ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лагоша Микола Миколайович

УДК – 940.55

МІЛІЦІЯ УКРАЇНИ В 1945-1953 рр.

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник – кандидат історичних наук, доцент

Михненко Анатолій Михайлович, доцент кафедри всесвітньої історії Донецького державного університету.

Офіційні опоненти:

-

Кравченко Володимир Іванович, професор кафедри історії та українознавства Донецького інституту внутрішніх справ МВС України

-

Рибалко В’ячеслав Антонович, доцент кафедри державно-правових дисциплін Донецького державного університету

Провідна установа – Інститут історії України НАН України (відділ сучасної історії України)

Захист відбудеться 30.03.2000 о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 для захисту дисертацій в Донецькому державному університеті (83055, м.Донецьк, 55, вул. Університетська, 24, 2 корп., ауд. 32).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького державного університету (83055, м.Донецьк, 55, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “29” лютого 2000р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах боротьба зі злочинністю вийшла за рамки національних кордонів і перетворилася в одну з найскладніших проблем, що стоять перед світовою спільнотою. Незважаючи на протидію правоохоронних органів, зокрема міліції, карній злочинності, що перешкоджає прогресивним реформаторським процесам у суспільстві, кримінальна ситуація в Україні залишається складною.

Разом з тим, в Україні накопичений значний досвід діяльності міліції з охорони громадського порядку і безпеки громадян в складних соціально-економічних умовах. Особливим у діяльності міліції є період 1945-1953рр. Ці післявоєнні роки характеризувалися такими негативними соціальними явищами, як економічні труднощі, масова міграція населення, доступність зброї, жебрацтво, дитяча безпритульність, а також відбувалося стрімке зростання на цьому фоні карної злочинності, яка набувала загрозливого для держави характеру. Вирішальну роль в той час відіграли органи міліції, які вступили в безкомпромісну боротьбу зі злочинністю, сприяючи забезпеченню соціальної стабільності та створенню сприятливих умов для подальшого розвитку суспільства.

Окремі негативні соціальні явища післявоєнного часу притаманні й для сучасного суспільства. Тому вивчення історичного досвіду діяльності міліції в післявоєнний період сприятиме сьогодні ефективній роботі правоохоронних органів, їхній успішній боротьбі зі злочинністю, забезпеченню громадського порядку, безпеки населення. Крім того, найважливішим соціальним інструментом реалізації завдань, що сформульовані в указі Президента України від 21 липня 1994 р. “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю”, основною силою рішучого наступу на злочинність є міліція Голос України. – 1994. – 23 липня. .

Необхідність наукового аналізу визначеної теми зумовлена також відсутністю в історіографії спеціальних робіт, в яких би висвітлювалася діяльність та узагальнювався досвід боротьби органів української міліції зі злочинністю в цей історичний період.

Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науково-дослідною роботою, яку здійснює колектив співробітників Донецького інституту внутрішніх справ згідно з програмою основних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень у навчальних закладах МВС України на період з 1995 до 2000 року (програма затверджена Колегією МВС України 28 лютого 1995р.).

Об'єктом дисертаційного дослідження є діяльність міліції України в післявоєнний період 1945-1953 рр.

Предметом дослідження є структура, особовий склад, основні напрями і характерні особливості діяльності міліції у боротьбі зі злочинністю, у забезпеченні громадського порядку та безпеки громадян в умовах тоталітарного режиму в післявоєнні роки.

Хронологічні рамки охоплюють період 1945-1953 рр. Ці післявоєнні роки в економічному житті суспільства характеризувалися відновленням зруйнованого народного господарства, крім того, в 1946-1947рр. східні та південні регіони України охопив голод. У соціально-політичному житті відбувалося посилення репресивних заходів, спрямованих на зміцнення тоталітарної системи. В досліджуваний період велася боротьба ОУН-УПА проти сталінського режиму. 1953 рік – рік смерті Сталіна, що поклав початок змін у внутрішньополітичному житті суспільства.

Географічні межі дослідження охоплюють всю територію України, за винятком Криму, що не входив тоді до складу УРСР.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі всебічного вивчення наукової літератури, архівних документів, інших джерел розкрити й узагальнити історичний досвід діяльності міліції України в післявоєнний період, визначивши характер і особливості організації охорони громадського порядку, забезпечення безпеки громадян та боротьби з кримінальною злочинністю в умовах післявоєнного часу.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язати такі завдання:

-

-

-

-

Методологічну основу дисертації складають формаційний та цивілізаційний підходи. У дослідженні автор спирався на вимоги принципу об`єктивності та історизму.

