Харківський державний політехнічний університет

Дроботова Марина Володимирівна

УДК 658.153

Управління матеріальними ресурсами промислових підприємств

Спеціальність 08.07.01 - економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпродзержинському державному технічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Ревенко Н.Г.,

Дніпродзержинський державний технічний університет

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Драгун Л.Н., Придніпровська держ. академія будівництва і архитектури, завідуючий кафедрою економічного аналізу та обліку

кандидат економічних наук, доцент Віхляєва, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Провідна установа - Харківський державний економічний університет, кафедра економіки та маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться " 29 " листопада 2000 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.050.02 у Харківському державному політехнічному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного політехнічного університету за адресою: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

Автореферат розісланий " 25 " жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ___________ Гаврись О.М.

1. #2. Кандидат

#3. Економіка

#4. 08.07.01

#5. Економіка промисловості

#6.1. Ресурси виробничої системи, матеріальні витрати, ефективність використання, система управління, норма, економіко-математичне моделювання, методи управління проектами, ризики, чутливість

#6.2.Ресурсы производственной сферы, материальные затраты, эффективность использования, система управления, экономико-математическое моделирование, методы управления проектами, риски, чувствительность

#6.3. resources of the industrial system, material input, efficiency of use, control system, economic-mathematical simulation, methods of handle of the projects, risks, sensitivity.

#7. Управління матеріальними ресурсами промислових підприємств

#8.

#9. м. Харків, 2000 р.

#10. Дроботова Марина Володимирівна

#11. 1972

#12. Ж

#13. Міністерство освіти і науки України, Дніпродзержинський державний технічний університет, м.Дніпродзержинськ, асистент

#15.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України зменшення дефіциту деяких видів ресурсів за рахунок суттєвого нарощування власного їх виробництва ускладнюється тим, що природні ресурси (і в першу чергу мінерально-сировинні) мають природну обмеженість. Забезпеченість країни природними ресурсами залежить не тільки від розміру наявного потенціалу ресурсів, але і від ефективності їх використання на всьому шляху їхнього руху в суспільному виробництві. Найбільше джерело економії природних ресурсів існує на мікрорівні – за рахунок раціонального споживання їх у промисловості. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства промисловості також вимушені шукати шляхи зниження витрат на виробництво продукції. Основним резервом при цьому є підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів (МР).

Питання, пов'язані з раціональним використанням та управлінням ресурсами в виробничих системах, широко досліджені в працях вітчизняних та зарубіжних економістів: Алимова О. М., Бондаря К. К., Біляєва Ю. А., Вечоріва В. Т., Вінерта Г., Волкова В. І., Гриньової В. М., Драгуна Л.М., Івануха Р., Зенда А., Куліша С. А., Одінцової Г. С., Поляка А. М., Хейне П., Савченко А. П., Смоленюка П. С., Смиричинського В. І., Смірнова К. А., Федорищевої О. М., Фондрана Р., Хохлова М. П., Чечети А. П., Шульгіна Ю. Г. та ін. Для умов перехідної економіки розроблені цими вченими положення потребують подальшого узагальнення та розвитку.

Рівень раціонального ресурсовикористання у промисловості залежить від багатьох факторів. Створення та впровадження досконалого внутрішнього механізму управління ресурсовикористанням дозволяє виявити та мобілізувати фактори, які позитивно впливають на цей процес. В матеріаломістких виробництвах його раціоналізація залежить, в першу чергу, від підвищення ефективності використання МР. Найбільша питома вага витрат МР (60-70% від загального обсягу) витрачається безпосередньо у виробничому процесі, при цьому матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати, питома вага яких у собівартості складає в середньому 65-80 %. Таким чином, економія матеріальних витрат стає важливим засобом підвищення ефективності виробництва в цілому за рахунок зниження його витратомісткості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з координаційним планом науково-дослідних робіт Міністерства Освіти України, затвердженим наказом № 37 від 13.02.97 р. за напрямком “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем”. Дане дослідження пов'язане також з планом науково-дослідних робіт Дніпродзержинського державного технічного університету і здійснене в рамках тем: “Дослідження питань теорії і практики управління виробничим потенціалом економічних систем в умовах ринку” (0197U015573), “ Дослідження, оцінка та розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством”(0199U012735) - автор був відповідальним виконавцем розділів “Розробка шляхів удосконалення системи управління матеріальними ресурсами”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка науково-практичних рекомендацій з реалізації резервів підвищення ефективності використання МР підприємств промисловості на стадії виробничого циклу.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні задачі:

· оцінка рівня та досконалості здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах в галузі ресурсовикористання;

· розрахунок ефективності використання матеріальних витрат на підприємствах промисловості та виявлення можливих напрямків їх зниження;

· визначення складу факторів та ступеню їх впливу на раціональне використання матеріальних витрат;

· розробка методичних підходів удосконалення елементів системи управління МР;

· розробка схеми аналізу економічної доцільності рівня матеріальних витрат для умов конкретного виробництва і обґрунтування вибору економіко-математичних засобів для його здійснення;

· визначення резервів у використанні МР і розробка шляхів їх реалізації.

