В. В. Задунайський

БОЙОВИЙ ВИШКІЛ ЧЕРВОНОЇ КІННОТИ 1920-1930-х років ТА КОЗАЦЬКА СПАДЩИНА

Збройні сили будь-якої країни складаються з різних родів військ, що за умов взаємодії забезпечують виконання покладених на них завдань. Визначальну роль серед них впродовж кількох століть відігравала кіннота. За новітніх часів бойове значення кавалерії швидко знижується, але й за таких умов вона зберігається до Другої світової війни. Це, в першу чергу, стосується Радянського Союзу, що мав у міжвоєнні часи найбільшу кінноту в Європі. Цей факт є загальновідомим, проте, поза увагою залишається зміст бойової підготовки цього роду зброї. В той час, як саме у вишколі закладаються основи боєздатності окремого воїна та війська в цілому. Тому науковий аналіз цієї царини військового життя є надзвичайно важливим для військово-історичних досліджень. Поряд із цим, для вітчизняної військової історії важливим буде порівняти вишкіл червоної кавалерії з козацькою кіннотою Кубані, Дону та Тереку, де нащадки українських козацьких формувань зберігали традиції національного бойового та військового мистецтва. Саме козацька кіннота за часів революції та громадянської війни у більшості зіткнень із червоною кіннотою та піхотою виходила переможницею. А тому цікаво буде дослідити, чи змогла червона кіннота запозичити і належним чином розвинути сильні сторони козацького бойового вишколу. У цьому контексті слід відзначити, що для кінноти завжди головним було вміння кавалериста використовувати швидкість і рухливість коня та індивідуальне вміння застосовувати особисту зброю (переважно холодну).

На жаль, питання військового вишколу (особливо індивідуального володіння холодною зброєю) в радянських кінних формуваннях історіографією не досліджувалось. Це значною мірою стосується і відповідного вишколу кінних козацьких формувань напередодні революційних потрясінь 1917-1920 рр. Так, українська зарубіжна історіографія міжвоєнних часів розглядає загальновійськову проблематику революційної доби [1; 2]. Праці окремих авторів (переважно, учасників революційної боротьби) торкаються огляду історії становлення та бойової діяльності українських козацьких кінних формувань, але без аналізу їх бойового вишколу [3; 4; 5]. Такі підходи помічаємо і серед представників білогвардійської та козацької еміграції [6; 7].

Стосовно радянської історіографії слід наголосити на повному ігноруванні питання дореволюційного бойового вишколу козацької кінноти, що було обумовлено класовою ворожістю комуністичної ідеології. Поряд із цим, з'являються пропагандистські розробки до історії окремих з'єднань червоної кінноти [8; 9; 10]. На жаль, тут домінують загальні описи бойових подій, котрі часто є сфальсифікованими.

Останнім часом помічається зростання уваги вітчизняних та зарубіжних науковців до історії козаччини та військової справи. Проте, головну увагу приділяють загальнополітичним чи військово- мистецьким аспектам, залишаючи поза увагою бойовий вишкіл [11; 12; 13; 14].

Певну увагу цій проблематиці присвятив і автор цієї статті, розглядаючи особливості козацького бойового вишколу, але досі не торкався бойового вишколу червоної кінноти [15; 16; 17].

Отже, історіографія не сформувала повноцінної наукової позиції щодо бойового вишколу червоної кінноти та її порівняння з козацькою. Такий стан речей і обумовив звернення автора до зазначеної проблеми. Актуальність запропонованої розробки обумовлена потребою правдивого дослідження різних аспектів військового життя за радянських часів та намаганням здійснити об'єктивний аналіз - співставлення між бойовим вишколом червоного кіннотника та козака (вишкіл якого зберігає українські військові традиції). Поряд із цим, зазначене співставлення бойового вишколу дозволить підтвердити відмінні пріоритети у військовому житті, обумовлені національно- політичними та ідеологічними відмінностями радянської системи та козацького середовища.

Джерельним підґрунтям запропонованої розробки є матеріали з бойового вишколу Червоної кавалерії у вигляді бойових статутів, навчальних посібників і настанов Червоної армії та відповідні матеріали стосовно вишколу козацьких формувань Російської імперії. Ці матеріали було почерпнуто з архівних фондів України (ЦДАВО України та Державний архів Донецької області) і Росії (Державний архів Ростовської області та Державний архів Краснодарського краю).

Стосовно бойового вишколу кінноти у Червоній Армії слід, перш за все, зазначити намагання політичного керівництва СРСР створити масову червону кінноту. У цьому процесі помічаємо намагання використати і досвід козацького бойового вишколу та принципи його здійснення.

Так, окрім кадрових кавалерійських частин значну увагу було приділено розвитку територіальних військових формувань та вишколу червоного кавалериста, пропагуючи це у суспільстві. Такі підходи і принципи, певною мірою, перегукуються із засадами козацького бойового вишколу та функціонуванням відповідних структур напередодні революційних зрушень 1917— 1920 рр.

Найпомітнішим є і факт використання кіннотою Червоної Армії шашок двох зразків від 1927 р., що були виготовлені на основі козацьких прототипів 1910 та 1909 рр. для степових військ [18]. Ще одним прямим зовнішнім запозиченням є використання для кавалерійських територіальних частин та гуртків "Ворошиловських кавалеристів" сідла козацького зразка [19].

Проте це була лише зовнішня подібність, позбавлена реального ґрунту. Цим реальним ґрунтом було існування упривілейованої козацької військової верстви, що базувалася на специфічних засадах суспільного життя і відповідній військовій спадщині. Існування ж такої верстви для радянського суспільства було неприпустимим, а сама верства, в основному, була знищена. Саме тому радянська система намагалась використати окремі складові козацького бойового вишколу, одночасно відмовляючись визнати навіть такий формальний зв'язок.

Розпочнемо аналіз-співставлення з початків бойового вишколу. Так, для козаків він мав місце вже в дитячому віці, стосовно володіння конем та окремих прийомів використання зброї. Найяскравішим прикладом цього є скачки для козачат 10-15 років, у котрих часто переможцями виступали наймолодші, отримуючи у нагороду холодну бойову зброю та елементи козацького військового однострою [20].