ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н.Каразіна

НГУЕН ВІЄТ ХОА

УДК 338.113.37

СТРУКТУРА І ЗМІНИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ

Спеціальність: 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна організація: | доктор філософских наук, професор Андрущенко Віктор Петрович, директор Інституту вищої освіти, м. Київ

доктор економічних наук, професор Шевченко Людмила Степанівна, кафедра економічної теорії Національної юридичної академії ім. Я.Мудрого Міністерства освіти і науки України, м. Харків

кандидат економічних наук, доцент Давидова Iрина Олегiвна, кафедра економічної теорії та зовнiшньоекономiчної дiяльностi Харкiвської державної академiї технологiї та органiзацiї харчування Міністерства освіти і науки України, м.Харків

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ, кафедра економічної теорії

Захист відбудеться 29.09.2000 р. о 14 год.

на засіданні спеціалізованої вченної ради Д64. 051. 01

Харківського національного університету за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5–67

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету.

Автореферат розіслано 28.08.2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Зайнятість населення складає необхідну умову для його відтворювання. Від її рівня залежить життя людей, витрати суспільства на працевлаштування, підготовку і матеріальну підтримку людей, позбавлених роботи. Проблема зайнятості, завжди актуальна для національної економіки, і є предметом наукового дослідження. У перехідному періоді процес трансформації економічної системи зумовлений наростанням таких гострих соціальних проблем, як безробіття, ослаблення державних гарантій соціального захисту населення, що впливає на соціально-політичне життя країн, стримує структурні перетворення, перешкоджає створенню передумов для стабільного економічного зростання.

Проблема зайнятості населення є одним із найбільш принципових питань економічної теорії. При соціалізмі характерною особливістю вважалося наявність в системі економічних законів специфічного закону соціалістичного народонаселення, основна суть якого полягає в повній зайнятості працездатного населення. Однак кількісне збільшення робочих місць не супроводилося зростанням результативності їх використання, що привело до зниження економічної ефективності й інших негативних наслідків.

Сучасна економіка постсоціалістичних країн, Китаю і В'єтнаму стала на шлях реформ, перехід до ринкових відносин. На цьому шляху, безумовно, є втрати, але загальна спрямованість реформ є прогресивною. При таких умовах проблема зайнятості є більш складною, вона має суперечливий характер. Тут виявляються як загальні закономірності, що мають місце в різних країнах світу, так і специфічні для кожної держави процеси і явища. Зараз повна зайнятість розглядається у взаємозв'язку з наявністю безробіття. Однак високе безробіття, яке спостерігається майже в усіх країнах трансформаційної економіки, є загрозою для подальшої реформи. Разом із підвищенням безробіття відмічені зміни в структурі зайнятості, які мають не тільки прогресивний, але й регресивний характер. Таким чином, перед економічною наукою стоїть невідкладне завдання наукового аналізу процесу структурних змін зайнятості населення і особливостей його вияву в умовах перехідного періоду. Вирішення поставленого завдання має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Все це визначає актуальність даної дисертаційної роботи.

Ступінь розробки проблеми. Світова економічна теорія нагромадила чималий досвід у вивченні проблем зайнятості населення, дослідженні їх економічної природи, місця і ролі в ринковій системі. У зв'язку з цим особливо відмітимо роботи А.Сміта, Т.Мальтуса, Л.Вальраса, Дж.Кейнса, Ф.Хайека, А.Філліпса, М.Фрідмена, Я.Адама, П.Самуельсона, С.Брю, М.Макконнелла та ін. У країнах з перехідною економікою утвердження нових підходів до політики зайнятості населення, на відміну від існуючих раніше, привело до виникнення підвищеного інтересу вчених і практиків до питань, що розглядаються. Серед учених країн СНД потрібно виділити таких економістів, як: Д.Богиня, В.Васильченко, С.Дзюба, І.Заславський, В.Ерасов, М.Кім, А.Котляр, В.Костаков, Л.Костін, Е.Лібанова, І.Маслова, А.Нікифорова, В.Оникиєнко, В.Секретарюк, Л.Чижов, Л.Шевченко та ін. У В'єтнамі в дослідження механізму функціонування ринку праці і проблеми зайнятості зробили внесок Тонг Ван Дионг, Нгуєн Дінь Ки, Нгуєн Гуди Хиу, Маї Куок Чань, Фам Києн Кионг, Він Туан Бао, Фан Тхи Тхань та ін.

Проте порівняно маловивченим залишається ряд теоретичних питань, пов'язаних, зокрема, з недостатньою комплексністю змістовного і факторного аналізу ринку праці в умовах перехідної економіки, що утрудняє створення цілісної наукової картини. Недостатньо розробляються перспективні питання ринку праці і зайнятості населення, узагальнюється накопичений в цій сфері практичний досвід розвинених країн.

Актуальне теоретичне і практичне значення, а також недостатнє дослідження проблеми зайнятості населення в перехідному періоді визначають вибір об'єкта, мети і завдань дослідження.

Об'єкт, мета і завдання дослідження. Об'єкт наукового дослідження – формування зайнятості населення і ринку праці, державної політики їх регулювання в умовах переходу до ринкових відносин. Мета дисертації полягає в дослідженні структури зайнятості населення, визначенні тенденції якісних і кількісних змін у сфері зайнятості населення в умовах перехідної економіки, вивченні досвіду зарубіжних країн в цій області, а також теоретичній розробці сучасного адекватного перехідним умовам механізму управління структурними зсувами зайнятості і обгрунтування можливостей його реалізації у В'єтнамі. Поставлена мета зумовила необхідність рішення наступних завдань:

·

·

·

·

·

·

Методологічною і теоретичною основою дисертації є економічні теорії, широке коло спеціальної літератури з даної проблематики, пакет законодавчих і нормативних актів з питань регулювання зайнятості і безробіття в умовах реформування суспільства й економіки.

Фактологічну базу складають статистичні збірники і довідники України, В'єтнаму, статистичні дані МОП, матеріали спеціального соціологічного дослідження та ін.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі соціально-економічного дослідження структури і змін зайнятості населення в трансформаційній економіці розроблена теоретична концепція зайнятості, яка покликана забезпечити ефективне використання трудових ресурсів. Основні наукові результати, отримані особисто дисертантом, полягають в наступному:

·

·

-

-

·

·

·

·

-

-

-

-

-

Теоретичне значення. Результати дисертаційного дослідження певною мірою поповнюють наукові знання про працю, зайнятість і безробіття в перехідний період в економічно відсталих країнах, будуть сприяти подальшому розвитку теорії ринку праці в умовах ринкової трансформації.

Практичне значення отриманих результатів. Положення і висновки дисертації можуть бути використані в практиці управління зайнятістю і при вирішенні проблеми безробіття в перехідний період, а також в системі економічної освіти.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи заслуховувалися на науково-практичному семінарі в Інституті вищого освіти АПН України (Київ, 1999 р.), виголошувалися на науково-практичних конференціях “Теоретично-методологічні основи по вдосконаленню підготовки кадрів вищого учбового закладу 1, 2-ого рівня акредитації” (Запоріжжя, 2000 р.) та “Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в України” (Харків, 2000 р.).

Публікації. З теми дисертаційної роботи опубліковано 9 робіт загальним обсягом 3,0 д.а., в тому числі 3 статі в фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,3 д.а.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки і список літератури. Загальний обсяг дисертації – 154 сторінки, куди входить 19 таблиць, 2 малюнки, 2 схеми, 1 діаграма і 6 додатків. Було використано 105 наукових джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкривається актуальність теми, ступінь її розробки, визначаються об'єкт, мета і завдання дослідження, викладено наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження структури зайнятості населення в перехідній економіці” розглянуті теоретичні і методологічні проблеми зайнятості населення і її структури, механізм формування і функціонування ринку праці; обгрунтовано їх економічний зміст (1.1); виявлено суть, структуру і класифікацію зайнятості і безробіття, їх особливості в період трансформації економіки (1.2). У ньому визначена державна політика регулювання зайнятості населення щодо запобігання безробіттю і ослабленню його соціальних наслідків у перехідній економіці (1.3).

У країнах з перехідною економікою процес реструктуризації економіки, що характеризується формуванням багатоукладної ринкової економіки і її інфраструктури, розширенням товарно-грошових відносин і істотними змінами в соціально-трудових відносинах, чітко відбивається на структурі зайнятості. Залежно від демографічного, культурно-історичного і соціально-економічного чинників в кожній країні є відповідна структура зайнятості. Однак у всіх країнах спостерігаються загальні зміни: зниження питомої ваги зайнятості в державному секторі, підвищення частки зайнятості в сфері послуг, що свідчить про перехід старої системи до ринкових відносин. За період 1990-1997 рр. частка зайнятості в державному секторі в Росії знизилася з 82,6% до 40,1%, в Україні – з 82,9% до 37,9%, у В'єтнамі – з 11,3% до 8,8%.

Зміна в галузевій структурі зайнятості має суперечливий характер, зумовлений складністю процесу переходу до ринкової економіки. Процес реструктуризації сприяє структурним зсувам зайнятості населення, поступовому підвищенню частки зайнятості в сфері послуг і її зниженню в сільському господарстві. Подібна зміна спостерігалася в таких індустріальних країнах Європи, як Угорщина, Польща, Росія, Чехія і в аграрних країнах, наприклад, В'єтнам. У таких державах, як: Угорщина, Польща, Росія, Чехія – найбільша частка зайнятості населення відмічена в сфері послуг: відповідно 59,0%, 47,6%, 54,5%, 53,0%. У В'єтнамі найвища частка зайнятості залишається в сільському господарстві (68,8%). Тим часом, в перехідному періоді з'являються і негативні зміни в структурі зайнятості. В Україні і Болгарії внаслідок довготривалого спаду економіки розвивалося підсобне сільське господарство, через що питома вага зайнятості в сільському господарстві збільшилася. За розрахунком автора, в Україні в 1990-1998 рр. він підвищився з 20,0% до 26,1%, в Болгарії – з 18,5% до 25,7%. Крім того, в Україні питома вага зайнятості в оброблювальній промисловості стабільно знижується, а підвищується її частка у вугільній, газовій, металургійній галузях. Знижується чисельність промислово-виробничого персоналу в машинобудуванні, металообробці (на 34%), у виробництві будівельних матеріалів (на 37%), у легкій промисловості (на 50%), швейній галузі (на 60%), громадському харчуванні (на 25%). Крім того, в країнах СНД і у В'єтнамі спостерігається висока плинність висококваліфікованих наукових фахівців в інші країни або в інші галузі, які не вимагають високої кваліфікації. У Росії в 90-е роки спостерігалося різке скорочення зайнятості в ряді галузей, таких, як наука і наукове обслуговування, освіта, культура і мистецтво. За період 1991-1997 рр. чисельність зайнятих у науці знизилася на 48%, освіті – на 2%. Це пояснюється високою мобільністю наукових кадрів, які з початку ринкових перетворень стали швидко переходити в більш прибуткові сектори економічної діяльності. Найвищі темпи зростання зайнятості спостерігалися в страхуванні і фінансово-кредитній сфері (77%), які характеризуються високим ризиком втрати капіталів і недостатньою соціальною захищеністю працівників, що підтвердили події осені 1998 р.

Під час реформ спостерігається високий рівень безробіття в багатьох країнах: в Угорщині – 8,7%, в Польщі – 11,2%, в Росії – 11,3%, в Україні – 8,9%, в Чехії – 4,7%, у В'єтнамі – 6,9%, в містах і 27,7% в сільській місцевості. У країнах з відносно низьким офіційним рівнем безробіття на початку реформи (наприклад, Росія, Україна, Чехія) ситуація на ринку праці різко погіршилася за останні роки. У Чехії рівень безробіття за 1998 р. збільшився на 1,2 пунктів, досягши позначки 5,9%. В Україні за останні роки рівень безробіття має зростаючу тенденцію: в 1996 р. – 7,6%, в 1997 р. – 8,9%, в 1998 р. – 11,3%. У Росії відмічена така ж сама ситуація: в 1992 р. – 4,7%, в 1995 р. – 7,8%, в 1997 р. – 11,8% і в 1999 р. – 12,4%.

У сучасній економіці безробіття має і добровільний і примусовий характер. У дисертації ясно показана вимушеність безробіття в сільській місцевості В'єтнаму і моногалузевих містах країн СНД. Проблема безробіття більш гостро відчувається серед молоді. Її рівень в Угорщині становив 16,9%, в Польщі – 24,6%, в Росії – 16,6%, в Україні – 14,3%, у В'єтнамі – 18,2%. За останній час з'являються зміни в структурі безробіття: рівень чоловічого безробіття вищий за рівень жіночого безробіття. Наприклад, в Україні рівень чоловічого і жіночого безробіття склав у 1996 р. відповідно 8,0%, 7,3%, в 1997 р. – 9,5%, 8,4%. В Угорщині вони склали відповідно 10,7%, 8,7% (1996р.) і 9,5%, 7,7% (1997р.). У Росії – 9,6%, 9,0% (1996р.) і 13,6%, 13,2% (1998р.). У В'єтнамі – 6,1%, 5,5% (1994р.) і 6,9%, 6,3% (1998р.).

При такій складній ситуації на ринку праці розробка адекватної політики зайнятості населення має велике соціально-економічне значення. Політика впливу на ринок праці і зайнятості повинна будуватися на загальних принципах регулювання, властивих ринковій економіці, а також враховувати соціально-історичні розвитку країни, менталітет її населення. Якщо в розвинених країнах проблеми зайнятості може вирішуватися часто відносно відособлено, за допомогою заходів, сконцентрованих на них самих, без кардинальних змін економічної стратегії і соціально-економічних основ суспільства, то в країнах з перехідною економікою для цього потрібне корінне перетворення економіки.

Особливості перехідного періоду зумовлюють безумовний пріоритет регулюючих і контролюючих функцій держави при ринковому механізмі функціонування ринку, що формується. На нашу думку, регулювання процесу вивільнення надлишкової робочої сили повинне стати суттю державної політики зайнятості в умовах структурної перебудови економіки. Необхідно аналізувати вплив масового вивільнення на ринок праці; розробляти і реалізувати заходи щодо сприяння зайнятості вивільнених; координувати здійснення програм перенавчання і перепідготовки вивільнених працівників, в тому числі і до настання терміну розриву трудового договору.

Іншим важливим напрямом політики зайнятості повинен бути активний стимулюючий вплив держави на розвиток підприємництва. Політика підтримки підприємництва повинна включити дійову систему податкових і кредитних пільг, систему навчання підприємців-початківців, підвищення їх кваліфікації, надання їм необхідних інформаційних послуг. Пільги, очевидно, доцільніше надавати на оренду виробничих площ, використання машин і обладнання. У розвитку підприємництва потрібно спиратися на практику формування в ряді країн розвиненої ринкової економіки цільових фондів господарського ризику.

У розділі ІІ “Формування і функціонування ринку праці національної економіки перехідного типу (на матеріалах В'єтнаму)” досліджено чинники, що впливають на процес формування національного ринку труда в умовах трансформації економічної системи; виявлено спільні риси, характерні для країн з перехідною економікою, а також його особливості у В'єтнамі (2.1). У розділі проведений аналіз кон'юнктури ринку праці на основі попиту і пропозиції (2.2). За офіційним даними статистики, відстежені тенденції зміни структури зайнятості і безробіття, розкриті причини безробіття (2.3).

Які в інших країнах з перехідною економікою, у В'єтнамі процес формування національного ринку праці відбувається в умовах переходу планової економіки до ринкових відносин. На нього впливають позитивні і негативні, загальні і специфічні чинники.

На відміну від інших країн, демографічний чинник у В'єтнамі характеризується високим приростом населення і робочої сили. У 1999 р. чисельність населення В'єтнаму становила 76,3 млн. Питома вага працездатного населення віку (15-60 років) висока: вона становила 59%, в Україні в 1998 р. – 56,1%. Чисельність дітей до 15 років становила 26,7 млн. або 35,5% загальної чисельності населення, в Україні – 20,7%. У зв'язку з цим у В'єтнамі збережеться високий приріст робочої сили в майбутньому.

За роки реформ у всіх країнах спостерігався аномальний сплеск міграційних процесів, зумовлених посиленою диференціацією прибутків міського і сільського населення, відсутністю роботи в сільській місцевості. З одного боку, міграція сприяє ефективному використанню ресурсів і підвищенню продуктивності праці. З іншого боку, як спостерігалося у В'єтнамі, неорганізований процес міграції ускладнює проблему зайнятості в містах і приводить до багатьох соціальних наслідків.

Система утворення і підготовки, що сформувалася в епоху централізованого планування і високого рівня зайнятості населення, недостатньо гнучко реагує на зміну ринкових вимог. Структура і об'єми підготовки кадрів, рівень їх кваліфікації не задовольняють роботодавців. Більше того, у В'єтнамі відмічена низька якість робочої сили, що перешкоджає процесу перетворення економіки.

Соціально-економічні чинники у В'єтнамі, як в інших країнах впливають на національний ринок праці у різних напрямах. З одного боку процес формування ринку праці відбувається під сприятливим впливом загальної динаміки зростання економіки і прямих іноземних інвестицій. З іншого боку, внаслідок відсутності державної комплексної програми підтримки і сприяння розвитку в'єтнамський приватний сектор не отримував належного розвитку, як у Китаї, Польщі та інших країнах.

Формування ринкових відносин зумовлює зміни в структурі зайнятості населення. Кожному етапові економічного розвитку відповідає відповідна структура зайнятості. У постсоціалістичних країнах Європи в структурі зайнятості відмічено переважання зайнятості у сфері послуг і промисловості; у В'єтнамі же характерно домінування сільського господарства і сфери послуг.

У перехідній економіці, нарівні з офіційним сектором, відмічений розвиток неформального сектора і різних форм зайнятості. На початку 90-х рр. 50-70% населення Центральної і Східної Європи мало додаткові джерела прибутку від неформальної зайнятості. У Болгарії й Україні істотну стабілізаційну роль зіграло особисте підсобне сільське господарство. У В'єтнамі неформальний сектор забезпечує зайнятість багатьом людям, особливо низькокваліфікованим. У зв'язку з низьким рівнем заробітної плати або її затриманням в первинній зайнятості розвивається повторна зайнятість. У В'єтнамі вона охоплювала 32,3% населення.

Як сказано вище, спостерігався високий рівень безробіття в усіх країнах трансформаційної економіки. Сучасне безробіття в перехідній економіці, на наш погляд, – явище, породжене перехідною стадією розвитку в процесі становлення ринкових відносин. У В'єтнамі високий рівень безробіття зумовлений ще випереджальним зростанням робочої сили. “Перехідне” безробіття має структурний і застійний характер. Нарівні з високою чисельністю безробітних, залишається багато вакантних робочих місць на підприємствах і в організаціях, що вимагають нової професії або високої кваліфікації. За даними дослідження виявилося, що значна частина безробітних виходила зі сфери торгівлі, промисловості і будівництва. Наприклад, у Польщі їх частки склали відповідно 16,0%, 35,9%, 13,7%; у В'єтнамі – 27,9%, 25,9%, 8,0%.

У розділі ІІІ “Державний механізм управління структурними зсувами зайнятості населення в перехідний період (на матеріалах В'єтнаму)” розглянуті перспективний напрям державної політики на ринку праці і механізм управління зайнятістю населення в перехідний період; обгрунтована політика зайнятості населення, адекватна перехідному періоду (3.1); складено прогноз стану ринку праці в середньостроковому періоді у В'єтнамі (3.2); розроблено практичні рекомендації щодо реструктуризації економіки, реформування системи зайнятості, розвитку малого бізнесу і приватного сектора, вдосконалення трудових ресурсів із застосуванням досвіду розвинених країн (3.3).

У перехідній економіці державна політика повинна забезпечувати максимально можливу зайнятість населення, підвищення якості робочої сили, допомагати безробітним і незахищеним верствам населення в створенні умов для стабільного економічного зростання. Оскільки перехідна економіка повинна мати соціально орієнтовану спрямованість, при розв'язанні проблеми зайнятості, яка є не тільки економічною, але соціальною проблемою, необхідно шукати компроміс, якщо з'являється суперечність між шляхами вирішення. Якщо приватний сектор керується тільки міркуванням прибутковості, то держава в своїй підприємницькій діяльності виходить також із загальнонаціональних соціально-економічних і політичних інтересів. Тому, на наш погляд, збереження державного сектора на період трансформації економіки, підвищення його керованості і ефективності повинні бути принциповою позицією в політиці реформ. Такий підхід значною мірою пояснює економічні успіхи Польщі і Китаю. З іншого боку, широкомасштабна політика підтримки державних підприємств захищає їх від впливу ринкових сил і від необхідності пристосовуватися до ринкових механізмів. Необхідно замінити політику загальної підтримки заходами вибіркової підтримки, орієнтованими на підприємства, що виявляють потенційні ознаки економічної життєздатності або діючі в зонах економічної біди. Важливіше від усього, щоб така підтримка була розрахована на певний період і в кінці цього періоду автоматично припинялася, з тим, щоб підприємство використало вилучені кошти на реструктурування своєї діяльності, а не увічнювало неефективні методи виробництва.

Зберігаючи макроконтроль над економікою, держава повинна стимулювати господарські ініціативи на мікроурівні шляхом розвитку різноманітних форм власності. На початку 21-го століття створення нових робочих місць і запобігання наростаючому безробіттю може дати лише широкомасштабний розвиток малих і середніх підприємств на основі могутньої і гнучкої державної підтримки, орієнтованої не на національний, а на регіональний рівень. У В'єтнамі такий напрям, на наш погляд, дуже актуальний з урахуванням високої чисельності робочої сили при обмеженості фінансових ресурсів. Більш того, за прогнозом, при нинішній тенденції буде підвищуватися чисельність безробітних. Тому відповідною політикою є зміна орієнтації з інвестування в капіталомістку індустрію на фінансування малих підприємств і аргобізнесу, що вимагають великої кількості робочих рук. У Китаї здійснення такої політики дозволило вирішити проблему зайнятості 130 млн. осіб у селі і забезпечило 43% обсягу експорту країни.

При невідповідності якості робочої сили ринковим вимогам у розв'язанні проблеми зайнятості населення має велике значення безперервне навчання і професійна підготовка. При обмеженості бюджетних ресурсів у країнах з перехідною економікою система освіти повинна мати, на нашу думку, наступні напрями. По-перше, забезпечувати стандартні шкільні програми, давати школярам необхідні, з сучасної точки зору, знання (основи природничих наук, лінгвістичну підготовку, комп'ютеризацію та ін.). По-друге, на вузівському рівні важливо враховувати ринковий попит на робочу силу при розробці програми підготовки, включаючи зміст навчання, кількість учнів, що навчаються. По-третє, потрібно залучати зацікавлені сторони (керівників підприємств, що навчаються) в процес навчання і його фінансування. Повне державне фінансування вищої освіти повинно здійснюватися тільки для пріоритетних галузей і соціальних груп населення, зокрема з глибинних районів. Така практика розповсюджується в усьому світі. По-четверте, практично всюди, крім державних систем професіонально-технічної підготовки, існують курси підвищення кваліфікації і перепідготовки на підприємствах, які отримали особливий розвиток останнім часом. За експертними оцінками, у Франції і в Німеччині навчання безпосередньо на виробництві виявилося надзвичайно ефективним. З урахуванням обмежених ресурсів підприємств держава повинна надавати матеріальну і консультаційну підтримку через систему оподаткування тощо.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження проблеми зайнятості населення в перехідній економіці зроблені наступні висновки і запропоновані рекомендації для економіки В'єтнаму:

·

·

-

-

-

·

·

-

-

-

·

·

·

Таким чином, при розв'язанні проблеми зайнятості і запобігання безробіттю в перехідній економіці автор пропонує розвиток малого і приватного бізнесу, вдосконалення робочої сили, реконструкцію економіки, відповідну внутрішньодержавним умовам і загальносвітовим тенденціям.

Список праць, опублікованих за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Нгуен Вієт Хоа. Структура і зміни зайнятості населення в національній економіці перехідного типу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступені кандидата економічних наук зі спеціальності 08.01.01 – економічна теорія. Харківський національний університет, Харків, 2000.

Дисертація присвячена важливим, і недостатньо розробленим теоретичним і практичним питанням зайнятості населення при переході до ринкових відносин. Спеціальна увага приділена розгляду секторіальних і галузевих змін зайнятості населення. На основі попиту і пропозиції праці проведено аналіз кон'юнктури ринку праці, виявлені спільні риси, характерні для країн з перехідною економікою, а також їх особливості у В'єтнамі. Обгрунтована політика зайнятості населення, адекватна перехідному періоду, запропоновані практичні рекомендації щодо її регулювання.

Ключові слова: зайнятість населення, безробіття, державна політика зайнятості населення, система навчання і підготовки, малий бізнес.

АННОТАЦИЯ

Нгуен Вьет Хоа. Структура и изменения занятости населения в национальной экономике переходного типа. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Харьковский национальный университет, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена важным и недостаточно разработанным теоретическим и практическим вопросам занятости населения. При переходе к рыночным отношениям процесс трансформации экономической системы обусловливает нарастание безработицы и структурные изменения занятости населения. В диссертации рассмотрены теоретические и методологические проблемы занятости; выявлена сущность, структура и классификация занятости и безработицы, их особенности в период трансформации экономики. Специальное внимание уделено рассмотрению секториальных и отраслевых структур занятости населения; обнаружены общие прогрессивные и регрессивные изменения в странах с переходной экономикой.

В диссертации исследованы факторы влияния на формирование национального рынка труда. На основании спроса и предложения труда проведен анализ конъюнктуры рынка труда, выявлены общие черты, характерные для стран с переходной экономикой, а также его особенности во Вьетнаме. Сделан прогноз рынка труда в среднесрочный период во Вьетнаме и на основании которого обоснована политика занятости населения, адекватная переходному периоду. Выявлен безусловный приоритет регулирующих и контролирующих функций государства в функционировании рынка труда; предложены практические рекомендации по ее регулированию.

Ключевые слова: занятость населения, безработица, государственная политика занятости населения, система обучения и подготовки, малый бизнес.

SUMMARY

Nguyen Viet Hoa. Structure and changes of employment in national economy of a transitive type. - Manuscript.

The dissertation is for obtaining Ph.D. Degree in Economics Sciences under the Specialisation code 08.01.01 – economic theory. Kharkov national university, Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted important theoretical and practical questions of employment at transition to the market. The special attention is given to consideration sector and branch changes of employment. On the basis of a supply and demand of labor the analysis of labor market is carried out, the common features, characteristic for the countries with transitive economy, and also its feature in Vietnam are revealed. The policy of employment is proved adequate to the transitive period and the practical recommendations for its regulation are offered.

Keywords: employment, unemployment, state policy of employment, system of training and preparation, small business.

Відповідальний за випуск: д.е.н., проф. Тютюнникова С.В.

Підписано до друку “ ” 2000 р. Формат 60x84 1/16. Папір друкарський № 1.

Обл. – вид. арк. 1,0. Тираж 100 примірників. Зам. .----

Ризограф ХНУ. 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1.