Об'єктом дослідження є система ресурсовикористання промислових підприємств. Предметом дослідження є процес управління МР на підприємствах промисловості та його особливості в сучасних умовах.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною базою дисертаційної роботи є: сучасна теорія ринкової економіки, системний підхід до проблеми управління матеріальними витратами. При виконанні роботи використовувались законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних та зарубіжних економістів. Для вирішення поставлених задач в процесі наукового пошуку використані засоби логічного узагальнення та систематизації (при дослідженні понятійного апарату та показників системи раціонального ресурсовикористання), системного підходу та техніко-економічного аналізу (для обробки аналітичних даних), економіко-математичного та логічного моделювання (для методичного удосконалення процесу ресурсовикористання), методи управління проектами (для пошуку заходів запобігання від дії можливих ризиків). Наведені в роботі дослідження ґрунтуються на статистичній, господарській та фінансовій звітності ряду промислових підприємств, а також матеріалах досліджень, виконаних особисто автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

· запропоновано новий методичний підхід до формування рівня матеріальних витрат на підставі використання розробленої в дисертації комплексної вартісної норми матеріаломісткості (Ме) виробництва, яка враховує всі напрямки використання МР та реальні можливості підприємств з випуску конкурентоспроможної продукції. Такий підхід дозволяє сформувати індивідуальний для конкретного виробництва економічно доцільний рівень матеріальних витрат та гнучко коригувати його в напрямку зниження;

· удосконалено основні елементи механізму ресурсовикористання (планування, нормування та прогнозування МР), які стають більш гнучкими та глибокими за рахунок регулярного внесення змін по результатах щоденного відстеження відхилень фактичної величини Ме від нормативної. Це робить процес ресурсовикористання більш регульованим та ефективним;

· подальший розвиток отримало економіко-математичне моделювання механізму ресурсовикористання, пов'язане з можливістю включення до моделей відібраних факторів, які безпосередньо впливають на Ме виробництва, та факторів ризику в системі ресурсовикористання, що підвищує точність, оперативність та якість управлінських процесів;

· дістала подальший розвиток інформаційно-технологічна модель прийняття управлінських рішень на підставі запропонованого методичного підходу до формування норми та обсягу матеріальних витрат, що забезпечує цілісність та мінімізацію тривалості процесу управління, підвищує його оперативність шляхом застосування розроблених автором розрахункових алгоритмів;

· удосконалено організаційно-економічне забезпечення системи управління ресурсовикористанням, що виявляється в розробці схеми аналітичних розрахунків та їх інформаційної бази. Визначено етапи та принципи її побудови, запропоновано створення керуючого органу координаційного типу на непостійній основі, який концентрує функції управління МР та забезпечує якість їх здійснення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дисертаційного дослідження є теоретичною та методичною основою формування економічно доцільних витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції підприємств промисловості. Рекомендації по розробці та впровадженню системи управління МР дозволять забезпечити підвищення ефективності виробництва в промисловості завдяки постійній роботі по зниженню його матеріаломісткості. Викладена методика нормування матеріальних витрат доведена до ступеню повної готовності для практичного використання. Методика має універсальний характер і може бути впроваджена в практику діяльності підприємств різних галузей промисловості.

Результати виконаного дослідження знайшли застосування на підприємствах промисловості України: у відкритому акціонерному товаристві (ВАТ) "Дніпродзержинський механічний завод" (ДМЗ), ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”(АМК) та ВАТ “Дніпровагонмаш”. Їх застосування підтверджується актами впровадження від 5.12.1999р., 10.05.2000р., та 12.02.2000р. на вище перелічених підприємствах. Вони також використовуються у навчальному процесі підготовки спеціалістів з напрямку “Менеджмент” спеціальності 8.050201 – “Менеджмент організацій”.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації обґрунтовані та розроблені особисто автором на підставі узагальнення найбільш ефективного в сучасних умовах досвіду вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем удосконалення управління матеріальними витратами в промисловості та з урахуванням виконаних теоретичних та аналітичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати виконаних досліджень, висновки та пропозиції, викладені в дисертації, доповідались та були схвалені на 6 конференціях, у тому числі: на першій міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2000р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції молодих вчених економістів “Економіка третього тисячоліття” (Донецьк, 2000р.) та ін., а також у відкритому друці та навчальному процесі.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 12 робіт загальним обсягом 2,1 ум. друк. арк., серед яких 1,7 ум. друк. арк. написані безпосередньо автором.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи 178 сторінок, в тому числі 40 таблиць, 28 рисунків, 3 додатка обсягом 8 стор., список літератури з 129 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність вибору теми, визначені цілі дослідження, сформульована наукова новизна, показано практичне значення запропонованих рекомендацій.

