Вибір видів і форм добрив, із урахуванням біологічних властивостей рослин і фізико-хімічних властивостей грунту, гідротермічної характеристики зони, є важливою умовою ефективного їх використання. При виборі видів добрив ураховується вміст тієї чи іншої поживної речовини у грунті, забезпечення рослин поживними речовинами. Наприклад, при виборі форм амонійного чи нітратного азоту враховується біологічна особливість культури, відношення до різних форм азоту; фосфорних – здатність засвоювати різні форми фосфору (розчинні, нерозчинні); а також попутні елементи.

Азотні добрива залежно від форм сполуки азоту поділяються на наступні форми:

Амонійні, які містять катіон амонію (NH4+), зв’язані з кислотним залишком. До них відносяться сульфат амонію і хлористий амоній;

Нітратні, які містять азот в окисленій формі (NO3-). Їх представниками є кальцієва і натрієва селітри;

Амідні, до складу яких входить амідна група (NH2). До них відносяться карбамід (сечовина) і ціанід кальцію;

Амонійно-нітратні містять азот одночасно в амонійній (NH4+) і нітратній NO3-) формі. Представником є аміачна селітра;аміачні (рідкі азотні добрива), в яких азот міститься у вигляді вільного аміаку (NH3). До них відносяться аміак рідкий (безводний), аміак водний, аміак ати (амонійно-аміачно-нітратні, амонійно-аміно-амідно-нітратні).

Основною сировиною для виробництва азотних добрив є аміак для амонійних, амонійно-нітратних та рідких і азотна кислота для нітратних та амонійно-нітратних. Аміак отримують із азоту повітря та водню.

Головними видами азотних добрив на сьогодні є карбамід (сечовина), аміачна селітра, сульфат амонію, водний і безводний аміак.

Фосфорні добрива за ступенем засвоюваності та розчинності діляться на чотири групи:

Водорозчинні – суперфосфат простий і подвійний гранульований і порошковидний. Застосовується на всіх типах грунтів під усі культури;

Цитратно-розчинні – розчиняються в 50% розчині лимоннокислого амонію. До них відноситься преципітат;

Лимонно-розчинні – розчиняються у 2% розчині лимонної кислоти – томасшлак, фосфатшлак. Ці добрива застосовуються під усі сільськогосподарські культури, особливо на кисли грунтах під зяблеву оранку;

Важкорозчинні, які розчиняються в сильних кислотах – фосфоритне борошно. Це добриво застосовується, в основному, на кислих грунтах під зяблеву оранку. Фосфор важкорозчинних фосфатів краще використовується рослинами за тонкого помелу, а також при внесенні з фізіологічно кислими солями та в складі компостів.

Водорозчинні фосфорні добрива виробляються у вигляді гранул і порошків. Сировиною для виробництва фосфорних добрив є апатит і фосфоритне борошно.

Калійні добрива за способом виробництва діляться на такі групи:

Концентровані, які виготовляються шляхом заводської переробки сирих калійних солей. До них відносяться хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія, калімаг та ін.;

Змішані, які отримуються шляхом змішування концентрованих і сирих калійних добрив. До них відносяться 40% калійна сіль, хлористий калій-електроліт;

Сирі калійні солі, які отримуються шляхом розмелу природних калійних солей, характеризуються низьким вмістом калію і великою кількістю домішок. До них відносяться сильвініт, каїніт, карналіт та ін.

При виборі форм калійних добрив варто враховувати реакцію рослин на хлор. Хлористий калій є основним добривом для більшості сільськогосподарських культур. Цукрові та кормові буряки поглинають багато натрію, тому для них кращими формами є сирі і змішані калійні добрива. Під культури, чутливі до хлору (картоплю, гречку, тютюн, овочі) краще застосовувати сульфат калію, калімагнезію, калімаг.

Комплексні добрива за числом основним поживних речовини поділяються на подвійні (амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, калійна селітра) і потрійні (нітрофоска, нітроамофоска, карбоамофоска).

За способом виробництва їх ділять на складні, складнозмішані, змішані та рідкі.

Складні добрива отримують шляхом хімічної переробки сировини в єдиному технологічному процесі. Як вихідні компоненти використовуються аміак, фосфорна, азотна і сірчана кислоти, апатит, фосфорит. До них відносяться амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, нітроамофоска та ін.

Складно змішані добрива отримують шляхом змішування готових односторонніх добрив з наступною обробкою їх аміаком, аміак атами, фосфорною і сірчаною кислотами.

Змішані добрива отримують шляхом механічного змішування односторонніх гранульованих або кристалічних простих добрив. Суміші повинні мати добрі фізичні властивості, придатні для механізованого внесення. Ці добрива готують безпосередньо в господарствах.

Рідкі комплексні добрива (РКД) – це водні розчини або суспензії, які містять не менше двох елементів. Отримуються шляхом нейтралізації аміаком фосфорної і полі фосфорної кислот з додаванням сечовини, аміачної селітри і т.д.

Комплексні добрива краще забезпечують потреби рослин у поживних речовинах порівняно із тукосумішами, що містять еквівалентну кількість елементів живлення. Вони випускаються, в основному, в гранульованому вигляді, що дає можливість рівномірно їх вносити і скоротити витрати на перевезення та зберігання.

Провідна роль належить добривам з вирівняним співвідношенням поживних речовин. такі добрива, як нітроамофоска, нітрофоска, фосфат сечовини, карбоамофоска можуть застосовуватися на всіх грунтах під усі культури на забезпечених калієм грунтах і забезпечених азотом грунтах можна використовувати амофос діамофос.

Мікродобрива – добрива, які містять бор, марганець, молібден, цинк, мідь та інші мікроелементи, необхідні рослинам у невеликій кількості. До них відносяться, відповідно, борні, молібденові, мідні та ін. ці елементи виконують важливі фізіологічні функції, приймають участь в окисно-відновних процесах, активізують асимулюючу здатність рослин. Дефіцит засвоюваних форм мікроелементів обумовлює зниження врожаю і погіршення якості отримуваної продукції.

Вапняні матеріали – це вапнякові матеріали, які можна поділити на три групи:

Природні карбонатні тверді породи, потребуючі розмелу (вапняки, доломіти);

Крихкі (торф, гажа, доломітове борошно);

Відходи промисловості, які містять вуглекислий кальцій (сланцева зола, металургійні шлаки, дефекат).

Гіпс служить для покращення солонців і солонцюватих грунтів, які містять натрій у поглинаючому комплексі. Для гіпсування застосовують гіпс, фосфогіпс і глиногіпс.

Агрохімія – наукова основа хімізації землеробства.

Агрохімія є науковою основою хімізації землеробства. Хімізація с/г – це всебічно науково обгруноване використання хімічних речовин у цій галузі. Зростання виробництва