У сільському господарстві для даних цілей, як правило, використовують наступні групи факторів: техніко-економічні (що характеризують технологію виробництва), організаційно-господарські, загальноекономічні, правові, природні, соціальні (що відображають матеріальні, побутові та інші умови трудової діяльності, рівень життя людей). Безперечно, що кожна з них впливає на динаміку продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаломісткості, а отже й на ефективність виробництва. Проте вплив зазначених факторів при зміні умов господарювання проявляється по різному. Тому у процесі аналізу та при здійсненні оцінки рівня ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах функціонування різних форм господарювання доцільно їх використовувати системно та комплексно.

Для кількісного вираження критеріїв ефективності діяльності підприємств різних організаційно-правових форм застосовують систему економічних показників. В умовах трансформації аграрного ринку та посилення товарно-грошових відносин у процесі економічної оцінки підприємницької діяльності, ступеня використання виробничого потенціалу на першому плані повинні бути продуктивність праці та економічний прибуток як узагальнюючі критерії ефективності й основа самофінансування. Ці показники повинні формуватися з урахуванням можливостей щодо нарощування виробничих показників діяльності підприємства та на основі обґрунтування ціноутворюючих чинників, що забезпечуватиме не лише відшкодування витрат виробництва, а й розширене відтворення. В ринкових умовах основні елементи цінової політики кожен виробник визначає самостійно, проте на ряд товарів політика цін формується державою у законодавчому порядку. Ціна на товар може бути вищою, ніж його вартість у випадку дефіциту товару на ринку і нижчою у випадку його надлишку. У той же час, навіть незначні коливання ціни здійснюють істотний вплив на формування фінансових результатів та рівня рентабельності виробництва. Необґрунтовані підходи в ціноутворенні можуть анулювати реальність фінансових планів та негативно вплинути на формування показників ефективності виробництва.

В аграрній сфері особливістю ціноутворення є та обставина, що його механізм повинен враховувати сезонний характер сільськогосподарського виробництва, повільне обертання капіталу в галузі, різну родючість ґрунтів тощо. Між величиною ціни реалізації та одиничною собівартістю сільськогосподарської продукції існує незначна різниця, адже умови конкуренції в аграрному секторі економіки стримують ріст цін. Нині переважна більшість сільськогосподарських підприємств України встановлює ціни на продукцію власного виробництва з використанням безсистемних, непослідовних, а інколи й нелогічних способів. Для успішного функціонування сільськогосподарське підприємство повинне підходити до процесу ціноутворення як до найбільш відповідального етапу своєї діяльності й формувати таку цінову політику, яка б була спрямована на обґрунтоване нарощування прибутку. При цьому проблеми у формуванні рівня цін слід враховувати з самого початку виробничого циклу та з моменту укладання комерційних угод, а не після одержання готової продукції. Важливо, щоб держава регулювала ринкові відносини, здійснювала ефективну цінову, податкову та фінансово-кредитну політику.

При виборі ефективних організаційно-правових форм господарювання слід застосовувати також систему додаткових економічних показників, що характеризують ефективність використання земельних і трудових ресурсів, капіталу, підприємницьких здібностей. Зокрема для таких цілей можна використовувати наступні показники: врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, валова продукція в порівняних цінах з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного працюючого, на 1 грн. вартості матеріально-технічних ресурсів. Слід звернути увагу на ту обставину, що при обчисленні віддачі сукупного капіталу, виходячи з сучасної методології бухгалтерського обліку, у розрахунок включають вартість лише тих активів, які відображаються в балансі сільськогосподарського підприємства. У той же час, у зв'язку з реформуванням аграрних підприємств на засадах приватної власності та широкого розповсюдження оренди сільськогосподарських земель та майна значна частина авансованого капіталу не знаходить свого відображення в бухгалтерському балансі. Причому співвідношення власних й орендованих активів в різних регіонах країни суттєво відрізняється. Високою питомою вагою орендованих активів в структурі авансованого капіталу пояснюється також високе значення норми прибутку або рентабельності авансованого капіталу в порівнянні з показником рентабельності продукції.

Аналізуючи результативність господарювання слід враховувати не лише економічний, а й соціальний та екологічний аспекти ефективності. Соціальна ефективність є похідною від економічної. За інших однакових умов вона буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності буде досягнуто. Для оцінки соціальної ефективності використовують показники рівня життя працівників підприємства (рівень оплати праці і т. ін.), а екологічні аспекти характеризуються станом навколишнього природного середовища.

Конкурентоздатність суб'єктів господарювання може бути визначена зіставленням обсягу виробництва за асортиментом та якістю з місткістю ринку. Остання встановлюється на основі маркетингових досліджень попиту та пропозиції продовольчих товарів і сировини. При цьому очевидним є той факт, що конкурентоздатність виробленої сільськогосподарської продукції, насамперед, забезпечується системою землеробства та тваринництва, запровадженням досягнень науково-технічного прогресу в усі сфери діяльності підприємства.

Таким чином, в узагальненому вигляді ефективність виробництва доцільно визначати співвідношенням результатів виробництва (ринкової ціни виробленої продукції) до витрат виробництва. При збільшенні обсягів виробленої продукції та зменшенні суми витрат, або за умови незмінних витрат при одночасному нарощуванні обсягів виробництва, при незмінному обсязі виробництва продукції та одночасному скороченні суми витрат ефективність виробництва зростає.

Слід зазначити, що економічну ефективність виробництва визначають із застосуванням системи показників, які характеризують результативність використання окремих видів ресурсів. Головним (узагальнюючим) показником економічної ефективності виробництва є досягнутий рівень продуктивності праці. Він здійснює вплив на решту похідних показників. Так, похідними від продуктивності праці показниками абсолютного ефекту та рівня ефективності виробництва є: витрати виробництва, норма та маса економічного прибутку,