організації самостійно володіють, користуються і розпоряджаються об’єктами власності, які їм належать, причому право власності здійснюють вищі органи управління релігійної організації Частини 1 та 2 статті 30 Закону України Про власність.. Але є й певні особливості статусу церкви як власника майна. Поперше, згідно з частиною 3 статті 29 Закону України Про власність, "на майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів". Подруге, для релігійних організацій встановлено певні податкові пільги: не оподатковується доход таких організацій, одержаний в результаті надання культових послуг Підпункт 7.11.7. статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". , звільнені від оподаткування податком на додану вартість надання культових послуг та продаж предметів культового призначення Підпункт 5.1.14. Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97ВР Про податок на додану вартість та Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1010 Про затвердження переліку культових послуг та предметів культового призначення, операції з надання і продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість. . Потретє, релігійні організації користуються виключним правом заснування підприємств для випуску богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення Частина 3 статті 22 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації. – на жаль, законодавством не передбачено жодних санкцій до порушників цього права. В іншому церква як власник і як суб’єкт оподаткування прирівняна до благодійних та громадських організацій.
В принципі, така рівність у світській державі не викликає нарікань. Проблематичнішим є статус неприбуткових організацій в цілому. І головна вада чинного законодавства в цій сфері полягає у відсутності чинників, які б заохочували суб’єктів підприємництва (тобто тих, чия діяльність, за визначенням, спрямована на одержання прибутку) до благодійництва, ктиторства, інших форм матеріальної підтримки неприбуткових недержавних організацій. Чотири відсотки від оподатковуваного прибутку, на які зменшується база оподаткування жертводавців, спонсорів та благодійників Підпункт 5.2.2. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств. є цифрою, котру важко обґрунтувати з позицій справедливості та розумності. Ми глибоко переконані: всі добровільні офіри на церкви, благодійні фонди та навіть громадські організації мають бути звільнені від будьякого оподаткування – в противному разі, податковий прес вщент винищить навіть ті не надто рясні паростки громадянського суспільства, які спостерігаються в Україні.
Останнє, на чому б ми хотіли зупинитись, аналізуючи майновий статус релігійних організацій, – це інститут почергового користування культовими спорудами, який було запроваджено внесенням змін до статті 17закону Про свободу совісті…у 1993 році Див. частину 2 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3795-12 Про внесення доповнень і змін до Закону Української РСР "Про свободу совісті та релігійні організації". , сбме у розпал релігійних війн за нерухоме церковне майно, яке в той час масово поверталось релігійним громадам. Намір законодавця, який вводив зазначений інститут у правове поле України, зрозуміти не важко: за твердженням вже згадуваного нами Михайла Косова, "Сьогодні немає іншого цивілізованого способу розв’язання міжконфесійних конфліктів, окрім визнання і послідовного впровадження принципу почерговості богослужінь у тих культових спорудах, які є державною власністю і на які претендують дві громади" Косів М. Закон - це дишло? Дишло! // Голос Укpаїни. – 1996. – 10 лип. - С. 7..
Проте самй життя виявило неефективність цього інституту в українських умовах. Справа в тім, що почерговість передбачає певну індиферентність віруючих до релігійних питань, факультативність та периферійність їх релігійного почуття: не дарма ж натхнені вірою християни перших століть не допускали в свої храми нехрещених, нерозкаяних грішників, розкольників та єретиків Див., наприклад, 45 правило св. апостолів та 33 правило Лаодикійського собору, які входять в корпус канонічного права як православної, так і католицької церков і досі мають для вірних цих церков силу обов’язкових до виконання приписів: Правила (КБНПНЕУ) Православной Церкви съ толкованіями Никодима, Епископа ДалматинскоИстрійскаго: в 2 т. / Пер. с сербского / Приложение к журналам Церковный Въстникъ и Христіанское Чтеніе. – СПб.: Изданіе С.-Петербургской Духовной Академіи. – Т.1. – СПб, 1911. – С. 114; Т.2. – СПб, 1912. – С. 104.. В Україні, особливо у її західних областях, релігійний чинник традиційно займає одне з центральних місць в світогляді та діяльнісній мотивації особи, тому природно, що віруючі дуже ревно ставилися і ставляться до своїх святинь, аж ніяк не бажаючи ділитися ними з іншими конфесіями. Врештірешт, навіть державна влада в особі голови Держкомрелігій Віктора Бондаренка визнала неефективність інституту почергових богослужінь Релігійна ситуація на Україні та візит Римського Архієрея (Репортаж з пресконференції Держкомрелігій у Києві): <http:// www. ugkc.lviv.ua/RR_archive/Num3/pres.html.. Оскільки протягом останніх 57 років ситуація з наявністю у кожної релігійної громади власного храму кардинально покращала, ми вважаємо за доцільне скасувати частину 3 статті 17 Закону України Про свободу совісті… як таку, що втратила актуальність і не відповідає принципу "поваги до традицій та внутрішніх настанов релігійних організацій" Див. частину 3 статті 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації..
6. Державний орган у справах релігій.
Не секрет, що закони про свободу совісті посталих на теренах колишнього СРСР держав багато в чому наслідували союзний закон 1990 року. Проте в одному питанні республіканські законодавства кардинально розійшлись: частина пострадянських держав відмовилась від