Нам здається, що навіть сказаного достатньо, щоб стверджувати актуальність будь­яких ґрунтовних студій феномену свободи совісті – де б вони не проводилися і в якому б розрізі (теологічному, філософському, релігієзнавчому, історичному, соціологічному, юридичному) не розглядали проблему окремі дослідники. Є, однак, причини, які змушують говорити, що саме в Україні дослідження свободи совісті набувають особливої актуальності.

Насамперед, це реалії нашої історії. До 1905 року, коли було видано імператорський указ Об усилении начал веротерпимости, проблема свободи совісті була persona non grata в російській імперській науці. Ідеологема російської монархії самодержавство­православ’я­народність надавала будь­яким спробам безстороннього дослідження в цій сфері політичного звучання, і тому природно, що перші спроби серйозного осмислення проблеми з’являються лише після обнародування згаданого вище указу. Серед них варто виділити літературно–філософську збірку Свободная совесть (1906) Свободная совесть: Литературно­философский сборник. – М.: Тип. Сытина, 1906. – Кн. І. та монографію Руффіні Религиозная свобода: История идеи (1914).

На жаль, серйозної наукової розробки проблема свободи совісті в Російській імперії так і не дістала. Після встановленні радянської влади спочатку в Російській Федерації, а згодом і в Україні, пануючою ідеологією держави став атеїзм в його найбільш агресивній формі. Теза Людвига Фейербаха: "Істинна свобода лише там, де людина вільна також і від релігійних забобонів" Фейербах Л. Избранные философские произведения: в 2 т. – М., 1955. – Т. 2 . – С. 733. та виведене з неї практичне гасло Маркса: "Робітнича партія… прагне звільнити совість від релігійного дурману" Цит. за: Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антpопологічне і pелігієзнавче осмислення – К: Вища школа, 1994. – С. 80. поставили жирний хрест на неупереджених студіях феномену релігійної свободи. Роботи з цього питання, видані в радянський час, носили яскраво виражений ідеологічний характер Згадаємо лише одну, на наш погляд, найбільш цікаву монографію: Рудинский Ф.М. Институт свободы совести. – М., 1971.. Тому із кардинальною зміною ціннісних орієнтирів радянського та пострадянського суспільства наприкінці 80­х – на початку 90­х років філософсько­методологічні підходи, на яких ґрунтувалися праці радянських дослідників, а з ними і самі праці безнадійно застаріли.

Новий етап в дослідженні феномену релігійної свободи починається наприкінці 80­х років і триває досі. Він пов’язаний в першу голову з радикальною реформою союзного, а згодом республіканського законодавства про свободу совісті, яка фактично покінчила з 70–річною практикою відвертих гонінь та прихованих утисків Церкви з боку держави Точкою відліку цього етапу можна вважати 29 квітня 1988р. – дату зустрічі М. Горбачова з Патріархом Московським і всія Русі Піменом та членами Священого Синоду РПЦ, на якій генсек визнав суспільно­політичний і культурний характер 1000­річного ювілею хрещення Русі, запросив Церкву взяти участь у праці над поліпшенням соціальної моралі й відкрив, по суті справи, шлях до повернення Церкви в суспільство як повноправної інституції.. Одними з перших ластівок відлиги у державно­церковних відносинах стали збірка статей На пути к свободе совести (1989) Hа пути к свободе совести: Сборник / Сост. и общ. ред. Д.Е. Фурмана и о. Марка (Смирнова). – М.: Наука, 1989., що вийшла під редакцією історика Дмитра Фурмана та священика Марка (Смирнова), та монографія В.Н. Савєльєва Свобода совести: история и теория (1991) Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. – М.: Высшая школа, 1991..

Видавці збірки не зупинилися на досягнутому: 1993 року здійснено її другий випуск Религия и демокpатия: Hа пути к свободе совести. Вып. ІІ / Под общ. ред. С.Б. Филатова и Д.Е. Фурмана. – М.: Изд. группа "Прогресс­Культура", 1993., 1996 – третій Религия и права человека: Hа пути к свободе совести. Вып. ІІІ / Институт религии и права / Под общ. ред. С.Б. Филатова. – М.: Наука, 1996.. Особливу цінність має для нас третя збірка, оскільки вона майже цілком присвячена саме юридичному аспекту проблеми релігійної свободи. В 1993 році в Росії за безпосередньої участі ініціаторів збірок На пути к свободе совести утворився Християнський Юридичний Центр (ХЮЦ) – об’єднання юристів­християн, що має на меті захист прав і релігійних свобод громадян. Для науково­дослідницької роботи ХЮЦ було засновано Інститут релігії і права, який з 1994 року плідно працює над вивченням практики застосування чинного законодавства і розробками рекомендацій щодо його вдосконалення. "В роботі Інституту беруть участь відомі російські науковці – юристи, фахівці в області історії і соціології релігії. За безпосередньої участі Інституту було розроблено проекти федеральних законів Об альтернативной гражданской службе та нова редакція Закону О свободе совести и религиозных организациях. Інститут проводить курси по вивченню законодавства про свободу