МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський державний економічний університет

ПЕТРОВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 334.716:330.142.26

ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – “Економіка та управління підприємствами”

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі економіки підприємства.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Осипов Василь Іванович,

Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський національний економічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри бізнесу та підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Соляник Людмила Григорівна,

Національний гірничий університет

(м. Дніпропетровськ), доцент кафедри економічного аналізу і фінансів

Захист відбудеться “14” грудня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.055.01 у Одеському державному економічному університеті за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий “13” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. І. Ковальов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Належне забезпечення підприємств оборотними коштами виступає такою ж важливою умовою прискореного та сталого розвитку виробничого, технологічного та інформаційного ресурсів, як і інвестиційне забезпечення. Наявність потрібних за обсягом та структурою оборотних коштів сприяє як для необхідної підготовки інвестиційного процесу, так і для постійного накопичення інвестиційного капіталу.

На жаль, у 1990-2000-ні роки склались небажано значні практичні та теоретичні проблеми формування та ефективного використання оборотних коштів на промислових підприємствах України, які супроводжуються уповільненням відтворювального процесу, ускладненням фінансового стану підприємств, що обумовлює залучення додаткових обсягів капіталу та значне зниження віддачі капіталу, включаючи оборотні кошти, як за продукцією, так і за прибутком. Тому в сучасних умовах першорядною умовою підвищення ефективності промислового виробництва є формування на промислових підприємствах оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів. Для цього, насамперед, потрібне вирішення відповідних методологічних та методичних питань.

Науковцями, економістами-практиками, бізнесменами в Україні приділяється пильна увага аналізу сучасного стану, рівня та важелів ефективності використання оборотних коштів на підприємствах різних галузей народного господарства. Серед сучасних українських вчених, які зробили вагомий внесок у розробку теоретичних та практичних питань з організації оборотних коштів промислових підприємств та їх ефективного функціонування, варто відзначити: Бланка І.О., Білик М.Д., Волик І., Гриньову В.М., Золотарьова О., Коюду В.О., Міщенко В., Осипова В.І., Павліковського А.М., Полятикіну Л., Поддєрьогіна А.М., Садекова А.А., Семенюк В., Соляник Л.Г., Строченко Н.І., Терещенко О.О., Шиян Д.В., Череп А.В.. Але роботи українських вчених ще не повною мірою враховують усі особливості сучасного стану формування та використання оборотних коштів промислових підприємств, залишається невирішеною низка дискусійних питань, існує гостра потреба їх комплексного аналізу та розробки прийнятних для практики науково обгрунтованих рекомендацій.

Недостатня розробленість означеної проблеми, її теоретичне та практичне значення для забезпечення умов ефективного розвитку промислових підприємств зумовлюють необхідність дослідження обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом наукових досліджень кафедри економіки підприємства Одеського державного економічного університету, і є складовою комплексної теми “Розробка узагальненої моделі функціонування та розвитку регіональних економічних систем”, державний реєстраційний номер – 0104U005274, у межах якої автором обгрунтовано теоретико-методичні засади поліпшення порядку формування оборотних коштів промислових підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичного підгрунтя удосконалення порядку формування оборотних коштів промислових підприємств.

Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення таких завдань:

- методологічно обгрунтувати найбільш повне тлумачення сутності та складових поняття оборотних коштів промислових підприємств, виходячи з сучасних підходів українських вчених до цього питання;

- розробити теоретичні засади адекватної характеристики процесу формування оборотних коштів промислових підприємств;

- критично проаналізувати чинні принципи та задачі формування оборотних коштів промислових підприємств України;

- визначити основні тенденції формування джерел та розміщення оборотних коштів промислових підприємств України;

- визначити соціально-економічні наслідки сучасного стану формування обсягів та структури оборотних коштів промислових підприємств України;

- розробити та обгрунтувати методичні підходи щодо забезпечення формування на промислових підприємствах України оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів.

Об’єктом дослідження є сфера організаційно-економічних відносин, пов’язаних з формуванням оборотних коштів промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, які складають сутність сучасного порядку формування оборотних коштів на промислових підприємствах України.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження було використано комплекс методів та прийомів наукового пізнання. Теоретичні засади якісного та кількісного визначення особливостей формування оборотних коштів промислових підприємств України в сучасних умовах досліджено із застосуванням методів поєднання історичного та логічного, наукової абстракції та системного підходу. Для дослідження емпіричних даних застосовано метод аналізу часових рядів, табличний, графічний методи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, Головного управління статистики Одеської області, періодичні видання, наукові збірки, монографії та наукові публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, дані фінансової звітності групи промислових підприємств Одеського регіону та низки промислових підприємств різних регіонів України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у розробці складових теоретико-методологічного забезпечення формування на промислових підприємствах України оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів.

Найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

Вперше:

- сформульовано сутність поняття формування оборотних коштів промислового підприємства як трьохстадійного (з виділенням стадій: залучення, розміщення, оптимізація структури) та двобічного (формування джерел оборотних коштів, або оборотних пасивів, та обсягів вкладення оборотних коштів за законодавчо встановленими напрямами, або оборотних активів) організаційно-економічного процесу. Запропоновано таке визначення поняття формування оборотних коштів – це процес утворення джерел оборотних коштів та генеруємих ними активів, що спрямовується системою відповідних принципів, методів, механізмів, які забезпечують надання у розпорядження підприємства оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів;

- визначено, що оборотні кошти лише фінансово, грошово обслуговують кругообіг оборотного капіталу, не змінюють при цьому своєї форми, тому відсутнє теоретичне підгрунтя для характеристики руху оборотних коштів у процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства як кругообігу вартості, а відносно нього повинно застосовуватись поняття функціонального циклу, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу;

Удосконалено:

- теоретико-методологічні засади визначення потрібного обсягу власних оборотних коштів, щодо яких пропонується запровадити оптимізацію власних оборотних коштів у загальній сумі оборотних коштів підприємства, та визначати оптимальне співвідношення в обертанні оборотних коштів;

- методичні підходи відносно визначення ефективності використання оборотних активів, як складової оборотних коштів, що знайшло свій прояв в оптимізації складу показників використання оборотних активів промислового підприємства та в обгрунтованні відповідних методів їх розрахунку;

Дістало подальший розвиток:

- методичні підходи до оптимізації структури власних оборотних коштів промислового підприємства, згідно з якими необхідно ранжувати методи таких розрахунків з урахуванням багатьох чинників господарсько-фінансового стану підприємства, державної банківсько-фінансової політики, кредитної політики комерційних банків, а також запитів, що складаються під впливом конкретних ситуацій в управлінні та плануванні діяльності підприємства;

- обгрунтування взаємозв’язків та взаємозалежностей неплатежів та формування оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів промислових підприємств, визначення факторів їх виникнення та шляхів подолання;

- визначення понять оборотних активів та оборотних пасивів, виходячи з того, що вони є складовими категорії оборотних коштів підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних принципів щодо поліпшення формування оборотних коштів на промислових підприємствах, рекомендацій щодо визначення потреби у власних та позикових оборотних коштах, у обгрунтуванні методичних засад щодо забезпечення промислових підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотними коштами.

Результати дослідження експериментально апробовані та впроваджені в діяльності одеських промислових підприємств, а саме: Одеського ВАТ “Стальканат” (акт впровадження № 177/401 від 24.04.2007 р.), ВАТ “Одеський машинобудівний завод “Червона Гвардія” (акт впровадження № 1/742 від 04.06.2007 р.), ВАТ “Одескабель” (акт впровадження № 229 від 23.04.2007 р.). Розроблені у дисертації заходи та висновки щодо поліпшення стану формування оборотних коштів підприємств народного господарства України, викладені у доповідній записці до Комітету Верховної Ради України з фінансів та банківської діяльності, розглянуті з точки зору їх реалізації при підготовці відповідних документів Комітету Верховної Ради України з фінансів та банківської діяльності (лист Комітету Верховної Ради України з фінансів та банківської діяльності № 06-19/4-1106 від 19.04.2006 р.).

Окремі результати дослідження впроваджені в навчальний процес в Одеському державному економічному університеті на кафедрі економіки підприємства при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Планування діяльності підприємства”, “Організація діяльності підприємства”.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні розробки, обгрунтування, висновки та пропозиції, які містяться в роботі, одержані автором самостійно на підставі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного матеріалу і статистичних даних, а також шляхом проведеного автором обстеження групи промислових підприємств Одеського регіону і низки промислових підприємств інших регіонів України, фінансова звітність яких була опублікована в виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у зв’язку з емісією акцій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення проведеного дослідження апробовані в процесі доповідей і виступів на всеукраїнських та міжрегіональних науково-практичних конференціях, зокрема на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного зростання України на сучасному етапі: мікро- і макрорівень” (м. Феодосія, 20-21 червня 2002 р.), Науково-технічній та методичній конференції (м. Хмельницький, 17 квітня 2002 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції (м.Одеса, 28-29 березня 2002 р.), а також на підсумкових наукових конференціях ОДЕУ у 1999 – 2007 р.р.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у семи одноосібних наукових працях обсягом 4,3 друкованих аркушів, з них у наукових фахових виданнях п’ять статей обсягом 3,9 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 214 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі основного тексту 171 сторінка. У дисертації містяться 17 таблиць, 3 рисунки, сім додатків на 42 сторінках. Список використаних джерел нараховує 195 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; розкрито зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт, предмет і методи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію, публікації, структуру та обсяги роботи.

У першому розділі “Теоретичні та практичні аспекти проблеми формування оборотних коштів на промислових підприємствах України” розроблені висновки як щодо нагальності у сучасних умовах господарювання проблеми поліпшення формування оборотних коштів на промислових підприємствах України, так і щодо деяких закономірностей формування оптимальних обсягів та досягнення високого рівня ефективності використання оборотних коштів на промислових підприємствах України.

Таблиця 1.

Капіталоємність продукції промисловості України та віддача сукупного капіталу промисловості України та його складових у 1990-2005 рр.

Показники | Роки

1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

1. Капіталоємність продукції промисловості України (% до 1990 року)

- за сукупним капіталом | 345 | 235 | 212 | 212 | 178 | 187 | 199

- за основним капіталом | 336 | 193 | 182 | 181 | 146 | 157 | 167

- за оборотними коштами | 377 | 387 | 313 | 316 | 291 | 293 | 311

2. Віддача сукупного капіталу промисловості України та його складових (% до 1990 року)

- сукупного капіталу | 29,0 | 42,6 | 47,2 | 47,2 | 56,2 | 53,5 | 50,3

- основного капіталу | 29,8 | 51,8 | 54,9 | 55,0 | 68,5 | 63,7 | 59,9

- оборотних коштів | 26,5 | 25,8 | 31,9 | 31,6 | 34,3 | 34,1 | 32,2

Аналіз динаміки ефективності використання сукупного капіталу промислових підприємств України та його складових (основного капіталу та оборотних коштів) показав (див. табл. 1), що, наприклад, капіталоємність промислової продукції в Україні за сукупним капіталом була у 2004 році в 1,87 рази вищою, ніж у 1990 році, а за оборотними коштами – у 2,93 рази, а у 2005 – відповідно у 1,99 та у 3,11 рази. Відповідно значно зменшилась віддача: за сукупним капіталом у 2005 році була у 2 рази менше, ніж у 1990 році, за оборотними коштами – у 3 рази.

Різко погіршилось співвідношення оборотних коштів та основного капіталу у складі сукупного капіталу промислових підприємств України. Так, у 2004 році для забезпечення функціонування основного капіталу потрібно оборотних коштів у 1,87 разів більше, ніж у 1990 році, у 2005 році у 1,86 рази. Значно погіршилась також і структура самих оборотних коштів. Якщо у 1990 році питома вага запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних коштів дорівнювала 71,4 %, то у 2004 році – 28,7 %, тобто знизилась майже у 2,5 рази. У 2005 році ця частка складала 30 %, що нижче рівня 1990 року у 2,38 раза.

Вказані недоліки у формуванні та використанні оборотних коштів повністю притаманні й промисловості Одеської області. Так, капіталоємність продукції за оборотними коштами складала у промисловості Одеської області у 1990 році 0,197 грн., а у 2004 році – 0,681 грн., у 2005 році – 0,805 грн., тобто зросла більше ніж у 4 рази.

Аналогічний аналіз було проведено на прикладі 10 промислових підприємств Одеського регіону за 1999-2005 роки, а також за звітними даними 35 підприємств різних регіонів України, інформація про фінансову звітність яких була опублікована у виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у 2003-2006 роках у зв’язку з емісіями акцій.

Вказаним аналізом було виявлено, що рівень показників капіталоємності продукції за оборотними коштами та оснащенності основного капіталу оборотними коштами значно коливаються щодо середніх рівнів цих показників у промисловості України та Одеської області. При цьому рівні показників не залежать від обсягів виробництва. Так, капіталоємність продукції за оборотними коштами у промисловості України складала у 2005 році 0,809 грн. на 1 грн., а у промисловості Одеської області – 0,805 грн.. А у багатьох великих підприємств, обсяги продукції яких дорівнювали сотням мільйонів гривень, цей показник наближався та перевищував 1 грн. Так, для виробництва 1 грн. продукції потрібно більш ніж 1 грн. оборотних коштів у ВАТ „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Дніпровагонмаш”, ВАТ „Лтава”, ВАТ „Металургмаш”.

Для обслуговування 1 грн. основного капіталу знадобилось у 2005 році у промисловості України в середньому 52,5 коп. оборотних коштів, а у промислових підприємств Одеської області – 38,7 коп. Так, оснащенність основного капіталу оборотними коштами значно перевищувала 1 грн. ( у деяких випадках – 2-3 грн.) у підприємств: ВАТ „Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Дніпровагонмаш”, ВАТ „Сарнинафтопродукт”, ВАТ „Запорізький завод феросплавів”, ВАТ „Стахановський завод феросплавів”, ВАТ „Лтава”, ВАТ „Дніпропетровський Втормет”, ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Азот”.

Значне спотворення процесів формування та використання оборотних коштів значної частини промислових підприємств України обумовлює необхідність прискіпливого аналізу теоретичних питань сутності оборотних коштів та поняття „формування оборотних коштів”. Так, актуальною проблемою розробки теоретичного підгрунтя поліпшення формування та використання оборотних коштів промислових підприємств виступає аналіз питання про доцільність заміни категорії „оборотні кошти” категорією „оборотні активи”, що стало ознакою досить багатьох навчальних та наукових публікацій. Йдеться про розрахунки показників оборотності оборотних активів, які зазвичай розраховуються відносно оборотних коштів. Але оборотні активи, як майно, тобто натуральний засіб, не можуть здійснювати кругообіг, притаманний вартісним категоріям. Головне ж міститься в тому, що оборотні активи виступають лише однією із складових оборотних коштів, і обидві їх складові (оборотні активи і оборотні пасиви) можуть бути проаналізовані у нерозривній єдності, тобто у межах категорії оборотних коштів.

Показники оборотності окремих видів активів повинні виходити з обсягу їх середньоьго залишку та їх обороту (витрат, сплачених боргів і т. ін.)

Що ж до тлумачення сутності оборотних коштів, то на основі аналізу існуючих точок зору, а також характерних рис цієї категорії, ми дійшли висновку, що оборотні кошти варто визначати як грошові кошти (фінансові ресурси), авансовані на формування оборотного капіталу підприємства на всіх стадіях його кругообігу, тобто на формування оборотних виробничих фондів та фондів обігу у їх сукупності.

У другому розділі “Особливості формування оборотних коштів на промислових підприємствах України у сучасних умовах економічних перетворень” проведене дослідження особливостей формування оборотних коштів на промислових підприємствах України у сучасних умовах економічних перетворень.

Обгрунтовується точка зору, що, хоча оборотні кошти кількісно відповідають оборотному капіталу, все ж таки вони докорінно відзначаються тим, що оборотні кошти – це фінансові ресурси, що призначено для обслуговування процесу створення та функціонування оборотного капіталу. Фінансові ресурси, відмежовані від оборотного капіталу, як самостійна економічна категорія, мають також і свою, особливу, форму існування. Якщо для капіталу формою існування виступає його кругооборот, то формою існування оборотних коштів можна вважати їх функціональний цикл, впродовж якого вони виконують весь комплекс своїх функцій щодо обслуговування кругообороту капіталу.

У зв’язку з цим розроблено також визначення поняття процесу формування оборотних коштів підприємств. На основі проведеного аналізу сутності формування оборотних коштів запропоновано визначати наступним чином: „Формування оборотних коштів підприємства – це процес утворення джерел оборотних коштів та генеруємих ними активів, що спрямовується системою відповідних принципів, методів, механізмів, які забезпечують надання у розпорядження підприємства оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів”.

Проаналізовано як такі, що відрізняються широким розмаїттям, точки зору відносно понять власних оборотних коштів та робочого капіталу, а також відносно методів розрахунку їх обсягів. Обгрунтовано, що ці поняття треба розрізняти, а не застосовувати одне нарівні з другим. Величину власних оборотних коштів варто розраховувати як різницю між сумою підсумку розділу І пасиву балансу і підсумку забезпечення наступних витрат і платежів (сталих пасивів) та сумою підсумку розділу І активу балансу. Величина ж робочого капіталу розраховується додаванням до величини власних оборотних коштів підсумку довгострокових зобов’язань підприємства.

У другому розділі дисертації досліджено також структурні проблеми формування оборотних коштів на промислових підприємствах України. З цією метою проаналізовано стан та динаміку структури джерел формування та напрямів розміщення оборотних коштів щодо промисловості України в цілому, промисловості Одеської області, а також 10 промислових підприємств Одеської області та 35 промислових підприємств різних регіонів України.

Аналіз структури джерел формування оборотних коштів (структури оборотних пасивів) промислових підприємств України наочно висвітлив вкрай неблагополучне забезпечення промислових підприємств України в цілому власними оборотними коштами (див. табл. 2).

Таблиця 2

Структура оборотних коштів промислових підприємств України

за джерелами формування (%)

Показники | Дати

01.01.

1990 р. | 01.01.

1998 р. | 01.01.

1999

р | 01.01.

2000

р. | 01.01.

2002

р. | 01.01.

2005

р. | 01.01.

2006 р.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Власні оборотні кошти | 41,1 | - 131,8 | - 96,0 | - 12,5 | - 4,6 | - 7,5 | - 5,2

Короткострокові кредити банків | 26,2 | 4,9 | 4,5 | 3,9 | 97,2 | 105,1 | 102,8

Кредиторська заборгованість | 11,2 | 78,4 | 89,9 | 94,6

Інші джерела | 21,6 | 148,5 | 101,6 | 14,0 | 6,8 | 2,4 | 2,4

Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Як свідчать дані табл.2, структура оборотних коштів промисловості України у 1990-ті роки різко погіршилась, стала ненормальною, вкрай спотвореною. Якщо на 01.01.1990 р. частка власних оборотних коштів у оборотних коштах народного господарства України складала 41,1 %, то у промисловості України з 01.01.1998 частка власних оборотних коштів стала від’ємною внаслідок втрати промисловістю України в цілому власних оборотних коштів.

Також значно (майже у 8 разів), зменшилась частка банківських кредитів в оборотних коштах промисловості України. Натомість різко зросла частка кредиторської заборгованості серед джерел оборотних коштів промисловості України (також майже у 8 разів). Тобто у дійсності власні оборотні кошти та банківські кредити втратили значення у формуванні оборотних коштів (і відповідно оборотного капіталу) промисловості України, а єдиними джерелами оборотних коштів промисловості України лишилась кредиторська заборгованість, що, зрозуміло, не можна вважати нормальним.

Абсолютно спотвореною стала також і структура оборотних коштів промисловості України за напрямами їх розміщення (структура оборотних активів). Якщо на 01.01.1990 р. у народному господарстві України частка товарно-матеріальних цінностей складала 80,6 %, а частка дебіторської заборгованості – 4,1 %, то на 01.01.2006 р. відповідно – 23,5 % і 60,2 %. Частка грошових коштів знизилась з 14,7 % до 7,7 %, а частка інших оборотних активів зросла з 0,6 % до 8,7 % (див. табл.3).

Дуже високі частки кредиторської заборгованості у складі джерел формування оборотних коштів промислових підприємств України та дебіторської заборгованості у складі об’єктів розміщення їх оборотних коштів свідчить, що поміж підприємствами широко застосовується комерційне кредитування, яке здійснюється шляхом безоплатної поставки товарів, тобто через натуральний обмін. Це означає, що в економіці країни зменшується грошовий обіг на користь бартеру, що спотворює ринкові відносини, скорочується сфера застосування сучасних методів організації ринкового господарства.

Таблиця 3

Структура оборотних коштів промислових підприємств України

за напрямами їх розміщення (%)

Назва оборотних активів | Дати

01.01.

1990 р. | 01.01.

1998 р. | 01.01.

1999р | 01.01.

2000р. | 01.01.

2002р. | 01.01.

2005р. | 01.01.

2006р.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Товарно-матеріальні цінності | 80,6 | 40,8 | 34,5 | 29,7 | 23,1 | 22,2 | 23,5

Дебітори | 4,1 | 51,2 | 59,0 | 60,3 | 68,5 | 64,9 | 60,2

Грошові кошти | 14,7 | 1,4 | 1,5 | 1,8 | 3,4 | 5,7 | 7,7

Інші оборотні активи | 0,6 | 6,6 | 5,0 | 8,2 | 4,0 | 7,2 | 8,7

Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Головні причини кризи неплатежів та забезпечення підприємств України оборотними коштами знаходяться на макрорівні економіки. Перша з провідних причин криється у кредитно-фінансовій політиці відповідних державних установ. ЇЇ найбільш глобальною характеристикою прийнято вважати коефіцієнт монетизації, який розраховується як відношення грошової маси (М2) до ВВП. Наприклад, у 2000 р. він склав 18,5 %, у 2001 – 20,2 %, у 2002 – 28,5 %, у 2003 - 35,8%, у 2004 – 36,5%, у 2005 – 45,7%. Хоча рівень цього показника виявляє тенденцію до росту, все ж таки він значно нижчий, ніж прийнято у світовій практиці. Так, у розвинених країнах рівень цього показника сягає 70-100 %.

Іншим проявом прагнення фінансових установ України до фінансової стабільності є вкрай недостатнє забезпечення підприємств кредитними ресурсами банків. Відношення виданих банками кредитів до ВВП складало в Україні у 2000 р. 11,5 %, у 2001 – 13,9 %, у 2002 – 18,6 %, у 2003 – 25,7%, у 2004 – 25,6%, у 2005 – 33,8%. Знову ж таки, у розвинених країнах рівень цього показника сягає 100 %.

