УДК 821.161.2+821.111(73].091

І.А.Пантелей Джерела написання творів Марка Вовчка, Г.БічерСтоу та прототипи їх образів

У статті досліджуються джерела написання творів про життя невільників; аналізуються документальні підтвердження прототипів більшості героїв української та американської антиневільницької літератури.

Ключові слова: документальне джерело, прототип, невільник, «повісті» невільників.

Історичні обставини у суспільному житті як України, так і СІЛА склалися так, що література стала голосом правди й совісті, найсильнішим та найдійовішим засобом вираження волелюбних прагнень усіх прогресивних сил. Найважливішими були потяг до відбиття у літературних творах тогочасної дійсності. Слово було тоді головною зброєю противників невільництва у обох країнах усне і друковане, але тільки слово. Слово не лише публіциста, оратора, проповідника, але і художнє слово.

Биття пульсу епохи позначилось на ідейному змісті художніх творів і на політичних поглядах їх авторів, які прагнули не тільки до реалістичною відтворення навколишнього життя, а й до осмислення усіх явищ сучасної дійсності.

Все почуте, побачене визрівало, творчо узагальнювалось у людських образах, характерах, типах і, зрештою, вилились живим, зворушливим народним словом, вибухом збурених соціальним злом почуттів гніву й протесту, відчайдушною спробою захистити від наруги й безчинств пануючих, найсвятіше, надане людині самою природою право на волю й щастя.

Основними джерелами роману Г.БічерСтоу «Хатина дядька Тома» є законодавчі акти Америки, публікації в аболіціоністській пресі кін. 40х поч. 50х pp. («Визволитель», «Північна Зірка»), документальні свідчення невільників, «повісті» рабівутікачів, свідчення очевидців, листування з суспільним діячем і літератором Фредерфіком Дуглассом, фольклор і Біблія.

Г.БічерСтоу побачила прототипи своїх майбутніх персонажів, життєві історії рабів, приховане від рабовласників духовне життя рабів у «невільницьких повістях» (slave narratives), таких як «Повість про життя американського невільника Фредеріка Дугласса, що написана ним самим» («Narrative of the Life of Frederick Douglass, an American Slave, Written by Himself»), «Повість про страждання Льюіса Кларка» («Narrative of the Sufferings of Lewis Clarke»), «Повість про життя і пригоди Генрі Бібба, американського раба, що написана ним самим» («Narrative ofthe Life and Adventures of Henry Bibb, an American Slave, Written by Himself»), «Життя Джозія Херсона, колишнього раба, а сьогодні жителя Канади» («The Life of Josiah Henson, Formerly a Slave, Now an Inhabitant of Canada, as Narrated by Himself») [6, c.24],

У «повістях рабівутікачів» зустрічаються також пісні невільників. Такі пісні, спірічуелзи, гімни, а також молитви, допомагали рабам витримати найважчі хвилини життя. Письменниця майстерно використовує пісні у своєму романі, щоб передати настрій невільників. У романі використовується близько 13 пісень. Всі вони співаються рабами, коли їм дуже важко: при розлученні матері з дитиною, під час роботи невільників на плантації. Книга гімнів і пісень, як і Біблія, важлива для героїв роману. У романі нараховується більше 90 цитат і біблейських алюзій.

При створенні образу дядька Тома Г.БічерСтоу використовує біблійні мотиви. Перед читачами відкривається сучасний Ісус Христос, що живе у XIX столітті. З дядьком Томом пов'язаний мотив заступництва: як і син Божий, дядько Том стає притулком для бідних рабів. Ще один мотив це мотив пожертви, готовність загинути замість інших.

У Америці рух проти рабства також переріс у ряд значних повстань, учасниками яких були і білі, і чорні: повстання рабів у Віргінії, громадянська війна у Канзасі, повстання під керівництвом фермера Джона Брауна. Українські письменники, як і американські письменникиаболіціоністи досить часто створювали образи цих народних борців за свободу як головних героїв або використовували їх як прототипи у своїх творах.

Панська воля і жорстока експлуатація були причиною частих селянських повстань. Найбільш відомі з них були під проводом Устима Кармелюка та Лук'яна Кобилиці, що ввійшли яскравою сторінкою в історію антикріпосницької боротьби на Україні у XIX ст.

Зображуючи відомого ватажка селянських повстань, Марко Вовчок не ставить завдання точно відтворити біографічні дані його як історичної особи, а йде за народними переказами, легендами й піснями. У своїй повістіказці письменниця змальовує свого героя таким, яким він залишився у народній пам'яті мужнім, безстрашним, повністю відданим інтересам скривджених, людяним і щирим у взаєминах з рідними та побратимами.

На відміну від Марка Вовчка, М.Старицький черпав матеріал не лише із народних пісень і легенд, а й з етнографічних та краєзнавчих праць, фольклористичних статей, з деяких фольклорних та літературних творів.Історичний роман М.Старицького «Разбойник Кармелюк» присвячений народному героєві України, самовідданому борцеві проти кріпацтва Устимові Кармелюку. Трансформуючи життєву правду у художню, створюючи образ реальної особи, романіст проводить ретельні історичні дослідження, ґрунтовані на наукових методах, вивчає всі документи і матеріали, що проливають світло як на саму особу, так і на людей, що її оточували, та его»; у якій вона жила; письменник критично осмислює їх, незважаючи на те, що функціонально різними є результати творчості митця та висновки історика.

М. Стариць кому належить перша спроба істориколітературної конкретизації та дослідження особи Устима Кармалюка. До джерел роману можна віднести белетристичну розвідку польського історика И.Ролле «Кармелюк», однак й вона тяжіє до народних переказів. Але саму національновизвольну боротьбу під проводом Кармалюка М. Старицький моделює зовсім не так, як И.Ролле [7, с.З].

Основним джерелом роману стали фольклорні статті, вміщені в «Киевской старине». Про використання кармелюківського фольклору можна зробити висновок із ліричного відступу, яким закінчується роман: «А творчество народное делало свое дело...