Національний транспортний університет

СУБОЧЕВ Олександр Іванович

УДК 656.13.071.8

Підвищення ефективності ВИРОБНИЦТВА АВТОСЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ПРІОРИТЕРІВ ТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ

Спеціальність 05. 22. 20 – “Експлуатація та ремонт засобів транспорту”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі "Виробничі системи і сервіс на транспорті" Національного транспортного університету.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Курніков Іван Петрович,

завідувач кафедри “Виробничі системи і сервіс на транспорті”,

Національний транспортний університет

Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

Левковець Петро Романович,

декан факультету

Національний транспортний університет,

Міністерства освіти і науки України.

кандидат технічних наук

Будніченко Валерій Борисович,

завідувач лабораторії “Надійність рухомого складу”

Науково-дослідний та конструкторсько – технологічний

інститут міського господарства, м. Київ.

Провідна установа: Харківський державний автомобільно-дорожній

технічний університет,

кафедра “Системотехніка і діагностика транспортних машин”

Міністерства освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “__31__”____травня___2001 р. о ___1000__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.059.03 в Національному транспортному університеті за адресою: м. Київ-10, вул. Суворова, 1, аудиторія 333-Б.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного транспортного університету за адресою: м. Київ-10 вул. Кіквідзе, 42.

Автореферат розісланий “__25_” ___квітня__ 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, Матейчик В. П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зараз на транспорті йде реструктуризація підприємств державної форми власності. За останнє десятиріччя чисельність рухомого складу (РС) у більшості автотранспортних підприємств Донецького управління скоротилася на 50% і більш, обсяг перевезень і вантажооборот знизилися на порядок, таким же чином, скорочується і кількість водіїв і ремонтників. В той же час виробничо-технічна база (ВТБ), що вивільняється, залишається недостатньо використовуваною.

В нашій країні існує стійка тенденція росту рухомого складу різноманітних форм власності, доля котрого у Донецькій області досягла 40 – 50 % від загальної кількості.

Спостерігається тенденція використання ВТБ існуючих автотранспортних та автообслуговуючих підприємств для проведення технічного обслуговування (ТО) і ремонту (Р) автомобілів як належних автопідприємству, так і не належних їм, так називаних “чужих” автомобілів. Існують приклади передачі в аренду або продажу частини існуючої виробничо-технічної бази для створення автосервісних підприємств (АСП) і станцій технічного обслуговування (СТО).

Сукупність критеріїв оптимальності, концепцій і математичних моделей, що оптимізують складні виробничі процеси, складуть теоретичні основи підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств з урахуванням факторів пріоритетності транспортного процесу на основі використання виробничих потужностей автотранспортних та автообслуговуючих підприємств, що вивільняється.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми “Розробка концепції формування і розвитку виробничої інфраструктури автомобільного транспорту”, яка розробляється на кафедрі “Виробничі системи і сервіс на транспорті” Українського транспортного університету (тема затверджена Міністерством освіти України, наказ №37 від 13.02. 97 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи - підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств на основі пріоритетів транспортного процесу та максимальне задоволення потреб власників автотранспортних засобів у послугах щодо технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі вирішуються такі завдання:

1. Проведення аналізу чисельності рухомого складу та структури рухомого складу і техніко-економічних показників роботи автотранспортних підприємств різноманітних форм власності.

2. Дослідження факторів, що впливають на якість перевізного процесу, і на ефективність технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

3. Дослідження обсягів послуг щодо технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

4. Розробка класифікації транспортних та виробничих пріоритетів.

5. Вибір і обгрунтування техніко - економічних показників для оцінки ефективності виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів;

6. Моделювання виробничих процесів технічного обслуговування і ремонту різномарочного складу автомобілів з урахуванням пріоритетів транспортного процесу;

7. Оцінка ефективності виробництва автообслуговуючих і автосервісних підприємств.

Об'єкт дослідження. Автообслуговуючі і автосервісні підприємства.

Предмет дослідження. Ефективність функціонування технічної служби автообслуговуючих підприємств з урахуванням пріоритетів транспортного процесу.

Методи дослідження обумовлені особливостями функціонування виробництва автосервісних підприємств з урахуванням пріоритетів у транспортному процесі. У роботі використані такі методи: теорія масового обслуговування, імітаційне й економіко - математичне моделювання, статистичні методи кореляції і регресії, метод експертних оцінок.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в розробці економіко - математичної моделі багатопараметричної оптимізації виробничих процесів технічного обслуговування і ремонту багатомарочного складу автомобілів, що дозволяє враховувати пріоритети при перевезеннях і в обслуговуванні, вибрати раціональне значення показників роботи технічної служби автосервісних підприємств, максимально задовольняти потреби клієнтів у послугах щодо технічного обслуговування і ремонту автомобілів; а також у розробці методики оцінки ефективності функціонування виробництва автообслуговуючих та автосервісних підприємств.

Теоретична значущість. Проведене дослідження вносить певний внесок у розробку теорії розвитку виробництва з технічного обслуговування та ремонту автомобілів в умовах ринкової економіки і необхідності підвищення ефективності використання існуючих виробничих потужностей.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що розроблена методика оцінки ефективності роботи технічної служби автообслуговуючих і автосервісних підприємств дозволяє встановити оптимальні розміри рівня спеціалізації і механізації, ступеня забезпеченості оборотним фондом і використання технологічного устаткування, продуктивності праці ремонтно - обслуговуючого персоналу й інших техніко - економічних показників у залежності від обсягів робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що автором розроблена програма моделювання виробничих процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів з урахуванням пріоритетів у транспортному процесі, що реалізована в існуючих автообслуговуючих підприємствах, із метою підвищення ефективності використання виробничих потужностей.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи були предметом обговорювання на:

- 53 - 56 наукових конференціях професорсько - викладацького складу і студентів Українського транспортного університету (Київ, квітень 1997 - 2000 р.);

- міжнародній науково-технічній конференції “Проблеми транспорту та шляхи їх вирішення” (Київ, червень 1997 р.);

- міжнародних науково-технічних конференціях –“Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdow samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarzadzanie i marketing w motoryzacji” (Ржешов, вересень 1999-2000 г.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у трьох публікаціях: одна - в журналі “Автошляховик України”, одна - в збірнику наукових праць ”Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту та експлуатація автомобілів” (Київ, УТУ, 2000), і трьох матеріалах міжнародних науково - технічних конференцій.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, основних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 192 сторінки, 47 – рисунки (55 рисунків), 14 таблиць (15 таблиць), 25 – додатки (5 додатків), список використаних джерел, який включає 175 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дається обгрунтування обраної теми , її актуальність, наукова новизна, розкривається теоретична значущість та практичне значення, визначається мета та задачі дослідження; формулюються положення, що виносяться на захист; вказуються методи досліджень.

У першому розділі розроблено аналіз особливостей перевізного процесу, обумовлених сучасним розвитком ринкової економіки, факторів, що впливають на інтенсифікацію виробничих процесів автосервісних підприємств, проведено аналіз структури і чисельності рухомого складу існуючих автотранспортних та автообслуговуючих підприємств, приведена класифікація факторів пріоритетності транспортного процесу, обгрунтовані необхідності підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств.

Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відношення між споживачами товарів (послуг) і виконавцями в умовах різних форм власності, установлює права споживачів і визначає механізм реалізації державного захисту їх прав. У відповідності із цим законом перевізник повинний забезпечити якість перевізного процесу протягом гарантійного терміну, установленого законодавством, а у випадку його відсутності - договором. У випадку хиб, допущених перевізником, споживач має право вимагати від виконавця перевезень, щоб якість зробленої послуги відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про послугу, наданої виконавцем. У випадку порушення законодавства про захист прав споживачів власники транспортних засобів відповідають за допущені хиби.

На даний час в Україні зареєстровано понад 20 тисячі перевізників різноманітних форм власності, що здійснюють перевезення на комерційній основі. У ринкових умовах підвищення якості продукції і послуг є однією з визначальних економічних і політичних задач. Тому на їхнє рішення націлена сукупність таких заходів як стандартизація, удосконалення системи розробки і виробництва продукції і послуг, організація випробування, ліцензування, і, нарешті, сертифікація послуг, зроблених перевізниками різноманітного виду вантажів.

Торкаючись підвищення ефективності функціонування автомобільного транспорту, необхідно розглянути три рівні, тісно пов’язаних один з одним. Першим або вищим рівнем є вимоги клієнтури до якості перевізного процесу. Другим рівнем є ефективність комерційної експлуатації автомобілів. Ефективність технічної експлуатації автомобілів, що подає третій рівень, повинна відповідати вимогам клієнтури якості перевізного процесу.

Зараз на транспорті через роздержавлення підприємств йде різке скорочення чисельності РС в АТП загального користування. У середньому за останні сім років чисельність РС у більшості підприємств Донецького управління скоротилася на 50% і більше. При цьому обсяг перевезень і вантажооборот знизилися на порядок, що вказує на слабку завантаженість парку автомобілів, що залишився, і перспективу подальшого скорочення чисельності РС в АТП. Таким же чином, як знижуються обсяг перевезень, вантажообіг і кількість автомобілів, скорочується і кількість водіїв і ремонтників.

Принципи, відповідно до яких повинна підвищуватися ефективність виробництва автосервісних підприємств являють собою:

1) підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств повинно базуватися на пріоритетах транспортного процесу;

2) структура виробництва і розміщення автосервісних підприємств повинні бути раціональними з ряду факторів: розміру, відповідності наданим перевізникам послугам щодо технічного обслуговування, спеціалізації виробничих потужностей;

3) ефективність виробництва автосервісних підприємств повинна підвищуватися на основі раціонального використання виробничих потужностей існуючих автообслуговуючих підприємств, що вивільняються;

4) вартість і якість, що надаються послуг повинні забезпечувати конкурентну спроможність АСП, що будують або реконструюють;

5) підприємства автосервісу повинні бути максимально наближені до споживачів послуг з ТО і ремонту;

6) повинна забезпечуватися технологічна гнучкість виробничих потужностей під час зміни структури і чисельності парку автомобілів;

7) повинна бути забезпечена ритмічність надання послуг;

8) послуги повинні надаватися відповідно до домовленості з замовником.

У другому розділі приведено результати теоретичних дослідження цільового сегмента ринку послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів; обрано метод формування пріоритетів при управлінні виробництвом автосервісних підприємств, розроблена класифікація перевізних і виробничих факторів пріоритетності, приведено узагальнену модель, формалізований опис виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів та техніко-економічні показники оцінки ефективності функціонування системи ТО та Р автомобілів.

У даному дослідженні пропонується організовувати виробничі процеси АСП, використовуючи існуючу виробничо-технічну базу автотранспортних та автообслуговуючих підприємств. Розташування автосервісних підприємств повинно бути виконане з урахуванням дослідження ринку послуг по ТО і Р в цільовому сегменті. На кожному автосервісному підприємстві необхідно організувати виробництво послуг з ТО і ремонту автомобілів, що належать до відповідного спектра факторів, досліджених у першому розділі даної роботи.

Для автосервісних підприємств вибір сукупності сегментів, що досліджуються повинен здійснюватися з умови виконання таких вимог:

- досліджувані сегменти повинні бути об'єднані відповідно до територіальної ознаки;

- структура рухомого складу, що експлуатується в кожному з досліджуваних сегментів, повинна бути подана автомобілями різноманітних марок і різноманітного віку;

- автотранспортні засоби, послуги з технічного обслуговування і ремонту яких виконуються на даному автосервісному підприємстві, повинні бути об'єднані з урахуванням транспортних факторів пріоритетності, запропонованих у другому розділі даної роботи;

- розміри кожного сегмента повинні забезпечувати мінімальну відстань від виробників автосервісних послуг до місця надання автомобілями перевізних послуг або до місця розташування власників рухомого складу;

- сукупність досліджуваних сегментів повинна бути подана сегментами з різноманітною концентрацією автомобілів;

- концентрація автомобілів в окремих сегментах не повинна істотно (на порядок і більше) відрізнятися від концентрації в інших аналізованих сегментах;

- концентрація автомобілів у сегменті повинна бути достатньою для визначення їхнього вікового складу і середньорічного пробігу з найбільшою точністю;

- умови функціонування виробництва технічного обслуговування і ремонту повинні бути однаковими для всіх існуючих автотранспортних підприємств незалежно від спеціалізації і концентрації виконуваних робіт і існуючих форм власності.

Відповідно до цих вимог необхідно зробити сегментацію на підставі адміністративної районізації місць, що мають різноманітну концентрацію автомобілів. При цьому міста повинні бути розташовані на території однієї з тих областей України, у якій зареєстрована найбільша кількість автомобілів.

Найбільш доцільною схемою для аналізу й оптимізації системи ТО і Р автомобілів є схема масового обслуговування. Застосування математичного апарату теорії масового обслуговування (ТМО) для дослідження процесів ТО і Р АТЗ визначається такими положеннями:

а) наявність вхідного потоку вимог на ТО і Р із випадковим характером;

б) наявність черги перед обслуговуванням;

в) обслуговування вимог проводиться постами, що можна визначити як канали обслуговування;

г) випадковим характером параметрів обслуговування і т.д.

На основі якісного аналізу матеріалів досліджень і літературних джерел були сформовані такі характеристики системи ТО і Р як системи масового обслуговування (СМО):

а) вхідний потік вимог (несправності автомобілів) на ТО і Р є нестаціонарним і неоднорідним;

б) управління чергою здійснюється на основі позасистемного пріоритету;

в) обслуговуюча система є багатоканальною із різнотипними каналами і з взаємодопомогою між каналами;

г) обслуговування вимог здійснюється відповідно до внутрісистемного пріоритету.

