Отже, відокремлення церкви від держави у чистому вигляді – теоретичний концепт, умоглядна конструкція, яку реальне життя піддає специфічній корекції у кожному конкретному випадку. Правова та культурно­суспільна ситуація, за якої держава не має з Церквою нічого спільного, в природі не існує Пор. Єленський В. Конституцію пpийнято. Що далі?: Пpо напpями pозвитку української системи цеpковно-деpжавних відносин // Людина і світ. – 1996. – № 9. – С. 10.. Пам’ятаючи про це, перейдемо до розгляду коопераційної моделі державно­церковних відносин.

4.2. Коопераційна модель

"При коопераційному типі відносин, – пише професор Глорія Моран, – держава приймає на себе захист провідних конфесій, співпрацює з ними в багатьох сферах своєї діяльності, лише забезпечуючи при цьому основні громадянські права малопоширеним релігійним меншинам" С испанской точки зрения: Беседа с профессором Глорией Моран ... – С. 91.. Конституції близько 40 країн світу закріплюють особливий статус однієї або кількох релігій порівняно з іншими Єленський В. Свобода совісті і деpжавно-цеpковні взаємини в пpоектах Конституції Укpаїни // Демос. – 1995. – № 7. – С. 14.. Причому це не є виключною ознакою мусульманських держав – конституційне законодавство Великобританії, Канади, ФРН, Данії, Швеції, Італії, Іспанії, Ізраїлю, Болівії, Греції, Болгарії, Грузії, Арменії, Литви, а після реформи 1997 року – також Російської Федерації містить положення про привілейований стан тих або тих церков.

Сфери, в яких держава активно співпрацює з церквою при коопераційній моделі відносин, можна поділити на кілька груп.

1.

2.

3.

4.

5.

6.