АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

Василенко Олена Вікторівна

УДК 378.147.ІІІ:347.96:37.018.43

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ ЮРИДИЧНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.04 – „Теорія і методика професійної освіти”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ МВС України, м. Київ.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, доцент,

Болтівець Сергій Іванович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

заступник директора з науково-експериментальної та

організаційної роботи, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Яворська Галина Харлампіївна,

Одеський юридичний інститут Національного

університету внутрішніх справ,

професор кафедри цивільного та трудового

права, м. Одеса;

кандидат педагогічних наук, доцент,

Заскалєта Світлана Григорівна,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри іноземних мов, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 25 червня 2008 р. о _13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м.  Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 23 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Соціально-економічний розвиток України, процеси розбудови демократичної правової держави, формування громадянського суспільства визначили принципово нові вимоги до професійної підготовки фахівців з правознавства. Кадровим чинником забезпечення перебудови правових взаємовідносин мають бути фахівці з вищою юридичною освітою, на яких покладається відповідальність за дотримання прав і свобод громадян, діяльність яких має ґрунтуватися на принципах вірності народу і закону, справедливості, гуманності й незалежності.

Поширеною формою здобуття вищої юридичної освіти є заочне навчання; воно сприяє розширенню доступу до вищої освіти фахівців-правознавців і покликане забезпечити умови для підготовки кваліфікованих юристів без відриву від трудової діяльності. Крім того, в умовах швидкої змінюваності та зростання обсягу юридичної інформації від майбутнього юриста вимагається не стільки засвоєння певної суми законів, приписів і норм, скільки готовність до самостійного здобуття фахових знань, що є найважливішою умовою забезпечення неперервності навчання. Основним видом навчання студентів-юристів заочної форми навчання є самостійна робота. Ефективна організація самостійної роботи студентів сприяє розв’язанню завдань підготовки фахівців на заочних відділеннях, здатних самостійно і творчо працювати в нових умовах, постійно підвищувати свій професійний рівень.

Проте у практичній організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю існує низка суперечностей між: стрімкими змінами юридичної інформації в сучасній Україні та недостатньою готовністю майбутніх юристів до самостійного оволодіння нею з метою здобуття професійних знань; збільшенням обсягу і зростанням значення самостійного навчання студентів-юристів та недостатнім методичним забезпеченням цього процесу у вищій школі; обмеженим резервом навчального часу студентів, зайнятих виробничою працею, та обсягом необхідного для вивчення програмного матеріалу; між недостатнім рівнем базової підготовки та навичок самостійної роботи і необхідністю виконувати значний обсяг самостійних завдань; колективними формами навчальних занять та індивідуальним характером виконання самостійної роботи. На розв’язання означених суперечностей і спрямоване дослідження проблеми організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю.

Проблема самостійної роботи учнів і студентів є актуальною в педагогіці. Цілий ряд її аспектів знайшли розкриття у наукових дослідженнях, як-от: сутність і структура самостійної роботи (Г.Є. Гнитецька, Н.Г. Дайрі, Б.П. Єсипов та ін.), формування пізнавальної самостійності (Н.Л. Горбач, В.О.Тюріна, Н.І. Дідусь), організаційно-педагогічні засади (В.К. Буряк, О.В. Заїка, С.Г. Заскалєта, О.Я. Савченко, Н.О. Шишкіна та ін.), теорія і практика самостійної пізнавальної діяльності (Л.В. Жарова, П.І. Підкасистий, М.М. Солдатенко та ін.), засоби індивідуалізації, інтенсифікації самостійної роботи (А.М. Алексюк, І.М. Гуломов, І.В. Хом?юк, І.Е. Унт, І.А. Шайдур), інформаційно-методичне забезпечення самостійної роботи (В.А. Козаков, В.Л. Шатуновський та ін.) тощо.

Предметом наукових досліджень були також проблеми організації навчання на відстані студентів, які поєднують навчальну і трудову діяльність, а саме: психолого-педагогічні особливості навчання дорослих (Б.Г. Ананьєв, С.Г. Вершловський, С.І. Змєйов, Ю.М. Кулюткін, Л.Є. Сігаєва, Г.С. Сухобська та ін.), теоретичні та методичні засади дистанційного навчання (А.А. Андрєєв, В.М. Кухаренко, В.І. Луговий, В.В. Олійник, Є.С. Полат, Н.Г. Сиротенко, С.О. Сисоєва, Б.І. Шуневич та ін.), організація навчального процесу в умовах заочної освіти (К.В. Корсак, М.Т. Громкова, П.С. Лебедєв, І.Г. Шамсутдінова та ін). Однак, більшість наукових праць виконана на матеріалі середніх загальноосвітніх шкіл або стаціонарної форми навчання студентів в умовах аудиторних занять. Результати цих досліджень не можна повністю застосувати до процесу організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів, зокрема юридичного профілю.