Формалізована схема функціонування системи ТО і Р є перехідною ланкою від змістовного опису об'єкта до його елементарної моделі і повинна забезпечувати повноту стикування всіх етапів операційного дослідження з вихідних даних, проміжних результатів етапів і остаточних результатів дослідження.

Формалізована схема системи ТО і Р складається з двох основних частин: формалізованого опису зовнішнього середовища, поданого вхідним потоком вимог і зони ТО і Р, як складної СМО.

Вхідний потік вимог у загальному випадку необхідно описувати таким способом:

, (1)

де - вимоги j-го типу; набір J вимог утворює множину л ?сіх вимог, аналізованих для даної системи;

- q-а властивість вимоги j-го типу; набір G властивостей , утворює множину всіх аналізованих властивостей j-го типу вимог;

- подія А, що складається в надходженні вимоги на обслуговування в момент часу Т+? якщо попередня надійшла в момент часу Т;

- функція розподілу тривалостей інтервалів між моментами надходження вимог у систему;

- вираження, що визначає залежність можливості надходження в підсистему вимог j–го типу від поточного часу;

- вираження, що визначає залежність інтенсивності потоку від поточного часу.

Запропоноване формалізоване уявлення зовнішнього середовища дає можливість опису потоку загального виду, що характеризується неоднорідністю , , нестаціонарністю , , наявністю різноманітних властивостей вимог - , .

Послідовність обслуговування вимог на d-ому посту визначається видом операції ( ), необхідної для виконання , станом системи і наявністю вимог інших типів, що знаходяться в черзі. Для визначення виду виконуваної операції ( ), вимоги j-го типу на d-ому посту використовуються ймовірно - логічні умови.

Формалізація системи дозволяє описувати ймовірно - часові параметри виконання операцій і реалізації процесів ТО і Р:

. (3)

де - функція розподілу часу виконання i-ої операції ТО і ремонту на d-ому посту;

- вираження, що визначає залежність часу виконання i-ой операції на d-ому посту від властивостей заявки;

- кількість виконаних операцій ТО і ремонту j-го вимоги на d-ому посту.

У якості основного показника для аналізу і синтезу параметрів системи ТО і Р використовуються питомі приведені витрати, що містять у собі три критерії оптимізації: собівартість одиниці ТО і Р, капітальні вкладення і продуктивність праці. Цей показник має вид

, (4)

де - витрати утримання системи ТО і Р, грн;

- витрати на капіталовкладення приведені до року, грн;

- витрати від простою автомобіля в чеканні, технічного обслуговування і ремонту;

- витрати від отримання оборотного фонду агрегатів, грн.

Оптимальною структурою системи ТО і Р буде та, яка відповідає мінімальне значення

при . (5)

У третьому розділі викладено результати експериментальних досліджень, спрямовані на підтвердження практичної значущості положень, що виносяться на захист, розроблена програма моделювання виробничих процесів автосервісних підприємств.

Вибір об'єкта дослідження обумовлений такими причинами:

- необхідністю дослідження виробничих процесів автосервісних підприємств, орієнтованих на вантажні автомобілі;

- переорієнтуванням виробничо-технічної бази існуючих АТП на технічне обслуговування і ремонт на пріоритетній основі;

- приналежністю вантажних автомобілів до різноманітних форм власності;

- адаптацією виробничо-технічної бази існуючих АТП до сучасних моделей автомобілів як вітчизняним, так і закордонним.

За досліджуваний сегмент в даній роботі обрана Донецька область України. Цей регіон характеризується найбільшою по Україні концентрацією промислового потенціалу та транспорту.

Вантажний парк аналізованих автотранспортних підприємств складає в основному автомобілі сімейств ГАЗ, ЗиЛ, МАЗ, КамАЗ, КрАЗ і DAF. Серед автомобілів перерахованих сімейств є чимала частка автомобілів нових сучасних конструкцій.

Характерною рисою потоку вимог на ТО і Р є його нестаціонарність протягом року, кварталу, днів тижня, часів доби і належність до визначених законів розподілу (рис. 1).

Відповідно до поданої в другому розділі формалізованої схемі розроблений програмний комплекс, складений за модульним принципом (рис. 2).

Модуль 1 призначений для запровадження вихідних даних, що сформувалися у вигляді масивів із номерами (base 1 - base 14). Кожний із масивів являє собою групу вихідних даних.

Модуль 2 на основі вихідних даних моделює роботу автомобілів на лінії, що полягає в покроковому збільшенні пробігу, а значить у зміні технічного стана автотранспортних засобів. Цей модуль відповідно до вихідних даних генерує такі події: настання ТО, одержання автомобілем відмови або несправності, простій автомобілів за організаційних причинах.

Блоки 3, 5, 7, 9 перевіряють умови настання перерахованих подій для подальшого моделювання.

Модуль 4 моделює проведення технічного обслуговування у відповідності зі специфікою, властивою для автомобільного транспорту.

Модуль 6 моделює проведення поточного ремонту з урахуванням спеціалізації постів і наявності оборотного фонду агрегатів.

Модуль 8 призначений для визначення середнього часу перебування різноманітних марок автомобілів у простоях з організаційних причин.

Наступні модулі 10, 11, 12 роблять збір статистики; визначення й аналіз показників ТО і Р; оптимізацію і висновок результатів.

У четвертому розділі розроблено алгоритм багатопараметричної оптимізації виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів; визначені основні показники і фактори, що впливають на показники ефективності виробництва автосервісних підприємств.

Аналіз факторів, що впливають на показники функціонування виробництва автосервісних підприємств, включає проведення машинних експериментів із побудованими моделями функціонування системи. Експериментування з імітаційною моделлю має свої особливості, що складаються в проблемі вибору і завдання початкових умов моделювання, визначення моменту досягнення моделлю стаціонарного стану, повторення і відтворення умов експерименту.

Адекватність моделі перевірялась на всіх етапах її розробки, побудови і реалізації: логічним аналізом набору факторів, включених у модель, і відповідних факторів досліджуваного об'єкту; проведенням експерименту на моделі, результати якого явно відомі; установленням відповідності між існуючою тенденцією вихідних показників об'єкта і закономірністю зміни відповідних показників, отриманих за допомогою моделі.

Для оцінки адекватності моделі застосовувався метод збіжності значень досліджуваних параметрів, отриманих у результаті теоретичних і експериментальних досліджень, за критерієм Манни - Уітні.

Опрацювання результатів імітаційного експерименту проводилося методом кореляційно - регресивного аналізу.

Загальний вид методики дослідження й оптимізації параметрів системи ТО і Р, заснованої на імітаційному і техніко - економічному моделюванні складається в такому. На першому етапі за допомогою імітаційних моделей проводиться аналіз факторів, що впливають на показники ефективності функціонування системи ТО і Р. Здобуті в ході експериментів з імітаційними моделями дані про зміну показників функціонування системи ТО і Р в залежності від зміни керованих факторів рекомендуються у виді рівнянь регресії. На такому етапі синтезу, підставляючи отримані вираження зазначених залежностей у техніко - економічну модель, визначають оптимальні параметри функціонування системи ТО і Р для аналізованого випадку.

Перевірка значимості коефіцієнта регресії в побудованих моделях підтвердила вагомість кожного коефіцієнта регресії.

Отримане ж для кожної моделі значення коефіцієнта множинної кореляції свідчить про досить тісний зв'язок між критеріальними показниками і всією сукупністю чинників. Крім того, значення цього коефіцієнта, отримане для моделей, що описують процес зміни досліджуваних показників під дією чинників, дозволяє зробити висновок, що залежність між ними близька до функціональної.

У результаті проведення експерименту, опрацювання масиву вихідної інформації, а також у результаті подальшого аналітичного розрахунку були визначені закономірності впливу рівня спеціалізації та механізації, ступеня забезпеченості оборотним фондом і використання технологічного устаткування та продуктивності праці ремонтно - обслуговуючого персоналу на час перебування автомобілів у несправному стані, приведені витрати і прибуток від виробництва ТО і Р автомобілів, закономірності зміни зазначених факторів у залежності від зміни обсягу робіт з ТО і Р автомобілів.

Принциповою, відмінною рисою отриманих залежностей є те, що кожна з залежностей, що описує вплив окремого фактора на критерій ефективності, отримана при спільному впливі інших п'ятьох факторів.

Підвищення рівня спеціалізації і механізації, ступеня забезпеченості оборотним фондом і використання технологічного устаткування і продуктивності ремонтно - обслуговуючого персоналу сприяє зниженню приведених питомих витрат на ТО і ремонт (рис. 3, 4, 5). Однак, як свідчить характер отриманих залежностей, підвищення значення досліджуваних факторів забезпечує зниження зазначених витрат тільки до визначеного рівня. Подальше ж збільшення їхніх значень призводить до збільшення витрат, прибуток від виробництва ТО і Р росте зі збільшенням значення досліджуваних факторів також тільки до визначеного рівня. Цілком природно, що оптимальні значення аналізованих факторів відповідають тим точкам, у яких витрати від виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів приймають мінімальні значення. У той же час при рішенні задача підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств оптимальними є ті значення зазначених факторів, при яких досягається максимальний прибуток від виробництва ТО і Р автомобілів. Ці значення, визначені при рішенні задачі методом послідовного перерахунку на базі електронних таблиць Excel 2000 у середовищі Windows 2000.

