УДК 65.01:334.735:339.16.012.34 JI.B. Тітенко, асп.

Полтавський університет економіки і торгівлі

Ресурси підприємств кооперативної торгівлі: теоретичні проблеми трактування змісту категорій і методології аналізу

На прикладі підприємств торговельної галузі розглянуто сучасні наукові підходи до розуміння сутності ресурсів організацій споживчої кооперації. Проаналізовано склад, структуру й основні критерії класифікації найважливіших груп економічних ресурсів. Окреслено місце і роль ресурсного підходу в управлінні підприємствами й організаціями системи споживчої кооперації з метою досягнення стратегічної задачі ефективного використання їх економічного потенціалу.

кооперативна торгівля, ресурси підприємства, основний капітал, оборотний капітал, трудові ресурси, фінансові ресурси

Постановка проблеми

Ефективне управління ресурсами господарюючих суб'єктів, до яких належать і підприємства та організації споживчої кооперації, завжди вважалося надійним засобом досягнення високого економічного результату. Особливої ваги й актуальності ресурсний підхід набуває нині в умовах системної трансформації вітчизняної споживчої кооперації та її провідної галузі - торгівлі, що відбувається на фоні відчутного впливу процесів глобалізації світового господарства, подальшої лібералізації міжнародної комерції і, як наслідок, загострення конкурентної боротьби та зростання дефіциту економічних ресурсів на всіх рівнях. У світлі оновлених тенденцій постає задача підвищення ефективності управління ресурсами підприємств та організацій системи споживчої кооперації, пов'язувана нині з гострою необхідністю розробки стратегій їх розвитку, а значить і потребою уточнення змісту, складу, класифікації та методології кількісної оцінки рівня використання ресурсів.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Сучасні проблеми формування, розвитку і використання ресурсного потенціалу економічної організації знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних, російських і західних учених: Ансоффа І., Барні Дж., Вернерфельта Б., Гавви В.Н., Градова О.П., Карпової О.В., Краснокутської Н.С., Лапіна Є.В., Отенко І.П., Пенроуз Е., Попова Є.В., Садекова A.A., Чечіна В.В. та ін.

Поряд із тим, власне ресурсні й управлінські аспекти забезпечення діяльності організацій споживчої кооперації, в тому числі і підприємств кооперативної торгівлі, висвітлені у наукових публікаціях недостатньою мірою. Частково вони віддзеркалені в теоретичних працях Апопія В.В., Бабенка С.Г., Горбоноса Ф.В., Зіновчука В.В., Маліка М.Й., Єрмакова В.Ф., Єфремової Г.М., Ісаєнко О.В., Клименко О.І., Мазаракі A.A., Раїцького К.А., Семенова А.К., Теплова В.І., Фрідмана A.M., Храмцової Т.Г. Існуючі наукові дослідження висвітлюють різні погляди їх авторів на природу ресурсів організацій, розуміння їх структури і функцій, характер взаємодії та роль у відтворювальному процесі. Однак при цім, не дивлячись на відносну розробленість ресурсної проблематики, теоретичної довершеності та особливо практичної спрямованості, їм явно бракує. Особливо це помітно в частині аналітичного забезпечення діяльності торговельних підприємств райспоживспілок.

Головне завдання статті - розгляд аналітичних положень, що фігурують у сфері аналізу ресурсного потенціалу вітчизняних організацій споживчої кооперації з метою їх теоретичного осягнення, можливого уточнення та поглиблення. Така постановка головного завдання статті зумовлює структуру окремих задач дослідження, які авторка вбачає для себе в наступному:

а) у світлі останніх ринкових трансформацій назріла необхідність переосмислення й систематизації наукових поглядів на суть ресурсів підприємств й організацій споживчої кооперації;

б) потребують уточнення й систематизації існуючі методологічні підходи (і критерії) щодо класифікації ресурсів підприємств провідної ланки споживчої кооперації - кооперативної торгівлі;

в) все вищезазначене має бути осмислене з позицій сучасної науки і тієї ролі, яку вона нині відводить стратегічному управлінню ресурсами економічної організації, методам їх мобілізації для досягнення задач тактичної ефективності та стратегічного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як переконує огляд наукових видань, практично в усіх випадках трактування їх змісту, ресурси означають засоби ведення господарства, деяку сукупність елементів, що представлені у вигляді запасів і яким-небудь чином пов'язані з функціонуванням та розвитком підприємства. Аналіз походження і змісту цієї фундаментальної наукової категорії переконує, що для вдосконалення прикладних методик управління ресурсами організацій споживчої кооперації їх найдоцільніше розглядати як сукупність елементів основного й оборотного капіталу та персоналу, для яких існує випробувана система статистичного обліку й кількісної оцінки, а значить і важелів управлінського впливу на них.

У науковій літературі до нині не сформувалося єдиної думки щодо класифікації та складу ресурсів підприємства. Так, зокрема, в економічній теорії традиційно прийнято виділяти три класичні види економічних ресурсів: людські (працю), природні (землю, корисні копалини) і виробничі (капітал), на чім і наголошують, скажімо, Самуельсон П.Е. і Нордхаус В.Д. [7, с.ЗЗ], Макконнелл K.P. і Брю C.JI. [5, с.37], Сломан Дж. і Саткліфф М. [10, с.19] та ін. Цілком логічно, що загальнотеоретичний підхід до поділу економічних ресурсів у першу чергу знайшов своє відображення в стратегічному управлінні. Наприклад, Ансофф І. на рівні окремого підприємства виділяє такі типи ресурсів, як фізичні (устаткування, заводи), фінансові (власні і позикові грошові кошти) і людські [1]. Однак, на наш погляд, такий поділ ресурсів має свої недоліки, оскільки мало відповідає реальним запитам практичного аналізу.

Саме на цю обставину звертають увагу ряд авторитетних фахівців, зокрема, і російський науковець Градов О.П. Він зазначає, що абсолютно недостатньо відносити до елементів виробничої системи лише матеріальні (речові) чинники виробництва, а також персонал як сукупність працівників певних професій. На його погляд, склад стратегічних ресурсів підприємства необхідно доповнити технічними, технологічний, фінансовими, кадровими, інформаційними, просторовими ресурсами, а також ресурсами організаційної структури системи управління [13].

Означений Градовим О.П. підхід безумовно заслуговує на увагу, але викликає ряд питань, перш за все, через відсутність методичних підходів до кількісної оцінки окремих видів ресурсів. Наприклад, залишається відкритим питання щодо методики