Радованов Сергій Віталійович

УДК 658.589: (477)

Управління техніко-технологічним оновленням промислового підприємства в умовах перехідної економіки

Спеціальність 08.06.02 -
Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Бойко Євгеній Іванович
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Школа Ігор Миколайович,
Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедрою економіки, підприємництва та менеджменту.

кандидат економічних наук, доцент
Пащенко Іван Никифорович,
Національний університет “Львівська політехніка”, доцент кафедри економіки підприємства та менеджменту

Провідна установа: Ужгородський національний університет, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу, м. Ужгород

Захист відбудеться 27 лютого 2001 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 25 січня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток попиту, його диверсифікація і ускладнення, посилення конкурентної боротьби об'єктивно призводять до необхідності вдосконалення існуючих конкретних техніко-технологічних і маркетингових способів задоволення цього попиту. Відомі споживчі вартості в умовах нецінової конкуренції стають здебільш досконалішими, приносячи своїм споживачам більший корисний ефект за цю ж ціну. Але виробничі та економічні можливості підприємства для вдосконалення вже існуючих споживчих вартостей з часом починають відставати від платоспроможного попиту. Кількісні накопичення такого відставання призводять до об'єктивної необхідності якісного скачка у виробничо-маркетинговій структурі підприємства, який може відбутися при проведенні техніко-технологічного оновлення виробництва на основі нових наукових ідей і технічних рішень.

Завдання техніко-технологічного оновлення підприємств особливо актуальне внаслідок великого фізичного і морального зношення технічного парку устаткування в усіх галузях промисловості. Таке устаткування не в стані забезпечити необхідні вартісні і якісні показники продукції, які б дозволили витримати конкуренцію з імпортними товарами як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках, що об'єктивно обумовлює необхідність процесів оновлення.

Досвід країн, які успішно пройшли етап трансформації економічних відносин показує, що проведення техніко-технологічного оновлення промислових підприємств, стимулювання інноваційної активності є необхідною умовою для підвищення конкурентоспроможності виробництва та виходу економіки з депресії. В зарубіжній літературі питання оновлення виробництва, новітніх технологій, інноваційної діяльності висвітлюється в працях Альфреда Кізера, Бьюітандама А., Ганс-Дітера Гантера, Губерта Г., Джон Чайлда, Лоренса Б. Мора, Піннігса Й., Стен Йонсона, Томаса С. Робертсона та інших відомих вчених і практиків. У наукових працях цих вчених розглядаються питання впровадження нововведень, інноваційна діяльність на підприємстві тощо.

Вирішенню питань організації та проведення техніко-технологічного оновлення виробництва та активізації інноваційної діяльності присвячена значна частина вітчизняної літератури, серед якої вагоме місце посідають праці Акбєрдіна Р.З., Александрової А.П., Алимова О.М., Бєлєнького П.Ю., Бойка Є. І., Геєця В. М., Герасимчука М. С., Долішнього М. І., Захарченко В.І., Кузьміна О.Є., Красовського В.П., Крикавського Є.В., Кузнецова Н.П., Продіуса І.П., Школи І.М., Штанського В. А., та інших вчених економістів і практиків.

На сучасному етапі, коли від ступені інтенсифікації виробництва залежить подальший розвиток підприємства, пошук оптимальних шляхів здійснення оновлення виробництва на ресурсозберігаючій основі набуває особливої важливості.

Високі темпи науково-технічного прогресу, перехід до шостого економічного укладу об'єктивно потребують адекватного та неперервного вдосконалення макроекономічного, мікроекономічного, техніко-технологічного, планово-організаційного, маркетингового та соціально-екологічного механізмів управління, регулювання та стимулювання процесів оновлення промислових підприємств.

Недостатнє дослідження цієї наукової проблеми в цілому та її актуальність для економіки України обумовили вибір теми дисертаційної роботи, сформували мету і структуру досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України в рамках науково-дослідної теми “Дослідження проблем інвестування структурних реформувань промисловості регіону” (шифр теми: 3.1.9.3., № держреєстрації 0197.0012.075).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обгрунтуванні методологічних та теоретичних засад управління процесом техніко-технологічного оновлення підприємства в умовах перехідної економіки. В процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

*

*

*

*

*

*

*

*

Об'єктом дослідження дисертації є процеси відтворення економічної системи на якісно новій основі, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності продукції та економічне зростання.

Предметом дисертаційного дослідження є шляхи здійснення та вдосконалення управління техніко-технологічним оновленням промислового підприємства з позиції максимізації ефективності.

Методологія дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять сучасні теорії ринкової економіки, економіко-статистичні та економіко-математичні методи, методи соціологічних досліджень та експертних оцінок.

На основі узагальнення сучасних теорій ринкової економіки було сформовано теоретичну та методологічну частину дисертації.

