Диссертацией является рукопись
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
І СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛИСЕНКО ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
ДК: 796.07.15
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ
24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання і спорту
Київ - 2001
исертацією є рукопис.
Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.
Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент
Верзіліна Наталія Олександрівна,
Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін
Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
Похоленчук Юрій Тимофійович,
Національний педагогічний університет
ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри фізичного виховання;
кандидат педагогічних наук, доцент
ретьяков Микола Олександрович,
ауково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України, завідувач сектором соціально-гуманітарної освіти.
Провідна установа | Львівський державний інститут фізичної культури, кафедра теорії і методики фізичного виховання, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Львів.
Захист відбудеться “21” грудня 2001 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ – 150, вул. Фізкультури, 1).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ – 150, вул. Фізкультури, 1).
Автореферат розісланий “20” листопада 2001 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор наук з фізичного виховання і спорту,
професор Круцевич Т.Ю.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. У контексті корінної перебудови системи управління в Україні принципове значення має курс на активізацію людського фактора (В.І. Яровий,1995; В.О. Болотов, Є. І. Ісаєв, В.І. Сегободчиков, Н.А. Шайденко, 1997; Я. Плоткін, Л. Янковська, 1998; Ч.Т. Іванків, Г.В. Миронов, Г.С. Обманова,2000). Важливою складовою частиною цього курсу є підвищення рівня роботи з кадрами, пошук та впровадження у практику нових організаційних форм і методів управління. Масштабність і новизна соціально-економічних завдань висувають підвищені вимоги до професійної підготовки кадрів, насамперед керівників і фахівців. Сприяти постійному удосконаленню кадрового потенціалу мають, зокрема, наукові дослідження у галузі післядипломної освіти фахівців.
Прийняття Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (1993), Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні (1994), Концептуальних засад подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні (1997), Цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров'я нації"(1998), а також впровадження нової багатоступеневої системи підготовки фахівців створюють сприятливі умови для вирішення складних завдань, що стоять перед галуззю. Разом з тим, нові соціально-економічні відносини неоднозначно впливають на організаційно-управлінські процеси в різних сферах фізкультурного руху.
Сучасна практика фізкультурно-спортивної роботи поєднує в собі традиційні і нові організаційні форми та структури управління, що диктує необхідність не тільки підготовки фахівців з певним обсягом й рівнем знань, але й створення умов для їх післядипломної освіти.
Розвиток системи безперервної освіти в країні, а також формування різноманітних напрямків навчання, здатних обслуговувати різні соціально-культурні, професійні і вікові групи населення, обумовлює гостру потребу в організаційному і методичному забезпеченні форм і методів освіти дипломованих фахівців відповідно до нових вимог, які висуває суспільство. Про це свідчить підвищена увага науковців до цих питань (С.І. Зміїв, 1995; В.У. Агєєвець, 1997; В.В. Кузін, 1997; Н.Н. Зволинська, 1998; О.П. Матвєєв, 1999; D. Longancker, 1999; Colin N. Power, 1999; В.П. Зинченко, 2000). Вважається, що у системі післядипломної освіти фізкультурних кадрів відсутній достатньо концептуальний підхід до вивчення аспектів цього ступеня безперервного навчання, внаслідок чого та незначна кількість досліджень, що проводяться має локальний характер і практично не піддається систематизації.
У сучасному підході до вирішення питань післядипломної освіти необхідні інші принципи, що враховують її сутність і зміст, технології, основані на закономірностях функціонування і розвитку діяльності фахівця.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності зі Зведеним планом НДР НУФВСУ на 1996-2000 рр., шифр 1.1.1., № державної реєстрації 0199U002909 - “Формування фізкультурно-спортивних цінностей у суспільній свідомості населення України в нових умовах”.
Мета роботи. Науково обґрунтувати ефективність впровадження прогностичної моделі організації післядипломної освіти фахівців у сучасних умовах функціонування фізкультурного руху України.
Завдання дослідження:
1.
Провести бібліографічний пошук та ретроспективний аналіз особливостей організації післядипломної освіти фізкультурних кадрів.
2.
Провести порівняльний аналіз вітчизняної системи післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту й аналогічних систем зарубіжних країн для визначення особливостей її функціонування.
3.
Виявити та вивчити умови і фактори, що визначають характер й специфіку організації післядипломної фізкультурної освіти в Україні у нових соціально-економічних умовах.
4.
Виявити й обґрунтувати найефективніші традиційні і нові напрямки, форми та методи післядипломної освіти фахівців фізичного виховання і спорту.
5.
Розробити теоретичну модель системи післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту й обґрунтувати її ефективність.
Об’єкт дослідження - післядипломна освіта як складова частина безперервного навчання.
Предмет дослідження - організація післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту та процеси її забезпечення.
Методи дослідження.
Для вирішення мети і завдань дослідження були використані такі методи: вивчення законодавчої та нормативної документації, бібліографічний пошук і ретроспективний аналіз літературних джерел (у тому числі контент-аналіз); соціологічне опитування (анкетування, інтерв'ювання, бесіди); педагогічне спостереження; факторний аналіз; моделювання; моніторинг (соціально-педагогічний); статистична обробка даних; соціально-педагогічний експеримент.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній вперше:
·
післядипломна освіта фізкультурних кадрів досліджена як самостійний компонент системи безперервної фізкультурної освіти, розроблена її сучасна організаційна структура;
·
виявлені та класифіковані умови і фактори-причини, що забезпечують високу ефективність післядипломної фізкультурної освіти в Україні;
·
теоретично розроблена модель організації післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту;
·
обґрунтовані та запропоновані рекомендації з удосконалення системи післядипломної фізкультурної освіти.
Практичне значення отриманих результатів полягає у виявленні особливостей організації післядипломної фізкультурної освіти у системі безперервного навчання, теоретичному обґрунтуванні ефективності використання сучасних форм і методів навчання дорослих, класифікації факторів-причин і умов, що визначають специфіку функціонування системи післядипломної освіти в нових соціально-економічних умовах, а також у теоретичній розробці моделі організації цього компонента безперервної фізкультурної освіти в Україні.
Особистий внесок дисертанта полягає у розробці та впровадженні нетривіального підходу до вивчення проблеми дослідження, у проведенні аналізу й узагальненні даних джерел літератури з теми дисертації. Автор вперше розглянув післядипломну освіту фізкультурних кадрів з позиції системного підходу, визначив концептуальний підхід до формування і розвитку даного компонента фізкультурної освіти в умовах ринкових відносин, обґрунтував використання традиційних, а також нетрадиційних форм і методів проведення навчання дипломованих фахівців, виявив і класифікував фактори й умови, що впливають на ефективність його організації в Україні.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Апробація одержаних результатів здійснювалася через вдосконалення навчального процесу на Y курсі спеціалізованої підготовки (спеціалізація - “менеджмент фізичного виховання і спорту”), на факультеті заочного навчання та післядипломної підготовки Національного університету фізичного виховання і спорту України, при організації та проведенні занять у Центрі ліцензування при Федерації футболу України, а також під час надання консультаційної і науково-методичної допомоги фахівцям фізичного виховання і спорту.
Результати дисертаційної роботи були представлені у доповідях на двох міжнародних конгресах (міжнародний конгрес “Сучасний олімпійський спорт”, 1997р.; IY міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для усіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації”, 2000р.), на міжнародній конференції
аспірантів “Молода спортивна наука України” (2000р.), 48-й науково-методичній конференції Українського державного університету фізичного виховання і спорту (1998р.) і на науково-методичних конференціях кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін університету /1998- 2000рр./.
??????????. ?????????? ????????????? ?????? ??????????? ? 12 ???????? ??????, ? ???? ????? ? 5 ???????, ????????????? ? ??????????????? ????????, ? 7 ???????? ????????? ?????????? ? ??? ??????????? ? ?????????????? ???????? ???????????.
????????? ? ????? ??????????. ???????????? ??????, ??????? 160 ????????, ??????????? ? ??????, ???????? ????????, ?????????, ?????????? ????????????, ???????????? (216 джерел, з них 13 іноземних), 13 додатків. Матеріали дослідження проілюстровані 21 рисунком і 14 таблицями.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Перший розділ – “Організаційно-педагогічні аспекти розвитку післядипломної фізкультурної освіти, за даними літературних джерел” - являє собою теоретичний аналіз досліджуваної проблеми.
Вивчення нормативно-правової документації і науково-методичної літератури з питань розвитку галузі “Фізична культура і спорт” дозволило встановити, що одним із стримуючих факторів розвитку фізкультурного руху в Україні є недооцінка вітчизняними фахівцями можливостей післядипломної освіти.
Проведений аналіз проблем післядипломної фізкультурної освіти, за даними спеціальних літературних джерел, засвідчив відсутність у більшої частини фахівців розуміння призначення й особливостей організації цього ступеня безперервної освіти. На сучасному етапі становлення фізичного виховання і спорту в країні немає науково обґрунтованої концепції післядипломної фізкультурної освіти. Її розробка має фрагментарний характер, і при цьому використовуються, як правило, традиційні підходи, запозичені з педагогіки середньої і вищої освіти.
Таким чином, можна сказати, що сьогодні післядипломна фізкультурна освіта в Україні, за результатами бібліографічного пошуку і ретроспективного аналізу літературних джерел, переживає етап становлення, стан невизначеності щодо подальшого розвитку. Це висуває завдання визначення її місця, ролі і змісту в метасистемі безперервної фізкультурної освіти.
Другий розділ – “Методи та організація досліджень” - обґрунтовує систему методів дослідження, цільове призначення їх і процес організації дослідної роботи. Для вирішення мети і завдань дослідження були використані такі методи: вивчення законодавчої та нормативної документації, бібліографічний пошук і ретроспективний аналіз літературних джерел (у тому числі контент-аналіз); соціологічне опитування (анкетування, інтерв'ювання, бесіди); педагогічне спостереження; факторний аналіз; моделювання; моніторинг (соціально-педагогічний); статистична обробка даних; соціально-педагогічний експеримент.
У дослідженні взяли участь 268 респондентів, з них 51,5% - слухачі факультету заочного навчання та післядипломної підготовки, 26,5% - вищої школи тренерів, 22% - студенти Y курсу спеціалізованої підготовки (спеціалізація - менеджмент фізичного виховання і спорту, фізична реабілітація, рекреація, фізіологія спорту).
Дослідження складалося з трьох етапів: розвідувального, аналітичного, експериментального. Кожен з етапів мав свою мету і відповідний набір процедур дослідження.
У третьому розділі – “Соціально-педагогічні особливості побудови післядипломної освіти фізкультурних кадрів в Україні” - вивчено й окреслено можливі шляхи оптимізації і підвищення ефективності післядипломної фізкультурної освіти, виявлено позиції керівників і фахівців фізичного виховання і спорту в цьому питанні, а також відстежено зміни факторів-причин і мотивів навчання у сучасних умовах організації навчального процесу в даному компоненті безперервної освіти для різних професійних категорій фахівців галузі.
Визначено тимчасові орієнтири необхідності післядипломної фізкультурної освіти на окремих етапах професійного становлення фізкультурних кадрів:
-
до 5 років після одержання вищої освіти - коли фахівець влаштовується на роботу;
-
до 14 років після закінчення вузу – коли працівника фізичного виховання і спорту призначають на нову посаду, або переводять на нову роботу;
-
через 15 (24) – 25 (45) років трудової діяльності – коли атестацією чи іншою перевіркою встановлено, що у фахівця з фізичного виховання відсутні знання й уміння для повноцінного виконання професійних обов’язків.
Навчальний процес у системі післядипломної фізкультурної освіти доцільно формувати з урахуванням розробленої нами класифікації груп факторів-причин необхідності навчання дипломованих фахівців.
Порівняльний аналіз показав, що першорядне значення для всіх категорій фахівців мають групи професійних й адаптивних факторів-причин.
Проведені дослідження підтвердили гіпотезу про гостру необхідність формування і розвитку таких організаційних компонентів післядипломної фізкультурної освіти, як спеціалізація і перепідготовка кадрів. При побудові навчального процесу і здійсненні наступності різних її компонентів у змісті освіти, доцільно використовувати традиційні організаційні форми, що виправдали себе: курси оцінені в 3,5 бала, стажування - 3,3 бала і ФПК - 3,2 бала, але за умови широкого впровадження активних методів навчання (круглого столу – на думку 94,9% опитаних, індивідуальних консультацій - 92,95%, ділових ігор - 88,4%, виїзних занять - 81,15%).
Результати соціологічного опитування фізкультурних кадрів дозволили виявити таке: для того, щоб залучити фахівців до навчання у системі післядипломної освіти, встановити його чітку періодичність, необхідно забезпечити залежність посадових переміщень, визначення заробітної плати, матеріального заохочення від результатів навчання (на думку 69% опитаних). Дуже актуальною є розробка правових норм та інших регламентуючих документів з організації роботи відповідних установ (вважають 45% опитаних).Також дійовим заходом має бути удосконалення системи ліцензування фахівців (на думку 25% опитаних).
У четвертому розділі – “Організаційне проектування системи післядипломної освіти фізкультурних кадрів України” - розроблено й обґрунтовано структурно-функціональну модель системи, що є однією з основних перемінних прогнозування розвитку усієї системи вітчизняного фізкультурного руху.
Виявлено, що існуючі розходження у термінологічних підходах до означення даної системи безперервної фізкультурної освіти обумовлені відсутністю офіційного визначення поняття післядипломна фізкультурна освіта.
У цьому зв'язку пропонуємо робоче формулювання цього поняття: “післядипломна фізкультурна освіта - цілеспрямований андрагогічний процес, орієнтований на розвиток знань, умінь і навичок у конкретному виді професійної діяльності, а також на диверсифікацію освітніх послуг з урахуванням кон'юнктури ринку праці”.
Проведені дослідження з проблем організації системи післядипломної фізкультурної освіти дозволили визначити основні цілі і завдання її структурних елементів (табл. 1.).
На рис. 1 наводиться класифікація принципів післядипломної освіти, що визначають її сутність і зміст у сучасних умовах розвитку фізкультурного руху в Україні. Вона відображає виявлені нами нові та традиційні принципи післядипломної освіти, які значною мірою відповідають сучасним підходам до реалізації головних цілей навчання дипломованих фахівців.
Застосування системного підходу до проектування теоретичної моделі післядипломної фізкультурної освіти дозволило нам припустити, що її організація як відкритої системи потребує гнучкого управління, яке б адекватно реагувало на зміни навколишнього середовища, дозволяло їй адаптуватися, розвиватися й існувати в умовах змінних зовнішніх факторів.
Розроблена структурно-функціональна модель післядипломної фізкультурної освіти в Україні має шість рівнів управління. Вони відображають реалізацію цього процесу на рівні держави, регіону, галузі “Фізична культура і спорт”, організації (закладу, установи) післядипломної фізкультурної освіти, навчальної групи та конкретного фахівця у нових соціально-економічних умовах.
Таблиця 1.
Цілі та завдання структурних елементів післядипломної фізкультурної освіти
Структурні
елементи | Основна мета | Завдання
Спеціалізація /спеціалізована підготовка на базі вищих навчальних закладів, з одержанням освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст/магістр. Термін навчання: 1-1,5 року для одержання рівня спеціаліст і 1-2 роки – рівня магістр/ | Розвинути здібності й уміння у фізкультурних працівників вести дослідницький пошук на основі поглиблених знань і вмінь у рамках конкретного фаху | 1.Навчити фахівців використовувати методи дослідницької роботи для вирішення професійних проблем.
2. Стимулювати творчі можливості і прагнення фізкультурних кадрів до нетривіального мислення.
3. Створити умови для поглиблення знань і умінь у рамках конкретного фаху й опанування навичок самостійного навчання
Стажування
/проходить у фізкультурно-спортивних організаціях різного спрямування і форм власності, у тому числі за рубежем, а також за місцем роботи. Термін - від 1 до 10 міс./ | Освоїти і впровадити кращий, високоефективний досвід роботи у певному виді спеціальної діяльності | 1.Створити необхідні умови для адаптації новітніх технологій до практики сучасного фізкультурного руху і набуття навичок застосування їх у фізкультурно-спортивних установах та організаціях.
2.Сформувати вміння і навички виконання обов'язків на займаній посаді чи на посаді вищого рівня.
3.Розширити міжнародне співробітництво фізкультурних кадрів і їхню спільну участь у здійсненні проектів не тільки в європейських країнах, але й у всьому світі
Клінічна ординатура
/вища форма підвищення кваліфікації спортивних лікарів, реабілітологів, що передбачає інтернатуру і роботу за фахом тривалістю не менше 3 років/ | Прищепити навички самостійної реабілітаційної та медичної роботи | 1.Забезпечити безперервне підвищення професійної компетентності спеціалістів-реабілітологів та спортивних лікарів.
2. Створити умови для освоєння навичок науково-дослідної роботи в клініці.
3.Закріпити практичні навички й уміння роботи з хворими в стаціонарних умовах
Підвищення кваліфікації /проводиться в закладах післядипломної фізкультурної освіти, безпосередньо на місці роботи, як за цільовим професійним напрямком, так і за бажанням фахівців для задоволення різних потреб. За термінами і періодичністю розрізняють: довгострокове підвищення кваліфікації /від 72 до 216 год./ - проводиться один раз на 4-5 років; короткострокове /до 72 год./; курсове /тривалість визначається окремими навчальними планами/ | Задовольнити всебічні потреби керівників та фахівців фізичного виховання і спорту в професійних знаннях і досвіді, поглибленні та розширенні цих знань | 1. Удосконалити спеціальні знання в галузі професійної діяльності з урахуванням займаної посади, стажу роботи і рівня підготовки
2. Забезпечити комплексне вивчення і подальше удосконалення спеціальної діяльності керівників і структурних підрозділів, у яких працюють слухачі
3. Систематично інформувати фахівців про передовий вітчизняний і закордонний досвід роботи в конкретному виді фізкультурно-спортивної діяльності
Перепідготовка кадрів /проводиться в закладах післядипломної фізкультурної освіти, на місцях майбутньої роботи. Передбачає не менше 1200 ауд. годин для одержання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст і 850 ауд. годин – для одержання рівня молодший спеціаліст за очною і вечірньою формами навчання та, відповідно, 300 і 200 год. – за заочною формою навчання/ | Забезпечити соціальний захист фізкультурно-спортивних кадрів в умовах ринкової економіки, а також реалізацію прав громадян на одержання вірогідної інформації, включення кожної людини в забезпечення здорового способу життя країни | 1. Створити умови для одержання фахівцями сучасних знань і практичних навичок з метою здобуття ними нової кваліфікації чи спеціальності на базі наявної вищої профільної і непрофільної освіти відповідно до державних освітніх стандартів.
2. Забезпечити умови для одержання необхідних знань та умінь у сфері "Фізична культура і спорт" працівникам, які вивільняються, незайнятому населенню і безробітним громадянам для виконання ними нових трудових функцій з урахуванням кон'юнктури ринку праці
Центральне місце в цій моделі належить Інституту післядипломної освіти фізкультурних кадрів України, його основними функціями є: організація і проведення післядипломного навчання фахівців з вищою і середньою фаховою освітою на основі сучасних технологій і методів андрагогіки з пріоритетних напрямків; перепідготовка кадрів для одержання ними нової спеціальності чи кваліфікації на базі наявної вищої освіти; проведення спеціалізованої підготовки і професійної перепідготовки працівників, що вивільняються, незайнятого населення на базі наявної вищої освіти, підготовка їх до виконання нових трудових функцій; розробка і підготовка навчальних планів і програм, навчальних і методичних посібників; консультаційна діяльність та ін. (рис. 2.).
У проектованій моделі доцільно передбачити взаємодію Інституту післядипломної освіти фізкультурних кадрів України й Асоціації післядипломної освіти фізкультурних кадрів при розробці рекомендаційних програм підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників, а також у роботі з працевлаштування, соціального захисту фахівців фізкультурного руху України.
Рис. 2 Структурно-функціональна модель післядипломної освіти фізкультурних кадрів України
Технологія організації післядипломної фізкультурної освіти, що відіграє дуже важливу роль у функціонуванні цього ступеня навчання, розглядається в двох аспектах:
-
технології навчального процесу;
-
технології ресурсного забезпечення (рис. 3).
У сучасних умовах набуває особливої актуальності технологія спільної побудови післядипломної освіти і практики фізкультурного руху, оскільки це дозволяє поєднати інтереси конкретної фізкультурно-спортивної організації з науково-методичним, кадровим потенціалом вищих навчальних закладів. У процесі функціонування системи післядипломної фізкультурної освіти в цілому, її підсистеми піддаються впливам зовнішнього і внутрішнього середовища.
Для здійснення обліку впливу цих умов на організацію післядипломної освіти фізкультурних кадрів, їх традиційно поділяють на дві групи:
·
зовнішні умови елементи, що безпосередньо впливають на післядипломну фізкультурну освіту та зазнають на собі прямого впливу результатів її функціонування. До них належать: національний рівень зайнятості; пропозиції і попит на ринку праці конкурентноздатних фахівців фізичного виховання і спорту, кількість випускників вищих і середніх фізкультурних навчальних закладів, що виходять на ринок праці, правове регулювання процесу проходження післядипломної освіти фізкультурних кадрів, прогноз економічної активності для підтримки рівня заробітної плати фізкультурних працівників та ін.;
·
внутрішні умови – елементи, що визначають потребу у фізкультурних кадрах, від якої залежить набір слухачів, що бажають здобути післядипломну освіту. Це економічні умови, соціальні, вітальні, демографічні.
У процесі регулювання впливів зовнішніх і внутрішніх умов, що позначаються на організації післядипломної фізкультурної освіти, керівники різних рівнів управління галуззю одержують інформацію, необхідну для вироблення рішень щодо кадрової політики, а також реальну можливість підвищити ефективність планування і проектування діяльності закладів післядипломної фізкультурної освіти.
До ефективної системи контролінгу варто віднести функції обліку і контролю, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єктами управління й об'єктами післядипломної освіти фізкультурних кадрів.
Проведені нами дослідження підтвердили необхідність розробки і впровадження документів, що свідчать про одержання післядипломної фізкультурної освіти. Таким документом може бути кваліфікаційний атестат працівника фізичної культури і спорту, у якому має міститися інформація про освіту, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, проходження довгострокового підвищення кваліфікації, перепідготовки, стажування, про наукові і практичні розробки протягом усієї трудової діяльності.
Запровадження такого документа дозволить установлювати періодичність післядипломного навчання, а також формувати стійкі стимули до нього протягом усієї трудової діяльності фізкультурних кадрів.
Особлива роль в організації системи післядипломної освіти належить розрахунку пропускної здатності закладів. На підставі вивчення відповідних методик нами розроблено формулу розрахунку пропускної здатності для закладів післядипломної освіти фізкультурних кадрів України:
N пдфо = А/t, де (1)
N пдфо - пропускна здатність закладу післядипломної фізкультурної освіти;
А – добуток кількості слухачів закладу за рік на кількість навчальних годин, прослуханих кожним слухачем;
t- проміжок часу /1 рік/.
Необхідно зазначити, що технологія управління післядипломною фізкультурною освітою значною мірою залежить від розробки структурно-функціональної моделі цієї системи, що є однією з основних перемінних прогнозування розвитку всієї системи вітчизняного фізкультурного руху.
ВИСНОВКИ
1.
Дослідження нормативно-правової документації і науково-методичної літератури з питань розвитку галузі “Фізична культура і спорт” дозволило встановити, що одним із стримуючих факторів розвитку фізкультурного руху в Україні є недооцінка вітчизняними фахівцями можливостей післядипломного освіти.
Так, проведений аналіз проблем післядипломної фізкультурної освіти, за даними спеціальних літературних джерел, засвідчив, що більшість фахівців не розуміють мети і змісту організації цього ступеня безперервної освіти. Також виявлено, що на сучасному етапі розвитку фізичного виховання і спорту в країні відсутня науково обґрунтована концепція післядипломної фізкультурної освіти. Її розробка здійснюється фрагментарно, при цьому, як правило, використовуються традиційні підходи, запозичені з педагогіки середньої і вищої професійної освіти.
Існуюча система управління післядипломною фізкультурною освітою не забезпечує її ефективності. Діючі в ній механізми впливу на розвиток цієї сфери, за даними провідних вітчизняних спеціалістів, відкинуто або вони не ефективні, а нові не знайдено чи ще не впроваджено.
2. Вивчення законодавчих, нормативно-правових документів, а також експертна оцінка професійного рівня вітчизняних фізкультурно-спортивних працівників, свідчать про те, що в даний час в Україні немає чіткого єдиного концептуального підходу до оцінки полісистеми післядипломної освіти в розвитку фізкультурного руху, що призводить до недооцінки цього ступеня безперервного навчання і невідповідності його організаційно-педагогічних форм існуючим аналогам провідних зарубіжних країн.
3. Аналіз даних літературних джерел показав, що формування системи післядипломної фізкультурної освіти в зарубіжних країнах ґрунтується на двох взаємозалежних тенденціях: з одного боку – це впровадження практики фізкультурного руху в сферу базової підготовки, а з другого - проникнення навчання в трудовий процес фізкультурних кадрів. Таким чином, відбувається стирання граней між різними стадіями освітнього процесу.
Дослідження проблем розвитку закордонних систем післядипломного фізкультурного навчання дозволило констатувати, що підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка працівників фізичного виховання і спорту здійснюються у континуумі й протягом усієї трудової діяльності. При цьому, посадові переміщення керівників і фахівців, установлення їм відповідного розміру заробітної плати, а також присвоєння освітньо-кваліфікаційних рівнів і звань, узгоджуються з результатами навчання й практичного використання отриманих знань, умінь та навичок.
4. Вивчення організації післядипломної фізкультурної освіти в Україні сприяло виявленню і класифікації умов, що впливають на її ефективність і перспективу розвитку.
Ця класифікація включає дві групи:
·
зовнішні умови - елементи, що безпосередньо впливають на післядипломну фізкультурну освіту та зазнають на собі прямого впливу результатів її функціонування. До них належать: національний рівень зайнятості; пропозиції і попит на ринку праці конкурентноздатних фахівців фізичного виховання і спорту, кількість випускників вищих і середніх фізкультурних навчальних закладів, що виходять на ринок праці, правове регулювання процесу проходження післядипломної освіти фізкультурних кадрів, прогноз економічної активності для підтримки рівня заробітної плати фізкультурних працівників та ін.;
·
внутрішні умови – елементи, що визначають потребу у фізкультурних кадрах, від якої залежить набір слухачів, що бажають здобути післядипломну освіту. Це економічні умови, соціальні, вітальні, демографічні.
5. На підставі проведених досліджень виявлено і класифіковано фактори-причини потреби у післядипломній освіті різних категорій працівників фізичного виховання і спорту. Класифікація містить п'ять основних груп факторів-причин:
·
професійні фактори-причини;
·
матеріальні;
·
адаптивні;
·
моральні;
·
соціально-педагогічні.
Порівняльний аналіз показав, що першорядне значення для всіх категорій фахівців мають групи професійних й адаптивних факторів-причин.
6. Встановлено, що післядипломне навчання вкрай необхідне на окремих стадіях професійного становлення кадрів – фахівців фізкультури і спорту. Як правило, це стосується ситуацій, коли фахівець влаштовується на роботу через майже 5 років після одержання диплома; коли працівника фізичного виховання і спорту призначають на нову посаду чи переводять на нову роботу, а з часу закінчення ним вузу чи іншої форми спеціального навчання минуло близько 14 років, а також, коли атестацією чи іншою перевіркою встановлено, що у фахівця відсутні знання й уміння, необхідні для повноцінного виконання професійної діяльності.
7. Дослідженням доведено, що вищі навчальні заклади й установи післядипломної освіти можуть здійснювати свою діяльність як суб'єкти управління в таких напрямках, як спеціалізація, клінічна ординатура,
підвищення кваліфікації (довгострокове, короткострокове і курсове) і перепідготовка кадрів (одержання нової професії).
Найактуальнішими, для подальшої розробки напрямками післядипломної освіти є підвищення кваліфікації (курсове) і перепідготовка кадрів (перенавчання в рамках професії та одержання нової). Соціологічні дослідження і експертні оцінки свідчать про те, що ці напрямки в умовах ринкових відносин, дають змогу найповніше задовольнити потребу у висококваліфікованих, конкурентноздатних кадрах і одночасно реалізувати функцію соціального захисту фахівців.
8. Аналіз спеціальної літератури і соціально-педагогічний моніторинг, дозволили констатувати, що навчальний процес у закладах післядипломної фізкультурної освіти традиційно здійснюється у таких організаційних формах як лекційні заняття, стажування і контрольні заходи. Результати нашого дослідження свідчать про необхідність перенесення акценту побудови навчального процесу у бік актуалізації особистісного моменту в післядипломній підготовці фахівців. Тому, дуже важливим є впровадження в навчальний процес альтернативних форм: виконання індивідуальних завдань і самоосвіти.
Основними методами навчальних занять у системі післядипломної фізкультурної освіти є: лекції, семінари-дискусії, науково-методичні і науково-практичні конференції. Разом з тим, сучасні вимоги диктують необхідність широкої розробки і впровадження нетрадиційних методів проведення навчальних занять. Це ділові ігри, аналіз професійних ситуацій, індивідуальні консультації, виїзні заняття.
9. Розроблено структурно-функціональну модель системи післядипломної фізкультурної освіти в Україні, яка містить в собі шість рівнів управління, адаптованих до нових соціально-економічних умов:
-
перший рівень - управління на рівні держави;
-
другий рівень - управління на рівні регіону;
-
третій рівень - управління на рівні галузі;
- четвертий рівень – управління на рівні організації, закладу, установи післядипломної фізкультурної освіти незалежно від форм власності;
-
п'ятий рівень - управління навчальною групою;
-
шостий рівень - управління конкретним фахівцем.
Проведені дослідження виявили гостру необхідність у постійному вдосконаленні організаційного забезпечення сучасної системи вітчизняної післядипломної фізкультурної освіти. Слід вважати доцільним створення і впровадження в практику фізкультурного руху таких структур, як асоціація післядипломної освіти фізкультурних кадрів, інститут післядипломної освіти фізкультурних кадрів, лабораторії діагностики активних методів навчання
дорослих на базах вищих спеціальних навчальних закладів для підвищення якості післядипломної підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту.
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Лисенко І. Проблеми організаційно-педагогічного удосконалення післядипломної фізкультурної освіти // Фізична культура, спорт та здоров’я: Зб. наук. праць. - Харків: ХаДІК, 1997. – С. 49.
2.
Лисенко І. Деякі аспекти формування післядипломної освіти фізкультурних кадрів у нових соціально-економічних умовах в Україні // Матеріали 2-ої всеукр. наук. конф. аспірантів “Молода спортивна наука України” та наук.-практ. семінару “Особливості підготовки фахівців з фізичної реабілітації” (11-13 березня 1998 року, м. Львів). Ч. 1.- Львів: ЛДІФК, 1998.- С. 73-76.
3.
Лисенко І. Післядипломна фізкультурна освіта: концепція і її розвиток у закордонних країнах // Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. в галузі фізична культура і спорт. Вип. 4. – Львів: ЛДІФК, 2000.- С. 98-100
4.
Лисенко І. Побудова системи післядипломної освіти фізкультурних кадрів: постановка проблеми // Теорія і методика фізичного виховання і спорту – 2000.- № 1.- С. 107-110.
5.
Верзилина Н.А., Лысенко И.А. Организационные аспекты последипломного образования специалистов по физическому воспитанию и спорту // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. трудов кафедр физического воспитания художественного профиля Украины и России. - Харьков: ХХПИ, 1997.- № 3. – С. 11-13.
6.
Верзилина Н.А., Лысенко И.А. Экспертная оценка организационного обеспечения системы последипломного образования специалистов физического воспитания и спорта // Фізичне виховання студентів творчих фахів: Зб. наук. праць кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів художнього профілю України і Росії – Харків: ХХПІ, – 1997. - № 6. – С. 12-13.
7.
Верзилина Н.А., Лысенко И.А. Организационно- педагогические аспекты инноваций в системе непрерывного образования физкультурных кадров в Украине // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського державного університету ім. Лесі Українки – Луцьк, 1999- С.126-130.
8.
Verzilina N., Lysenko I. Basic organization and research metods of postgraduate studies system for speacialists of physical education and sport in Ukraine // The Modern Olympic Sports. International Scientific Congress – Kiev: International Financial Agency Ltd, 1997. – Р. 23;
9.
Верзіліна Н.О., Лисенко І.А. Соціально-педагогічні аспекти оптимізації системи підготовки та перепідготовки фахівців у сфері фізичної культури // Матеріали всеукр. наук. конф., присвяченої 40-річчю факультету фізичного виховання ТДПІ “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” – Київ-Тернопіль, 1997. – С. 213-214.
10.
Верзилина Н., Лысенко И. Некоторые подходы к формированию последипломного физкультурного образования как ступени непрерывного физкультурного образования // Тезисы докл. на междунар. конгрессе “Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы” (Москва, 24-28 мая 1998 г.). Т. 2. – М., 1998. – С. 476-477.
11.
Верзилина Н., Лысенко И. Концептуальные подходы к формированию последипломного физкультурного образования// Тези доп. на IY міжнар. наук. конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров”я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, Україна, 16-19 травня, 2000 р.) – К., 2000 – С. 465
12.
Верзилина Н.А., Лысенко И.А. Пути формирования концептуальной модели последипломного физкультурного образования// Біосоціокультурні та педагогічні аспекти ФВ і С: Матеріали всеукр. конф. –Суми: Ред.–вид. відділ СДПУ ім. А.С. Макаренка, 2000.- С. 43-48.
.
АННОТАЦІЇ
Лисенко Ірина Анатоліївна. Соціально-педагогічні аспекти організації післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2001.
На підставі результатів дослідження встановлено, що в сучасних умовах розвитку фізкультурного руху саме інноваційні процеси у системі післядипломної фізкультурної освіти стануть рушійною силою, яка визначить стратегічне майбутнє галузі. У цьому зв'язку процес розв'язання кадрової проблеми в галузі "Фізична культура і спорт" повинен узгоджуватись з використанням конкретних технологій навчального процесу післядипломної освіти і перетворення наявних ресурсів.
Для того, щоб перейти на якісні показники розвитку фізкультурного руху в Україні, за результатами дисертаційного дослідження, необхідно сформувати адекватну сучасним тенденціям систему післядипломної фізкультурної освіти.
Будувати таку систему доцільно з урахуванням розробленої нами організаційної моделі післядипломної освіти фізкультурних кадрів, виділених і класифікованих груп факторів-причин необхідності навчання дипломованих
фахівців, а також мотиваційної структури, що лежить в зазначеній моделі післядипломної фізкультурної освіти і стажу роботи слухачів.
З позиції системного підходу в роботі обґрунтовано шляхи формування і розвитку організаційних компонентів післядипломної фізкультурної освіти, а також використання технологій управління навчальним процесом, визначено зовнішні і внутрішні умови, що впливають на ефективність діяльності системи післядипломної фізкультурної освіти.
Ключові слова: структурно-функціональна модель, організаційні форми і методи занять, андрагогіка, фактори-причини, післядипломна освіта: підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів, спеціалізація, стажування, клінічна ординатура.
ЛЫСЕНКО Ирина Анатольевна. Социально-педагогические аспекты организации последипломного образования специалистов по физическому воспитанию и спорту. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2001.
Диссертация посвящена теоретической разработке и научному обоснованию эффективности внедрения прогностической модели организации системы последипломного образования специалистов с учетом современных условий функционирования физкультурного движения в Украине. Проведенный анализ литературы свидетельствует о том, что динамический процесс общественного развития во всех странах тесно связан с быстрым изменением параметров национальных систем образования, возникновением новых концептуальных подходов к организации, содержанию и методам обучения, с его возросшей технологической оснащенностью. Одной из общемировых тенденций стало постепенное развитие концепции последипломного физкультурного образования и попытки ее практического осуществления.
Вместе с тем, данную концепцию отличает неопределенность в понятийно-терминологическом отношении. В различных странах используются такие термины, как “перманентное”, “продолженное”, “возобновляемое”, “пожизненное” образование. Эта неопределенность свидетельствует о том, что пока еще не сложился единый общепризнанный теоретический подход к определению понятия последипломного физкультурного образования и системы мер по его осуществлению.
Основываясь на результатах исследования, можно утверждать, что в современных условиях развития физкультурного движения именно инновационные процессы в системе последипломного физкультурного образования станут движущей силой, которая определит стратегическое будущее отрасли. В этой связи процесс решения кадровой проблемы в отрасли "Физическая культура и спорт" должен быть увязан с использованием конкретных технологий учебного процесса последипломного образования и преобразования имеющихся ресурсов.
В работе классифицированы выявленные факторы-причины потребности в последипломном образовании различных категорий работников физического воспитания и спорта. Данная классификация включает в себя пять основных групп факторов-причин: профессиональные; материальные; адаптивные; моральные; социально-педагогические.
Сравнительный анализ определил, что первостепенную значимость для всех категорий специалистов имеют группы профессиональных и адаптивных факторов-причин.
Установлено, что организация последипломного физкультурного образования крайне необходима на отдельных стадиях профессионального становления кадров. Как правило, она требуется: когда специалист поступает на работу не менее чем через 5 лет после получения образования; когда работника физического воспитания и спорта назначают на новую должность или переводят на новую работу по истечении 14 лет трудовой деятельности без пополнения профессиональных знаний, а также когда аттестацией или другой проверкой установлено, что у специалиста с трудовым стажем от 15 – 24 до 25 – 45 лет отсутствуют профессиональные знания и умения для эффективного выполнения им профессиональной деятельности.
Для того, чтобы перейти на качественные показатели развития физкультурного движения в Украине, по результатам диссертационного исследования, необходимо сформировать адекватную современным тенденциям систему последипломного физкультурного образования. Строить такую систему целесообразно с учетом разработанной нами организационной модели последипломного образования физкультурных кадров, выделенных и классифицированных групп факторов-причин необходимости обучения дипломированных специалистов, а также мотивационной структуры, лежащей в основе разработанной модели, и стажа работы слушателей.
Центральное место в структурно-функциональной модели последипломного физкультурного образования должен занимать Институт последипломного образования физкультурных кадров Украины, который функционировал бы на базе высшего учебного заведения и включал все его
структурные компоненты. Основной целью данного института должно быть предоставление разнообразных образовательных услуг в сфере “Физическая культура и спорт” квалифицированным работникам и широким массам населения.
Внедрение в практику разработанной нами прогностической модели может быть обеспечено при соблюдении следующих организационно-педагогических условий: разработки соответствующей нормативно-правовой базы; координации деятельности органов управления физкультурным движением, органов управления образованием и учебных заведений в процессе создания системы последипломного физкультурного образования; разработки образовательных стандартов и программ всех уровней и направлений; организации активной обучающей среды, внедрения современных педагогических технологий образования взрослых, а также развития сети специализированных учреждений последипломного физкультурного образования.
С позиции системного подхода обоснованы пути формирования и развития организационных компонентов последипломного физкультурного образования, а также использования технологий управления учебным процессом, определены внешние и внутренние условия, влияющие на эффективность деятельности последипломного физкультурного образования.
Ключевые слова: структурно-функциональная модель, организационные формы и методы занятий, андрагогика, факторы-причины, последипломное образование: повышение квалификации, переподготовка кадров, специализация, стажировка, клиническая ординатура.
Lysenko I. Socio-pedagogical aspects of organizing post-diploma education of specialists in physical and sport. Manuscript.
Dissertation for obtaining the degree of Candidate of Science in physical education and sport in speciality 24.00.02 – Physical culture, physical education of different groups of population. National
