та статусом релігійних об’єднань. Перше, що впадає в очі, це колізія між нормами частини 2 статті 7, яка визначає, що релігійне об’єднання є релігійною організацією, статей 12 та 13, за якими будьяка релігійна організація може набути статусу юридичної особи шляхом прийняття та подання на реєстрацію власного статуту, з моменту державної реєстрації останнього, та статті 14, якою не визначено орган, уповноважений реєструвати статути релігійних об’єднань.
Оскільки частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", можемо зробити висновок, що чинне законодавство України фактично не визнає за релігійними об’єднаннями права набувати статусу юридичної особи, оскільки не передбачає механізму реалізації цього права: жоден орган державної влади або місцевого самоврядування в Україні не наділений повноваженнями реєструвати статути релігійних об’єднань. Абсолютно протизаконними в такому контексті є дії державного органу у справах релігій, котрий реєструє статути про управління церков Див., наприклад, Статут про управління Української Автокефальної Православної Церкви, зареєстрований 2 жовтня 1990р. постановою Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР, протокол № 11, із змінами та доповненнями, зареєстрованими 20 липня 1992 року постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України, протокол № 7. Показово, що зміни і доповнення до статуту зареєстровано вже після набуття чинності Законом Про свободу совісті та релігійні організації 1991 року.. Незрозуміла також правова природа такої реєстрації, оскільки вона не створює правових наслідків для релігійного об’єднання – принаймні такі наслідки не передбачені чинним законодавством.
Отже, статусу юридичної особи набувають не релігійні об’єднання, а їхні виконавчорозпорядчі органи – релігійні центри та управління. Зауважимо, що такий спосіб правового реґулювання більш притаманний суб’єктам публічного права, ніж приватного. В цьому зв’язку цікаво було б розглянути перспективи поступового перетворення великих українських церков на суб’єктів публічного права (такий статус мають, приміром, Лютеранська та Католицька Церкви у ФРН), але це уведе нас далеко від аналізу порядку утворення релігійних організацій за чинним законодавством України, тому повернемось до релігійних центрів/управлінь. Останні після державної реєстрації їхніх статутів набувають певних прав, якими не користуються всі інші релігійні організації, а сбме: право засновувати монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), а також право засновувати духовні навчальні заклади. І тут перед нами постає наступна проблема, ба навіть дві – тісно пов’язані між собою.
Перша. Скільки релігійних організацій потрібно, щоб утворити релігійне об’єднання? Виходячи зі змісту частини 2 статті 7 Закону, достатньо двох, але конкретно це ніде в Законі не записано (російське законодавство, скажімо, прямо визначає, що центральну релігійну організацію можуть утворити щонайменше три місцевих Частина 4 статті 8 Федерального закону Про свободу совісті та релігійні об’єднання від 26 вересня 1997р.: Русская Православная Церковь и право… – С. 115.). Питання це не пусте. Якщо дві релігійні громади можуть утворити релігійне об’єднання, затвердити статут релігійного управління і подати його на державну реєстрацію, після чого релігійне управління має право заснувати духовний навчальний заклад, чому – друга проблема – одна громада (братство, монастир) такого права позбавлені? Наскільки таке становище відповідає принципу рівності всіх релігійних організацій перед законом? Російське законодавство в цьому питанні послідовніше: за кожною релігійною організацією, що має статус юридичної особи, визнається право відповідно до власного статуту засновувати освітні установи та установи професійної релігійної освіти Частина 2 статті 18 та частина 1 статті 19 Федерального закону Про свободу совісті та релігійні об’єднання від 26 вересня 1997р.: Русская Православная Церковь и право… – С. 122.. Нам здається, що Україні варто наслідувати в цьому питанні свою північну сусідку.
4. Правоздатність релігійних організацій.
"Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає [державній] реєстрації… Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення)" – визначено в статтях 12 та 13 Закону. Як ми з’ясували вище, не всі релігійні організації можуть набути статусу юридичної особи. Але кваліфікаційна ознака, за якою проведено вододіл у даному випадку суто формальна: наявність/відсутність в складі релігійної організації інших релігійних організацій. Ще одна визначена Законом підстава відмови у реєстрації статуту і, відповідно, перешкода для набуття релігійною організацією статусу юридичної особи – невідповідність її статуту (положення) або діяльності чинному законодавству Частина 1 статті 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації..
Це, як на нас, не зовсім вдале формулювання: воно не враховує, що відповідний міжнародний стандарт передбачає не лише форму обмеження права на свободу совісті ("встановлено законом"), а й мету такого обмеження ("в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я і моралі або для захисту прав і свобод інших людей") та необхідну його передумову (воно має бути "необхідними в демократичному суспільстві"). Без такої конкретизації названа норма залишається багато в чому простою декларацією, бо жодна новоутворена релігійна організація, що бажає отримати статус юридичної особи, не порушуватиме чинне законодавство (принаймні відкрито), а статут без проблем переписується скільки завгодно разів після того як реєструвальний орган викладе на письмі свої зауваження до нього.
От і виходить, що, додержуючи літери закону, уповноважений державний орган України має зареєструвати статут якогось
