Полігаліт не містить хлоридів, але в ньому , крім калію, є магній і сірка, що підвищує його цінність як добрива на грунтах легкого механічного складу. Це добриво негігроскопічне і не злежується при зберіганні.

За впливом на врожайність картоплі, льону, буряків та інших культур на різних грунтах полі галіт ефективніший, ніж калійна сіль, і не поступається перед сульфатом калію.

Шеніт і лангбейніт. Шеніт містить калій у формі K2SO4*MgSO4*6H2O. Вміст К2О у ньому становить 20-23%. У лангбейніті калій міститься у формі K2SO4*2MgSO4. Вміст К2О у цьому добриві 22,7%. За хімічним складом, властивостями і дією на рослини щеніт і лангбейніт подібні до полі галіту, але великими скупченнями вони трапляються рідко, тому ці добрива не дуже поширені.

Калімагнезія, або сульфат калію-магнію. K2SO4*MgSO4 – цінне калійне добриво, яке, крім калію, містить магній, що має велике значення для грунтів легкого механічного складу. Вміст К2О у ньому становить 24-27%, а MgO – 11-18%. Добриво негігроскопічне і не злежується. Виробляють калімагнезію зневодненням шеніту. Калімагнезія є кращою формою калійних добрив для культур, чутливих до хлору, особливо для картоплі. Воно значно підвищує врожай картоплі, не зменшуючи вмісту крохмалю в бульбах.

Калімаг K2SO4*MgSO4 містить 18,4-19% К2О. Як і в калімагнезії, до складу калімагу входить магній. Виробляється калімаг з лангбейніту після вилучення з нього MgCl. Має добрі фізичні властивості, негігроскопічний, не злежується при зберіганні.

Калімаг є ефективним добривом для культур, які негативно реагують на хлор. Особливо на дерново-підзолистих грунтах.

Концентровані калійні добрива.

Хлорид калію КCl є основним калійним добривом. Вміст К2О у ньому досягає 52,4-60%. Добувають хлорид калію з природних мінералів сильвініту і карналіту.

За зовнішнім виглядом хлорид калію – це кристали білого або кремового кольору з домішкою червоних та оранжевих кристалів. Це концентроване добриво, що містить хлору в 4-5 разів менше, ніж сильвініт, тому застосовувати хлорид калію можна під усі культури.

30- і 40-%-на калійна сіль. Виробляють це добриво змішуванням хлориду натрію з розмеленим сильвінітом або каїнітом. Залежно від того, в якому співвідношенні беруть хлорид калію і сирі калійні солі, калійна сіль містить 30 або 40% К2О. Це добриво, мало гігроскопічне, добре розсівається, але за несприятливих умов зберігання злежується.

За зовнішнім виглядом – калійна сіль – це дрібні і середнього розміру кристали різного кольору (сірого, світло-сірого, білого, рожевого, оранжевого).

Калійну сіль можна вносити під різні культури, але особливо цінна для удобрення цукрових буряків, оскільки в ній міститься більше натрію, ніжу хлориді калію.

Калій-електроліт KCl-MgCl2 містить 32% К2О. містить багато хлору, тому за дією на рослини наближається до сильвініту.

При внесенні хлорвмісних калійних солей у грунт калій і натрій вбирається ним, а хлор втопає в реакцію з кальцієм, який витісняється з ґрунтового вбирного комплексу.

Хлорид кальцію, що утворюється, під впливом атмосферних опадів вимивається в нижчі шари грунту. На грунтах легкого механічного складу хлориди калію і натрію також вимиваються, але повільніше, ніж хлорид кальцію.

Сульфат калію K2SO4 – це цінне без хлорне калійне добриво, особливо для культур, чутливих до хлору. Вміст К2О у ньому становить 45-50% за зовнішнім виглядом це дрібнокристалічне добриво білого або кремового кольору, негіроскопічне, доборе розсівається, при зберіганні не злежується. Сульфат калію – дуже цінне добриво для картоплі, овочевих культур, багаторічних трав.

Під час взаємодії сульфату калі з грунтом калій вбирається ним, а аніони сірчаної кислоти сполучаються з кальцієм, утворюючи гіпс, який важко розчиняється і тому незначною мірою вимивається в нижчі шари грунту. При внесенні сульфату калію посилюються процеси нітрифікації в грунті.

Поташ К2СО3 містить 55-60% К2О. добувають його як відхід виробництва алюмінію з нефелін у. це висококонцентроване калійне добриво, має сильно лужну реакцію, дуже гігроскопічне, розпливається, погано розсівається. Тому в чистому вигляді як добриво його не використовують, а змішують із сухим торфом у співвідношенні 1:1 або 2:1. таку суміш використовують на кислих грунтах під культури, чутливі до хлору. За дією на врожай картоплі і вміст крохмалю у бульбах на дерново-підзолистих грунтах поташ не поступається перед сульфатом калію.

Попіл – це місцеве мінеральне добриво, містить сі потрібні для рослин зольні елементи. Калій у ньому міститься у формі поташу.

Вміст К2О в попелі різний. Залежно від хімічного складу спалюваного матеріалу він коливається від 10 (у попелі деревних порід і кізяка) до 38% (у попелі соняшнику). Попіл, особливо деревних порід, містить багато фосфору (3-5% Р2О5) і карбонату кальцію (до 50-60%). Добриво цінне також тим, що до його складу входять такі мікроелементи, як бор, марганець, молібден тощо.

Попіл з торфу і кам’яного вугілля містить мало (0,5-1,2 і 0,12%).

Використовувати попіл варто під усі культури на всіх грунтах, а винятком олонців та солонцюватих і осолоділих.

Ефективність застосування калійних добрив.

Калійні добрива найбільш ефективні, якщо вносити їх під сільськогосподарські культури на бідних на калій дерново-підзолистих грунтах легкого механічного складу та торфових грунтах.

На дерново-підзолистих грунтах велике значення мають калійно-магнезіальні добрива (шеніт, полі галіт, калімагнезія, калімаг тощо), що містять крім калію також магній.

На чорноземах калійні добрива застосовують переважно під культури, які засвоюють багато калію (цукрові буряки, плодові).

На солонцюватих, солонцях і солончакуватих грунтах калійні добрива вносити недоцільно.

Ефективність різних форм калійних добрив залежить від супровідних елементів, таких як натрій, магній, сірка, хлор тощо.

Калійні добрива значно підвищують врожайність сільськогосподарських культур, якщо використовувати їх разом з азотними і фосфорними або лише із фосфорними й органічними добривами. Окремо калійні добрива можна