5. Патронажна потреба. З одного боку, людина шукає самоствердження, самореалізації в лідерстві, переважанні, в керуванні іншими, їх вчинками, судженнями, відно-шеннями, в пошануванні з їх боку. З іншого, це потреба в приналежності до когось сильного, потужного, авто-ритетного, референтного, авторитарного, в підпоряд-куванні, підкоренні йому з метою перекладення на нього відповідальності за організацію діяльності, її стратегію і тактику, за прийняття рішень.

Зрозуміло, що названі нами потреби спілкування є найбільш узагальненими, їх можна уточнювати, ділити на основі різних особливостей, аспектів, нюансів.

Ці різноманітні і різносторонні потреби людей задовільняються в тій чи іншій мірі через функції спілкування.

2.Класифікація функцій спілкування.

В загальному спілкування виступає як форма життєдіяльності. Соціальне значення спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури і суспільного досвіду. Специфіка спілкування визначається тим, що в його процесі суб?єктивний світ однієї людини розкривається для іншої. В спілкуванні людина самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. За формою здійснюваних впливів можна говорити про комунікативні вміння і риси характеру людини; за специфікою організації мовленнєвого повідомлення – про загальну культуру і грамотність.

Спілкування багатофункціональне, що відбивається в багатоманітності класифікацій функцій спілкування. Аналіз поняття спілкування, особливостей його роз-витку в онтогенезі та філогенезі показує його складність, багатогранність та багаторівневість. Це знайшло своє ві-дображення і у спробах визначити головні функції спіл-кування та його структуру.

Більшість дослідників виокремлює функції спілкуван-ня, пов'язані з обміном інформацією; узгодженням і ко-ригуванням дій у спільній діяльності та регуляцією емо-ційного життя людини (Г.М.Андреєва, Д.Б.Паригін, Б.Ф.Ломов).

Інші дослідники намагаються розширити «репертуар» цих функцій за рахунок їх уточнення та подрібнення. Так, Я.А.Карпенко виокремлює вісім функцій: контакт-ну, інформаційну, спонукальну, координаційну, обміну емоціями, встановлення відносин, розуміння, впливу.

В найбільш загальних класифікаціях виділяються три сторони спілкування: комунікативна, інтерактивна і перцептивна (Г.М.Андреєва).

Комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між тими, хто спілкується. Комунікативний аспект спілкування припускає оперу-вання інформацією не лише в розумінні обміну ідеями, концепціями, словами тощо. Йдеться також і про взаємоперебіг відчуттів, установок, елементів паралінгвістики на прикладах мелодії, міміки, рухів та ін., а фактично — про циркулювання продуктів культури в цілому. До того ж вияви комунікації відображають не лише зміст взаємодії. Комунікація — це процес, який складається з конкретних актів. Головною функцією саме комунікативного процесу є досягнення соціальної єдності за умов збереження своєрід-ності індивідуальних компонентів в такій інтеграції. Окремі акти комунікації виконують управлінську, власне інформа-тивну і емотивну функції, а також стимулюють налагодження контактів.

Розгляд феноменів комунікативного аспекту спілкуван-ня має починатися з уточнення важливих методологічних моментів. По-перше, будь-який рух інформації виконуєть-ся не в абстрактному просторі, а в контексті певних стосун-ків активних, діючих суб'єктів. По-друге, у визначених стосунках між суб'єктами обов'язково існує соціально-психологічний взаємовплив, неможливий, наприклад, в кі-бернетичних аналогах такого процесу. По-третє, результа-тивна комунікація здійснюється за рахунок єдиної систе-ми тлумачення інформації; сформованого тезаурусу як своєрідної сукупності значень, зрозумілих для всіх учас-ників взаємодії. І, нарешті, в межах комунікації потрібно долати об'єктивні і суб'єктивні бар'єри, адже контактуючі можуть відрізнятися за віком, мати суперечливі політичні погляди, належати до різних соціальних груп тощо[14;67].

Інтерактивна – являє собою організацію різних видів взаємодії між людьми (кооперацію, конкуренцію тощо). Інтерактивна сторона спілкування підкреслює аспеути, пов?язані з безпосередньою організацією спільної діяльності людей, їхню взаємодію. В процесі діяльності для її учасників важливий не тільки обмін інформацією, а й планування спільної діяльності. При цьому регуляція дій здійснюється не окремими учасниками діяльності, а самою групою. Поняття «взаємодія» фіксує увагу не на акті комунікації, а на акті організації спільних дій, що створює можливість для спільної діяльності групи. Отже, інтерактивна сторона спілкування характеризується такими діями людей, які створюють реальну ситуацію взаємодії. Його найважливіша характеристика – спільне прийняття та реалізація рішення.

Перцептивна сторона спілкування означає прийняття один одного партнерами по спілкуванню та встановлення на цій основі взаєморозуміння. Спілкування - це не лише обмін інформа-цією і діяльністю, але й сприйняття, розуміння і оцінка людьми один одного (соціальна перцепція). В процесі спіл-кування у людини формується уявлення про партнера, його здібності, характер, світогляд, ціннісні орієнтації тощо. Одним з основних способів пізнання і роауміння іншої людини є ідентифікація, тобто уподібнення. Існує тісний зв?язок між ідентифікацією і близьким до неї за психологічним змістом явищем - емпатією. На відміну від ідентифікації, яка є процесом раціональним, емпатія - це розуміння іншої людини не стільки розумом, скільки "серцем", тобто через емоційну сферу. (Емпатія – співпереживання). Процес пізнання і розуміння іншої людина може ускладнюва-тись явищем рефлексії (лат. - звернення назад). У соціальній психології під рефлексією розуміють усвідомлення особою того, як вона насправді сприймається і оцінюється партнером по спіл-куванню[12;17].

Близька класифікація пропонується Б.Ф.Ломовим: інформаційно-комунікативна функція; регуляційно-комунікативна та афективно-комунікативна. Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості лю-дей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Тре-тій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти ін-ших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, по-рівняння поглядів тощо).

Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуля-цію