фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться .
Таблиця 1.1.
Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття
інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Зміст і форма Звіту про власний капітал, а також вимоги до розкриття інформації про власний капітал визначені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.
Звіт про власний капітал доповнює інформацію про фінансовий стан підприємства та зміни між датами балансу яка надана в інших звітах: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів.
Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни , що відбулися у грошових коштах підприємства.
Форма і зміст Звіту визначені П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.Під грошовими потоками розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності – операційною, інвестиційною та фінансовою.На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.
1.4. Значення i методи аналізу фінансового стану підприємства, його інформаційна база.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження і ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності підприємства і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємстваі виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Як i облiк, фiнансовий аналiз у відповідності з цілями, які перед ним зазначені, може бути внутрiшнiм i зовнiшнiм.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
- множинність суб'єктів-користувачів;
- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:
-
аналіз абсолютних показників прибутку;
-
аналіз показників рентабельності;
-
аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності ліквідності балансу;
-
аналіз ефективності використання залученого капіталу;
-
економічна діагностика фінансового стану підприємства.
На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
Основним питанням внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:
-
аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
-
аналіз кредитоспроможності підприємства;
-
оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
-
аналіз власних фінансових ресурсів;
-
аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
-
аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
В традиційнiй практицi аналізу фінансового стану використовують певні прийоми й методи його здійснення, а саме:
1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на
кінцевий результат;
3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;
6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.
Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз).
Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних
