ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (м.Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

КОЗАК Світлана Василівна

УДК 373.62+374.6

ФОРМУВАННЯ ІНОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОГО ФЛОТУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Голубенко Лідія Миколаївна,

Одеський національний університет

ім.І.І.Мечникова,

завідувач кафедри німецької філології,

декан факультету романо-германської філології

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Євтух Микола Борисович

Київський державний лінгвістичний

університет, завідувач кафедри педагогіки

кандидат педагогічних наук

МИХАЙЛОВА Людмила Олексіївна,

Південноукраїнський державний педагогіч-

ний університет (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського,

доцент кафедри іноземних мов

Провідна установа – Криворізький державний педагогічний

університет, кафедра педагогіки,

Міністерства освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться “27” квітня 2001 р. о __9__год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського за адресою:

65091, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського за адресою:

65091, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

Автореферат розісланий “17” березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Потреба нашого суспільства у висококваліфікованих спеціалістах, здатних до творчої праці, обміну передовим досвідом, налагодження взаємовигідних стосунків та співпраці із зарубіжними партнерами на основі професійної компетентності й повноцінного володіння іноземною мовою, певним чином відображена в навчальних планах й програмах вищих закладів освіти. Зокрема принцип гуманізації вищої освіти, спрямовуючи її на всебічний розвиток особистості майбутніх професіоналів, надає особливої значущості підвищенню ефективності навчання їх іноземних мов.

Типовою програмою з іноземної мови для технічного профілю вищих закладів освіти передбачається підготовка майбутніх спеціалістів до спілкування іноземною мовою в усній та письмовій формах, шляхом розвитку в них відповідних умінь та навичок, що обумовлюють успішну мовленнєву діяльність різними іноземними мовами. Практично це передбачає формування в тих, хто навчається іноземної мови, такого важливого новоутворення їхньої особистості, як іномовна комунікативна компетенція, що забезпечує повноцінну реалізацію комунікативних намірів, мовних операцій та мовленнєвих дій шляхом адекватного й раціонального використання засобів іноземної мови і врахування конкретики ситуацій професійного спілкування.

Чисельні статистичні дані переконливо підтверджують науково встановлений факт, що в умовах сьогодення найбільш гостро потребу високого та достатнього рівня сформованості іномовної комунікативної компетенції відчувають насамперед спеціалісти морського флоту. Це зумовлено особливостями самої професії та міжнародним ринком їхньої праці. Фахівці морського флоту вимушені працювати у складі спільних інтернаціональних екіпажів або просто на іноземних судах, де головним засобом міжособистісного чи групового спілкування, функціональної комунікації та регуляції професійної діяльності виступає іноземна – англійська мова.

Натомість аналіз якості результатів практичного володіння англійською мовою випускниками морського вищого закладу освіти засвідчує, що при організації навчально-виховного процесу наявні обставини, які заважають або значно знижують ефективність виконання завдань, передбачених предметом “Іноземна мова” в контексті формування в майбутніх фахівців морського флоту іномовної комунікативної компетенції. У зв’язку з цим, значно актуалізується необхідність вирішення проблеми оптимізації процесу навчання іноземної мови кожного з майбутніх фахівців морського флоту незалежно від його професійної спеціалізації. Пояснюється це тим, що найрізноманітніші форми, методи і засоби, що впроваджувалися та посьогодні реалізуються в морському вищому навчальному закладі, вже не є достатньо ефективними щодо забезпечення необхідного рівня сформованості у випускників іномовної комунікативної компетенції, яка б обумовлювала конструктивність їхньої взаємодії та спілкування іноземною мовою із зарубіжними партнерами та колегами.

Актуальність дослідження обумовлена соціальною значущістю проблеми професійно спрямованого навчання іноземної мови майбутніх фахівців морського флоту, недостатньою її розробленістю в теоретичному, методичному та практично-му аспектах, необхідністю створення і впровадження ефективної технології навчан-ня іномовного спілкування із зарубіжними партнерами майбутніх фахівців морсько-го флоту. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження –“Формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова “Нові технології навчання іноземних мов у професійній підготовці майбутніх фахівців” (№890467007). Автором досліджувалася проблема формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту на засадах технології рольової перспективи.

Об’єкт дослідження – іномовна комунікативна компетенція фахівців морського флоту.

Предмет дослідження – базисний етап формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту.

Мета дослідження – розробити та експериментально апробувати ефективність дидактичного забезпечення умов базисного етапу формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту.

Гіпотеза дослідження: процес формування базисного рівня іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту відбуватиметься ефективно, якщо забезпечити реалізацію технології, що вибудовується за принципом рольової перспективи і передбачає: ситуативно-тематичне структурування навчального матеріалу професійної спрямованості; імітаційне моделювання соціально-рольового контексту ситуацій, спрямованих на прояв комунікативних намірів тих, кого навчають, у всіх видах мовленнєвої іномовної діяльності; систематичне опрацювання ними алгоритмів основних типів діалогічного висловлювання в офіційній та неофіційній сферах іномовного спілкування.

Завдання дослідження:

1.Розкрити сутність наявних підходів до навчання іноземних мов майбутніх фахівців у вищих закладах освіти.

2.Науково обгрунтувати специфіку й структуру феномена “іномовна комунікативна компетенція”.

3.Виявити дидактичні умови й фактори, що забезпечують формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту.

4.Розробити та експериментально апробувати технологію формування іномовної комунікативної компетенції курсантів морської академії на початковому етапі їхнього навчання іноземної мови.

Методологічну основу дослідження складають провідні положення наукової теорії пізнання про діяльність; єдність діяльності, свідомості й особистості; сутності людини як суб’єкта пізнання, спілкування і праці; єдність мови, мовлення і мислення; об’єктивні та суб’єктивні чинники розвитку особистості; провідної ролі професійного навчання у процесі становлення особистості майбутнього фахівця.

Теоретичними джерелами дослідження стали наукові розробки вчених, виконані в межах теорії: мовленнєвої діяльності й спілкування (Л.С.Виготський, В.Гумбольдт, М.І.Жинкін, І.О.Зимняя, О.О.Леонтьєв, Л.М.Паламар, В.Л.Скалкін); навчання іноземних мов зі спеціальною метою (І.М.Берман, В.А.Бухбіндер, Б.Коффі, Р.Джонсон, Г.Стоун, І.Тюдор, Е.Уотерс, Д.Уільямс, Т.Хатчінсон, Д.Хеннінг, Х.Холік, В.Штраусс, Ф.Епперт); навчання професійної іномовної лексики (Л.М.Абросимова, Л.І.Богатікова, І.В.Драгомирецький, С.С.Коломієць, Л.Ф.Манякіна, Є.В.Мірошниченко, Л.О.Михайлова, О.Б.Тарнопольський, В.М.Топалова); комунікативного підходу до навчання іноземних мов (Л.В.Біркун, С.Брумфіт, О.Ф.Волобуєва, Л.М.Голубенко, Р.Джонсон, Т.С.Дученко, М.Каналь, Г.О.Китайгородська, Т.І.Левченко, Д.Манбі, Е.І.Пассов, С.Савіньон, М.Свейн); контекстного й особистісно-орієнтованого навчання (О.О.Вербицький, М.Б.Євтух, Л.В.Кондрашова).

Методи дослідження: теоретичні – вивчення, аналіз, систематизація й узагальнення наукової та методичної літератури із проблем удосконалення методів навчання іноземної мови у вищій школі, специфіки іномовної комунікативної компетенції та особливостей її формування в майбутніх фахівців; аналіз нормативної документації морських вищих закладів освіти щодо вдосконалення форм і засобів підготовки випускників до іномовного професійного спілкування із зарубіжними партнерами; конкретизація сутності феномена іномовної комунікативної компетенції, схематизація його структури; моделювання технології формування іномовної комунікативної компетенції в курсантів морської академії; емпіричні – цілеспрямоване спостереження за комунікативними намірами, ситуаціями та способами реалізації рольових функцій іномовного спілкування фахівцями морського флоту в сфері професійної діяльності; бесіда, анкетування, інтерв’ювання, тестування викладачів іноземної мови та курсантів; констатуючий та формуючий експерименти; статистичні.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі дослідження (1994-1996 рр.) вивчалася наукова і методична література з проблеми вдосконалення іномовного спілкування майбутніх фахівців морського флоту, аналізувалася нормативна документація морських ВЗО та училищ, виявлялися якісні та кількісні показники ефективності іномовно-мовленнєвої підготовки курсантів, аналізувалися досягнення та недоліки, причини й фактори її оптимізації.

На другому етапі (1996-1998рр.) здійснювався констатуючий експеримент, спрямований на вияв ситуативно-тематичної основи комунікації, відповідних до неї номенклатури комунікативних намірів та ситуативно-рольової структури іномовного спілкування фахівців морського флоту із зарубіжними партнерами у сферах соціально-побутової, соціокультурної та професійної діяльності; розроблювалася та апробовувалася методика діагностики рівнів іномовної комунікативної компетенції фахівців морського флоту.

На третьому етапі (1998-2000рр.) проводився перетворюючий експеримент, упродовж якого перевірялась ефективність дидактичного забезпечення умов формування іномовної комунікативної компетенції курсантів морської академії на початковому періоді їхнього навчання іноземної мови; здійснювався порівняльний аналіз емпіричних даних; формулювалися висновки, відбувалося літературне оформлення роботи.

Базою дослідження виступили Одеська державна морська академія, Одеське середнє морське училище ім.О.І.Марінеску, Одеський морехідний коледж технічного флоту, курси іноземних мов з підготовки плавскладу м.Одеси. Загалом дослідженням було охоплено 387 судномеханіків, 129 викладачів іноземної мови, а також 625 курсантів. У формуючому експерименті взяли участь 60 курсантів енергетичного факультету Одеської державної морської академії.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження: вперше науково обгрунтовано необхідність і доцільність формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту від першого курсу навчання іноземної мови в морському ВЗО; конкретизовано сутність іномовної комунікативної компетенції фахівця морського флоту; виявлено ситуативно-тематичну основу іномовної мовленнєвої діяльності, номенклатуру основних типів комунікативних намірів та соціально-рольову структуру іномовного спілкування фахівців морського флоту із зарубіжними партнерами у сферах соціально-побутової, соціокультурної та професійної діяльності; визначено дидактичні умови, що забезпечують високу ефективність формування базисного рівня іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту.

Практична значущість дослідження: розроблено методичні рекомендації щодо дидактичного забезпечення початкового етапу формування іномовної комунікативної компетенції курсантів морської академії; методику діагностики рівнів сформованості іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту, що пройшли апробацію на різних факультетах Одеської державної морської академії і Одеському державному морському університеті.

Впровадження результатів дослідження. Методичні рекомендації, що були підготовлені на основі матеріалів дослідження, використовувались у практичній роботі викладачів іноземної мови різних факультетів Одеської державної морської академії і Одеського державного морського університету в процесі навчання майбутніх фахівців іномовного спілкування із зарубіжними партнерами (довідки про впровадження № 1 від 21.12.2000 р., № 2 від 24.01.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. В роботах у співавторстві здобувачем теоретично обгрунтовано сутність і структуру феномена іномовної комунікативної компетенції майбутнього фахівця морського флоту, розроблено методику діагностики рівнів його сформованості, виявлено особливості підготовки курсантів до реалізації своїх комунікативних намірів у процесі професійного спілкування із зарубіжними партнерами.

Достовірність наукових положень та результатів дисертаційного дослідження забезпечувалася методологічною обгрунтованістю його теоретичних засад, використанням взаємодоповнюючих методів наукового пошуку, адекватних його об'єкту, предмету, меті й завданням; репрезентативністю вибірки респондентів; якісним та кількісним аналізом експериментальних даних; результативністю професійної підготовки курсантів; співставленням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародних (м.Одеса, 1999; м.Калуга, 2000) науково-практичних конференціях, обговорювалися на аспірантських семінарах факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова протягом 1996-2000р.р. Основні положення та результати дослідження відображено в 11 публікаціях, з них, 7 - у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 270 сторінок машинописного тексту, з них – 194 сторінки основного тексту. В роботі вміщено 13 таблиць, 2 малюнка, 2 гістограми, що займають 15 самостійних сторінок. У списку використаних джерел 330 найменувань, з них, 56 – іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його обєкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, сформульовано дані про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців як актуальна проблема теорії та практики вищої професійної освіти” – проаналізовано мету й завдання навчання іноземних мов у вищій школі в контексті сучасних наукових концепцій та підходів вітчизняних і зарубіжних учених; визначено сутність і структуру іномовної комунікативної компетенції як професійно важливої якості майбутнього спеціаліста; виявлено основні протиріччя та чинники процесу навчання іноземних мов у вищому морському навчальному закладі, що стримують і гальмують формування означеного феномена в майбутніх фахівців морського флоту.

Сучасний етап розвитку психолого-педагогічних та лінгвістичних досліджень, пов’язаних із проблемою навчання іноземних мов у вищій професійній школі, характеризується розмаїттям чинних концепцій, підходів і методів. Водночас за останні роки все більш яскраво виявляється тенденція надавати перевагу комунікативному підходу до організації процесу навчання іноземних мов, зокрема й у вищих навчальних закладах. Оптимізація навчання пов’язується вітчизняними вченими з такими його аспектами, які забезпечують:

-комплексність, тобто інтегративність навчання майбутніх спеціалістів, що передбачає навчання як засобів (іноземної мови), так і способів формування й формулювання думки у процесі мовленнєвої діяльності в усіх її видах, із урахуванням найбільш ефективного їх співвідношення та взаємодії в конкретних умовах навчального середовища;

-високу мотивованість навчання майбутнього спеціаліста, що передбачає збудження внутрішніх мотивів його іномовної мовленнєвої діяльності засобом актуалізації механізмів зовнішньої – професійної мотивації поведінки фахівця у створенні справжньої предметності навчання, особистісної значущості для тих, хто навчається, всіх задіяних у навчальний процес проблем; усвідомлення необхідності засвоєння мовної форми для досягнення необхідного рівня володіння іномовним спілкуванням; формування та стимулювання комунікативної потреби міжособистісного й професійно орієнтованого спілкування.

Комунікативний підхід передбачає таку організацію навчально-пізнавальної діяльності, за якої ті, хто навчаються, є постійно залученими до спілкування іноземною мовою, на відміну від інших методів (граматико-перекладний, аудіо-лінгвальний, аудіовізуальний, свідомо-змістовий та інші), сприяє вирішенню завдань формування в майбутніх фахівців навичок іномовного спілкування та розвитку комунікативних здібностей. Отже, комунікативний підхід забезпечує систематичне оволодіння майбутніми спеціалістами як функціональним, так і структурним аспектами мови, орієнтує, щоб навчання іномовного спілкування та використання іноземної мови як засобу спілкування відбувалося в різних видах діяльності, передбачає формування іномовної комунікативної компетенції.

Поняття “компетенція” (від латинського competo - домагаюся, відповідаю, походжу) досить широко вживається в різних галузях наукового знання. Так, у загальновживаному значенні воно визначається, з одного боку, як обсяг повноважень, що надані за посадою чи урядовцеві, а з іншого, - як знання й досвід фахівця певної галузі. Однак, зазвичай, поняття “компетенція” вживається у працях авторів, які досліджують різні аспекти лінгвістики, а також теорії і методики навчання рідної та іноземної мов. Це обумовлено тим, що відомі вчені всіх часів і народів тяжіли до розуміння людини, витлумачуючи її сутність як мовну особистість (Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк), у її гармонійному поєднанні із соціумом та власним духовним світом (Л.С.Виготський, В.Гумбольдт, О.О.Леонтьєв, Н.Хомський), невідривно і тісно пов’язаної з феноменами рідної та іноземної мов (А.М.Богуш, В.Л.Скалкін).

Вивчаючи феномен “компетенція” крізь призму теорії навчання іноземних мов у вищій школі, ми дійшли висновку, що для його позначення здебільшого вживається два поняття: “лінгвістична (мовна) компетенція” та “комунікативна компетенція”. При цьому, поняття “лінгвістична компетенція”, що було введене Н.Хомським, вживається у значенні знання норми, правил і форм мови, тоді як поняття “комунікативна компетенція”, на противагу йому, вперше введене й обгрунтоване Д.Хаймзом, вживається у значенні знання, що забезпечує індивідові можливість здійснення функціонально спрямованого мовленнєвого спілкування, тобто того, що необхідно знати тим, хто говорить, для досягнення успіху в комунікації в середовищі іномовної культури.

На сучасному етапі поняття комунікативної компетенції стало однією з основоположних категорій теорії наукового знання, що зумовлює необхідність принципово нового підходу до організації процесу навчання іноземних мов у вищій школі, успішність оволодівання якими визначається вже не стільки лінгвістичними критеріями, скільки психологічними, соціальними та іншими чинниками. У свою чергу, це зумовлено специфікою феномена комунікативної компетенції, яка, порівняно з лінгвістичною компетенцією, полягає, по-перше, в тому, що об’єднує знання семантичного потенціалу мовних форм зі здатністю конструювати значення у контексті ситуації спілкування, а по-друге, - у її функціональному характері, під яким розуміють здатність індивіда адаптувати вихідне значення мовних структур для сприйняття інформації та організації процесу мовлення із урахуванням фактора співрозмовника й контексту ситуації іномовного спілкування.

Іномовна комунікативна компетенція майбутнього спеціаліста реально постає як об’єктивно існуючий, ускладнено структурований феномен, що останнім часом став об’єктом особливої уваги дослідників і був віднесений до низки проблем гостро дискусійного характеру. Зважаючи на відсутність єдності думок учених щодо структури означеного феномена, ми, загалом поділяючи погляд тих із них, які розглядають його як професійно важливу якість особистості фахівця, вважаємо правомірним виокремити чотири головних компонента:

-лінгвістична компетенція, що передбачає блок знань, умінь та навичок, які забезпечують оволодіння мовними засобами, визначення комунікативного змісту розуміння окремих мовних одиниць, їх значення, форму і структуру, зв’язки між ними;

-соціокультурна компетенція, що зумовлює розуміння лінгвокраїнознавчих реалій, ономастичної лексики, фразеології та афористики з національно-культурною семантикою;

-стратегічна компетенція - це наявність блоку знань, умінь та навичок, що забезпечують розуміння методу викладу й способу поєднання речень, визначення місцезнаходження теми повідомлення, логічного зв’язку між частинами тексту та порядку деталізації їх логічного взаємозв’язку;

-професійна компетенція обіймає блок знань, умінь та навичок двох типів. З одного боку, таких, що опікують розуміння конкретних професійних проблем та адекватність формулювання висновків, об’єктивацію спеціальних термінів, виокремлення головної інформації, оцінку її значущості з позиції професійної діяльності; з іншого боку, - забезпечують подолання психологічного бар’єра під час спілкування за допомогою засобів іноземної мови та активізацію комунікативного потенціалу особистості на основі усвідомлення нею власної потреби в такому спілкуванні. А також здатність налагоджувати контакт, розпочинати, підтримувати й закінчувати комунікацію, емоційно відгукуватися на наміри партнера; знання структури й особливостей ведення діалогу, вміння моделювати його хід та передбачати варіанти реалізації комунікативних намірів учасників іномовної мовленнєвої взаємодії, підтримки та стимулювання їхньої ініціативи й інтересу; передбачення можливих утруднень та способів їх подолання; вміння керувати собою, стримувати небажані емоції, передбачати наслідки своїх та чужих дій, адекватно їх оцінювати з метою послаблення негативних впливів та досягнення власних комунікативних намірів.

Суттєво, що на рівні практичного втілення нових вимог до знань іноземної мови, випускниками вітчизняних вищих морських навчальних закладів у сучасних умовах розвитку морського пароплавства, що відображено в Конвенції з підготовки та дипломування моряків і несення вахти (International Convention on Standards of Training? Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1998), наявне об’єктивне протиріччя, сутність якого полягає в тому, що процес формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту й досі залишається дидактично не забезпеченим і відбувається, зазвичай, стихійно. Головною причиною такого становища, на наш погляд, є те, що серед дидактів вищої школи ще не вироблено єдиної думки щодо низки питань, як-от: коли треба розпочинати навчання майбутніх фахівців морського флоту професійного мовлення і професійно орієнтованого спілкування – на початковому чи наступних етапах вивчення ними курсу іноземної мови; яким чином у змісті навчального курсу іноземної мови повинні поєднуватися спеціальна (морська) й побутова тематика; який характер мусить носити навчання усної професійної іномовної лексики з опорою на раніше вивчений мовний матеріал соціально-побутової, суспільної та соціокультурної сфер комунікації; якими повинні бути основні позиції та схеми взаємодії викладача з майбутніми фахівцями морського флоту в межах реалізації засад комунікативного підходу до вивчення іноземної мови.

Відтак, на наш погляд, у практиці навчання вищого морського навчального закладу посьогодні існують негативні моменти, що заважають досягненню мети – формуванню у випускників іномовної комунікативної компетенції як важливої професійної якості, яка б зумовлювала ефективність їхньої праці й перспективу подальшого професійного і особистісного зросту. З-поміж них:

-професійно орієнтована тематика курсу англійської мови на старших курсах не має свого послідовного спадкоємного зв’язку із навчальним матеріалом, передбаченим програмою вивчення іноземної мови курсантами молодших курсів;

-на початковому етапі навчання іноземної мови відсутній не тільки професійний, але й соціальний контексти ситуацій комунікації майбутніх фахівців морського флоту, що створює певний психологічний бар’єр для оволодіння технікою прове-дення бесіди та участі у спілкуванні з метою реалізації його основних функцій;

-адаптовані за певно визначеною метою навчальні тексти, з використанням значно-го відсотка незнайомих слів та словосполучень спеціальної морської термінології, переважної кількості технічної термінології спричиняють серйозні утруднення курсантам, що значно знижує мотивацію вивчення ними іноземної мови;

-професійно орієнтовані теми здебільшого обмежені окремими навчальними текстами й відповідними до них частотними словниками-мінімумами. Вони дидактично не розкривають усієї сукупності найбільш типових ситуацій соціально-рольової поведінки фахівців морського флоту в межах професійно орієнтованої комунікації та не передбачають систематичного тренінгу головних видів їхніх комунікативних намірів у спілкуванні із зарубіжними партнерами.

Отже, проблема підвищення якості навчання іноземних мов майбутніх фахівців морського флоту, професійна діяльність яких здійснюється в зарубіжних портах і на іноземних суднах, набуває сьогодні особливої актуальності й соціальної значущості. Відтак, означене мусить знайти своє відповідне обгрунтування й відображення у змісті нових програм навчальної дисципліни “Іноземна мова” вищого морського навчального закладу. На наш погляд, уже сьогодні її зміст та форма повинні передбачати, як головну свою цільову установку, формування у випускників важливого професійного новоутворення їхньої особистості - іномовної комунікативної компетенції, високий рівень сформованості якої дозволить їм користуватися іноземною мовою як одним з найважливіших засобів професійного спілкування із зарубіжними партнерами та вдосконалення якостей власної професійної діяльності шляхом використання іноземних джерел інформації про новітні досягнення в морській галузі, накопиченої світовим досвідом.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження особливостей організації процесу формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту” – подано матеріали констатуючого експерименту щодо комунікативних потреб моряків у використанні іноземної мови під час професійної діяльності та спілкування; описано особливості проведення формуючого експерименту щодо реалізації умов, спрямованих на формування в курсантів іномовної комунікативної компетенції; розкрито методику діагностики рівнів її сформованості; проведено аналіз ефективності експериментальної технології навчання іноземної мови майбутніх фахівців морського флоту порівняно з тією, що використовується традиційно.

Констатуючий експеримент дозволив установити досить високий ступінь практичної значущості іноземної мови в галузі професійної діяльності вітчизняних фахівців морського флоту, оскільки 97% з-поміж них, виконуючи різноманітні функціональні обов’язки, працюють на іноземних суднах та в зарубіжних портах; визначити основні комунікативні потреби фахівців морського флоту щодо використання іноземної мови у сфері їхньої професійної діяльності та спілкування; виявити причини утруднень успішного використання іноземної мови з професійною метою. До таких було віднесено: недостатній рівень мовної підготовки абітурієнтів, котрі вступають до першого курсу, із знанням 1/3 частини лексики від тієї кількості лексичних одиниць англійської мови, якою повинні володіти випускники школи; дефіцит часу, що відведено для вивчення іноземної мови загалом і спеціально призначеного для вивчення професійно орієнтованих тем; загальна перевантаженість навчальної програми та використання не завжди адекватних до конкретних умов навчання і цілей розвитку вмінь професійного спілкування тих, хто навчається, дидактичних прийомів і засобів; неадекватність іномовних текстів новому змісту та функціональній спрямованості професійної діяльності і спілкування майбутніх фахівців морського флоту; недооцінка викладачами іноземної мови психолого-педагогічних механізмів формування знань, умінь та навичок у тих, кого навчають, під час засвоєння ними інформації іноземною мовою; необгрунтованість добору лінгвістичних засобів та методичних стратегій, що використовуються під час реалізації викладачами іноземної мови як загальних цілей означеної дисципліни, так і конкретних дидактичних, виховних та розвивальних завдань.

Відтак, об’єктивними чинниками, що зволікають практичне використання іноземної мови з професійною метою майбутніми фахівцями морського флоту, є низький рівень підготовки до іномовного мовленнєвого спілкування із зарубіжними партнерами, що її здійснює морський вищий навчальний заклад; несформованість професійного лексикону та основних видів іномовної усної мовленнєвої діяльності; незнання основ ділової іноземної мови; відсутність навичок побудови діалогічного мовлення та ведення іноземною мовою професійно спрямованої бесіди. Суб’єктивними чинниками, що знижують ефективність комунікації майбутніх фахівців морського флоту із зарубіжними партнерами за допомогою іноземного мовлення, виступили: недостатній рівень розвитку в них комунікативних здібностей, умінь і навичок; відсутність техніки та культури спілкування; невпевненість і острах спілкуватися іноземною мовою.

Відповідно до погляду дидактів, які обгрунтовують необхідність раннього включення до курсу навчання іноземної мови у вищій школі текстового матеріалу для читання та усного мовлення, пов’язаного з предметним та соціальним контекстом майбутньої професійної діяльності тих, хто навчається (О.О.Вербицький, Л.М.Голубенко, М.Б.Євтух, Є.В.Мірошниченко та ін.), ми поставили за мету розробити необхідне дидактичне забезпечення базисного етапу процесу формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту за допомогою авторської технології навчання іноземної мови, що враховувала принцип рольової перспективи. Це, як довів наш досвід, зумовило не лише міцне засвоєння курсантами граматичного та лексичного мінімуму, швидке входження в роботу з іноземною літературою за спеціальністю, але й оволодіння ними способами й алгоритмами професійного спілкування в межах офіційних та неофіційних ситуацій інформаційно-мовленнєвої взаємодії із зарубіжними партнерами та носіями іноземної мови.

Сутність формуючого експерименту полягала в тому, щоб без зміни кількості навчальних годин, відведених у морській академії на вивчення англійської мови, вже з першого курсу стимулювати формування основних компонентів іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту в їх нерозривній єдності: лінгвістичного, стратегічного, соціокультурного й професійного. З цією метою в межах експериментальної технології навчання іноземної мови, що враховувала рольову перспективу (Л.В.Кондрашова), була відчутно збагачена тематика навчальних занять з іноземної мови курсантів експериментальної групи. Збагачення тематики відбувалося за рахунок уведення активної та професійно орієнтованої лексики, адекватної змісту й способам реалізації основних комунікативних намірів фахівців морського флоту під час взаємодії із зарубіжними партнерами. Крім того, були інтенсифіковані методи та прийоми організації індивідуальної і групової роботи курсантів у всіх видах іномовної мовленнєвої діяльності, за умови домінування засобів соціально-рольової взаємодії тих, хто навчається, у штучно змодельованих сферах офіційно-ділового та неофіційного контактів, що імітують предметний та соціальний контексти ситуацій професійної життєдіяльності сучасного фахівця морського флоту.

Навчання англійської мови в експериментальній групі курсантів передбачало використання технології, заснованої на засадах принципу рольової перспективи, що, у свою чергу, вимагало інтеграції засобів, методів та форм комунікативного, контекстного й особистісно орієнтованого підходів. Ми прагнули, щоб іномовні знання, вміння та навички поєднувалися з розвитком відповідних комунікативних якостей особистості, як-от: товариськість, розкутість, бажання вступати в контакт, вільно взаємодіяти із зарубіжними партнерами та членами міжнародного екіпажу судна тощо. Досягти запланованого, на наш погляд, було можливим лише тоді, коли курсант морської академії вже з перших занять сприймався викладачем як особистість майбутнього професіонала, а сама іноземна мова посіла місце одного з провідних предметів професійного циклу дисциплін, що зумовлює успішність здійснення функцій професійного спілкування та діяльності.

З цією метою на заняттях з англійської мови було створено середовище навчання, за якого курсант став головною діючою особою у процесі формування іномовної комунікативної компетенції, відчував себе вільно і комфортно, брав активну участь у обговоренні кожної теми і вирішенні комунікативних задач. У зв’язку з цим, не зменшуючи ролі і значення читання, аудіювання та письма, ми віддавали перевагу ситуаціям живого активного спілкування курсантів один з одним та з викладачем як уявними партнерами з іномовної комунікації. Відтак, активне живе іномовне спілкування виступило основною формою організації навчально-пізнавальної діяльності курсантів. Крім того, ми широко використовували групові, колективні та проектні форми роботи курсантів на одному занятті: у формі круглого столу чи спарених груп, розташованих одна проти одної. Спілкуючись один з одним, курсанти вчилися сприймати і розуміти душевний стан партнера з іномовного спілкування, помічали найменші відхилення в міміці, жестах, артикуляції, відчували мовні утруднення та їх причини, знаходили засоби їх компенсації чи подолання.

Експериментальна технологія передбачала організацію занять з курсантами в режимі активних форм та проблемно-ситуативних методів. У процесі навчання ми домагалися: чіткості постановки дидактичної мети; структурування навчальної інформації у вигляді сюжетно-рольового контексту за типовими ситуаціями майбутньої професійної діяльності та спілкування моряків із зарубіжними партнерами; організації діяльності курсантів у формі імітаційно-ігрової моделі реалізації основних видів комунікативних намірів фахівців морського флоту; забезпечення активної інтелектуально-мовленнєвої взаємодії, співробітництва та співтворчості в системі їхніх стосунків; використання адекватного змісту професійного спілкування типового переліку комунікативних ролей, імітаційно-ігрових і проблемних ситуацій навчання; опори на творчий потенціал та індивідуальні можливості курсантів під час програвання комунікативних ролей, надання їм свободи вибору та способів реалізації; створення ситуацій успіху тих, хто навчається, та позитивної оцінки їхніх комунікативних дій; повторюваності процедур навчального циклу, їх оперативної оцінки та коригування.

Зауважимо, що суттєва різниця між технологією навчання іноземної мови з урахуванням рольової перспективи та нині чинної полягає в тому, що перша з них становить специфічну дидактичну систему активної підготовки курсантів до реалізації основних типів комунікативних намірів у межах соціально-побутових, соціокультурних та професійних ситуацій їхньої майбутньої діяльності та спілкування із зарубіжними партнерами, здійснює цілеспрямований позитивний вплив на мотиваційно-смислову, інтелектуально-мовленнєву та емоційно-вольову сфери свідомості майбутніх фахівців морського флоту, їхній творчий саморозвиток. Реалізуючи інформаційні, перцептивні та інтеракційні функції іномовного мовленнєвого спілкування у процесі виконання ролі (туриста, пасажира, моториста, судномеханіка, судноелектрика, бункеровщика, капітана), розігруванні різних типів діалогів (діалог-довідка, діалог-розпитування, діалог-з’ясування, діалог-уточнення, діалог-пояснення), дидактичних (“Доміно”, “Телефон”), сюжетно-рольових (“В автобусі”, “На пошті”, “Вибір сувенірів”, “У готелі”) та ділових (“У машинному відділенні”, “У каюткампанії”, “На верхній палубі”, “Бункеровка”) ігор, що вимагають реалізації комунікативних намірів контактно-встановлюючого, інформативного, регулятив-ного, етикетного та експресивного типів, курсанти висловлювали власну думку на проблемну ситуацію, демонстрували власну принципову позицію щодо питання, яке вирішувалося. Вони виявляли самостійність мислення та активність у використанні засобів іноземної мови, пропонували варіативні моделі іномовного висловлювання для пошуку найбільш оптимального способу досягення своїх комунікативних інтенцій. Важливо й те, що експериментальна технологія навчання іноземної мови, змодельована на ідеї рольової перспективи, набула системного характеру за всіма його компонентами – цільовим, змістовим, операційним, результативним.

З метою одержання найбільш достовірних результатів у процесі формуючого експерименту було здійснено чотири діагностичних зрізи. Два перші –констатуючі–були спрямовані на порівняння даних, одержаних у контрольній та експериментальній групах курсантів як за основним експериментальним фактором– рівнем сформованості іномовної комунікативної компетенції, так і за супутнім фактором – ступенем прояву їхніх особистісних характеристик, як-от: задоволеність вибором професії, ставлення до вивчення іноземної мови, розуміння її значущості для майбутньої професійної діяльності, особистісна позиція у процесі навчання. Третій зріз – проміжний, був спрямований на визначення динаміки формування іномовної комунікативної компетенції курсантів. Метою четвертого зрізу, що проводився наприкінці формуючого експерименту, було визначення його ефективності щодо формування іномовної комунікативної компетенції курсантів у межах традиційної та експериментальної технологій навчання іноземної мови.

Результати формуючого експерименту засвідчили, що традиційна модель навчання іноземної мови не гарантує сформованості іномовної комунікативної компетенції в усього контингенту майбутніх фахівців морського флоту, оскільки після закінчення перших двох курсів морської академії вона проявилася у курсантів лише на середньому (23%) і низькому (30%) рівнях сформованості, а в 47% з них не було виявлено становлення її основних складових як професійно важливого новоутворення їхньої особистості. Так, традиційна технологія навчання іноземної мови в морському вищому навчальному закладі сприяє становленню означеного феномена на рівні величини середнього коефіцієнта 1,32, при максимально можливому коефіцієнті 3,0, в тому числі, за кожним з його десяти показників: грамотно і чітко формулювати свою думку – 1,3; раціонально досягати бажаної комунікативної мети – 1,6; успішно виконувати основні мовленнєві функції – 1,3; виразно говорити, обравши правильний тон розмови та точність інтонації – 1,27; висловлюватися цілісно, досягати смислової єдності думки – 1,5; висловлюватися змістовно, логічно і зв’язно – 1,37; самостійно розмовляти, виробляти власну програму монологічного висловлювання – 1,36; продуктивно вести діалог, використовувати власний аналіз комунікативної задачі – 1,17; висловлюватися експромтом, без попередньої підготовки – 1,17; адекватно висловлювати власну оцінку почутого чи сприйнятого – 1,2.

На противагу традиційно трансльованій технології, експериментальна модель навчання іноземної мови, забезпечує становлення іномовної комунікативної компетенції як особливого професійного новоутворення в єдності її складових компонентів абсолютно в усього контингенту майбутніх фахівців морського флоту (100%), але залежно від їхніх індивідуальних особливостей: на високому (23%), середньому (50%) та низькому (27%) рівнях. Так, після закінчення другого курсу, експериментальна модель навчання іноземної мови курсантів морської академії сприяла становленню в них іномовної комунікативної компетенції на рівні величини середнього коефіцієнта 2,16, у тому числі, за кожним з десяти показників означеного феномена: грамотно і чітко формулювати свою думку – 2,07; раціо-нально досягати бажаної комунікативної мети – 2,3; успішно виконувати основні мовленнєві функції – 2,7; виразно говорити, обравши правильний тон розмови та точність інтонації – 2,1; висловлюватися цілісно, досягаючи смислової єдності думки – 2,27; висловлюватися змістовно, логічно і зв’язно – 2,13; самостійно розмовляти відповідно до власної програми монологічного висловлювання – 2,23; продуктивно вести діалог, використовувати при цьому власний аналіз кому-нікативної задачі – 2,23; висловлюватися експромтом, без попередньої підготовки – 1,9; адекватно висловлювати власну оцінку почутого чи сприйнятого – 2,1.

Одержані результати підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження емпіричними фактами: результати порівняння коефіцієнтів ефективності традиційної (1,32) та експериментальної (2,16) технологій навчання іноземної мови переконливо засвідчили, що продуктивність останньої в 1,8 рази вище першої щодо формування в майбутніх фахівців морського флоту іномовної комунікативної компетенції.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1.У дисертації вперше досліджено сутність і структуру феномена іномовної комунікативної компетенції як основного результату реалізації комунікативного підходу до навчання іноземних мов, а також закономірностей процесу її формування в майбутніх фахівців морського флоту на базовому етапі вивчення ними іноземної мови у вищому морському навчальному закладі.

2.Цілеспрямована реалізація принципів комунікативного підходу до навчання іноземної мови у вищій школі забезпечує не тільки систематичне оволодіння майбутніми спеціалістами його функціональним та структурним аспектами у їх нерозривній єдності, а й закономірно обумовлює формування в них такого професійного новоутворення, як іномовна комунікативна компетенція.

3.Іномовна комунікативна компетенція майбутнього фахівця морського флоту – це сформована у процесі навчання іноземної мови здібність вільно і адекватно до умов соціально-рольових ситуацій професійної діяльності розуміти й породжувати відповідні мовленнєві висловлювання згідно теоретичних положень і знань, що виконують інформаційно-комунікативну функцію, а також практичні вміння та навички, які опікують перцептивно-комунікативну та інтеракційно-комунікативну функції спілкування, що здійснюється за допомогою засобів іноземної мови.

4.Іномовна комунікативна компетенція фахівців морського флоту обіймає у своєму складі знання лінгвістичного коду іноземної мови, що вивчається; правила спілкування в офіційній та неофіційній сферах професійної діяльності (як розпочинати й закінчувати розмову; які теми слід обговорювати в різних ситуаціях; як правильно звертатися до співрозмовника в різноманітних ситуаціях); як уживати і реагувати на різні типи комунікативних намірів та мовленнєвих актів (прохання, перепитування, перефразування тощо); прийоми формулювання висловлювання, якщо виникають утруднення у процесі спілкування.

5.Структура іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту обіймає такі компоненти: лінгвістична компетенція, яка забезпечує оволодіння мовними засобами, що позначають комунікативний зміст розуміння окремих мовних одиниць, їх значення, форму і структуру, зв’язки між ними; соціокультурна компетенція, що зумовлює розуміння лінгвокраїнознавчих реалій, ономастичної лексики, фразеології та афористики, що мають національно-культурну семантику; стратегічна компетенція, що опікує розуміння методу викладу й способу поєднання речень, визначення місцезнаходження теми повідомлення, логічного зв’язку між частинами тексту та порядку деталізації їх логічного взаємозв’язку; професійна компетенція, що, з одного боку, забезпечує розуміння конкретних професійних проблем та адекватність формулювання висновків, об’єктивацію спеціальних термінів, пропущених логічних ланок, виокремлення головної інформації, оцінку її значущості з позиції професійної діяльності; з іншого, - сприяє подоланню психологічного бар’єра під час спілкування за допомогою засобів іноземної мови та активізацію комунікативного потенціалу особистості на основі усвідомлення нею власних потреб та здібностей, засобів і способів досягнення комунікативних цілей.

6.Формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту переважно зумовлене провідними чинниками процесу навчання іноземної мови у вищому морському навчальному закладі; якістю навчальної інформації, що складає його предметну основу; способом її структурування та викладання курсантам; формами і методами організації їхньої пізнавальної діяльності щодо її засвоєння.

7.Висока ефективність формування іномовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців морського флоту досягається в межах технології навчання іноземної мови, заснованої на засадах принципу рольової перспективи, що передбачає забезпечення ситуативно-тематичного структурування навчального матеріалу; практичну реалізацію комунікативних намірів тих, хто навчається, в усіх видах мовленнєвої діяльності, імітуючих предметний і соціально-рольовий контексти їхнього спілкування із зарубіжними партнерами; систематичне відпрацьовування ними алгоритмів основних типів діалогічного висловлювання в офіційних та неофіційних сферах комунікації.

8.Технологія, заснована на засадах принципу рольової перспективи, на базовому етапі навчання іноземної мови сприяє формуванню іномовної комунікативної компетенції в майбутніх фахівців морського флоту на високому (23%), середньому (50%) та низькому (27%) рівнях, тоді