показуватися у фінансовій звітності підприємства;
4. сталості – постійне (із року) застосування підприємством обраної облікової політики, зміна якої можлива у випадках, передбачених національними стандартами бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
5. безперервності – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
6. нарахування та відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи, отримані в звітному періоді з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошей;
7. превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
8. історичної собівартості - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
9. єдиного грошового вимірнику – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
10. періодичності – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
1.2 Бухгалтерський облік як інформаційна система підприємства.
Важливим інструментом регламентації бухгалтерського обліку є План рахунків.
План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, необхідних для відображення діяльності підприємств, організацій та установ. В Україні застосовується чотири плани рахунків.
1.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських опрацій підприємств і організацій – сферою застосування є підприємства, організації, інші юридичні особи ( крім банів і бюджетних установ ) , а також виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб.
2.
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ - сферою застосування є установи та організації, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.
3.
План рахунків бухгалтерського обліку НБУ – сферою застосування є Національний банк.
4.
План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків – сферою застосування є комерційні банки.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій зорієнтований в першу чергу на забезпечення складання фінансової та внутрішньої звітності.
У плані рахунків використано децимальну систему кодування, за якою кожна цифра у коді рахунка визначає відповідну складову частину ( клас, рахунок, субрахунок ). Це означає, що максимальноможлива кількість рахунків у Плані дорівнює 99, а кожний рахунок може включати до 9 субрахунків ( рахунок другого порядку ).
На сьогодні план рахунків містить 80 синтетичних рахунків, 73 з яких призначені для всіх видів діяльності. Інструкція до застосування Плану рахунків містить коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему кореспонденції рахунків. Причому, кореспонденція рахунків, наведена в Інструкції, не є вичерпаною, а ведення забалансових рахунків здійснюється за простою схемою ( без застосування методу подвійного запису ).
Кожен клас рахунків має конкретне призначення та тісно пов’язаний з інформаційними потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.
Рахунки класів 0 – 7 є обов’язковими для всіх підприємств. Рахунки класу 9 “ Витрати діяльності ” ведуться всіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 “ Витрати за елементами ”.
План рахунків бухгалтерського обліку складається з десяти класів, дев’ять з яких містять балансові рахунки ( з першого по дев’ятий ) і один ( нульовий ) із надбалансових рахунків:
1.
Необоротні активи.
2.
Запаси.
3.
Засоби розрахунків та інші активи.
4.
Власний капітал та забезпечення зобов’язань.
5.
Довгострокові зобов’язання.
6.
Поточні зобов’язання.
7.
Доходи та результати діяльності.
8.
Витрати за елементами.
9.
Витрати діяльності.
0.
Позабалансові рахунки.
За своїм економічним призначенням та змістом рахунки поділяються на чотири групи:
·
рахунки господарських засобів;
·
рахунки джерел господарських засобів;
·
рахунки господарських процесів;
·
рахунки щодо обліку операцій, які не відображаються на балансі.
Розглянемо класи докладніше.
Клас 1. Необоротні активи.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, необоротних матеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.
Клас 2. Запаси.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу МШП.
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів ( у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових ( поточних ), валютних та інших рахунках в банках ), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.
Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів різновидностей власного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків ( непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.
Клас 5. Довгострокові зобов’язання.
Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов’язанням ( заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу ); заборгованість підприємств щодо зобов’язань із залученням позикових коштів ( крім кредитів банків ), на які нараховуються відсотки; суми податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх пріодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями
