в операційні каси і здається старшому касиру-операціоністу, який включає її у касовий звіт магазину. До звіту додаються первинні документи, що відображають ви-конані операції, а саме: касова відомість, квитанції на здачу виручки в банк, або на пошту, супроводжувальна відомість на здачу готівки інкасатору. Обсяг продажу товарів за го-тівку, крім касових звітів, відображається і в товарних зві-тах. У зв’язку з цим при перевірці цих документів особливу увагу необхідно приділяти контрольному звіренню суми грошової виручки, яка міститься в касовому звіті, та суми обсягу проданих товарів за товарним звітом.
Основним економічним показником діяльності торго-вельних організацій є фактичний обсяг товарообороту.
Роздрібний товарооборот - це сума реалізованих то-варів та послуг народного споживання через роздрібну торгівлю.
Обсяг роздрібного товарообороту підприємствам роз-дрібної торгівлі планується в роздрібних цінах, за якими товари продаються населенню. Підприємствам оптової тор-гівлі товарооборот планується також у роздрібних цінах, але вони вищі від продажних на суму торговельної надбав-ки, яка надається покупцям. Оперативний облік обсягу фак-тичного товарообороту здійснюється планово-економічним відділом підприємства.
Для правильного визначення обсягу роздрібного й оптового товарообороту за звітний період важливе значення має встановлення моменту продажу товарів, тобто визначення того, в який момент в часі відвантажені або відпущені покупцям товари вважаються проданими.
У правоохоронній діяльності визначення моменту продажу товарів необхідно обов’язково враховувати при встановленні часу закінчення вчинення корисливих правопорушень.
Момент продажу товарів встановлюється за такими фактами:
1. Відпуск товарів покупцям.
2. Надходження платежу від покупців.
3. Подання розрахункових документів в установу банку.
Оскільки на підприємствах роздрібної торгівлі при продажу товарів момент сплати грошей покупцями і момент відпуску їм товарів практично збігаються в часі, тому в більшості випадків моментом продажу товарів є надходження платежів від покупців.
Найважливішим завданням системі торгівлі є контроль за виконанням плану товарообороту. Рівень виконання плану товарообороту визначається шляхом перевірки товарних і касових звітів з подальшим зіставленням даних про продаж товарів із середньоденним плановим оборотом.
Друге завдання бухгалтерського обліку полягає в контролі за додержанням ліміту товарних запасів. Цей показник діяльності торговельних підприємств характеризує стан забезпеченості товарами і дійсну потребу в них. Значне перевищення ліміту товарів сприяє приховуванню нестач, оскільки за таких умов, нестачі товарів не впливають на задоволення попиту покупців.
Бухгалтерський облік у торгівлі здійснює контроль за збереженням промислових та продовольчих товарів, використовуючи документальні та фактичні методи перевірки господарських операцій.
Специфіка бухгалтерського обліку в торгівлі визначається особливостями господарської діяльності підприємств цієї галузі.
Так, торговельні підприємства (крім підприємств громадського харчування) належать не до виробничої, а до обслуговуючої сфери. У зв’язку з цим у системі рахунків бухгалтерського обліку передбачено відповідний рахунок 28 «Товари», а не 26 «Готова продукція», як у виробничих галузях.
Прибуток підприємств торгівлі створюється за рахунок торговельних націнок (знижок) до роздрібних цін, встанов-лених підприємствами-виробниками при поставлянні това-рів і має метою покриття витрат торговельних підприємств та забезпечення їх рентабельності. Торговельні надбавки (знижки) встановлюються в процентах до роздрібної ціни за групами товарів і обліковуються на субрахунку 285 «Торгова націнка».
У підприємствах роздрібної торгівлі ведеться тільки сумарний облік товарів. Це обумовлюється тим, що при реалізації товарів безпосередньо споживачам за готівку не-можливо кожну операцію по продажу оформити докумен-том, в якому б вказувалися кількість, ціна та вартість това-ру. Як виняток, кількісно-сумовий облік реалізації товарів ведеться по антикварних та ювелірних товарах, а також у комісійних магазинах.
Розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбут-кування при надходженні від постачальників
Про ознаки вчинення розкрадання цим способом мо-жуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (комерційні акти) на «недопостачання» товарів з його боку.
Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товарів до підприємств оптової або роздрібної торгівлі матеріально відповідальна особа частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не оприбутко-вує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія по прийомці, яка найчастіше підтверджує факт недовезення певної кіль-кості товарів, про що складається комерційний акт (акт прийомки).
З метою документування розкрадання товарів необ-хідно проаналізувати такі документи:
- договір постачання;
- комерційний акт (акт прийомки);
- товарно-транспортну накладну або рахунок-фактуру, дорожній лист;
- рахунок-платіжну вимогу, виписки банку;
- товарний звіт, товарну книгу;
- звіт про рух тари.
Крім того, зіставляються записи по кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та по дебету рахунку 281 «Товари на складі».
При необхідності потрібно провести інвентаризацію то-варів, що надійшли від постачальника, а також організува-ти комісійну прийомку або відвантаження товарів.
При наявності підстав призначається ревізія за ініціати-вою органів внутрішніх справ. Документування збування товарів здійснюється за допомогою оперативно-розшукових-заходів.
Для визначення джерела розкрадання та збування лиш-ків товарів на складах та базах підприємств оптової та роз-дрібної торгівлі важливе значення має використання чор-нових записів матеріально відповідальних осіб. Як свідчить практика, завідуючі складами промислових підприємств, а також працівники торгівлі ще до складання відповідних прибуткових документів часто фіксують у своїх чорнових записах дані про кількість та вартість товарів, що відван-тажені або надійшли.
Необхідно враховувати те, що в прибуткових і видат-них документах зміст господарських операцій іноді далі виправляється, а в чорнових записах операція зберігає свій первинний вигляд, тому розбіжність між документом і даними чорнових записів може бути важливою ознакою скоєння злочину і навіть доказом по кримінальній справі. Оскільки порядок заповнення та зберігання документів неофіційного обліку галузевими та відомчими інструкціями не передбачений, тому, безумовно, матеріально від-повідальні особи свої чорнові записи знищують. Врахо-вуючи це, працівники підрозділів Державної служби бо-ротьби з економічною злочинністю повинні вживати за-ходи щодо забезпечення збереження неофіційних записів (чорнові записи, документи подвійного обліку, боргові розписки) матеріально відповідальних осіб ще