У першому розділі - "Матеріальна база підприємств промисловості та шляхи її розвитку" – досліджені шляхи вирішення проблеми збереження природно-ресурсного потенціалу України. Доведено, що її вирішення в значній мірі залежить від політики ресурсовикористання на мікрорівні. Показана значущість МР у виробничій системі та їх роль у підвищенні ефективності виробництва. Узагальнена система показників використання МР і розроблена класифікація факторів, які впливають на їх ефективність. Показана трансформація і обґрунтована взаємозалежність понять "матеріальні ресурси" та "матеріальні витрати".

Дослідження стану природно-ресурсного потенціалу України показало, що все більше проявляється економічна обмеженість природних ресурсів незважаючи на наявність достатніх абсолютних розмірів їх запасів. В цих умовах зменшення потреби промислової сфери в ресурсах за рахунок зниження матеріаломісткості виробництва є реальним засобом збереження природного національного багатства і зменшення витрат на виробництво продукції.

Аналіз наявних класифікацій виробничих ресурсів свідчить про неоднозначність розуміння складу матеріальних ресурсів. Так, поряд з цією групою ресурсів деякі фахівці відокремлюють природні ресурси. Інші автори виділяють основні та допоміжні матеріали в технічні ресурси. Матеріально-технічні ресурси виділяють і в узагальнену групу. В зв'язку з цим автором запропоновано уточнений склад і класифікацію матеріальних ресурсів в системі промислового виробництва. Їх показники згруповано по двох категоріях: показники використання та показники ефективності. Це дозволяє дати достатньо повну оцінку рівня матеріальних витрат на МР. Узагальнений практичний досвід підприємств показує, що не всі показники достатньо широко використовуються у господарській діяльності. В роботі запропоновано узагальнення і класифікація факторів, які впливають на ефективність матеріальних витрат.

Серед напрямків підвищення ефективності використання МР актуальними є засоби управлінського впливу на процеси ресурсовикористання, які не потребують значних фінансових вкладень, а ефект від їх реалізації стає помітним через короткий період часу. У роботі визначено, що для удосконалення механізму ефективного матеріалокористування слід здійснити низку заходів. Більш широко слід використовувати в практиці аналітичної роботи промислових підприємств сукупність наведених показників оцінки рівня матеріальних витрат. Необхідно враховувати особливості тієї чи іншої галузі промисловості, систематизувати найбільш вагомі фактори та удосконалити методику оцінки їх впливу. Доцільно також узагальнити існуючий досвід і різні підходи до управління МР та його методичного та організаційного забезпечення. Управління повинно створюватися у межах загальних умов та вимог для усієї промислової системи. Ефективність використання МР слід оцінювати з урахуванням відповідного рівня ефективного використання всіх ресурсів виробничої системи.

В другому розділі - "Аналіз витрат матеріальних ресурсів підприємств та ефективність їх використання " – проведено аналіз структури діючого порядку ресурсозабезпечення і досліджено його організаційний та економічний механізм на прикладі Дніпродзержинського авторемонтного заводу, заводу "Метиз", ВАТ "Дніпровагонмаш", Дніпродзержинського механічного заводу, Дніпровського та Алчевського металургійних комбінатів. Розглянуті структура та схеми матеріалопотоків цих промислових підприємств показали наявність таких загальних тенденцій та недоліків: невиправдане зростання матеріаломісткості виробництва при відсутності збільшення обсягу товарної продукції, зниження рентабельності; відсутність можливості дієвого контролю обсягу МР на всіх стадіях руху матеріалопотоку та інші. Це свідчить про необхідність застосування нових підходів до управління використанням матеріальних ресурсів по усіх промислових виробництвах. Зіставлення динаміки матеріаломісткості виробництва з показниками використання інших ресурсів виробничої системи і основних техніко-економічних показників свідчить про наявність її негативних тенденцій. Темпи зростання матеріаломісткості виробництва перевищують темпи зростання обсягів виробництва товарної продукції, рентабельності виробництва, фондовіддачі та продуктивності праці.

