ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КЄДРОВІЧ Гжегож

УДК: 377.1.5

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ І ПРОФЕСІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПОЛЬЩІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на Педагогічному факультеті в радрмському політехнічному інституті (м.Радом, Польща).

Науковий консультант: – доктор педагогічних наук, професор, іноземний член АПН України Франтишек Шльосек, Академія Свєнтокжиська, Польща, завідувач кафедри теорії професійного розвитку вчителя.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник відділу дидактики професійно освіти;

доктор педагогічних наук, професор Гуревич Роман Семенович, Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, декан педагогічного-індустріального факультету;

доктор педагогічних наук, професор Сагарда Володимир Васильович, Ужгородський державний, завідувач кафедри педагогіки і психології.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.К.Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 26 вересня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “23” серпня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність розв’язання проблеми. Система неперервної освіти в сучасному світі – не декларація, а життєва потреба кожної людини. Завдяки застосуванню сучасних комп’ютерних технологій стає реальним здобуття освіти не тільки очно, а й дистанційно, не залишаючи рідну домівку. Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках, створює реальні умови для розширення світогляду, самоосвіти, підвищення кваліфікації. Саме тому в сучасних умовах все більшого значення набувають можливості як одержання освіти на відстані, так і спілкування учнів не тільки в рамках однієї школи, району, а і в межах регіонів своєї країни, цілого світу. Будь-яка система освіти - це відкрита і досить стійка система. У зв’язку з цим такі її компоненти, як мета і зміст навчання повинні залишатися незмінними за будь-якої форми освіти в межах однієї держави згідно з прийнятими в ній програмами і стандартами освіти. Що ж стосується методів, організаційних форм і засобів навчання, то вони можуть видозмінюватися залежно від застосовуваної концепції і форм навчання.

Перші спроби використання комп’ютерів у навчальному процесі були зроблені в Санта Моніці у Каліфорнії у п’ятдесятих роках ХХ століття. Проте найбільшого розмаху застосування комп’ютерів набуло під час розробки математичних програм ученими Станфордського університету в Паоло Альто. Шістдесяті роки стали початком багатьох досліджень, метою яких було застосування комп’ютерів у навчальному процесі. Найбільш відомою була система PLATO (Programmed Logic for Automatic Teaching Operation), що створена в університеті штату Іллінойс. У Польщі на початку сімдесятих років у ряді середніх шкіл було запроваджено факультативний предмет, згідно з програмою якого школярі вчилися розв’язувати деякі обчислювальні завдання, застосовуючи мову програмування, переважно Алгол. Такі школи зазвичай знаходилися у великих містах, де була можливість користуватися обчислювальним центром вищого навчального закладу(ВНЗ) або фірми ZETO (Підприємство електронної обчислювальної техніки). Однак такі контакти з обчислювальними центрами не мали систематичного характеру.

Слід наголосити, що поява комп’ютерів на ринку сприяла підвищенню інтересу до них педагогів. Водночас виявилося, що у ході застосування комп’ютерних технологій у навчанні необхідно перебороти ряд суттєвих перешкод, серед яких відсутність підготовлених викладачів у галузі програмування і обслуговування комп’ютерного обладнання, необхідної кількості комп’ютерів, дидактичних програм.

Підготовка викладачів до використання у навчальному процесі комп’ютерних технологій є одним із найважливіших завдань. Теоретичні аспекти цього процесу розроблялися педагогами різних країн - Я.Легович (J.Legowicz), С.Кравцевич (S.Krawcewicz),Ч.Банах (Cz.Banach), Р.Арендс (R.Arends), М.Фейнер (M.Feiner) і В.Вент ( W.Went), А.Тхоржевський (А.Т. Левовицький (T.Х. Квятковська (Н.Kwiatkowska), Ф.Мастерпаськва (F.Masterpasqua), А.Пірсон ( А.Pearson), Ч.Куписевич (Сz.Kupisiewicz).

У Польщі проблеми підготовки викладачів загальноосвітніх і професійних шкіл до використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі набувають особливої актуальності у зв’язку з реформою системи освіти, що розпочалася з 1 вересня 1999 року. Реформа передбачає більшу самостійність викладача в організації та здійсненні навчального процесу, значне розширення прав і можливостей педагога у розв’язанні завдань навчання і виховання учнів. Згідно з курсом на реформування викладач зобов’язаний змінити свої дії, які традиційно відображали виконувані ним до останнього часу функції інформатора, інструктора та екзаменатора, натомість взяти на себе функції підтримки та допомоги учням у їхньому розвитку. Відбувається саморозвиток учня, а викладач повинен ненав’язливо йому в цьому допомагати, водночас спонукаючи до подальшого розвитку, а також створювати йому якнайкращі умови для самостійного оволодіння знаннями. Змінюються також відносини між викладачем і учнями. Викладач повинен виконувати функції керівника, водночас залишатися доброзичливим порадником у виборі шляхів самовдосконалення учнів згідно з їх потребами та здібностями.

Викладене вище означає, що вдосконалення професійної ролі викладача має здійснюватися у двох напрямах. Перший передбачає зміну існуючої досі ролі виконавця на роль творця навчального процесу, в якому реалізуються власні педагогічні ідеї викладача. Другий напрям змінює керівну, управлінську і директивну роль стосовно учнів на роль підтримуючого і допомагаючого в розвитку особистості. Проте, далеко не всі викладачі готові до виконання цих функцій. Для більшості з них підготовка до реалізації нових завдань пов’язана з необхідністю оволодіння новими або актуалізацією вже наявних знань і вмінь.

Зміна ролі викладача як авторитету, який володіє великими знаннями і вміннями, на модератора (ініціатора дискусії), аніматора чи провідника по всьому світу знань створює цілий ряд нових складних проблем. З одного боку, викладачі звикли до своєрідної монополії на знання і, отже, своєї безпомилковості. Це призводить до труднощів при переході на інший стиль педагогічної діяльності. З іншого боку, прирощення знань і інформації відбувається так швидко, що важко встигати в оволодінні все більш новою інформацією. Різні форми дистанційного навчання (телебачення, комп’ютерні освітні програми, Інтернет) можуть певною мірою замінити викладача і виконувати суттєву роль посередника в одержанні знань. Сучасний викладач має враховувати ці фактори і прагнути співіснувати з такими нетрадиційними формами роботи, а не намагатися суперничати.

Переважна більшість вищих навчальних закладів почали здійснювати підготовку викладачів інформатики тільки останніми роками. В обґрунтованій автором концепції навчання викладачів інформатики пропонується скористатися деякими загальними підходами і теоріями навчання. Розроблена нами концепція є однією з перших і не претендує на вичерпні відповіді на всі питання цієї широкої і складної проблеми. В концепції враховувалися наукові праці як польських учених, так і науковців інших країн (М. Черепаняк-Вальчак (M.Czerepaniak-Walczak), Ф.Шльосек (F.Szlosek), Ю.Юра (Jura), Р.Арендс (R.Arends), Ж.Делорс (J.Delors), Х.Квятковська (H.Kwiatkowska), Я.Рутковяк (J.Rutkowiak), А.Пірсон (A.Pearson), а також спеціалістів у галузі інформатики, які займаються питаннями педагогіки, - Е.Гурбел (E.Gurbiel), Х.Крупицька (H.Krupicka), П.Бергер (P.Berger), Я.Травка (J.Trawka), Б.Кузьминська-Солсня (B.Kuzminska-Solsnia), Е.Вента (K.Wenta), К.Джефрис (С.Jeffries), Р.Люїс (R.Lewis), Д.Мід (J.Meed), Р.Меріт (R.Merritt), Б.Семенецький (B.Siemieniecki), М.М.Сисло (М.М.Syslo), В.Брауер (W.Brauer), Д.Дженкінс (J. Jenkins) та українських вчених, серед яких В.Ю.Биков, Ю.І.Машбиць, А.М.Гуржій, Г.О.Козлакова, М.І.Жалдак, Я.І.Вовк, М.З.Згуровський, В.І.Гриценко, О.М.Довгялло та інші.

Аналіз науково-педагогічних джерел і проведене дослідження стану вивчення цієї проблеми, а також досвіду використання комп’ютерних технологій викладачами різних дисциплін у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі в порівнянні з досвідом педагогів інших країн, і насамперед високорозвинених, свідчить про те, що проблема підготовки педагогів до використання комп’ютерних технологій розроблена недостатньо. Не визначені чіткі теоретичні й методичні основи підготовки та перепідготовки різних груп педагогів до викладання в школах інформатики, а також використання комп’ютерних технологій у навчально-пізнавальному процесі. Таким чином, потреба поліпшення теоретичної і практичної підготовки викладачів до вивчення інформатики і використання комп’ютерних технологій, недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження, а саме: “Теорія і практика застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі”.

Результати виконаного дослідження систематизовані та узагальнені в монографії автора “Теорія і практика застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження передбачено тематичним планом науково-дослідних робіт Радомського політехнічного інституту (Польща) і виконано у вигляді двох науково-дослідних робіт: №1121(12)В “Інтеграційна роль мікрокомп’ютерів у вивченні загальноосвітніх предметів” (1993   рр.) та №1577(12)Р “Мультимедійна підтримка у вивченні загальноосвітніх предметів” (1997   рр.). Виконання цих науково-дослідних робіт фінансувалося Комітетом наукових досліджень Польщі.

Об’єкт дослідження: використання комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі.

Предмет дослідження: принципи, закономірності, основні напрями, форми і методи використання комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі та підготовки педагогів до використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі.

Мета дослідження: здійснити порівняльний історико-педагогічний аналіз досвіду вивчення інформатики та використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі польської та зарубіжної школи; визначити і теоретично обґрунтувати принципи, закономірності, форми і методи ефективного використання комп’ютерних технологій; розробити і апробувати концепцію підготовки різних категорій викладачів до використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі.

Концепція дослідження. Аналіз багатьох класичних і сучасних педевтологічних теорій професійної підготовки дає можливість сформулювати основні концептуальні ідеї підготовки викладачів інформатики й інших предметів до використання інформаційних технологій навчання. Ця підготовка передусім має враховувати зміни, що відбулися останнім часом у функціях і ролі викладачів. Сьогодні викладач повинен виступати не стільки в ролі джерела великого обсягу різноманітних знань й умінь і виконувати в навчальному процесі функції інформатора, скільки в ролі творця навчально-виховного процесу, порадника учнів щодо орієнтації в бурхливому потоці інформації і пошуку необхідних знань, ініціатора й організатора обговорення різної наукової інформації, навчальних дискусій.

З існуючих трьох підходів до організації професійного навчання викладачів: технологічного, гуманістичного і функціонального - найбільш придатним для навчання викладачів інформатики та інших предметів застосуванню інформаційних технологій навчання є функціональний підхід. Багато аспектів цього підходу, зокрема, такі, як форми діяльнісного навчання, широка професійна підготовка, завдання в ролі психологічної інспірації зорієнтовані на формування особистості викладача, який зможе кваліфіковано розв’язувати різноманітні проблеми виховання молоді в умовах інформатизації суспільства.

Створюючи основи нової системи педагогічної освіти, важливо зберегти принцип різноманітності концепцій і моделей навчання, забезпечити високий рівень психолого-педагогічних, методичних і соціологічних знань майбутніх викладачів, а також передбачити систематичне вивчення прагнень, запитів, поглядів молоді. Зміст навчання викладачів інформатики має базуватися на трьох складових: загальноосвітніх і професійних знаннях і рефлекторному практичному досвіді.

Рівні професійної підготовки викладача інформатики і його компетентності повинні бути досить високими. Адже обсяг відомостей у галузі інформатики зростає дуже швидко і не менш швидко змінюється, тому викладачі інформатики повинні постійно займатися професійним вдосконаленням і підвищенням кваліфікації. Модель професійної майстерності, безперечно, є дуже близькою для творчого викладача інформатики, який має бути в постійному науково-педагогічному пошуку, постійно шукати нові організаційні форми, методи і засоби навчання. Він покликаний імпровізувати, ризикувати, може допускати помилки і виправляти їх. Викладач інформатики змушений діяти в умовах, пов’язаних з великою кількістю випадкових ситуацій, має справу з педагогічними системами, які самоорганізуються і самокеруються, тому синергетичні теорії навчання і виховання є більш адекватними для теоретичного пояснення й опису його поведінки.

У процесі дослідження перевірялися такі робочі гіпотези:

· Застосування комп’ютерів на уроках підвищує результативність засвоєння учнями загальноосвітніх предметів.

· Використання на заняттях комп’ютерів підвищує інтерес учнів до вивчення предмета.

· Ефективність використання комп’ютерних технологій суттєво залежить від змісту і якості підготовки викладачів у вищих навчальних закладах та на курсах підвищення професійної майстерності.

· Суттєвий вплив на результати навчання має профіль класу і тижнева кількість годин занять з інформатики.

· Відсутність близької перспективи комп’ютеризації шкіл знижує бажання викладачів постійно підвищувати свою кваліфікацію та професійно вдосконалюватися в галузі обслуговування комп’ютерів.

· Зміст навчання інформатики у процесі учіння має відповідати очікуванням майбутніх викладачів цього предмета.

· Рівень підготовки у вищих навчальних закладах і на курсах можна забезпечити такою мірою, що випускники зможуть працювати не тільки викладачами у школах, а і спеціалістами з використання комп’ютерів у різних галузях народного господарства.

У ході перевірки робочих гіпотез автор прагнув відповісти на ряд питань, зокрема: чи підвищиться ефективність навчання на уроках, що проводяться із застосуванням комп’ютерів? Як впливає на реалізацію змісту навчання використання комп’ютера? Чи позначається застосування комп’ютера на зацікавленості учнів цим предметом? Перевірка робочих гіпотез використовувалася для діагностики факторів, які впливають на результати навчання інформатики.

Згідно з об’єктом, предметом, метою, концепцією і гіпотезами були визначені такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу стану досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці визначити тенденції розвитку методів і змісту процесу вивчення інформатики і використання комп’ютерних технологій у Польщі та інших країнах.

2. Вивчити тенденції розвитку системи підготовки викладачів загальноосвітніх і професійних навчальних закладів до використання комп’ютерних технологій.

3. Розробити , теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити основні принципи, форми і методи використання комп’ютерних технологій під час вивчення різних предметів.

4. Вивчити ступінь впливу якості підготовки викладачів у галузі інформатики на результати навчання.

5. Розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити основні положення дидактичної концепції підготовки викладачів до використання комп’ютерних технологій.

6. Обґрунтувати мету, завдання, зміст курсу “Дидактика інформатики” як окремої галузі педагогічної науки.

7. Розробити систему науково-методичного забезпечення підготовки і перепідготовки викладачів до вивчення інформатики та застосування комп’ютерних технологій.

