- група VII. Індикатори цінової кон'юнктури, зокрема агрегатні індекси цін в економіці та у сільському господарстві, а також індикатор посилення цінового диспаритету;

- група VIII. Індикатори безробіття, у тому числі показники рівнів та індекси безробіття в економіці та у сільському господарстві, порівняльний індикатор безробіття;

- група ІХ. Індикатори платіжних проблем, а саме показники рівнів прострочення боргів у всіх суб'єктів господарювання та у сільськогосподарських товаровиробників зокрема, індекси посилення платіжних проблем в економіці та у сільському господарстві, а також порівняльний індекс платіжних проблем.

У таблиці наведено результати оцінювання поширеності кризових явищ у сільському господарстві та економіці по 35 основних показниках у 2006-2008 рр., здійснене на підставі інформації Держкомстату України [5].

Як видно з таблиці упродовж досліджуваного періоду незадовільним залишався рівень ділової активності суб'єктів господарювання. Так, упродовж 2006-2008 рр. оборотність капіталу в економіці в цілому становила лише 0,71-0,73 обороту на рік. У сільському господарстві активність була вищою, а коефіцієнт оборотності становив 1,381,50. Проте, якщо в економіці загалом в останні роки інтенсивність використання капіталу була досить стабільною, то у сільському господарстві вона набула тенденцію до зниження. Так, у 2006 р. порівняльний індекс індикаторів інтенсивності становив 211 %, а у 2008 р. знизився до 189 %. Нестабільною як в економіці в цілому, так і в сільському господарстві зокрема, була ефективність використання капіталу. Якщо у 2007 р. порівняно з попереднім роком рентабельність зростала відповідно на 1,7 та 5,6 %, то у 2008 р. різко скоротилася на 6 та 4,3 %. Порівняльний індекс ефективності використання капіталу у 2007-2008 рр. був достатньо високим. Водночас, слід зазначити, що не варто цілком позитивно оцінювати показники інтенсивності і ефективності використання капіталу в сільському господарстві. Адже вказана тенденція є відносно короткочасною і нестійкою. Тому заходи антикризового регулювання у сфері інтенсивності та ефективності використання капіталу в сільському господарстві мають спрямовуватися не стільки на їх підвищення, скільки на закріплення досягнутого рівня, зокрема через стабілізацію ринкової кон'юнктури і платоспроможного попиту населення, активізацію зовнішньоекономічної діяльності та захист вітчизняного товаровиробника.

Як свідчать дані таблиці, в Україні забезпеченість внутрішнього ринку сільськогосподарськими товарами вітчизняного виробництва складає близько %, активізується зовнішньоекономічна діяльність та збільшується експорт сільськогосподарських продуктів, що цілком позитивно. Проте, нині внаслідок нестачі статистичної інформації ускладнене обчислення коефіцієнту та індексу забезпеченості сільськогосподарської продукції платоспроможнім попитом, що унеможливлює адекватне оцінювання стану продовольчої безпеки країни. Тому, формування ефективного антикризового регулювання потребує удосконалення процесу збору та обробки статистичної інформації на державному рівні.

У зв'язку зі зниженням автономії господарюючих суб'єктів та зростанням обсягів залучення боргового капіталу в економіці в цілому та в сільському господарстві зокрема зростають ризики фінансування. Проте рівень таких ризиків у сільському господарстві значно нижчий від загального по економіці, адже порівняльний індекс ризиків фінансування упродовж досліджуваного періоду коливався в межах 59,1 - 61,5. Отже, антикризове регулювання має спрямовуватися на розширення джерел фінансування діяльності сільськогосподарських товаровиробників та стабілізацію фінансового ринку країни в цілому.

Індикатори інтенсивності інвестиційних процесів та інвестиційного забезпечення найбільш суттєво коливаються у динаміці порівняно з іншими показниками оцінювання поширеності кризових явищ. Оскільки здебільшого індекси приросту інвестицій в сільському господарстві вищі, ніж в економіці, то це можна було б розцінити цілком позитивно. Проте, така ситуація швидше свідчить про певну інертність сільського господарства, що виникла внаслідок уповільненого відродження інвестиційних процесів у галузі та їх відставання від аналогічних процесів в економіці. Тому антикризове регулювання в інвестиційній сфері сільського господарства має спрямовуватися на посилення ритмічності інвестиційних потоків та забезпечення їх відповідності загальноекономічним тенденціям. Крім того, основною метою антикризового регулювання інвестицій має стати не просто зростання обсягів інвестування, а забезпечення їх відповідності інвестиційним потребам галузі. У зв'язку з цим необхідно на загальнодержавному рівні обчислювати й оцінювати інвестиційну потребу як економіки країни в цілому, так і сільського господарства зокрема, що уможливить визначення і оцінювання показників рівнів, а також динамічних і порівняльного індексів забезпеченості інвестиційних потреб в економіці та у сільському господарстві, що нині ускладнене.

У сільському господарстві визначено кращий стан та більш інтенсивне оновлення основного капіталу порівняно із економікою країни в цілому, про що свідчать дані таблиці. Крім того, на селі відносно нижчий рівень безробіття. Водночас, мінливість цінової кон'юнктури в сільському господарстві значно вища, ніж в економіці. Періоди зміни цін в галузі не співпадають із аналогічними періодами в економіці, а їх деяке запізнення у часі свідчить про ймовірність додаткових втрат аграрних товаровиробників. Тому ще одним важливим напрямком антикризового регулювання має стати усунення цінового диспаритету та стабілізація цінової кон'юнктури.

Крім того, щоб адекватно судити про кризу та завчасно виявляти ймовірність її виникнення необхідно здійснювати постійний моніторинг платіжних проблем. Проте, нині внаслідок недосконалості процесів збору і обробки статистичної інформації, нині визначення показників рівня прострочення боргів, динамічних та порівняльного індексів посилення платіжних проблем унеможливлене. Це ще раз підтверджує необхідність поліпшення інформаційного забезпечення антикризового регулювання.

За результатами здійсненого дослідження ми дійшли висновків щодо доцільності практичного застосування запропонованих методичних підходів оцінювання поширеності кризових явищ в сільському господарстві та