100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0

всього на МП | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

в т.ч. за видами економічної діяльності:

промисловість, в цілому |

53,6 |

60,7 |

62,2 |

62,4

в т.ч. на МП | 21,0 | 27,4 | 28,3 | 30,4

сільське господарство, в цілому | 9,4 | 8,6 | 7,1 | 7,0

в т.ч. на МП | 6,3 | 6,8 | 8,2 | 8,7

будівництво в цілому | 7,9 | 7,6 | 7,1 | 7,0

в т.ч. на МП | 11,0 | 14,9 | 15,3 | 15,7

торгівля, в цілому | 12,3 | 11,8 | 11,6 | 10,1

в т.ч. на МП | 34,8 | 25,2 | 21,6 | 19,5

інші галузі, в цілому | 16,8 | 11,3 | 12,0 | 13,5

в т.ч. на МП | 26,9 | 25,7 | 26,6 | 25,7

Доречним, на наш погляд, є й приведення даних стосовно структури зайнятих по основних видах господарської діяльності в краї.

Таблиця 3

Структура зайнятих в народногосподарському комплексі Прикарпаття (%)

Показники | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.

Всього зайнятих в народному

господарстві області |

100,0 |

100.0 |

100,0 |

100,0

Всього зайнятих у малому підприємництві | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

в т.ч. за видами економічної діяльності:

промисловість, в цілому |

39,3 |

45,5 |

45,8 |

45,9

в т.ч. на МП | 21,1 | 22,3 | 23,1 | 24,2

сільське господарство, в цілому | 20,3 | 18,1 | 16,5 | 16,1

в т.ч. на МП | 7,7 | 9,2 | 9,9 | 10,5

будівництво в цілому | 9,3 | 8,9 | 8,8 | 8,7

в т.ч. на МП | 10,7 | 11,1 | 11,3 | 12,2

торгівля, в цілому | 14,4 | 14,1 | 14,1 | 13,4

в т.ч. на МП | 38,8 | 33,7 | 30,4 | 26,8

інші галузі, в цілому | 16,7 | 13,4 | 14,8 | 15,9

в т.ч. на МП | 21,7 | 23,7 | 25,3 | 26,3

Як бачимо, в цілому відсутні істотні розбіжності між структурою об’єму виробництва і структурою зайнятих в основних сферах господарської діяльності в краї. Звертає на себе увагу хіба що більш високі темпи зростання обсягу промислового виробництва у порівнянні з динамікою структури зайнятих, ріст чисельності зайнятих на МП у сільському господарстві і будівництві поряд із зменшенням питомої ваги зайнятих у вказаних галузях в цілому і зауважена раніше тенденція ослаблення по найважливіших показниках позицій торгівельних організацій.

ІІ. Державна підтримка розвитку малого підприємництва.

Науково-правові засади формування малого бізнесу в нашій країні були закладені ще з ухваленням у 1991 р. Закону України “Про підприємства в Україні”. Де вперше визначалися ознаки віднесення підприємств до категорії малих за показником чисельності працюючих в окремих галузях економіки. Так, у промисловості чисельність працюючих на новоствореному чи діючому малому підприємстві не повинна була перевищувати 200 чол., а в інших галузях виробничої сфери – не більше 50 чол., водночас малі підприємства у науковій сфері та у сфері наукового обслуговування, мали бути з чисельністю зайнятих не більше 100 чол., у галузях невиробничої сфери – до 25 чол., а у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чол. [4].

У березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України була схвалена Програма державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу україни з економічної кризи, а також входження у світові господарські зв’язки. Основні заходи держави на підтримку розвитку малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було розроблено лише у 1993 та 1994 рр., а вже на 1995-1996 рр. такий план не був затверджений).

Основною метою Програми 1993 р. визначалась реалізація державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових та організаційно-економічних умов для його розвитку і формування механізму державного регулювання й координації підприємницької діяльності. Проте, з огляду на світовий досвід, таке правове забезпечення було недостатнім для того, щоб створити необхідні умови для заснування та ефективного функціонування малого бізнесу в Україні. Так, багато спеціалістів визнають, що найважливішими напрямками успішного розвитку малого бізнесу є насамперед: доступність освіти, професійної підготовки і підвищення кваліфікації, оскільки більшість працюючих у малому бізнесі не мають спеціальної освіти та підготовки; доступ до послуг з питань розвитку підприємництва, до консалтингових послуг у зв’язку з необхідністю розширення інформаційного забезпечення малих підприємств; розширення співробітництва і обмін досвідом заради підвищення кваліфікаційного рівня, а також доступ до фінансових систем та до міжнародних мереж з метою вирішення проблем формування власних фінансових ресурсів.

Виходячи з цих вимог, можна стверджувати, що підтримка малого підприємництва в Україні набула статусу державної підтримки лише з ухваленням постановою Кабінету Міністрів України у квітні 1996 р. Концепції державної політики розвитку малого підприємництва [10]. Найголовнішою передумовою ефективного розвитку малого підприємництва Концепція визначала формування стабільної нормативно-правової бази. Підкреслювалось, що законодавство у сфері малого бізнесу має становити єдину правову систему і за взаємною узгодженістю норм, і за цілісністю нормативного регулювання підприємницької діяльності. Розроблення нових та удосконалених чинних на той період законодавчих актів, що регулювали підприємницьку діяльність у малому бізнесі, повинно було сприяти залученню до цього виду підприємницької діяльності широких верств населення та стимулювати його розвиток, у тому числі шляхом створення сприятливого податкового, цінового, інвестиційного, інноваційного режимів та умов для проведення зовнішньоекономічної діяльності, а головне