Методологічну основу дослідження становлять: найважливіші положення теорії пізнання і теорії навчання; основні положення системного та синергетичного підходів як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; концептуальні положення системного і діяльнісного підходів до підготовки спеціалістів; положення, викладені в документах з питань інформатизації різних галузей громадського життя і реформування системи освіти у Польщі.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки, що стосуються проблем інформатизації суспільства взагалі і системи освіти, зокрема; професійної підготовки особистості, а найперше - особистості учителя; підвищення професійної майстерності педагогів.

Дослідження проводилися протягом 1985 - 2000 рр. у три етапи. Кожний етап мав свою мету, на кожному етапі розв’язувалися відповідні завдання, застосовувалися взаємопов’язані методи. Результати кожного етапу публікувалися в педагогічних виданнях.

На аналітико-констатуючому етапі (1985 - 1990 рр.) аналізувалася філософська, психологічна, педагогічна література та література з інформатики і комп’ютерних технологій; вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід вивчення інформатики і застосування комп’ютерних технологій в освіті; а також досвід підготовки викладачів інформатики та використання комп’ютерних технологій; автор читав лекції і проводив заняття на курсах для викладачів інформатики у середніх школах. На цьому етапі були визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотези і завдання дослідження; проведений констатуючий експеримент, розроблені концептуальні положення підготовки педагогів до викладання інформатики і застосування комп’ютерних технологій.

На аналітико-пошуковому етапі (1990 -1995 рр.) розроблено програму і методику дослідження, програми для підготовки викладачів на стаціонарних і заочних курсах вищих навчальних закладів; відпрацьовано методичні рекомендації щодо застосування комп’ютерів при вивченні різних загальноосвітніх предметів. Проведено діагностуючий експеримент з метою визначення рівня підготовки викладачів до застосування комп’ютерних технологій і розроблено методику формуючого експерименту.

На формуючому, узагальнюючому етапі (1995 –  рр.) здійснювалася експериментальна перевірка робочих гіпотез, концептуальних положень дослідження. Проаналізовано одержані в процесі дослідно-експериментальної роботи емпіричні дані, здійснено теоретичне узагальнення та систематизація одержаного матеріалу, сформульовано загальні висновки, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, предмет захисту; результати дослідження викладено в двох опублікованих наукових монографіях.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, розв’язання визначених завдань, перевірки робочих гіпотез застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження.

n

n

n

Аналіз результатів дослідження здійснювався з використанням методів статистичної обробки кількісних показників і якісної концептуальної інтерпретації одержаних даних.

При порівнянні роботи експериментальних і контрольних груп використовувалися не тільки традиційні способи порівняння, до яких можна віднести вивчення рівня інтелектуального розвитку за допомогою тесту Равена, а також аналіз результатів засвоєння курсу інформатики та середніх оцінок знань з усіх навчальних предметів. Мінливим аргументом чи параметром у цих дослідженнях можна вважати сам факт застосування комп’ютера, оскільки це суттєво впливає на багато складників навчального процесу.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у трьох воєводствах: Радомському - в основних школах (15), Замойському - у загальноосвітніх ліцеях (8) та Варшавському - в професійних школах (7). Педагогічний експеримент, в основному, проводився в 1997-98 навчальному році в радомських школах (один етап - у Седльці). В ньому брали участь дві середні та дві основні школи. Дослідження результатів навчання інформатики здійснювалися двічі: у 1996 та 1999 роках у загальноосвітніх ліцеях Радомського воєводства - всього у 17 школах. Зміст навчання інформатичних предметів, що викладалися за спеціальністю “інформатика” в Радомському політехнічному інституті, оцінювався студентами 4 і 5 курсів під час проведення досліджень у лютому 1998 року. В свою чергу, дослідження, пов’язані з подальшою долею випускників педагогічного факультету із спеціальності “Інформатика”, здійснювалися в червні 1999 року в групі, що налічувала 100 осіб. Дослідженням було охоплено понад 600 учнів, 94 студенти, 92 випускники та понад 500 викладачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі порівняльного критичного аналізу теорії і практики застосування комп’ютерних технологій у навчанні в школах Польщі й інших країн виявлено особливості, а також організаційно-педагогічні, економічні, технічні та інші умови ефективного застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітній і професійній школі; на основі моделі професійної майстерності педагога розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено концепцію підготовки учителів до навчання інформатики і застосування комп’ютерних технологій у вивченні загальноосвітніх предметів. Вперше у польській педагогічній науці експериментально обґрунтовані умови ефективного застосування комп’ютерів при вивченні загальноосвітніх предметів, доведено, що використання комп’ютерних технологій у навчанні підвищує мотивацію навчання і пізнавальний інтерес учнів. Обґрунтовано мету, методи дослідження, зміст і структуру “Дидактики інформатики” як самостійного важливого розділу педагогічної науки. Подальший розвиток дістали положення про функціональну орієнтацію підготовки викладачів інформатики.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у виявленні основних тенденцій і суперечностей у вивченні інформатики та застосуванні комп’ютерних технологій у загальноосвітній і професійній школі; у здійсненні праксеологічного і синергетичного підходів до визначення критеріїв та умов ефективної педагогічної діяльності викладачів інформатики; обґрунтуванні нових теоретико-методологічних підходів до визначення структури і змісту навчальних планів і програм підготовки викладачів у ВНЗ і перепідготовки учителів на курсах; у теоретичному й експериментальному обґрунтуванні структури і технології проведення уроків інформатики та загальноосвітніх дисциплін з використанням комп’ютерних технологій.