Поряд з жорсткою кредитно-грошовою політикою негативний вплив на забезпечення підприємств оборотними коштами справляє також і фіскальна політика держави. У світовій теорії та практиці для визначення напруженості фіскальної політики прийнято застосовувати коефіцієнт, який є відношенням суми податкових надходжень до грошової маси за показником М2. Це співвідношення в економіці України складало у 1990 р. 179,4 %, у 2000 р. - 99,4 %, у 2005 р. – 50,8 %. У США, наприклад, це співвідношення складає 34 %.

Наявність глибокої та стійкої кризи неплатежів, яка лише ще більше посилюється, генерує низку негативних явищ в економіці України, які різко знижують ефективність як окремих підприємств, так і економіки в цілому, ведуть до їх повного розбалансування та підриву.

У третьому розділі “Організаційно-економічні засади формування оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів на промислових підприємствах України” проведений аналіз показав, що напрями економічного, соціального та екологічного значення забезпечення промислових підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотними коштами є багаторозгалуженими та впливовими.

По-перше, стан та ступінь використання оборотних коштів є одним з основних чинників конкурентноспроможності підприємства. Так, прийнято виділяти у складі конкурентоспроможного потенціалу підприємства фінансовий потенціал, який включає, зокрема, такі характеристики та показники: стійкість темпів зростання власних коштів підприємства, забезпечення допустимої залежності підприємства від кредиторів, структура оборотних коштів, період обороту оборотних коштів, платоспроможність, склад і структура активів підприємства.

Склад та структура оборотних коштів визначають фінансовий стан підприємства, який, у свою чергу, визначає конкурентоспроможність підприємства в конкурентній боротьбі, оскільки виражає здатність підприємства ефективно реагувати на дестабілізуючі дії конкурентів, виконувати свої боргові зобов’язання, підтримувати здатність нарощувати прибутковість бізнесу.

Оптимальність складу та структури оборотних коштів виступає однією з найважливіших умов забезпечення інноваційного розвитку підприємства, підвищення частки доданої вартості у складі витрат підприємства, поліпшення можливості підприємства створювати нові продукти або модифікувати старі згідно з сучасними потребами замовників.

Раціональний обсяг оборотних коштів є основою прискорення оборотності оборотних коштів, що сприяє вивільненню капіталу підприємства та збільшенню прибутку.

Платоспроможність, яка обумовлюється станом оборотних коштів, виступає індикатором інвестиційної привабливості підприємства, оскільки найбільш інформативним для інвесторів є представлення даних щодо інвестиційної привабливості підприємства у формі характеристики фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства, який залежить від раціонального формування оборотних коштів, постає також одним із першочергових індикаторів, які сигналізують про слабкі сторони, про уразливі місця, про небезпеку для підприємства в цілому. Наявність уразливих сторін у діяльності підприємства створює багато ризиків та загроз не тільки для нормального функціонування підприємства, а й навіть для існування підприємства. Однією з головних є загроза банкрутства підприємства. Одним з головних індикаторів загрози банкрутства підприємства виступають показники стану його оборотних коштів та інші показники його фінансового стану.

Спотворення структури оборотних коштів у напрямі загруження їх у сферу розрахунків, у кредиторську заборгованість веде до багатьох негативних явищ і наслідків для підприємств. Воно є приводом для рейдерських атак, веде до зменшення надходжень у каси та на рахунки підприємств, а також у бюджет. Це також веде до гальмування швидкості обороту грошей, що означає гальмування задоволення потреб людей, суспільства, підприємств у необхідних товарах та послугах, а це, в свою чергу, гальмує створення нових благ у суспільстві. Вразливим негативним наслідком загруження оборотних коштів у сферу розрахунків є також погіршення забезпечення основного капіталу матеріальними оборотними коштами.

Дослідження методологічних питань забезпечення оптимальності обсягу та структури оборотних коштів промислових підприємств базується на положенні, що ця проблема є однією зі складових глобального завдання оптимальною розподілення ресурсів на промислових підприємствах.

Як показали дослідження, проведені у параграфі 3.2, існують багато підходів до оптимізації структури оборотних коштів. На наш погляд, можна констатувати однобокість у цих підходах, оскільки мається на увазі оптимізація структури лише джерел оборотних коштів. А ми вважаємо, що паралельно і у взаємозв’язку треба розраховувати оптимальну структуру як відносно оборотних пасивів (джерел оборотних коштів), так і відносно оборотних активів (об’єктів розміщення оборотних коштів).

Визначення методології розрахунків оптимальної структури оборотних коштів промислових підприємств передбачає визначення критерію оптимальності розрахованої структури оборотних коштів та методу розрахунку цієї структури.

Як показав аналіз літературних джерел, увага українських вчених в основному приділялась застосуванню методів лінійного програмування та стохастичного моделювання. Але залишається недостатньо розробленим підхід до формування оптимальних за структурою та обсягом оборотних коштів промислових підприємств на основі детермінованих взаємозв’язків. Він базується на нормованих значеннях складових оборотних коштів та торкається також структури всього сукупного капіталу підприємств, оскільки передбачає встановлення оптимального співвідношення оборотних коштів та основного капіталу.

Складові (структурні) частини оборотних пасивів та оборотних активів нами встановлювались на основі аналізу сутності, значення та взаємозалежностей між власними оборотними коштами, кредитами банків, кредиторською заборгованістю, запасами товарно-матеріальних цінностей, дебіторською заборгованістю, іншими оборотними пасивами та оборотними активами.

Було доведено, що оптимальна структура повинна розраховуватись як для оборотних пасивів, так і для оборотних активів. На основі аналізу точок зору в українській літературі було встановлено, що максимізації можуть бути піддані такі складові як власні оборотні кошти серед елементів оборотних пасивів та товарно–матеріальні цінності серед елементів оборотних активів, інші ж складові, як дебіторська та кредиторська заборгованість повинні бути об’єктами мінімізаціі.

Розроблено методичні підходи та порядок розрахунку оптимальних за обсягом і структурою оборотних коштів за двома методами – за методом оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і оборотних активів та за методом оптимізації (нормування) коефіцієнту оборотності оборотних коштів. Запропоновано відомості про нормативи власних оборотних коштів вказувати у звітних балансах підприємств, а також акумулювати амортизаційні відрахування підприємств на окремому рахунку в банку і використовувати їх тільки за призначенням, тобто для інвестування основного капіталу.

Розробка моделі оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів, яка базується на оптимальних, нормативно встановлених значеннях складових елементів оборотних пасивів і оборотних активів, повинна виходити з такого співвідношення:

ВОК НТМЦ ДЗ КЗ

де ВОК – власні оборотні кошти, ТМЦ – товарно-матеріальні цінності, НТМЦ – норматив товарно-матеріальних цінностей, ДЗ – дебіторська заборгованість, КЗ – кредиторська заборгованість.

Друге вихідне положення для даного моделювання: українськими та іноземними науковцями висловлюється точка зору, що співвідношення власного та позичкового капіталу повинно становити 1:1. Але існують точки зору, що це співвідношення повинно складати 2:1. Тобто, власні оборотні кошти мають становити 40-60% у загальному обсязі оборотних коштів. Відповідно норматив запасів ТМЦ повинен складати дещо меншу частку, ніж частка ВОК. Правильне, обгрунтоване визначення цих нормованих часток можливе на базі глибокого всебічного кількісного аналізу тенденцій, умов та обставин, всебічно пов’язаних з цими показниками.

Розрахунок оптимального обсягу оборотних коштів промислового підприємства пропонуємо здійснювати за нормативною величиною коефіцієнта оборотності оборотних коштів, тобто за моделлю:

ОК = РП/К ,

де ОК – оптимальний обсяг оборотних коштів, РП – плановий обсяг реалізованої продукції, К – оптимально нормований коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Розрахунки за двома моделями доцільно проводити паралельно, проводити порівняння результатів та у разі значних розходжень між ними, після відповідного аналізу та корективів повторювати розрахунки на новій нормативній базі.

Виходячи з абсолютної величини нормативу запасів товарно-матеріальних цінностей та керуючись обраними (у вказаних інтервалах) частками складових оборотних пасивів і оборотних активів розраховується оптимальний обсяг оборотних коштів при оптимальних структурах оборотних пасивів та оборотних активів.

Але на сучасному етапі розвитку економіки України, в умовах спотвореного стану платіжних відносин повинна бути проведена оптимізаційна рестуктуризація оборотних коштів підприємств, яка б забезпечила розв’язання проблеми накопичених неплатежів та нормальні умови для підприємств у формуванні власних оборотних коштів та у користуванні банківським позичками.

ВИСНОВКИ

Згідно з загальною метою і конкретними завданнями, поставленими у роботі, результати дисертаційного дослідження сформульовані у наступних висновках:

1. Обгрунтовано наукову недолугість та практичну недоцільність і шкідливість відмови від розгляду у деяких навчальних засобах та наукових публікаціях категорії оборотних коштів та заміни їх категорією оборотних активів, оскільки оборотні активи є лише однією із складових (поруч з оборотними пасивами) оборотних коштів.

2. Сформульовано сутність поняття формування оборотних коштів промислового підприємства як трьохстадійного (з виділенням стадій: залучення, розміщення, оптимізація структури) та двобічного (формування джерел оборотних коштів, або оборотних пасивів, та обсягів вкладення оборотних коштів за встановленими законодавчо напрямами, або оборотних активів) організаційно-економічного процесу, а також запропоновано наступне визначення поняття формування оборотних коштів: “Формування оборотних коштів підприємства – це процес утворення джерел оборотних коштів та генеруємих ними активів, що спрямовується системою відповідних принципів, методів, механізмів, які забезпечують надання у розпорядження підприємства оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів”.

3. Визначено, що поняття кругообігу неприйнятне відносно руху оборотних коштів у господарсько-фінансовому процесі, оскільки вони не є економічною категорією, вартість якої включається у собівартість продукції, тобто слугує для її створення, а натомість лише фінансово, грошово опосередковує, обслуговує рух вартості оборотного капіталу; тому рух оборотних коштів протягом кожного господарсько-фінансового процесу повинен кваліфікуватись як функціональний цикл, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу.

4. Започатковано та обгрунтовано положення, що метою процесу формування оборотних коштів повинно бути забезпечення підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотних коштів, тобто такими, що забезпечують найвищу ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства, та розроблено напрями зовнішніх та внутрішніх структурних співвідношень, які треба при цьому враховувати.

5. У ході дослідження були розроблені теоретико-методологічні засади визначення потрібного обсягу власних оборотних коштів, щодо яких пропонується встановлювати обсяг власних оборотних коштів, переслідуючи мету оптимізації як структури, так і обсягів оборотних коштів та капіталу підприємства в цілому шляхом оптимальної стандартизації часток як загального обсягу оборотних коштів у капіталі підприємства, так і частки власних оборотних коштів у загальній сумі оборотних коштів підприємства.

6. Удосконалені методичні підходи відносно визначення ефективності використання оборотних активів, як складової оборотних коштів, що знайшло свій прояв в оптимізації складу показників використання оборотних активів промислового підприємства та в обгрунтованні адекватних їх сутності методів їх розрахунку;

7. Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що методичні підходи до оптимізації структури власних оборотних коштів промислового підприємства, згідно з якими необхідно ранжувати методи таких розрахунків з урахуванням багатьох чинників господарсько-фінансового стану підприємства, державної банківсько-фінансової політики, кредитної політики комерційних банків, а також запитів, що складаються під впливом конкретних ситуацій в управлінні та плануванні діяльності підприємства;

8. Обгрунтувано взаємозв’язки та взаємозалежності неплатежів та формування оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів промислових підприємств, визначення факторів їх виникнення та шляхів подолання;

9. Розроблено методичні підходи та порядок розрахунку оптимальних за обсягом і структурою оборотних коштів за двома методами – за методом оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і оборотних активів та за методом оптимізації (нормування) коефіцієнту оборотності оборотних коштів. Запропоновано відомості про нормативи власних оборотних коштів вказувати у звітних балансах підприємств, а також акумулювати амортизаційні відрахування підприємств на окремому рахунку в банку і використовувати їх тільки за призначенням, тобто для інвестування основного капіталу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Петрова Н.В. Проблеми формування оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів промислових підприємств України // Економіка: проблеми, теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 217: в 4 т. Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 286-318, (1,8 д.а.).

2. Петрова Н.В. Щодо забезпечення оборотними коштами розвитку виробничого, технологічного та інформаційного ресурсів підприємств України // Науковий журнал “Вісник Технологічного університету Поділля” - Хмельницький: ТУП, 2002. – С. 127-133, (0,3 д.а.).

3. Петрова Н.В. До питання щодо сутності оборотних коштів та доцільності заміни їх категорією активів підприємства // Економіка: проблеми, теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 181: в 2 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 372-389, (1,0 д.а.).

4. Петрова Н.В. Теоретичні та практичні проблеми формування та ефективного використання оборотних коштів на підприємствах народного господарства України // Економіка: проблеми, теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 152. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.121-129, (0,4 д.а.).

5. Петрова Н.В. Організаційно-економічні проблеми забезпечення промислових підприємств оборотними коштами // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 25. - Одеса: ОДЕУ, 2007. - С. 261-265, (0,4 д.а.).

Тези доповідей та матеріали конференцій

6. Петрова Н.В. К вопросу обеспеченности оборотными средствами производственного и технологического развития предприятий Одесской области // Cборник научных статей к IV Международной научно-практической конференции “Проблемы сбора, переработки и утилизации отходов” (28-29 марта, 2002 г., Одесса) /Одесск. Центр научно-технич. и экономич. информации; Отв. Ред. Б.М. Кац. – Одесса, ОЦНТЭИ, 2002. – С. 175-179, (0,3 д.а.).

7. Петрова Н.В. Теоретичні та практичні проблеми формування та ефективного використання оборотних коштів на підприємствах народного