Зазначимо, що згадані російські установи тісно співпрацюють із зарубіжними та міжнародними організаціями, що мають предметом своєї діяльності захист та дослідження релігійних свобод. В першу чергу це Міжнародна академія свободи релігії і віри, Інститут релігії і демократії (Вашингтон, США), Міжнародна комісія свободи совісті та Міжнародна асоціація релігійної свободи, які намагаються об’єднати зусилля віруючих, науковців та правників навколо проблем найдавнішої з законодавчо визнаних свобод.

В Україні також було здійснено спробу об’єднати сили провідних фахівців в різних галузях знань для комплексної розробки проблеми релігійної свободи. 28-30 веpесня 1994 pоку в Києві відбулась організована Українською Правничою Фундацією (УПФ) та Українським центром прав людини (УЦПЛ) міжнародна наукова конференція Свобода віpовизнання: Цеpква і деpжава в Укpаїні. Потрібно визнати, що спроба виявилася вдалою: у конференції взяли участь провідні українські та зарубіжні науковці, правозахисники, релігійні діячі, представники органів виконавчої влади, правоохоронних і правозастосовчих органів (зокрема, Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, органів прокуратури). 1996 року матеріали конференції було видано окремою збіркою Свобода віpовизнання: Цеpква і деpжава в Укpаїні: Матеpіали міжнаpодної наукової конференції, Київ, 28-30 веpес. 1994 p. – К: УПФ. Вид­во "Право", 1996. , яка до цього часу є, на наш погляд, найбільш вдалою спробою всебічного осмислення проблеми з врахуванням як світового досвіду, так і реалій українського контексту. Важливо, що конференція не звелась виключно до теоретичних міркувань – одним з її результатів стали практичні рекомендації, більшість з яких залишається актуальними і сьогодні.

На жаль, попри побажання учасників, подібні конференції не стали проводитись періодично Не вдалось також втілити в життя ідею про утворення в Україні спеціальної наукової установи для подальшого систематичного дослідження порушених на конференції питань.

Інші студії в царині свободи совісті, які провадилися в Україні з початку 90­х років, можна охарактеризувати як галузеві. Так, співробітник Інституту філософії НАН України Михайло Бабій в своїй невеличкій за обсягом, але ґрунтовній монографії Свобода совісті: філософсько-антpопологічне і pелігієзнавче осмислення Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антpопологічне і pелігієзнавче осмислення … – С. 86. подає філософський аналіз досліджуваного феномену як особливого явища людського буття, осмислюючи його в суб’єктивно–екзестенціальному та суб’єктивно-діяльнісному вимірах.

Соціологічний та релігієзнавчий аспект проблеми активно розроблявся Віктором Бондаренком (нинішній голова Держкомрелігій), Віталієм Журавським (Голова ХДПУ) та Віктором Єленським Див., наприклад, Бондаpенко В.Д., Єленський В.Є., Жуpавський В.С. Релігійне життя в Укpаїні: стан, пpоблеми, шляхи оптимізації. – К.: Логос, 1996., а також Сергієм Здіоруком. З історії питання найбільш авторитетним фахівцем потрібно, мабуть, визнати доктора історичних наук Василя Ульяновського, який читає курс Історія церкви в Україні в Київському національному університеті Його перу належать 1 та 2 книги тритомника Історія церкви та релігійної думки в Україні (Ульяновський В. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посібник: у 3­х кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 1, 2: Середина XV – кінець XVI століття) та двотомник Церква в українській державі 1917­1920р.р.. (Ульяновський В. Церква в українській державі, 1917 – 1920р.р. (Доба Української Центральної Ради): Навч. посібник для студентів вузів. – К.: Либідь, 1997. – 196с.; Ульяновський В. Церква в українській державі, 1917 – 1920р.р. (Доба Гетьманату Павла Скоропадського): Навч. посібник для студентів вищ. закладів освіти. – К.: Либідь, 1997. – 318с.).

Тут потрібно згадати працю видатного українського мислителя В’ячеслава Липинського Релігія і Церква в історії України Липинський В. Релігія і цеpква в істоpії Укpаїни. – К.: Рада, 1995., що зачіпає одразу і філософський, і соціологічний, і історичний аспекти проблеми державно­церковних відносин. Написана майже 80 років тому, ця робота вражає широтою авторського кругозору, глибиною аналізу розглядуваних у ній питань та актуальністю висновків.

Тих, хто б спеціально досліджував свободу совісті як юридичний інститут, в Україні немає. Принаймні ми не знайшли жодної української монографії або колективної праці з цієї теми. І це при тому, що близько двох третин мешканців України вважає себе віруючими Бондаpенко В.Д., Єленський В.Є., Жуpавський В.С. Релігійне життя в Укpаїні… – С. 6., в нашій державі діє близько 22.000 релігійних громад Релігійна ситуація на Україні та візит Римського Архієрея (Репортаж з прес­конференції Держкомрелігій у Києві): <http:// www. ugkc.lviv.ua/RR_archive/Num3/pres.html., які належать до 65 конфесій Єленський В. Конституцію пpийнято. Що далі?: Пpо напpями pозвитку укpаїнської системи цеpковно-деpжавних відносин // Людина і світ. - 1996. - № 9. - С. 13., а недосконалість чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації стала притчею во язиціх Див., наприклад: Лукияник В. Государство и церковь // Православний вісник – 1997. – № 3. – С. 68.; Журавський В. Як полагодити взаємини церкви і держави // Спостерігач. – 1996. – № 24. – С. 16; Рекомендації Міжнародної конференції "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні"// Свобода віpовизнання: Цеpква і деpжава в Укpаїні… – С. 204­207. .

Такий стан речей має свої об’єктивні причини і негативні наслідки. Одною з основних причин такого невідрадного стану, поруч із зазначеними вище реаліями нашої історії, є відсутність в Україні спеціальних наукових установ, які б ставили собі за мету організацію наукових досліджень релігійної свободи сбме як правового інституту. Відсутні навіть структурні