У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Освітити одну з інформаційних проблем між Китаєм та Тайванню

Інформаційні проблеми між Китаєм та Тайванем

Зміст

Вступ

Мета даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з інформаційними проблемами між Китаєм та Тайванем.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз літературних та наукових джерел з інформаційних проблем між Китаєм та Тайванем тощо;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної тематики полягає в тому, що останнім часом у засобах масової інформації з'явилося багато інтерв’ю і статей по тайванському питанню, причому в деяких з них острів Тайвань іменується "державою", а відносини, наприклад, Росії з Тайванем називаються відносинами "між двома країнами". Тим часом насправді у світі існує лише один Китай, і уряд Китайської Народної Республіки є єдиним законним урядом, що представляє весь Китай. Тайвань же - це невід'ємна частина Китаю і ніяким образом не є державою.

Дана роботи була спеціально підготовлена для того, щоб український читач, що цікавиться тайванським питанням, одержав всебічне і точне представлення про історію виникнення і нинішній стан цього питання, а також про відповідну позицію китайського уряду.

При написанні роботи автором були використані нормативні документи, книги, підручники, монографії, періодичні видання, аналітичні статті присвячені проблемам міжнародної політики, інформаційної безпеки тощо.

1. Історія тайванського питання

Відкіля виникла тайванська проблема Тайвань, розташований поблизу південно-східного узбережжя континентальної частини Китаю, є самим великим островом Китаю, споконвіків належить Китаю.

Тайванські співвітчизники мають ті ж корені і ті ж джерела, що і народ рідного материка. Починаючи із середини ХШ-го сторіччя змінюючі друг друга уряди Китаю засновували на Тайваню адміністративні органи, здійснюючи там свою юрисдикцію. [7]

В 1895 році Японія окупувала Тайвань у результаті загарбницької війни проти Китаю.

В 1945 р., одержавши остаточну перемогу в антияпонській війні, китайський народ одночасно повернув собі і Тайвань.

25 жовтня того ж року уповноважений країн антифашистської коаліції по прийому капітуляції на церемонії прийняття капітуляції Японії на Тайваню від імені китайського уряду урочисто проголосив, що відтепер Тайвань офіційно повертається до складу території Китаю. Уся територія,  усе населення і всі адміністративні справи з того дня і понині  поставлені під суверенітет Китаю.

Повернення Тайваню в лоно Батьківщини було визнано міжнародним співтовариством. Знамениті Каїрська і Потсдамська декларації ясно проголосили, що Тайвань як відірвана Японією китайська територія, повинний бути повернутий Китаю.

Після Другої світової війни Тайвань був вже повернутий Китаю як де-юре, так і де-факто. Виникнення ж тайванського питання є як спадщиною громадянської війни в Китаї, так і результатом збройного втручання США.  

1 жовтня 1949 року було проголошене створення Центрального народного уряду Китайської Народної Республіки, що замість уряду Китайської Республіки став єдиним законним урядом і єдиним законним представником усього Китаю на міжнародній арені. В умовах незмінності тотожного суб'єкта міжнародного права новий режим прийшов на зміну старому режиму, але суверенітет Китаю і приналежна йому територія від цього аж ніяк не змінилися. Втеча на Тайвань частини військового-політичного персоналу гоміньдановського угруповання об'єктивно створило ситуацію відірваності між двома берегами Тайванської протоки.    

Факт приходу Китайської Народної Республіки на зміну "Китайської Республіки" одержав загальне визнання міжнародного співтовариства. На другий день після утворення Китайської Народної Республіки Радянський Союз першим установив з нею дипломатичні відносини, слідом за ним зростаюча кількість країн одна за іншою встановлювали дипломатичні стосунки з КНР.

У жовтні 1971 року 26-я сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла резолюцію про вигнання зі своїх рядів “представників” тайванської влади і про відновлення місця  і всіх законних прав Китайської Народної Республіки в ООН. До сьогоднішнього дня з Китаєм установила дипломатичні стосунки 161 держава, які ясно заявили про визнання того факту, що у світі існує лише один Китай, що Тайвань є його частиною і що уряд Китайської Народної Республіки - це єдиний законний уряд Китаю.

Після створення Китайської Народної Республіки адміністрація США в січневій заяві 1950 року визнала здійснення Китаєм суверенітету над островом Тайвань. У червні 1950 року після того, як вибухнула корейська війна, президент США Трумен опублікував заяву, у якій оголосив про те, що США перешкодять "будь-якому нападу на Тайвань" і що він віддав наказ 7-му флотові США ввійти в Тайванський пролив, а 13-му авіазагонові -- передислокуватися на Тайвань. У грудні 1954 року Сполучені Штати Америки уклали з тайванськими владою так називаний "договір про взаємну оборону", і китайська провінція Тайвань виявилася під "протекцією" США. У китайсько-американському спільному комюніке (лютий 1972 року), у комюніке про встановлення дипломатичних відносин між КНР і США (грудень 1978 року) і в спільному китайсько-американському комюніке від 17 серпня 1982 року Сполучені Штати Америки недвозначно визнали, що у світі існує лише один Китай, що уряд Китайської Народної Республіки є єдиним законним урядом Китаю, що США підтримують з Тайванем лише неофіційні зв'язки і що вони зобов'язуються поступово скорочувати постачання озброєнь на Тайвань.[7]

Взагалі говорячи, протягом 30-40 років після утворення Китайської Народної Республіки тайванська влада також неухильно дотримувалась позиції, що Тайвань є частиною Китаю і що існує лише один Китай, виступаючи проти створення "двох Китаїв" і "незалежного Тайваню". Це ясно викладено в зверненнях тайванських лідерів. Однак з початку 90-х років розкольницькі сили Тайваню, які були представлені Лі Денхуейем, крок за кроком сталі відступати від принципу одного Китаю, роздуваючи положення про "два уряди", про "дві рівноправні політичні субстанції", про те, що Тайвань


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7