Економіко-статистичні та економіко-математичні методи були використані при проведенні оцінки динаміки змін економічних показників, для виявлення закономірностей в протіканні економічних явищ та регресійної залежності, які впливають на процеси техніко-технологічного оновлення підприємства.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є праці вітчизняних та зарубіжних науковців, що стосуються проблем оновлення виробництва, закони України, укази Президента України, Постанови та Декрети Кабінету міністрів України. Використані також аналітичні огляди та статистичні бюлетені міжнародних фінансово-кредитних інституцій, вітчизняна та зарубіжна монографічна література, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Особистий внесок дисертанта полягає в отриманні таких наукових результатів:

*

*

*

*

*

*

*

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична цінність роботи полягає в поглибленні знань щодо управління підготовкою та здійсненням процесів техніко-технологічного оновлення підприємства.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці методичних та практичних рекомендацій для оптимізації здійснення процесів оновлення виробництва.

Результати дослідження можуть бути використані в органах законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, на промислових підприємствах, в навчальних закладах.

Сформульовані в дисертації пропозиції були впроваджені: при здійсненні проекту впровадження ліній для упаковок борошна в ТзОВ К.І.В.І. (Довідка за №52); при проведенні техніко-технологічного оновлення зернопереробних підприємств в ДАК “Хліб України” (Довідка за № 71-15/71); при розробці концептуальних засад щодо проведення процесів техніко-технологічного оновлення на ВАТ “Стрийський завод “Металіст” (Довідка за №746); при здійсненні реконструкції в ДП Одеський портовий елеватор (Довідка за № 41).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. З наукових публікацій, що видані у співавторстві в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, на: “ V міжнародному конгресу Українських економістів” (Львів, 2000), сьомій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні і енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини” (Вінниця, 2000), третій Міжнародній науково-практичній конференції “Хлібопродукти – 2000” (Одеса, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір” (2000) .

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 4,05 д.а., з них належить особисто авторові 3,89 д.а., у тому числі 8 публікацій у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи - 272 сторінки, у тому числі – 211 сторінок комп'ютерного тексту; 5 рисунків займають 3 сторінки; 12 таблиць займають 5 сторінок; 17 додатків займають 43 сторінки. Список літературних джерел містить 121 позицію і займає 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Методологічні аспекти управління техніко-технологічним оновленням промислового підприємства” висвітлено теоретичні та методологічні основи управління проведенням техніко-технологічного оновлення промислового підприємства в умовах перехідної економіки; введено поняття техніко-технологічне оновлення підприємства та виробничо-маркетингова система; запропоновано методику комплексного аналізу та проаналізовано стан в промисловості України; виявлено вплив оновлення виробництва на науково-технічний розвиток підприємства та інтенсифікацію.

За останні десятиріччя, внаслідок тенденцій НТП, глобалізації та інтернаціоналізації економіки в українській економіці відбулися істотні зміни, які вимагають від теорії та практики процесів відтворення якісно нових підходів до управління техніко-технологічним оновленням промислового підприємства. Як наслідок виникла потреба в системному підході до процесів оновлення підприємства, чіткому визначенні поняття “техніко-технологічне оновлення підприємства”.

У дисертаційній роботі здійснено нові підходи до техніко-технологічного оновлення підприємства. На основі критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, автор пропонує своє формулювання техніко-технологічного оновлення підприємства. Під ним слід розуміти сукупність наступних процесів: відшкодування застарілих і зношених засобів праці на сучасній техніко-технологічній основі, а також їх удосконалення в процесі експлуатації, яке усуває наслідки фізичного, функціонального, соціального, морального зношення першого і другого роду; використання новітньої техніки, сучасних матеріалів, ресурсозберігаючіх технологій, методів управління, маркетингу, організації та підготовки виробництва, які відповідають сучасним напрямкам НТП, внаслідок чого продукція стає конкурентноспроможною, відповідає світовим стандартам, приносить економічний прибуток, а виробництво є гнучким і екологічно безпечним.

Дослідження показали, що в ринкових умовах, впровадження нової техніки та її функціонування необхідно розглядати в єдності з технологією виробництва і можливістю маркетингової системи оперативно реалізовувати продукцію, що обумовлює необхідність системного підходу до підприємства, як виробничо-маркетингової системи, якою на думку автора слід вважати сукупність взаємопов'язаних груп устаткування, технологічних процесів, матеріальних ресурсів, організаційно-виробничих і маркетингових відносин поєднаних і здійснюваних в межах підприємства, структурно і функціонально взаємопов'язаних з ціллю виготовлення та реалізації продукції.

Автор вважає, що при проведенні техніко-технологічного оновлення підприємства необхідно застосовувати системний підхід, який забезпечує найбільшу ефективність процесу. Система техніко-технологічного оновлення підприємства складається з підсистем, які мають певну самостійність і організаційну автономію та складаються з процесів, при проведенні яких відбувається оновлення підприємства зокрема: технічного парку; організації виробництва; технології; впровадження нових методів маркетингу; організаційно-майнової побудови; створення конкурентноспроможної продукції (див. рис. 1).

Рис. 1. Система техніко-технологічного оновлення підприємства.

В дисертаційному дослідженні запропонована класифікація форм заміни техніки в основу якої покладено зміни в конкурентоспроможності кінцевої продукції, на основі чого визначено сім форм заміни.

Виходячи з існуючої сьогодні тенденції розвитку промисловості у світовій економіці, зростає важливість впливу техніко-технологічного оновлення підприємства на процеси інтенсифікації. З огляду на це, в дисертаційній роботі було проаналізовано взаємозв'язок техніко-технологічного оновлення підприємств та інтенсифікації виробництва.

Для більш повного виявлення впливу процесу техніко-технологічного оновлення підприємства на процеси інтенсифікації в дисертаційній роботі запропонована система показників інтенсифікації виробництва (див. табл. 1) та методика інтегральної оцінки. Цілі та показники інтенсифікації для певної виробничо-маркетингової системи являються локальними з врахуванням глобальних факторів та ринкової кон'юнктури, а значить інтегральну оцінку інтенсивності розвитку підприємства в процесі оновлення визначають індекси, які здійснюють найбільший вплив на ефективність виробничо-господарської діяльності.

Таблиця 1

Показники для визначення впливу техніко-технологічного оновлення
підприємства на інтенсифікацію виробництва

№ п/п | Поз-на-чен-ня | Назва показника | Значення показника при інтенсивному розвитку виробни-чо-маркетингової системи | Поз-на-чен-ня коефіцієнта значущості

1 | Іт | Індекс тривалості виробничого циклу | Іт<1 | Rт

2 | Ія | Індекс якості продукції | Ія>1 | Rя

3 | Ідв | Індекс вмісту доданої вартості в продукції | Ідв>1 | Rд

4 | Імє | Індекс матеріаломісткості | Імє<1 | Rмє

5 | Кел | Коефіцієнт еластичності споживання матеріальних ресурсів | Кел<1 | Rел

6 | Ікв | Індекс коефіцієнту використання вторинних відходів | Іквс>1 | Rкв

7 | Іф | Індекс фондовіддачі | Іф>1 | Rф

8 | І фр | Індекс фондорентабельності | І фр>1 | Rфр

9 | Іфм | Індекс фондомісткості | Іфм<1 | Rфм

10 | Ір | Індекс витрат на технічне обслуговування і ремонт обладнання | Ір<1 | Rр

11 | Ічр | Індекс втрат від простою обладнання під час технічного обслуговування та ремонтів; | Ічр<1 | Rчр

12 | Івп | Індекс виробничої потужності | Івп>1 | Rвп

12 | Ікм | Індекс коефіцієнту механізації виробництва | Ікм >1 | Rкм

13 | Іка | Індекс коефіцієнту автоматизації виробництва | Іка>1 | Rка

14 | Іпп | Індекс продуктивності праці | Іпп>1 | Rпп

15 | Ітр | Індекс трудомісткості | Ітр<1 | Rтр

16 | Ірз | Індекс результатів від реалізації продукції | Ірз>1 | Rрз

17 | І с1 | Індекс собівартості одиниці продукції | Іс1<1 | Rс1

Доцільним при визначенні впливу процесу оновлення на інтенсифікацію є використання для кожного показника коефіцієнтів значущості, які визначаються на основі експертних оцінок.

Для комплексної оцінки впливу техніко-технологічного оновлення підприємства на інтенсифікацію виробництва автор пропонує визначати коефіцієнт інтегральної оцінки інтенсифікаційних процесів за наступною формулою:

,(1)

де Ііт – коефіцієнт інтегральної оцінки інтенсифікаційних процесів;

In – індекс, який математично характеризує, динаміку певного економічно-технологічного процесу, що не відображають вищенаведені індекси, але який є складовою мети техніко-технологічного оновлення підприємства. Його значення при інтенсивності впливу повинно бути більшим від одиниці.

Rn – коефіцієнт значущості для In;

Іr – індекс, який математично характеризує, динаміку певного економічно-технологічного процесу, що не відображають вищенаведені індекси, але який є складовою мети техніко-технологічного оновлення підприємства. На відміну від попереднього індексу його значення при інтенсивності впливу повинно бути меншим від одиниці.

Rr – коефіцієнт значущості для Ir;

На підставі аналізу практичної діяльності виробничих підприємств в перехідній економіці, визначено, що набір показників для формули (1) підприємство здійснює самостійно, включаючи або виключаючи окремі індекси. В разі коли коефіцієнт інтегральної оцінки інтенсифікаційних процесів більший або рівний одиниці - процес оновлення здійснив інтенсифікацію виробництва та підвищив його ефективність.

Дослідження показали, що комплексний аналіз сучасного техніко-технологічного рівня підприємства є основою для проведення індустріального оновлення в найбільш ефективних напрямках, яке б забезпечило підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників промислової продукції. Комплексний аналіз сучасного техніко-технологічного рівня та процесів оновлення промислових підприємств пропонується проводити в декілька етапів: 1) формування цілей та завдань, аналіз основних макроекономічних та мікроекономічних показників; 2) аналіз техніко-технологічної структури системи; 3) аналіз процесів оновлення, інноваційної діяльності та ефективності використання основних фондів.

Як показує комплексний аналіз, який був проведений в дисертаційній роботі, стан вітчизняних промислових підприємств та рівень інноваційної активності є критичним. Структурні деформації розвитку макроекономічної системи України негативно вплинули на показники, які характеризують процеси оновлення (див. табл. 2).

Статистичні дані свідчать, про те, що коефіцієнти оновлення та вибуття в 1996-1997 роках значно знизилися, в 1997-1998 р. їхня динаміка дещо покращилась (коефіцієнт оновлення складав – 5,32%, а вибуття – 5,51%), але в основному це було викликано зростанням вартості нових основних засобів.

Зростання відношення коефіцієнту вибуття до коефіцієнту оновлення в 1997-1998 роках свідчить про те, що технічний парк економіки знаходиться в стані стагнації і поступово старіє морально та фізично.

Таблиця 2

Середньорічні коефіцієнти введення та вибуття ОФ
в народному господарстві України у 1985-1998 роках.

Показник | 1980 | 1985-1987 | 1988-1989 | 1991-1993 | 1994-1995 | 1996-1997 | 1997-1998 | 1997-1998
до 1988-1989

Коефіцієнт оновлення | 7,4 | 6,9 | 6,25 | 5,29 | 3,06 | 0,94 | 5,32 | 85,14

В т.ч. промисловість | 7,8 | 6,97 | 6,15 | 4,5 | 2,66 | 0,83 | 4,77 | 77,62

Коефіцієнт вибуття | 1,8 | 2,2 | 2,65 | 2,04 | 2,97 | 0,84 | 5,51 | 207,76

В т.ч. промисловість | 1,5 | 2,07 | 2,5 | 2,25 | 2,75 | 0,7 | 4,18 | 167,40

Коефіцієнт вибуття до коефіцієнту оновлення |

0,24 |

0,32 |

0,42 |

0,39 |

0,97 |

0,89 |

1,03 |

246,33

В т.ч. промисловість | 0,19 | 0,3 | 0,41 | 0,5 | 1,03 | 0,84 | 0,88 | 213,81

Розраховано за матеріалами Статистичного щорічника України за 1998 рік.

В українській економіці спостерігається значне зниження інноваційної активності суб'єктів господарювання. Поглиблення кризових явищ в економіці, призвело до активізації процесів руйнації науково-технічного персоналу, скорочення загальної чисельності науковців, міграції певної частини висококваліфікованих фахівців за кордон, переходу їх в інші галузі діяльності, скорочення кількості розробляємих наукових програм, і як наслідок втрати конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

На основі узагальнення даних комплексного аналізу зроблено висновок про те, що структурне реформування як макроекономічної системи в цілому, так і її мікроекономічних складових підсистем є об'єктивно необхідним. Базовим елементом перебудови економіки є активізація виробництва та проведення техніко-технологічного оновлення виробничих підприємств. Перспективними напрямками розвитку промисловості є: переорієнтація виробництва та реалізації виробничо-маркетингових систем національної економіки із сировинного характеру та продукції первинної переробки на користь високотехнологічної, наукомісткої, інвестиційної та споживчої продукції; розвиток технологій, в яких вітчизняні виробники мають високу конкурентоспроможність: авіаційні, космічні, військові технології, суднобудування, спецметалургія, верстатобудування, інформаційні технології; розроблення та впровадження ресурсо- та енергозберігаючіх технологій.

У другому розділі “Прикладні питання ефективності техніко-технологічного оновлення виробництва” виявлено джерела та методи фінансування відтворювальних процесів, визначено систему факторів, які впливають на процеси управління оновленням підприємства; визначено систему факторів стимулювання техніко-технологічного оновлення виробництва та розроблено заходи практичного використання; розглянуто інноваційну діяльність в регіональному аспекті, запропоновано методику розрахунку коефіцієнту регіональної науково--інноваційно-інвестиційної та виробничої активності; проаналізовано вплив трансформації форм власності на інноваційну діяльність; запропоновано шляхи активізації процесів оновлення.

Виходячи із існуючого сьогодні принципу обмеженості фінансових та матеріальних ресурсів необхідно усвідомити, що активізація інвестиційної діяльності, є однією з найважливіших умов ініціювання відтворювальних процесів в техніко-технологічній структурі промислових підприємств та випуску нової конкурентноспроможної продукції.

В дисертації відзначено, що інвестиційна діяльність при техніко-технологічному оновленні підприємства полягає в інвестуванні фінансових, матеріальних та нематеріальних ресурсів в зміни у підсистемах виробничо-маркетингової системи, що повинно принести соціально-економічну ефективність, вдосконалити структурну побудову виробництва та підвищити конкурентоспроможність продукції. Процесом інвестування капіталу в техніко-технологічне оновлення підприємства є здійснення фінансових затрат та вкладення матеріальних і нематеріальних активів в різні проміжки часу, тому інвестування розглядається, як послідовність затрат. Обсяги інвестицій визначаються інвестиційним проектом оновлення підприємства. Під ним автор розуміє систему сформульованих у його рамках завдань та необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та інших) для досягнення певної мети при проведенні оновлення виробничо-маркетингової системи .

Виходячи з умов діяльності підприємств, відзначено, що джерела фінансування техніко-технологічного оновлення в залежності від їхньої належності до виробничо-маркетингової системи можуть бути внутрішнього та зовнішнього походження. Внутрішніми джерелами фінансування є: амортизаційний фонд; нерозподілений прибуток; вилучені капіталовкладення; фонди розвитку виробництва тощо. До зовнішніх джерел фінансування відносять: державне цільове фінансування; дотації; субсидії; акціонерний капітал.

На підставі вивчення теоретичного та практичного матеріалу стосовно функціонування промислових підприємств, процесів відтворення та з урахуванням перехідного етапу розвитку української економіки, систему техніко-технологічного оновлення підприємства пропонується розглядати через систему факторів, які впливають на її функціонування. Автор вважає, що факторну систему техніко-технологічного оновлення підприємства складає сукупність наступних взаємообумовлених та взаємопов'язаних факторів:

- макроекономічні: соціально-політичне становище в державі; політична кон'юнктура; податкове законодавство; корупція; наявність платоспроможного попиту; стабільність національної валюти та рівень інфляції; умови конкуренції; державний протекціонізм; рівень розвитку та фінансування науки і фундаментально-прикладних досліджень; структурні диспропорції; положення в галузях, які виробляють нову техніку, сировину, матеріали, та енергоресурси; наукоємність виробництва; рівень інвестиційної активності; розвиток регіональної інфраструктури; екологія; наявність фінансово-страхової інфраструктури.

- мікроекономічні: обсяг реалізації продукції; форми оплати праці; енергозатратність виробництва; матеріаломісткість та якість сировини; норма рентабельності; продуктивність праці; зношеність основних виробничих фондів, їх відповідність вимогам НТП; дебіторська та кредиторська заборгованості; амортизаційна політика; інноваційна діяльність; проведення НДДКР на підприємстві; естетично-екологічний рівень виробництва; соціалізація праці; інформатизація виробництва; маркетинг; кваліфікація та творчий потенціал кадрів; зовнішньо-економічна діяльність.

- наноекономічні: прогресивність мислення керівництва (власників); ступінь адаптації та сприйняття колективом нововведень; превалювання перспективних чи біжучих споживацьких інтересів.

Аналіз й вивчення управління процесами оновлення промислових підприємств показали існування тісного взаємозв'язку між факторами та тенденціями НТП. Визначення пріоритетних напрямів техніко-технологічного розвитку виробничо-маркетингової системи є ключовою умовою високої конкурентоспроможності виробництва. Досвід більшості висококонкурентних та прибуткових промислових транснаціональних корпорацій свідчить: головних макроекономічних та мікроекономічних цілей можна досягти тільки впровадженням маркетингово-технологічних інновацій, що базуються на наукових здобутках НТП. Вибір пріоритетних напрямків техніко-технологічного розвитку підприємства є фактором, що визначає правильність та доцільність запланованих змін в системі, їхню відповідність світовим науково-технічним тенденціям та конкурентоспроможність.

Необхідно відмітити, що активна інноваційна та раціоналізаторсько-винахідницька діяльності на підприємстві об'єктивно прискорюють та радикалізують науково-технічний розвиток виробничо-маркетингової системи. Спостерігається зниження раціоналізаторсько-винахідницької активності, що одночасно є причиною та наслідком технологічної депресії і перешкодою при переході до шостого технологічного укладу. Понад 80% промислових підприємств в 1998 році не займалися інноваційною діяльністю.

В роботі наголошено що в умовах перехідної економіки розвиток нової техніки, новітніх технологій, методів організації та управління виробництвом необхідно здійснювати шляхом використання нової системи факторів стимулювання техніко-технологічного оновлення підприємств на основі досягнень НТП. Ця система повинна бути розроблена для всіх рівнів економічного впливу: макроекономічного; регіонального; міжгалузевого; галузевого; окреме підприємство; підрозділи підприємства та мати динамічний характер.

Встановлено, що основними факторами стимулювання проведення техніко-технологічного оновлення промислових підприємств є: державний протекціонізм; пільгове оподаткування та кредитування інноваційно-інвестиційної діяльності; державна інформаційно-рекламна підтримка нової продукції та нових підприємств; фінансування державою НДДКР та фундаментальних досліджень; державне гарантування та страхування коштів, які залучаються з метою використання в інвестиційних проектах; законодавче забезпечення інноваційної діяльності з врахуванням її специфіки для всіх галузей економіки; розробка та реалізація довготермінової інноваційної програми; гнучка амортизаційна політика; створення механізмів моральної та матеріальної зацікавленості населення країни у вкладанні коштів в фінансові установи, які інвестують реальні інноваційні проекти; формування досконалої ринкової конкуренції; збільшення прибутків; зростання продуктивності праці; зниження собівартості та підвищення конкурентоспроможності продукції; комп'ютеризація, автоматизація та механізація технологічного процесу; моральне та матеріальне заохочення працюючих; формування інноваційного кадрового потенціалу тощо.

Для характеристики інноваційної та виробничої діяльності підприємств регіону пропонуємо визначати розроблений нами коефіцієнт регіональної науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності. Розрахунок коефіцієнту регіональної науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності пропонується проводити за наступною формулою:

, (2)

де Кni – коефіцієнт регіональної науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності;

Хі - питома вага і-го показника в науково-інноваційно-інвестиційній та виробничій діяльності області в сумарному показнику для країни;

Kznci – коефіцієнт значущості і-го показника для науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності, який визначається на основі експертних оцінок.

На основі розрахунків коефіцієнту регіональної науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності, які були проведені в дисертаційному дослідженні, області та міста республіканського підпорядкування можна розташувати наступним чином: м. Київ – 16,9; Донецька – 12,9; Запорізька – 12,4; Дніпропетровська – 11,9; Харківська – 11,5; Херсонська – 6,2; Луганська – 4,5; Полтавська – 4,1; Львівська – 3,8; Сумська – 3,6; Київська – 3,5; Вінницька – 3,3; Миколаївська – 2,7; Одеська – 2,5; Черкаська – 1,7; Житомирська – 1,6; Республіка Крим – 1,5; Івано-Франківська – 1,4; Тернопільська – 1,1; Хмельницька – 1,0; Чернівецька – 0,9; Чернігівська – 0,9; Рівненська – 0,9; Кіровоградська – 0,8; Волинська – 0,7; м. Севастополь – 0,4; Закарпатська – 0,3. В областях, в яких коефіцієнт регіональної науково-інноваційно-інвестиційної та виробничої активності 3, необхідно значно оновити науково-технічний потенціал.

Досвід індустріально розвинутих країн, які пройшли перехідний етап свідчить про необхідність реалізації прав власності на об'єкти виробничого призначення на неперервній інтенсивно-інноваційній основі. Це передбачає перехід власності з форми спокою (тобто володіння) у форму руху – використання, при найменших витратах ресурсів – з наступним розпорядженням доходами, які принесе використання, їхнім реінвестуванням в процеси оновлення об'єкта, що збільшує його ринкову вартість, а значить і володіння суб'єкта та стимули до збільшення власності.

Третій розділ дисертаційного дослідження “Вдосконалення економіко-організаційних методів та форм техніко-технологічного оновлення виробництва промислових підприємств” присвячений визначенню ефективних форм координації діяльності промислових підприємств; розробці методів вибору основних напрямків підвищення ефективності техніко-технологічного оновлення підприємства; виявленню механізмів економічного регулювання процесами оновлення промислових підприємств.

Автор вважає, що вдосконалення кооперованих зв'язків, їхнє практичне використання є об'єктивно необхідним економічним явищем в умовах ринкової глобалізації та інтернаціоналізації. Науково-виробнича кооперація на договірній основі без об'єднання власності або з її об'єднанням у формі корпоративних об'єднань чи транснаціональних корпорацій дає найбільшу ефективність при утворенні інноваційно-відтворювальної вертикалі: інвестування - наука – виробництво – збут – сервісне обслуговування та інші послуги (лізинг, інжінірінг, консалтинг).

Для всіх суб'єктів господарювання при проведенні техніко-технологічного оновлення виробництва необхідне економічне обгрунтування доцільності здійснення цього процесу. Певна ринкова ситуація вимагає своїх методів, а значить і критеріїв ефективності. Вибір відповідних критеріїв дозволяє виділити п'ять видів ефективності техніко-технологічного оновлення виробництва (виробнича, технічна, економічна, соціально-екологічна, бюджетна) та сформувати систему показників їхньої оцінки. Для кожного підприємства в певній ситуації існують свої критерії ефективності. Аналіз комерційних інвестицій повинен заключатися в оцінюванні і порівняні ефективності альтернативних інвестиційних проектів. Всі методи розрахунків комерційної ефективності пропонуємо зводити до приведення інвестиційних витрат і доходів до одного моменту часу та враховувати можливі зміни ринкової кон'юнктури, через використання поправочних коефіцієнтів. Основними показниками, які характеризують комерційну ефективність інвестиційного проекту є чистий дисконтований дохід (ЧДД) та внутрішня норма дохідності (ВНД), методологія розрахунку з врахуванням специфіки процесу оновлення наведена в дисертації. Вибір об'єктів оновлення в техніко-технологічній підсистемі повинен здійснюватися шляхом економічного обгрунтування ефективності.

Для вибору найбільш ефективних варіантів при проведенні в техніко-технологічній підсистемі заміни або модернізації машин та устаткування, в дисертації пропонується використовувати коефіцієнт ефективності використання (Кез) який являє собою співвідношення індексів продуктивності (Іпд), якості (Ія), гнучкості (Ігн) та індексів енерговитрат (Іев), ціни устаткування (Іцу), ремонтоскладності (Ірс), техніко-технологічних втрат (Ітв), матеріаломісткості (Ім) витрат на оплату праці працюючих та технічне обслуговування машини (Івоп), які визначаються на основі базового та проектного варіантів та визначається за формулою:

, (3)

Як показує практика в різних варіантах оновлення техніко-технологічної підсистеми надається неоднакове економічне значення для кожного індексу з яких складається коефіцієнт ефективності використання. В цьому випадку ми пропонуємо коефіцієнт ефективності використання визначати за наступною формулою:

, (4)

де Кпд, Кя, Кгн, Кев, Кцу, Крс, Ктв, Км, Квоп – відповідно коефіцієнти значущості індексів продуктивності, якості, енерговитрат, ціни устаткування, ремонтоскладності, техніко-технологічних втрат, витрат на оплату праці працюючих та технічне обслуговування машини, які визначені на основі експертних оцінок.

Дослідження виявили, що вибір об'єктів, методів та форм проведення техніко-технологічного оновлення виробництва здійснюється у відповідності з ринковими вимогами, тенденціями НТП, діяльністю конкурентів, наявними матеріальними та нематеріальними ресурсами, очікуваними результатами та напрямами.

Для здійснення оновлення промислових підприємств на новій техніко-технологічній основі важливо виявити та об'єднати організаційно-правові, фінансові, матеріальні та інтелектуальні можливості законодавчої і виконавчої влади, підприємств, наукових організацій та спрямувати їх на впровадження в виробництво техніки та технологій п'ятого та шостого технологічного укладів. На основі проведених досліджень нами запропоновано наступні заходи, які вдосконалять та активізують процеси техніко-технологічного оновлення виробництва в умовах перехідної економіки на макрорівні: розробка комплексної інноваційної програми, яка охоплює нормативно-законодавче забезпечення, створення механізмів та заходів її виконання; надання інвестиційних, науково-технічних, інформаційних ресурсів для суб'єктів інноваційної діяльності; фінансування та кредитування цільових програм та великих проектів щодо впровадження новітніх технологій; розробка довготермінових прогнозів науково-технічного та фінансово-економічного розвитку, як в державі так і в зарубіжних країнах; підготовка інноваційних кадрів. На мікрорівні повинно здійснюватися стратегічне та біжуче планування інноваційної діяльності; підтримання виробничо-маркетинговою системою тісного зв'язку з науково-дослідними організаціями або розробка НДДКР власними силами; збільшення витрат на впровадження новітніх технологій; створення на промислових підприємствах відділів (підрозділів) інноваційного маркетингу та менеджменту; підготовка кадрів; орієнтація техніко-технологічного оновлення підприємства на підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; автоматизація та роботоризація допоміжних виробництв; введення системи оплати праці керівництва в залежності від ефективності виробництва та його конкурентоспроможності.

Процес техніко-технологічного оновлення виробництва повинен спрямовуватися на формування нового типу підприємства, який являє собою науково-виробничо-торговельний та фінансовий комплекс з розвинутою маркетинговою службою та науково-технічними підрозділами. Він носить комплексний характер та потребує змін в усіх складових підсистемах, з метою утворення цілісної замкнутої виробничо-маркетингової системи, яка спроможна розробляти, освоювати, випускати та реалізовувати нову конкурентноспроможну продукцію та здійснювати її сервісне обслуговування.

В дисертації зазначається, що однією з головних умов інтенсивного росту економіки являється посилення інноваційного потенціалу. Необхідно, щоб духовний розвиток суспільства органічно включився в матеріальний на основі не фінансово-спекулятивних тенденцій, а на основі превалювання інноваційно-виробничих інтересів. Дана тенденція передбачає формування інноваційного суспільства, в якому усвідомленим є той факт що критерієм успіху, багатства та самовиразу є створення та функціонування нових виробництв, які продукують конкурентноспроможну продукцію. В такому суспільстві відсутня жага швидкого збагачення насильницькими та неправовими методами, зате присутня раціоналізаторсько-винахідницька активність, новаторство, працелюбність та намагання отримати належне за свою працю. Воно створює умови для впровадження досягнень НТП в виробництво. На всіх ступенях освіти та в усіх засобах інформатизації потрібно формувати в суспільстві інноваційний світогляд та інноваційну культуру.

Сучасні ринки збуту промислової продукції в стані завоювати ті підприємства, які в стані запропонувати якісну високотехнологічну продукцію за доступними цінами, що можливе при неперервності процесу техніко-технологічного оновлення виробництва та його державному стимулюванні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в науково-практичному обгрунтуванні теоретично-методологічних та прикладних засад управління проведенням процесу техніко-технологічного оновлення промислового підприємства, виявленні факторів впливу та стимулювання оновлення, розробці механізмів вдосконалення науково-технічного рівня підприємства з метою підвищення ефективності виробництва в умовах перехідної економіки.

На основі узагальнення літературних джерел, економіко-математичних та статистичних методів, соціологічних досліджень, аналізу практичної діяльності промислових підприємств були розроблені концептуальні засади теоретично-прикладного характеру щодо управління проведенням процесів техніко-технологічного оновлення підприємства з метою підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Дослідження вітчизняного та міжнародного досвіду діяльності промислових підприємств при управлінні проведенням процесів техніко-технологічного оновлення виробництва дозволяють зробити наступні висновки та узагальнення:

1. Ряд питань теоретичного та прикладного характеру, які стосуються процесів оновлення, в недостатній мірі розроблені і висвітлені в економічній літературі, в них відсутній системний підхід до процесів оновлення підприємства, що гальмує інноваційну активність промислових підприємств.

Запропонований в дисертації підхід до процесу техніко-технологічного оновлення підприємства, як цілісної системи з підсистемною структуризацією, розгляд підприємства в якості виробничо-маркетингової системи дає можливість здійснювати комплексне оновлення виробництва на основі новітніх технологій, вибирати найбільш раціональні та економічні методи його проведення, знаходити шляхи виробництва та реалізації нової продукції, що значно підвищить конкурентоспроможність.

2. Аналіз розвитку промисловості показав, що внаслідок неналежної уваги до процесів відтворення та змін в світовому техніко-технологічному укладі, промислові підприємства втрачають конкурентоспроможність, що негативно відбивається на процесах відтворення.

3. Дослідження виявили нерозривний зв'язок інвестиційної діяльності з проведенням техніко-технологічного оновлення підприємства. Визначення оптимальних методів, шляхів та джерел фінансування інноваційних проектів в залежності від мети виробничо-маркетингової системи, дозволить підприємству провести оновлення виробництва в потрібні терміни, з найменшими витратами та підвищити конкурентоспроможність продукції.

4. Інноваційно-інвестиційна активність потребує економічної зацікавленості в результатах діяльності, що в свою чергою обумовлюється формою власності підприємства. Відсутність реальної власності на засоби виробництва дезактивує інноваційну діяльність та мотиви до вдосконалення виробничо-маркетингової структури. Необхідність трансформування форм власності - об'єктивно необхідний фактор для активізації процесів відтворення, який повинен знайти відображення в діяльності Уряду та Верховної Ради.

5. Система факторів впливу та стимулювання техніко-технологічного оновлення виробництва повинна бути розроблена для всіх рівнів економічного впливу: макроекономічного; регіонального; міжгалузевого; галузевого; окремого підприємства; підрозділів підприємства та поєднання їхніх інтересів.

6. Підвищення ефективності діяльності промислових підприємств і підвищення їхньої конкурентоспроможності потребує розробки науково-обгрунтованої системи заходів вдосконалення економічного регулювання техніко-технологічного оновлення виробництва з позицій поєднання інтересів держави, регіонів та безпосередньо підприємств. В дисертації запропоновано наступне: створення урядової інноваційної програми дій, яка спрямована на регулювання та стимулювання процесів оновлення виробництва на якісно новій основі; врегулювання чинної нормативно-правової бази, яка регулює інноваційно-інвестиційну діяльність та форми її організації; встановлення диференційованого оподаткування підприємств в залежності від інноваційної активності; участь держави в фінансуванні реальних інвестиційних проектів; розробка нової амортизаційної політики; вдосконалення статистичної звітності стосовно питань оновлення; створення інформаційних баз даних, які надають необхідну інформацію при здійсненні інвестиційних проектів; впровадження нових методик розрахунків ефективності проектів; створення та розвиток інвестиційних та страхових інститутів, ринку цінних паперів, бірж інноваційної продукції; підготовка та перепідготовка інноваційно-інвестиційних менеджерів; планування інноваційної діяльності на промислових підприємствах на основі програмно-цільового підходу; створення відділів “інноваційного маркетингу” тощо.

Практичні розрахунки підтвердили доцільність здійснення техніко-технологічного оновлення промислового підприємства, як засобу підвищення конкурентоспроможності продукції.

Представлені в роботі наукові та практичні результати будуть сприяти подальшому удосконаленню теорії та практики щодо процесів проведення техніко-технологічного оновлення підприємства в умовах ринку, що позитивно вплине на процеси відтворення та відновлення промислового виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

Особистий внесок автора: Обгрунтовано основні засади та напрямки проведення техніко-технологогічного оновлення зернопереробних підприємств. ( особисто автором 0,17 д.а.).

2.

3.

4.

Особистий внесок автора: Визначено поняття кооперації, здійснено класифікацію кооперативних відносин при проведенні техніко-технологічного оновлення промислових підприємств (особисто автором - 0,4 д.а.).

5.

6.

7.

8.