рівнів акредитації. Спеціалізація цих організацій відповідає господарському профілю: Одеський генетичний інститут (Національний центр насіннєзнавства і сорт вивчення), Одеський інститут виноградарства і і виноробства, Одеське відділення Південного науково-дослідного інституту морського і рибного господарства та океанографії, Одеський гідромеліоративний центр Чорного та Азовського морів та інші. На початок 2000 року в регіоні нараховувалося 822 установи, які виконували наукові й науково-технічні роботи. У7 них відбулося значне скорочення кількості працівників основної І діяльності — з 20,6 тисяч у 1991 році до 7,3 тисяч, а також допоміжного персоналу — відповідно з 4,5 до 1,7 тисяч осіб. В економіці Одеської області зайняті 845 фахівців з науковими ступенями, у тому числі 140 докторів та 705 кандидатів наук.
У 1999 році в області працювало 333 академіки і члени-кореспонденти академій наук, зокрема: в Національній академії наук — 11, Українській академії аграрних наук і Академії педа-гогічних наук — по 8, Академії медичних наук — 4, Академії пра-вових наук — 2, в інших галузевих академіях — 300 осіб.
Обсяг фінансування науково-дослідних робіт в Одеській об-ласті у 2000 р. склав 46,2 млн. грн. (2,2% від загальнодержавного по-казника), в тому числі 33,9% за рахунок держбюджету, 3,9 — позабю-джетних фондів, 54,0% — за рахунок коштів замовника, робіт, викона-них за рахунок власних коштів відповідно 621,8 тис. грн. — 1,3%. Ви-конано 1264 розробок, у тому числі 284 — по створенню нових видів техніки й технологій, з них 37 — перевищує світовий технічний рівень.
1.5. Виробничий потенціал.
Специфіка сучасного виробни-чого потенціалу Одеси визначається особливостями його при-родно-ресурсного потенціалу і транспортною спеціалізацією гос-подарства області.
На початок 2001 року основні фонди Одеської області оцінювались в 42,2 млрд. грн., що становить 5,1% від вартості ос-новних фондів України. З 1991 по 2000 рр. в регіоні проведено ін-дексацію основних фондів, відбувалося зменшення амортизацій-них відрахувань. У структурі основних фондів найбільшу питому вагу має транспорт і зв'язок — 23,5%, промисловість — 17,1, сільське господарство припадає 12,1, будівництво — 1,5, оптова й роздрібна торгівля — 2,4, освіта — 16,5, охорона здоров'я та соціальна допомога — 2,4%.
За 2000 рік в області введені в дію нові основні фонди на суму 1,2 млрд. грн. (5,1% від України), з них 48,7% — у транспорт і зв'язок, 15,3 — у промисловість, 7,3% — у сільське господарст-во. Державні витрати на нове будівництво, реконструкцію, роз-міщення і технічне переозброєння діючих промислових, сільсько-господарських, транспортних, торгових та інших підприємств області становили 845 млн. грн. (6,0% від загальної суми інвес-тицій в основний капітал у країні). Таким чином, інвестиції в ос-новний капітал на одного мешканця порівняно з 1990 р. зменши-лись на 70,5% і становили 340,2 грн., що на 20,0% вище середньо-державного показника.
Галузева структура основних фондів відповідає струк-турі виробництва, що склалася до 1991 року. В той же час вона недосконала і у зв'язку з реструктуризацією економіки потребує відповідних змін.Темпи, пропорції і структура господарського комплексу.
У загальнодержавному та міжнародному поділі праці Одеська область є індустріально-аграрним регіоном, який спеціалізується на транспортному обслуговуванні. Показник ВДВ в розрахунку на душу населення у 1999 році становить 2136,0 гривень, що пе-ревищує середній рівень у державі на 2,6%.
Структура господарського комплексу області порівняно з Україною характеризується значно вищою часткою нематеріа-льного виробництва у ВДВ — 57,9 проти 44,9%. За період 1996-1999 рр. у регіоні відбулося падіння обсягів валової доданої вартості в усіх галузях господарства і зниження цих показників у розрахунку на душу населення. Частка області у ВДВ України становила у 1999 р. 5,2%. Внаслідок різної динаміки виробництва в галузях економіки відбулись наступні зміни структури валової доданої вартості: частка галузей, що виробляють товари, за 1996-1999 рр. зросла з 33,7 до 42,1% і відносно зменшилась част-ка галузей, які надають послуги. Серед галузей, що виробляють товари, найбільше зростання спостерігалось у промисловості — з 17,9 до 22,8% і сільському господарстві — з 9,6 до 12,8%. На цьому фоні на 0,2 процентних пункти зменшилась частка будівництва.
Серед галузей, які надають послуги, найбільше скоро-чення відбулося у сфері транспорту і зв'язку — на 5,7 процентних пунктів, у житлово-комунальному господарстві — на 2,9, галузі соціально-культурної сфери — на 1,9 процентних пункти. Частка галузей сфери обігу збільшилась з 8,0 до 9,2% (табл. 3).
При раціоналізації територіально-господарських про-порцій пріоритетним у розвитку регіональної структури еко-номіки повинні бути сільське господарство, транспорт і зв'язок, галузі соціальної сфери, збереження промислової орієнтації регіону. Для збалансування територіально-господарських про-порцій в області необхідно проводити активну структурну політику, спрямовану на розвиток специфічно властивих цьому регіону виробництв, створення умов для розвитку галузей, які надають послуги і забезпечують соціальні потреби населення; піднесення існуючих галузей спеціалізації промисловості, збере-ження агропромислового виробництва, посилення його інтен-сифікації шляхом підтримання фермерських та інших сільського-сподарських підприємств.
Таблиця 2.
Галузева структура валової доданої вартості Одеської області
Регіон | Промисловість | Сільське господарство | Будівництво | Інші галузі, що
виробляють товари | Транспорт і зв'язок | Галузі сфери обігу | Житлово-комунальне
господарство | Галузі соціально-
культурної сфери | Інші галузі, які надають
послуги
1996
Україна | 32,3 | 13.8 | 6,9 | 1,1 | 15,5 | 8,3 | 5,8 | 4,9 | 11,4
Одеська область | 17,9 | 9,6 | 5,1 | 1,1 | 37.6 | 8,0 | 7,8 | 8,5 | 4,4
1999
Україна | 34,2 | 14,1 | 5,2 | 1,6 | 14.8 | 9,9 | 5,5 | 8,3 | 6,4
Одеська область | 22,8 | 12,8 |
