Для характеристики небезпечності МД використовують такий показник, як час досягнення критичної концентрації у грунті елементів, що підлягають контролю (Тк). Основою проведення такої роботи повинні бути технічні умови на виготовлення даного виду МД із зазначенням вмісту токсичних домішок у готовому продукті.

Показник досягнення критичної концентрації у грунті елементів, що підлягають контролю, базується на розрахунках, які дають змогу визначити можливе додаткове внесення токсичних елементів у грунт з добривами:

А = (ГДК – F)*3000к,

де А – можливе додаткове внесення токсичних елементів у грунт з добривами, мг, г, кг/га;

ГДК – гранично допустима концентрація токсичного елемента у грунті, мг/кг;

F – вихідний (фоновий) вміст токсичного елемента у грунті до внесення добрива, мг/кг;

3000 – маса орного шару гурту у перерахунку на суху речовину, т/га;

к – коефіцієнт толерантності, що враховує властивості грунту.

Для визначення коефіцієнта толерантності (к), який враховує здатність грунту протистояти забрудненню, доцільно використовувати показники його гумусного стану, зокрема відношення фактичного вмісту гумусу (фактичного до еталонного). За еталонний (к=1) рекомендується брати грунт, що містить у орному шарі 6,2% гумусу. Цим вимогам відповідають чорнозем звичайний середньо гумусний важко суглинковий і легко глинистий, а також чорнозем типовий середньо суглинковий. Такий показник буде відбивати здатність грунту протистояти забрудненню, числове його значення буде знаходитися у межах від 0,1 до 1,0.

Супутні елементи, за якими здійснюється контроль при застосуванні МД, мають різну природу і, відповідно, різну токсичність щодо живих організмів.

Для МД з індирективним характером дії вивчення еколого-токсикологічного впливу на довкілля необхідно починати з визначення параметрів змін у грунтовому комплексі при їх застосуванні. Це стосується, в першу чергу, групи добрив з фізіологічною, хімічною та біологічною кислотністю. Показниками таких змін можуть бути: реакція ґрунтового розчину, показники гумусного стану грунтів, і, в першу чергу, його лабільної структури.

Зміни кислотно-основних властивостей ґрунтового розчину є причиною змін рухомості полютантів, серед яких особливої уваги заслуговують важкі метали, радіонукліди, фтор, хлор та інші. Підвищення рухомості полютантів призводить до активізації переходу їх о рослин, негативного впливу на біологічну активність грунту, міграції за профілем грунту, надходження у природні води.

Визначення екотоксикологічної небезпечності МД за впливом на реакцію ґрунтового розчину доцільно проводити за показниками рН водної і сольової екстракції та величиною гідролітичної кислотності.

Благополучною відносно кислотно-основних властивостей ґрунтового розчину вважається екологічна ситуація, коли параметри відповідають таким показникам: рН водної витяжки із кислих грунтів >6,0; солонцевих грунтів <7,2; рН сольової витяжки >5,5; гідролітична кислотність <2,0 м-екв/100 г грунту.

Мінеральні добрива за своїми особливостями впливу на навколишнє середовище мають ряд принципових відмінностей від пестицидів, що вимагає розробки спеціальної системи оцінки їх небезпечності за еколого-токсикологічним критерієм. Для здійснення екологічної оцінки мінеральних добрив та визначення алгоритмів еколого-токсикологічних досліджень доцільно провести групування МД за характером дії на директивні та ін директивні. Першим етапом досліджень МД директивної дії повинно бути визначення класу небезпечності за розрахунками часу досягнення критичної концентрації токсичних елементів у грунті, ін директивної дії – визначення класу небезпечності за впливом на реакцію ґрунтового розчину.

Використання добрив у сівозмінах.

Серед заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, особлива роль належить місцевим органічним добривам. Однак позитивна дія органічних дія органічних добрив можлива лише за умови правильного використання їх.

У системі удобрення модна передбачити різне поєднання органічних і мінеральних добрив. Так, доповнення гною азотними і фосфорними добривами з урахуванням потреб рослин завжди високоефективне.

За даними Географічної мережі дослідів, середня оплата тонни гною приростом врожаю в перший рік у районах достатнього зволоження становить 0,3-0,44 ц зерна, 2-3 ц картоплі, 2,5-4 ц цукрових буряків, 4,4 ц зеленої маси кукурудзи. У посушливих районах ефективність внесення гною дещо зменшується, але його післядія виявляється протягом більш тривалого періоду, особливо при достатні кількості вологи або в умовах зрошення.

Останнім часом у зв’язку з будівництвом промислових тваринницьких комплексів великої актуальності набула проблема використання рідкого гною. Найбільші норми внесення рідкого гною в порахунку на щорічне удобрення всієї площі сільськогосподарських угідь для різних культур неоднакове.

Для визначення потреби в органічних та мінеральних добривах передусім треба враховувати плановий обсяг виробництва (урожайність і валові збори продукції), посівні площі культур на різних типах грунтів та підвищення врожаю на одиницю добрив.

Головним критерієм визначення доз добрив є лані польових дослідів в різних грунтово-кліматичних умовах.

При встановленні доз добрив для досягнення планових урожаїв сільськогосподарських культур треба враховувати внесення в грунт органічних добрив, глибину оранки, розподіл опадів протягом року, а також механічний склад грунту.

М.А. Сапожников пропонує рекомендовані дози добрив збільшувати чи зменшувати на 20-30% залежно від умов.:

Збільшення дози добрив на 20-30% | Зменшення дози добрив на 20-30%

Азотні добрива

При застосуванні органічних добрив із зниженим проти середнього вмістом у них доступного для рослин азоту | При вирощуванні культур після високоврожайних, конюшини, люцерни або на добре окультурених грунтах

Фосфорні добрива

На грунтах з дуже низьким вмістом фосфатів і високою кислотністю після вапнування.

При застосуванні фосфоритного борошна або інших важкорозчинних фосфорних добрив

При підвищеному вмісті в грунті рухомого алюмінію і заліза. При вирощуванні зернових культур по високоврожайній конюшині | При попередньому застосуванні протягом рду років підвищених доз фосфатів (в тому числі фосфорного борошна). При застосуванні підвищених норм гною з нормальним вмістом фосфору в ньому. При застосуванні гранульованого суперфосфату

При внесенні легкорозчинних фосфорних добрив на