Інститут свободи совісті: міжнародні стандарти та законодавство України - як обов’язкові. До таких спеціальностей, зокрема, належать: історія, мистецтвоз...

Інше - Інститут свободи совісті: міжнародні стандарти та законодавство України

183

як обов’язкові. До таких спеціальностей, зокрема, належать: історія, мистецтвознавство, культурологія, історія філософії тощо.

–

Потрібно на законодавчому рівні дозволити делегування церкві функцій держави з реєстрації шлюбу. Сама система такого делегування має скористатися позитивним досвідом запровадження приватного нотаріату в Україні. Кожен священик, що бажає, щоб здійснене ним вінчання породжувало юридичні наслідки, повинен пройти ліцензування в Міністерстві юстиції, виконати всі потрібні для одержання ліцензії умови, нести персональну відповідальність за додержання чинного законодавства при реєстрації шлюбів.

–

Законодавство України про релігійні організації має переглянути закріплену в ньому класифікацію таких організацій. Замість плутати традиційні церковні назви, якот братства, монастирі, з нецерковними центрами, закон має чітко виділити три групи релігійних організацій: без статусу юридичної особи, зі статусом юридичної особи, але такі, що не мають у своєму складі інших юридичних осіб, та релігійні об’єднання, що є юридичними особами, до складу яких входять інші юридичні особи.

–

Релігійним об’єднанням (а не лише їх керівним органам) потрібно надати статус юридичної особи.

–

Усі релігійні об’єднання мають бути поділені на три групи: великі історичні церкви, традиційні (або відомі) церкви, релігійні групи. З кожною з цих груп держава має реґулювати свої відносини у специфічний спосіб: з церквами першої групи мають бути укладені окремі угоди (конкордати), церкви другої – користуватися усією повнотою прав юридичної особи приватного права, третя категорія церков, до якої відносяться різноманітні модерні угрупування та течії, повинна протягом певного строку (510 років) проявити себе, засвідчити свою лояльність та законослухняність, не набуваючи статусу юридичної особи, після чого вона може перейти до другої категорії.

–

Має бути уточнений порядок набуття релігійною організацією статусу юридичної особи. Реєстрацію статутів релігійних організацій доцільно віднести до компетенції Міністерства юстиції (статути релігійних об’єднань) та управлінь юстиції на місцях (статути інших релігійних організацій).

–

Має бути на рівні закону проголошено і послідовно проведено реституцію всього протиправно націоналізованого церковного майна. Закон має визначити строки такої реституції, а також відповідальність осіб, що перешкоджатимуть її проведенню або байкотуватимуть її здійснення.

–

Законодавчо мають бути визначені і закріплені засади співробітництва держави і церкви в соціальній сфері. Однією з основних форм такого співробітництва має бути визнана реалізація церковними організаціями соціальних програм фінансованих державою при одночасному прискіпливому контролі з боку держави за порядком витрачання релігійними організаціями бюджетних асигнувань.

–

Має бути скасована норма Закону України Про свободу совісті і релігійні організації щодо почергових богослужінь.

–

Кардинально має бути змінено підхід до оподаткування пожертв на релігійні організації. Думаємо, доцільно було б взагалі їх не оподатковувати, рівно як і операції з продажу релігійними організаціями підакцизних церковних товарів (зроблені з дорогоцінних металів хрестики, ладанки, церковне начиння тощо).

–

В межах адміністративної реформи має бути ліквідовано Держкомрелігій та відділи/управління у справах релігій в складі місцевих державних адміністрацій. Повноваження по реєстрації статутів релігійних організацій мають перейти до Міністерства юстиції, специфічні питання державноцерковних стосунків мають вирішуватись відповідним державним органом разом з Всеукраїнською Радою Церков.

–

Має бути законодавчо оформлена традиція складання присяги новообраним Президентом України на Пересопницькому Євангелії. Законодавець має закріпити право Президента складати присягу у альтернативний, релігійно нейтральний спосіб.

Такі тези реформування національного законодавства про свободу совісті ми сформулювали в результаті аналізу, проведеного на попередніх сторінках. Звичайно, це не докладна концепція і тим паче не готовий законопроект. Але з самого початку роботи ми не раз наголошували на масштабності та складності завдань, які стоять перед Україною у цій сфері, і повторювали, що мета цієї розвідки доволі скромна: звернути увагу на певний глухий, давно неметений кут українського законодавства, на важливість його реформування, на значущість прав і свобод людини, які порушуються через відсутність чіткого і продуманого правового реґулювання у сфері свободи совісті.

Але ми не зупинилися на критиці того, що є. Ми спробували задати ширші перспективи дискусії щодо реформи вітчизняного законодавства про релігійну свободу, проілюструвавши велике розмаїття національних законодавств зарубіжних держав у цій сфері і сформулювавши тези соціальнофілософської концепції свободи совісті.

Може буде цікавим і особистий досвід автора як юриста, що практикував у сфері державноцерковних відносин, який використано при написанні цієї роботи.

Врештірешт повторимо: ця робота, написана у дещо провокаційному стилі, аж ніяк не має на меті розставити всі крапки над «і» – якщо нам вдасться спровокувати дискусію навколо проблеми реформування вітчизняного законодавства про свободу совісті, ми вважатимемо, що з лишком досягли того, чого прагнули, починаючи це дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нормативноправові акти України Якщо інше спеціально не зазначено, нормативноправові акти України подаються в редакції станом на 1 червня 2000 року і цитуються за: Комп’ютерна правова система «ЛІГА:ЗАКОН»: <http://www.liga.kiev.ua.

Конституція України. – ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство").

Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року. – ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.

Кодекс про шлюб та сім'ю України від 20 червня 1969 року № 2006-VII. – ВВР. – 1969. – № 26. – Ст. 204.

Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991року № 1975-XII в редакції закону Про внесення змін до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від18 лютого 1999 року № 437XIV. – ВВР. – 1999. – № 15. – Ст. 86.

Про благодійництво та

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58