Цинкові мікродобрива. Вміст рухомого цинку в грунтовому розчині низький унаслідок того, що він міцно адсорбується ґрунтовими колоїдами як у катіонній (Zn2+), так і в аніонній формах ([Zn(OH)4]2-).

Цинк є складовою частиною ферментів карбоангідрази, екзопептидаз, глутамат- та лактатдегідрогенази. Нестача цинку зумовлює сповільнення синтезу триптофану, утворення ростових речовин, що призводить до карликового росту, деформації плодів, листків та стебел, розетковості плодових.

Цинковмісні добрива: амофос з апатитового концентрату, із фосфоритів Каратау, суперфосфат подвійний гранульований, сульфат цинку, нітроамофос.

Цинкові добрива використовують при основному внесенні, в рядки при підживленні рослин, для передпосівного оброблення насіння, позакореневого підживлення рослин.

У посушливих умовах цинкові мікродобрива ефективніші, ніж інші мікродобрива, що пов’язано з властивістю цинку сприяти нагромадженню органічних кислот, які підвищують стійкість рослин проти суховіїв.

Кобальтові та йодидні добрива.

Кобальт у рослинному організмі відіграє ряд специфічних та неспецифічних функцій. Стимулююча дія кобальту на ріст, розвиток та азотфіксацію у бобових рослин з’являються переважно за умов симбіозу з бульбочковими бактеріями. Нестача кобальту в кормах призводить до порушення обміну речовин у тваринному організмі.

Кобальтові мікродобрива або кобальтовмісні мікродобрива в СНД промисловістю не випускаються. Для потреб сільського господарства використовують технічні або реактивні солі кобальту – CoSO4*7H2O, з яких готують розчини для намочування насіння (0,01-0,05%) або для позакореневого підживлення (0,05% -й із розрахунку 100 л/га).

Роль йоду для життєдіяльності рослин чітко не встановлена. Відомо, що він входить до складу вільних амінокислот і відповідно білків.

Потребують йоду і тварини, особливо при їх годівлі гичкою, де міститься багато кальцію, надлишок якого викликає гіперфункцію щитовидної залози.

Дефіцит йоду в грунті компенсують внесенням добрив, серед яких відомо застосування йодиду Калю КІ та суміші йодиду та йодату калію КІО3, яку одержують взаємодією йоду з гідроксидом або карбонатом калію.

Мікроелементи та мікродобрива не тільки сприяють збільшенню урожаю рослин, а й поліпшують якість сільськогосподарської продукції. Тому зусилля вчених спрямовані на пошук нових видів та форм мікродобрив, які виявляють ефективну дію при мінімальних концентраціях металу – мікроелемента, що використовується. Це зумовлено тим, що більшість мікроелементів – важкі метали, які за певних концентрацій токсичні для живих організмів.

Зелене добриво та його використання.

Зеленим добривом називають зелену масу рослин, яку заорюють в грунт для підвищення його родючості. При застосуванні зеленого добрива на супіщаних і легких суглинкових грунтах підвищується вміст гумусу, збільшується водостійкість структурних часток грунту, капілярна вологоємність, внаслідок чого поліпшується водний режим, зменшується кислотність і уповільнюється рухомість алюмінію, а в грунтовому вбирному комплексі збільшується сума увібраних основ.

На зелене добриво здебільшого висівають бобові рослини, іноді гірчицю і гречку. Найкращим зеленим добривом для бідних піщаних грунтів є люпин.

На території нашої країни налічується близько 200 видів люпину, з яких найпоширеніші такі: люпин синій, або вузьколистий, люпин жовтий, люпин білий, люпин багаторічний.

Люпини здебільшого містять алкалоїди, тому вони гіркі на смак. Тепер виведено безалкалоїдні (солодкі) кормові сорти, і з яких особливо поширений жовтий кормовий люпин.

Розрізняють самостійну, проміжну (підсівну, післяукісну, поживну), отавну і укісну форми використання люпину на зелене добриво.

При використанні самостійної форми люпин висівають у паровому полі навесні, коли грунт на глибині 10 см прогрівається 7-80С; на Поліссі України його висівають у другій-третій декаді квітня. Глибина загортання насіння на грунтах легкого механічного складу – 3-4 см, а на зв’язаних – 2-3 см; спосіб сівби – рядковий, норма висіву на зелене добриво – 1,2-1,5 млн. схожих зерен на 1 га (180-200 кг/га).

На малородючих грунтах для підвищення врожайності люпин треба вносити фосфорно-калійні добрива під оранку в кількості 30-40 кг/га поживних речовин.

Заорюють люпин у фазі бобів (у цей час в ньому максимальні нагромадження азоту) на піщаних грунтах не пізніше ніж за 15 діб до сівби озимих, на більш зв’язаних ще раніше – за 20-25 діб.

При заорюванні зеленої маси люпину доцільно вносити додатково фосфорно-калійні добрива, що сприятиме встановленню для наступної культури кращого співвідношення між азотом, фосфором і калієм.

При застосуванні проміжної і отавної форм використання окремої площі не займають, а намагаються раціональніше використати проміжки між посівами двох культур.

При післяукісному посіві люпин висівають після скошування жита або іншої культури на зелений корм; поле перед цим культивують або дискують. Висівання люпину після збирання озимини в повній стиглості або ж після ранніх ярих зернових називається пожнивним.

Готувати грунт і сіяти люпин треба якомога швидше, щоб подовжити період росту рослин.

Добре вдаються післяукісні і післяжнивні посіви в західних областях України і на Поліссі, де випадає достатня кількість опадів.

Підсівні посіви характеризуються тим, що під основну культуру навесні підсівають люпин або середелу. Після збирання врожаю основної культури люпин або середела починають інтенсивно рости і нагромаджувати зелену масу, яка й використовується для удобрення.

При скошуванні кормового люпину або серадели на початку цвітіння або у фазі бутонізації за сприятливих умов зволоження наземна маса може відрости і її використовують як зелене добриво (отавна форма). Скошувати рекомендується на висоті 10-12 см.

Для збільшення маси добрив багаторічний люпин висівають на запільних ділянках, некрутих схилах балок та інших ділянках, незручних для обробітку. Нагромаджену зелену масу скошують і перевозять на удобрюване поле. Така форма використання зеленого добрива називається укісною.

Зелену масу рослин, яку загортають у грунт, щоб збагатити його органічною речовиною, називають зеленим добривом.

Процес внесення зелених добрив у грунт називають сидерацією, а рослини, які висівають спеціально для використання на зелене добриво – сидератами.

Раціональніше