Види азотних добрив і їх характеристика.

У 1830 р. х природних покладів Південної Америки (у Чилі) почали видобувати перше азотне добриво – чилійську селітру.

Усі мінеральні добрива в промисловості виробляють з аміаку та азотної кислоти.

Амідні добрива внаслідок вбирання мікроорганізмами та адсорбції в аміаку ґрунтовими колоїдами менше вимиваються з грунту, ніж нітратні. При поверхневому внесенні ці добрива втрачають аміак. Систематичне їх застосування призводить до підкислення ґрунтового розчину.

Сульфат амонію (NH4)2SO4 містить 20,5-21% азоту. За зовнішнім виглядом – це дрібнокристалічна сіль сірого, сіро-зеленого, білого, голубого а бо жовтуватого кольору.

Сульфат амонію добувають, в основному, вловлюванням сірчаною кислотою аміаку, який виділяється з газами коксових печей і як побічний продукт при виробництві капролактаму.

Сульфат амонію мало гігроскопічний, майже не злежується і добре розсівається. Це фізіологічно кисла сіль, тому після використання її рослинами в грунті залишається вільна сірчана кислота.

Пр внесенні в грунт сульфат амонію швидко розчиняється.

Систематичне внесення на підзолистих і опідзолених грунтах сульфат амонію призводить до підкислення грунтового розчину.

На чорноземах застосування сульфату амонію на розвиток рослин негативно не впливає: його дія прирівняється до дії нітратних форм азотних добрив, а інколи й перевищує її.

Наявність сірки в сульфаті амонію треба розглядати як елемент живлення рослин (особливо на грунтах, що бідні на неї).

Хлорид амонію NH4Clмістить 24-25% азоту. Хлорид амонію має біле або жовтувате забарвлення. Це дрібнокристалічна гігроскопічна сіль. При зберіганні злежується, погано розсіюється. Недоліками цього добрива є великий вміст хлору (66,6%) та гігроскопічність, що потрібно враховувати при внесенні його під культури, чутливі до цього елемента (картопля, тютюн, виноград, конюшина, гречка, соняшник, люпин, льон, коноплі та деякі овочеві культури). Це фізіологічно кисле добриво і при систематичному внесенні гурт підкислюється. Щоб цього уникнути, хлорид амонію перед внесенням доцільно нейтралізувати лужними добривами або удобрювати ним вапнований грунт. Доцільно вносити під зяблеву оранку.

Рідкий безводний аміак NH3 – висококонцентроване азотне добриво, що містить 82,3% азоту. За зовнішнім виглядом це безбарвна рідина. При внесенні у грунт рідкий безводний аміак переходить у газоподібний стан. У вигляді газу він вбирається ґрунтовою водою та грунтом утворенням гідроксиду амонію NH4OH.

Рідкий аміак бажано вносити в грунт до початку висівання сільськогосподарських культур, оскілки він здатний руйнувати кореневу систему росин, інгібувати розвиток мікроорганізмів.

Агрохімічна оцінка дії рідкого аміаку рівноцінна твердим азотним добривам з еквівалентною кількістю азоту. Головною перевагою рідкого аміаку перед іншими азотними добривами є нижча вартість одиниці азоту (на 40%) та можливість повної механізації його транспортування та внесення у грунт.

Недоліками рідкого аміаку порівняно з твердими добривами є його втрати, високі затрати на техніку для зберігання та внесення, токсичність для людей.

Рідкий аміак також використовують для амонізації торфу, обробки соломи та гною, розкислення силосу, дезинфекції приміщень, знищення деяких грунтових патогенних організмів.

Аміачна вода (NH3)Н2О – це розчин аміаку у воді. За зовнішнім виглядом це жовтувата рідина із запахом нашатирного спирту. В аміачній воді азот перебуває у формі іонів амонію NH4+і вільного аміаку NH3. Аміачну воду можна вносити перед сівбою озимих, у зайнятому пару, під зяблеву оранку, навесні перед сівбою сільськогосподарських культур і влітку для підживлення просапних. Аміачна вода має лужну реакцію. Токсична для людей.

Аміак ати мають загальну формулу Са(NO3)2*NH4NO3*mH2O. Це рідкі азотні добрива, що є розчинами деяких азотних добрив (аміачної селітри або суміші сечовини і кальцієвої селітри) в аміачній воді. Вміст азоту в аміак атах коливається в межах 30-45%. За зовнішнім виглядом це безбарвні або жовтуваті рідини із сильним запахом аміаку.

Вуглеамікати – це розчини карбонату (NH4)2CO3 та гідрокарбонату амонію NH4HCO3 і сечовини (NH2)2CO в аміачній воді. Вміст азоту в них становить 18-35%.

Плав – це безбарвна або слабко забарвлена рідина, що містить 30% азоту. Складається з розчинів, аміачної селітри і сечовини.

Сульфат амонію-натрію (NH4)2SO4*Na2SO4 містить близько 16% азоту. Застосовувати його краще на чорноземах і сіроземах.

Нітратні добрива, або селітри, містять азот у формі іонів NO3-. Їх дія на рослини виявляється швидко із-за підвищеної рухливості нітрат-іонів. Нітрати легко вимивають з грунту опадами, тому їх краще вносити в суху погоду. Селітри, як правило, є фізіологічне лужними добривами, тому їх доцільно вносити на кислих грунтах.

Натрієва селітра NaNO3 містить 15,5-16% азоту і 26% натрію. Добувають натрієву селітру за реакцією нейтралізації азотної кислоти гідроксидом або карбонатом натрію.

За зовнішнім виглядом це дрібнокристалічна гірко-солона сіль білого або бурувато-жовтого кольору при зберіганні за сприятливих умов не злежується, за умов достатньої вологості кристалізується у крупні кристали.

У грунті азот натрієвої селітри зв’язується тільки біологічним шляхом. Ґрунтовим вбирним комплексом нітратний азот не поглинається і за умов достатнього зволоження та при зрошуванні може вимиватися в глибші шари грунту. Томі нітратні добрива доцільно вносити навесні.

Завдяки значній рухливості азоту нітратні добрива цінні для підживлення росин у період вегетації та для передпосівного удобрення.

Натрієва селітра – фізіологічно лужне добрива. Тому це добриво досить ефективне на кислих грунтах.

Кальцієва селітра Са(NO3)2 містить 15-16% азоту. Утворюється під час нейтралізації азотної кислоти карбонатом кальцію.

Дуже гіроскопічне добриво. Випускають його в гранулах. Поверхню гранул вкривають тонким шаром гіпсу, смоли, парафіну або інших речовин, що зменшують гігроскопічність добрива. Гранульована кальцієва селітра має жовте забарвлення.

Фізіологічно лужне добриво, найкраще для кислих грунтів, у яких бракує кальцію. Для більшості рослин кальцієва селітра за