Важливу роль також відіграли порівняльно-історичний, статистичний, ретроспективний і системний методи. Застосування цих наукових принципів і методів дало можливість досліджувати тему і досягнути поставленої мети.

Наукова новизна дослідження визначається цілісним пошуковим підходом до теми, новизною джерельної бази, а також постановкою і вивченням значного кола конкретних питань, які раніше не розглядалися на дисертаційному рівні. У роботі здійснюється спроба комплексного дослідження діяльності міліції в післявоєнний період. Вивчаються особливості організаційної структури міліції, рівень професійної підготовки співробітників, з'ясовуються джерела комплектування кадрами, стан законності та дисципліни серед особового складу органів міліції. Досліджується діяльність служб з ліквідації карної злочинності, з охорони громадського порядку і забезпечення безпеки населення.

Автор вводить у науковий обіг невідомі документи, що дозволяє конкретизувати певні положення, по-новому всебічно охарактеризувати проблеми, що досліджуються.

Практичне значення роботи полягає в тому, що в сучасних умовах реорганізації органів міліції, зростання їхньої ролі в забезпеченні правопорядку і громадської безпеки є доцільним використання узагальненого в дослідженні досвіду для підготовки міліції до дій в умовах складної кримінальної ситуації. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дослідженні, можуть бути враховані в навчально-виховному процесі в системі навчальних закладів МВС України. Результати дослідження можуть застосовуватися у викладанні курсу історії України, для підготовки теоретичних праць, навчальних посібників історичного характеру, а також у виховній роботі зі співробітниками органів внутрішніх справ. Результати роботи можна використовувати в практичній діяльності міліції з охорони громадського порядку, при розробці нормативних документів, що регламентують діяльність міліції, в пропаганді досвіду найбільш ефективних форм боротьби зі злочинністю.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Донецького державного університету, кафедр історії України та українознавства, соціально-гуманітарних дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. Основні положення і висновки викладалися на міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми освіти” (Донецьк, 1999р.), на науковій конференції професорсько-викладацького складу ДонДУ в 1999р., на науково-практичній конференції в Донецькому інституті внутрішніх справ у 1998р., а також на навчально-методичних заняттях в управлінні боротьби з організованою злочинністю в Донецькій області.

СТРУКТУРА І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (з 22 таблицями), списку використаних джерел та літератури.

У вступі обгрунтована актуальність дослідження, визначено його об'єкт і предмет, хронологічні та географічні межі, мету і завдання, методологічну основу, вказана наукова новизна та практичне значення дисертації.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми, її джерельна база та методологія дослідження” подається характеристика історіографічних та джерельних засад, визначена методологічна основа дисертаційного дослідження. В історіографії з питань діяльності міліції України в післявоєнний період умовно можна виділити наступні періоди: 1) з другої половини 50-х рр. до другої половини 70-х рр.; 2) з другої половини 70-х рр. по 80-ті роки; 3) 90-ті роки.

У другій половині 50-х років зростає інтерес учених до діяльності міліції. Цьому сприяло відкриття доступу дослідникам до окремих архівних матеріалів, а також можливість їхнього опублікування. У цей період видано ряд праць та статей, що висвітлюють історичний шлях радянської міліції. Серед них виділяється грунтованістю робота “Из истории милиции Советской Украины”, за редакцією П.П.Михайленка Из истории милиции Советской Украины. Ю.В.Александров, Б.А.Воронин, М.А.Гельфант и др. / Под ред. П.П.Михайленко.- К., 1965. – 399 с.. В ній розглядається діяльність української міліції з 1918 по 1964 рр. У розділі “Милиция Советской Украины в период восстановления и развития социалистического народного хозяйства (1945-1953 годы)” розкриваються завдання, поставлені партією перед органами міліції, з’ясовано вплив партії на діяльність міліції. Висвітлюються проблеми підбору, навчання і виховання співробітників міліції. Розкривається діяльність відділів боротьби з крадіжками соціалістичної власності та спекуляцією, кримінального розшуку, зовнішньої служби та інших підрозділів міліції. Значення цієї роботи полягає в тому, що вона започаткувала висвітлення історичного шляху міліції України і виконала важливе завдання щодо виховання робітників міліції на засадах традицій нещадної боротьби зі злочинністю, вірного служінню своєму народові.

