У грудні 1997 р. Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до Закону України “Про підприємництво”, якими встановлено єдиний перелік видів підприємницької діяльності що підлягають ліцензуванню. Їх кількість скорочена з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну реєстрацію та післяреєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних даних у документаціях, поданих заявником, а також у виадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж 3 роки, і може бути продовженим на новий строк за заявою суб’єкта підприємницької діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження або скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності підлягають обов’язковій екпертизі, яка проводиться спеціально уповноваженим органом.

Державна реєстрація підприємницької діяльності проводиться більше п’яти робочих днів. Встановлено, що єдиним документом для відкриття банківських рахунків і виготовлення печаток є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та копія документа, який підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Серед створених в Україні нормативних положень на особливу увагу заслуговує Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, виданий у червні 1999 року та Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, чинний з жовтня 2000 року. Так, зокрема, у виданому Указі Президента України говориться: “Запровадити з 1 січня 1999 року спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб’єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис.грн.;

- юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис.грн.

- ...ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за один календарний місяць.

- відділення Державного казначейства України... перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету – 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України – 40 відсотків;

на обов’язкове соціальне страхування – 5 відсотків.

- ...ставка єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

- відділення Державного казначейства України... перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України – 20 відсотків;

до місцевого бюджету – 35 відсотків;

до Пенсійного фонду України – 40 відсотків;

на обов’язкове соціальне страхування – 5 відсотків.

- ...суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів

підприємницької діяльності);

плати (податок) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання

автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на відрахування до Пенсійного фонду;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів...”

В законі України “Про державну підтримку малого підприємництва” вперше законодавчо визначено “правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні”[2]. Тобто визначено ключову роль розвитку малого підприємництва як чинника ринкових реформ. Тут же зазначалося, що “Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону України про Державний бюджет України подає на розгляд Верховної Ради України інформацію про стан виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні та обгрунтування виділення коштів на виконння заходів щодо реалізації зазначеної Програми в наступному бюджетному році із зазначенням джерел фінансування. Відбір проектів по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється на конкурсних засадах. Положення про проведення конкурсів проектів затверджується Кабінетом Міністрів України”. Таким чином, з’являється можливість проконтролювати в цифрах і фактах виконання заходів за попередній період та вплинути на пропозиції щодо плану заходів на наступний період. Також реальною є можливість щодо запровадження певних проектів по підтримці та розвитку малого підприємництва, які спільно фінансувались би як державною владою, так і місцевою владою. В конкурсі на виконання цих проектів можуть брати участь недержавні організації – такі як об’єднання підприємців, профільні бізнес-асоціації, аналітичні центри, “мозкові цнтри”, що працюють на розвиток підприємництва.

Для підвищення ефективності сприяння розвитку підприємницької діяльності Верховною Радою України у 2000 р. ухвалено й Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку програми підприємництва”[1]. Основними завданнями вказаної програми є:

створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва;

створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах;

сприяння створенню нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва;

підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;

залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів