формі державного устрою, у релігійних догматах і культах, у формах живопису, музики та пластики, у віршуванні, в основних поняттях фізики й етики, але не вичерпується ними49.
Загалом ідеологічний аспект присутній практично в усіх формах свідомості. Але в політичній свідомості він є найбільш визначальним. Політична ідеологія здійснює значний вплив на суспільну свідомість, адже вона є не тільки системою ідей, але й визначним державним інститутом, а це означає що вона має адміністративну державну силу. Однак в умовах демократії неконтрольований вплив правлячої ідеології знижується. Ідеологам доводиться рахуватися з буденною політичною свідомістю громадян, а, особливо, із моральною свідомістю. Будь-яка сфера суспільних відносин, включаючи навіть економічну, підлягає моральній оцінці. Відтак вона осягає всі політико-правові відносини. При цьому політико-правова оцінка часто не може осягнути значне число моральних відносин у суспільстві.
У цілому ж слід наголосити на тому, що одним із найбільш конструктивних спрямувань ідеології є її об'єднуюча функція. Жодні зміни в політичному житті суспільства, економічні чи політичні трансформації не спроможні знищити інтереси людей, потребу в об'єднанні у групи навколо цих інтересів, а, отже, знищити потребу в ідеології як усвідомленій, систематизованій, чітко визначеній меті суспільної діяльності. Функція, яку ідеологія виконує у житті суспільства, і, відповідно, у системі культури, завжди залишається актуальною та політично значимою. Її пізнання є необхідною складовою суспільного й державного управління. Перспективи розвитку національної та державної ідеології в Україні є предметом спеціального дослідження, нагальність якого зумовлена сучасними політико-правовими реаліями.
1 Дашкевич Я. Україна у вогні ідеологій // Кісь Р. Фінал Третього Риму (Російська ідея на зламі тисячоліть). - Л., 1998. - C.I.
2 Крауз-Мозер Б. Теории политики. Методологические принципы / Пер. с пол. - X., 2008. - C.17.
3 Мангайм К. Ідеологія та утопія / Пер. із нім. - К., 2008. - C.81.
4 Бекон Ф. Сочинения: В 2 т. - Т.2. - Москва, 1972. - C.18.
5 Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж / За ред. Н.Хамітова. - К., 2006. - С.89.
6 Мангайм К. Указ. праця. - С.81, 82.
7 Лісовий B.C. Культура - ідеологія - політика. - К., 1997. - С.59.
8 Дашкевич Я. Указ. праця. - С.VI.
9 Філософський енциклопедичний словник / За ред. В.І.Шинкарука - К., 2002. - С.235.
10 Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения: В 3 т. - Т.1. - Москва, 1985. - С.14.
11 Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе / Пер. з англ. - К., 2001. - С.227, 240, 241.
12 Див.: Монбриаль Т. де. Действие и система мира / Пер. с фр. - Москва, 2005. - С.383.
13 Mannheim K. Essasy on Sociology and Social Psychology. - New York, 1953. - Р.94-98.
14 Mannheim K. Ideology and Utopia. - London, 1968. - Р.57-85.
15 Дашкевич Я. Указ. праця. - С.XI.
16 Бердяев НА. Смысл истории. - Москва, 1990. - С.4, 5.
17 Юнг К.-Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Вопросы философии. - 1988. - №1. - С.135.
18 Кэмпбелл Дж. Мифы, в которых нам жить / Пер. с англ. - К., 2002. - С.17, 18.
19 Лісовий B.C. Указ. праця. - С.183.
20 Дугин А.Г. Философия политики. - Москва, 2004. - С.64.
21 Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. - К., 2008. - С.354.
22 Нариси української популярної культури / За ред. О.Гриценка. - К., 1998. - С.344, 346.
23 Барт Р. Мифологии / Пер. с фр. - Москва, 2008. - С.304-306.
24 Мається на увазі знакова система передачі інформації, насамперед через мову.
25 История философии: Энциклопедия / Под ред. А.А.Грицанова. - Минск, 2002. - С.388, 389.
26 Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світогляд. аналіз / В.Андрущенко, Л.Губерський, М.Михальченко. - К., 2002. - С.127, 130.
27 Цит. за.: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. - К., 1999. - С.12.
28 Культура. Ідеологія. Особистість ... - С.127.
29 Юркевич П.Д. Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник / Пер. із рос. - К., 1999. - С.235, 236.
30 Гребеньков Г.В. Научные исследования: теория, методология, методика (теоретические и практические вопросы научно-исследовательского труда). - Донецк, 2003. - С.12.
31 Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. - Москва, 2003. - С.159.
32 Історична наука: термінологічний і понятійний довідник / В.М.Литвин, В.І.Гусєв, А.Г.Слісаренко та ін. - К., 2002. - С.242.
33 Перетц В. Феодальна Україна-Русь ХІ-ХІІІ вв. // Золоте слово: Хрестоматія: У 2 кн. - К., 2002. - Кн.2. - С.13, 29, 30.
34 Культура. Ідеологія. Особистість ... - С.130, 131.
35 Яковенко Н. Вступ до історії. - К., 2007. - С.258, 259.
36 Потульницький ВА. Україна і всесвітня історія: Історіософія світової та української історії ХУІІІ-ХХ ст. - К., 2002. - С.27, 28.
37 Яковенко Н. Кілька спостережень над модифікаціями українського національного міфу в історіографії // Дух і літера. - 1998. - №3/4. - К., 1998. - С.116.
38 Там само. - С.117, 118.
39 Поппер К. Злиденність історицизму / Пер. з англ. - К., 1994. - С.5, 6.
40 Там само. - С.42.
41 Більшовицький експеримент спирався на філософію, що вважала себе не просто спекулятивною (метафізичною), а науковою. Одним із вирішальних тверджень, на яке спиралася голістична соціальна інженерія більшовиків, було марксистське твердження про «історичну необхідність». На думку К.Маркса, він
