АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ та ТОКСИКОЛОГІЇ

Пуськов Олексій Миколайович

УДК 616-006.001.6: 615.217. 22 + 615.217.32(043)

Вплив модуляторів активності адрено- та

холінореактивних систем на пухлинний ріст

та протипухлинну активність хлофідену

(експериментальне дослідження)

14.03.05 — фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фармакології та токсикології АМН України.

Науковий керівник: | доктор медичних наук, професор
Шарикіна Надія Іванівна,
Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділом онкофармакології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Громов Леонід Олександрович, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділом нейро-фармакології;

доктор медичних наук, професор Шляховенко Володимир Олексійович, Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, завідувач відділом ензимо-логії пухлин.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться 20 грудня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України (03057, Київ, вул. Е. Потьє, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України (03057, Київ, вул. Е. Потьє, 14).

Автореферат розісланий 17 листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук |

Данова І. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В даний час створена значна кількість протипухлинних засобів і схем комбінованої хіміотерапії на їхній основі, що дозволяє з визначеною ефективністю лікувати хворих на пухлинну хворобу [Н. П. Напалков, 1989; З. П. Булкина, 1991; М. Б. Бычков, М. А. Вол-кова, А. М. Гарин и др., 1993]. Протипухлинні препарати при використанні в клініках поєднуються з препаратами різних фармакологічних груп з метою зменшити токсичний вплив на організм, як пухлинного процесу, так і протипухлинних засобів. Сполучення протипухлинних засобів з іншими препаратами також можливо при лікуванні ускладнень, супутніх захворювань, симптоматичному лікуванні [М. Л. Герша-нович, 1986]. При цьому часто не вистачає відомостей про активність лікарських засобів різ-них фармакологічних груп при пухлинному рості та протипухлинній терапії. Це може призводити до зниження ефективності лікування та стійкості ремісії, інших негативних наслідків.

В літературі є дані про певну протипухлинну дію адренергічних та антиадренергічних засобів, про ефективність їхнього спільного застосування з протипухлинними препаратами з окремими спробами ідентифікувати механізми адренергічних впливів [C.'amico, M., M. et al., 1992; A., H., V. et al., 1997; E., S.., D., G.., 1998]. В останні роки росте увага до вивчення оксигенації, ангіогенезу, кровопостачання при злоякісних проліфе-ративних процесах, у тому числі й при застосуванні адренергічних та антиадренергічних засобів [D., C., M., M., 1991; I.оpf, R., L., A., 1996]. Однак, дотепер немає чіт-кої думки про перспективи їхнього застосування при пухлинній хворобі, яка була обґрунтована рецепторними та біохімічними механізмами впливу на передачу клітинних, у тому числі мітогенних, сиг-налів.

На відміну від адренергічних і антиадренергічних засобів вплив модуляторів активності холінергічної системи на пухлинний ріст практично не вивчено. Є ряд непрямих відомостей про можливість зміни росту пухлин при застосуванні модуляторів активності холінергічної системи [M., H., M., H., 1992; M., H., M. et al., 1996]. Все вищезазначене дає підставу вважати тему дисертаційної роботи актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямкам НДР відділу онкофармакології Інституту фармакології та токсикології АМН України. Дисертація виконана в рамках теми НДР Інституту фармакології та токсикології АМН Украї-ни “Вивчити роль і значення нейромедіаторних систем (адренергічна та холінергічна) при пухлинному рості та фармакотерапії”, № держ-реєстрації 0196У003198.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи — експериментальне обґрунтування використання модуляторів активності адрено- та холіно-рецепторних систем для підсилення протипухлинної дії цитостатичних засобів (на прикладі хлофідену).

Головні завдання дослідження:

-

-

-

Об'єкт дослідження: експериментальний пухлинний ріст.

Предмет дослідження: вплив модуляторів активності адренергічної та холі-нергічної систем на експериментальний пухлинний ріст.

Методи дослідження: метод визначення протипухлинної активності препаратів при експериментальному пухлинному рості, біохімічні, цитологічні, морфологічні та статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримано дані про протипухлинну активність адреналіну гідрохлориду, меліпраміну, обзидану, резерпіну, атропіну сульфату та прозерину у відношенні лімфо-саркоми Пліса. Вперше проведене вивчення протипухлинної активності нового цитостатичного препарату хлофідену при спільному застосуванні з вищевказаними модуляторами активності адренергічної та холінергічної систем. Показано, що адреналіну гідрохлорид має здатність значно підсилювати протипухлинну дію хлофідену, що визначає перспективу подальшого вивчення та практичного використання цього ефекту.

Вперше відзначено ефект стимуляції пухлинного росту прозерином, зняття останнім протипухлинної дії хлофідену. Показано здатність атропіну сульфату підсилювати протипухлинну дію хлофідену.

Отримано нові відомості про зміни холінестеразної активності крові та рівня нуклеїнових кислот в органах і тканинах при експериментальному пухлинному рості, цито-статичній терапії та в умовах застосування модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі результати дають можливість вести подальший цілеспрямований пошук комбінацій препаратів різних фармакологічних груп з протипухлинними засобами з метою посилення дії та зниження доз протипухлинних засобів, а також орієнтувати онкологічну клініку у відношенні вибору препаратів різних фармакологічних груп при лікуванні супутніх патоло-гічних станів у хворих із злоякісними пухлинами.

Основні результати досліджень впроваджені в учбовий процес ка-федр онкології, фармакології з курсом клінічної фармакології Націо-нального медичного університету ім. О. О. Богомольця, кафед-ри онкології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук, планування етапів дослідження, проведення експериментів, облік та аналіз первинного матеріалу, статистична обробка результатів досліджень, розробка положень і висновків роботи виконані дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції, присвяченій 75_річчю Української фармацевтичної академії (Харків, 1996), конференції молодих учених з питань експериментальної та клінічної онкології (Київ, 2000), VII Російському національному конгресі “Человек и лекарство” (Москва, 2000), науково-практичній конференції офтальмологів, присвяченій 125_річчю з дня народження акад. В. П. Філатова (Одеса, 2000), II з'їзді онкологів країн СНД (Київ, 2000).

Публікації. Результати досліджень опубліковані в 6_ти статтях у науко-вих журналах і в 4_х тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. У роботі міститься 28 таблиць і 19 рисунків. Повний обсяг дисертації — 160 сторінок; таблиці та рисунки займають 44 сторінки, список використаних джерел — 23 сторінки (197 найменувань).

Основний ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В роботі було використано 1080 білих нелінійних щурів-самок з масою тіла 90_г Для вивчення протипухлинної активності лікарських засобів використовували щурів-самок з початковою масою тіла 90-120 г. розведення віварію Інституту фармакології та токсикології АМН України і лікарські засоби, що дозволені МОЗ України для медичного застосування в Україні.

Тварини знаходились на звичайному харчовому раціоні. Методи евтаназії: декапітація, передозований ефірний наркоз, шийна дислокація.

В експериментах використані інтактні відносно пухлинного росту тварини та тварини-носії лімфосаркоми Пліса. Лімфосаркома Пліса була індукована в 1958 р. у щура-самки, що одержувала 3,3_дихлорбензидин. [З. П. Софьина, А. Б. Сыркин, А. Голдин, А. Кляйн, 1980].

Штам лімфосаркоми Пліса був отриманий у замороженому стані з банку штамів Інституту експериментальної патології, онкології та радіо-біології ім. Р. Є. Кавецького НАН України. Пухлину перевивали підшкірно білим нелінійним щурам. На одну тварину використовували 0,4 мл 30суспензії пухлинної тканини в 0,9розчині NaCl. Матеріал для перещеплення брали від штамової тварини на 14-16-й день після транс-план-тації.

Протипухлинну дію лікарських засобів оцінювали за відсотком галь-мування росту пухлини по масі [Л. Ф. Ларионов, 1962].

Для вивчення впливу модуляторів активності адренергічної та холі-нер-гіч-ної систем на організм, пухлинний ріст і протипухлинну активність хлофідену були використані наступні препарати аптечної мережі м. Києва (див. табл. 1).

Таблиця 1

Перелік препаратів та їх лікарських форм, що використані у дослідах

Назва препарату | Лікарська форма | Фармакологічна група

Адреналіну гідрохлорид (епінефрин) | 0,1розчин для ін'єкцій в ампулах по 1 мл | - і _адреноміметик

Меліпрамін (іміпрамін) | 1,25розчин для ін'єкцій в ампулах по 2 мл | антидепресант з адреноміме-тичною дією

Обзидан (пропранолол) | 0,1розчин для ін'єкцій в ампулах по 5 мл_ | адреноблокатор

Резерпін (резерпін) | порошок | симпатолітик

Атропіну сульфат | 0,1розчин для ін'єкцій в ампулах по 1 мл | м_холіноблокатор

Прозерин (неостігміну метилсульфат) | 0,05розчин для ін'єкцій в ампулах по 1 мл | інгібітор холінестерази

Хлофіден | порошок у флаконах з розчинником | протипухлинний засіб

Усі вищевказані препарати вводилися підшкірно. Дози препаратів розраховували на основі даних літератури [В. В. Гацура, А. С. Саратиков, 1977; Г. Е. Батрак, А. Н. Кудрин, 1979; И. П. Западнюк, В. И. Запад-нюк, Е. А. Захария, Б. В. Западнюк, 1983] і власних досліджень [О. М. Пуськов, 1996]. При спільному введенні модуляторів активності адренергічної (холінергічної) системи з хлофіденом спочатку вводився модулятор, а потім хлофіден (проміжок часу між введеннями не перевищував 1 хв.).

Визначення в крові рівня катехоламінів і серотоніну [Б. М. Коган, Н. В. Нечаев, 1979] та гістаміну [С. Юденфренд, 1965] проводили на спектрофлюориметрі MPF_А (Hitachi, Японія).

Активність холінестерази в сироватці крові [В. Г. Колб, В. С. Ка-мышников, 1976] досліджували за допомогою фотоелектричного колориметру КФК-2МП.

Рівень нуклеїнових кислот [А. С. Спирин, 1958] вивчали на спектрофотометрі СФ_46.

Кількість еритроцитів у крові визначали за допомогою лічильника мікрочастинок PS_(Medicor, Угорщина), вміст лейкоцитів — мікроско-пічно за допомогою камери Горяєва [В. С. Ронин, Г. М. Старобинец, 1989].

Патоморфологічні дослідження внутрішніх органів тварин (фіксація тканин у 10розчині формаліну, парафінові зрізи, фарбування гематоксилін-еозином) виконані за загальноприйнятим методом [Г. А. Меркулов, 1961; Е. С. Кирпичникова, Л. Б. Левинсон, 1962]. Мікроскопічне дослід-ження гістологічних препаратів і мікрофотографування виконані на мікроскопі Zetopan (Reichert, Австрія).

Статистичний аналіз проводився з використанням ЕОМ, вірогідність отриманих результатів оцінювали за критерієм Ст’юдента [О. П. Минцер, Б. Н. Угаров, В. В. Власов, 1991].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ та ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Хлофіден у відношенні лімфосаркоми Пліса при застосуванні в терапевтичній дозі (76,0 мг/кг через 48 год., 6 введень, підшкірно) має високу протипухлинну активність (95,8гальмування пухлинного росту) [Н. И. Шарыкина, 1980]. Для диференціювання впливів на протипухлинну дію хлофідену модуляторів активності адренергічної та холінергіч-ної систем дози хлофідену були знижені до рівня субтерапевтичних доз (40,0_,0 мг/кг).

Результати досліджень протипухлинної активності курсового введення хлофідену в субтерапевтичних дозах (40,0_,0 мг/кг) у відношенні лімфосаркоми Пліса представлені в табл. . Відзначається чітка залежність “доза-ефект”. Підвищення протипухлинної активності хлофідену зі збільшенням дози супроводжується зниженням вмісту нуклеїнових кислот у лімфосаркомі Пліса (див. табл. ).

Вміст нуклеїнових кислот у лімфосаркомі Пліса після введення препаратів, що досліджувались, корелює з їх протипухлинною активністю. Так, коефіцієнт кореляції при застосуванні одного хлофідену складає _,0. При застосуванні всіх препаратів коефіцієнт кореляції між протипухлинним ефектом препарату (чи препаратів) і вмістом нуклеїнових кислот у пухлині після їхнього застосування склав _,72.

Таблиця 2

Вплив модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем на пухлинний ріст і протипухлинну дію хлофідену в щурів з лімфосаркомою Пліса (самки, початкова маса тіла — 90-120 г)

Препарат | Доза, мг/кг | Маса пухлини, г | Гальмування росту пухлини, %

Контроль | Дослід

Хлофіден | 40,0 | 23,93,0 | 12,92,0 | 46,0*

50,0 | 23,93,0 | 12,41,9 | 48,1*

60,0 | 23,93,0 | 10,60,8 | 55,6*

Адреналіну гідрохлорид | 1,0 | 24,72,5 | 20,75,2 | 16,2

Адреналіну гідрохлорид + | 1,0+40,0 | 24,72,5 | 10,93,4 | 55,9*

хлофіден | 1,0+60,0 | 23,93,0 | 0,70,8 | 97,1*

Меліпрамін | 2,0 | 11,51,1 | 9,00,9 | 22,0

Меліпрамін + хлофіден | 2,0+40,0 | 11,51,1 | 6,00,9 | 47,8*

2,0+60,0 | 14,71,8 | 6,51,1 | 55,8*

Обзидан | 2,0 | 19,12,3 | 18,44,0 | 3,7

Обзидан + хлофіден | 2,0+40,0 | 19,12,3 | 14,02,9 | 27,2

2,0+60,0 | 23,93,0 | 9,31,5 | 61,1*

Резерпін | 0,3 | 11,51,1 | 14,11,7 | -22,8

Резерпін + хлофіден | 0,3+40,0 | 11,51,1 | 4,41,1 | 61,7*

0,3+60,0 | 23,93,0 | 6,11,2 | 74,4*

Прозерин | 0,1 | 19,41,7 | 25,62,3 | -32,0*

Прозерин + хлофіден | 0,1+40,0 | 26,92,3 | 25,63,3 | 4,8

Атропіну сульфат | 0,25 | 21,12,2 | 14,02,0 | 33,6*

2,5 | 21,12,2 | 15,50,9 | 26,5*

25,0 | 21,12,2 | 14,31,0 | 32,2*

Атропіну сульфат + хлофіден | 0,25+40,0 | 21,12,2 | 6,01,1 | 71,6*

2,5+40,0 | 21,12,2 | 7,31,3 | 65,4*

25,0+40,0 | 21,12,2 | 6,71,4 | 68,2*

Примітки:

1. * — рівень значущості p < 0,05 відносно контролю.

2. Контроль — тварини з лімфосаркомою Пліса, яким вводили фізіологічний розчин NaCl.

3. Введення препаратів починалося через 48 год., а забій тварин відбувався через 14 діб після трансплантації лімфосаркоми Пліса. Препарати вводили підшкірно: хлофіден — 6 введень через 48 год., всі інші — 12 введень через 24 год.

Таблиця 3

Вміст нуклеїнових кислот в лімфосаркомі Пліса у щурів (самки, 100_ г) після курсового введення хлофідену і модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем

Препарат | Доза,

мг/кг | Вміст нуклеїнових кислот, мкг/г | Зміна досліду до контролю, %

Контроль | Дослід

Хлофіден | 40,0 | 11,710,72 | 9,710,56 | -17,1

50,0 | 11,710,72 | 9,350,32 | -20,2*

60,0 | 11,710,72 | 8,360,57 | -28,6*

Адреналіну гідрохлорид | 1,0 | 14,931,08 | 12,840,44 | -9,1

Адреналіну гідрохлорид + хлофіден | 1,0+40,0 | 14,931,08 | 10,430,26 | -30,1*

1,0+60,0 | 11,710,72 | 9,340,66 | -20,2*

Меліпрамін | 2,0 | 11,710,72 | 10,160,52 | -13,2

Меліпрамін + хлофіден | 2,0+40,0 | 11,710,72 | 8,590,43 | -26,6*

2,0+60,0 | 12,980,95 | 7,641,19 | -41,1*

Обзидан | 2,0 | 15,211,45 | 18,912,63 | 24,3

Обзидан + хлофіден | 2,0+40,0 | 15,211,45 | 12,590,90 | -17,2

2,0+60,0 | 11,710,72 | 8,470,61 | -27,7*

Резерпін | 0,3 | 11,710,72 | 12,070,48 | 3,1

Резерпін + хлофіден | 0,3+40,0 | 11,710,72 | 9,100,30 | -22,3*

0,3+60,0 | 11,710,72 | 8,720,74 | -25,5*

Прозерин | 0,1 | 17,341,51 | 21,841,08 | 26,0*

Прозерин + хлофіден | 0,1+40,0 | 14,291,44 | 14,811,00 | 3,6

Атропіну сульфат | 25,0 | 17,341,51 | 14,471,40 | -16,6

Атропіну сульфат + хлофіден | 25,0+40,0 | 14,291,44 | 10,670,64 | -25,3*

Примітки:

1. * — рівень значущості p < 0,05 відносно контролю.

2. Контроль — тварини з лімфосаркомою Пліса, яким вводили фізіологічний розчин NaCl.

3. Схему введення препаратів див. у примітках до табл. 2.

Ці дані говорять про те, що з ростом відсотка гальмування пухлини знижується сумарний вміст нуклеїнових кислот, що відповідає наявним літературним даним [С. Е. Манойлов, 1971].

При застосуванні адренергічних і антиадренергічних засобів роздільно та разом з хлофіденом були відзначені наступні результати впливу препаратів на ріст лімфосаркоми Пліса.

Курсове застосування адреналіну гідрохлориду (1,0 мг/кг через 24 год., 12 введень) виявляє тенденцію гальмування росту лімфосаркоми Пліса на 16,2(див. табл. ).

Курсове введення адреналіну гідрохлориду з хлофіденом (40,0 мг/кг через 48 год., 6 введень) приводить до посилення протипухлинної дії останнього (хлофіден — 46,0хлофіденадреналіну гідрохлорид — 55,9гальмування росту пухлини).

Спільне застосування хлофідену (60,0 мг/кг через 48 год., 6 введень) та адреналіну гідрохлориду (1,0 мг/кг через 24 год., 12 введень) дає високий (97,1ефект гальмування росту пухлини, який був підтверджений при мікроскопічному дослідженні пухлин.

Отримані нами результати щодо протипухлинної активності адреналіну гідрохлориду погоджуються з даними літератури, наприклад, його протипухлинний ефект у відношенні саркоми складає 31,7[С. М. Верме-ничев, О. К. Кабиев, 1977], у відношенні саркоми  — 31,0_,0гальмування росту пухлини [В. А. Чернов, С. М. Ми-накова, 1971].

Інгібітор нейронального захоплення моноамінів меліпрамін, що має адреноміметичну дію, у режимі 2,0 мг/кг через 24 год., 12 введень виявляє тенденцію до гальмування лімфосаркоми Пліса на 22,0

При спільному застосуванні з хлофіденом (40,0 і 60,0 мг/кг) меліпрамін не впливає на протипухлинну дію останнього (відповідно 46,0 і 55,8гальмування росту лімфосаркоми Пліса).

Аналіз літературних даних щодо використання меліпраміну (іміпраміну) при експериментальному пухлинному рості дозволяє відзначити наступне.

При застосуванні іміпраміну у тварин з саркомою 180, раком легенів Льюїс, асцитной пухлиною Ерліха відзначалася тенденція гальмування пухлинного росту відповідно на 8,9, 9,0 і 9,3(p>0,05). Однак, при застосуванні іміпраміну у тварин з карциномою Герена, саркомою 37 відзначається статистично недостовірна стимуляція росту [К. П. Балицкий, И. Г. Векслер, В. Б. Винницкий и др., 1983]. Також показано, що хлоріміпрамін має цитотоксичну дію у відношенні декількох клітинних ліній пухлин мозку людини [E., S.., D., G.., 1998], а іміпрамін викликає апоптоз клітин щурячої гліоми C6 [A., H., V. et al., 1997].

Різниця у впливі іміпраміну на ріст ряду експериментальних пухлин, на наш погляд, визначається різною чутливістю цих пухлин до даного препарату.

Обзидан у режимі 2,0 мг/кг через 24 год., 12 введень не має протипухлинного ефекту у відношенні лімфосаркоми Пліса. Однак, при спільному застосуванні з хлофіденом у залежності від дози хлофідену обзидан послаблює або не змінює його протипухлинну дію.

Вивчено вплив меліпраміну та обзидану на рівень моноамінів крові. Меліпрамин підвищує рівень адреналіну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, не змінює рівень серотоніну; обзидан підвищує рівень норадреналіну та дофаміну, при відсутності змін рівнів адреналіну, серотоніну та гістаміну. Відзначені особливості, очевидно, вносять певний вклад у різницю впливів препаратів на ріст лімфосаркоми Пліса.

Симпатолітик резерпін при курсовому використанні (0,3 мг/кг через 24 год., 12 введень) виявляє тенденцію до стимуляції росту лімфосаркоми Пліса. При введенні резерпіну на фоні хлофідену (40,0 і 60,0 мг/кг) з'являється виражений протипухлинний ефект, що перевершує такий у хлофідену (відповідно 61,7 і 74,4гальмування росту лімфосаркоми Пліса).

Здатність резерпіну в дозі 0,8 мг/кг (одноразово) стимулювати ріст пухлини відзначена також на асцитній карциномі Ерліха, однак при введенні резерпіну в більшій дозі спостерігається протипухлинний ефект [H.G.1967]. У літературі є відомості про здатність резерпіну істотно підвищувати протилейкозний ефект мітоміцину С та вінбластину у відношенні лейкемії L [K. Miaymoto, S.R. Koshiura, 1980].

Отримані дані щодо протипухлинної активності вивчених адренер-гічних і антиадренергічних засобів були підтверджені гістологічним дослідженням пухлин, а також вивченням вмісту нуклеїнових кислот у пухлинах (див. табл. ).

У цілому, вивчені адренергічні засоби (адреналіну гідрохлорид, меліпрамін) мають невисоку протипухлинну активність у відношенні лімфосаркоми Пліса, що не перевищує критерій значущості, обзидан не впливає на ріст лімфосаркоми Пліса, а при введенні резерпіну відзначається тен-денція стимуляції росту пухлини.

Становить інтерес здатність адреналіну гідрохлориду підсилювати протипухлинну дію хлофідену, що може знайти практичне застосування.

