ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КРИВОШЕЄВА Галина Леонідівна

УДК 378.17

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ'Я

СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник заслужений працівник народної освіти України,

доктор педагогічних наук, професор

Алфімов Валентин Миколайович,

декан факультету перепідготовки і підвищення

кваліфікації педагогічних працівників, директор

ліцею Донецького національного університету

Офіційні опоненти: академік АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Євтух Микола Борисович,

академік-секретар Відділення педагогіки і психології

вищої школи АПН України

кандидат педагогічних наук, доцент

Горащук Валерій Павлович,

завідувач кафедри теорії і методики фізичного

виховання Луганського державного педагогічного

університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім. К.Д.Ушинського Міністерства освіти і науки України (м.Одеса), кафедра педагогіки

Захист відбудеться 25.06.2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01. у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м.Луганськ, вул.Оборонна, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Луганськ, вул.Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 24.05.2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. Прагнення України бути державою високорозвиненою, правовою, демократичною, авторитетною у світовій спілці спонукає до необхідності вирішувати не тільки економічні проблеми, але й турбуватися про своїх громадян і перш за все про їхнє здоров'я. Як відомо, саме здорова людина спроможна найбільш ефективно створювати значущі духовні і матеріальні цінності, генерувати нові ідеї і творчо їх розв'язувати. Здоровўя є однією з фундаментальних загальнолюдських цінностей.

Суть державної політики України щодо виховання здорової людини зафіксована в Конституції, "Основах законодавства України про охорону здоров’я", Державних національних програмах "Освіта (Україна XXI століття)", "Діти України", Законі України “Про загальну середню освіту”. Успішна реалізація цих документів залежить не тільки від фінансових, матеріальних умов, але й від сформованості культури здоров'я кожної людини, її готовності до самооздоровлення.

Тому одним із пріоритетних напрямків реформування освіти є забезпечення у кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для навчання і виховання фізично та психічно здорової особистості і, в першу чергу, у вищих навчальних закладах, покликаних формувати культуру здоровўя майбутніх спеціалістів.

Аналіз стану здоров'я випускників шкіл, що вступають до вузів, свідчить про те, що мало хто з них починає своє студентське життя абсолютно здоровим. За даними Міністерства охорони здоров'я України майже 90 відсотків дітей, учнів, студентів мають відхилення у здоров?ї.

Погіршення стану здоров’я молоді відбувається на фоні вкрай напруженої санітарно-епідемічної ситуації в країні. Зростає захворюваність туберкульозом, СНІДом (синдромом набутого імунодефіциту), ЗПСШ (захворюваннями, що передаються статевим шляхом); поширюється реєстрування осередків особливо небезпечних інфекцій. Такий стан властивий для всіх регіонів України. Але статистика показує, що проблема формування культури здоровўя студентів особливо актуальна для Донецько-Придніпровського регіону, бо великий обсяг викидів шкідливих речовин (81% від загального їх обсягу по Україні) припадає на міста Дніпропетровськ, Донецьк, Горлівку, Єнакієве, Запоріжжя, Макіївку, Маріуполь та ін.

Низький рівень здоровўя молоді великою мірою також обумовлений відсутністю у неї інтересу до своєї особистості взагалі і до культури здоровўя зокрема.

Проте необхідно зазначити, що для розвўязання проблеми здоровўя молоді склалися необхідні науково-теоретичні передумови. Вони відображені у працях філософів та соціологів (Ю.Лисицин, О.Сахно, О.Кудрявцева, І.Федь, І.Смирнов, С.Горчак, С.Блажей, Л.Сущенко, Л.Рубіна), психологів (В.Ротенберг, С.Бондаренко, В.Леві, Ю.Орлов, С.Дерябо, В.Ясвін), педагогів (Г.Голобородько, Г.Максименко, Л.Заплатников, В.Колбанов, В.Александрова, О.Блінов, В.Воронцова, Г.Зайцев, Н.Новікова), медиків (М.Амосов, Г.Апанасенко, Л.Безматерних, В.Войтенко, Н.Кисельова, Н.Борисенко, Т.Бородюк, Л.Водогреєва, Д.Буяновський), спеціалістів у галузі фізичного виховання (В.Бондіна, В.Горащук, І.Муравов, І.Нікішин, В.Сонькін, В.Зайцева), екологів (Р.Баєвський, Ю.Гічев, Т.Дічев, Н.Агаджанян), біологів (І.Брехман, В.Сермеєв, С.Шмалей) та ін.

Проблеми гігієнічного виховання, ряду аспектів здорового способу життя знайшли своє відбиття у працях класиків педагогічної науки: Я.Коменського, Дж.Локка, К.Ушинського, Г.Сковороди, А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін.

Збереженню здоровўя молоді, прищепленню їй здорових звичок завжди багато уваги приділялося в українській народній педагогіці. Такі негативні якості як пияцтво, нестриманість у харчуванні, ранні та позашлюбні статеві стосунки, злослівўя, лінощі нещадно засуджувались. Народна педагогіка і сьогодні підкреслює необхідність раннього виховання, розвитку як духовних, так і фізичних здібностей підростаючого покоління, формування у неї культури здоров'я.

На сучасному етапі активно розвивається новий напрямок у формуванні культури здоровўя, повўязаний із проблемою духовності і реалізації творчої особистості. Проблема духовності розробляється науковою школою професора Г.Шевченко, яка сприяє постійному вдосконаленню, збагаченню інтелектуального, культурного, естетичного, фізичного потенціалу молоді, що в кінцевому рахунку є вирішальною силою розвитку людства.

Під керівництвом професора В.Алфімова досліджується проблема формування творчої особистості, здатної до виявлення і розвитку своїх здібностей. Підкреслюється, що здібності повною мірою розвиваються за наявності міцного здоровўя (фізичного, психічного, духовного, соціального).

Нині в науковій літературі виділяються три підходи до здоров?я людини: біологічний, соціальний та особистісний. Біологічний (відсутність хвороб, досконалість саморегуляції, стабільність фізіологічних процесів) та соціальний (певний рівень соціальної активності, діяльне ставлення особистості до світу) підходи знайшли відбиття у працях Н.Борисенка, Т.Бородюка, В.Водопўянова, А.Дюкаревої, В.Петленка, Ю.Лисицина, А.Сахна, В.Лищука, О.Ізуткіна, І.Матюшина, О.Щепіна, Г.Царегородцева, В.Єрохіна, Р.Келлі (R.Kelly), І.Стівена (I.Stephen), С.Алемагно (S.Alemagno) та ін.

Для нашого дослідження важливе значення мають наукові роботи прихильників особистісного психологічного підходу до здоров'я (заперечення хвороби в розумінні її переборення, "настанову" на здоров'я): М.Амосова, Г.Апанасенка, О.Блінова, І.Брехмана, Г.Жука, Р.Грейнджера (R.Grainger), О.Маслоу, В.Колбанова, Г.Максименка, В.Горащука, Л.Заплатникова, В.Леві, Ю.Орлова та ін.

Втім, як свідчить аналіз наукової літератури, проблема формування культури здоров’я молоді і особливо студентів університету не дістала повної теоретичної та практичної проробки. Недостатньо досліджено сутність культури здоровўя, не виділено її критерії, показники, рівні; не розроблено педагогічну технологію формування культури здоровўя саме у студентські роки.

В цілому актуальність проблеми формування культури здоров'я особистості пояснюється рядом суперечностей: між потребами суспільства у здорових громадянах і неухильним погіршенням їх здоровўя; між потребами виробництва у майбутніх здорових фахівцях і відсутністю методик їх оздоровлення під час навчання у вищій школі; між природним бажанням людини бути здоровою і її знаннями про здоровўя та вмінням його зберігати і зміцнювати.

Саме соціально-педагогічна актуальність досліджуваної проблеми, її недостатня теоретична і методична розробленість, потреби виховної практики зумовили вибір теми дослідження: "Формування культури здоров’я студентів університету".

Тему дисертаційної роботи визначено у звўязку з науковою темою кафедри педагогіки і психології Донецького національного університету: "Психолого-педагогічні основи виховання і самовиховання студентів університету".

Об’єкт дослідження – процес формування культури здоровўя студентів.

Предмет дослідження – шляхи формування культури здоров’я студентів кла-сичного університету у навчальному процесі.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експеримен-тальній перевірці моделі формування культури здоровўя студентів у навчальному процесі університету.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування культури здоров’я студентів забезпечується впровадженням у навчальний процес інтегрованих курсів, зміст яких базується на філософських, психологічних, медичних, педагогічних, екологічних знаннях про людину та її здоровўя, спонуканням кожного студента до самооздоров-лення й самовиховання.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження було визначено основні завдання дослідження:

· розкрити сутність поняття "культура здоровўя студента";

· розробити модель формування культури здоров'я студентів університету;

· здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності запропонованих шляхів формування культури здоровўя студентів;

· підготувати методичні рекомендації щодо підвищення культури здоровўя студентів у навчальному процесі університету.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять ідеї гуманізації освіти, пріоритету розвитку особистості людини в процесі її виховання, вирішальної ролі діяльності у формуванні здорової особистості; тлумачення здоровўя як інтегральної духовно-фізичної якості людини; основні положення Законів України "Про освіту", "Про середню освіту", Державних національних програм "Освіта (Україна XXI століття)" та "Діти України".

Головні концептуальні положення, на яких базується дослідження, полягають у тому, що культура здоров’я студентів є складовою духовної культури, однією з головних умов їх активного повноцінного життя не тільки в студентські роки, але і в майбутній професійній діяльності. Формування культури здоров’я студентів не розпочинається тільки у вищих навчальних закладах, як і не закінчується в них. Однак, саме в студентські роки воно набуває особливого значення. Це пов’язано з тим, що в особистому відношенні вік 18-22 роки характеризується як період духовно-культурної сензитивності, найбільш активного розвитку фізичних кондицій, інтелектуальної, моральної та естетичної сфери, становлення й стабілізації волі та характеру, оволодіння юнаками і дівчатами повним комплексом соціальних ролей дорослої людини.

Актуальність і сутність проблеми обумовили використання таких методів наукового дослідження:

а) теоретичних: вивчення та аналіз соціологічної, психолого-педагогічної, філософської, медичної, екологічної наукової літератури і узагальнення одержаної інформації, аналіз та узагальнення експериментальних даних, навчальних планів і програм, що стосуються проблеми здоровўя, для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми формування культури здоровўя взагалі і студентів зокрема, а також розробки теоретичної концепції та дослідно-експериментальної моделі організації навчально-виховного процесу у вищій школі;

б) емпіричних: бесіди, анкетування, тестування, включене спостереження, самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самопрогнозування, самокорекція здоров’я, метод експертних оцінок, вивчення медичної документації, педагогічний експеримент для вивчення і розвитку рівня сформованості культури здоровўя студентів;

в) статистичних: математична обробка отриманих експериментальних даних, статистичний аналіз результатів експерименту з метою аналізу змін рівня культури здоровўя студентів та встановлення наукової достовірності отриманих результатів дослідження.

На першому етапі дослідження – пошуковому (1995-1997рр.) – теоретично осмислювалася проблема дослідження, визначались його об’єкт, предмет, мета і провідна гіпотеза, уточнювалися завдання і методи дослідження, вивчався стан розробки даної проблеми в педагогічній теорії й практиці.

На другому етапі (1997-2000рр.) проводився аналіз результатів констатуючого експерименту, розроблялися програма і методика формуючого експерименту, інтегровані навчальні курси: спецкурс, спецсемінар, факультатив з проблеми формування культури здоровўя для студентів усіх спеціальностей класичного університету; вдосконалювалась типова програма з курсу "Основи медичних знань та охорона здоров’я дітей"; проводилась їх апробація; перевірялась ефективність впливу виділеної сукупності факторів на формування культури здоров’я студентів.

На цьому етапі були оформлені результати дослідження у вигляді наукових публікацій і тексту кандидатської дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

· розкрито сутність поняття "культура здоровўя студента”;

· вперше створено модель формування культури здоровўя студентів класичного університету;

· доведено ефективність впливу розроблених інтегрованих курсів (спецкурсу "Культура здоров’я", спецсемінару "Самооздоровлення", факультативу "Здоров’я"), комплексу методів і засобів навчання, спрямованих на формування культури здоровўя студентів;

· дістали подальшої розробки критерії, показники та рівні сформованості культури здоровўя майбутніх фахівців.

Практична значущість дослідження:

· теоретичні результати дослідження і експериментальні дані можуть бути використані при розробці й вдосконаленні навчальних планів і програм з широкого кола суспільних, гуманітарних дисциплін, загальному оновленні змісту професійної освіти;

· методичні рекомендації до спецкурсу "Культура здоровўя" допоможуть викладачам університетів, аспірантам, слухачам факультетів підвищення кваліфікації у дослідженні проблем формування культури здоров?я студентів університету і учнівської молоді.

Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у визначенні ставлення педагогів минулого до оздоровлення своїх вихован-ців, у аналізі їх педагогічної діяльності, спрямованої на зміцнення здоровўя молоді.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені до обговорення на Міжнародних конференціях: "Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі" (Словўянськ, 1999р.), "Духовність як основа консолідації суспільства" (Житомир, 1999р.), "Наука. Релігія. Суспільство." (Донецьк, 1999р.), "Культура здоровўя як предмет освіти" (Херсон, 2000р.); Всеукраїнських конференціях: "Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини" (Донецьк, 1999р.), "Здоровўя та освіта: проблеми та перспективи" (Донецьк, 2000р.); науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (1999р.); на засіданнях кафедри педагогіки і психології Донецького національного університету (1996-2000рр.) та методичних семінарах викладачів педагогіки, психології, медицини (1996-2000рр.).

За матеріалами дослідження опубліковано 14 робіт, з них 6 у наукових фахових виданнях (4 статті у науково-методичних журналах, 4 – у збірниках наукових праць, 4 – у збірниках матеріалів конференцій, 1 – тези наукової конференції, 1 – методичні рекомендації).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (260 найменувань), 9 додатків на 31 сторінці, 17 таблиць, 6 малюнків. Повний текст роботи складає 228 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, аргументовано її актуальність, зв'язок з науковою темою кафедри педагогіки і психології Донецького національного університету; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, викладено вихідні теоретичні положення та методи дослідження; розкрито її наукову новизну, практичну значущість, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Формування культури здоров'я студентів як соціальна і психолого-педагогічна проблема підготовки майбутніх спеціалістів" на основі аналізу праць дослідників різних історичних епох (філософів, лікарів, педагогів, психологів) визначено взаємозв'язок і взаємообумовленість культури і здоров'я, розкрито сутність поняття "культура здоров'я студентів", виділено критерії, показники та рівні сформованості культури здоров'я; подано аналіз стану сформованості культури здоровўя студентів.

Історія вчення про здоров'я людини бере свій початок у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Через тисячі років до нас дійшов античний афоризм: "У здоровому тілі – здоровий дух".

У творах видатних давньогрецьких мислителів Демокріта, Платона, Арістотеля та ін., у філософії Сократа є багато міркувань про здоров'я, способи його зміцнення й збереження. Ці філософи доводили, що здоров'я залежить від самої людини, що людина створює себе сама. Саме в контексті турботи людини про себе слід розглядати твердження Арістотеля: " ... знання й здоров'я є образ, певна форма, смисл і ніби діяльність здатного до них: знання – здатного до пізнання; здоров'я – того, хто може бути здоровим".

Питанням прищеплення дітям гігієнічних навичок, профілактики розумової стомлюваності, дотримання режиму праці (навчання) й відпочинку особливу роль відводили Я.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковорода, І.Песталоцці, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський.

Так, В.Сухомлинський писав: "Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги за дітей… то добра половина їх – про здоров'я".

Аналіз проблеми дослідження показав, що формуванню культури здоров'я особистості чимало приділяється уваги у сучасній українській педагогіці. Українські вчені (І.Бех, В.Горащук, Л.Заплатников, І.Зязюн, Г.Максименко, Т.Ротерс, Г.Шев-ченко та ін.) справедливо вважають, що культура сучасної людини багатогранна, її необхідно опановувати, вивчати і на цій основі вживати заходів щодо збереження і зміцнення свого здоров'я. Вони підкреслюють, що тільки комплексне розуміння культури в усій різноманітності дозволяє усвідомити її вплив на фізичний, психічний і розумовий розвиток людини, на стан здоровўя, і що здоровўя особистості неможливе без біосоціальної гармонії людини з самою собою, з оточуючими людьми, з природою, де вирішальне значення має загальна культура.

Культура здоров'я – це якісне утворення особистості, яке виявляється в єдності духовних, біологічних, психологічних і соціальних факторів, що визначають її спосіб життя і гуманістичний смисл буття. Вона зумовлює подальший розвиток усіх різновидностей культур і передбачає формування людини як цілісного індивіда, охоплюючи усі сторони її життя. Культура здоровўя покликана перетворити будь-яку сферу діяльності людей у засіб фізичного й духовного самовдосконалення, самооздоровлення.

Культура здоров'я студента характеризує його ставлення до життя, до свого здоров'я, прагнення до самопізнання.

Необхідність формування культури здоровўя студентів зумовлена подальшим розвитком і стабілізацією у студентські роки самосвідомості особистості, а також стабілізацією певного "студентського" способу життя, який, як відомо, більше ніж на 50% впливає на здоровўя молоді. Тому культуру здоровўя студентів ми розглядаємо як найважливішу умову іхньої найбільш повної самореалізації, активного плодотворного життя, міцного здоровўя.

Культура здоровўя студента – поняття багатопланове. Воно охоплює принципи здорового способу життя, екологічну грамотність, знання й раціональне використання можливостей свого організму, вміле застосування народних методів оздоровлення, пропаганду медико-валеологічних знань і свідчить про прагнення студента до самовдосконалення.

Критеріями культури здоров'я студентів, що розглядаються у найтіснішій взаємодії, виступають: соціальна відповідальність, медико-валеологічна грамотність, фізичне здоров'я, психічне здоров'я, спосіб життя, творча активність особистості. Кожен з цих критеріїв характеризується відповідними показниками.

Показниками критерію соціальна відповідальність виступає зацікавленість навчанням, партнерськими відносинами з викладачами і товаришами по навчанню, стосунками у родині; критерію медико-валеологічна грамотність – комплекс взаємодоповнюючих знань і вмінь, які складають основу діяльності студента щодо підтримання свого здоров'я; критерію фізичне здоров'я – відповідність маси тіла зросту, типу статури, частота гострих респіраторних захворювань, частота загострень при наявності хронічних захворювань, належний біологічний вік, показники артеріального тиску, частота серцевих скорочень, частота дихання; критерію психічне здоров'я – "Я-концепція", вміння виходити із стресової ситуації, володіння тренінгами, методиками по зняттю розумової утомлюваності, профілактика перевтомлення; критерію спосіб життя – рухова активність, гігієна харчування, відсутність або наявність шкідливих звичок, культура розумової праці, сон; критерію творча активність – потреба у самооздоровленні свого організму й здоровому способі життя, що виявляється у розробці комплексної програми самооздоровлення, потребі у самоосвіті з валеологічних дисциплін, поширенні одержаних знань, оптимальній організації праці і відпочинку, у використанні оздоровчих заходів, які відповідають індивідуальним особливостям.

Дані критерії й показники дають можливість не тільки одержати повне уявлення про культуру здоров'я, але й оцінити рівень її сформованості у студентів.

Дослідження дозволило виділити три рівні культури здоров'я студентів: високий, середній, низький. Високий рівень культури здоров'я свідчить про те, що у студентів сформовано активне, вимогливе ставлення до здоров'я; вони виявляють високу активність, ініціативу, творчий підхід до самооздоровлення; діють за внутрішнім переконанням; використовують загартовуючі оздоровлювальні заходи, виходячи із глибоких знань про своє здоров'я. У процесі самоспостереження й глибокого самоаналізу ними дається адекватна самооцінка стану свого здоров'я, свідомо розробляються заходи щодо його збереження й зміцнення. В результаті самоконтролю й самодисципліни проводиться корекція відхилень у стані здоров?я. Студенти, які належать до цього рівня, вважають, що здоров'я людини залежить від неї самої.

Середній рівень – у студентів цього рівня культури здоровўя недостатньо активне ставлення до оздоровлення, яким вони систематично не займаються; заходи, спрямовані на зміцнення організму, проводяться періодично, без урахування своїх індивідуальних особливостей. Самоаналіз стану здоров'я недостатньо глибокий, поверховий, що створює певні труднощі в адекватній його самооцінці й самопрогнозуванні. Над питанням самоосвіти студенти цієї групи працюють, але частина – не за власним бажанням, а за необхідністю (завдання педагога, куратора групи і т.ін.).

Низький рівень – у студентів цього рівня пасивне ставлення до свого здоров'я. Вони не прагнуть до самооздоровлення, вважаючи, що самі не в змозі нічого змінити; не звикли до самоспостереження й самоаналізу, не відчувають потреби в проведенні оздоровчих, загартовуючих заходів. Самооцінка стану здоровўя студентів цього рівня не відповідає дійсному стану, тому що не повўязана з індивідуальними особливостями організму, не охоплює всю різноманітність факторів, які впливають на здоровўя. Над самоосвітою не працюють і не прагнуть до набуття і поширення наявних знань.

