що ці відмінності при різних системах землеробства набувають різної конкретної форми, у зв'язку з чим можна говорити про закон трансформації відмінностей в ефективності праці, оскільки ці відмінності впливають на земельну ренту. Від ренти ж значною мірою залежать стосовно землеробства можливості як його розвитку, так і участі у формуванні загальнодержавних доходів, потрібних для розвитку суспільства. Ці трансформації залежать від того, на які форми руху матерії спирається людина у своєму впливові на землю. Можна виділити такі етапи трансформації:
пов'язаний з використанням механічного руху і пов'язаних з ним механізмів адекватного впливу на землю (традиційне землеробство);
заснований на використанні фізичної і хімічної енергії (індустріально-інтенсивні системи землеробства);
безпосереднє технологічне використання біологічних форм руху як визначальних (альтернативні біологічні системи землеробства);
етап майбутнього, який, за В. Вернадським, буде базуватися на законах, що регулюють рух ноосфери, тобто коли землеробство перетвориться на свідомо регульовану галузь, яка використовується для відтворення руху біологічних мас у глобальному масштабі, і здійснюватися це буде не тільки за законами біології, а й за законами розуму.
Тенденція переключення державного регулювання аграрних відносин на такий їх розвиток, в основі якого лежать системи землеробства, є фундаментальною тенденцією, роль її неупинно зростає і нехтування нею може мати самі непередбачувані матеріальні, економічні і соціальні наслідки, оскільки це пов'язане з фундаментальними передумовами життя людини. Зараз важко передбачити, до яких змін в аграрному виробництві, а також у поглядах суб'єктів аграрних відносин на ренту і на економічні інститути призведе практична реалізація подібної орієнтації, але її практична реалізація неминуча. Як свідчить розроблена Римським клубом стандартна модель світового розвитку, проблема землі буде неухильно загострюватися і десь у середині ХХІ ст. вийде на перше місце серед усіх глобальних проблем. А це означає, що кожна потреба повинна бути не тільки задоволеною, але й розумною, кожен грам речовини, особливо біологічної, повинен бути на обліку, і все, в першу чергу земля, повинне регенеруватися на абсолютному рівні, тобто без найменших відхилень у бік екологічно небезпечних і економічно неефективних виробничих циклів. Окрім усього іншого, це означає все зростаючу роль свідомого, регульованого за допомогою держави впливу суспільства на стан і розвиток аграрних відносин. Одним із основоположних економічних інструментів такого впливу є земельна рента.
Зміни в парадигмі державного регулювання аграрних відносин, які пов'язані з новітніми аспектами підходу до земельної ренти, в самій загальній формі можна звести до таких положень і відповідних їм вимог.
По-перше, під впливом глобалізації аграрного ринку відбуваються суттєві зміни в механізмі формування земельної ренти, а відповідно і в підході до державного регулювання аграрних відносин. Цей процес повинен виходити з того, що вирішальні аспекти формування земельної ренти, а відповідно і ціни на землеробний продукт, визначаються взаємодією виробників і споживачів на світовому ринку. Тобто механізм формування земельної ренти, а значить, і державного регулювання аграрних відносин, на практиці набув глобальних за змістом аспектів. Відповідно з цим об'єктивні глобальні вимоги до державного регулювання аграрних відносин набувають абсолютного пріоритету.
По-друге, в умовах наростаючої продовольчої кризи державне регулюванні аграрних відносин повинне включати в себе такі заходи, які б сприяли переключенню, якщо не всієї, то значної частини земельної ренти не на додатковий прибуток окремих господарюючих суб'єктів, а на забезпечення продовольчої безпеки шляхом підвищення ефективності аграрного виробництва в напрямку, який визначається об'єктивними потребами суспільства.
По-третє, центральним пунктом парадигми державного регулювання аграрних відносин стає заохочення і підтримка такого напрямку їх розвитку, який у першу чергу спрямовано на системне і ефективне використання землі за допомогою нових систем землеробства. Одним із основоположних економічних джерел такого використання, а також економічним інструментом впливу держави має стати саме земельна рента. Це є цілком доцільним, оскільки земельна рента не зачіпає проблеми справедливого підприємницького доходу, вирішального економічного стимулу підприємницької діяльності.
Література:
1. Кондратьев Н. Д. К вопросу об особенностях условий развития сельского хазяйства СССР и их значении. 8 октября 1927 г. / Н. Д. Кондратьев // Известия ЦК КПСС. - 1989. - № 7. - С. 187-210. - (Из архивов партии).
2. Лозинська Т. М. Національний продовольчий ринок в умовах глобалізації : [монографія] / Т. М. Лозинська. - Х. : Вид-во Хар РІ НАДУ "Магістр", 2007. - 272 с.
3. Лукинов И. И. Воспроизводство и цены / И. И. Лукинов. - М. :
4. Экономика, 1977. - 431 с.
5. Пасхавер Б. Рентний чинник розвитку аграрного ринку / Б. Пасхавер // Економіка України. - 2008. - № 11. - С. 72-80.
6. Рикардо Д. О покровительстве земледелию сочинения : в 4 т. / Д. Риккардо ; [пер. с англ.]. - М. : Гос. изд. полит. лит. 1955. - Т. III. - С. 25-341.
7. Самуельсон П. Экономика : в 2 т. / П. Самуельсон ; [пер. с англ.]. - М. : НПО "Алгон" ВНИИСИ, 1992. - Т. 2. - 415 с.
8. Скворцов А. И. Основания политической экономии / А. И. Скворцов. - СПб. : Типография И. Гольдберга, 1898. - 432 с.
9. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит ; [пер. с англ.]. - М. : Соцэкгиз, 1962. - 672 с.
10. Туган-Барановський М. І. Політична економія / М. І.