Особливості професійної підготовки та організації процесу навчання студентів юридичних навчальних закладів розглядалися в дослідженнях В.Г. Андросюка, О.М. Бандурки, В.П. Барка, Ф.К. Думка, В.В. Комарова, А.О. Лігоцького, В.М. Синьова, С.С. Сливки, Г.Х. Яворської та ін.

Разом з тим аналіз наукових праць свідчить, що проблема організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю ще недостатньо досліджена як у теоретичному, так і практичному аспектах, зокрема не визначено психолого-педагогічні умови, принципи, форми, методи і засоби організації самостійної роботи, які забезпечать належну професійну підготовку майбутніх юристів в процесі заочного навчання.

Об’єктивна потреба і соціальне значення якісної професійної підготовки кваліфікованих юристів в умовах заочної форми навчання, а також недостатня теоретична і практична розробленість проблеми організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю зумовили тему нашого дисертаційного дослідження – „Організація самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексної теми науково-дослідної роботи Київського національного університету внутрішніх справ „Новітні технології у вивченні гуманітарних дисциплін” (протокол № від 30.06.2004 р.). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України з теми „Психолого-педагогічне забезпечення впровадження сучасних інформаційних технологій у професійних навчальних закладах” (РК № U010419). Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка (протокол №1 від 25.02.2002 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 5 від 14.05.2002 р.).

Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

Предмет дослідження: педагогічні умови організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю.

Мета дослідження: виявити і проаналізувати педагогічні умови організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю; розробити, теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити модель організації їх самостійної роботи.

Концептуальна ідея дослідження. Процес розбудови української правової держави, запровадження принципів Болонського процесу та неперервного навчання зумовили необхідність якісних змін у професійній підготовці фахівців-юристів. Основним завданням юридичної освіти є формування нової особистості українського юриста, якому притаманний високий рівень професійних юридичних знань, умінь і навичок, правовий світогляд, громадянські та професійно-етичні якості особистості, здатного до самостійного здобування знань, саморозвитку і самовиховання. Значна частина фахівців здобувають вищу юридичну освіту шляхом заочної форми навчання без відриву від роботи. Забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх юристів залежить від ефективної організації самостійної роботи студентів. Самостійна робота розглядається як складна організаційно-педагогічна система, що утворюється в результаті взаємодії її структурних елементів. Удосконалення організації самостійної роботи студентів-юристів базується на основі створення відповідних умов, за яких враховуються індивідуальні особливості студентів, специфіка навчання на відстані та контингент дорослих студентів; навчання студентів методики й навичок самостійної навчальної діяльності; підвищення мотивації й творчої активності майбутніх фахівців.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що організація самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю буде ефективною за умов:

- упровадження моделі організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, спрямованої на формування професійних знань і вмінь, розвиток мотивації і навичок самостійного навчання, формування особистості студента;

- урахування індивідуальних особливостей студентів-юристів заочної форми навчання, формування типологічних груп студентів відповідно до їх готовності до самостійного навчання;

- використання доцільних форм і методів підготовчого етапу організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання;

- створення ефективного навчально-методичного забезпечення з урахуванням специфіки навчання на відстані; забезпечення контролю результатів самостійної роботи юристів-заочників.

Мета і гіпотеза дослідження передбачають розв’язання таких завдань:

1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії і практичній діяльності вищих навчальних закладів юридичного профілю.

2. Розробити й експериментально перевірити модель організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

3. Визначити й обґрунтувати педагогічні умови ефективної організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

4. З’ясувати рівні сформованості складових індивідуально-психологічної готовності студентів до самостійної роботи та на їх основі визначити ефективність організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

5. Розробити навчально-методичний комплекс для студентів і методичні рекомендації для викладачів щодо організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

Методологічну основу дослідження становлять філософські, педагогічні та психологічні положення про єдність теорії і практики, про людину як суб’єкт діяльності, про активність суб’єкта у пізнавальній діяльності, про розвиток і всебічне формування особистості; історичний підхід до аналізу педагогічних явищ; системний підхід як спосіб аналізу досліджуваних проблем; особистісно орієнтований та андрагогічний підходи у навчанні й вихованні; концепція неперервної професійної освіти.

Теоретичною основою дослідження стали положення і висновки сучасних дослідників з таких проблем, як філософія освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень), методологічні засади неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва), активність суб’єкта у процесі діяльності (Г.О. Балл, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), наукові основи управління і методика самостійної роботи студентів (А.М. Алексюк, В.А. Козаков, П.І. Підкасистий, М.М. Солдатенко та ін.), особливості навчання дорослих (Б.Г. Ананьєв, С.І. Болтівець, С.І. Змєйов, Ю.К. Кулюткін, Л.Є. Сігаєва та ін.), організаційно-педагогічні основи навчання на відстані (А.А. Андрєєв, В.В. Олійник, І.Г. Шамсутдінова, Б.І. Шуневич та ін.), системно-структурний підхід до аналізу педагогічних явищ (В.П. Безпалько, Н.В. Кузьміна, А.О. Лігоцький), теоретичні й методичні основи навчання майбутніх юристів (О.М. Бандурка, Ф.К. Думко, С.С. Сливка, Г.Х. Яворська та ін.).

Концептуальні положення дослідження ґрунтуються на положеннях Конституції України, Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року, Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні, а також Болонської декларації, Меморандуму Європейської Комісії „Навчання протягом життя”.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:

а) теоретичні: вивчення та аналіз філософської, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури з питань дослідження; історико-порівняльний аналіз; класифікація та систематизація теоретичних й експериментальних даних; вивчення та узагальнення досвіду роботи; синтез емпіричного матеріалу; моделювання процесу організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, які застосовувалися для здійснення теоретичного аналізу стану проблеми дослідження, для порівняння та узагальнення теоретичних положень і висновків дисертації, визначення і обґрунтування педагогічних умов організації самостійної роботи студентів-юристів вищих навчальних закладів юридичного профілю;

б) емпіричні: метод анкетування, тестування, педагогічного спостереження, самоспостереження, самооцінки, експертної оцінки, статистичної обробки одержаних даних, які були застосовані для аналізу стану проблеми в практичній діяльності вищих навчальних закладів юридичного профілю; дослідно-експериментальної перевірки результатів впровадження розроблених педагогічних умов і моделі організації самостійної роботи студентів-юристів вищих навчальних закладів юридичного профілю.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Київського національного університету внутрішніх справ у м. Києві та регіональних відділеннях факультету заочного навчання цивільних осіб і факультету заочного навчання працівників органів внутрішніх справ. Дослідженням було охоплено 856 студентів, що навчаються за спеціальністю „Правознавство”, та 65 викладачів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи впродовж 2001 – 2008 років.

На першому етапі (2001 – 2002) вивчено стан дослідженості проблеми в її теоретичному аспекті та в діяльності вищих навчальних закладів юридичного профілю; визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу й основні завдання, розроблено методику дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2003 – 2007) проведено діагностично-констатувальний етап експерименту, розроблено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови, принципи, методи й засоби організації самостійної навчальної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, проведено формувальний етап експерименту.

На третьому етапі (2007 – 2008) узагальнено результати дослідно- експериментальної роботи, проаналізовано й систематизовано одержані дані, оформлено текст дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше розроблено та обґрунтовано модель організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю; виявлено педагогічні умови організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих юридичних навчальних закладах;

- удосконалено форми та методи організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання; критерії ефективності організації самостійної роботи студентів-юристів, що навчаються за заочною формою; навчально-методичне забезпечення самостійної роботи;

- подальшого розвитку набули положення щодо організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що уточнено зміст понять „заочне навчання”, „самостійна робота студентів-юристів заочної форми навчання”, „організація самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання”; теоретично обґрунтовано положення щодо структури самостійної роботи студентів, особливостей організації самостійної роботи студентів-заочників вищих навчальних закладів юридичного профілю; педагогічні умови та критерії ефективності організації самостійної роботи студентів в умовах заочної форми навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що розроблено і впроваджено: комплекс навчально-методичних матеріалів для організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання (навчальний посібник, методичні вказівки, тестові завдання, індивідуальний план-графік); методичні рекомендації для викладачів щодо організації самостійної роботи студентів-юристів в умовах заочного навчання.

Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів у професійній підготовці майбутніх юристів, для організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю.

Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання КНУВС у м. Києві (Довідка № 23/01-356 від 18.12.2007 р.) та регіональних відділеннях у м. Миколаєві (Довідка №46/3/9-466 від 15.11.2005 р.), Черкаси (Довідка №257 від 20.10.2006 р.), Полтаві (Довідка №271 від 11.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача у публікаціях, написаних у співавторстві: розділи 7, 8, 11 (2,2 др. арк.) у навчальному посібнику „Англійська мова для ділового спілкування”, автори Н.Г. Флісюк, О.В. Василенко; блок граматичних і лексичних завдань (0,83 др. арк.) у „Тестових завданнях з англійської мови”, автори О.В. Василенко, Н.Г. Флісюк.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу; використанням комплексу взаємопов’язаних методів, що відповідали меті, завданням, об’єкту, предмету дослідження; результатами тривалої експериментальної перевірки гіпотези дослідження; застосуванням кількісного і якісного аналізу дослідницьких даних; позитивними результатами впровадження навчально-методичного комплексу в практику роботи вищих навчальних закладів юридичного профілю.

На захист виносяться:

- модель організації самостійної роботи студентів-заочників вищих навчальних закладів юридичного профілю, що спрямована на оволодіння юридичними знаннями, набуття вмінь і навичок правової роботи, розвиток професійно значущих якостей особистості, забезпечення підвищення рівня готовності студентів до самостійного навчання;

- педагогічні умови організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати й висновки дослідження доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2006), ІІІ, VI, V, VI, VII, VIIІ Міжнародних „Тижнях освіти дорослих в Україні” (Київ, 2002–2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Лінгвометодичні концепції викладання іноземних мов у немовних вищих навчальних закладах України” (Київ, 2003), Першій міжнародній конференції „Методичні аспекти навчання науковій мові та мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2002), науково-практичних конференціях „Шляхи вдосконалення та підвищення ефективності і якості викладання іноземних мов в Національній академії внутрішніх справ України (Київ, 1997), „Лінгвістичні та методичні аспекти викладання іноземних мов у вищих юридичних закладах освіти” (Київ, 1997), „Методичні аспекти викладання іноземних мов у вищих закладах освіти” (Київ, 2004), круглому столі Київського національного університету внутрішніх справ „Шляхи удосконалення процесу викладання іноземної мови у вищому навчальному закладі” (Київ, 2005).

Публікації. Основний зміст, результати і висновки дослідження відображено у 18 наукових та науково-методичних працях (у т.ч. 16 одноосібних), із них 5 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 навчальний посібник, 3 брошури з методичними рекомендаціями, 1 з тестовими завданнями, 8 тез і статей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 13, 6 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок. Основний текст викладено на 214 сторінках. Ілюстративний матеріал подано у 20 таблицях, 5 рисунках, 11 додатках. Список використаних джерел налічує 317 назв, з них 11 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача; сформульовано концептуальну ідею дослідження та положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю” – представлено історико-педагогічний аналіз процесу становлення і розвитку вищої заочної, зокрема, юридичної освіти в Україні; проаналізовано поняття „самостійна робота” в педагогічній теорії; розкрито структуру організації самостійної роботи студентів, особливості організації самостійної роботи майбутніх юристів в умовах заочної форми навчання; обґрунтовано критерії ефективної організації самостійної роботи.

Історико-педагогічний аналіз дав можливість обґрунтувати п’ять етапів становлення і розвитку заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю. Перший етап (сер. ХІХ ст. – 1890-ті роки) пов’язаний з виокремленням заочної форми навчання із системи традиційної денної і створенням системи навчальних закладів з викладанням шляхом листування; другий етап (1890-ті роки – 1917 р.) характеризувався кількісним і якісним розвитком юридичної заочної освіти, появою офіційних програм керування самоосвітою, розробленням правової, організаційної та методичної бази заочного навчання; упродовж третього етапу (20 – 40-і роки ХХ ст.) складалася система вищої юридичної заочної освіти Радянського Союзу, в тому числі України, зумовлена потребою масової підготовки фахівців без відриву від виробництва, було затверджено принципові основи організації та методики навчання (введено вступні іспити, очну перевірку знань, складання заліків та іспитів з усіх дисциплін, визначено вимоги до навчальних посібників для заочників); четвертий етап (сер. 40-х – 80-ті роки ХХ ст.) характеризувався бурхливим розвитком заочної форми вищої юридичної освіти, а також заміною традиційної кореспондентської освіти очно-заочною моделлю навчання з використанням сесійного режиму. На сучасному, п’ятому етапі (поч. з 90-х років ХХ ст.) в умовах Української держави і зростання попиту на фахівців з вищою юридичною освітою заочна форма навчання набула актуальності, проте залишається незмінна потреба підвищення її якості, приведення у відповідність до світових стандартів.

У дисертації проаналізовано поняття „юридична освіта”, „заочне навчання”. Поняття „юридична освіта” розглядається як система підготовки юристів вищої кваліфікації, спеціалістів у галузі теорії, історії і окремих галузей права, а також науково-педагогічних кадрів (С.У. Гончаренко); заочне навчання розглядається нами як форма організації навчального процесу, як правило без відриву від виробництва, при якій використовуються традиційні та специфічні методи, засоби і форми навчання, що ґрунтуються на кореспонденції друкованих матеріалів, на використанні комп’ютерних і телекомунікаційних технологій; основу навчального процесу в умовах заочного навчання становить цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота студента за встановленими навчальними планами з комплектом необхідних засобів навчання. Розкрито погляди науковців на співвідношення понять заочної та дистанційної освіти.