Аналіз медичної документації (амбулаторні картки студентів у поліклініці, картки фізичного розвитку на кафедрі фізичного виховання) дозволив нам одержати відомості про стан здоров?я студентів.

Таблиця 1

Стан здоровўя студентів

Стан Здоров'я Факультет

ФРГФ філологічний

Експер. група, % Контр. група, % Експер. група, % Контр.група, %

Не мають Захворювань 20 26,1 26,9 22,2

Мають захворювання: одне два і більше 80 32 48 73,9 34,7 39,1 73,1 38,5 34,6 77,8 55,6 22,2

У досліджуваних нами групах розповсюджені захворювання органів зору, шлунково-кишкового тракту, ЛОР-органів, опорно-рухового апарату, органів дихання, нервової системи та ін. Практично всі вони є набутими як під час навчання у школі, так і у вузі.

Під час проведення констатуючого експерименту, який охоплював 517 студентів було встановлено, що 74,2% з них мають низький рівень культури здоров?я, не відчувають потреби в самооздоровленні, займаються самолікуванням, переоцінюють резервні можливості свого організму.

У другому розділі "Шляхи формування культури здоров'я майбутнього спеціаліста" проаналізовані концептуальні підходи до системи формування культури здоровўя студентів, показана дослідно-експериментальна робота підвищення цієї культури.

Концептуальні уявлення про систему формування культури здоровўя студентів розвиваються в межах загальних уявлень про системи взагалі і педагогічні зокрема. Формування культури здоровўя студентів грунтується на сутнісному аналізі культури здоровўя, її критеріях та показниках, а також на вікових психологічних особливостях студентів. Його основу складають визначені нами психолого-педагогічні умови, форми, методи і засоби розвитку культури здоровўя.

В процесі дослідно-експериментальної роботи формування культури здоров'я студента відбувалося в три етапи: етап самопізнання свого організму; етап самооцінювання стану свого здоров'я; етап самооздоровлення.

Етап самопізнання характеризувався поглибленням знань з медико-валеологічних дисциплін, самостійністю студентів щодо вивчення свого здоров'я, рівня його культури, індивідуальних можливостей та особливостей організму. Основною метою цього етапу було створення оптимальних умов для одержання студентами найбільш повного уявлення про здоров'я в цілому і кожного з них окремо, про чинники, котрі на нього впливають. На даному етапі закладалася основа формування "настанови" на здоров'я, на активне ставлення до нього.

Етап самооцінювання характеризувався самостійністю студентів щодо адекватного оцінювання свого здоров'я, рівня його культури. Основна мета цього етапу – створення оптимальних умов для набуття студентами вмінь співвідносити отримані в результаті самопізнання уявлення про індивідуальні показники культури здоров'я з відповідними нормативними показниками.

Етап самооздоровлення характеризувався дійовим, активним ставленням студентів до самих себе, до свого здоров'я; прагненням до поглиблення та поширення медико-валеологічних знань. Мета його полягала у створенні умов для вироблення у студентів потреби в проведенні розроблених заходів із самооздоровлення організму.

На всіх етапах відповідно до мети добиралися і застосовувалися найбільш ефективні засоби педагогічної підтримки. Етапи самопізнання, самооцінювання й самооздоровлення не тільки пов'язані один з одним, але й взаємообумовлені.

Дослідження дозволило встановити низку перешкод, які заважають студентові активно самооздоровлюватися. Основні з них три. Перша – "градієнт підкріплення" (негайна винагорода чи покарання значно ефективніше, ніж відсрочені); друга – соціально-економічні фактори (певний спосіб життя підтримується соціальними й культурними умовами, що склалися у мікросередовищі або суспільстві в цілому); третя – низький рівень культури здоров?я населення в цілому і студентської молоді зокрема.

У процесі дослідження було встановлено, що ці перешкоди активно долаються системою заходів, які поділяються на такі, що: 1)формують готовність до підвищення рівня здоров?я; 2)виробляють навички самооцінки рівня здоров?я, засвоєння оздоровчих заходів; 3)підтримують студента у його діяльності, спрямованій на збереження та зміцнення здоров?я.

Кожна з цих груп заходів відповідала певному етапові формування культури здоровўя студентів.

Для орієнтації у формуванні високого рівня культури здоров'я нами була розроблена карта медико-валеологічної грамотності студента. Ця карта містила основні знання і уміння особистості щодо здоров'я.

Карта медико-валеологічної грамотності студента з високим рівнем культури здоров'я:

Знання національних особливостей культури здоров'я, народних методів оздоровлення, найбільш розповсюджених захворювань, шкідливих звичок, екологічної обстановки в регіоні, країні, профілактичних заходів щодо попередження дії екологічно несприятливих факторів; професійних захворювань і шляхів їх профілактики; захворювань, що передаються статевим шляхом і шляхи їх профілактики; індивідуальних особливостей свого організму (типу конституції, спадкової схильності до захворювань, біоритмів); профілактики утоми, перетовмлення, стресових реакцій, неврозів; заходів долікарської медичної допомоги; основних нетрадиційних систем оздоровлення; особливостей санологічного діагнозу, прогнозу щодо здоров'я людини.

Уміння виміряти артеріальний тиск, вводити лікарські препарати, промивати шлунок чи кишечник, забезпечувати прохідність дихальних шляхів, відновлювати дихання, роботу серця за допомогою непрямого масажу, розраховувати належний біологічний вік, визначати оптимальну масу тіла, підраховувати і охарактеризовувати пульс, розраховувати верхню і нижню межі ефективного фізичного навантаження на організм людини, розраховувати енергетичну цінність індивідуального раціону харчування й співвідносити її з енерговитратами свого організму.

Дослідженням було встановлено, що ефективність формування культури здоров?я у навчальному процесі університету забезпечується такими психолого-педагогічними умовами: 1)координацією цілей формування культури здоровўя і вищої освіти в цілому; 2)постійним спонуканням студентів до потреби у зміцненні свого здоровўя; 3)організацією самостійної діяльності студентів по самооздоровленню, самоосвіті, саморозвитку й самовихованню; 4)синтезом наукових знань про здоровўя, способів його зміцнення й формування, розроблених в психології, філософії, медицині, екології, фізичному вихованні і, у звўязку з цим, розробкою інтегрованих курсів; 5)орієнтацією навчальних планів і програм інтегрованих курсів на максимальне наближення навчальної роботи студентів до самостійної практичної діяльності з питань самооздоровлення, на формування у майбутніх спеціалістів "настанови" на здоровўя; 6)формуванням культури здоров'я з урахуванням її початкового рівня у кожного студента (індивідуально-диференційована спрямованість усього комплексу навчально-виховних дій).

Визначені психолого-педагогічні умови сприяють:

1. Осмисленню цінності життя, "благоговінню" перед ним.

2. Пробудженню інтересу до своєї особистості, загальної культури та культури здоровўя зокрема.

3. Формуванню свідомої потреби студента бути здоровою людиною, що передбачає вивчення стану здоров'я, розробку заходів, відображених в індивідуальних програмах самооздоровлення і спрямованих на його підвищення; вміння реалізовувати ці заходи на практиці.

4. Розумінню необхідності системи валеологічних знань для створення програми попередження захворювань та особистого оздоровлення.

5. Здатності до самооцінки стану здоровўя.

Програма дослідно-експериментальної роботи щодо формування культури здоров?я студентів передбачала озброєння студентів теоретичними знаннями про організм людини в цілому і про свій окремо та практичними вміннями оздоровлювати його.

Для студентів експериментальних груп були розроблені і викладалися інтегровані курси: спецкурс "Культура здоровўя", спецсемінар "Самооздоровлення", факультатив "Здоровўя".

Спецкурс "Культура здоровўя" містить в собі методологічні й теоретичні основи формування культури здоров?я, її національні особливості. Він орієнтує студентів на самопізнання свого організму, вивчення схильності до захворювань, біоритмів, типу конституції, типу вищої нервової діяльності; підкреслює значення цих факторів для збереження здоров?я, розширює уявлення студентів про здоровий спосіб життя, поглиблює їх знання про психічне здоров?я як основу благополуччя всього організму. На цьому спецкурсі студенти опановували методи об?єктивної самооцінки антропометричних і фізіологічних параметрів організму, методику визначення біологічного віку, оцінювання свого здоров?я за допомогою тестів, визначали гранично допустиме фізичне навантаження в залежності від фізіологічних параметрів. Студенти знайомилися з основними нетрадиційними методами оздоров-лення, їх використанням при конкретних захворюваннях; з народними методами оздоровлення як неспецифічними засобами зміцнення імунної системи, підвищення стійкості організму інфекційним хворобам.

Спецсемінар "Самооздоровлення" дозволяв глибоко розглядати найбільш розповсюджені патологічні стани у студентському середовищі.

У процесі вивчення цього спецсемінару студенти оволодівали уміннями попереджати захворювання органів зору, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, нервової системи, верхніх дихальних шляхів; вчилися складати програми-схеми профілактики цих захворювань; готували реферати за даними темами; самостійно вивчали літературу з проблем здоров?я.

Факультатив "Здоровўя" проводився з метою підтримки студентів у процесі проведення оздоровчих заходів. Його відвідували студенти, які відчували найбільші труднощі в проведенні самооздоровчих заходів, мали захворювання, потребували більш поглибленого їх вивчення, попередження загострень, стабілізації періоду ремісії (відсутності загострення).

Вивчення цих інтегрованих курсів передбачало також самостійну роботу студентів з вивчення, оцінки можливостей та оздоровлення свого організму. Це сприяло виробленню активного ставлення до свого здоровўя, стимулювало майбутніх спеціалістів на пошук шляхів його зміцнення.

Теоретичні знання студентів доповнювалися практичними заходами щодо вивчення, оцінки і вибору засобів зміцнення здоровўя. Для цього кожним студентом розроблялася програма самооздоровлення. Вона базувалася на даних, що містилися у валеологічному щоденнику і карті самооцінки здоровўя.

Мета ведення валеологічного щоденника полягала у фіксації всіх змін у самопочутті студента, які він відчував протягом навчального дня. Це сприяло поглибленному вивченню свого організму, давало змогу студентам виділяти головні фактори, які впливають на здоровўя, виключати негативну дію деяких з них.

