Актуальність теми
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
НГУЄН ТХІ ТХУ Лінь
УДК 339.924(597)
ІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА В’ЄТНАМУ
В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник доктор економічних наук, професор,
Луцишин Зоряна Орестівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
Інститут міжнародних відносин,
професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Лук’яненко Дмитро Григорович,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
завідувач кафедри міжнародного менеджменту
кандидат економічних наук, доцент,
Орєхова Тетяна Вікторівна,
Донецький національний університет МОН України,
доцент кафедри міжнародної економіки
Захист відбудеться “ 22 ” жовтня 2007 р. о “ 1600 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська 58, к.12.
Автореферат розісланий “ 22 ” вересня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.С.Поліщук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва і обігу, розширення економічної глобалізації, диверсифікація інформаційної складової господарського розвитку сприяла удосконаленню та модифікації інтеграційної політики з урахуванням не лише загальних принципів інтеграції, але й особливостей регіональних угруповань. Одновекторне інтегрування, яке домінувало до середини ХХ ст., вже не гарантує досягнення поставлених економічних цілей і не забезпечує підвищення рівня добробуту країнам, що розвиваються. З’являється нова інтеграційна стратегія - мультилатеральна, яка передбачає розвиток економічного співробітництва зі всіма потенційними партнерами (незважаючи на їх політичну ідеологію), які готові співпрацювати на рівних та взаємовигідних умовах як поза, так і в межах регіональних угруповань та міжнародних організацій. Виконання цієї стратегії забезпечується за рахунок прийняття відповідної інтеграційної політики, в рамках якої необхідно передбачити можливі варіанти інтеграції країни в економіку регіону та світу, запропонувати найбільш оптимальний з них і забезпечити їх реалізацію з максимальною ефективністю для досягнення бажаного рівня добробуту.
Особливо це питання гостро стоїть для країн, що розвиваються, які конкурують, в першу чергу, за розширення своїх експортних можливостей. Незважаючи на підвищення ролі інтеграційної політики для економічного життя країни в умовах поглиблення та інтенсифікації інтеграційних процесів у світовому та регіональному господарстві в наукових дослідженнях не приділяється належна увага комплексному вивченню структурних складових інтеграційної політики, факторів, які впливають на її формування, взаємозв’язок із економічною політикою держави в цілому. При розгляді міжнародної економічної інтеграції з’ясовують її суть, значення, етапи, механізми тощо, однак не виділяють інтеграційну політику як окрему структуроутворюючу складову. Вірніше сказати, її часто й не виділяють і не розглядають як окрему форму економічної політики, але саме характер інтеграційної політики сьогодні не лише впливає, але й визначає зовнішній економічний курс країни.
Теоретичні основи аналізу міжнародних інтеграційних процесів були закладені в роботах де Бірса (1941), Вайнера Я. та Бійо М. (1950), які сформували теорію митних союзів. Першими дослідниками економічних явищ, праці яких пізніше пов’язували із міжнародною економічною інтеграцією, були фахівці у сфері зовнішньої торгівлі та торгової політики – основоположники сучасної економічної науки Сміт А., Рікардо Д., МакКуллох Дж., Ліст Ф., Мілль Дж.С., Олін Б. Їх роботи визвали цілий каскад досліджень економічних ефектів митних союзів, зон вільної торгівлі, регіональних торгових блоків. Серед зарубіжних дослідників проблематики міжнародної економічної інтеграції та глобалізації можна виділити роботи таких авторів, як Аллей М., Баласса Б., Бей О., Хетне Б., Габрель С., Гендерсон Д., Гуд У., Даніелс П.Л., Кенічі К., Кіота К., Лазаро Д., Лінеманн Х., Маріо Б. Ламберте, Махлуп Ф., Медалла Е.М., Нагеш К., Ойкен В., Оман Чарльз П., Рамгопал А., Роланд-Холст Д., Робсон П., Стріттен П., Тінберген Я., Уінтерс Л.А, Уе Чіа Шіоу, Шифф М., Шолт Я. А., Шуджиро Урата та ін.
На пострадянскому просторі цією проблематикою займаються Абатуров В., Богатирьов І., Білорус О., Будкін В., Бураковський І., Гальчинський А., Геєць В., Гладій І., Гребенщиков Е., Делімарська Ю., Делягін М., Карчава А., Колесов В., Кузнецов В., Леснікова Г., Луцишин З., Лук’яненко Д., Макогон Ю., Новицький В., Пахомов Ю., Потапов М., Орехова Т., Рогач О., Румянцев А., Сіденко С., Філіпенко А., Шишков Ю., Шнирков О. та ін.
Серед в’єтнамських дослідників міжнародної економіки можна виділити Во Чі Тхань, Во Тхі Тхань Лок, Ле Тхань Бінь, Май Лі Куанг, Май Нгок Кионг, Нго Ван Діем, Нгуєн Тіен Чунг, Фам До Чі, Фам Хионг, Фам Тоан Тхієн, Чан Куок Хунг, Чан Нам Бінь, Чу Ван Кап та ін.
Незважаючи на багатоаспектність дослідження проблематики міжнародної інтеграції, питання сутності, значення, механізмів власне інтеграційної політики в сучасних умовах, особливо у Східно-Азійському регіоні та В’єтнамі, зокрема, залишається мало розробленим в економічній літературі. Саме цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з науковою темою кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин “Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та з темою “Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір”(номер державної реєстрації 06БФ048-01), яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у європейські правові та економічні системи” у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого розвитку України” (2006 – 2010 рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження механізмів та інструментів інтеграційної політики, розкриття її теоретичних і практичних аспектів у сучасних умовах міжнародної інтеграції і підсилення співробітництва в усіх регіонах світу, особливо у Східній і Південно-Східній Азії; на прикладі В’єтнаму дослідити особливості і роль інтеграційної політики у розвитку її національної економіки та підвищення рівня добробуту країни.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити низку завдань:
розкрити суть, особливості, етапи розвитку і вплив економічної глобалізації на сучасний процес міжнародної економічної інтеграції;
вивчити сутність, роль і місце інтеграційної політики для національної економіки з урахуванням існуючої ситуації у світовій економіці;
проаналізувати сучасні тенденції розвитку процесу регіоналізації у Східній і Південно-Східній Азії, з’ясувати причини їх змін за останні роки, а також вплив регіоналізації на характер інтеграційної політики;
дослідити особливості інтеграційного процесу у Південно-Східній Азії на прикладі АСЕАН, процесу інтеграції економіки В’єтнаму у систему світогосподарських відносин з другої половини ХІХ ст. до сьогодення, а також проаналізувати вплив регіоналізації на характер інтеграційної політики;
розкрити особливості використання інструментарію торгової політики для реалізації цілей прийнятої інтеграційної стратегії В’єтнаму.
Об’єктом дослідження є інтеграційна політика В’єтнаму в умовах міжнародної економічної інтеграції та посилення регіонального співробітництва у світі.
Предметом дослідження є механізми реалізації інтеграційної політики В’єтнаму в умовах сучасної міжнародної економічної інтеграції.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової економічної думки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, монографічна на наукова література, роботи відомих українських, в’єтнамських і зарубіжних вчених з питань інтеграції та новітнього регіоналізму й просторового розвитку. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод та метод багатокритеріального системного аналізу - при дослідженні теоретико-методологічних основ процесу міжнародної економічної інтеграції у підрозділі 1.1; описово-аналітичний метод, історико-логічний та системний підходи, ретроспективний аналіз і метод аналізу та синтезу – у дослідженні процесу об’єктивного розвитку міжнародної економічної інтеграції, історичного розвитку економічної інтеграції в рамках АСЕАН і В’єтнаму у підрозділах 1.2, 2.1 та 2.2); кількісного та якісного порівняння, статистичних методів, у тому числі графічного методу, а також регресійного і кореляційного аналізу - при оцінці ролі зовнішньоекономічної діяльності у розвитку національної економіки В’єтнаму у підрозділі 3.1 і застосуванні інструментів торгової політики для досягнення реалізації цілей прийнятої інтеграційної політики В’єтнаму у підрозділі 3.2.
Статистичною і фактологічною основою дисертації є дані та матеріали економічних досліджень Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Азійського банку розвитку, АСЕАН, Світової організації торгівлі, Центру міжнародної торгівлі (ITC), Відділу статистики ООН (COMTRADE), Гарвардського університету, Центру з аналізу глобальної торгівлі (Center for Global Trade Analyze), Національного бюро економічних досліджень – Кембрідж (National Bureau of Economic Research - Cambridge), Центру вивчення АСЕАН (Center for ASEAN Studies), Центру з міжнародного регулювання і розвитку Антверпу (Center for International Management and Development Antwerp), Торгового представництва США (Office of the US trade Representative), навчальної програми Fulbright для В’єтнаму, Генерального статистичного комітету В’єтнаму, Міністерства з інвестицій і планування В’єтнаму, Міністерства торгівлі і Міністерства фінансів В’єтнаму.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є однією з перших робіт, присвячених проблемі формування інтеграційної політики В’єтнаму у сучасних умовах поглиблення регіонального співробітництва. Чітке визначення дефініції „інтеграційна політика”, вивчення її особливостей та впливу на інші складові економічної політики, зокрема на торгову, дає можливість зробити теоретичні узагальнення і практичні рекомендації для В’єтнаму щодо формування стратегії інтеграційної політики, яка у подальшому впливатиме на економічну політику країни.
Вперше:
охарактеризовано внутрішню природу інтеграційної політики (суперечлива єдність економіко-політичних інтересів, цільові економічні завдання та перспективи, економічні пріоритети, пошук потенціалу економічного зростання та ін.), дуалізм її взаємозв’язку з економічною політикою (двоїстий характер інтеграційної політики, яка, в одних випадках виступає як взаємодоповнююча економічної політики, а в інших як її визначальна); виявлено залежність стійкого економічного зростання країни від визначеної інтеграційної політики, яка впливає на зовнішню та внутрішню економічну політику, і в глобальних умовах розвитку має бути виваженою, науково обґрунтованою і послідовною;
виокремлено із урахуванням історичної ретроспективи та на основі застосування принципів логічної послідовності та абстрагування етапи формування інтеграційної політики В’єтнаму в залежності від характеру і визначальних рис кожного: колоніальна інтеграційна політика (період колонізації В’єтнаму Францією – друга половина ХІХ ст. – 1945 р.); інтеграційна політика в рамках РЕВ (1975 – 1985 рр.); інтеграційна політика на початку нового курсу „Оновлення” (1986 – 1990 рр.) і мультилатеральна інтеграційна політика (з 1991 р.). Виявлено та науково обґрунтовано мотивацію вибору В’єтнамом економічної відкритості та мультилатеральної інтеграційної політики, яка в умовах асиметрії економічного розвитку передбачає економічне співробітництво зі всіма потенційними партнерами (як в середині інтеграційного угруповання, так і в регіоні в цілому), одночасну участь у декількох інтеграційних об’єднаннях (APEC, ASEAN) на основі багато-векторної, різноплощинної та різношвидкісної інтеграції; доведено, що на сьогодні вона є основним ключовим орієнтиром економічної політики країни в цілому;
на основі багатокритеріального системного аналізу процесу міжнародної економічної інтеграції встановлено та аргументовано, що теоретично та практично детерміновані традиційні стадії інтеграційного процесу (зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, валютний союз тощо) лише за окремими епізодичними випадками відображають рівень і синхронізовані масштаби об’єктивної економічної взаємодії всередині групи країн, а поетапний розвиток регіональної інтеграції акселерують політичні державні, між- та наддержавні рішення, які констатують економічні дії і створюють умови їх гармонізації;
удосконалено:
поняття “регіональне інтеграційне об’єднання” із урахуванням тісноти та ступеня економічної і політичної взаємовпливовості та взаємозв’язків; при цьому автор виділяє інтеграційне об’єднання із слабким і високим ступенями взаємозалежності, що в свою чергу дає можливість оцінити ступінь реального впливу прийнятої інтеграційної політики на економічну політику країни в цілому, і її складові, зокрема;
методичні підходи до розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з урахуванням найбільш ефективної для сучасної економіки В’єтнаму моделі економічної політики країни з домінуванням її інтеграційної складової, оскільки у В’єтнаму, по-перше, високий ступінь відкритості економіки; по-друге, інтеграційна політика є основним компонентом інших (податкової, митної, фінансової, валютної) політик та, по-третє, участь у АСЕАН як інтеграційному об’єднанні із слабким ступенем взаємовпливу змінила лише частину складових всієї економічної політики В’єтнаму;
отримали подальший розвиток:
системний підхід у виділенні етапності інтеграційного процесу і його впливу на торгову, виробничу та фінансову стадії, які супроводжуються структуроутворюючими складовими, що проявляються через інституційну та функціональну інтеграцію в комплексі забезпечуючи реальну інтеграцію; встановлено, що кожному етапу економічної інтеграції відповідає різна за змістом інтеграційна політика (із своєю тактикою та стратегією);
систематизація історичного процесу розвитку АСЕАН, а також етапність виникнення і розвитку програм економічного співробітництва в рамках цього інтеграційного об’єднання. Зроблено висновок про нерівномірність та асиметрію інтеграційних процесів в АСЕАН, обумовлених зовнішньополітичною ситуацією у момент його створення, яка не сприяла економічному співробітництву країн регіону. З кінця 1980-х років сформувалися сприятливі зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні умови для поступового розширення АСЕАН, як організації. Досліджено та аргументовано, що прийняття В’єтнаму в члени АСЕАН, як практично й Лаосу, М’янми, Кампучії було фактом більш політично обумовленим, ніж економічно мотивованим;
ідея необхідності зміни структури зовнішньої торгівлі В’єтнаму у напрямі поступового збільшення частки науково- та капіталомісткої продукції, яка має високу додану вартість, що підтверджено проведеними розрахунками індексу виявлених порівняльних переваг В’єтнаму, Індонезії, Малайзії, Таїланду, Сінгапуру і Кампучії для головних експортних товарів В’єтнаму;
аргументація специфіки системної взаємодії економіки В’єтнаму та країн азійського регіону з урахуванням аналітичної оцінки економічної ефективності на основі розрахунку трьох індексів регіоналізації для В’єтнаму, Індонезії, Малайзії, Таїланду, Сінгапуру, Кампучії, Японії, США, Китаю та Південної Кореї із урахуванням динаміки зростання ВВП, темпів структурних змін, які ці країни демонструють. Незважаючи на критичну роль розвинутих країн для економіки В’єтнаму з точки зору превалюючої експортно-імпортної орієнтації, це дозволить країні досягти більш високих темпів зростання економіки, доходу на душу населення і експорту, оскільки сформуються більш вигідні умови торгівлі.
Практичне значення дисертаційної роботи. Основні положення, висновки і рекомендації дослідження можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади В’єтнаму при розробці і формуванні механізмів регулювання торгової політики для реалізації своєї інтеграційної політики.
Практичне значення одержаних результатів підтверджується довідкою Посольства В’єтнаму (довідка №06-2/07 LHS від 06.02.2007 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовувались у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Світова економіка”, “Міжнародні економічні відносини” та “Економіка АТР” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 266-34 від 02.03.2007 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та конференціях і семінарах: VII Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27 – 28 травня 2004р.); науково-теоретичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14 жовтня 2004 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (27 жовтня 2005 р., м. Київ).
Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей і 1 тези виступу на міжнародній науковій конференції загальним обсягом 2,8 д.а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури із 270 найменувань на 21 сторінці та 8 додатків на 26 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації – 174 сторінки, у тому числі 19 таблиць на 10 сторінках, 17 рисунків на 9 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено її мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У розділі 1 – “Теоретико-методологічні основи сучасної міжнародної інтеграційної політики” досліджено теоретичне та методологічне підґрунтя інтеграції та інтеграційної політики, виявлено її сучасні тенденції і визначено роль у контексті нинішнього етапу економічного розвитку світогосподарської системи і національної економіки; проаналізовані основні наукові гіпотези економічних шкіл щодо проблеми економічної інтеграції, класифіковано і охарактеризовано основні концепції.
Незважаючи на дискусійність з приводу теоретичних питань, пов’язаних з міжнародною економічною інтеграцією, до цього моменту так і не вироблено єдиної позиції щодо поведінки держави в сучасних умовах ускладнення зовнішніх факторів, які впливають на стратегію інтеграції країни в цілому, а також на основні складові інтеграційної політики країни. Інтегруючи теоретичні погляди пострадянських та зарубіжних вчених-економістів, а також власне бачення даної проблематики, у дисертації запропоновано розглянути “інтеграційну політику” як систему заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері зовнішньоекономічної діяльності з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток інтеграційного процесу, реалізацію макроекономічних цілей з подальшою гармонізацією та уніфікацією торгової, валютно-фінансової та кредитної системи країни у рамках інтеграційного об’єднання. Враховуючи економічну сутність інтеграційної політики, характер її впливу на внутрішні та зовнішні економічні процеси, запропоновано критерії визначення її ролі при формуванні економічної політики країни в сучасних умовах міжнародної економічної інтеграції (Рис.1).
У ході дослідження проаналізовані основні положення наукових шкіл щодо економічної інтеграції такі як: ринкова, ринково-інституційна, структурна та неофун-кціональна, а також основні концепції міжнародної економічної інтеграції, зокрема: “синхронічні” теорії інтеграції; концепція концентричних кіл, селективної інтеграції або гнучкої геометрії, дво- та різношвидкісної інтеграції, частинного членства або секторальної інтеграції, коінтеграції (ЄС Інтеграційне угруповання в якому дана концепція є превалюючою.), розширення та кооперації (НАФТА), поглиблення інтеграційних зв’язків (АСЕАН), концепція “летючих гусей” (АТР). На основі цього встановлено, що кожній концепції відповідає і певна інтеграційна політика.
Рис.1. Структуроутворюючі чинники інтеграційної політики в системі економічної політики
Усі теоретичні узагальнення інтеграційних процесів у рамках основних шкіл та концепцій зосереджені на:
розмежуванні політико-правової форми інтеграції;
аргументації практики розвитку міжнародного співробітництва;
виявленні рушійних сил, факторів та особливостей інтеграційних взаємодій;
дослідженні “кінцевого результату” інтеграції та ін.
Однак жодна з цих шкіл та концепцій не визначають конкретну основу для формування інтеграційної політики. Відбувається розмивання “меж” між теоретичними концепціями, які односторонньо трактують інтеграційні процеси. До того ж, теоретичні концепції поки ще не можуть повноцінно відобразити усю повноту (глибину) практичного надбання інтеграції.
Сучасна фаза розвитку міжнародної економічної інтеграції характеризується посиленням методологічної складової дослідження інтеграційних політик в рамках відповідних моделей розширення регіональних інтеграційних блоків, необхідністю формування цілісного методичного апарату, який би містив у собі якості високої валідності та вірогідності прогнозованих результатів.
Аналіз основних тенденцій у сучасних процесах міжнародної економічної інтеграції, регіоналізації та глобалізації дозволив узагальнити і сформувати концептуальні положення щодо підвищення ролі інтеграційної політики в цілому, особливо для країн, що розвиваються, які є найбільш чутливими до зовнішніх змін. З’ясовано, що на цьому етапі інтеграційна політика має двоїстий характер. Вона може бути як взаємодоповнюючою, так і визначальною складовою економічної політики у залежності від ступеня взаємовпливу в середині інтеграційного об’єднання. Але саме для країн, що розвиваються, інтеграційна політика повинна стати визначальним фактором при формуванні економічної політики в цілому, оскільки вони не мають важелів впливу на розвиток світової економіки, а можуть лише адаптовувати свої економіки до умов, які на сьогодні диктують регіональні угрупування, міжнародні організації та найрозвинутіші країни світу.
У розділі 2 – “Особливості інтеграційної політики В’єтнаму в рамках АСЕАН” проведено системний багатовекторний ретроспективний аналіз інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії на прикладі АСЕАН (перше інтеграційне угрупування, до якого вступив В’єтнам після проведення повномасштабної реформи національної економіки), запропоновано можливий сценарій подальшого розвитку інтеграційного процесу в цьому регіоні, виявлено основні етапи розвитку інтеграційної політики В’єтнаму, їх особливості, проведена оцінка результатів кожного етапу інтеграційної політики.
АСЕАН є найбільшим і найефективнішим інтеграційним об’єднанням Південно-Східної Азії, яке включає 10 країн-учасниць із загальним ВВП більш ніж 800 млрд. дол. й активно працює за усіма напрямами економічного співробітництва. У роботі комплексно проаналізовано низку програм співробітництва, зокрема програма створення зони вільної торгівлі АСЕАН – АФТА, в рамках якої країни не лише зменшують тарифні ставки, а й ліквідовують всі нетарифні та кількісні бар’єри на шляху взаємної торгівлі з урахуванням вимог “Схеми надання преференційного тарифу загальної дії” в рамках створення зони вільної торгівлі АФТА – СЕРТ; паралельно з формуванням зони вільної торгівлі йде формування ще двох „зон” - інвестиційної зони АСЕАН (ASEAN Investment Area – AIA) The Framework Agreement on the ASEAN Investment Area/ Handbook on Investment Agreement in ASEAN. Jakarta. The ASEAN Secretariat, 1998. та зони торгівлі послугами (ASEAN Framework Agreement on Services – AFAS); існує схема промислового співробітництва АСЕАН (ASEAN Industrial Cooperation (AICO) scheme) AICO прийнята на 36-тій зустрічі міністрів економіки АСЕАН (Джакарта, 3 вересня 2004 р. замість раніше непрацюючої ASEAN Industrial Joint Venture and Brand-to-Brand Complementation schemes.
, основною метою якої є стимулювання розвитку спільного промислового виробництва між компаніями, які базуються на території АСЕАН. Крім цього, за останні роки відбувається активний культурний обмін між країнами-членами АСЕАН, які хоча й мають близькі корені, однак різняться своєю самобутністю.
Незважаючи на різносторонність програм співробітництва, початково низький рівень внутрішньорегіональної торгівлі, її схожу структуру, а також небажання держав-членів АСЕАН відмовитися від своїх протекціоністських прав не дає можливості цьому угрупуванню повністю реалізувати та отримати очікуваного збільшення обсягу їх внутрішньорегіональної торгівлі (Рис. 2). Поряд з цим, практика показує, що вигідна зовнішня торгівля з США, Японією, ЄС, Китаєм тощо, яка базується на принципах селективної політики торгового співробітництва - є більш пріоритетною для країн-членів АСЕАН, тому в останній час відбувається активізація інтеграційних процесів між членами та не членами цієї організації з метою забезпечення стабільних експортних ринків та їх подальшого розширення.
Джерело: ASEAN Annual Report 2004 – 2005, АФТА, International Trade Statistic 2001, 2002, 2003, 2004, 2006.
Рис. 2. Торгівля в межах АСЕАН та з третіми країнами
Таким чином, для підтримки та підвищення ефективності програм співробітництва АСЕАН, країнам необхідно переглянути список товарів, які були виключені зі схеми СЕРТ, диверсифікувати товарну номенклатуру та йти на більш потужні компроміси для збільшення ролі АСЕАН як у взаємній торгівлі, так і в розвитку країн-учасниць.
Активізація процесу регіоналізації у різних регіонах світу змусила країни Східної та Південно-Східної Азії поглиблювати інтеграційні процеси у рамках регіону. Результатом стали переговори з приводу створення Економічної спільноти Східної Азії (ЕССА - East Asian Economic Community), так званого об`єднання АСЕАН+3, яке включає в себе 10 членів АСЕАН, Японію, Південну Корею та Китай, і АСЕАН+4 – 13 країн ЕССА та Індію. З метою посилення ролі азійського регіону були пропозиції інтеграції всіх субрегіональних інтеграційних об`єднань Азії, у тому числі й ЕССА. Існує великий потенціал взаємодоповнення економік цих країн, який, нажаль, до нині не використовується у повному обсязі. Окрім виробничого взаємодоповнення, азійський регіон включає в себе країни, економіки яких найбільш швидко зростають серед усіх країн світу, що забезпечує значну ємність ринку для реалізації товарів та послуг. Пан-Азійське економічне співробітництво може дозволити максимальну експлуатацію такого взаємодоповнення та ринкових можливостей. Співтовариство може мати не лише регіональні торговельні угоди та співробітництво у фінансовій і монетарній сферах, а й співпрацювати в інших сферах економічного життя країн-учасниць. Це може бути розвиток внутрішньорегіонального потоку ПІІ, передача технологій та знань, розвиток транспортної інфраструктури, співробітництво у сфері енергетики та комунікації, охорони здоров’я тощо. Однак, сьогодні реально йде підготовка тільки до створення ЕССА, тобто АСЕАН+3. Якщо буде створено АСЕАН+3, то за багатьма показниками воно буде співставним чи навіть більшим, за два найпотужніших інтеграційних об’єднання світу – ЄС та НАФТА (Табл. 1).
Таблиця 1
Економічний потенціал існуючих та перспективних економічних блоків
Параметри | ЄС | НАФТА | АСЕАН | АСЕАН+3 | АСЕАН+4
ВВП (трлн.дол.) | 10.069 | 11.716 | 0.672 | 7.014 | 7.613
Частка у світовому ВВП (%) | (27.69) | (32.23) | (1.85) | (19.29) | (20.94)
Валовий національний дохід (за паритетом купівельної спроможності) трлн.дол. | 10.132 | 11.855 | 2.095 | 13.03 | 16.098
Частка у світовому ВНД (%) | (19.75) | (23.10) | (4.08) | (25.39) | (31.37)
Експорт (трлн.дол) | 2.603 | 0.996 | 0.447 | 1.552 | 1.607
Частка у світовому експорті (%) | (34.80) | (13.32) | (5.98) | (20.75) | (21.48)
Міжнародні резерви (трлн.дол.) | 0.545 | 0.206 | 0.244 | 1.516 | 1.618
Населення (млрд.чол.) | 0.418 | 0.323 | 0.537 | 2.001 | 3.065
Частка у світовому населенні (%) | (6.66) | (5.15) | (8.56) | (31.91) | (48.87)
Джерело: World Development Report 2005 and Asian Development Bank, Key Indicators 2004.
В’єтнам, як член АСЕАН, відіграє все більш важливу роль у цьому об’єднанні завдяки достатньо високому темпу зростання ВВП, який у середньому складає за останні 18 років більш ніж 6% в рік (Рис.3), та великою чисельністю населення, за якою поступається лише Індонезії.
Джерело: Asian Development Bank – Key Indicators 2006 (Азійський банк розвитку – головні індикатори 2006 р.).
Примітка: 2006 р. – прогнозні дані.
Рис. 3. Динаміка та співвідношення основних макроекономічних показників В’єтнаму 1986 – 2006 рр.
Формування інтеграційної політики у В’єтнамі відбувалось у відповідності до історичного розвитку країни. За змістом та з урахуванням ретроспективної модифікації економічної сутності можна виділити 4 основних етапи інтеграційної політики:
1) етап колоніальної інтеграційної політики (період колонізації В’єтнаму Францією - з другої половини ХІХ ст. по 1945 р.);
2) інтеграційна політика в рамках РЕВ (1975 – 1985 рр.);
3) інтеграційна політика на початку нового курсу „Оновлення” (1986 – 1990 рр.);
4) етап мультилатеральної інтеграційної політики (з 1991 р.).
Аналіз форм та етапів інтеграційної політики дає можливість зробити висновок, що мультилатеральна інтеграційна політика В’єтнаму, базуючись на концепції “летючих гусей”, яка притаманна країнам АТР та концепції поглиблення інтеграційних зв’язків (АСЕАН) за своєю суттю є різношвидкісною з елементами гнучкої асиметрії.
Аналіз досягнутих економічних результатів кожного етапу дозволив зробити висновок про те, що тільки із становленням ринкових відносин, відкритістю національного господарства світовій економіці, ефективному та раціональному управлінню факторами виробництва, чітким виконанням законодавства та цілей інтеграційної політики можна розраховувати на економічний успіх інтеграційного процесу.
У третьому розділі - “Механізм реалізації інтеграційної політики В’єтнаму” досліджено основну сферу реалізацій інтеграційної політики – зовнішньоекономічну діяльність В’єтнаму в рамках АСЕАН та всього світу, а також торговий механізм реалізації інтеграційної політики.
Лібералізація зовнішньоекономічних відносин В’єтнаму в 1986 р. почалася після прийняття політики “Оновлення”, яка передбачала односторонні заходи щодо відкриття національної економіки. В результаті прийнятих заходів стимулювання зовнішньоекономічної діяльності за період з 1987 – 2005 рр. В’єтнам досягнув швидкого зростання експорту, яке в середньому склало 24,3%, та отримав великий притік іноземних інвестицій – більше ніж 60 млрд. дол.
Комплексний аналіз структури зовнішньої торгівлі В’єтнаму показав, що до 1992 р. зростання відбувалося за рахунок експорту сирої нафти, однак її частка поступово зменшувалась через швидке збільшення у частці експорту кількості текстильної та швейної продукції (взуття, одяг), морепродуктів та сільськогоспо-дарських товарів (рис, кава, кешью, каучук тощо). Частка переробної продукції поступово збільшувалась з середини 90-х років, та з початком ХХІ століття її частка складала вже дві третіх всього експорту. Структура ж імпорту залишилася практично незмінною. Як і колись, лідерство залишається за технічною продукцією та транспортними засобами, товарами базового виробництва, хімічною продукцією, мінеральним паливом тощо. Таким чином, базуючись на типах експорту у залежності від рівня факторозабезпеченості країни, можна констатувати, що у В’єтнамі домінують 2 типи експорту. Експорт переробної продукції у В’єтнамі спочатку концентрувався на трудомістких низькотехнологічних ресурсномістких товарах, наприклад, напівфабрикати, каучук, який пройшов первинну обробку, меблі тощо, а з середини 1990-х років такі стандартні трудомісткі товари як одяг та взуття почали домінувати у експорті ресурсномістких товарів. За останні декілька років в експорті збільшилась частка середньотехнологічної продукції, однак їх частка в загальному обсязі експорту промислових (переробних) товарів залишається незначною.
З метою перевірки можливості збереження такої структури у подальшому автором проведено розрахунок індексу виявлених порівняльних переваг В’єтнаму за формулою:
Де RCA ijt – виявлені порівняльні переваги товару i країни j за рік t.
Х ijt – експорт товару i країни j за рік t.
Х rjt – експорту групи товарів r країни j за рік t .
?Хist – сума експорту товару i в групі країн s за рік t.
?Хrst – сума експорту групи товарів r в групі країн s за рік t.
Результати показали, що В’єтнам дійсно володіє виявленими порівняльними перевагами в експорті нафтогазової продукції, текстильних та швейних товарів у порівнянні з декількома країнами АСЕАН та торговими партнерами. Звідси, можна очікувати подальшого розширення В’єтнамом експорту цих товарів. Однак, виходячи з досвіду багатьох країн регіону Південно-Східної Азії, які розвиваються, така структура повинна поступово змінитися, збільшуючи частку трудомістких середньо- технологічних комплектуючих для зборки. Для цього вже створено передумови, наприклад, відкриття потужного заводу Intel для виробництва електронних чіпів, ліній для виробництва авто- та комп’ютерних запчастин, а також офісного обладнання відомих марок. Це підтверджується на практиці, бо розрахунки показали, що поступово зростають порівняльні переваги такої групи товарів, як машини та обладнання.
Незважаючи на намагання збільшити обсяг торгівлі в середині АСЕАН, головними партнерами залишаються країни не члени АСЕАН. Серед них Японія, США, Китай, країни ЄС тощо. Однак, за розрахунками автора трьох індексів регіоналізації (абсолютний індекс (А) – частка експорту країни j в країну k у загальному обсязі експорту у світову економіку, відносний індекс (В) – частка експорту країни j в країну k у загальному обсязі експорту країни j та подвійний порівняльний індекс (С)) таке становище, можливо, зміниться, і В’єтнаму буде вигідніше вести торгівлю саме з країнами азійського регіону, оскільки в’єтнамська економіка краще взаємодіє з економіками цих країн ніж з країнами інших регіонів. Такий результат відповідає багатьом розрахункам, проведеними іншими економістами, зокрема результатам аналізу довгострокової перспективи економічного зростання та розвитку торгівлі в азійському регіоні до 2025 р., здійсненими економістами Роланд-Холстом Д., Вербіестом Ж.П. і Джаєм Ф. у 2005 р.
На основі розрахунку подвійного порівняльного індексу у роботі проаналізовано ступінь взаємодії між двома торговими партнерами.
де
j – базова країна,
k - країна партнер,
хjk - експорт країни j у країну k.
Комплексне врахування результатів розрахунку трьох індексів дало можливість зробити висновок щодо правильності вибору інтеграційної політики В’єтнаму. Зокрема, правильність вибору інтеграційної стратегії, спрямованої на поступове одностороннє відкриття національного ринку, вступ до АСЕАН з її програмами співробітництва, дозволила економіці В’єтнаму поступово адаптуватися до міжнародних стандартів ведення торгівлі та конкурентної боротьби у рамках регіону. Вступ до СОТ дає можливість В’єтнаму не лише брати участь у міжнародній торгівлі на повноправних засадах зі всіма учасниками світової економіки, але й вступити у справжню конкурентну боротьбу, вимагаючи від національних виробників або покращити ефективність своїх виробництв для виживання, або назавжди піти з ринку. Саме поступовість та послідовність дій в’єтнамського уряду у відповідності зі стратегією інтеграційної політики є гарантією сьогоднішнього економічного успіху країни.
Нові реалії міжнародної економічної інтеграції та глобалізації роблять актуальним пошук оптимальної інтеграційної політики для подальшого інтегрування країни у світову економіку, враховуючи всі особливості та інтереси національного господарства. Тільки після визначення стратегії цієї політики варто вибудувати економічну стратегію розвитку, оскільки такі країни, що розвиваються, як В’єтнам не мають важелів впливу на розвиток світової економіки, а можуть лише підлаштовуватися під її умовами, які на сьогодні диктують потужні регіональні угрупування, міжнародні організації та найрозвинутіші країни світу.