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що в Україні та за рубежем накопичено значний досвід вивчення проблеми самостійної роботи студентів, що існують різні підходи до тлумачення цього поняття. У педагогічній літературі поняття „самостійна робота студентів” розглядається як: одна з основних форм організації навчального процесу (Б.П. Єсипов); метод навчання (Н.В. Кузьміна); вид самостійної діяльності учнів чи студентів (Р.С. Семенова, М.Д. Ярмаченко); сукупність дій студента над предметом в певних заданих умовах (В.А. Козаков, В.Ф. Тельцов); спосіб організації навчальної діяльності (П.І. Підкасистий, І.Е. Унт), система створення педагогічних умов, що характеризуються особливими завданнями, змістом, формами, методами, засобами і результатами (І.І. Ільясов, В.Я. Ляудіс). У дисертації поняття „самостійна робота студентів-юристів заочної форми навчання” розглядається як робота, в результаті якої студенти, виявляючи активність і самостійність, прагнуть досягти поставленої викладачем мети; самостійна робота здійснюється під керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі, в індивідуально обраному часі й місці, і завершується така робота досягненням певних результатів, які підлягають самоконтролю і контролю. Самостійна робота студентів-юристів заочної форми навчання спрямована на оволодіння юридичними знаннями, формування умінь і навичок, якостей особистості, необхідних для вирішення завдань професійної діяльності. Основною ознакою самостійної роботи студентів вважають її індивідуальний характер (І.В. Гуломов, І.Т. Огородніков, Є.С. Рабунський, Н.І. Чиканцева та ін.).

Поняття „організація самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання„ розглядається у дисертації як двосторонній процес взаємодії організуючої, або керівної, діяльності викладача і самостійної діяльності студентів, спрямований на створення психолого-педагогічних умов для самоорганізації пізнавальних дій студента в умовах навчання на відстані. У розділі обґрунтовано структуру організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання та розкрито зміст її суб’єктів і елементів (викладач, студент, мотиви, мета і завдання, зміст, засоби, форми і методи, контроль і результат), що враховують цілі навчання і виховання майбутніх юристів без безпосередньої участі викладача та спрямовані на реалізацію функцій процесу самостійного навчання: освітньої, розвивальної, виховної, гностичної, проективної, контрольної, коригуючої, компенсаторної. Доведено, що організацію самостійної роботи майбутніх юристів при заочному навчанні слід розглядати як педагогічний процес, що складається з діяльності студентів, діяльності викладача та їх педагогічної взаємодії на кожному етапі самостійної роботи: підготовчому, виконавчому, контрольно-заключному.

У процесі дослідження виявлено особливості самостійної роботи майбутніх юристів в умовах заочної форми навчання, що полягають у: необхідності поєднувати навчання з трудовою діяльністю, а відтак обмеженості контактів студентів-заочників з викладачем, дефіцитом вільного часу; специфіці контингенту студентів, які є дорослими людьми з життєвим і практичним досвідом, психофізіологічними особливостями, високою мотивацією до навчання, і водночас низьким рівнем базових знань, навичок і вмінь самостійно навчатися; значній різноманітності контингенту дорослих студентів; необхідності використання великої кількості швидко змінюваної інформації (нормативно-правові акти, закони, укази тощо); необхідності використання ефективних навчально-методичних засобів; врахуванні внутрішніх і зовнішніх чинників організації навчально-виховного процесу, пов’язаних з індивідуально-психологічними особливостями студентів і педагогічною діяльністю викладача зі створення навчальних умов і змісту самостійного навчання.

У розділі проаналізовано сутність і специфіку професійної діяльності юристів, професійно значущі якості особистості майбутніх фахівців; доведено, що без усвідомлення необхідності володіти цими якостями, неможливо досягти бажаних результатів самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання. На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що специфіка юридичної діяльності, як різновиду державної служби, передбачає: правову регламентацію і нормативність професійної поведінки, владний характер службових обов’язків і велику роль особистісних якостей юриста, творчий характер і необхідність прийняття нестандартних рішень, самостійність і відповідальність, високі морально-етичні вимоги, використання як правових, так і неправових засобів тощо. Охарактеризовано професійно значущі якості особистості майбутніх юристів (розвинені почуття обов’язку і відповідальності, справедливості; чесність, вимогливість і моральна стійкість; розвинений інтелект і логічне мислення; мовні та комунікативні здібності; вольові й організаторські якості і т.д.), що мають бути сформовані в процесі самостійної роботи студентів і навчання в цілому. Основу юридичної діяльності складають дії, що вимагають наявності спеціальних знань і навичок: ведення юридичної справи, складання юридичних документів, юридичне консультування, тлумачення текстів нормативно-правових актів, правове виховання та пропаганда правових знань, виступи в юридичних установах тощо.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтовано критерії ефективності організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, які відображають рівні сформованості компонентів індивідуально-психологічної готовності студентів до здійснення ними самостійного навчання й охоплюють морально-вольові, інтелектуальні, організаційні індивідуальні особливості студента, а саме: навчальну мотивацію, ставлення до навчання та самостійної роботи, навички самостійної навчальної праці (інтелектуальні вміння, теоретичні знання й навички з предмета, вміння працювати з джерелами інформації та самоорганізації навчальної діяльності). Обґрунтовано показники, що розкривають зміст кожного критерію. Доведено, що синтез основних характеристик особистості студента зумовлює можливість організувати і здійснити процес самостійної роботи.

У другому розділі – „Педагогічні умови організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання” – викладено аналіз вивчення сучасного стану організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання; представлено розроблену та обґрунтовану модель організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання; обґрунтовано формування типологічних груп студентів відповідно до їх рівня готовності до самостійної роботи; проаналізовано планування і підготовку, навчально-методичне забезпечення самостійної роботи майбутніх юристів, які навчаються за заочною формою навчання.

Вивчення сучасного стану організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю підтвердило актуальність та доцільність дослідження обраної проблеми. Зміст навчальних програм і планів заочної і денної форм навчання співпадають, але на заочній формі навчання 70–75% навчального часу відводиться на самостійну роботу, що підвищує вимоги щодо її раціональної організації; наявна навчально-методична література не повною мірою враховує специфіку та потреби самостійної роботи в умовах заочного навчання. Анкетування студентів-заочників (856 осіб) і викладачів вищих навчальних закладів юридичного профілю (65 осіб), спостереження за навчальним процесом та аналіз робіт студентів засвідчили недостатній рівень готовності студентів до планування та здійснення самостійної роботи, а також низьку ефективність педагогічного керівництва з боку викладачів, недостатню увагу до науково-методичного забезпечення.

У розділі визначено та розкрито педагогічні умови ефективної організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання: вивчення й урахування індивідуальних особливостей студентів шляхом формування типологічних груп відповідно до їх готовності до самостійної роботи; виконання завдань педагогічного керівництва самостійною роботою з урахуванням особливостей кожної групи; використання ефективних форм і методів підготовчого етапу організації самостійної роботи; підвищення ефективності аудиторних занять; створення якісного навчально-методичного забезпечення з урахуванням специфіки навчання на відстані; забезпечення контролю результатів самостійного навчання студентів.

У процесі дослідження обґрунтовано зміст і значення принципів для застосування і впровадження в процес організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання (самостійності, інтенсифікації та активізації, індивідуалізації та диференціації, професійно-практичної спрямованості, наступності, залучення до навчального процесу життєвого і практичного досвіду студентів, зворотного зв’язку, розвивального і виховного характеру навчального процесу з метою формування навичок самовиховання і самовдосконалення студентів), а також андрагогічних підходів до навчання дорослих. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури розроблено й обґрунтовано модель організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, що передбачає три етапи: орієнтовний (підготовчий), діяльнісний (виконавчий), і контрольно-корекційний (заключний). Модель спрямована на забезпечення підвищення рівня індивідуально-психологічної готовності студентів до самостійного навчання, оволодіння майбутніми юристами юридичними знаннями, набуття вмінь і навичок правової роботи, розвиток професійно значущих якостей особистості. Модель самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання містить такі складові: діяльність студента і діяльність викладача впродовж трьох етапів самостійної роботи, принципи організації цієї діяльності, навчально-методичні засоби, форми і методи організації самостійної роботи, внутрішні умови, що відображають готовність студентів до здійснення самостійної роботи, зовнішні умови, що відображають педагогічне керівництво викладача.

З метою врахування індивідуальних особливостей студентів і виділення типологічних груп було проведено практичне вивчення характеристик готовності студентів-юристів до самостійної роботи: психологічної готовності (мотивації та ставлення до навчання) теоретичної готовності (рівня базової підготовки з предмета), організаційно-практичної готовності (рівня сформованості навичок самоорганізації навчання, роботи з джерелами інформації тощо). Комплексне діагностування дало змогу виділити 8 типологічних груп студентів на основі співвідношення рівнів сформованості виокремлених ознак. Для кожної визначеної типологічної групи було розроблено рекомендації та завдання для педагогічного керівництва щодо: підвищення мотивації до навчання і самостійної роботи, відновлення і підвищення рівня базових знань студентів, інтелектуальних умінь і навичок, удосконалення навичок самостійного навчання і роботи з інформацією, самоорганізації та самоконтролю навчальної діяльності.