Валеологічний щоденник заповнювався студентами у певній послідовності: до початку навчальних занять, у їх процесі і після закінчення занять. До початку занять фіксувалися тривалість і повноцінність нічного сну, настрій, оздоровчі процедури (гімнастика, душ, масаж та ін.); в процесі занять – самопочуття, перші ознаки утоми, дотримання санітарно-гігєнічних вимог до навчальних аудиторій, причини виникнення стресів та ін.; після навчальних занять – час перебування на свіжому повітрі, відвідування спортивних секцій, гуртків, тривалість часу на підготовку до наступного навчального дня, почуття задоволення від прожитого дня, стан організму перед сном. Це дозволяло встановити, як змінюється самопочуття студента протягом навчального дня. Наприкінці тижня студент аналізував свій стан здоровўя за цей період, і за допомогою викладача визначав ті або інші засоби для його зміцнення.

Свої спостереження вносили у щоденник також викладачі, які працювали зі студентами. Вони фіксували рівень активності студента на заняттях, його звички, реакцію на запитання, дотримання культури спілкування і поведінки тощо.

Карта самооцінки здоровўя містила показники функціонального стану дихальної, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, біологічний вік, співвідношення зросту і маси тіла. Вона також враховувала наявні хронічні захворювання, частоту їх загострень, а також частоту гострих респіраторних захворювань на рік. На основі цієї карти студенти самостійно робили прогноз свого здоровўя, який потім уточнювався викладачем і лікарем.

Заповнення "Карти самооцінки здоровўя" спонукало студентів замислитися над своїм здоровўям, до виявлення факторів, які привели його до даного стану, дозволяло визначати резервні можливості власного організму, стимулювало до самостійного пошуку шляхів зміцнення здоровўя.

Програма самооздоровлення складалася з трьох блоків: діагностичного, розвиваючого та педагогічної підтримки.

Діагностичний блок вміщував детальні відомості про здоровўя студента на основі самоспостереження, самоаналізу, самооцінки фізичного і психічного здоровўя, виходячи з даних "Валеологічного щоденника", "Карти самооцінки здоровўя". У цьому блоці також знаходили відбиток знання студентів про свій спосіб життя.

Розвиваючий блок складався з двох частин: загальної та індивідуальної. У загальній частині студентам рекомендувалися такі оздоровчі заходи, які повинен проводити кожен з них: чергування розумової діяльності з відпочинком, заняття фізичною культурою, дотримання умов раціонального харчування, гігієни тощо. Індивідуальна частина містила засоби, які цілеспрямовано впливали на уникнення патологічних процесів в організмі студентів та сприяли зміцненню їхнього здоровўя.

Відповідальне ставлення студентів до розробки програми самооздоровлення стимулювалося спонуканням кожного з них до пошуку механізму впливу різнома-нітних оздоровчих факторів на свій організм. Такий підхід дозволяв студентам порівнювати, аналізувати різні методи зміцнення власного здоровўя, виявляти найбільш ефективні з них для свого організму та використовувати їх. При цьому студенти вчилися впроваджувати пропоновані заходи самооздоровлення поступово, систематично, чергуючи з іншими заходами, під постійним контролем лікаря.

Ефективність самооздоровлення оцінювалась за такими позитивними резуль-татами: загальне покращання самопочуття, підвищення працездатності, зниження стомлюваності, відсутність гострих форм захворювань, наявність стійкої ремісії при хронічних захворюваннях.

Блок педагогічної підтримки передбачав допомогу студентам у знаходженні найбільш ефективних засобів самооздоровлення, позитивну оцінку активних нама-гань студентів у самооздоровленні з боку викладачів і адміністрації університету, схвалення цього однолітками, родиною. Студенти, які були найбільш активними у самооздоровленні, заохочувалися ректоратом вищого навчального закладу, їх прізвища уміщалися у куточку здоровўя, їм доручалося виступати з повідомленнями, рефератами про способи самооздоровлення перед студентами інших курсів. Такі студенти мали високий рівень сформованості культури здоровўя.

Усі студенти експериментальних груп були поділені на групи за станом здоров'я: здорові, схильні до захворювань, які мають захворювання. Виділення таких груп студентів дозволяло диференційовано підходити до їх навчання медико-валеологічним дисциплінам.

Для здорових студентів пропонувалися реферати, які розкривали методи, що підтримують здоровўя на належному рівні (фітотерапія, медолікування, загартову-вання, заняття фізичною культурою, нетрадиційні методи оздоровлення – йога, шиацу, аутотренінг). Студенти, схильні до захворювань, розглядали методи та шляхи профілактики патологічних станів: ведення здорового способу життя, боротьба із шкідливими звичками, раціональне харчування, достатня рухова активність, чергування фізичного та розумового навантаження, повноцінний сон. Студенти, які мали захворювання, включалися у дослідження найбільш розпов-сюджених захворювань у студентській групі (органів зору, опорно-рухового апарату, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, ЛОР-органів).

Диференційований підхід здійснювався і до навчання студентів з різним рівнем сформованості культури здоров'я. В основу такого підходу було покладено ставлення їх до свого здоров'я.

Так, для студентів з високим рівнем культури здоров'я пропонувалися складні ситуаційні й творчі завдання, які потребували комплексного застосування знань з багатьох предметів, додаткових теоретичних знань. Ці студенти залучалися до самостійного пошуку і підготовки актуальної наукової інформації, яку вміщували у бюлетень "Все про здоров'я"; за самостійно розробленим планом вони складали програми-схеми профілактики "студентських захворювань"; щільно планували свою роботу по зміцненню здоров'я, оволодівали навичками пропагандистської роботи з валеології. Все це збільшувало активність студентів щодо проблем зміцнення свого здоровўя.