ВИСНОВКИ

1. У результаті виконаних досліджень і отриманих результатів вирішена науково-практична задача по підвищенню ефективності функціонування технічної служби існуючих автотранспортних та автосервісних підприємств на основі пріоритетів транспортного процесу і наукового підходу до використання виробничих потужностей, що вивільняються, що має важливе значення для галузі автомобільного транспорту.

2. Аналіз техніко-економічних показників автотранспортних підприємств показав, що за останнє десятиріччя різко знизилися показники їх функціонування (обсяг перевезень, вантажообіг, чисельність автомобілів, чисельність водіїв, ремонтників і інших категорій робітників). Цей процес є слідством переходу економіки країни від планової до ринкової. У той час же кількість автомобілів, що належать володарям різноманітних форм власності зросло і складає у теперішній час 40 - 50 % від загальної кількості.

3. Проблема ефективного використання виробничо - технічної бази існуючих автотранспортних і автообслуговуючих підприємств вирішена з використанням методу цільової сегментації послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів на основі пріоритетів транспортного процесу і оптимізації параметрів функціонування виробництва автотранспортних і автообслуговуючих підприємств.

4. Розроблено класифікацію пріоритетів, яка заснована на критеріях транспортного процесу, що застосовується з метою зниження часу перебування автомобілів у несправному стані. Використання цієї методики дозволяє раціонально управляти виробничим процесом ТО і Р автомобілів та здобувати прибуток.

5. Методика формування пріоритетів, що складається з принципів формування транспортних факторів (найбільше вагомі - прибуток від виробництва ТО і ремонту автомобілів (вага 0,105), втрати прибутку від простою автомобілів у несправному стані (вага 0,099), час простою автомобілів у несправному стані (вага 0,093) і інші) і принципів формування виробничих факторів (найбільше вагомі - рівень спеціалізації виробництва (вага факторів 0,105), рівень механізації виробництва (вага 0,099), ступінь забезпеченості оборотним фондом (вага 0,093) і інші), забезпечує гарантоване задоволення клієнтури в перевезеннях та наданню послуг з ТО і ремонту автомобілів.

6. Визначено оптимальні значення рівня спеціалізації та механізації, ступеня забезпеченості оборотним фондом і використання технологічного устаткування, продуктивності праці ремонтно – обслуговуючого персоналу. Для підприємств, що мають обсяг робіт по ТО і Р 20 – 60 тис. люд. год. максимум прибутку від виробництва ТО і ремонту забезпечується при рівні спеціалізації в інтервалі 0,08 – 0,12; рівні механізації - 0,35 – 0,37; ступені забезпеченості оборотним фондом - 0,12 – 0,18; продуктивності ремонтно - обслуговуючого персоналу - 0,46 – 0,50; ступеня використання технологічного устаткування - 0,26 – 0,31. Для підприємств, що мають обсяг робіт по ТО і Р 60 – 100 тис. люд. год. максимум прибутку забезпечується при знаходженні позначених факторів в наступних інтервалах, відповідно: 0,24 – 0,30; 0,40 – 0,44; 0,31 – 0,37; 0,55 – 0,62;0,55 – 0,62; 0, 36 – 0,44. Для підприємств, що мають обсяг робіт по ТО і Р 100 – 140 тис. люд. год. максимум прибутку забезпечується при знаходженні позначених факторів в наступних інтервалах, відповідно: 0,45 – 0,55; 0,46 – 0,52; 0,50 – 0,60; 0,65 – 0,74; 0,49 – 0,60. Для підприємств, що мають обсяг робіт по ТО і Р 140 – 180 тис. люд. год. максимум прибутку забезпечується при знаходженні позначених факторів в наступних інтервалах, відповідно: 0,70 – 0,83; 0,53 – 0,61; 0,73 – 0,87; 0,78 – 0,90; 0,66 – 0,80.

7. Розроблена економіко – математична модель оцінки ефективності роботи технічної служби автообслуговуючих та автосервісних підприємств, що дозволяє встановити оптимальні розміри факторів виробництва із наступних умов: 1) здобуття максимуму прибутку від виробництва ТО і ремонту (при цьому рівень спеціалізації в інтервалі 0,75 – 0,90; рівень механізації – 0,51 – 0,61; ступінь забезпеченості – 0,62 – 0,80; продуктивність ремонтно – обслуговуючого персоналу – 0,78 – 0,88; ступінь використання технологічного устаткування – 0,58 – 0,74); 2) зниження часу знаходження автомобілів у несправному стані (вказані фактори знаходяться в інтервалах, відповідно, 0,55 – 0,75; 0,49 – 0,58; 0,61 – 0,78; 0,78 – 0,89; 0,62 – 0,79); зниження приведених питомих витрат на ТО і ремонт (вказані фактори знаходяться в інтервалах, відповідно, 0,55 – 0,80; 0,49 – 0,59; 0, 60 – 0,78; 0,74 – 0,78; 0,58 – 0,75).