Проблеми адміністративної боротьби з дрібним хуліганством і пияцтвом на досвіді роботи міліції України розглядає в своїй праці А.П.Клюшниченко Клюшниченко А.П. Административная борьба с мелким хулиганством и злостным пьянством. Из опыта работы органов милиции Украинской ССР. – К.: Ред.изд.отд. при МООП УССР, 1967. – 151 с..

Значне місце в розвитку історичної науки, особливо в справі висвітлення діяльності органів міліції за 60 років, посідає праця, надрукована у 1977 році – “История советской милиции” в двох томах История советской милиции: В 2 т.-М.: Акад. МВД СССР, 1977.-338с.. У розділі “Советская милиция в период восстановления и развития социалистического народного хозяйства в послевоенные годы (1945-1952 гг.)” розглядаються кадри і структура міліції, робота з ліквідації наслідків війни і охорони громадського порядку. Однак, в цій праці розкриваються лише деякі аспекти діяльності міліції України.

І.Г.Біласом вперше досліджується проблема виникнення, формування та діяльності органів міліції в Західній Україні Билас И.Г. Органы советской милиции западных областей Украинской ССР в 1939-1945 гг. Организационно-правовые аспекты становления и деятельности. – Львов, 1987. –369с.. Ним грунтовно проаналізована структура органів НКВС і, зокрема, міліції, їх становлення і розвиток в контексті соціально-політичних подій в регіоні. Однак дослідження діяльності міліції України, проведені І.Г.Біласом, обмежуються 1945 роком. Велике значення для вивчення діяльності міліції мають результати досліджень, проведені А.П.Тимченком, М.І.Єропкіним, І.І.Карпцем та рядом інших Тимченко А.П. Милиция Советской Украины на защите народного достояния, охране общественного порядка и в борьбе с преступностью в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.): Учебное пособие.– К.: ДСП, 1987. – 230 с.; Карпец И.И. Деятельность местных Советов по укреплению общественного порядка – М., 1966. – 120 с.; Скилягин А.Т. Советская милиция в период строительства развитого социализма: 1945-1958 гг. – Л.: ВПУ МВД СССР, 1976. – 285 с..

Опубліковані в розглянутий період праці мали важливе значення у справі відновлення історичного минулого міліції України, проте її діяльність у післявоєнні роки спеціального висвітлення не знайшла.

Певну роль в історіографії з проблематики діяльності міліції відіграла праця “Советская милиция: история и современность 1917-1987” Советская милиция: история и современность (1917-1987). – М.: Юрид. лит., 1987. – 250 с., видана в 1987 році. В розділі “Советская милиция в период упрочения и развития социализма 1936-1987гг.” розглядається розвиток структури, форм і засобів роботи радянської міліції в 1945-1953рр. В цьому ж році було опубліковано роботу Р.С.Мулукаєва і А.Я.Малигіна “Советская милиция: этапы развития” та ін. Мулукаев Р.С., Малыгин А.Я. Советская милиция: этапы развития. – М.: Акад. МВД СССР, 1985. – 149 с. Однак в цих роботах діяльність української міліції в післявоєнний період вони висвітлюють лише частково.

З'ясуванню причин і умов, що сприяють злочинності неповнолітніх, особливостей діяльності дитячих кімнат міліції як органів спеціальної профілактики правопорушень присвячені дослідження З.Я.Індрікова, В.Д.Єрмакова, М.М.Гуськова, Є.М.Савінкова Индриков З.Я. Организация и деятельность детских комнат милиции как органов специальной профилактики правонарушений несовершеннолетних ( 1935-1977 гг.): Автореф. дисс... канд.юрид.наук Т., 1981. – 20 с.; Ермаков В.Д., Гуськов Н.М., Савинков Е.Н. Причины и условия, способствующие преступности несовершеннолетних.- М., 1986.- 265с..

Проблеми вдосконалення організаційних структур і системи управління органів внутрішніх справ досліджували Р.С.Мулукаєв, і В.Ф.Сухарєв Мулукаев Р.С. Развитие системы управления органов внутренних дел СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1979. – 38с.; Сухарев В.Ф. Проблемы совершенствования организационных структур органов внутренних дел. – М., 1985. - 72с..

У 80-і роки широко висвітлюється проблема участі населення в охороні громадського порядку, розвитку форм спільної діяльності з міліцією в цій справі Участие трудящихся в охране общественного порядка. Труды академии МВД СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1986. – 147 с.; Мулукаев Р.С. Развитие форм участия трудящихся в охране общественного порядка. - М.: Акад. МВД СССР, 1978. – 52 с.. Розширюється спектр досліджень у галузі діяльності міліції, а також процесів, що відбуваються в самій системі МВС. З'являються роботи, темою яких є зміцнення законності в органах МВС Неверов Л.Н. Политико-воспитательная работа по укреплению социалистической законности в деятельности милиции. Материалы к лекции. – М., 1971. – 20 с. .