Теоретичне значення роботи визначається також тим, що в ній теоретично обґрунтовані зміст і основні напрями інформатичної підготовки викладачів. Виявлені можливості використання в процесі підготовки викладачів інформатики педевтологічних теорій:

теорії професійної майстерності;

функціональної орієнтації навчання викладачів;

синергетичного підходу;

проекту програми навчання викладачів (А.Пірсон (A.Pearson)).

Практичне значення результатів виконаного дослідження полягає в розробці навчально-тематичних планів, програм і методик навчання викладачів на курсах підготовки учителів інформатики і учителів загальноосвітніх дисциплін застосуванню комп’ютерних технологій; програм навчання студентів із спеціальності “Інформатика”; рекомендацій щодо здійснення неперервного підвищення кваліфікації викладачів інформатики; тестів для оцінювання рівня засвоєння учнями знань з інформатики.

Результати дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах при підготовці спеціалістів з інформатики, а також учителів загальноосвітніх дисциплін до застосування комп’ютерних технологій у навчанні; під час організації курсів підвищення кваліфікації учителів інформатики і загальноосвітніх дисциплін; при читанні курсів педагогіки і методики викладання загальноосвітніх дисциплін, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів з питань розвитку вітчизняної освіти; під час науково-методичного керівництва роботою студентських наукових гуртків і факультативів.

Впровадження. Основні результати дослідження і методичні рекомендації щодо підготовки викладачів до навчання інформатики та застосування комп’ютерних технологій впроваджувалися у навчально-виховний процес: Радомського політехнічного інституту (педагогічний факультет) (довідка WN|17|2001 від 13 березня 2001 р.), Приватної вищої школи охорони навколишнього середовища в Радомі (довідка NWSOS|585|2001 від 12 березня 2001 р.), Вищої школи педагогічної майстерності і управління в Риках (довідка WSUHiZ|21|2001 від 9 березня 2001 р.), а також у навчальний процес кількох середніх загальноосвітніх і професійних шкіл м. Радома.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів полягає у теоретико-методологічному і методичному обґрунтуванні, побудові та експериментальній перевірці концепції і моделі підготовки викладачів інформатики, а також викладачів загальноосвітніх дисциплін до використання комп’ютерних технологій у навчанні; у визначенні змісту підготовки і підвищення кваліфікації учителів у галузі інформатики і комп’ютерних технологій; у науковому обґрунтуванні і впровадженні навчальних планів і програм підготовки майбутніх учителів у ВНЗ і підвищення кваліфікації на курсах з інформаційних технологій при вищих навчальних закладах; у розробці методики застосування комп’ютерів під час вивчення загальноосвітніх предметів; у науково-методичному керівництві дослідно-експериментальною роботою, яку проводили викладачі ВНЗ і середніх шкіл згідно із завданнями дисертаційного дослідження; у науковій систематизації, узагальненні, математичній обробці дослідно-експериментальних даних та формулюванні теоретичних висновків.

Вірогідність одержаних результатів та висновків дослідження забезпечується: методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням доцільного, з огляду на визначені мету і завдання, комплексу взаємопов’язаних методів дослідження; достатнім обсягом і репрезентативністю вибірки; всебічним кількісним і якісним аналізом та концептуальною інтерпретацією емпіричних даних; експериментальною перевіркою і позитивними результатами впровадження концептуальних і методичних положень і результатів дослідження в практику підготовки викладачів у галузі інформаційних технологій навчання.

На захист виносяться:

1.

2.

3.

4.

5.

Апробація результатів дослідження. Вихідні, проміжні та кінцеві положення, а також результати дослідження обговорювалися і були схвалені на міжнародних конференціях, організованих за сприяння країн Європейської співдружності, що присвячувалися мультимедійним засобам і дистанційному навчанню (Open Classroom Conference: Греція, 1997; Угорщина, 1999). Результати дослідження обговорювалися на всепольських наукових та науково-практичних конференціях: “Інформатика в школі” (Торунь, 1993, 1994; Кельце, 1995; Люблін, 1996, 1998; Катовіце, 1999; Мелец, 2000); “Інформатична підготовка викладачів” (Краків, 1997, 1998, 1999, 2000); “Комп’ютерна техніка в освітньому процесі” (Краків, 1993, 1995, 2000); “Шляхи розвитку і тупики в освіті” (Радом, 1996, 1998, 2000); “Всепольський семінар педагогіки вищої школи” (Щецін, 1992; Мендзиздроє, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999,2000), а також на конференціях: “Навчання і підвищення кваліфікації викладачів техніки та інформатики під час трансформації державного устрою” (Кошалін, 1994 р.), “Інформатика у ВНЗ для потреб національної економіки” (Ґданьськ, 1994 р.), “Мультимедіа і дистанційне навчання” (Торун, 1995 р.), “Сучасна техніка в культурі, науці й освіті” (Тарнов, 1996 р.), “Проблеми збереження природи на територіях, що охороняються” (Щецін, 1996 р.).

Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано 59 праць, 56 написано без співавторів, у тому числі: 2 монографії, 1 посібник, 27 статей, 18 тез, 11 звітів про науково-дослідну роботу. Статті опубліковано переважно у провідних педагогічних виданнях Польщі: “Педагогіка вищої школи”, “Проблеми педагогічної освіти”, “Педагогіка праці” та ін. Загальний обсяг особистого внеску – 113,16 авт.арк.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему: “Оптимізація системи розподілу хлібобулочних виробів у міських агломераціях з використання методів теорії графів і комп’ютерної техніки” була захищена в 1985 році в Інституті внутрішнього ринку і споживання у Варшаві. Матеріали кандидатської дисертації у представленій монографії та інших публікаціях з теми докторського дослідження не використовувалися.

Структура дисертації. Дисертацією є монографія “Теорія і практика застосування комп’ютерних технологій в загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі” (2001 р.) обсягом 28,7 авт. арк. Робота складається із вступу, 6 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, практичних рекомендацій і прогнозів, списку використаних джерел, що включає 452 назви, з них 25 - іноземною мовою. Повний обсяг роботи - 480 сторінок; до її складу входить 40 малюнків (діаграм) на 25 сторінках та 28 таблиць на 25 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми дослідження, формулюється його мета, розкривається наукова новизна проведеного дослідження, обґрунтовано його теоретичне і практичне значення.

Перший розділ дисертації - “Комп’ютери у шкільній освіті” - складається з трьох параграфів: 1) історичний нарис застосування комп’ютерів у процесі навчання-учіння; 2) перші результати впровадження в школі предмета “основи інформатики”; 3) перші спроби застосування комп’ютерів для навчання інших предметів.

Останні роки характеризуються швидким розвитком інформатики і обчислювальної техніки, створенням все досконаліших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), впровадженням інформаційних технологій в усі галузі народного господарства. Перший досвід створення і застосування електронно-обчислювальних машин переконав у перспективності їх використання у навчальному процесі середньої і вищої школи як ефективного дидактичного засобу. Вже у перші роки застосування ЕОМ розпочинаються дослідження, пов’язані з розробкою машин спеціально з навчальною метою, з вивченням їх дидактичних можливостей як ефективного засобу індивідуалізації навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів. Проте висока вартість перших електронно-обчислювальних машин, їх великі розміри і складність обслуговування були причиною того, що їх використовували насамперед у військових чи наукових цілях, і вони практично були недоступними для системи освіти. Ситуація кардинально змінилася років двадцять тому, коли розпочалося масове виробництво порівняно дешевих і легких для користування і обслуговування мікрокомп’ютерів.

У багатьох країнах світу, в тому числі і в Польщі, розпочався процес швидкого створення в школах комп’ютерних лабораторій, запровадження для вивчення в школах нового предмета “Основи інформатики”, були зроблені перші спроби застосування комп’ютерних технологій при вивченні загальноосвітніх предметів. У Польщі практично кожна середня школа чи гімназія має хоча б одну комп’ютерну лабораторію. Відповідні лабораторії створюються в багатьох основних восьмирічних школах.

Проте організація вивчення інформатики в школах і застосування комп’ютерних технологій у вивченні загальноосвітніх предметів відбувалися не без певних труднощів. Вони були пов’язані, насамперед, з відсутністю викладачів відповідної кваліфікації, підготовлених для викладання інформатики і застосування комп’ютерних технологій під час вивчення загальноосвітніх предметів, з недостатньою кількістю комп’ютерів у школах, а також відсутністю їх програмного забезпечення. Розробка, експериментальна перевірка і впровадження змісту, форм і методів підготовки викладачів і стали основною метою і завданням даного дослідження.

Застосування комп’ютерних технологій навчання у школах активізувало науково-дослідний пошук психологів, педагогів, спрямований на визначення дидактичних можливостей комп’ютера, його ролі та місця у навчальному процесі. На першому етапі багато хто був схильний розглядати комп’ютер просто як дидактичний засіб. Проте дослідження В.Оконя (W.Okon), Ф.Шльосека (F.Szlosek), В.Стриковського (W.Strykowski) довели, що комп’ютер не є звичайним дидактичним засобом навчання і що за своїм значенням він виходить далеко за межі навчального процесу, до того ж суттєво впливає на різні аспекти шкільного життя. Комп’ютер доцільно розглядати як засіб медіа, який збагачує процес навчання.

Перша спроба вивчення інформатики і застосування комп’ютерних технологій у Польщі у 70-ті роки була не зовсім вдалою. Це значною мірою пояснюється тим, що школи обладнувалися в основному дешевими вітчизняними й зарубіжними комп’ютерами. І тільки в середині 80-х років становище почало суттєво змінюватися на краще. Для порівняння в розділі аналізуються підходи американських педагогів до проблеми інформатизації освіти, викладені в документі Міністерства освіти США ”Трансформація навчання: використання національної інформаційної інфраструктури з метою навчання і неперервної освіти”.

На фоні зростаючої зацікавленості педагогів використанням мікрокомп’ютерів у навчанні в польській школі з 1986 року впроваджується вивчення основ інформатики. Головними завданнями вивчення цього предмета вважалося навчання учнів методів розв’язування простих задач за допомогою комп’ютера, ознайомлення з основами програмування і поняттями обчислювальної та інформаційної техніки. Важливим завданням впровадження інформатики в школу вважалося створення необхідних умов для користування комп’ютером при вивченні математики, фізики, хімії, в процесі трудового навчання та ін. Укладачі програми з інформатики вважали, що багато які із задач учні розв’язуватимуть, створюючи власні комп’ютерні програми. У 1990 році була розроблена програма з основ інформатики для основної восьмирічної школи.

Період 1980 - 1990 років був дуже складним для організації вивчення інформатики в школах: одночасно з обладнанням у школах комп’ютерних лабораторій доводилося розробляти навчальні матеріали, організовувати курси для підготовки викладачів інформатики. У ці роки було зроблено багато спроб створення оригінальних авторських програм з інформатики для шкіл різних типів. Аналізувалися педагогічні проблеми, що виникали в процесі вивчення інформатики. У процесі аналізу з’ясовано, що ці проблеми багато в чому збігаються з проблемами, які мали місце у школах США та інших країн.

У 90-ті роки суттєво змінюється концепція змісту освіти в галузі інформатики. Вивчення програмування, яке раніше домінувало, замінюється вивченням споживацьких програм розв’язування різноманітних задач, зокрема прикладних програм для обробки текстів і графічних зображень.

У результаті аналізу досвіду вивчення інформатики в польській школі формулюються тенденції розвитку цього процесу, які можуть стати домінуючими в майбутньому. Це, насамперед, використання з навчальною метою програм телебачення, записаних на компакт-дисках, а також використання можливостей Інтернету в навчанні. З метою розробки технології використання Інтернету в навчанні у Варшавському університеті створено проект “Інтернет для школи”. Уже в 1998 році близько 600 польських шкіл були підключені до Інтернету.

У другому розділі дисертації - “Умови застосування комп’ютерів під час вивчення загальноосвітніх предметів” - детально розглядаються рентабельність комп’ютерної техніки, вимоги до програмного забезпечення, а також до програм навчання і підготовки викладачів.

Результати масового дослідження впливу комп’ютерних технологій на якість вивчення математики, англійської мови, географії і природознавства, що було проведене у Великій Британії, вказує на те, що не завжди досягається позитивний ефект. Наслідком цього дослідження стали висновки:

· застосування комп’ютерів підвищує мотивацію вивчення різних навчальних предметів та інтерес до них;

· підвищення інтересу до предмета, який вивчається із застосуванням інформаційних технологій, позитивно впливає на статус цього предмета;

· робота з комп’ютером допомагає учням зосередитися на предметі, що вивчається;

· захопленість учнів навчальною роботою, а також їх активна участь у навчальному процесі часто триває більше години незалежно від вікової групи;

· відкритий спосіб роботи дає змогу учням включатися у більш складні дидактичні ситуації, а також такі, що потребують зосередженості;

· учні, які користуються комп’ютером і програмним забезпеченням для представлення результатів своєї роботи, часто переживають більше задоволення, ніж за умов, коли одержують результати шляхом використання традиційних засобів;

· деякі учні виявили бажання продовжити роботу в галузі інформаційних технологій у позанавчальний час;

· під час роботи з комп’ютером, особливо в інтерактивному режимі, нерозуміння суті понять стає помітним і причому виявляється більш явно.

На основі даного дослідження не можна дати однозначну відповідь на запитання, чи дає позитивний ефект вивчення інформатики в школі. Подібна ситуація з шкільною інформатикою спостерігається в Японії, Бельгії, Голландії, Франції й Польщі.

Досить складною є проблема забезпечення шкіл комп’ютерною технікою, оскільки розв’язання її потребує значних матеріальних затрат. До того ж не будь-який комп’ютер задовольнить школу, адже відбувається досить швидке старіння техніки. Ось чому школа повинна раціонально планувати інвестиції (навіть якщо техніку надають меценати і школа своїх коштів не витрачає, ця техніка повинна бути досконалою і сучасною). Це потребує перспективного планування й поетапної реалізації планів. Якщо ж план потребує коригування, необхідно знаходити рішення, які забезпечать його неперервність.

Можна стверджувати, що не вироблено ще простого рецепта на дії, які дозволяли б школі йти в ногу з технологічним прогресом в мікроелектроніці. Тим часом, обов’язково слід враховувати, що лише техніка високої якості гарантує високу ефективність навчання.

