С.С. Рубін (1900-1985) глибоко і всебічно вивчив умови живлення плодових, ягідних та овочевих культур, розробив систему їх удобрення та систему утримання грунту в садах, займався питанням обробітку грунту й удобрення польових культур.

Серед учених, які багато зробили для розвитку агрохімії, в Україні варто назвати засновника агрохімічної науки О.І. Душечкіна, а також МА, Єгорова, П.А Власика, О.Н. Соколовського, Б.М. Рождественського, П.О. горшкова, К.П, Афендулова, І.Л.Колошу, П.А. Гірко, М.К. Крупського, О.М. Вишенського, О.В. Мазурського, Д.Я. Дмитренко та інших. Вони вивчали живлення рослин та ефективне використання добрив під сільськогосподарські культури. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку агрохімії є створення міцної хімічної промисловості, а га її сонові – широкої хімізації землеробства в умовах його інтенсифікації як одного з основних факторів підвищення урожайності сільськогосподарських культур. У нашій країні створено широку мережу науково-дослідних установ, державну систему агрохімічного обслуговування. Агрохімічні дослідження стали науковою основою ефективного застосування добрив.

Наукові праці О.І. Душечкіна, а їх понад 200, присвячені питанням динаміки рухомих форм азоту в грунті і її залежності від зовнішніх умов, зокрема від внесення органічних добрив, форми і динаміки фосфору в грунті та шляхів підвищення ефективності фосфорно-калійних добрив, надходження поживних речовин у рослини, а також обґрунтуванню раціональних прийомів внесення добрив.

На підстав вивчення динаміки нітратів і фосфатів у грунті О.І. Душечкін разом із О.К. Кедровим-Зіхманом – одним із найближчих його співробітників – довели велике значення мікробіологічних процесів для азотного і фосфорного живлення рослин.

Завдяки глибокому вивченню динаміки нагромадження в грунтах засвоюваних форм азоту та фосфору О.І. Душечкін з’ясував причини недостатнього впливу на полях Носівської сільськогосподарської дослідної станції фосфорнокислих добрив. У спеціальній праці він показав, що незначна дія фосфорнокислих туків на озимих хлібах на солонцюватому чорноземі Носівської станції пояснюється переважно нестачею розчинної форми азоту в грунті під час критичного періоду ранньовесняного росту.

Велику увагу О.І. Душечкін приділяв проблемам фосфору в грунті і добривам, а також найбільш раціонального використання гною, як найважливішого місцевого добрива.

Велику увагу О.І. Душечків приділяв методичним дослідженням. Зокрема, він розробив методику відбору проб буряків для періодичного визначення поживних речовин, яка була опублікована у праці «Ход поступлення главнейших питательных веществ в сахарную свеклу в связи с ходом ее роста».

До агрофізичних досліджень належить праця О.І. Душечкіна про вплив сірчанокислого марганцю на ріст і розвиток цукрових буряків. Він підкреслював велике значення марганцевих добрив у підвищенні якості й урожаю цієї культури.

Велику увагу І.О.Душечкін приділяв використанню мінеральних добрив. До них належать, насамперед, запаси фосфоритного борошна, застосування яких дуже ефективне у північних і південно-західних районах України. Таким чином О.І.Душечкін ставив перед собою завдання народногосподарського значення. Він мріяв про докорінні зміни в сільському господарстві, що призведуть до підвищення продуктивності праці.

П.А. Власик – інтереси вченого були різнобічними. Він вивчав питання хімії грунтів, агрохімії, біохімії, мікробіології свої дослідження зв’язував з практикою сільського господарства. Особливо вагомим, як з теоретичної, так і з прикладної точки зору, є його вклад у розвиток фізіології рослин. Він по праву вважається основоположником учення про мікроелементи в Україні. П.А. Власюк був ініціатором вивчення фізіологічної дії мікроелементів на урожай і його якість різних сільськогосподарських культур у сівозміні в тривалих дослідах.

Класифікація і властивості мінеральних добрив.

Визначення поняття добриво.

Академік Д.М. Прянішніков у своєму визначенні поняття «добриво» вказував, що воно може містити їжу для рослин, підсилювати мобілізацію поживних речовин у грунті, підвищувати енергію життєвих процесів у ньому і змінювати властивості субстрату.

«Добриво – речовина, призначена для покращення живлення рослин і підвищення родючості грунту» (ДЕСТ-1978).

Як добрива застосовуються найрізноманітніші речовини, які відрізняються за походженням, характером дії наросли та грунт, хімічним складом, конструкцією (структурі) і т.д.

Класифікація добрив за походженням.

За цією ознакою добрива поділяють на три групи: органічні, мінеральні, бактеріальні препарати.

До органічних добрив відносяться ті, які за своїм походженням зобов’язані рослинам або тваринам і є залишками перших або виділеннями других (гній, торф, пташиний послід, компости, сидерати).

Мінеральними добривами називаються ті, які отримують ся промислово-заводським способом, шляхом хімічної або механічної обробки сировини (азотні, фосфорні, калійні тощо).

Бактеріальні препарати – препарати, які містять мікроорганізми, що здатні підвищувати вміст поживних речовин (азот фіксуючі, бульбочкові бактерії) і мобілізувати, тобто, переводити важкодоступні речовини в доступні форми (фосфоробактерин, силікатні бактерії і т.д.).

Хімічні меліоранти – містять СаСО3, СаО, Са(ОН)2, CaSO4 і використовують для вапнування чи гіпсування.

Класифікація добрив за агрономічним призначенням або характером дії. За характером дії на рослини та грунт добрива поділяють на: прямої дії; непрямої дії.

Класифікація добрив за походженням, місцем і способом отримання.

За цією класифікацією розрізняють: місцеві або господарські, заводські (промислові, штучні).

Класифікація за конструкцією.

За цією класифікацією розрізняють: прості (односторонні) – містять один елемент живлення (азотні, фосфорні, калійні і мікродобрива); комплексні – містять не менше двох елементів живлення (складні, складно змішані, змішані).

Види добрив.

Групу добрив, до складу яких входить та чи інша поживна речовина (азот, фосфор, калій), прийнято називати видами добрив.

Мінеральні добрива, із урахуванням вмісту поживних речовин, поділяються на такі види – азотні, фосфорні, калійні, комплексні (складні, складно змішані), вапнякові, борні, марганцеві, молібденові і т.д.

Види мінеральних добрив, залежно від елементів, що входять до їх складу (нітрати, сульфати, фосфати), катіонного та аніонного склад чи інших властивостей, розподіляють на форми – група добрив одного виду. Азотні добрива мають такі