Однак варто вказати, що в цей період діяльність міліції насамперед досліджується з позиції офіційної ідеології, в більшості робіт відсутній критичний, об'єктивний аналіз її діяльності.

У 90-х роках тема діяльності органів міліції набула особливої уваги серед вчених істориків і юристів. Друкуються роботи авторів, що на основі раніше секретних архівних документів критично розглядяють діяльність НКВС, МВС та органів міліції, їх роль в умовах тоталітарної сталінської системи. Серед таких праць особливе місце посідає робота І.Г.Біласа “Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.” (в 2-х книгах) Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 : Соціально-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. – К.: Либідь – Військо України, 1994. – 1100 с.. Досліджуючи діяльність НКВС, МВС, автор визначає місце і роль міліції як структурного підрозділу цих відомств. Вказується, що органи державної безпеки втручалися у сферу, що входила до компетенції органів міліції. Існувала практика відлучення міліції від справ – як оперативних так і карних – зусилля міліції нерідко спрямовувалися на розкриття і розслідування незначних злочинів, що позбавляло можливості підвищення професійної кваліфікації працівників міліції.

Політико-правовий аналіз діяльності міліції в західних областях України в 1945-1950 рр. проводить у дисертаційному дослідженні М.Ф.Поліковський Поліковський М.Ф. Міліція західних областей України в 1945-1950 рр. (політико-правовий аналіз діяльності).: Автореф. діс. ... канд.юрід.наук. : 12.00.01 / Ун.-т внутрішніх справ України. – Х., 1995. – 21 с.. Проблемі правових основ становлення, організації та діяльності української міліції присвячує свою працю А.П.Тимченко Тимченко А.П. Правовые основы организации и деятельности милиции Украины. Учебное пособие. – Луганск: РИО ЛИВД, 1998. – 164 с.. Темі прав людини у державі та ролі міліції у захисті прав і свобод громадян присвячують свої дослідження В.М.Пежов, В.С.Шилінгов Пежов В.Н. Деятельность милиции в механизме реализации прав и свобод граждан. Дисс. ... канд.юрид.наук: 12.00.01. - Одесса, 1992.; Шилингов В.С. Гуманистические основы деятельности милиции: Автореф. дисс. .... канд.юрид.наук: 12.00.01. - АН Украины. -К., 1992.- 20с. .

У 90-х роках опублікована велика кількість робіт зарубіжних авторів (Дж.Боффа, М.Джілас та ін.) Боффа Дж. История Советского Союза: Пер. с итал. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 632 с.; Джилас М. Лицо тоталитаризма: Пер. с сербск.-хорв. – М., 1992. – 362 с.. Вони не ставили за мету висвітлити діяльність міліції в період сталінщини, але в окремих випадках порушують питання діяльності правоохоронних органів періоду 40-50-х років. Позитивним аспектом можна вважати здійснений ними опис загальної політичної і економічної ситуації в СРСР та в Україні. Діяльність же органів міліції в зазначених роботах та в роботах інших іноземних авторів уявляється нам однобічною. Так, у читача формується думка, що, крім репресій, НКВС, МВС разом з міліцією не виконували жодних інших функцій, таких як боротьба з кримінальною злочинністю, охорона правопорядку та інших.

Показовим є те, що в 90-х роках у зв'язку з доступом до раніше секретних документів, а також з відсутністю ідеологічного пресу у дослідників з'явилася можливість заповнювати “білі плями” в історії міліції. У цих умовах проблема об'єктивного підходу в дослідженні діяльності міліції, особливо в складні, суперечливі історичні періоди, яким є 1945-1953 рр., залишається актуальною. Крім того, діяльність міліції України в ці роки, як показує аналіз літератури, істориками спеціально не досліджувалася.

Джерельну базу дисертації становить різноманітний комплекс архівних та опублікованих джерел.

Основну групу джерел при підготовці дисертації склали документи з фондів: Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ); Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ); Архіву управління оперативної інформації МВС України (АУОІ МВС); Державних архівів Донецької, Луганської, Чернігівської областей; Архівів оперативної інформації УМВД Донецької, Львівської, Луганської, Чернігівської областей. Всього досліджено 18 фондів, що містять різноманітні відомості про діяльність міліції України в післявоєнний період.

Багато архівних матеріалів про діяльність міліції в досліджуваний період, зберігається в ЦДАГОУ (ф. 1;2.). Здебільшого це стенограми апаратних нарад начальників УМВС та їхніх заступників з міліції, доповідні записки, довідки, спецдонесення управлінь та відділів ЦК КП(б)У, міністерств внутрішніх справ та державного контролю УРСР, органів суду, прокуратури про стан боротьби з кримінальною злочинністю та заходи з її ліквідації. Привертають увагу документи, що розкривають систему боротьби органів НКВС, МВС, МДБ з ОУН-УПА. З секретної постанови Ради Міністрів СРСР від 28 січня 1947р. та спільних наказів МВС та МДБ з`ясовується, що боротьба з національним рухом в Україні була передана у виняткову компетенцію органів держбезпеки (ф. ., оп. 75 спр. 119., арк. 57.). В ЦДАВОВ (фонд 2.) вміщене листування з обласними, міськими та районними організаціями з питань: боротьби зі спекуляцією і крадіжками товарно-матеріальних цінностей; працевлаштування бездоглядних дітей та підлітків; порушення законності службовими особами та інше.

У Державних архівах Донецької, Луганської, Чернігівської областей досліджувалися фонди первинних партійних організацій міліції УМВС і обласних комітетів компартії України. В цих фондах знаходяться протоколи засідань бюро, партійних зборів, на яких обговорювалися питання боротьби з кримінальною злочинністю, доповідні записки, інформація про роботу з підбору комуністів та комсомольців для роботи в органах міліції та інше.

В АУОІ МВС України (фонди 3;4;18;53;46) зберігаються: стенограми нарад начальників УМВС областей і заступників по міліції; інформації для Ради Міністрів УРСР і в МВС СРСР про ліквідацію злодійських груп; звіти про результати роботи органів МВС та міліції по боротьбі з кримінальною злочинністю в Україні; доповіді про роботу відділів кадрів НКВС-МВС за 1945-1953рр.; матеріали нарад заступників начальників управлінь з кадрів; звітні документи; доповідні записки, довідки та ін. У цих фондах є значна інформація про діяльність міліції в західних областях України. Встановлено, що в органах міліції цих областей, у січні 1947р., діяло всього 312 співробітників оперативного складу кримінального розшуку. Західна Україна в досліджуваний період складалася з 206 адміністративних сільських районів. Так, боротьбу з кримінальною злочинністю вели в кожному районі лише один співробітник кримінального розшуку та дільничий уповноважений – один на 3-5 сіл. (ф. 3, оп. 1, спр. 84, арк. 54-56.). Фонди 18, 46 та 53 складаються з документів директивного характеру – директив, наказів та розпоряджень управління міліції МВС УРСР, колекцією статистичних звітів про стан кримінальної злочинності в республіці. В архівах оперативної інформації УМВС Донецької, Львівської, Луганської, Чернігівської областей використовувались фонди секретаріату УМВС областей, де знаходяться протоколи оперативних нарад начальників міських та районних відділень міліції, оперативних робітників органів міліції, накази, розпорядження, протоколи партійних активів та ін.

За функціональним призначенням, формою зберігання та характером інформації використані джерела можуть бути поділені на такі групи:

-

-

-

-

-

-

Використані джерела утворюють загальний комплекс відомостей, які дають змогу реалізувати поставлену мету й завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі “Структура та склад міліції України.” проаналізовано організаційну структуру органів міліції, її трансформацію, укомплектованість кадрами, їх якісний склад і ступінь професійної підготовки, джерела комплектування та систему підготовки особового складу, вивчено стан законності та дисципліни в органах міліції, з’ясовані основні причини, що породжують порушення законності в діяльності органів внутрішніх справ.

Встановлено, що трансформація структури органів міліції відбувалася залежно від соціально-економічної та внутрішньополітичної ситуації.

Кримінальний стан, який загострився у зв'язку з економічними труднощами й особливостями післявоєнного часу, вимагав реорганізації оперативних відділів карного розшуку. У липні 1946 року була реорганізована система управління карного розшуку, а в підрозділах карного розшуку посилювалася низова ланка, збільшилася чисельність кваліфікованих співробітників. У грудні 1947 року у зв'язку з економічними труднощами в країні стрімко зростала злочинність в економічній сфері. У цих умовах зазнають реорганізації відділи боротьби з розкраданням соціалістичної власності і спекуляцією (ОБХСС). Збільшується їх чисельність, з метою закріплення кадрів приймається рішення, яке забороняє переміщення відповідальних співробітників служби БХСС без узгодження з відділом кадрів МВС СРСР.

У цей період, починаючи з 1947 року, в реорганізаційних процесах, що відбуваються в системі МВС, виявляється тенденція до мілітаризації органів міліції, їх жорсткої централізації. У серпні на особливе становище була переведена міліція 12 великих міст, у тому числі Києва, Одеси та ін. У 1947 році зі складу МВС до органів МДБ були передані відділи боротьби з бандитизмом. У цьому ж році були утворені науково-технічні відділи і відділення, оснащені на ті часи сучасною й оперативною технікою. У лютому 1948 року створюється слідчий відділ у складі Головного управління міліції МВС СРСР та аналогічні відділи при республіканських і обласних УМВС. Їх завданням став розгляд кримінальних справ, які порушувалися оперативними відділами міліції, що сприяло зміцненню законності в діяльності міліції.

У 1949 р. міліція була передана у підпорядкування Міністерства державної безпеки. Такий крок відповідав зміцненню тоталітарного режиму в УРСР. У квітні цього ж року для посилення партійного контролю над органами міліції в міських і районних відділеннях міліції були введені посади заступників начальників цих органів з політичної частини. У 1950 році карний розшук був перетворений в карний “сиск”. Тоді ж скасовано зональний принцип керівництва місцевими органами розшуку як такий, що не виправдав себе, і введено лінійний (за видами злочинів). Міліція перебувала в складі МДБ до березня 1953 року. Аналіз діяльності підрозділів міліції в цей період дає підстави для висновку, що перебування органів міліції в системі МДБ практично не спричинило принципових змін у структурі й основних напрямах роботи. Міліція, будучи складовою частиною МВС, а потім МДБ, виконувала властиві їй завдання - ліквідації наслідків війни в сфері охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, охорони державної власності, а також ліквідації дитячою безпритульності та бездоглядності.

Отже, розвиток організаційної структури органів міліції в 1945-1953 рр. відповідали вимогам часу та інтересам суспільства, сприяли забезпеченню громадського порядку і безпеки громадян.

З’ясовано, що органи міліції перебували в повній залежності і під постійним контролем правлячої партії. Весь керівний склад органів міліції - від начальників відділів, їх заступників і вище - входили в номенклатуру територіальних партійних органів. Партійні органи безпосередньо впливали на діяльність міліції. В органах міліції діяла партійно-політична й ідеологічна система, метою якої було формування політичної свідомості особового складу. Партійні органи також безпосередньо впливали на процес формування кадрів міліції.

Джерелами комплектування органів міліції були мобілізовані з рознарядки партійних і радянських органів робітники і службовці підприємств та організацій (в 1946 році вони становили 70% від усіх прийнятих до органів МВС), демобілізовані військовослужбовці (в 1946 році - 20% ), прибулі в міста з сільської місцевості селяни, робітники (в 1948 році - 67%). Комплектування органів міліції велося в основному з місцевого населення. У 1946 році українці становили 54,5 % від усього особового складу міліції, 1948 року - 57,4%, в 1949 році - 58,8%, а до 1953 року вони становили 59,3%. В західних областях України в 1947 році співробітники МВС з числа місцевого населення складали 7311 чол., або 41% всього особового складу. В цьому ж році з числа місцевого корінного населення було прийнято на службу в МВС 1480 чол., або 40% від усіх прийнятих.

Велика плинність кадрів (в 1946 році звільнено з органів міліції 32,8% від усього особового складу) пояснюється швидкими темпами комплектування органів у перші післявоєнні роки, прийомом на роботу осіб, які не відповідали вимогам служби в органах міліції, звільнених раніше у зв'язку з порушеннями законності й дисципліни. Істотною причиною стали і “чистки політично неблагонадійних” співробітників міліції. За результатами чисток тільки працівників з офіцерськими званнями і спеціальними званнями начальницького складу міліції було звільнено 13,4 % від числа всіх звільнених і 32,6% від числа тих, що закінчили спеціальні навчальні заклади МВС. Отже, особовий склад міліції, як і все населення України, перебував повністю під впливом політичного пресу, що діяв у період тоталітарного сталінського режиму.