Етап підготовки і планування самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання є важливою умовою мотивації, стимулювання та здійснення процесу самостійної роботи в умовах обмежених їхніх контактів з викладачами. У розділі описано розроблені та обґрунтовані форми і методи спільної діяльності студента і викладача на підготовчому етапі, які передбачають: виявлення рівня готовності студентів до навчання, проведення вхідного контролю знань, умінь, навичок та інтенсивне оновлення базової підготовки; визначення змісту, цілей і завдань самостійної роботи; проведення методичного семінару щодо особливостей організації самостійної роботи студентів з дисципліни; навчання методів і прийомів роботи з навчально-методичними засобами, навичкам самоорганізації навчання, самовиховання і самовдосконалення особистості; використання активних методів навчання дорослих (дискусій, спільних обговорень, рольових ігор, розв’язання казусів і юридичних загадок, проблемних ситуацій і питань, рефератів-повідомлень тощо). Сформульовано основні положення щодо ефективного проведення аудиторних занять при заочному навчанні майбутніх юристів, що сприяють раціональній організації самостійної роботи, а саме: чітке визначення змісту і розкриття важливих і складних питань; уникнення повного інформаційного викладу матеріалу; навчання методики вивчення дисципліни; проблемний характер; новизна навчальної інформації; необхідність рекомендації основних і додаткових джерел інформації (зокрема з комп’ютерних та Інтернет-мереж) з їх аналізом; спрямованість на розвиток логічного мислення, пізнавальної активності тощо.

Розроблений навчально-методичний комплекс є опосередкованою ланкою педагогічного керування й уможливлює здійснення самостійної роботи в умовах відсутності безпосереднього керівництва викладача, розроблено вимоги до його створення: використання різнорівневих завдань, тем і завдань на вибір; наявність у підручниках інформаційної, організаційно-керівної та контрольно-корекційної частин з ключами-відповідями; використання методичних посібників та індивідуальних планів-графіків та ін. Розроблений комплекс навчально-методичного забезпечення містить: навчальний посібник, методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів, тестові завдання для контролю й самоконтролю знань, індивідуальний графік самостійної роботи студента. Обґрунтовано висновок щодо необхідності використання новітніх інформаційних технологій на всіх етапах самостійної роботи, доцільність проведення різноманітних й ефективних видів контролю на заключному етапі організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

У третьому розділі – „Дослідно-експериментальна перевірка моделі організації самостійної роботи студентів-юристів в умовах заочного навчання” –викладено опис організації і методики проведення дослідно-експериментальної роботи та аналіз результатів проведеної експериментальної роботи.

Дослідно-експериментальна робота проводилася у 2003–2007 рр. і включала три етапи: діагностично-констатувальний, формувальний і контрольно-узагальнювальний. На діагностично-констатувальному етапі було вивчено сучасний стан проблеми організації самостійної роботи студентів-заочників вищих навчальних закладів юридичного профілю; проаналізовано навчальні плани і програми; вивчено досвід планування, підготовки і здійснення самостійної роботи студентів, практичного застосування навчально-методичних засобів; визначено рівень індивідуально-психологічної готовності майбутніх юристів до самостійної роботи; сформульовано цілі, завдання та програму подальшої експериментальної роботи. Формувальний етап експерименту був спрямований на реалізацію моделі організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, впровадження педагогічних умов, принципів, засобів, форм і методів навчання, що підвищили б ефективність самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання. Під час контрольно-узагальнювального етапу експериментальної роботи проводився порівняльний аналіз одержаних експериментальних даних.

Аналіз результатів формувального етапу дослідно-експериментальної роботи показав, що впровадження моделі організації самостійної роботи студентів сприяло підвищенню ефективності навчання заочників-юристів експериментальних груп у порівнянні з контрольними: кількість студентів з високим рівнем готовності до самостійної роботи після завершення експерименту збільшилася в експериментальних групах на 8,5%, в контрольних – на 0,9%; частково готових – на 17%, в контрольних – на 4,7%; з початковим рівнем готовності зменшилася на 25,5%, в контрольних – на 5,6%. Результати порівняльного діагностування рівнів готовності студентів до самостійної роботи подано на рис.1.1.

Рис.1.1. Динаміка рівнів розвитку готовності студентів до самостійної роботи

В експериментальних групах зросла мотивація до навчання, позитивне ставлення до самостійної роботи, рівень предметних знань і вмінь, сформованість умінь самостійної роботи. Так, студентів з достатнім рівнем мотивації в експериментальних групах стало 72,6% (було 44,8% на початку експерименту), в контрольних – стало 52,8% (було 45,8%). Загальний рівень задоволеності зріс в експериментальних групах з 0,24 до 0,75; в контрольних майже не змінився (з 0,19 до 0,23). Також відбулися суттєві зміни у рівні засвоєння предметних знань, умінь і навичок студентів експериментальних груп: студентів з достатнім рівнем знань збільшилося на 17,5%, з середнім рівнем знань – на 15,1%, з низьким рівнем знань, умінь, навичок зменшилося на 37,8, кількість студентів з високим рівнем знань збільшилася на 5,2%; в контрольних групах значних змін не спостерігалося. Кількість студентів з достатнім рівнем володіння навичками роботи з джерелами інформації в експериментальних групах зросла з 55,6% до 82,5%, тобто на 26,9%, в контрольних групах – з 62% до 70,3%, тобто на 8,3%. Крім того, середній коефіцієнт сформованості рівня організаційно-управлінських навичок студентів експериментальних груп збільшився з 0,48 до 0,81; контрольних груп – з 0,52 до 0,58. Вірогідність експерименту була підтверджена коефіцієнтом згоди Пірсона чІ. Результати експериментальної роботи узагальнено у 14 таблицях і 1 рисунку.

У висновках викладено результати теоретичної та методичної розробки педагогічних умов організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання вищих навчальних закладів юридичного профілю.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз проблеми організації самостійної роботи студентів-юристів заочного навчання показав, що означена проблема перебуває в центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У педагогічній літературі самостійна робота студентів розглядається як: одна з основних форм навчального процесу; комплекс методів і способів процесу навчання; вид самостійної пізнавальної діяльності студентів; процес організації навчальної пізнавальної діяльності або система створення педагогічних умов, що характеризуються особливими завданнями, змістом, формами, методами, засобами і результатами тощо. У дослідженні самостійна робота студентів-юристів заочної форми навчання визначається як така, в результаті якої студенти, виявляючи активність і самостійність, прагнуть досягти поставленої викладачем мети; самостійна робота здійснюється під керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі, в індивідуально обраному часі і місці, і завершується певними результатами, які підлягають самоконтролю і контролю. Самостійна робота студентів-юристів заочної форми навчання спрямована на оволодіння правовими знаннями, уміннями і навичками, формування якостей особистості, необхідних для вирішення завдань юридичної діяльності.

Вивчення практичного стану організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у вищих навчальних закладах юридичного профілю засвідчило недостатній рівень готовності студентів до планування та здійснення самостійної роботи, низьку ефективність педагогічного керівництва самостійною роботою студентів з боку викладачів і недостатню увагу до науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

Сутність організації самостійної роботи юристів-заочників полягає у двосторонньому процесі взаємодії організуючої, або керівної, діяльності викладача і самостійної пізнавальної діяльності студентів, що спрямовано на створення психолого-педагогічних умов для самоорганізації пізнавальних дій кожного студента-юриста в умовах навчання на відстані. Структурні елементи і суб’єкти системи організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання (викладачі, студенти, мотиви, мета і завдання, форми і методи, засоби, контроль і результат) враховують цілі навчання і виховання майбутніх юристів в умовах відсутності безпосередньої участі викладача і спрямовані на реалізацію функцій процесу самостійного навчання: освітньої, розвивальної, виховної, гностичної, проективної, контрольної, коригуючої, компенсаторної. Особливості організації самостійної роботи майбутніх юристів в умовах заочної форми навчання пов’язані з специфікою професійної діяльності юристів, професійно значущими якостями особистості майбутніх фахівців і полягають у: необхідності поєднувати навчання з трудовою діяльністю, а відтак обмеженості контактів студентів-заочників з викладачем, дефіцитом вільного часу; специфіці контингенту студентів, які є дорослими людьми з життєвим і практичним досвідом, психофізіологічними особливостями, високою мотивацією до навчання, але низьким рівнем базових знань, навичок і вмінь самостійно навчатися; значній різноманітності контингенту студентів; необхідності застосування великої кількості швидко змінюваної інформації (нормативно-правові акти, закони, укази тощо); необхідності використання ефективних навчально-методичних засобів.

2. Розроблена й експериментально перевірена модель організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання, яка передбачає три етапи: орієнтовний (підготовчий), діяльнісний (виконавчий), контрольно-корекційний (заключний). Модель спрямована на забезпечення підвищення рівня індивідуально-психологічної готовності студентів до самостійного навчання, оволодіння майбутніми юристами юридичними знаннями, набуття вмінь і навичок правової роботи, розвиток професійно значущих якостей особистості. Результати експериментальної роботи показали, що запропонована модель організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання та педагогічні умови її реалізації є достатньо ефективними. Обґрунтовано зміст і значення принципів: самостійності, інтенсифікації та активізації, індивідуалізації та диференціації, професійно-практичної спрямованості, наступності, залучення до навчального процесу життєвого і практичного досвіду студентів, зворотного зв’язку, розвивального і виховного характеру навчального процесу з метою формування навичок самовиховання і самовдосконалення студентів, а також андрагогічних підходів до навчання дорослих, – для застосування і впровадження в процесі організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання.

3. Визначено й обґрунтовано педагогічні умови ефективної організації самостійної роботи студентів-юристів заочної форми навчання: вивчення й урахування індивідуальних особливостей студентів,