для захисту права косоварів на самовизначення, а також захисту їхньої культурної спадщини. Конференція ствердила, що безпечне та безумовне повернення косовських біженців до своїх домівок є передумовою встановлення миру в регіоні. Конференція звернулася до міжнародної громадськості з вимогою притягнути до судової відповідальності всіх осіб, причетних до етнічних чисток та інших злочинів проти людства в Косово. Конференція висловила готовність ОІК приєднатися до моніторингових та миротворчих операцій у Косово в рамках проведення миротворчих операцій під егідою ООН. Конференція наполягла, щоб міжнародна місія в Косово продовжила використовувати всі необхідні засоби для забезпечення співпраці між етнічними групами з метою захисту та безпеки всього народу Косово. Конференція оцінила надання гуманітарної допомоги Косово країнами-членами ОІК та закликала їх спільно зі всіма державами світу продовжити надання фінансової допомоги для відбудови Косово.
ОІК і Сомалі
Конференція "підтвердила свою підтримку президенту Республіки Сомалі Абдулкасим Салад Гасай у досягненні миру і національної єдності в його країні" [6, с. 106]. Конференція закликала всі партії Сомалі припинити війну і жорстокість, прислухатись до голосу миру та приєднатись до процесу переговорів щодо відбудови та об'єднання країни. Конференція наполягла, щоб країни-учасниці та міжнародна громадськість брали активну участь у процесі відбудови Сомалі. Вона звернулась з проханням до Генерального секретаря з проханням створити місії для визначення пріоритетів розвитку, політичної та національної єдності країни.
Реакція ОІК на події в Чечні
Конференція звернулася до уряду Російської Федерації з проханням про продовження переговорів з представниками чеченського народу з метою досягнення мирного врегулювання ситуації в Чечні, дотримуючись міжнародних конвенцій з прав людини. Конференція визначила й наполягла на тому, щоб уряд РФ та міжнародна громадськість забезпечила захист чеченських біженців на Північному Кавказі та взяла участь у відбудові й розвитку Чечні. Конференція запевнила свою готовність зміцнити зв'язки з урядом РФ для сприяння мирному врегулюванню конфлікту в Чечні.
Штат Джаммуй Кашмір
Конференція підтвердила свою підтримку права народу Кашміру на самовизначення, згідно з відповідною резолюцією ООН, і наполягла на призначенні спеціального представника Генерального секретаря ОІК у цьому регіоні. Вирішила також вислати в Джамму та Кашмір слідчу комісію ОІК.
Конференція засудила порушення прав людини в Кашмірі та закликала країн-членів зробити все для того, щоб переконати Індію терміново припинити всі порушення, а також дати можливість народу Кашміру використати своє невід'ємне право на самовизначення, згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН.
Відносини між Іраком і Кувейтом
Заради підтримки миру, безпеки та стабільності Конференція звернулася з проханням до Іраку виконати свої зобов'язання, визначені відповідною резолюцією Ради Безпеки ООН. Конференція закликала Ірак та Раду Безпеки ООН провести діалог з метою виконання цих домовленостей та зняти всі санкції з Іраку. Конференція звернула увагу на відсутність будь-яких перешкод для перебування в Іраку представників ООН. Конференція наголосила на необхідності поважати безпеку та територіальну цілісність Кувейту й закликала Ірак зробити все необхідне для зміцнення своїх стосунків з Кувейтом. Конференція звернула увагу на те, що слід поважати суверенітет, територіальну цілісність, політик ну незалежність та безпеку Іраку. Вона вимагала, щоб не правові дії проти Іраку, вжиті за рамками відповідної резолюції Ради Безпеки ООН по Іраку, були припинені.
Проблема Кіпру
Конференція висловила підтримку справедливого вирішення проблеми турків-кипріотів та схвалила кілька резолюцій і декларацій стосовно Кіпру. Вона закликала до справедливого врегулювання, яке б врахувало політичні вимоги його народу. Конференція висловила важливість дотримання принципу політичної рівності під час спроб врегулювання конфлікту переговорним шляхом. Це рішення має бути прийнятним для обидвох сторін — турецьких та грецьких кипріотів, і з цього приводу Конференція закликала дві сторони до взаємного визнання рівності.
Американська агресія проти Лівії 1986 року
Конференція висловила свою "солідарність з Соціалістичною народною арабською лівійською Джамахирією та підтримала її право на отримання компенсації за втрати, які вона зазнала в результаті американської агресії в 1986 році (виплата повинна здійснюватися відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН №38/41 від 20.11.1986 р.)" [6, с. 127]. Конференція закликала США виконати умови цієї резолюції, а також здійснити мирні заходи з метою врегулювання відносин з Лівією.
Конференція звернулася до Ради Безпеки ООН з проханням швидкого схвалення резолюції, яка б забезпечила повне зняття санкцій з Лівії.
Реакція ОІК на події в Нагірному Карабаху
Організація "Ісламська Конференція" закликала вірменську сторону вивести свої війська з Нагірного Карабаху і показати "повагу до територіальної цілісності Азербайджану". При цьому "Ісламська Конференція" висловила своє занепокоєння стосовно проведення президентських виборів у Нагірному Карабаху.
Конференція також закликала уряд Азербайджану продовжувати політику, спрямовану на уникнення воєнної конфронтації з Вірменією.
Економічне становище в Африці
Конференція схвалила зусилля африканських держав щодо розвитку та відбудови економічних станів країн, особливо створення Африканської економічної спільноти. Конференція закликала міжнародну громадськість, країни та організації збільшити фінансові вклади в африканські країни для їхньої економічної відбудови та остаточного вирішення питання сплати.
Навесні 2000 року відбувся IX саміт ОІК. Зустріч глав ісламських держав відбулася під гаслом "Повстання Аль-Акса і повстання за незалежність Палестини", доповідь іранського президента Мохаммеда Хатамі, який відкрив саміт, була присвячена арабо-ізраїльському конфлікту. "Хатамі розглядається західними політологами як один із найбільш ліберальних діячів ісламського світу" [8, с. 54]. Його виступ перед форумом ОІК не містив ані закликів до джихаду, ані вимог розірвати стосунки з ізраїльською державою. Однак, Хатамі однозначно заявив, що дії Ізраїлю на спірних територіях є агресією сіоністів, а врегулювання конфлікту потребує спільних зусиль усього ісламського світу.
У своїй доповіді Хатамі запропонував ідею вирішення конфлікту, В баченні іранського президента, на спірних територіях слід створити незалежну державу, аналогічну тій "мультирелігійній" країні, яка існувала тут до 1948 року.
На першому етапі Ізраїль повинен не заперечувати поверненню на спірні території всіх палестинських біженців. Після цього на території Палестини слід провести референдум, в якому б здійснилося волевиявлення всіх мусульман щодо того, який уряд мав би управляти палестинськими землями. Причому суверенна держава повинна включати в себе всю "історичну" територію Палестини, а столицею країни має стати Єрусалим.
Після Хатамі виступив емір Катара шейх Хамад бін Халіф ель Тані, підкресливши, що спокою на Близькому Сході не буде доти, доки ізраїльські війська не будуть виведені з усіх окупованих територій, включаючи Голландські висоти і частину ліванських земель. Після цього емір перейшов до іракської проблеми, запропонувавши главам держав ОІК закликати ООН зняти санкції з Іраку.
5 березня 2003 року у столиці Катару, місті Доха, відкрився саміт Організації "Ісламська Конференція" (ОІК). Головне питання, винесене на порядок денний — іракська криза. Саміт був організований з ініціативи глави Катару — діючого голови ОІК. Більшість ісламських країн надіслали в Доху свої делегації, однак очолювали більшість з них не перші особи. Влада Саудівської Аравії, наприклад, взагалі оцінила конференцію як "малокорисну" і направила в Катар заступника міністра закордонних справ.
Генеральний секретар ОІК Абдельвахед Бельказіз сформулював позицію організації так: "Окупація інших країн та нав'язування їм іноземного правління викоренені часом та заборонені міжнародним правом". З його слів, односторонні дії США проти Іраку завдадуть "серйозного удару авторитетові ООН та стануть викликом міжнародній громадськості, агресія буде сприяти розповсюдженню насилля і тероризму в усьому світі".
Але не всі учасники ісламського форуму були готові поставити підпис на такій заяві. Більшість з них залишаються вірними союзниками США, а деякі взагалі стануть американським плацдармом у війні. До того ж, для багатьох ісламських держав Ірак — дуже далека країна, події в якій безпосередньо не зачіпають їхніх інтересів.
Обговорювалася також у м. Доха ситуація в Афганістані. Глави держав ОІК ознайомились з листом афганського президента Раббані, який звернувся до саміту з вимогою осудити дії лідерів руху Талібан, а також сусідніх з Афганістаном країн, які надають підтримку талібам. Афганська тема також обговорювалася в привітальному виступі Генерального секретаря ООН Кофі Аннана. На форумі були також проаналізовані питання про індійський штат Кашмір, Чечню, та ісламські регіони Балканського півострова.
ОІК планувала 4 травня 2004 року провести позачергову сесію, присвячену ситуації на Близькому Сході. Ініціатива її скликання належить лідеру палестинської автономії Ясиру Арафату. Як заявив міністр закордонних справ Малайзії, головуючої в той час країни в організації, Сайед Хамід Албар, головними темами наступної зустрічі будуть ситуація в Іраку і події в Палестинській автономії.
В останній час активізувалися відносини ОІК з Російською Федерацією. В грудні 2002 року в російському Міністерстві закордонних справ затверджено посаду посла для підтримання зв'язків з Організацією "Ісламська Конференція". У серпні 2003 року під час візиту в Малайзію російський президент Володимир Путін заявив, що "майже 20 млн мусульман, які живуть у Росії, мають право відчувати себе повноцінною частиною мусульманського світу", і наголосив на намірі Росії приєднатися до діяльності ОІК як спостерігач.
Діяльність ОІК з реалізації економічних, культурних, інформаційних питань
Економічна діяльність ОІК
Конференція підтвердила важливість зміцнення економічної та торговельної співпраці