Рівень загальноосвітньої підготовки співробітників міліції був надто низьким. Неписьменні й ті, хто мав початкову освіту, становили 60% особового складу підрозділів та органів міліції. Серед керівного складу міліції лише 9,5% мали вищу освіту, а кожний третій - початкову. Спеціальна підготовка кадрів міліції в післявоєнний час проводилася у трьох напрямах: в системі постійно діючих шкіл, курсів МВС і міліції; шляхом заочного навчання; позашкільній, у формі командирського навчання. Фахівців для органів міліції на території України готували спеціальні навчальні заклади: Одеська школа начальницького складу міліції, Львівська школа начальницького складу міліції, Чернівецькі курси міліції, Харківська школа службового собаківництва і Київські курси провідників службових собак. Усього в 1948 році в навчальних закладах міліції було підготовлено 549 фахівців. Основна робота з підготовки фахівців для органів МВС України виконувалася навчальними закладами, які містилися на території республіки, а їх комплектування проводилося за рахунок особового складу, що прибув з органів МВС областей УРСР.

Незважаючи на інтенсивну роботу партійних і політичних органів з виховання співробітників, законність і дисципліна в підрозділах та органах міліції залишалися на низькому рівні. Особливою інспекцією МВС, УМВС областей за 1947 рік було притягнуто до карної відповідальності 1172 особи і до дисциплінарної - 4731. З усіх карних злочинів більшість була пов'язана з порушеннями законності, причому 41,7% від усіх порушень припадало на начальницький склад. Під час дослідження причин порушень законності в органах міліції з'ясувалось, що вони носили ніби “узаконений характер”. Зловживанням сприяла штучно створена правова база. Тут отримали яскраве вираження вияви ідеології сталінізму і сутність породженої ним карально-репресивної політики тоталітарного режиму. Посилення репресій закономірно спричиняло зниженню правового захисту членів суспільства і сприяло формуванню у певного соціального прошарку уявлення про особливе становище органів державної безпеки й інших силових державних інститутів.

У третьому розділі “Основні напрями діяльності міліції в 1945-1953 рр.” міститься аналіз кримінального стану в областях і республіки загалом, розглянуті основні напрями і характер діяльності органів міліції, досліджено роботу по боротьбі зі злочинністю і забезпеченню безпеки громадян основних підрозділів- карного розшуку, відділів боротьби з розкраданням соціалістичної власності, слідства, зовнішньої служби, дільничних інспекторів, паспортних відділів.

Зростання злочинності у період, що досліджується, набирало загрозливих для безпеки республіки масштабів, особливо такі її види, як вбивство, пограбування з вбивствами, розбої. У 1946 році в порівнянні з попереднім роком кількість грабежів у республіці збільшилася на 120%, вбивств на 117%, пограбувань з вбивствами на 130%. Усього в цьому році в Україні було зареєстровано 66876 злочинів. Загострення кримінальної ситуації мало об'єктивні причини - наслідки війни, руйнація, голод, масова міграція населення, перебудова промисловості, наявність великої кількості зброї у населення, що залишилася після війни. Серед суб'єктивних причин - морально-етичні й психологічні наслідки воєнних років.

У постанові СНК УРСР та ЦК КП/б/У “Про заходи посилення боротьби з кримінальною злочинністю, зміцнення охорони громадського порядку та органів міліції”, прийнятої в січні 1946 року, вказувалися основні напрямки діяльності міліції: “попередження і недопущення кримінальних проявів та крадіжок соціалістичної власності; вчасне розкриття скоєних злочинів, відшкодування збитків, завданих злочинцями постраждалим, шляхом забезпечення розшуку їхнього майна”. Активною роботою з попередження, розкриття злочинів та розшуку злочинців, що переховувалися від правосуддя, займався відділ кримінального розшуку. У результаті активної роботи до 1953 року були ліквідовані майже всі великі злодійсько-грабіжницькі “шайки” на території республіки. Якщо випадків бандитизму в Україні в 1951 р. було 167, то в 1952 році всього зареєстровано 10 випадків пограбувань громадян.

Голод, що спалахнув в Україні 1946-1947 років доводив людей до жахливих злочинів, зростала кількість випадків канібалізму. Всього за період з 11 січня по 1 лютого 1947 року на території України було зафіксовано 19 випадків вживання в їжу м'яса людей. В цих умовах своєю діяльністю органи міліції протистояли злочинності, являючись в той же час чинником морально-психологічного стримування слабкої, психічно нестійкої частини населення від протизаконних та антигуманних дій.

Карний розшук та слідчі органи добилися у своїй роботі високих показників у розкритті найбільш небезпечних видів злочинів, який до 1952 року зріс порівняно з першими післявоєнними роками на 20%. Зокрема розкриття вбивств становило 88%, пограбувань - 96.6%, виявів бандитизму - 100%, розбоїв -73.9%. Співробітники міліції України у боротьбі зі злочиністю виявляли професіоналізм, мужність. За виявлену сміливість при виконанні завдань у 1948 р. заохочено 3373 працівники міліції, що склало 18,8% від чисельності всього особового складу української міліції. Серед відзначених були оперативні працівники П.Л.Коваленко, П.Т.Кучма, М.Г.Скуратов та інші.

Завдання збереження державної й особистої власності, захист від розкрадачів здійснювали відділи боротьби з розкраданням соціалістичної власності і спекуляцією. У 1948 р. органами міліції було повернено державі 656 тонн викраденого зерна і борошна, виявлено 104 тони прихованого від обліку хліба. Внаслідок самовідданої роботи органів БХСС істотно знизилася кількість розкрадань. Так, якщо в 1948 році було 4328 випадків розкрадань з державних об'єктів, то в 1951 - 2914, а в 1952 - 2047. Таким чином, діяльність органів міліції України створювала сприятливі умови для відновлення післявоєнного господарства і забезпечення успішного функціонування економіки республіки.

Адміністративна діяльність міліції в 1945-1953рр. займала одне з важливих місць в адміністративно-правовій охороні громадського порядку і полягала в організації служби дільничих уповноважених, зовнішньої служби, забезпеченні паспортного режиму, охороні та конвоюванні злочинців та затриманих, боротьбі з бродяжництвом, хуліганством, спекуляцією, заходів щодо ліквідації дитячої безпритульності і бездоглядності та ін. Значна частина в загальному обсягу цих заходів належала зовнішній службі міліції. Внаслідок активних цілеспрямованих дій цієї служби громадський порядок у населених пунктах республіки з кожним роком поліпшувався. Так, якщо в 1949 році було 2635 зухвалих хуліганських вчинків, то до 1951 р. їх кількість скоротилася до 1839, а в 1952 р. до 1571 випадків.

Важливу роль в охороні правопорядку відігравали дільничні уповноважені міліції. У 1946 р. дільничними уповноваженими було розслідувано 6298 справ, а в 1947 р. їх кількість становила 8455. Служба дільничних уповноважених проводила велику роботу з організації життєдіяльності населених пунктів республіки в післявоєнні роки. Спільно з населенням забезпечувався громадський порядок і безпека громадян, велася робота з облаштування міст і селищ, підтримки в них належного санітарного стану.

Внаслідок великої роботи органами міліції було досягнуто істотних результатів у справі ліквідації дитячої безпритульності і бездоглядності, проблема якої в Україні була практично вирішена до 1953 року. Певних позитивних результатів було досягнуто і в боротьбі із злочинністю неповнолітніх в республіці. Так, якщо в 1948 р. злочини неповнолітніх становили 12,8% від усіх здійснених в республіці, то в 1953 р. - 7,8%.

У процесі дослідження визначається участь, роль і значення громадськості в боротьбі зі злочинністю і охороні громадського порядку в післявоєнний період. Встановлено, що після війни була відроджена традиційна діяльність бригад сприяння міліції (БСМ), яка зміцнила органи міліції. Вже в 1946 р. при спільній роботі органів міліції і БСМ було розкрито 20% (від усіх скоєних) злочинів, попереджено 17,8% від загальної кількості і затримано 18% (від усіх затриманих) злочинців. У перші післявоєнні роки значного поширення набув рух по створенню груп громадського порядку. До квітня 1947 року в республіці діяло 11062 групи, до яких входили 109561 чоловік. У сільській місцевості активну допомогу міліції надавали сільські виконавці, які стежили за виконанням обов'язкових постанов центральних і місцевих органів влади організаціями та громадянами. З’ясовано, що основною тенденцією вдосконалення форм участі громадськості в охороні громадського порядку були неухильне зростання їх масовості, залучення дедалі ширших верств населення. Тенденція відторгнення громадськості від участі в роботі зі зміцнення правопорядку, що виникла в перші післявоєнні роки, не набула свого розвитку. Незважаючи на суворо діючу адміністративно-командну систему, в Україні переміг продиктований життям принцип спільної діяльності правоохоронних органів та громадськості проти злочинності і правопорушень.

У висновках підведені загальні підсумки дисертаційного дослідження.

Автор дисертації здійснив всебічне дослідження діяльності міліції України в післявоєнний період. Основними висновками є:

-

-