У наших дослідженнях впливу модуляторів активності холінергічної системи на ріст лімфосаркоми Пліса було показано, що прозерин у режимі 0,1 мг/кг через 24 год., 12 введень має статистично достовірну стимуляцію росту лімфосаркоми Пліса на 32,0Поряд із стимуляцією росту пухлини спостерігається тенденція підвищення рівня нуклеїнових кислот у лімфосаркомі Пліса. Даний ефект, можливо, опосередкований зниженням активності холінестерази та відповідним підвищенням вмісту ацетилхоліну у крові.

За даними літератури, прозерин вивчався на саркомах і М_(0,05 мг/кг підшкірно 2 рази в день протягом 1-го місяця) без контролю активності холінестерази. У цих умовах автори не знайшли активності препарату на вищевказаних штамах пухлин [Е. А. Дикштейн, М. Л. Тара-хов-ский, 1965].

Спільне застосування прозерину з хлофіденом приводить до нівелювання протипухлинної активності останнього (див. табл. ). Даний ефект прозерину може проявитися при використанні його в онкологічних хворих.

Атропіну сульфат (25,0 мг/кг через 24 год., 12 введень) виявляє певне гальмування росту лімфосаркоми Пліса (32,2p<0,05). При спільному застосуванні з хлофіденом (40,0 мг/кг) атропіну сульфат підсилює його протипухлинну дію (68,2гальмування пухлинного росту, р<0,05). Отримані результати підтверджуються зниженням рівня нуклеїнових кислот у пухлині (див. табл. ) і даними морфологічного дослідження.

Нами також досліджено вплив атропіну сульфату на пухлинний ріст у менших дозах (0,25 і 2,5 мг/кг). Атропіну сульфату в дозах 0,25 і 2,5 мг/кг має протипухлинну активність відповідно 33,6 і 26,5гальмування росту лімфосаркоми Пліса. Відсутність дозозалежного характеру впливу атропіну сульфату на пухлинний ріст, імовірно, пояснюється тим, що доза 0,25 мг/кг достатня для блокування м_холінорецепторів; підвищення дози не дає посилення ефекту.

У цілому, відзначено важливі ефекти модуляторів активності холін-ергічної системи: здатність прозерину стимулювати ріст лімфосаркоми Пліса та нівелювати протипухлинну дію хлофідену, що заслуговує на увагу та доведення цих відомостей до онкологів; підсилення протипухлинної дії хлофідену при застосуванні атропіну сульфату, що вказує на перспективу подальшого вивчення цього ефекту.

Приймаючи до уваги різнонаправлену дію непрямого холіноміметика прозерину та м_холіноблокатора атропіну сульфату на ріст лімфосаркоми Пліса, а також літературні дані про експресію холінорецепторів на лімфоцитах [А. Д. Адо, М. М. Гольдштейн, С. А. Кравченко, 1996], можна припустити наявність холінорецепторів у даній пухлині.

Тоді механізм впливу прозерину та атропіну сульфату на ріст лімфосаркоми Пліса може виглядати таким чином. При стимуляції холінорецепторів (введення непрямого холіноміметика прозерину) активується поліфосфатінозитна система [В. П. Кухарь, А. И. Луйк, С. Е. Могилевич и др., 1991], збільшується вміст цГМФ у клітинах [T.C.S.et al., 1985], у тому числі й у пухлинних [P., D.., E.., J., 1985; M.-ney, S., E. Richelson, 1985]. У свою чергу, збільшення вмісту цГМФ може приводити до стимуляції проліферативних процесів [И. М. Акоев, 1988]. Блокада холінорецепторів, мабуть, справляє протилежний ефект.

У наших дослідженнях показником впливу хлофідену і модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем на кровотворення був вміст лейкоцитів і еритроцитів у периферичній крові тварин без пухлин і тварин з пухлинами.

У тварин без пухлин вивчені препарати у використаних режимах практично не змінюють вміст лейкоцитів і еритроцитів, за винятком статистично достовірного підвищення лейкоцитів у периферичній крові тварин при введенні адреналіну гідрохлориду. Ефект підвищення вмісту лейкоцитів у периферичній крові під впливом адреналіну гідрохлориду спостерігається й у людини [А. А. Чиркин, А. Н. Окороков, И. И. Гончарик, 1992].

Хлофіден (40,0 мг/кг) статистично вірогідно знижує рівень лейкоцитів у тварин без пухлин на 21,7і практично не впливає на вміст еритроцитів. Хлофіден в інтервалі доз 40,0_,0 мг/кг значно знижує кількість лейкоцитів у периферичній крові тварин з пухлинами. Отримані нами дані щодо зниження вмісту лейкоцитів у периферичній крові при застосуванні хлофідену близькі до результатів інших авторів, що вивчали вплив препаратів з алкілюючим механізмом дії на вміст лейкоцитів у крові [В. А. Чернов, А. С. Соколова, 1971].

Звертає на себе увагу значне зниження вмісту лейкоцитів (у межах 40,0_,6і еритроцитів (у межах 14,7_,5у периферичній крові тварин-пухлиноносіїв у порівнянні з тваринами без пухлин.

Курсове введення атропіну сульфату (25,0 мг/кг) тваринам-пухлино-носіям приводить до статистично достовірного підвищення вмісту лейкоцитів і еритроцитів.

Адреналіну гідрохлорид підвищує вміст лейкоцитів у периферичній крові носіїв лімфосаркоми Пліса та значно зменшує зниження вмісту лейкоцитів під впливом хлофідену при спільному застосуванні адреналіну гідрохлориду та хлофідену. У відношенні інших вивчених препаратів можна зробити висновок про відсутність істотного впливу на вміст еритроцитів і лейкоцитів у периферичній крові щурів.

Слід зазначити, що вивчені модулятори активності адренергічної та холінергічної систем у використаних режимах застосування мають певний вплив на активність холінестерази в сироватці крові.

У сироватці крові тварин без пухлин і тварин-пухлиноносіїв при курсо-вому введенні адреналіну гідрохлориду, обзидану, резерпіну спостерігається тенденція підвищення активності холінестерази в порівнянні з контролем.

У тварин без пухлин і тварин-пухлиноносіїв відзначено виражене зниження активності холінестерази в сироватці крові після курсового введення прозерину та помірне підвищення її активності після курсового введення атропіну сульфату.

Зареєстровано зниження активності холінестерази в сироватці крові у тварин при курсовому застосуванні хлофідену, можливо, як результат описаної для електрофільних реагентів двофазної дії, друга фаза якої пов'язана з взаємодією препарату та ферменту [П. В. Родионов, П. Я. Сологуб, 1973; Н. И. Шарыкина, 1980].

Спостерігається виражене зниження активності холінестерази в сироватці крові тварин-пухлиноносіїв у порівнянні з тваринами без пухлин у межах 40,5_,3(р<0,05). Отримані дані погоджуються з наявними в літературі відомостями про зниження активності холінестерази в сиро-ватці крові в кроликів з пухлиною Брауна-Пірса [Д. Е. Альперн, 1963].

Вплив спільного введення модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем з хлофіденом на активність холінестерази сироватки крові виражається, в основному, у сумації впливів окремих препаратів.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.

2.

Список друкованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Анотації

Пуськов О. М. Вплив модуляторів активності адрено- та холінореактивних систем на пухлинний ріст та протипухлинну активність хлофідену (експериментальне дослідження). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.05 — фармакологія. — Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2000.

Отримано дані про протипухлинну активність адреналіну гідрохлориду, меліпраміну, обзидану, резерпіну, атропіну сульфату та прозерину у відношенні лімфосаркоми Пліса. Показано, що адреналіну гідрохлорид має здатність значно підсилювати протипухлинну дію цитостатика хлофідену.

Відзначено ефект стимуляції пухлинного росту прозерином, зняття останнім протипухлинної дії хлофідену. Показано здатність атропіну суль-фату підсилювати протипухлинну дію хлофідену.

Отримано нові відомості про зміни холінестеразної активності крові та рівня нуклеїнових кислот в органах і тканинах при пухлинному рості, цитостатичній терапії та в умовах застосування модуляторів активності адренергічної та холінергічної систем.

Ключові слова: пухлинний ріст, адреналіну гідрохлорид, меліпрамін, обзидан, резерпін, атропіну сульфат, прозерин, хлофіден, холінестераза, нуклеїнові кислоти.

PuskovThe effect of the modulators of activity adrenergic and cholinergic systems on tumor growth and antitumour activity of Chlofiden (experimental investigation). — Manuscript.

Dissertation for a candidate degree by specialty 14.03.05 — pharma — Medical Science Academy of Ukraine, Institute of Pharmacology and Toxicology, Kiev, 2000.

The antitumour activity of epinephrine, melipramin, obsidan, reserpine, atropine sulfate and proserine was studied as regard Pliss lymphosarcoma. Experimental data has shown what epinephrine owns capacity significantly to promote antitumour effect of Chlofiden (cytostatic agent).

Proserine owns the effect of the stimulation of tumor growth and has neutralizing antitumour effect of Chlofiden. It was shown the ability of the atropine sulfate to promote antitumour effect of Chlofiden.

It was obtained new data about the modifications the activity of cholinesterase in blood and rate of nucleic acids in organs and tissues during tumor growth, cytostatic therapy and in the circumstances the applications of the modulators of activity of adrenergic and cholinergic systems.

Key words: tumor growth, epinephrine, melipramin, obsidan, reserpine, atropine sulfate, proserine, Chlofiden, cholinesterase, nucleic acids.

Пуськов А. Н. Влияние модуляторов активности адрено- и холинореактивных систем на опухолевый рост и противоопухолевую активность хлофидэна (экспериментальное исследование). — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05 — фармакология. Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена сравнительному изучению воздействия модуляторов активности адренергической и холинергической систем на опухолевый рост и противоопухолевую активность цитостатического препарата хлофидэна. В качестве модели экспериментального опухолевого роста была использована лимфосаркома Плисса.

Курсовое применение адреналина гидрохлорида (1,0 мг/кг через 24 ч, 12 введений) обнаруживает тенденцию торможения роста лимфосаркомы Плисса на 16,2Курсовое введение адреналина гидрохлорида с хлофидэном (40,0 мг/кг через 48 ч, 6 введений) приводит к усилению противоопухолевого действия последнего (хлофидэн — 46,0хлофидэнадреналина гидрохлорид — 55,9 % торможения роста опухоли). Увеличение дозы хлофидэна до 60,0 мг/кг при совместном применении с адреналина гидрохлоридом дает высокий (97,1эффект торможения роста опухоли.

Ингибитор нейронального захвата моноаминов мелипрамин, обладающий адреномиметическим действием, в режиме 2,0 мг/кг через 24 ч, 12 введений обнаруживает тенденцию к торможению лимфосаркомы Плисса на 22,0При совместном применении с хлофидэном (40,0 и 60,0 мг/кг) мелипрамин не влияет на его противоопухолевое действие.

Обзидан в режиме 2,0 мг/кг через 24 ч, 12 введений не обладает противоопухолевым эффектом. Однако при совместном применении с хлофидэном в зависимости от дозы хлофидэна ослабляет либо не изменяет его противоопухолевое действие.

Изучено влияние мелипрамина и обзидана на уровень моноаминов крови. Мелипрамин повышает уровень адреналина, норадреналина, дофамина, гистамина, не изменяет уровень серотонина; обзидан повышает уровень норадреналина и дофамина, при отсутствии изменений уровней адреналина, серотонина и гистамина. Отмеченные особенности, по-видимому, вносят определенный вклад в различие влияний препаратов на рост лимфосаркомы Плисса.

Симпатолитик резерпин при курсовом использовании (0,3 мг/кг через 24 ч, 12 введений) обнаруживает тенденцию к стимуляции опухолевого роста. При введении резерпина на фоне хлофидэна (40,0 и 60,0 мг/кг) появляется выраженный противоопухолевый эффект, превосходящий таковой у хлофидэна (соответственно 61,7 и 74,4торможения опухолевого роста).

Прозерин в режиме 0,1 мг/кг через 24 ч, 12 введений обладает статистически достоверной стимуляцией роста лимфосаркомы Плисса на 32,0Наряду со стимуляцией роста опухоли наблюдается тенденция повышения уровня нуклеиновых кислот в лимфосаркоме Плисса.

Атропина сульфат (25,0 мг/кг через 24 ч, 12 введений) обнаруживает определенное торможение опухолевого роста на лимфосаркоме Плисса (32,2При совместном применении с хлофидэном (40,0 мг/кг) атропина сульфат усиливает его противоопухолевое действие (68,2Атропина сульфат в дозах 0,25 и 2,5 мг/кг обладает противоопухолевой активностью соответственно 33,6 и 26,5торможения роста лимфосаркомы Плисса.

Полученные результаты по противоопухолевой активности изученных препаратов подтверждены изменением содержания нуклеиновых кислот в опухоли и данными морфологического исследования.

При росте лимфосаркомы Плисса наблюдается снижение активности сывороточной холинэстеразы крови на 40,5_,3Торможение роста лимфосаркомы Плисса при введении атропина сульфата и стимуляция роста данной опухоли прозерином сопровождается соответственно повышением и снижением активности сывороточной холинэстеразы в крови животных.

Изученные модуляторы активности адренергической и холинергической систем в использованных режимах применения не угнетают нормальную пролиферацию в исследованных органах и тканях.

Ключевые слова: опухолевый рост, адреналина гидрохлорид, мелип-рамин, обзидан, резерпин, атропина сульфат, прозерин, хлофидэн, холинэстераза, нуклеиновые кислоты.