Економічна суть волоського права полягає в тому, що воно відпо-відало чиншовій системі експлуатації скотарів-пастухів (сплата чин-шу – продуктова і грошова рента). При чиншовій системі відбувала-ся концентрація майна в окремих селян, а це призводило до зубожін-ня основної маси селянства.

Так, у 1758 р. в Яворові підданий Дзедушицького Козьма Шкрібляк мав: волів - 2, корів - 5, ялівок - 3, биків - 3, озимків - 6, коней - 6, овець - 266; Михайло Шкрібляк мав: волів - 2, корів - 5, ялівок - 4, биків - 5, озимків - 4, коней - 6, овець - 212; у Нікори Копчука було: волів - 2, корів - 6, ялівок - 2, биків - 3, озимків - 3, коней - 4, овець - 230 (М.Г. Гарасименко. Класи і соціальні групи в Галичині в кінці XVIII ст. В кн. „З Істрії західноукраїнських земель. – К.: 1957, т.2. – С.100).

Селян Яворова примушували заготовляти і завозити за свій раху-нок у Косів для солярні 6 шухів дров (двадцять чотири складомет-ри). Як розповідав П.І. Мицканюк, його дід Мицканюк Григорій помер під брамою солярні, куди самотугою привіз дрова у 1841 році.

У 30-40 роках XVIII ст. селяни Яворова виявляють перші спроби протесту проти кріпосного права, зокрема, брали участь в опришківському русі. Так, у загоні Олекси Довбуша були брати Джамеджуки, Шкрібляк (Феделюків), Гондурак (Кікіндаків) та ін.

За народними переказами, опришки мали стоянку в Яворові на горі, що неподалік від центра села, яка тепер носить назву Стоянів.

Грай, трембіто, про праліси букові.

Про могутні граби, явори,

Про Ігрець і задуманий Буковець

І про славу Стоянів-гори.

У 1751 році в околиці села діяв загін опришків під проводом побратима Довбуша Василя Баюрака (3 історії західноукраїнських земель. – К.: 1960, т.5.–С.34).

У 1759 р. в Яворові у селянина Сметанюка зупинялися опришки із загону Івана Бойчука і вбили сільського атамана Шляхтюка. Вони робили спробу напасти на Косів, але несподівано туди прибуло польське військо, і опришки відступили до Яворова (там же, с.38).

Нам не страшно пана й трішки,

Маємо де дітись,

Бо ми леґіні опришки,

Довбушеві діти.

Гей ти, славний Яворове,

Леґінь чорнобровий !

Будь же ти собі здоровий

І ми всі здорові !

У 1772 році, після першого поділу Польщі, Галичина перейшла до складу Австрійської монархії, під владою якої перебувала до 1918 року. Але зміна одних гнобителів іншими не полегшувала становища селянства.

Соціальні і національні утиски призвели до революції 1848 року. Австрійський уряд змушений був видати 17 квітня 1848 р. закон про скасування панщини. Люди раділи, молилися Богу і ставили хрести як знак вдячності за волю.

У Яворові історичний хрест стояв всередині оригінальної дерев'я-ної каплиці із розписаним всередині інтер'єром. Але в 50-х роках нашого століття комуністи вчинили акт вандалізму – спалили капли-цю і знесли хрест.

У 1991 р., в рік проголошення незалежності України, з ініціативи учителів на тому святому місці був встановлений новий хрест з написом: „Воля. 1848-1991".

Хоч панщина була скасована, але селяни за своє „звільнення" ще протягом п'ятдесяти років виплачували викуп, виконували ряд повинностей. Право користуватися общинними землями було ліквідовано.

Відомо, що в той час в село зайшов німець Франц Шульдис, який запропонував селянам зібрати гроші і обіцяв домогтися у Відні, щоб ліси стали власністю селян. Селяни Яворова і Річки погодилися й здали йому гроші. Він дійсно приніс документ, за яким розділили ліси між жителями сіл. При поділі лісів у 1856 р. виникли незгоди, і селяни підпалили ліс. Те місце, де горів ліс, назвали Черленим (ІФОДА, ф.р. – 1576, оп.1, од.зб. М-12).

Опришківський рух на Гуцульщині не припинявся і в часи ав-стрійської влади. Записана розповідь про трьох яворівських оприш-ків, що діяли в загоні Юрини Бордюкового Драгарюка, якого повіси-ли в Коломиї у 1877 р., а опришків Яворова засудили на довгі роки тюрми (В.Гнатюк. Народні оповідання про опришків. Етнографічний збірник.(Львів: 1910, т. ХХVІ. – СІ4).

Відзначаючи у 1994 р. 300-річчя письмової згадки про село, яворівці з ініціативи вчителів встановили на горі Стоянів пам'ятний знак з написом: „Жителям села, учасникам опришківського руху, на честь 300-річчя Яворова. 1994 рік"

За статистикою 1890 року, в селі вже було 565 хат, в яких проживало 2497 мешканців. У 1896 році селяни Яворова заплатили Ґрунтового, домового і прибуткового податків 2199 злотих; на адмі-ністративні, шкільні, дорожні, повітові і крайові податки витратили 2617 злотих. Отже, всього було заплачено 4816 злотих (В.Шухевич. Гуцульщина. – Львів: 1899, т.1.–С.65).

3. Через малоземелля більшість жителів села жила в злиднях, зай-маючись головним чином тваринництвом. Особливо гуцули цінили вінцю, бо, як говорила одна ґаздиня, з неї усе: молоко, бринза, вурда, жентиця, гуслєнка, светер, капці, сардак, кожух ще й бужениця.

В селі була відсутня охорона здоров'я. Хворі зверталися до знаха-рів і ворожбитів. Погані побутові умови сприяли поширенню різних хвороб, зокрема й венеричних.

На дуже низькому рівні була і освіта. Першу школу в селі відкрили у 1846 році. З 670 дітей шкільного віку в ній навчалося 36 учнів.

Незважаючи на тяжкі умови життя, на Гуцульщині розвивалось самобутнє мистецтво. Горяни з давніх давен виготовляли зручний і теплий одяг: сорочки із саморобного полотна, гачі, запаски, постоли, капці, кептарі, кожухи, сардаки, кресані, які прикрашали різноманіт-ними візерунками.

У Яворові