ВИСНОВКИ
Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій міжнародної економічної інтеграції та інтеграційної політики у контексті сучасних умов глобалізації дає можливість зробити низку висновків та рекомендацій, які характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.
Результатом уповільнення процесу міжнародної економічної інтеграції та багатосторонньої торгово-інвестиційної лібералізації є активізація дій регіональних угруповань з розширення географічних меж та збільшення своїх повноважень, а також підвищення ролі та підсилення пріоритетності інтеграційної політики для країн, що розвиваються, яка визначається як система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері економічної інтеграції з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток інтеграційного процесу, реалізацію макроекономічних цілей з поступовою гармонізацією та уніфікацією торгової, валютно-фінансової та кредитної системи країни у рамках регіонального об’єднання.
Інтеграційна політика має двоїстий характер. Вона може бути як взаємодоповнюючою, так і визначальною складовою економічної політики у залежності від ступеня взаємовпливу в середині інтеграційного об’єднання. Для В’єтнаму інтеграційна політика повинна стати домінуючою складовою при формуванні економічної політики країни, оскільки такі країни, що розвиваються, як В’єтнам, не мають важелів впливу на розвиток світової економіки, а можуть лише адаптовувати свої економіки до умов, які на сьогодні диктують регіональні угрупування, міжнародні організації та найрозвинутіші країни світу.
Інтеграційний процес в АСЕАН за останні декілька років відчутно активізувався. Поява плану щодо створення нового Економічного співтовариства Східної Азії за участю країн АСЕАН, Японії, Південної Кореї та Китаю виводить це інтеграційне об’єднання на якісно новий рівень взаємовідносин.
Аналізуючи історичний процес міжнародної економічної інтеграції В’єтнаму можна чітко виділити етапність формування його інтеграційної політики: етап колоніальної інтеграційної політики (період колонізації В’єтнаму Францією – з другої половини ХІХ ст. по 1945 р.); інтеграційна політика в рамках РЕВ (1975 – 1985 рр.); інтеграційна політика на початку нового курсу „Оновлення” (1986 – 1990 рр.) та мультилатеральна інтеграційна політика (з 1991 р.).
Аналіз форм та етапів інтеграційної політики дає можливість зробити висновок, що мультилатеральна інтеграційна політика В’єтнаму, базуючись на концепції “летючих гусей”, яка притаманна країнам АТР та концепції поглиблення інтеграційних зв’язків (АСЕАН) за своєю суттю є різношвидкісною з елементами гнучкої асиметрії.
Нова політика “Оновлення” В’єтнаму позитивно вплинула та впливає на економічну ситуацію в країні. Основана на інтеграційній стратегії, яка спрямована на розширення та диверсифікацію міжнародних економічних відносин із зовнішнім світом, вона допомогла країні поступово та без шоку для національного господарства провести економічну та структурну реформу, які, у свою чергу, дали можливість національній економіці досягнути високих темпів зростання. З покращенням економічної ситуації в країні укріплюється політична роль країни в регіоні та світі, що дозволяє В’єтнаму бути активнішим та самостійнішим при веденні переговорних процесів у рамках програм співробітництва, як регіональних угруповань, так і міжнародних організацій. Ефективність та успішність проведення економічної політики, основаної на інтеграційній політиці, підкріплює позицію країни на світовій арені для збільшення шансу отримати вигідніші умови при вступі до інтеграційного угруповання або розширенні існуючого інтеграційного об’єднання.
Експортно-імпортна структура В’єтнаму є характерною для країн, що розвиваються, які перебувають на етапі індустріалізації та модернізації національної економіки. В експорті домінують ресурсномісткі на низькотехнологічні товари, для виробництва яких В’єтнам має виявлені порівняльні переваги, а у імпорті – технічна продукція, транспорті засоби, товари базового виробництва, хімічна продукція та мінеральне паливо. Однак чітка мета в`єтнамського уряду – досягнути рівня економічного розвитку більш розвинутих країн Південно-Східної Азії – дає зрозуміти, що треба змінити існуючу структуру зовнішньої торгівлі, тобто поступово збільшувати частку науко- та капіталомісткої продукції, які мають високу додану вартість. При цьому збереження визначеної частки трудомістких виробництв має сенс для вирішення проблеми безробіття, оскільки збільшення безробіття може привести до соціальної напруги та втрати політичної стабільності, яка є, безумовно, сильною стороною в`єтнамської економіки на сьогоднішній день.
Прямий економічний ефект від участі в АСЕАН, яке є першим інтеграційним об’єднанням, у якому бере участь В’єтнам є незначним через початково низьку частку взаємної торгівлі, однак непрямі матеріальні вигоди є достатньо відчутними. Це, по-перше, значна лібералізація торгової політики, по-друге, більш ефективне розміщення ресурсів серед внутрішніх виробництв, по-третє, АСЕАН може слугувати плацдармом для в`єтнамських компаній на початку конкурентної боротьби за майбутніх
