Жителі села головним чином займаються ліжникарством і виро-щуванням худоби Прибутки залежать від кон’юнктури ринку і нерідко бувають низькими в умовах глибокої економічної кризи, в ями опинилася молода Українська держава

На 1 січня 1996р. в селі було 1081 господарство і 26йо жителів. Загальна земельна площа села 5288 га, в тому числі сінокосів – 849 га, пасовищ – 1819 га, лісу – 2496 га.

1990 рік і наступні роки особливі для Яворова, як і для всієї України Це боротьба за утворення і утвердження незалежної Укра-їни.

9. У 1990 році в селі створено осередок Народного Руху України (ПРУ). 2 червня 1990 р. була встановлена в центрі села вітрина ПРУ і піднятий національний синьо-жовтий прапор.

Гуцульське товариство „Відродження", створене у 1989 р. (голова П.Лосюк), що входить до об'єднання „Гуцульщина" з управою у Верховині, всіляко сприяє соціально-економічному розвиткові села і безпосередньо займається питаннями національно-духовного відро-дження, формуванням національної свідомості.

Ось перелік найважливіших заходів і акцій, проведених за ініціа-тивою і безпосередньою участю членів товариства, переважно учите-лів середньої школи спільно з сільською Радою (голова В.Лагодюк) і осередком НРУ (голова П.Копильчук):

25 лютого 1991 р. – урочисте відзначення 120-річчя від дня народження Лесі Українки, відкриття музею видатної письменниці в середній школі, виконання вперше в селі національного гімну „Ще не вмерла Україна".

14 грудня 1991р. – відновлення історичного Хреста „Воля", вста-новленого на честь скасування панщини у 1848 р. і проголошення незалежності України у 1991р.

Травень 1992 р. – відзначення 150-річчя від дня народження Миколи Лисенка, основоположника української класичної музики, ученицею якого була Ольга Окуневська.

Вересень 1992 р. – відзначення 100-річчя від дня народження відомого різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України Юрія Корпанюка і 70-річчя від дня народження члена Спілки худож-ників України Василя Корпанюка.

1992-1993 р.р. – збудовано добротну дорогу до присілків Широ-кий і Віпчинка за державні кошти (домігся депутат районної Ради П.Лосюк).

Травень 1993р. – участь у проведенні Першої Міжнародної нау-ково-практичної конференції „Проблеми Гуцульщини" (виїзне засі-дання освітянської секції у Яворівській середній школі).

Серпень 1993р. – прийняття в селі і середній школі учасників Першого світового Конгресу гуцулів.

14 вересня 1994 р. – відзначення 100-річчя від дня народження відомого різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України Семена Корпанюка.

Жовтень 1994 р. – відзначення 300-річчя першої письмової згад-ки про Яворів, встановлення пам'ятного знаку на горі Стоянів.

Вересень 1995р. – відзначення на горі Стоянів 250-річчя від дня загибелі ватажка опришків Олекси Довбуша.

25 лютого 1996р. – відзначення 125-річчя від дня народження Лесі Українки.

3 вересня 1996 р. – відзначення 120-річчя від дня народження Ольги Оку невської.

У Яворові є важливі пам'ятки історії та культури: хрест „Воля" на ознаменування скасування панщини у 1848 р.; церква і дзвіниця XX ст., пам'ятник „Скорботлива мати" односельчанам, які загинули на фронті та в міжусобній боротьбі; музейна кімната, відкрита в 1961 р.; будинок, в якому народилася письменниця М.Колцуняк; будинок Ю.Корпанюка з родинним музеєм у ньому; будинок С.Корпанюка з родинним музеєм; музей Лесі Українки в середній школі; пам'ятний знак на горі Стоянів односельчанам, що брали участь в опришківському русі.

На закінчення цієї невеликої оповіді про своє рідне село бажаю своїм дорогим, милим, вродливим, щирим яворівцям добра і щасли-вої долі.

Залишмо в цьому столітті все погане разом з усіма бідами та негараздами і вступімо у третє тисячоліття фізично здоровими і духовно багатими, в любові і злагоді, гідними нашої незалежної України.

Дай Боже, щоб все це здійснилося і в Яворові ще зашуміли яворові гаї!

10.Одним із своєрідних видів декоративно-вжиткового мистецтва є різьба по дереву. Найдавніші згадки про народну різьбу по дереву зустрічаємо в Київському та Галицько-Волинському літописах.

Початки розвитку різьби по дереву сягають ранньослов’янського періоду історії західних земель України. В епоху Київської Русі різьба по дереву, як і всі інші види промислів, досягла високого рівня. Під час татарських нападів цей вид художньої обробки дерева підупав, а в XVI-XVIII ст. Знову почався період розквіту.

Найдавнішими пам’ятками різьби по дереву є ручні дерев’яні христи. У Львівському музеї етнографії та художнього промислу зберігається хрест ХVI ст. Цікаво, що на ньому нанесено мотиви плоскої різьби, які ще й досі вживаються на Гуцульщині і мають назв “кривулька” та “шнурочки”. На деяких хрестах цього часу, що проходять з різних місцевостей західних земель України, зустрічаються мотиви геометричних форм, які вживаються тепер у гуцульській різьбі. Все це переконливо свідчить, що так знана гуцульська різьба по дереву не постала на Гуцульщині, а тут лише розвинулася і сформувалася як вид високохудожнього оздоблення дерев’яних вжиткових виробів, елементів інтер’єру хати.

З предметів хатнього вжитку на Гуцульщині прикрашувалися різьбою будь-які скрині, столи, ліжка, мисники, полиці, посуд (миски, ракви – масельниці, барильця, баклаги, пляшки), речі господарського вжитку (вази, тарниці – сідла, кушки, кіста і т. д.), архітектурні частини (двері, одвірки, сволоки) та предмети різного призначення (палиці, топірці, пістолети, рушниці і т. д.).

У другій половині XIX ст. Історики і дослідники української культури,

Австрійські вчені Р.Ейтельтербергер та .М.Габерландт приділили увагу походженню української народної різьби по дереву.

В першій чверті XX cт. Різьбу по дереву досліджував польський вчений Т.Северин. Він високо оцінював мистецькі й технічні прийоми гуцульської різьби по дереву, відзначаючи велику різноманітність орнаментальних мотивів і композицій.

У вступі до альбому різьблених виробів селян на Русі, виданого Л.Вербицьким у Львові 1984р., автор