Специфіка роботи з тими студентами, хто мав середній рівень культури здоров'я, полягала у тому, щоб подолати у них недостатньо активне ставлення до свого організму. До цих студентів прикріплювалися ті студенти старших курсів, що мали високий рівень культури здоровўя, і допомагали молодшим товаришам в оформленні куточка здоровўя, консультували їх з проблем здорового способу життя, організовували конкурси, турніри на валеологічну тематику.

Студенти, які мали низький рівень культури здоровўя, опікувалися викладачем і лікарем. З ними проводилися додаткові консультації з медико-валеологічних дисциплін, в залежності від захворювання студенти під керівництвом викладача і лікаря добирали засоби оздоровлення, організовували виставки науково-методичної літератури з проблем здоров'я тощо.

В цілому для всіх студентів проводились "круглі столи", конференції, екскурсії до міського центру "Здоров'я", запрошувались на заняття викладачі валеологічних дисциплін загальноосвітніх шкіл, лікарі, організовувались зустрічі з спортсменами тощо.

Дослідження дозволило впевнитися, що запропонована модель формування культури здоровўя студентів реально сприяла, з одного боку, зміцненню молодого організму, посиленню його резервних можливостей, підвищенню стійкості інфекційним захворюванням; а з другого – допомагала виробленню у студентів активної позиції щодо свого здоров?я, відповідальності за його стан, розвитку творчих здібностей, самодисципліні й самоорганізованості.

Дані контрольного експерименту надали можливість констатувати, що зрушення рівнів сформованості культури здоров'я мали місце як в експериментальних групах, так і в контрольних. Однак в експериментальних групах таку культуру вдалося сформувати на високому і середньому рівнях у значно більшої кількості студентів, ніж у контрольних групах.

Таблиця 2

Рівень сформованості культури здоровўя студентів по закінченню формуючого експерименту

Рівні культури здоровўя Ф а к у л ь т е т

філологічний ФРГФ

Експер. група, % Контр. група, % Експер. група, % Контр. група, %

Високий 65,4 3,7 72 8,7

Середній 30,8 33,3 20 39,1

Низький 3,8 63 8 52,2

Зростання рівня культури здоров'я студентів у процесі дослідно-експериментальної роботи можна зобразити графічно:

х1 – експериментальна група філологічного факультету;

х2 – контрольна група філологічного факультету;

х3 – експериментальна група ФРГФ;

х4 – контрольна група ФРГФ.

Достовірність одержаних результатів підтверджується методами математичної статистики. Було разраховано середнє арифметичне значення рівнів сформованості культури здоров'я студентів на початку і в кінці експерименту.

Розрахувавши t-критерій, ми довели, що підвищення рівня культури здоров'я студентів експериментальних груп є статистично значущим, на відміну від студентів контрольних груп.

Теоретичний аналіз проблеми формування культури здоров'я студентів та педагогічний експеримент підтвердили висунуту гіпотезу та дозволили зробити такі висновки:

1. Актуальність дослідження зумовлена важливістю культури здоровўя для активної участі людини в суспільному житті, для саморозвитку і самовдосконалення особистості, а також недостатньою практичною розробленістю та слабкою теоретичною обґрунтованістю процесу її формування в студентські роки.

Підвищення культури здоровўя студентів є результатом діяльності викладачів, самих студентів, створення відповідних психолого-педагогічних умов.

2. На основі теоретичного аналізу філософської, психолого-педагогічної та медичної літератури обґрунтовано поняття "культура здоровўя студентів" як якісне утворення особистості, що проявляється у ставленні студента до способу життя, до свого здоров'я і яке обумовлює його свідоме прагнення самостійно, творчо вдосконалювати фізичну, психічну, духовну сфери власної життєдіяльності на основі самопізнання й адекватної самооцінки стану здоровўя.

3. Цілісне уявлення про культуру здоровўя дозволило розробити комплекс її критеріїв та показників. До основних критеріїв культури здоровўя належать: соціальна відповідальність; медико-валеологічна грамотність; фізичне здоровўя; психічне здоровўя; спосіб життя; творча активність. Ці науково обґрунтовані критерії культури здоровўя створюють можливість комплексного розвўязання численних проблем повўязаних із здоровўям студента.

4. Визначення рівнів культури здоровўя студентів дозволило диференційовано підійти до вибору форм і методів її підвищення.

5. Дослідження показало, що висока результативність у формуванні культури здоровўя забезпечується використанням карти медико-валеологічної грамотності студента, яка містить основні знання і уміння та виступає орієнтиром як педагогічної діяльності, так і діяльності самого студента у самооздоровленні.

6. Дослідження встановило, що ефективність процесу формування культури здоровўя студентів забезпечується її поетапним розвитком: самостійністю студентів у вивченні свого організму, адекватному оцінюванні рівня здоровўя, самооздоровленні.

7. Результати дослідження переконують, що теоретично обгрунтована та експериментально перевірена модель формування культури здоровўя студентів у навчальному процесі, комплексне поєднання в програмах інтегрованих курсів (спецкурсу "Культура здоров'я", спецсемінару "Самооздоровлення", факультативу "Здоров'я") знань з педагогіки, психології, філософії, медицини, фізичного виховання, комплексу