8. Отримані результати дисертаційної роботи дозволяють сформулювати перспективні напрямки дослідження: підвищення якості послуг, що надаються підприємствами автосервісу; оптимізації управління запасами запасних частин; удосконалення структури автосервісних підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Субочев А. И., Курников И. П. Оперативное управление при организации технического обслуживания и ремонта автотранспортных средств// Автошляховик України. – 1999. – № 2. – С. 22-25.

2. Курніков І. П., Субочев О. І. Формування структури виробництва автосервісних підприємств на основі сегментації ринку послуг: Зб. наук. пр. “Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту та експлуатації автомобілів”. Вип. 9, – Київ, УТУ, ТАУ. – 2000. – С. 132-138.

3. Курніков І. П., Субочев О. І. Вибір і обгрунтування факторів, що впливають на ефективність постових робіт поточного ремонту. “Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту та експлуатації автомобілів”. Вип. 10, – Київ, УТУ, ТАУ. – 2000. – С. 155-159.

4. Курников И. П., Субочев А. И. Совершенствование оперативного управления и организации технического обслуживания и ремонта автотранспортных средств на основе приоритетов // Матеріали міжнародної науково-технічної конференції. – Севастополь: Сев ДТУ. – 1997. – С. 56-59.

5. Субочев А. И. Применение приоритетов в оперативном управлении и организации технического обслуживания и ремонта автотранспортных средств // Матеріали міжнародної науково-технічної конференції “Проблеми транспорту та шляхи їх вирішення”. – Київ: УТУ. – 1997. – С. 88-89.

6. Курников Иван, Субочев Александр. Применение динамических приоритетов при оперативном управлении технического обслуживания и ремонта автотранспортных средств// Materialy Simpoziumu “Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdow samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarzadzanie i marketing w motoryzacji”. Rzeczow. – 1999. – C. 95-96.

Субочев А.И. Підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств на основі пріоритетів транспортного процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата технічних наук за фахом 05.22.20 - експлуатація і ремонт засобів транспорту. - Національний транспортний університет, Київ, 2001 рік.

Дисертація присвячена вирішенню науково - практичної задачі підвищення ефективності виробництва автосервісних підприємств (АСП) на основі пріоритетів транспортного процесу в сучасних економічних умовах.

Досліджено дію факторів, що впливають як на якість перевізного процесу, так і на ефективність технічного обслуговування (ТО) і ремонту (Р) автомобілів.

У роботі проблема ефективного використання виробничо - технічної бази існуючих автотранспортних і автообслуговуючих підприємств вирішена з використанням методу цільової сегментації послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів.

Визначено оптимальні напрямки підвищення ефективності виробництва АСП і розроблено алгоритм багатопараметричної оптимізації виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів за умови одержання максимального прибутку і максимального задоволення попиту на послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Розроблено методику оптимізації показників функціонування виробничих процесів автосервісних підприємств з урахуванням пріоритетів транспортного процесу.

Ключові слова: транспортний процес, пріоритет, автосервісне підприємство, ринок, послуги, час у несправному стані, витрати, прибуток, спеціалізація, механізація, забезпеченість оборотним фондом, продуктивність ремонтно - обслуговуючого персоналу, використання технологічного устаткування.

Субочев А.И. Повышение эффективности производства автосервисных предприятий на основе приоритетов транспортного процесса. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.22.20 – эксплуатация и ремонт средств транспорта. – Национальный транспортный университет, Киев, 2001 год.

Диссертация посвящена решению научно – практической задачи повышения эффективности производства автосервисных предприятий (АСП) на основе приоритетов транспортного процесса в современных экономических условиях.

Исследовано, что для повышения эффективности функционирования автомобильного транспорта необходимо рассматривать три уровня, тесно взаимосвязанных между собой, из которых высшим уровнем является требования клиентуры к качеству перевозочного процесса. Вторым уровнем является эффективность коммерческой эксплуатации автомобилей. Эффективность технической эксплуатации автомобилей, представляющая собой третий уровень, должна учитывать требования, предъявляемые двумя предыдущими уровнями.

Разработана методика формирования приоритетов, состоящая из принципов формирования транспортных факторов, определяемых внесистемно, характеризующихся клиентурными, конструктивными, перевозочными и экономическими подфакторами процесса перевозок, и принципов формирования производственных факторов, определяемых внутрисистемно, характеризующихся организационными, управленческими, технологическими и социальными подфакторами производства автосервисных предприятий, обеспечивающая гарантированное удовлетворение клиентуры в перевозках и оказанию услуг по техническому обслуживанию (ТО) и ремонту (Р) автомобилей.

Приведены результаты теоретического исследования, направленные на: определение целевого сегмента рынка услуг по техническому обслуживанию и ремонту автотранспортных средств и выбор обобщенной модели производства ТО и ремонта автомобилей. Представлены результаты формализованного описания производства автотранспортных и автосервисных предприятий.

На основании изучения работы подсистемы ТО и Р автомобилей установлено, что она является многоканальной СМО с нестационарным входящим потоком и произвольным распределением времени обслуживания требований. Определены основные характеристики входящего потока требований и работы системы ТО и Р автомобилей.

Для решения задач анализа и оптимизации производства технического обслуживания и ремонта автомобилей собрано пять групп исходных данных:

- основные характеристики постов ТО и ремонта (тип, оснащенность, специализация, резервирование и т.д.);

- технико – экономические показатели функционирования производства ТО и ремонта;

- сведения о поступающих но ТО и ремонт автомобилях (разномарочность, тип автомобиля, вид неисправности, дата и время поступления и т.д.);

- нормы времени на выполнение операций ТО и ремонта;

- степень использования средств ТО и ремонта.

Определены оптимальные направления повышения эффективности производства АСП и разработан алгоритм многопараметрической оптимизации производства технического обслуживания и ремонта автомобилей при условии получения максимальной прибыли и максимального удовлетворения спроса на услуги по ТО и ремонту автомобилей. Разработана имитационная модель процессов технического обслуживания и ремонта автомобилей, позволяющая учесть специфику управления специализацией постов ТО и Р, фондом оборотных агрегатов, формой организации труда ремонтных рабочих, введением и использованием резерва постов ТО и Р в реальном масштабе времени.

Разработана экономико – математическая модель многопараметрической оптимизации производственных процессов технического обслуживания и ремонта автомобилей, позволяющая учитывать приоритеты при перевозках и обслуживании, выбрать рациональные значения показателей работы технической службы автосервисных предприятий и максимально удовлетворять потребности в услугах по ТО и ремонту автотранспортных средств.

Определены оптимальные значения уровня специализации и механизации, степени обеспеченности оборотным фондом и использования технологического оборудования и производительности ремонтно-обслуживающего персонала при условии получения максимума прибыли от производства технического обслуживания и ремонта автомобилей, минимума времени нахождения автомобилей в неисправном состоянии и минимума приведенных удельных затрат на ТО и ремонт.

Исследовано, что увеличение показателей эффективности технического обслуживания и ремонта автотранспортных средств наблюдается не во всем диапазоне изменения факторов, а до определенной величины. Для дальнейшего увеличения показателей эффективности необходимы более кардинальные меры организационного характера. Например, такие как, использование в производстве более механизированного оборудования, постов, предназначенных для выполнения определенных видов работ, и других методов, повышающих производительность ремонтно – обслуживающего персонала, степень использования технологического оборудования и другие мероприятия.

Ключевые слова: транспортный процесс, приоритет, автосервисное предприятие, рынок, услуги, время в неисправном состоянии, затраты, прибыль, специализация, механизация, обеспеченность оборотным фондом, производительность ремонтно – обслуживающего персонала, использование технологического оборудования.

Subochev A. I. Efficiency improvement of vehicle care enterprises on the transport process priorities basis. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in science by speciality 05.22.20 – exploitation and repair of the vehicles, National Transport University, KYIV, 2001.

The dissertation deals with the scientific-practical problem solution of efficiency improvement of vehicle care enterprises (VCEs) based on the transport process priorities in modern condition.

Factors influencing quality of transporting process and vehicle maintenance and repair efficiency are investigated.

The efficient use of production – technical base of existing transport enterprises and enterprises providing vehicle maintenance is objective segmentation vehicle maintenance and repair method.

Optimal directions of VCEs efficiency improvement are defined. The multiparameter algorithm of vehicle maintenance repair optimization based on getting maximum profit and satisfying vehicle maintenance and repair demands is proposed.

Indices optimization method of VCEs production process functioning taking account transport process priorities are researched.

Key words: transport process, priority, vehicle care enterprises, market, service, expenses, profit, specialization, mechanization, efficiency of support personnel, the use of technological equipment.