Проведений в роботі аналіз свідчить, що такі функції управління, як прогнозування і планування ресурсовикористанням реалізуються не в повному обсязі і неякісно. Процес планування матеріальних витрат є в значній мірі безсистемним з точки зору його взаємозв'язку з іншими функціями управління: обліку, аналізу та організації. В управлінській стратегії інформація з планування ефективності матеріальних витрат сьогодні практично відсутня. Організації нормування, як розрахункової бази для реалізації зазначених функцій, не приділяється належної уваги. Вона застосовується до МР основного виробництва, і лише частково при плануванні основних матеріалів в допоміжних, наприклад, ремонтних та інструментальних цехах, але втрачає свою ефективність під впливом сукупності організаційних, технологічних, економічних та інших факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Підвищення рівня наукового обґрунтування нормування матеріальних витрат забезпечить регулювання матеріалопотоків і доцільний рівень матеріальних витрат на виробництво. Добре відпрацьований механізм нормування потреби матеріальних ресурсів у натуральному виразі в ринкових умовах під впливом коливання різних факторів в деякий мірі втрачає свою ефективність. Це підтверджується наявністю відхилень фактичних та нормативних величин. Вони мають місце у послідовності включення в технологічний ланцюг матеріальних витрат, безпосередньо не пов'язаних з основним виробництвом - на підтримку нормального функціонування парку обладнання, виробничих споруд, апарату управління та матеріального забезпечення життєвих комунікацій і матеріальних витрат, які практично не нормуються. В той же час, їх достатньо високий рівень, що залежить в значній мірі від стану техніки, кваліфікації робочої сили, організації виробничих та управлінських процесів, негативно впливає на рівень матеріаломісткості виробництва в цілому. На більш низькому рівні знаходиться нормування допоміжних і обслуговуючих процесів, хоча доля матеріальних витрат на них складає значну величину (близько 30%). Ці витрати практично знаходяться за межами впливу управління їх рівнем і оцінюються по фактичній величині, хоча їх частка, як показали проведені автором дослідження, складає від 2 до 30% матеріальних витрат на кожну гривню випуску товарної продукції. Якщо навіть прийняти до уваги нижній рівень розбіжності, який складає 1 коп., то при обсязі товарної продукції 450 тис. грн. ця непронормована різниця у вартісному виразі складе 4,5 тис.грн. Порушення запланованих обсягів матеріальних витрат на обсяги виробництва, що плануються, відстежуються на всіх стадіях і етапах виробничого процесу. Повний перелік причин зростання матеріальних витрат без проведення спеціальних системних досліджень встановити практично неможливо. Аналіз системи ресурсовикористання може стати більш глибоким та об'єктивним з використанням економіко-математичних методів.

Застосування кількісних та якісних засобів аналізу дозволило в роботі визначити фактори, що впливають на зростання ефективності матеріальних витрат. За допомогою методів парної та множинної регресії були визначені характер та ступінь впливу цих факторів на матеріаломісткість виробництва. Проведені дослідження показали відсутність чіткої системи сучасної політики ресурсовикористання. Як наслідок, підприємства несуть великі збитки при перевищенні матеріальних витрат над їх запланованим рівнем. В роботі рекомендовано створення більш досконалого механізму ресурсовикористання з застосуванням принципів системного і проектного аналізу.

Дослідження основних положень з планування та нормування виробничих запасів, як уречевленої форми матеріальних витрат, показує необхідність надання більшої гнучкості та динамічності цим процесам відповідно до ринкових змін в економічному середовищі.

У третьому розділі "Удосконалення механізму раціонального ресурсовикористання підприємств промисловості " обґрунтовано необхідність та наведено проект створення системи раціонального ресурсовикористання (СРР).

У роботі пропонується створення СРР та управління нею з використанням методів управління проектами: визначення цілей та моделювання системи; планування витрат на підставі нормативної бази та розрахованої потреби ресурсів; управління ризиком і управління змінами. Для поліпшення організації управління МР в роботі запропонована відповідна інформаційно-технологічна модель.

Важелем управління МР пропонується їх вартісна норма. У роботі обґрунтовано її формування та розрахунок. На відміну від традиційної норми, яка розраховується на одиницю продукції або вид робіт, за рівень такої норми пропонується прийняти припустимі матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції. Доцільність застосування запропонованої норми обумовлюється можливістю її деталізації по різних напрямках використання матеріальних ресурсів: по видах матеріальних ресурсів, по групах матеріальних витрат, які виділяються в структурі собівартості, по стадіях виробництва або по структурних підрозділах. Методика розрахунку норми базується на створенні кореляційно-регресивної моделі (КРМ) залежності матеріаломісткості від конкретних умов виробництва. У моделі враховані також фактори ризику - зафіксовані прояви дій, які негативно впливають на показник матеріаломісткості. Це дозволяє визначити для кожного промислового підприємства, в залежності від рівня техніко-економічних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, економічно доцільну величину показника матеріаломісткості та відповідну суму матеріальних витрат. Для визначення нормативної величини показника матеріаломісткості на досліджених підприємствах у роботі наведені відповідні КРМ. Приклад моделі для розрахунку матеріаломісткості (Ме) по виробничих підрозділах Алчевського металургійного комбінату наведений у таблиці 1.

Таблиця 1

Кореляційні моделі системи ресурсовикористання ВАТ “ АМК”

Виробничий підрозділ Коефіцієнт кореляції Ме норм Рівняння регресії

Обтискний цех 0,6929 0,82 Y=0,3158+0,0004х1+0,0004х2+0,00395х3+0,0003х4+ 0,0107х5-0,0061х6

ТЛЦ-1 0,9281 0,79 Y=1,9359+0,0227х1+1,1607х2+1,5569х3+0,7405х4+ 0,2027х5-0,0076х6

ТЛЦ-2 0,8900 0,81 Y=13,0877+0,0207х1+1,8892х2+1,4292х3+10,2637х4+ 0,2027х5-0,0076х6

Стан 600 0,6247 0,84 Y=3,8867+3,8675х1+0,7747х2+1,0355х3+0,0004х4+ 0,2100х5-2,5151х6

ВАТ “АМК” 0,9545 0,83 Y=4,4994+0,0113х1+0,0101х2+0,0069х3+ 0,0275х4+0,0348х5-0,0556х6

Аргументами є такі фактори: х1 – величина браку (т); х2 – витрати палива (т); х3 – витрати електроенергії (тис.кВт*год); х4 – витрати матеріалів (т); х5 – ціна матеріалів (грн.); х6 – трудомісткість продукції (грн./грн.).Перевірка значущості коефіцієнтів кореляції була проведена за допомогою критерію Стьюдента. Отримані їх значення підтвердили точність і адекватність моделей, побудованих для процесу, що досліджувався .

Виходячи з того, що матеріальні витрати відображаються у величині виробничих запасів, цю методику розрахунку рекомендується застосовувати і до їх нормування. При моделюванні норм виробничих запасів на 1 грн. товарної продукції слід враховувати такі фактори: одноденні витрати матеріалів, ціна матеріалів, рівень міжцехової кооперації (через напівфабрикати власного виробництва), тривалість виробничо-комерційного циклу, кількість постачальників та питома вага їх постачання, частота постачання, частота та тривалість затримок в одержанні матеріалів.

Роль, яка надається показнику матеріаломісткості продукції (Ме) дозволяє розглядати мінімізацію сумарної норми матеріальних витрат як один з важелів здійснення процесу управління. Реалізація всіх функцій управління зводиться до збору, обробки, аналізу даних для розрахунку цього критерію і причин відхилення фактично отриманої його величини від планово-нормативного (розрахункового) рівня та розробці і впровадженню управлінських дій по його підтримці (зниженню).

На всіх стадіях виробничого процесу відстежується небезпечність порушення запланованих обсягів матеріальних витрат в напрямку їх збільшення. Це виникає через можливість появи непередбачених ризикових подій, які негативно впливають на досягнення цілей СРР. Для запобігання ризику рекомендується відпрацювання відповідного механізму захисту, який в економіці має назву “управління ризиком”. Для ідентифікації і оцінки впливу можливих ризиків на рівень Ме пропонується їх якісний та кількісний аналіз за допомогою методу сценаріїв. Використуючи наведені вище кореляційно-регресивні моделі нормативної Ме, у роботі пропонується враховувати такі ризики: порушення технологічного процесу, внаслідок чого зростає обсяг бракованої продукції; нецільове використання палива або використання більш енергомістких технологій (обладнання); неекономні витрати електроенергії (зростання її витрат на 1 грн товарної продукції); закупівля неякісної сировини, використання підвищених норм витрат матеріальних ресурсів; зростання закупівельних цін, зміна номенклатури продукції, яка випускається, тощо.

Аналіз чутливості СРР до впливу факторів ризику, наприклад, для АМК, показав, що найбільш суттєвий вплив на відхилення фактичної Ме виробництва від нормативної формують фактори, які обумовлюють зростання витрат матеріалів. Це ілюструє рис.1(А). Показниками, які фіксують прояв ризикових подій, в роботі враховані: х1– величина браку (т); х2 – витрати палива (т); х3 – витрати електроенергії (тис.кВт*год); х4 – витрати матеріалів (т); х5 – ціна матеріалів (грн.); х6 – трудомісткість продукції (грн./грн.). Статистична обробка даних норми Ме для різних цехів підприємства, яка проведена за допомогою КРМ, дозволила встановити середні значення та межі невизначеності – амплітуду коливань фактичної Ме від нормативної – в результаті впливу факторів ризику (рис. 1(Б)). Як показує коливання середньозваженого значення відхилень, можливе перевищення Ме складає від 1 до 4 копійок на гривню ТП.

Отримана функція розподілу та ймовірність відхилення Ме від нормативного значення показують, що у випадку максимальної прояви вказаних факторів ризику (при найбільш негативному їх сполученні) середнє значення очікуваної фактичної величини Ме складає 1,1 грн./грн., що на 23% більше запланованої величини.

Для зниження ступеня ризику в роботі запропоновані заходи по його запобіганню. З низки існуючих засобів захисту від ризику у запропонованій системі використовується лімітування шляхом встановлення величини граничних сум матеріальних витрат. Це здійснюється перемноженням комплексної норми Ме товарної продукції та запланованого обсягу останньої.

Застосування комплексної норми дозволяє визначити вартісні ліміти матеріальних витрат для кожного виробничого підрозділу. Це служить додатковим стимулом для постійної уваги виробничих підрозділів до питань економії їхніх матеріальних витрат. Запропонована норма матеріальних витрат є базою до планування, аналізу, контролю та прогнозування системи ресурсовикористання промислових об'єктів з застосовуванням методів управління проектами.

Технологічна модель прийняття управлінських рішень по підвищенню ефективності використання матеріальних витрат та її інформаційне забезпечення наведені у вигляді основного та допоміжного алгоритмів її блок-схеми (рис.2). Алгоритми спрямовані на пошук напрямків скорочення витрат, вироблення пропозицій з виправлення ситуації, прийняття відповідних управлінських рішень.

