По­перше, це питання релігійної освіти. Конституційний принцип відокремлення школи від церкви кілька разів, наче луна в горах, повторюється на різні лади в Законі України Про освіту. Тут і незалежність від релігійних організацій як один з основних принципів освіти, і заборона залучати учнів/студентів до участі в релігійних заходах під час навчально-виховного процесу, і пряма декларація: "Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер" Див. статті 6, 8 та 9 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-XII.. Але всі ці загальні принципи не містять відповіді на головне питання: між релігійною та світською освітою в Україні споруджено глухий мур чи ці дві освітні системи, будучи адміністративно незалежними одна від одної, взаємодоповнюють та взаємозбагачують одна одну?

Ми певні, що продовжуючи свою стародавню традицію, Україна має твердо стати на другий шлях, закріпивши цей свій вибір у відповідних нормативно­правових актах. Насамперед, має бути випрацювано єдину систему оцінки рівня освіти, яку дають як світські, так і духовні навчальні заклади, через що стане можливим взаємне визнання дипломів між ними. Аналогічну роботу доцільно провести і щодо наукових ступенів. Здавалося б, що це вузько освітянська або наукова проблема, яка не стосується безпосередньо прав людини. Але це не так, оскільки від наявності або відсутності у особи певного освітньо­кваліфікаційного рівня / наукового ступеня залежать особливості її правового статусу. Так, скажімо, Закон України Про альтернативну (невійськову) службу ставить строк проходження такої служби в залежність від рівня освіти особи: вісімнадцять місяців для маґістрів та спеціалістів і двадцять сім місяців для решти призовників Стаття 6 Закону України Про альтернативну (невійськову) службу., а наявність певного наукового ступеня є передумовою зайняття посад, безпосередньо пов’язаних з викладанням у вищій школі.

Друга проблема – запровадження у вищій школі спеціальних "церковних" дисциплін. Причому не релігієзнавства так, як воно викладається в українських вузах зараз, а сбме теології, історії церкви, церковного співу тощо. Без цих спеціальних знань неможливі серйозні студії в галузі історії, культури, мистецтвознавства, філософії. Теж сбме стосується на відповідному рівні середньої та початкової освіти. Як слушно твердить архімандрит Сергій Келегер (Ірландія), "Україна – християнська держава, в якій східні православні традиції відіграють панівну роль. Для належного функціонування в українському суспільстві школи повинні відображати ці реалії. Українські історія, мистецтво, культура, символізм не можуть бути зрозумілі без розуміння східного православ’я…" Келегеp С., архім. Цеpква і деpжава у майбутній Укpаїні // Свобода віpовизнання: Цеpква і деpжава в Укpаїні…– С. 74.. Лінія вододілу між світською та духовною школами має проходити не за переліком навчальних дисциплін і навіть не за їх змістом (врешті-решт уся велич Святої Софії Київської відкривається не допитливості мистецтвознавця, а трепетному сприйняттю глибоко віруючої людини), а у поєднанні або непоєднанні навчального процесу з певною релігійною практикою.

Фактично, жорстке й послідовне відокремлення школи від церкви протирічить зобов’язанням взятим на себе Україною у відповідності зі статтею 11 Конституції, а сбме "сприяти консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури".

Згадаємо в цьому контексті й іншу проблему, яка виходить за межі права як такого. Після краху комуністичної ідеї наше суспільство опинилось на межі морального банкрутства. Пропагована засобами масової культури примітивна "філософія життя": кожен сам за себе, людина людині вовк, усі засоби добрі для досягнення мети – аж ніяк не сприяє консолідації суспільства, його моральному одужанню. Позбавлені релігійної (тобто абсолютної, сягаючої за межі земного життя) мотивації "загальнолюдські цінності" сприймаються суспільством на тлі радикального майнового розшарування, тотальної корумпованості влади, перманентного колабораціонізму політичних лідерів як чергова облуда для ошуканого народу, який пропонують йому необтяжені "моральними комплексами" провідники. Ігнорувати в цій ситуації величезний потенціал церкви по відродженню суспільної моралі, в тому числі й через викладання в школі усіх рівнів релігійних дисциплін, як мінімум недалекоглядно.

Часто задають питання, а хто сбме викладатиме в школі релігійні дисципліни? І чи не буде викладання Закону Божого Ми використовуємо цей термін як узагальнену назву спеціальних церковних дисциплін. До речі, сбме його використовує Конституція Литовської Республіки (ст. 40). в школі, скажімо, православним священиком дискримінацією щодо дітей з родин іншого віросповідання? Для відповіді на це питання потрібно, по­перше, виходити не з загальних міркувань, а з того факту, що в Україні близько 90% релігійних громад належать до різних традиційних (у контексті української історії це значить християнських) конфесій, причому 53% з них сповідують сбме Православ’я Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / Нормативні документи та коментарі / Автор­упорядник М.І. Хавронюк. – К.: Парламентське вид­во, 1999. – С. 312.. По­друге, потрібно забезпечити право дітей не відвідувати релігійні дисципліни за письмовою заявою батьків, чим буде ґарантовано право на свободу віросповідання для релігійних меншин.

Міністерство освіти України мало б укласти відповідні угоди з основними релігійними об’єднаннями, в яких чітко визначити правила викладання в школі релігійних дисциплін, ґарантії недискримінації релігійних меншин та свідомих атеїстів, механізм взаємодії відповідних центральних та місцевих органів управління держави і церкви, зокрема порядок призначення викладачів Закону Божого, вимоги до освіти та моральних якостей таких викладачів.

Представники яких сбме конфесій призначатимуться викладачами, має вирішуватися на місцях обласними управліннями освіти після консультацій з провідними релігійними об’єднаннями даної місцевості. Щоб уникнути зловживань, має бути розроблено