Далі розглянуті критерії оцінювання освітніх програм, запропоновані фірмою Vulcan та М.Модзелевським (M.Modzelewski). Пропозиція фірми Vulcan спрямована на забезпечення технологічно-вимірювальних якостей освітніх програм. Завдяки цьому є реальна можливість оцінити кожну освітню програму числовим значенням. Пропозиція М.Модзелевського спрямована на якісні цінності і особливо на психологічні впливи програми. Розглянуті також концепції Б.Гралевського (B.Gralewski), Я.Морбітзера (J.Morbitzer) та А.Шевчика (A.Szewczyk).

Вивчення інформатики в школах потребує внесення змін у зміст і методику вивчення інших шкільних предметів. Застосування у навчанні комп’ютерів як допоміжних дидактичних засобів вивчення інших предметів має випереджуватися модифікацією або зміною програм навчання цих предметів. Засоби інформатики у навчальному процесі використовуватимуться тоді, коли цього вимагатиме програма навчання. Не повинно бути такого, щоб учень розв’язував якусь проблему або традиційним способом, або за допомогою комп’ютера, якщо він у нього є. В сучасні програми вивчення загальноосвітніх дисциплін мають бути включені такі питання і завдання, які можна розв’язати лише за допомогою комп’ютера.

Проблема підготовки викладачів інформатики розглядається у двох площинах:

§ підготовка нових викладачів під час навчання у вищих навчальних закладах;

§ підвищення кваліфікації зайнятих викладачів на курсах.

Навчання майбутніх викладачів, які застосовують комп’ютерні технології в навчальному процесі, має здійснюватися у два етапи. На першому етапі (це має бути у другому чи третьому семестрі, оскільки висока вартість лабораторного навчання інформатики стає на перешкоді реалізації цього завдання з першого семестру) треба ознайомити студентів з актуальним програмним забезпеченням, доступним на ринку, не повторюючи при цьому “азбуки інформатики”, яка вивчалася у середній школі. Заняття мають проводитися з використанням якнайкращого обладнання, в міру необхідності модернізованого, з доступом до Інтернету та із застосуванням інших сучасних можливостей. На другому етапі навчання інформатики слід враховувати профіль навчання. Вивчення предмета “Застосування інформатики в…” доцільно розпочинати орієнтовно за два-три семестри до закінчення ВНЗ. Це суттєва умова, яка дає студентам можливість використати одержані знання під час написання дипломної роботи. Цей предмет мають викладати педагоги даної галузі знань, а не фахівці з інформатики. Цілком зрозуміло, що це мають бути професіонали, які користуються комп’ютером у своїй повсякденній роботі і володіють великими знаннями в галузі інформатики.

Головну увагу доцільно приділяти організації навчання нині працюючих викладачів. Крім навчання майбутніх викладачів у вищому навчальному закладі, працюючих - на курсах, доцільно передбачити форми обов’язкового неперервного удосконалення майбутніх викладачів у галузі інформатики. Для навчання і неперервного удосконалення треба використовувати всі наявні можливості. Поряд з навчальними закладами, що займаються підвищенням кваліфікації викладачів, відповідні курси можуть організовувати і проводити університети, а також наукові й промислові інституції. Необхідно також використовувати методи дистанційного навчання (відкриті університети, телевізійні навчальні програми, системи відео) і різноманітні інші засоби.

У третьому розділі дисертації - “Теоретичні основи підготовки викладачів” - розглянуто теоретичні проблеми викладацької професії. Подано різні орієнтації щодо підготовки викладачів, а також власну авторську концепцію підготовки викладачів інформатики. В розділі аналізуються погляди різних авторів (В.Оконь (W.Okon), Я.Легович (J.Legowicz), С.Кравцевич (S.Krawcewicz), Ф.Шльосек (F.Szlosek), Ч.Банах (Cz.Banach), Х.Беднарчик (H.Bednarczyk), Т.Саган (T.Sagan), М.Фейнер (M.Feiner), В.Вент (W.Went), А.Тхоржевський (A.Tchorzewski), Я.Юра (J.Jura), Т.Левовицький (T.Lewowicki), К.Конаржевський (K.Konarzewski), М.Черепаняк-Вальчак (M.Czerepaniak-Walczak), Я.Штумський (J.Sztumski), М.Мізерек (M.Mizerek), Р.Арендс (R.Arends) та ін.) на сутність і характер учительської професії, обґрунтовуються зміни в системі підготовки викладачів. Зроблено висновок про те, що сучасний викладач має змінювати свої дії, традиційно підпорядковані виконуваним до нинішнього часу функціям інформатора, інструктора, контролера та екзаменатора, а також оволодівати функціями, що передбачають підтримку і допомогу в розвитку учнів.

Функції помічника учнів у сучасній школі, які є наслідком телеологічної орієнтації, може виконувати вчитель, кваліфікація якого визначається такими якостями: наукова компетенція; педагогічна компетенція; емоційні мотивації; риси характеру, які дають змогу бути йому взірцем для учнів; усвідомленість та