Для прогнозування поведінки системи шляхом аналізу чутливості ризику за допомогою методів сценарію доцільно навести поведінку Ме при одночасних змінах одного чи кількох факторів у табличному вигляді (табл.2)

Таблиця 2

Прогнозування Ме при зростанні факторів на 1% на грн. ТП

Фактор од. вим. зміна Ме Dу, грн. сумарна зміна МВ еDу, тис.грн.

Величина браку X1 т 0,0045 13,320

Витрати палива X2 т 0,00041 1,214

Витрати ел-енергії X3 тис.кВт*г 0,0003 0,888

Витрати матеріалів X4 т 0,002 5,92

Ціна матеріалів X5 грн. 0,002 5,92

Трудомісткість продукції X6 грн./грн. -0,003 -8,880

Наведені у таблиці 2 значення Dу використовуються як коефіцієнти для розрахунку комплексної зміни Ме або суми матеріальних витрат при зміні визначеного сполучення факторів. Так при підвищенні вартості матеріалів на 2,5% та збільшенні витрат електроенергії на 1,6%, Ме нормативна коригується до величини 0,0003*1,6+0,002*2,5+0,94=0,95 , або порівняно з нормою попереднього періоду - до 0,94грн./грн.- тобто, стає більше на 1 копійку. Якщо новий скоригований рівень Ме є для підприємства економічно доцільним, то він приймається за “нову” норму. Далі включається механізм дії інформаційно-технологічної моделі. Про наявність резервів у використанні МР свідчать дані факторного аналізу і результати вирішення конкретних економіко-математичних задач. Можливість застосування запропонованих методів вирішення задач проілюстровано їх прорахунком по даних конкретних підприємств. Для цього взяті, для прикладу, показники діяльності АО "Дніпровагонмаш" м. Дніпродзержинска, що відноситься до матеріаломістких підприємств.

Формування та реалізація управлінських дій в підсистемі управління МР рекомендовано покласти на “керуючий орган”. Для цього функції по управлінню пропонується сконцентрувати в одному із відділів на посаді економіста-аналітика або менеджера з матеріальних ресурсів з передачею йому усіх повноважень. У його розпорядженні повинні знаходитися відповідні технічні засоби, куди оперативно буде надходити інформація з усіх зайнятих в процесі виробництва підрозділів. Кількість потрібних працівників цього профілю обумовлюється нормативами трудомісткості управлінської праці. Таким чином, структура системи управління МР набуває вигляду, наведеного на рис. 3. Повна автоматизація системи обліку та послідовність формування вихідної інформації дозволяє в максимально короткі терміни аналізувати та коригувати ситуацію з використанням матеріальних витрат.

Ефективне функціонування системи управління МР можливо за наявності систем управління іншими ресурсами в рамках загальної “системи раціонального ресурсовикористання”.

Висновки

1. У дисертації розглянуто теоретичне узагальнення і нове вирішення задачі підвищення ефективності процесу використання МР підприємств промисловості, що виявляється в розробці системи раціонального ресурсовикористання та її методичного та організаційного забезпечення. Впровадження системи на підприємствах промисловості дозволить знизити рівень матеріальних витрат на виробництво продукції.

2. Ефективність функціонування системи раціонального ресурсовикористання ускладнюється дією негативних факторів (ризикових дій), які обумовлені несталим розвитком української економіки в період її трансформації. Саме тому запропонована підтримка процесу ресурсовикористання методами управління проектами (управління ризиками, управління змінами, моделювання), яка забезпечє своєчасне реагування системи на негативний вплив економічного середовища.

3. В системі раціонального ресурсовикористання запропоновано нормування матеріальних витрат у вартісному виразі розглядати як інструмент управління ефективністю ресурсовикористання. Підґрунтям для цього є запропонована комплексна вартісна норма Ме виробництва, мінімізація якої може бути дієвим критерієм ефективності використання матеріальних витрат. Перевагами такої норми є її гнучкість та можливість диференціації по структурних підрозділах або видах ресурсів.

4. Як свідчить аналіз системи ресурсовикористання, на досліджених підприємствах існують недоліки в складових елементах цього процесу. Удосконалити процеси нормування, планування та прогнозування МР можливо за рахунок внесення змін в методику їх розгляду. В дисертаційному дослідженні для цього запропоноване оперативне коригування цих процесів з використанням аналітичних даних відповідності фактичної Ме її нормативній величині.

5. Класифікація та вибір факторів, які впливають на матеріаломісткість виробництва, дозволили створити відповідні економіко-математичні моделі, які сприяють підвищенню якості розрахунків. Це дозволяє підвищити ефективність процесу ресурсовикористання, оскільки розроблені моделі забезпечують більш оперативне та гнучке його управління.

6. Процес прийняття управлінських рішень по зниженню матеріальних витрат в рамках запропонованих рекомендацій можливо формалізувати в інформаційно-технологічну модель. Вона відображає послідовну сукупність та взаємозв'язок методичних та практичних розробок, які наведені в дисертаційній роботі, а саме: економіко-математичних моделей визначення величини Ме, розрахункових алгоритмів, планових та позапланових коригувань та інше.

7. Широке коло питань, пов'язаних з проблемами ресурсовикористання, обумовлює подальший розвиток організаційних структур управління МР. Для їх концентрації та координації запропоновано виділення спеціальної посади менеджера, який здійснюватиме оперативне керування, та координаційної ради, яка розроблятиме стратегію ресурсовикористання.

8. Якісні та кількісні показники результатів впровадження системи раціонального ресурсовикористання підтверджують економічну доцільність її створення та забезпечують зниження матеріальних витрат на 1-2% від загальної вартості МР.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ревенко Н.Г., Дроботова М.В. Моделирование процесса ресурсопользования как метод управления материальными затратами // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. Вып.№92, Харьков, ХГПУ,2000 - С.132-135. Особистий внесок автора: обробка досліджуваних даних та розробка економіко-математичних моделей матеріаломісткості виробництва.

2. Дроботова М.В. Система рационального ресурсопользования – фактор повышения эффективности хозяйственной деятельности // Коммунальное хозяйство городов: науч.-техн.сб. Вып. 24 – К.: Техніка, 2000 –С. 52-54.

3. Ревенко Н.Г., Дроботова М.В. Применение методов управления проектами в системе ресурсопользования промышленных предприятий // ВестникХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. Вып.№95, Харьков, ХГПУ,2000 - С. 23-28. Особистий внесок автора: запропоновано застосування управління ризиками в процесі ресурсовикористання та проведено аналіз чутливості системи ресурсовикористання конкретного підприємства.

4. Дроботова М.В. Организационные аспекты управления материальными ресурсами промышленного предприятия.// Сборник научных трудов Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры, вып. 3, Днепропетровск, 1997. - С.61-66.

5. Дроботова М.В. Роль показателя материалоемкости в повышении конкурентоспособности продукции.// Сб. науч. трудов Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры, вып.3, Днепропетровск, 1997. - С.67-70.

6. Ревенко Н.Г., Дроботова М.В. Производственный потенциал Днепропетровской области. // Сб. науч. трудов ДГТУ, вып.1, сер. Экономическая, Днепродзержинск, 1996. - С.36-41. Особистий внесок автора: на підставі аналізу статистичних даних відокремлені головні складові виробничого потенціалу області та дана їх характеристика.

7. Федько С.А., Дроботова М.В. Рейтинговая оценка природно - ресурсного потенциала Днепропетровской области. // Сб. науч. трудов ДГТУ, вып.1,сер. Экономическая, Днепродзержинск, 1996. - С.41-49. Особистий внесок автора: зроблена рейтингова оцінка природно-ресурсного потенціалу на підставі його вартісних характеристик.

8. Ревенко Н.Г., Дроботова М. Выбор стратегии ресурсопользования - важный элемент управления производственными ресурсами предприятия.// Студ. наук.-прак. конф "Управління організацією: теорія і практика", Київ, 1997. - С.38-39. Особистий внесок автора: обґрунтована важливість ролі матеріальних ресурсів у системі виробничих ресурсів.

9. Дроботова М. К вопросу стратегического менеджмента природных ресурсов в Украине.// 4 Межрегион. студ. Конф. по проблемам гуманитарных наук и их информационного обеспечения, Харьков, 1997. - С.61.

10. Каримов Г.И., Ревенко Н.Г., Дроботова М.В. Комплекс программ для управления материальными ресурсами // Міжд. наук.-метод. конф "Комп'ютерне моделювання" (тези доповідей ), Дніпродзержинск, 1998. - С.112. Особистий внесок автора: теоретична постановка задач, які вирішуються комплексом програм по управлінню матеріальними ресурсами підприємства.

11. Ревенко Н.Г., Дроботова М.В. Использование в управленческой практике стоимостной комплексной нормы для снижения материальных затрат // III Межд. науч. конф. молодых ученых-экономистов "Экономика третьего тысячелетия", Донецк, 2000 - С.42-44. Особистий внесок автора: запропонована методика формування вартісної комплексної норми та її розрахунок.

12. Федько С.А., Дроботова М.В. Разработка механизма регионального анализа как экономический способ совершенствования управления комплексным развитием // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, частина 2 .- Дніпродзержинськ, 2000 - С.20-22. Особистий внесок автора: обґрунтовано та сформовано основні положення схеми регіонального аналізу.

АНОТАЦІЇ

Дроботова М.В. Управління матеріальними ресурсами промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - економіка промисловості. - Харківський державний політехнічний університет, Харків, 2000.

У дисертації розглянуто питання підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів та зниження матеріальних витрат підприємств промисловості. Теоретично досліджено і доповнено зміст та склад матеріальних ресурсів підприємств, удосконалена їх класифікація. На підставі аналізу системи діючих та пропонуємих в економічної літературі показників рівня ефективності використання ресурсів обґрунтовано застосування показника мінімізації матеріаломісткості на 1 грн. товарної продукції як критерію управління. Розроблена методика розрахунку його оптимальної величини для умов конкретного виробництва. Розглянута система методів, які діють в системі ресурсовикористання та рекомендовано їх доповнення методами управління проектами. Можливості цих методів у ринковій економіці дозволяють гнучкіше та оперативніше аналізувати, реагувати на економічні ризики та запобігати зростанню матеріаломісткості виробництва. Наведена схема аналізу ризиків у процесі забезпечення виробництва матеріальними ресурсами. Сформульована інформаційно-технологічна модель прийняття управлінських рішень з підвищення ефективності матеріальних витрат.

Ключові слова: ресурси виробничої системи, матеріальні витрати, ефективність використання, система управління, норма, економіко-математичне моделювання, методи управління проектами, ризики, чутливість.

Drobotova М.V. Management of material inputs of industrial enterprises. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.07.01 – economics of industry. - Kharkov state technical university, Kharkov, 2000.

In a thesis the theoretical and methodical rules of rise of efficiency of use of material and lowerings of material inputs of industrial firms are considered. In a course dissertation of a research the theoretical analysis of the conceptual device of the system utilization of resources is carried out and their essence is specified. It has allowed to offer the advanced classification of material resources of firms of an industry allowing to deepen knowledge of processes utilization of resources in a part of planning, registration and regulation. The cost approach to definition of the normative value of the given metric is offered and the technique of account it economically of expedient value for conditions of concrete production is developed. The collection of methods operating in the system utilization of resources is considered, and their addition by methods of handle of the projects is recommended. The possibilities of these methods in market economy allow more flexible and more operative to analyze industrial situations to avoid and to react to changes of the internal and external economic environment. The offered recommendations and mechanism of decision making are formalized in is informational - technological a model.

Key word: resources of the industrial system, material input, efficiency of use, control system, economic-mathematical simulation, methods of handle of the projects, risks, sensitivity.

Дроботова М.В. Управление материальными ресурсами промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - экономика промышленности. - Харьковский государственный технический университет, Харьков, 2000.

В диссертации рассмотрены теоретические и методические положения повышения эффективности использования материальных ресурсов и снижения материальных затрат промышленных предприятий. Проработка вопросов рационального ресурсопользования на уровне государственного масштаба показала, что резервы необходимо искать на стадии непосредственного потребления материальных ресурсов в промышленности. В диссертационной работе обосновано, что значительным и важнейшим резервом решения данной проблемы в сегодняшних условиях развития экономической среды в Украине является совершенствование системы управления материальными ресурсами на предприятиях промышленности.

В ходе диссертационного исследования проведен теоретический анализ понятийного аппарата системы ресурсопользования и уточнена их сущность. Это позволило предложить усовершенствованную классификацию материальных ресурсов предприятий промышленности, позволяющую углубить знание процессов ресурсопользования в части планирования, учета и регулирования.

Проведенные практические исследования на предприятиях машиностроительной и металлургической промышленностей показали наличие характерных для всех предприятий некоторых негативных тенденций в использовании материальных ресурсов при имеющих место резервах.

На основе анализа системы действующих и предлагаемых в экономической литературе показателей уровня и эффективности использования МР предложено применение показателя минимизации материалоемкости на 1 грн. товарной продукции в качестве инструмента управления этими ресурсами. Предложен стоимостной подход к определению нормативной величины данного показателя и разработана методика расчета его экономически целесообразной величины для условий конкретного производства. Классификация и выбор факторов, влияющих на материалоемкость производства, позволили создать соответствующие экономико-математические модели, которые способствуют повышению качества проводимых расчетов.

Анализ практической организации процесса ресурсопользования на обследованных предприятиях показал наличие отдельных недостатков и неувязок таких элементов системы управления как нормирование, планирование, учет и контроль применительно к материальным ресурсам. Полученные аналитические данные и их обработка с помощью экономико-математических методов позволяют предложить организационно-методические основы усовершенствования системы управления материальными ресурсами, которые позволят обеспечить более высокую эффективность их использования.

Усовершенствована оценка уровня эффективности использования материальных ресурсов предприятий промышленности на основе дополнения существующих методик анализом состояния оборотных средств и ежедневного сравнения предложенной экономически целесообразной величины нормы материалоемкости с фактически достигнутою. Это способствует более эффективному функционированию системы управления материальными ресурсами.

Рассмотрена совокупность методов, действующая в системе ресурсопользования, и рекомендовано их дополнение методами управления проектами. Возможности этих методов в рыночной экономике позволяют гибче и оперативнее анализировать производственные ситуации, избегать и реагировать на изменения внутренней и внешней экономической среды. Приведена схема анализа чувствительности системы ресурсопользования к рискам и среди методов их предотвращения выбрано лимитирование затрат. Предложенные рекомендации и механизм принятия решений формализованы в информационно-технологическую модель. Организационное обеспечение реализации предложенных рекомендаций осуществляется через создание координационного совета по ресурсопользованию и должности менеджера по материальным ресурсам.

Реализация практических рекомендаций по применению системы рационального ресурсопользования на ряде промышленных предприятий подтвердила необходимость ее разработки и позволила снизить их материальные затраты.

Ключевые слова: ресурсы производственной системы, материальные затраты, эффективность использования, система управления, экономико-математическое моделирование, методы управления проектами, риски, чувствительность.