АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПОКРОЄВА ЛЮБОВ ДЕНИСІВНА

УДК 373.21

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ ДОШКІЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ

13.00.08 - дошкільна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному

університету ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Гавриш Ірина Володимирівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, доцент

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини, ректор;

- кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Кулачківська Світлана Євгеніївна, Інститут психології АПН України, зав. лабораторією психології дошкільника

Провідна установа - Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, кафедра теорії та методики дошкільної освіти (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 17 квітня 2001 р. о 14 годи. На засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 16 березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Гуманістична парадигма сучасної освіти передбачає гарантії держави щодо забезпечення прав особистості в нових соціальних умовах, сприяння її успішній соціалізації. Дошкільний вік у цьому зв’язку має особливе значення. Річ у тім, що переважна більшість сучасних родин не має достатньої педагогічної та психологічної підготовки щодо виховання своїх дітей. Дошкільний заклад є своєрідним посередником між сім’єю та оточуючим світом, забезпечує основу особистісної культури дитини. Зважаючи на це, збереження та розвиток суспільної дошкільної освіти є завданням державної ваги.

Соціально-політичні зміни в Україні, що відбуваються з початку 90-х років, кризові ситуації в усіх сферах життєдіяльності нашого суспільства не обминули й систему освіти. Свідченням її глибокої структурної й концептуально-змістовної кризи є невідповідність організаційних форм, змісту та діяльності суспільним потребам і вимогам. Усе це повною мірою стосується й суспільного дошкільного виховання - першої ланки в системі неперервної освіти.

Починаючи з 1991 р., спостерігається неухильне скорочення кількості дошкільних закладів і відповідно числа вихованців у них. Якщо в 1990 р. суспільним дошкільним вихованням в Україні було охоплено 57% дітей, то в 1998 - близько 40%. Зокрема, у Харківській області мережа дошкільних закладів у порівнянні з 1990 р. скоротилася більш ніж на 40%, а кількість дітей у них - на 51,5%. Особливого деструктивного впливу зазнала мережа відомчих дошкільних закладів, що скоротилася майже в шість разів. Аналогічні процеси відбуваються і в інших регіонах України.

Разом із скороченням мережі дошкільних закладів у суспільній дошкільній освіті відбуваються інші негативні процеси: занепад матеріально-технічної бази, руйнування системи збалансованого харчування дітей, розпад системи виховання дітей раннього віку. Так, з 1996 р. в м. Харкові не плануються й не здійснюються бюджетні витрати на придбання інвентарю та устаткування, навчальних посібників, проведення капітального ремонту в дошкільних закладах. Неодноразове скорочення ставок у штатних розкладах призвело до вивільнення значної кількості персоналу, а також до навантаження співробітників нижче від встановлених норм.

Наведені дані підтверджують, що суспільна дошкільна освіта перебуває в глибокому кризовому стані. Аналіз соціально-економічних, політичних і організаційно-педагогічних процесів, що спричинили кризову ситуацію в освіті, дозволив конкретизувати протиріччя, невирішення яких виводить суспільну дошкільну освіту в Україні на межу існування, у вигляді взаємопов'язаних суперечностей:

- між суспільним визнанням особливого значення дошкільного віку для формування особистості та необов’язковістю дошкільної освіти в Україні;

- між гарантуванням державою безоплатності та доступності дошкільної освіти та її недостатнім бюджетним фінансуванням;

- між існуючими організаційно-педагогічними умовами діяльності дошкільних закладів і соціальним замовленням на дошкільну освіту, що суттєво змінилося;

- між необхідністю введення нових освітніх послуг у дошкільних закладах та браком відповідних фахівців належної кваліфікації.

Нагальна потреба розв’язання зазначених суперечностей обумовлює пошук відповідних засобів як на теоретичному, так і на практичному рівнях.

Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) визначає основні стратегічні завдання реформування дошкільної ланки: створення належних соціально-економічних і морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання; зміцнення здоров'я дітей; піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання; подальший розвиток мережі дошкільних виховних закладів, оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання.

Серед шляхів вирішення цих завдань програмою зокрема передбачено: комплексне вивчення проблем родинного й суспільного виховання в сучас-них умовах; створення оптимальних науково-методичних, організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних, естетичних умов функціонування дошкільних виховних закладів різних типів і профілів тощо.

Розпочато роботу щодо створення Закону України “Про дошкільну освіту та виховання”.

На теоретико-методологічному рівні інтенсивно досліджуються проблеми оновлення змісту дошкільної освіти. Спільною для багатьох науковців стала думка про необхідність здійснення навчання й виховання дітей на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки ( Л.В. Артемова, І.Д.Бех, А.М.Богуш, Б.С.Кобзар, О.Л.Кононко, В.Г. Кузь, С.Є.Кулачківська, 3.П. Плохій, С.І Подмазін, Т.І. Поніманська, О.В.Проскура, О.Я.Савченко, К. І Чорна та ін.).

Разом з науковцями активний творчий пошук шляхів подолання кризи в дошкільній галузі здійснюють і педагогічні колективи дошкільних закладів. Проте інновації, що впроваджуються в практику їх роботи, спрямовані переважно на вдосконалення змісту, форм і методів навчання й виховання дітей.

Невизначеність організаційно-педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів у новій соціально-економічній ситуації в Україні й недостатнє теоретичне опрацювання цієї проблеми обумовили вибір теми дослідження - "Організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання ХДПУ імені Г.С.Сковороди, що виконується за проблемою "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах" (Р К № 1-20 0199 U 004104).

Об'єкт дослідження - процес діяльності й розвитку суспільної дошкільної освіти як першої ланки в системі неперервної освіти.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів в Україні.

Мета дослідження – визначити напрями реформування суспільної дошкільної освіти, виявити організаційно-педагогічні умови функціонування дошкільних закладів, які б забезпечували усталеність та ефективність їх діяльності та відповідали потребам суспільства на сучасному етапі його розвитку .

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ефективність функціонування сучасних дошкільних закладів в Україні забезпечать такі організаційно-педагогічні умови:

- варіативність типів і видів дошкільних закладів;

- гнучкий режим їх роботи;

- створення педагогічно доцільного розвивального середовища;

- формування дитячих груп за функціональним призначенням;

- запровадження додаткових послуг;

- залучення кваліфікованих фахівців для надання додаткових послуг.

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1) проаналізувати стан суспільної дошкільної освіти й основні тенденції функціонування сучасних дошкільних закладів України;

2) визначити та обґрунтувати напрями реформування суспільної дошкільної освіти;

3) виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів;

4) розробити критерії та показники ефективності функціонування сучасних дошкільних закладів.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні загальнонаукові принципи системності, історизму, які застосовано до розкриття проблеми становлення й розвитку суспільної дошкільної освіти; концепція прогнозування І. В. Бестужева-Лади і Б. С. Гершунського; комплексний підхід як загальнонауковий орієнтир теоретико-практичного пошуку.

Для вирішення поставлених завдань, перевірки висунутої гіпотези використано такі методи дослідження:

теоретичні: метод аналізу наукових джерел з проблеми дослідження; метод системно-структурного й порівняльно-історичного аналізу при виявленні особливостей історичного та сучасного розвитку суспільної дошкільної освіти; метод контент-аналізу нормативних і звітних документів; прогностичні методи; аналіз і синтез результатів експерименту;

емпіричні: педагогічне спостереження (аналіз педагогічного досвіду); усне та письмове опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування); методи соціометрії, статистики, морфологічного аналізу отриманих даних.

Експериментальна база дослідження. З метою виконання завдань дослідження та обґрунтування доцільності запропонованих підходів було досліджено закономірності й тенденції процесів і змін, що відбувалися в суспільній дошкільній освіті м.Харкова протягом 1990-1999 років.

Для перевірки виявлених організаційно-педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів проведено формуючий експеримент у комунальних дошкільних закладах №№ 70, 103, 119, приватній установі "Старт-школа", приватному дошкільному закладі "Зліт", відомчому дошкільному закладі № 221 виробничого об’єднання "Харківський завод електроапаратури".

Дослідження проводилось протягом 1994-2000 років і пройшло три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1994-1996 роки) вивчено теоретичні аспекти досліджуваної проблеми, відбулося її осмислення, сформульовано гіпотезу; зроблено ретроспективний аналіз становлення й розвитку суспільного дошкільного виховання; розроблено програму й методику дослідження. На другому етапі (1996-1999 роки) здійснено аналіз кількісних показників у діяльності суспільної дошкільної освіти м.Харкова за період 1991-1999 роки; встановлено причини занепаду мережі дошкільних закладів; визначено напрями реформування суспільної дошкільної освіти та виявлено організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів; проведено експериментальну апробацію основних ідей дослідження. На третьому етапі (1999-2000 роки) проаналізовано та узагальнено здобутий експериментальний матеріал і сформульовано висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено аналіз процесів, які, починаючи з 1991 року, відбуваються в суспільній дошкільній освіті України; виявлено причини, що призвели до занепаду мережі дошкільних закладів; визначено та обґрунтовано напрями реформування суспільної дошкільної освіти; виявлено організаційно-педагогічні умови ефективного функціонування сучасних дошкільних закладів.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні стану й основних тенденцій розвитку сучасної дошкільної освіти в Україні та за кордоном, систематизації підходів до реформування суспільної дошкільної освіти, обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів у новій соціально-економічній ситуації, розробці критеріїв та показників ефективності їхньої діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть безпосередньо застосовуватися органами управління освіти й керівниками дошкільних закладів для реформування існуючих або створення нових моделей дошкільних закладів. Основні ідеї та висновки дослідження доцільно використати для подальшого розвитку суспільної дошкільної освіти в Україні.

Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні основних ідей досліджуваної проблеми, розробці комплексних підходів до реформування суспільної дошкільної освіти; визначенні, обґрунтуванні та апробації організаційно-педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів.

Вірогідність отриманих даних і результатів дослідження забезпечується всебічним теоретичним аналізом накопичених наукою та практикою матеріалів, єдністю теоретичного та експериментального дослідження, комплексним застосуванням методів дослідження, адекватних його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, повнотою і статистичною значущістю результатів дослідження.

На захист виносяться:

- напрями реформування суспільної дошкільної освіти в Україні;

- результати дослідно-експериментальної роботи щодо створення організаційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів;

- критерії та показники ефективності функціонування сучасних дошкільних закладів.

Апробація результатів дослідження. Про основні положення дисертації доповідалося на обласних і міських науково-практичних конференціях і семінарах (Харків - 1996, 1997, 1998, 2000 р.р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності" (Київ - 1998 р.) та на семінарі "Шляхи оптимізації діяльності органів управління освіти щодо забезпечення функціонування дошкільних виховних закладів у сучасних умовах" (Харків – 1999 р.), проведеному спільно Київським і Харківським міськими управліннями освіти.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 10 одноосібних публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (246 джерел), додатків. Повний обсяг дисертації - 196 сторінок машинописного тесту, з них 158 сторінок основного тексту. У роботі вміщено 21 таблицю, 19 рисунків (у тому числі 6 діаграм, 3 графіки) та 14 додатків на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми і вибір теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання дослідження, дано характеристику використаних методів, визначено етапи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, сформу-льовано основні положення, що виносяться на захист, а також подано відо-мості про апробацію результатів дослідження й особистий внесок автора.

У першому розділі "Тенденції та особливості розвитку суспільної дошкільної освіти в Україні" на підставі аналізу наукових та інформаційних джерел, а також власних спостережень здійснено аналіз ситуації, що склалася в організації суспільної дошкільної освіти в Україні, і доведено, що вона перебуває в кризовому стані. Показниками кризи є різке скорочення, починаючи з 1991 року, мережі дошкільних закладів і відповідно числа вихованців у них. Поряд із занепадом мережі дошкільних закладів відбуваються й інші негативні процеси, що призвели до погіршення матеріально-технічної бази дошкільних закладів, зубожіння їх співробітників, зруйнування системи збалансованого харчування дітей та ін.

Кризовий стан суспільної дошкільної освіти обумовлюють зовнішні (політичні, соціально-економічні) та внутрішні (організаційно-педагогічні) фактори, які в умовах нестабільності соціально-економічного середовища в сучасній Україні здатні викликати деструктивні зміни в дошкільній ланці.

Найбільш суттєво вплинули на стан дошкільної освіти в Україні економічні фактори, серед яких передусім необхідно назвати скорочення обсягу державного фінансування освіти (від 7-8 % національного доходу за радянських часів до 1-3% в наші часи). Кризу дошкільної освіти значною мірою посилюють відсутність належної нормативно-правової бази, зокрема, суперечливість окремих законів і підзаконних актів, невизначеність на законодавчому рівні віку для надання обов'язкової дошкільної освіти кожній дитині.

Суттєвим соціальним фактором, що вплинув на стан дошкільної освіти, є різке падіння життєвого рівня переважної більшості населення. Зниження прибутків багатьох сімей призвело до різкого погіршення загальної демографічної ситуації (протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається зниження народжуваності), а також до неспроможності батьків сплачувати за перебування дітей у дошкільному закладі. У той же час в останні роки з'явився прошарок заможних і багатих людей, а з ним виник попит на нові освітні послуги, у тому числі в дитячих дошкільних закладах. Так, якщо раніше головним призначенням дитячого садка батьки вважали догляд за дітьми протягом їхнього робочого дня та підготовку дітей до навчання в школі, то тепер заможну родину цікавить якість освітнього процесу, харчування, фізичний та психічний розвиток дітей. Серед батьківської громадськості існує також попит на різний термін та режим роботи дошкільних закладів.

Отже, можна відзначити, що внаслідок розшарування суспільства виникло нове соціальне замовлення на дошкільну освіту. Відмітимо, що в педагогічній прогностиці зміна соціального замовлення на освітні послуги вважається необхідною умовою реформування системи освіти згідно з новими запитами окремих соціальних прошарків, груп і класів. Аналіз відповідності соціального попиту на дошкільну освіту й здатності суспільної дошкільної освіти його задовольнити дав підстави для висновку, що пошук шляхів оновлення організаційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів є в Україні актуальною педагогічною проблемою.

Аналіз у сфері освіти неможливий без звернення до її історії. Здійснений нами ретроспективний аналіз показав, що ідея цілеспрямованого педагогічного впливу на дітей раннього та дошкільного віку виникла з давніх часів. Найбільш сприятливі умови для розвитку суспільного дошкільного виховання створювалися в тих країнах, де на це була спрямована державна політика: Радянський Союз, колишні країни соціаліс-тичного табору, у яких на утримання дошкільних закладів виділялися значні бюджетні кошти; створювалася нормативна база, що забезпечувала надійність функціонування суспільного дошкільного виховання як першої ланки в системі освіти, доступність і затребуваність дошкільного закладу.

В аспекті нашого дослідження становить інтерес організація суспільного дошкільного виховання за кордоном. Головне призначення дошкільних закладів у високорозвинених зарубіжних країнах (Велика Британія, Німеччина, США, Фінляндія, Франція) - підготовка дітей до шкільного навчання. Основними проблемами наступності між дошкільним закладом і початковою школою вважаються своєчасне усунення психо-фізичних недоліків у розвитку дітей і подолання організаційно-педагогічних бар’єрів, що виникають у першому класі. Тому на дитячий садок поклада-ється завдання не тільки підготувати дитину до оволодіння навичками рахунку, читання, письма, а й дати дітям рівні стартові можливості в шкільному навчанні. Слід відзначити, що за кордоном поширене спільне утримання дитячих садків державою, громадськими організаціями та батьками, а також розвинена мережа приватних дошкільних закладів.

В Україні відбуваються наукові пошуки щодо оновлення дошкільної освіти. Головними здобутками можна назвати такі: створення проекту Кон-цепції дошкільного виховання в Україні (науковий керівник Л.В. Артемова); розробка сучасної стратегії виховання дошкільників, що міститься у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні (науковий керівник О.Л. Кононко); концептуальні підходи до розвитку суспільної дошкільної освіти авторів С.Є. Кулачківської, А.П. Бурової, О.М. Долинної, К.І. Стрюк. Суттєвим кроком у оновленні змісту дошкільної освіти стала розробка Програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" (науковий керівник 3. П. Плохій, перше і друге видання), а також Програми виховання й навчання дітей дошкільного віку "Дитина" (науковий керівник О.В.Проскура). Наукові програмно-концептуальні підходи досить чітко окреслюють загальні засади стратегії розвитку дошкільної освіти в Україні. Що стосується оновлення організаційно-педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів, то вони поки що представлені лише окремими пропозиціями.

У розділі розкриваються концептуальні засади та напрями реформування дошкільної ланки в Україні. Основною інтегруючою, системоутворюючою ідеєю концептуальних підходів є забезпечення кожній дитині можливостей для обовязкового отримання дошкільної освіти. Основними напрямами реформування суспільної дошкільної освіти визначено: створення нормативно-правової бази дошкільної освіти; перетворення системи фінансування дошкільної галузі; оновлення змісту та технологічного забезпечення дошкільної освіти; удосконалення системи підготовки педагогічних кадрів; запровадження нових організаційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів.

Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів, що визначені гіпотезою дослідження: варіативність типів і видів дошкільних закладів, гнучкий режим їх роботи, створення педагогічно доцільного розвивального середовища, формування дитячих груп за функціональним призначенням, запровадження додаткових послуг, залучення кваліфікованих фахівців для надання додаткових послуг. Запропоновані організаційно-педагогічні умови спрямовано на збереження певних функцій, які виконують дошкільні заклади: соціальної, оздоровчої, освітньої, культурно-розважальної, просвітницької. Зважаючи на функціональну спрямованість змісту діяльності дошкільного закладу, виховання й навчання дитини в ньому є однією з необхідних умов успішного проходження дошкільного періоду. Тому необхідним уявляється надання кожній родині можливості вибору оптимальної та зручної форми дошкільної освіти для своєї дитини.

У другому розділі "Експериментальна апробація організаційно-педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів" обґрунтовано загальну методику дослідження. З метою виконання завдань дослідження відстежено тенденції змін, що мали місце в суспільній дошкільній освіті м. Харкова протягом 1990-1999 років. Отримана динаміка кількісних змін дала можливість виявити, що з 1991 року відбувається неплановий, нерегульований і безсистемний процес скорочення мережі дошкільних закладів. Певні заходи, що вживалися з метою збереження останньої (передача відомчих дошкільних закладів у комунальну мережу, понаднормативне підвищення наповнюваності груп, заповнення вільних місць за рахунок переводу дітей із закритих дошкільних закладів), не були ефективними й не дали результатів, що підтверджується діаграмою (рис.1).

Рис.1 Динаміка кількості комунальних і відомчих дошкільних закладів м.Харкова

З’ясовано, що основною причиною скорочення дошкільної мережі було приведення її у відповідність до виділених бюджетних асигнувань, які за своїм обсягом не могли забезпечити функціонування існуючої мережі дошкільних закладів. З метою зниження витрат на утримання дошкільних закладів було неодноразово здійснено скорочення штатів у дошкільних закладах, що призвело до вивільнення значної кількості персоналу та скорочення навантаження дошкільних працівників.

З метою виявлення інших причин, що спричиняли деструктивні зміни в мережі дошкільних закладів, вивчено та проаналізовано попит населення на послуги дошкільних закладів, для чого використано матеріали дослідження, яке проводилося в м. Харкові в 1997 р. Східноукраїнським фондом соціальних досліджень, за проектом Тасіs, а також власні дані, що отримані шляхом опитування 466 батьків. Результати показали, що тільки 27% батьків були задоволені якістю харчування дітей у дошкільних закладах, більше ніж 50% бажали зменшення терміну роботи дошкільного закладу, біля 20% негативно ставилися взагалі до комунальних дошкільних закладів, стільки ж були зацікавлені в додаткових послугах дошкільного закладу, а майже 15% родин після закриття дошкільного закладу залишали свою дитину вдома. Отже, занепад дошкільної мережі спричинений не тільки впливом негативних економічних факторів, а й незадоволенням частини батьків існуючими організаційно-педагогічними умовами функціонування дошкільних закладів.

Скорочення мережі дошкільних закладів призвело до значного зменшення контингенту вихованців дошкільних закладів (діаграма на рис.2).

Рис. 2 Динаміка кількості дітей у дошкільних закладах м. Харкова.

Результати дослідження дають підстави для висновку, що суспільна дошкільна освіта в м.Харкові перебуває в кризовому стані, та підтверджують необхідність її комплексного реформування. Ураховуючи, що соціально-економічна ситуація в інших великих містах є подібною, результати дослідження можна вважати типовими для України.

У процесі дослідження апробовано організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів.

Варіативність видів і типів дошкільних закладів. У ситуації необов’язковості дошкільної освіти попит на неї з боку родин значною мірою забезпечується різноманітністю спрямувань змісту діяльності дошкільних закладів, тобто варіативністю їх типів і видів. Ураховуючи це, за експериментальні були обрані різні види ( дитячі ясла, дитячий садок, дитячі ясла- садок, навчально-виховні комплекси “школа - дитячий садок”) освітніх закладів для дітей дошкільного віку. Найперспективнішим видом освітніх закладів для надання дошкільної освіти є навчально-виховний комплекс “школа-дитячий садок”. Особливості цього закладу розкрито в дисертації.

Вивчення попиту батьків дало можливість визначити й експериментально перевірити чотири типи дошкільних закладів (комплекс-ної дошкільної освіти, профільні, оздоровчі, освітньо-компенсуючі). На базі дошкільного закладу № 103 було створено заклад комплексної дошкільної освіти - Центр фізичного і психічного розвитку дитини, головними напрям-ками роботи якого стали фізкультурно-оздоровчий, гуманітарно-розвиваль-ний і художньо-естетичний. Основним завданням діяльності закладу такого типу є забезпечення дошкільної освіти за інваріантною частиною державних навчальних програм, а згодом і за обсягом, що визначений державним стандартом (Базовим компонентом дошкільної освіти).

Профільний дошкільний заклад відрізняється від закладу комплексної дошкільної освіти поглибленим змістом навчально-виховної роботи за певним спрямуванням. Так, дошкільний заклад №_70 було перетворено у профільний дошкільний заклад гуманітарно-естетичного спрямування, що відповідало бажанню більшості батьків на ранньому етапі розвивати художні здібності дітей, а також особливостям навколишнього середовища (поруч містяться дитяча художня школа, дитячий Палац культури, спеціалізована середня загальноосвітня школа з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу). За одержаними нами даними 42% випускників 1999 року цього закладу продовжили освіту за профілем.

Широким попитом серед батьків користуються освітньо-компенсуючі заклади, основним завданням яких є коригування незначних психофізичних вад дітей у процесі їх навчання та виховання. Аналіз роботи дошкільних закладів освітньо-компенсуючого типу (№№ 12, 33, 160, 182, 222, 240, 288 та інших) показав, що поєднання виховання і навчання дітей з коригувальною роботою, яку здійснюють відповідні фахівці (логопеди, дефектологи, сурдо-, тифлопедагоги), сприяє усуненню або послабленню вад, і має велике значення для подальшого навчання дітей у школі. Мережу таких закладів слід розширювати з метою максимального охоплення дітей, що потребують спеціального медико-педагогічного впливу.

Основним напрямом навчально-виховної роботи оздоровчих дошкільних закладів є зміцнення здоров’я тих дітей, які мають хронічні захворювання. Особливістю цих закладів є наявність відповідних умов для лікування, оздоровлення, загартування дітей, а також, крім педагогів, фахівців-медиків. Ці заклади мають забезпечити індивідуальний підхід у навчанні й вихованні з урахуванням стану здоров’я кожної дитини, тому потребують значно меншої кількості дітей у групах. Прикладом успішної діяльності закладів оздоровчого типу можуть слугувати дошкільні заклади №№ 74, 106, 450 м. Харкова.

Гнучкий режим роботи дошкільних закладів. Ефективність гнучкого режиму роботи було доведено на моделі приватного дошкільного закладу з короткочасним перебуванням дітей “Зліт". Цей заклад є прийнятною формою навчання й виховання дітей, які за станом здоров’я не можуть перебувати в дошкільному закладі повний день. Експериментом доведено, що з метою залучення в дошкільний заклад дітей, чиї батьки не працюють або зайняті ненормований (неповний) робочий день, треба створювати в дошкільних закладах групи різної тривалості роботи (ранкові, денні, вечірні, неповного дня, повного дня, чергові, нічні, цілодобові). Відповідно до попиту батьків у дошкільних закладах №№ 103, 119, 221 було відкрито групи з різною тривалістю роботи: 3, 6, 8-9, 14, 24 години. Це дало можливість урахувати час зайнятості батьків, задовольнити їх інтереси, а головне –залучити дітей до організованої підготовки до шкільного навчання.

Створення педагогічно доцільного розвивального середовища, як показав експеримент, є необхідною умовою оновлення організаційних форм, змісту й методів, а також підвищення якості навчально-виховної роботи з дітьми. У дошкільних закладах №№ 70, 103, 119, 221 було обладнано розвиваючі та спортивно-оздоровчі комплекси, що сприяло організації змістовної та різноманітної діяльності, створило можливості для реалізації особистісно зорієнтованого підходу в навчально-виховному процесі. Створені умови суттєво вплинули на ефективність навчально-виховної роботи: завдяки їм було здійснено перехід від інформаційно-пояснювальних до діяльнісно-розвивальних технологій, збагачено організаційно-змістовну роботу дошкільних закладів.

Формування дитячих груп за функціональним призначенням. Необхідність цієї умови тісно пов’язана із запровадженням гнучкого режиму роботи дошкільних закладів. Відповідно до попиту батьків у дошкільних закладах №№_119, 221, “Зліт”, НВК “Старт-школа” було створено різновікові групи певного функціонального призначення: освітньо-розвивальні, оздоровчі, розважально-дозвільні. Це сприяло створенню кращих можливостей для врахування стану здоров’я та здібностей кожної дитини, підвищенню комфортності для дітей та зручності для їхніх батьків.

Запровадження додаткових послуг. Ураховуючи появу попиту на додаткові послуги (навчання дітей іноземної мови, образотворчої діяльності, читання та письма, плавання тощо) було розроблено класифікацію цих послуг (освітні, оздоровчі, медичні, обслуговуючі, розважальні), визначено обсяг, зміст та форми навчально-виховної роботи з дітьми на певний термін перебування їх у дошкільному закладі. У дошкільних закладах №№ 70, 103, 119, 221 було запроваджено додаткові платні послуги, що сприяло задоволенню нового попиту з боку батьків, збільшенню контингенту вихованців, а також підвищенню показників рівня їх психічного розвитку.

Унаслідок педагогічного експерименту було виявлено необхідність надання кожній дитині під час перебування її в дошкільному закладі такого набору послуг, який забезпечить навчально-виховний мінімум та фізіологічні потреби дитини в певний відрізок доби. Орієнтовний набір послуг дошкільного закладу залежно від часу і терміну перебування дитини подано в дисертації. Цей набір послуг повинен бути єдиним, гарантованим і безоплатним у всіх дошкільних закладах. Решта послуг має обиратися й оплачуватися батьками. Змішане фінансування забезпечить можливість для функціонування дошкільних закладів у ситуації бюджетної неспроможності, а також стимулюватиме запровадження додаткових послуг для дітей .

Залучення кваліфікованих фахівців для надання додаткових послуг. Як показав експеримент, для якісного забезпечення додаткових послуг потрібні кваліфіковані фахівці. До штатних розкладів у дошкільних закладах №№ 70, 103, 119, 221 було введено додатково інструктора з фізичного виховання, учителя іноземної мови, хореографа, психолога, методиста з образотворчої діяльності, що дозволило суттєво змінити організацію навчальної роботи (запровадити проведення занять з дітьми у підгрупах), інтегрувати навчаль-ний матеріал, уникати перевантажень дітей. Разом з тим, виникли проблеми: перша пов’язана з відсутністю фахівців з визначених напрямків, які б воло-діли методикою роботи з дітьми дошкільного віку, а друга полягає у невиз-наченості механізмів оплати праці за надання додаткових послуг. Названі проблеми гальмують поширення додаткових послуг у дошкільних закладах.

На основі теоретичних узагальнень та в результаті експериментальної роботи було визначено й обгрунтовано критерії ефективності функціонування сучасних дошкільних закладів. Першим критерієм є повнота використання наявних місць, показником якої є відношення середньорічної кількості дітей до кількості місць у дошкільному закладі. Значення цього критерію обрунтовується тим, що недостатня завантаженість дошкільних закладів, як правило, стає причиною для їх закриття. Другим критерієм є стан захворюваності дітей, найбільш вагомим показником чого прийнято вважати середню кількість днів на рік, що пропущені через хворобу однією дитиною. Третім критерієм є якість навчання й виховання дітей, показником чого слугує рівень їх психічного розвитку. Цей критерій повязаний з освітньою функцією дошкільного закладу, необхідністю якісної підготовки дітей до шкільного навчання. Ураховуючи те, що в новій соціально-економічній ситуації в дошкільній галузі виник певний ринок послуг, четвертим критерієм визначено рівень задоволення батьків якістю послуг, що надає дошкільний заклад дітям.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи за визначеними критеріями показав позитивні кількісні та якісні зміни у функціонуванні тих дошкільних закладів, де було запроваджено нові організаційно-педагогічні умови. Так, унаслідок контрольного експерименту встановлено, що серед-ньорічна кількість дітей у цих закладах зросла на 169 осіб, що відповідає збільшенню в середньому на 30% показника заповнення наявних місць. В той же час середньорічна кількість дітей у контрольних дошкільних закладах (ко-мунальних і відомчих) зменшилася на 129 осіб, має місце зниження показ-ника заповнення наявних місць на 16%. Важливим результатом є зниження в експериментальних дошкільних закладах рівня захворюваності дітей (на 3,2 дні); в той самий час у контрольних дошкільних закладах цей показник збільшився на 1,7 дня. Як показав порівняльний аналіз, в експериментальних дошкільних закладах значно покращилася якість навчально-виховної роботи з дітьми: на 10-20% збільшилася кількість дітей старшого дошкільного віку, які мають високий і середній рівні психічного розвитку, у той же час суттєво (на 16%) скоротилася кількість дітей з показниками низького рівня. Також має місце позитивна динаміка всіх показників стосовно задоволення батьків якістю послуг дошкільних закладів (помітне зростання рівня задоволення режимом роботи, якістю оздоровлення, харчування, навчання й виховання дітей - у середньому до 30%). У той же час зміст і якість послуг у контрольних дошкільних закладах по тих самих показниках значно менше задовольняють батьків.

Середні показники за результатами контрольного експерименту наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Результативність запроваджених організаційно-педагогічних умов

Критерії ефективності функціонування дошкільних закладів | Повнота використання наявних місць (%) | Рівень захворювано-сті дітей (днів) | Якість навчання й

виховання дітей (%) | Рівень задоволення батьків якістю послуг (%) | Дошкільні заклади | Е 1 | Е 2 | зміни | Е 1 | Е 2 |

зміни | Е 1 | Е 2 | змі-ни | Е 1 | Е 2 | зміни | Експери-ментальні | 63 | 93 | +30 | 7,6 | 4,4 | -3,2 | 40,1 | 48,9 | +8,8 | 67,8 | 90,1 | +22,3 | Контрольні | 57 | 46 | -11 | 7,0 | 8,6 | +1,6 | 39,7 | 44,9 | +5,2 | 66,7 | 76,2 | +9,5 | Е 1 - констатуючий експеримент, Е 2- контрольний експеримент

Таким чином у експериментальних дошкільних закладах за всіма критеріями отримано високі результати й позитивну динаміку, що свідчить про ефективність запропонованих організаційно-педагогічних умов.

Реформування суспільної дошкільної освіти за визначеними напрямами і запровадження нових організаційно педагогічних умов функціонування сучасних дошкільних закладів сприятиме подоланню кризового стану в цій ланці неперервної освіти та створить перспективу її сталого розвитку.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.

2.

3.

4.

5.

6. Визначено основні напрями комплексного реформування суспільної дошкільної освіти: створення єдиної нормативно-правової бази дошкільної освіти; перетворення системи фінансування дошкільної галузі; удоскона-лення системи підготовки педагогічних кадрів; оновлення змісту та техноло-гічного забезпечення дошкільної освіти; запровадження нових організа-ційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів. Реалізація цих напрямів відкриє можливості для створення нових робочих місць, сприятиме збереженню та розвитку суспільної дошкільної освіти.

7. У педагогічному експерименті апробовані організаційно-педагогічні умови, які забезпечують усталеність та ефективність функціонування дошкільних закладів у новій соціально-економічній ситуації: варіативність типів і видів дошкільних закладів, гнучкий режим їх роботи, створення педагогічно доцільного розвивального середовища, формування дитячих груп за функціональним призначенням, запровадження додаткових послуг, залучення для надання додаткових послуг кваліфікованих фахівців.

8. Визначено критерії ефективності функціонування сучасних дошкільних закладів: повнота використання наявних місць, стан захворюваності дітей, якість навчання й виховання дітей, рівень задоволення батьків якістю послуг, що надають дошкільні заклади.

9.

Перспективу розвитку теми нашого дослідження ми вбачаємо в реалізації визначених основних напрямів реформування суспільної дошкільної освіти та застосуванні апробованих організаційно-педагогічних умов функціонування дошкільних закладів у різних регіонах України.

Основний зміст дисертації відображено в таких одноосібних публікаціях:

1. Проблеми підготовки до школи шестилітніх першокласників // Початкова школа -2000.-№ 1.-С.7-9.

2. Проблеми реформування дошкільної освіти // Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Випуск 8 - Тернопіль: ТДПУ, 2000. -С. 120-122.

3. Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному закладі // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць ХДПУ. - Випуск 11- Харків: ХДПУ, 2000.-С.131-139.

4. Проблеми реформування системи дошкільної освіти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць ХДПУ. - Випуск 14- Харків: ХДПУ, 2000.-С.12-20.

5. Управління методичною роботою в умовах міста з районним поділом

// Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Київ: Правда Ярославичів, 1998.- С. 101-105.

6. Система, яку треба зберегти // Розвиток освітніх систем і технологій:

Журнал для керівників закладів освіти і органів управління освіти. - Харків: НМПЦ, 1996.-№3.-С.25-28.

7. Уроки лицензирования // Розвиток освітніх систем і технологій:

Журнал для керівників закладів освіти і органів управління освіти. - Харків: НМПЦ, 1997.-№5.-С.2-6.

8. Як розвивається освіта // Розвиток освітніх систем і технологій:

Журнал для керівників закладів освіти і органів управління освіти. - Харків: НМПЦ, 1998.-№7.-С. 13-20.

9. В центрі уваги —дитина // Розвиток освітніх систем і технологій:

Журнал для керівників закладів освіти і органів управління освіти. - Харків: НМПЦ, 1998.-№8.-С.14-18.

10. Урок у системі особистісно орієнтованого навчання. Управлінський аспект // Розвиток освітніх систем і технологій: Журнал для керівників закладів освіти і органів управління освіти. -Харків: НМПЦ, 2000.- №10.-С.12-16.

Анотація

Покроєва Л.Д. Організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.08 - дошкільна педагогіка - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2001.

У дисертації здійснено ретроспективний аналіз розвитку суспільного дошкільного виховання; викрито причини кризового стану цієї ланки неперервної освіти в Україні, який характеризується передусім різким скороченням мережі дошкільних закладів та зниженням контингенту дітей у них. Доведено, що ці причини обумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Проаналізовано сучасні наукові підходи та різний досвід стосовно реформування суспільної дошкільної освіти в Україні і за кордоном. Обрунтовано необхідність комплексного реформування суспільної дошкільної освіти в Україні, визначено напрями реформування. Виявлено, що існуючі організаційно-педагогічні умови функціонування дошкільних закладів не забезпечують їх усталеності в нових соціально-економічних умовах і не задовольняють попиту населення. Запропоновано організаційно-педагогічні умови функціонування сучасних дошкільних закладів: варіативність типів і видів дошкільних закладів, гнучкий режим їх роботи, створення педагогічно доцільного розвивального середовища, формування дитячих груп за функціональним призначенням,