні дослідження передбачають аналіз та моделювання процесів взаємодії елементів в умовах некоректної вхідної інформації, необмеженої кількості слів-репрезентантів, розмитості географічного та атрибутивного простору, невизначеності при прийнятті остаточних рішень, а отже вимагають селекцію таких методів просторового аналізу, які мають широкі можливості для формалізації і моделювання (метод нечітких множин, метод нейронних мереж, теорія хаосу, теорія катастроф та фрактальний аналіз). Найбільш коректним математичним методом представлення вихідної інформації, просторового аналізу та моделювання лінгвістично-географічних систем слід вважати теорію нечітких множин. При математико-картографічному моделюванні регіональних лінгвістично-географічних систем широко використовуються такі властивості нечітких бінарних відношень як рефлексивність, симетричність і транзитивність, а також операції включення, доповнення, об’єднання, перетину, транзитивного замикання тощо.

Специфіка лінгвістично-географічних досліджень зумовлює широкий вибір стандартних аналітичних операцій геоінформаційного просторово-часового моделювання лінгвістично-географічних систем регіону (формування, редагування та агрегування просторових даних, геокодування, оверлей, мережевий аналіз, зонування тощо). Однак, сучасні лінгвістичні ГІС не мають повного набору просторово-аналітичних засобів, що зумовлює необхідність комбінування інструментів ГІС з програмами статистичного та мережевого аналізу, засобами складних математичних обчислень, пакетами об’ємного моделювання, що в повній мірі дозволить виконувати лінгвістично-географічні дослідження регіону на основі прийомів математико-картографічного моделювання.

У розділі 4 “МЕТОДИКА МАТЕМАТИКО-КАРТОГРАФІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНИХ СИСТЕМ РЕГІОНУ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС-ТЕХНОЛОГІЙ” здійснено апробацію запропонованої методики математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічної системи Волинської області, яка повністю підтвердила можливість та доцільність застосування потужного на основі використання математичного апарату теорії нечітких множин та багатофункціональних картографічних геоінформаційних систем на всіх етапах побудови моделей.

Процес математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем передбачає органічне поєднання лінгвістичної, математичної та картографічної складових і може бути структурно представлений у вигляді трьох взаємопов’язаних етапів: підготовки вихідного матеріалу до математико-картографічного моделювання; математико-картографічного моделювання функціонування і математико-картографічного моделювання територіальної диференціації лінгвістично-географічних систем (рис. 5).

Рис. 5. Структурно-логічна модель процесу математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем

Існує теоретична можливість застосування методів математичного аналізу та картографічних методів при дослідженні мовного матеріалу на етапі інтерпретації результатів математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічних систем, однак на даний час він не може бути практично реалізований в українській лінгвістичній географії, оскільки вимагає діахронічного обстеження мовної території із залученням обширних діалектологічних матеріалів (даних анкетних та експедиційних досліджень, лінгвістичних карт і атласів) і тому в даній роботі не розглядається.

Початковий етап математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем передбачає отримання необхідної інформації про об’єкт дослідження шляхом проведення комплексних діалектологічних досліджень, які виконуються на основі діалектологічних програм-питальників (рис. 6). Структура та об’єм діалектологічного питальника зумовлюється метою, завданнями і тематичною спрямованістю лінгвістично-географічного дослідження. Детальний аналіз лінгвістичних, етнографічних та історичних джерел дозволяє виділити характерні говіркові риси та сформувати перелік питань програми, з подальшою їх диференціацією за тематичними розділами.

Рис. 6. Структурно-логічна модель підготовки вихідного матеріалу до математико-картографічного моделювання

Основною метою математико-картографічного моделювання функціонування регіональних лінгвістично-географічних систем є вивчення, дослідження та відображення структурно-типологічних та генетичних зв’язків територіальних елементів діалектних мовних структур, що передбачає побудову матриць, графів, дендрограм, картграфів тощо, які визначають відношення між ними на множині діалектних мовних елементів.

Побудова математико-картографічних моделей функціонування регіональних лінгвістично-географічних систем здійснюється на основі вихідної математичної моделі – матриці експериментальних даних MED і передбачає органічне комплексування математичних та картографічних моделей, які в сукупності утворюють складну систему ланцюгових, мережевих та ієрархічних структур (рис. 7).

Рис. 7. Структурно-логічна модель математико-картографічного моделювання функціонування лінгвістично-географічних систем

Кінцевою метою будь-яких класифікаційних побудов в лінгвістично-географічних дослідженнях є територіальна диференціація населених пунктів на множині лінгвістичних форм. Характерною рисою цього етапу є застосування потужного математичного апарату теорії нечітких множин і пакету обчислювальних програм для оптимізації рутинних операцій нечіткої кластеризації множини населених пунктів на множині лінгвістичних форм з верифікацією її результатів (рис. 8), а також побудова підсумкових карт лінгвістичного районування території різних ієрархічних рівнів.

Рис. 8. Структурно-логічна модель математико-картографічного моделювання територіальної диференціації лінгвістично-географічних систем

Висновки

На основі детального опрацювання і аналізу літературних та картографічних джерел, узагальнення результатів регіональних лінгвістично-географічних досліджень, а також картографування та моделювання лінгвістично-географічних систем можна зробити наступні висновки:

1. Відмічено поступовість еволюційного процесу становлення європейської лінгвістичної географії на основі формування двох основоположних наукових шкіл: романської (французької) та германської (німецької), що відрізняються за методом картографування, характером картографічної основи та лінгвістичного навантаження. Підкреслено, що українська лінгвістична географія сформувалась в результаті синтезу передових досягнень російської та германської лінгвогеографічних шкіл і використовує для відображення лінгвістичних протиставлень детерміновані системи умовних знаків, а процес формування української школи лінгвістичної географії від зародження до сьогодення можна представити п’ятьма основними етапами.

2. Обґрунтовано доцільність вибору Волинської області як регіону лінгвістично-географічних досліджень. На основі порівняльного аналізу говорів, що побутують на території Волинської області складено таблицю диференціюючих ознак, яка використовується для формування діалектологічної програми-питальника при математико-картографічному моделюванні регіональної лінгвістично-географічної системи.

3. Розглянуто науково-методичні засади регіонального лінгвістичного картографування та прикладні аспекти їх реалізації з використанням геоінформаційних технологій. З’ясовано основні завдання і визначено об’єкт регіонального лінгвістичного картографування.

4. Охарактеризовано традиційні підходи до створення лінгвістичних карт і атласів та з’ясовано причини, які зумовлюють необхідність автоматизації процесу картоскладання. Впровадження геоінформаційних технологій в лінгвогеографічні дослідження зумовлене необхідністю опрацювання та аналізу величезних за об’ємом, складністю структури і різнотипністю лінгвістичних інформаційних масивів та формалізації процедур побудови на їх основі картографічних моделей - лінгвістичних карт, створення яких відбувається на основі різнофункціонального програмного забезпечення.

5. Викладено теоретичні передумови та концептуальні основи регіонального лінгвістичного картографування із використанням геоінформаційних технологій. Основою геоінформаційного лінгвістичного картографування є методи синтетичного і системного картографування, що визначили розвиток математико-картографічних методів моделювання лінгвістично-географічних систем, автома-тизованих технологій їх реалізації і створення картографічних та тематичних баз даних, які є головними компонентами лінгвістичних географічних інформаційних систем. Відмічено, що першочерговим завданням геоінформаційного лінгвістичного картографування зали-шається створення лінгвістичних карт як образно-знакових моделей дійсності, а його основною, визначальною рисою є багатоваріантність створення карт для вирішення специфічних проблемно-практичних завдань на основі новітніх засобів математико-картографічного моделювання.

6. Теоретично обґрунтовано та практично реалізовано принципи побудови системи машиноорієнтованих картографічних умовних знаків для лінгвістичних карт. В основу побудови СКУЗ лінгвістичної карти покладено принципи ієрархічної підпорядкованості, суворої регламентованості використання та співвідносності графічних засобів відображення окремих рівнів карти.

7. Виконано пошарове представлення електронної лінгвістичної карти та визначено особливості створення кожного окремого шару. Встановлено основні структурні елементи лінгвістичної карти та проведено класифікацію лінгвістичних карт і атласів.

8. Сформульовано концепцію та основоположні принципи математико-картографічного моделювання регіональних лінгвістично-географічних систем. В основу концепції покладено можливість представлення ієрархічно підпорядкованих груп української діалектної мови в їх протиставленні відповідникам української літературної мови різних лінгвістичних рівнів, а також специфіку створення моделей мовних систем, які при максимальному зменшенні розмірності вербальних описів втрачають мінімальну кількість своїх визначальних властивостей. Принципово, моделювання гіперсистеми української діалектної мови передбачає моделювання часткових діалектних систем різних семантичних та просторових рівнів на основі сукупності елементарних лексем, фонем, семем тощо з подальшим моделюванням системи систем.

9. Визначено і детально охарактеризовано основні аналітичні операції та методи геоінформаційного просторово-часового моделювання, зокрема, особливу увагу приділено функціям роботи з базами даних, а також математичним методам спеціалізованого аналізу, які мають широкі можливості в області формалізації обчислювальних процедур, дозволяють опрацьовувати значні масиви нечіткої географічної інформації і можуть бути використані для моделювання лінгвістично-географічних систем регіону.

10. Обґрунтовано доцільність та ефективність використання гнучкого математичного апарату теорії нечітких множин при моделюванні регіональних лінгвістично-географічних систем. Встановлено, зокрема, що вибір такого потужного математичного апарату зумовлюється можливостями коректного представлення, агрегування і опрацювання обширних інформаційних масивів лінгвістичних даних за умов просторової невизначеності, часової нестабільності та відсутності об’єктивних процедур їх отримання.

11. Вказано на можливість комбінування математичних та картографічних моделей при формалізації обчислювальних процедур та візуалізації результатів на всіх етапах моделювання лінгвістично-географічних систем.

12. Визначено основні фактори та процедурні моменти формування атрибутивної, об’єктивної і респондентської вибірок та методи опрацювання вихідного лінгвістично-географічного матеріалу.

13. Практично доведено можливість формалізованого представлення та картографічної візуалізації вихідних даних шляхом побудови матриці експериментальних даних та серії з 12 фактографічних лінгвістичних карт.

14. Побудовано матричні моделі перетину, подібності, відмінності, типовості, оригінальності та еквівалентності і їх картографічні аналоги – картграфи подібності та типовості -рівнів, що дозволило топологічно та географічно структурувати простір і тим самим встановити систему відношень на множині населених пунктів.

15. Запроваджено процедури нечіткої класифікації множини населених пунктів на множині лексичних форм, а також напрямки їх реалізації в матричній, графічній та картографічній формах, що дозволило підтвердити взаємозамінність методичних підходів і створило передумови для побудови математико-картографічних моделей лексичного районування території.

16. Вказано шляхи математичної реалізації процедур територіальної диференціації на основі алгоритмів нечіткої кластеризації, а також можливість її інтерпретації на основі створення картографічних моделей лексичного районування. Для реалізації процедури нечіткої кластеризації було використано модифікований алгоритм Данна-Беждека, за допомогою якого було визначено 1000 варіантів розбиття множини первинних кластерів на класи в залежності від заданої кількості класів та кількості первинних кластерів в кожному з них. Найбільш оптимальними виявилися два варіанти розбиття, які були покладені в основу створення карт територіальної диференціації говорів і говірок Волинської області.

17. Здійснено верифікацію результатів територіальної диференціації на основі повної заміни атрибутивного простору лексичних форм доповненням до первинної атрибутивної вибірки. Перевірка дала позитивні результати і, зважаючи на високий рівень змістової відповідності з картами-аналогами, дозволила запровадити жорстку процедуру лексичного районування території та підтвердила правильність обраних методів математико-картографічного моделювання лінгвістично-географічних систем.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.