НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

УЖЕНЦЕВ Владислав Борисович

УДК 902.023 (477.75)”-03 +03”

КАЛОС ЛІМЕН У IV СТ. ДО Н. Е. - II СТ. Н. Е.

Iсторичнi науки - 07.00.04 - археологiя

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник — кандидат історичних наук,

КУТАЙСОВ Вадим Олександрович

Кримський філіал Iнституту археологіі

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник,

РУСЯЄВА Анна Станіславовна,

Інститут археологіі НАНУ

провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук

ХРАПУНОВ Ігор Миколайович,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського,

кафедра історіі давнього світу та середніх віків,

доцент.

Провідна установа - Харьківський національний університет

ім.В.Н.Каразіна,кафедра історii давнього

свiту та середнiх вiкiв,

Мiнiстерство освiти та науки Украiни,

м. Харькiв.

Захист відбудеться "___" 2002 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інтитуті археології Національної Академії Наук України за адресою:

04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Інституту археології НАН України.

Автореферат розіслано "___" 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. О. Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Калос Лімен (Прекрасна Гавань) — найбільший населений пункт античної епохи на узбережжi Каркінітської затоки в Західному Криму. На вiдмiну від багатьох безіменних античних укрiплень і поселень цього регіону його впевнено ідентифікують з реальною археологічною пам'яткою. З часу появи Калос Лімен став одним з тих місць, звiдки елліни почали освоювати землі Північно-Західної Таврики: з початку IV ст. до н. е. — iонійцями (ольвіополітами або жителями Керкiнiтiди), а з другої половини сторіччя— дорiйцями, вихідцями з Херсонеса Таврiйського. Зручне географічне і стратегічне положення містечка сприяло тому, що протягом часу свого існування воно поєднувало у собі функції не лише економічного, але й військово-політичного центру цiєї частини півострова. Спочатку Калос Лiмен був головним форпостом херсонесцiв на далекiй хорі поліса, а після захоплення скіфами у другій половині II ст. до н. е. перетворився на головний порт Кримської Скiфiї. Внаслідок цього в ньому відбувалось активне змішання різних етносів, завдяки чому було створено основу греко-варварської культурної спільності.

Унікальність пам'ятки полягає насамперед у тому, що тут надзвичайно добре збереглися не лише архітектурнi комплекси різного призначення, але й рiзноманітнi археологічнi матеріали. Дані стратиграфії, а також нарративнi та епіграфічні документи зі згадкою Калос Лiмена при комплексному підході в дослідженні дозволяють співставити їх з реальними подіями, що відбувались у давнину, а також визначити роль містечка в історії не лише Західного Криму, а й всього Північного Причорномор’я античної епохи.

Розкопки городища, що почалися з 30-х рр. ХХ ст., спочатку носили епізодичний і розвідувальний характер. Тому не було встановлено будiвельну і культурно-історичну періодизацію Калос Лiмена, його містобудівну структуру, характер фортифікаційних споруд, житлових і суспільних будівель. Це зашкодило створенню достовірної історичної моделі розвитку цього населеного пункту. Подібна лакуна на тлі добре вивчених Херсонеса і Керкiнiтiди, а також iнших поселень та городищ на узбережжі, вкрай негативно впливала на розробку проблеми еллінської колонізації Західного Криму, на питання становлення й розвитку Херсонеської держави, а також Кримської Скiфii. Останнє, у свою чергу, створювало значні проблеми у репродукуваннi отриманих раніше результатів на весь історичний процес у древнiй Тавриці в цілому. Загалом необхiднiсть спецiального узагальненого дослiдження Калос Лiмена, в основу якого покладено новi археологiчнi пам’ятки, i визначає актуальнiсть дисертацii.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно плановій темі Кримської філії IА НАН України: “Археологія Криму з найдавніших часів до кінця XVIII ст.”

Метою i завданнями дослiдження є реконструкція історичного і етно-культурного розвитку Калос Лiмена на базі всіх наявних джерел із залученням результатів, отриманих пiд час археологічних досліджень протягом останніх років. Їх можна досягти за допомогою вирішення таких задач:

1. Комплексний аналіз наявних нарративних і епіграфічних джерел, які прямо або побічно стосуються Калос Лiмена.

2. Розгорнута характеристика археологічних досліджень, що здійснювалися на території стародавнього городища та в його найближчій окрузі.

3. Детальне обґрунтування локалізації Калос Лiмена.

4. Побудова єдиної хронологiчно-перiодизацiйної схеми всієї пам'ятки та її найближчої хори.

5. Аналіз містобудівної структури і розгляд фортифікаційних об'єктів.

6. Функціональне визначення і реконструкція житлових і суспільних будівель.

7. Відновлення процесу історичного розвитку Калос Лiмена протягом його існування.

Методологiчною основою дослідження є системний підхід до розробки зазначених питань і комплексне їх вирішення. При цьому широко використовувалися аналогії і архітектурно-археологічнi реконструкції, апробованi на інших пам'ятках античного світу. Головним методом дослідження є співставлення стратиграфії нашарувань з відомими з письмових джерел подіями історії Херсонеської держави і Таврiйського півострова загалом. Проведено всебічний аналіз археологічного матеріалу з метою визначення критеріїв оцінки даних, ступеню взаємозв'язку явищ, їхньої надійності і вірогідності. Зроблено спробу аналізу сформованої ситуації, встановлено закономірності її розвитку. Як результат з'явилися нові розробки, ідеї, підходи до інтерпретації відомих археологічних положень, що дозволило висунути нові гіпотези.

Об'єктом дослідження є хронологія та періодизація Калос Лімена, які у комплексі з епіграфічними і нарративними джерелами стали основою побудови моделі історичного розвитку Калос Лімена в IV ст. до н. е. — II ст. н. е.

Предмет дослідження — архітектурно-археологічні залишки, стратиграфія пам’ятки та предмети матеріальної культури.

Хронологiчнi межі роботи охоплюють проміжок часу з першої половини IV ст. до н. е. до першої половини II ст. н. е. — весь період існування Калос Лімена. У загальному контексті розглянуто матеріали часів короткочасного відновлення життя на городищі у III – на початку IV ст. н.е.

Джерела. При написанні дисертації коротко охарактеризовано усі нарративні та епіграфічні джерела, а також враховано всі опубліковані роботи з зазначеної теми. Джерелознавчу базу дисертації складають численні археологічні матеріали, отримані при розкопках Калос Лiмена у 1929,1933,1948, 1950, 1962— 65 і 1988 - 99 рр., які зберігаються в Національному заповіднику “Херсонес Таврiйський”, Євпаторiйському та Чорноморському краєзнавчих музеях, Республiканському історико-археологічному заповіднику “Калос Лiмен”, Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику тощо. Крім того, у роботі використано різноманітні архівні матеріали: звіти, польову документацію, що зберігаються у КФ ІА НАН України, ХДIАЗ, ЄКМ, IIМК РАН.

Наукова новизна одержаних результатiв. Дисертація є якісно новим дослідженням, у якому на основі комплексного підходу до вивчення всього обсягу джерел встановлюються основні віхи розвитку Калос Лiмена як в античний, так і пізньоскіфський час. Наводяться докладні характеристики археологічних об'єктів, розкритих на території пам'ятки, а також матеріали із синхронних їм відкладень. Особливу увагу приділено закритим комплексам, а також знахідкам, дотепер не введених до наукового обігу (монети, клейма, чорнолаковий і червонолаковий посуд тощо), які є дуже важливими для уточнення хронології нашарувань городища і некрополя. Це дозволило запропонувати власну детальну періодизацію будівельної історії Калос Лiмену.

Практичне значення одержаних результатiв. Основні положення дисертації ще в процесі її написання успішно застосовано при створенні республіканського історико-археологічного заповідника “Калос Лiмен” та розробці охоронного зонування археологічної пам'ятки. Науковими результатами користуються при підготовці лекцій і спецкурсів із стародавньої історії Криму й України для студентів вузiв, написанні науково-популярних і краєзнавчих робіт, розробці екскурсій і тематико-експозиційних планів музеїв, виставок.

Особистий внесок здобувача. Значну частину фактологічного матеріалу отримано за особистою участю автора, який керував дослідженням окремих ділянок Калос Лімена у 1988—1999 рр. Автором особисто виконано наукові розробки та обгрунтовано основні положення, що знайшли відображення у дисертації. Фактологічний аналіз матеріалу належить автору у статтях у співавторстві з В.О.Кутайсовим, В.А.Анохіним, С.В.Приднєвим, В.Ю.Юрочкіним.

Апробація результатів дисертації відбулась у ході обговорень доповідей, зроблених на засіданнях Кримської філії ІА НАН України, конференціях різного рівня, що проходили у Києві (1996, 1997 рр.), Сімферополі (1991, 1998, 1999, 2000 рр.), Севастополі (1997 р.), Одесі (1989 р.), Керчі (2000 р.), Санкт-Петербурзі (1999 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено в 16 наукових працях, з яких 3 — у фахових та журналах, 11 — у інших фахових виданнях, 2 – у тезах і матеріалах конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків (191 сторінка), списку використаних джерел (411 найменувань), а також альбому ілюстрацій (83 рисунків).

ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ

У вступі розкривається актуальність теми, визначаються методологічні та теоретичні засади роботи, формулюється мета та завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна, практична цінність дисертації.

Розділ 1. Історія вивчення

1.1. Загальний аналіз нарративних і епіграфічних джерел. Розглянуто всі наявні написи і праці античних і середньовічних авторів, де прямо або побічно згадується Калос Лiмен. У першу чергу це Херсонеська Присяга [IosРЕ, I 2, № 401] початку III ст. до н. е., а також два почеснi декрети кінця II ст. до н. е. на честь Дiофанта [IosРЕ, I 2, № 352] і херсонеських громадян, що відзначилися в період облоги Калос Лiмена військом Дiофанта [IosРЕ, I 2, № 353].

Не залишили без уваги “...гавань херсонесцiв у скіфській землі” і багато хто з пiзньоантичних авторiв. Короткі зведення про неї ми зустрічаємо у “Землеописі” Помпонiя Мели [Pomp. Mela, II,3], перiплах Аррiана (134 р. н. е.) [Arr. PPE. 30,31] і Псевдо-Аррiана [Ps. Arr, 82,83], де зазначено відстань від Керкiнiтiди до Калос Лiмена, а також від останнього до Істра. Клавдієм Птолемеєм даються координати цього містечка - 590 - 47045 [Ртоl., III, 5,1]. На думку академіка В. В. Латишева, Прекрасна Гавань згадувалася й у тексті “Географії” Страбона. Найпізнішим документом, де можна зустрiти згадування Калос Лiмена, є “Гетiка” Йордана [Iord. Get. I. 32]. У ній він після Ольвiї називає якусь Каллiполiду. Це, скорiш за все, перекручена назва Калос Лімена.

1.2. Проблема локалізації. Протягом XIX — початку XX ст. н.е. локалізація херсонеського Калос Лiмена залишалася нез'ясованою. Історики поділились на двi групи; перша (З. Аркас, Ю. А. Кулаковський, Ар. В. Логвiнов) пропонувала шукати Прекрасну Гавань за межами Криму — на північному краю Тендровської коси або у гирлі ріки Каланчак. Друга, більша, група дослідників розшукувала Калос Лiмен на західному узбережжі Тавриди. За район Сари Булатської коси стояли Гейль, Тетбу де Маринь, Нейман, П. О. Бурачков. У той же час Келлер, Ф. К. Брун, Юргевич, Мiнс вказували, що для локалізації цієї херсонеської гавані більше за все підходить Ак-Мечетська бухта. Після проведенних розкопок 1929 та 1933 рр. остання точка зору переважила. Її детальне обґрунтування вперше зроблено у цьому дисертаційному дослідженні.

1.3. Археологічні дослідження. В археологічних дослідженнях Прекрасного Порта можна виділити кілька етапів: перший — з 1837—38 рр. по 1933 р. (А. И. Шмаков, Л. А. Моiсеєв, П. Н. Шульц); другий (1948—1966 рр.) пов'язаний з діяльністю на цьому археологічному об'єкті загонів Тавроскiфської (М. А. Налiвкiна, Г. Д. Смирнов) та Радянсько-Польської (М. Л. Бернар) експедицій. Найближчі околиці Калос Лiмена вивчалися Тарханкутською експедицією (А. Н. Щеглов). Третій, останній етап, співвідноситься із широкомасштабними багатоплановими археологічними дослідженнями на всіх ділянках території Прекрасної Гавані і її курганного некрополю, якi проводяться з 1988 р. Західно-Кримською експедицією Кримськоі Філіі IА НАН України. Докладно вивчено стратиграфію Калос Лiмена, побудовано детальну хронологічну шкалу існування населеного пункту, виділено культурно-історичні періоди. Установлено характер оборонних споруд містечка, його планувальну структуру як за елліністичного, так і за пiзньоскiфського періоди. Розкрито численні архітектурні об'єкти різного призначення. Знайдено детальне підтвердження або, навпаки, відкинуто багато з існуючих положень не лише з зазначених питань, а й багатьох інших.

Розділ 2 “Стратиграфія і хронологія”

2.1. Фізико-геологічна характеристика регіону. На основі палеогеологічних даних робиться висновок, що заснований на початку IV ст. до н. е. населений пункт, безумовно, відповідав тим вимогам, які елліни висували для виведених колоній [Xen., Anab., VI, 4, 3 – 6; Thuc., 1,7; Arist. Pol., VII, 10, 2 – 3]. Усе це в цілому надавало сприятливих умов для життєдіяльності людей, що в свою чергу стало основою процвітання Калос Лiмена протягом усього часу його існування.

2.2. Топографія пам'ятки, археологічна карта Калос Лiмена та його найближчоі округи. Наведено всі плани городища і його некрополя, складені в процесі робіт Л. А. Моісеєва (1929), П. Н. Шульца (1932) і А. Н. Щеглова (1962-1963), а також докладний інструментальний план, зроблений у процесі археологічних досліджень Калос Лiмена загоном Західно-Кримської експедиції. На нього нанесено всі розкриті об'єкти різних епох. Обґрунтовано територіальний розподіл пам'ятки античного і пiзньоскiфського періодів.

2.3. Стратиграфія і хронологія. Археологічними роботами виявлено два культурно-історичні шари — грецький та скіфський, які розкрито практично на всіх ділянках пам'ятки.

Загальна вивчена площа території Калос Лiмена сягає понад 10%. Розкопи розміщено по периметру городища, у його історичному центрі, а також за межами фортечних стін. Хронологія базується на більш ніж 200 клеймах і 80 монетах, а також лаковому (як з чорним покриттям, так і з червоним) столовому посудi та найбільш розроблених групах амфорної тари.

Виділено кілька періодів у житті Калос Лiмена - перші два - грецького поселення, третій - скіфського городища. Поєднання стратиграфії, хронологічних розробок і архітектурно-історичної періодизації дозволило створити таку модель існування археологічного об'єкта.

Горизонт“А”

Ярус А 1 | Початок — третя чверть IV ст. до н. е.

Перша — початок другої чверті IV ст. до н. е. | Іонiйський період “А” Етап 1. (будівництво

раннього комплексу)

Ярус А 2 | Близько другої — початок третьої чверті IV ст. до н. е. | Етап 2. Перебудова будинків, зміна функціонального призначення ряду приміщень

Етап 2. Пожежа № 1.

Горизонт “В”

Ярус В 1 | Початок третьої чверті IV ст. до н. е. — середина II ст. до н. е.

Кінець третьої — початок останньої чверті IV ст. до н. е. | “Херсонеський” період

“В”.

Етап 1. Існування херсонеського поселення на місці iонiйського населеного пункту.

Ярус В 2 | Близько останньої чверті IV ст. до н. е. — початок 60-х рр. III ст. до н. е. | Етап 2. Урбанізація,

розквіт пам'ятки.

Етап 2. Пожежа № 2.

Ярус В 3 | Кінець другої — третя чверть III ст. до н. е. | Етап 3. Час занепаду, частина городища у руїнах.

Ярус В 4 | Кiнець другої третини III — середина II ст. до н. е. | Етап 4 (а). Відновлення міста, посилення його оборони (цитадель).

Етап 4 (б). Повне залишення Калос Лiмена грецьким населенням, руйнування всіх будівель.

Горизонт “С” (скіфський)

Ярус С 1 | Друга половина II — 112/111 р. до н. е. | Період “С” скіфський

Етап 1. Захоплення міста скіфами. Сліди облоги часу Дiофантових вiйн.

Ярус С 2 | Останнє десятиліття II — початок I ст. до н. е. | Етап 2. Перебування в міській цитаделі понтiйського гарнізону.

Ярус С 3 |

Друга половина I ст. до н. е. — перша чверть I ст. н. е. |

Етап 3. Повернення скіфського населення, початок наземного будівництва.

Етап 3 (а) Шар руйнування часу Аспурга.

Ярус С 4 | Друга чверть I — початок II ст. н. е. | Етап 4. Урбанізація скіфського Калос Лiмена. Етап 4(а) — пожежа № 3 часу П. Сiльвана; Етап 4 (б) — повне залишення городища мешканцями на початку II ст. н. е.

Ярус С 5 | Остання чверть III — початок IV ст. н. е. | Короткочасне відновлення життя в цитаделі Калос Лiмена.

Розділ 3 “Фортифікаційні споруди”

3.1. Оборонні споруди першого будівельного періоду. В першій чверті IV ст. до н. е., з моменту заснування, iонiйське поселення могло бути обнесене фортечним муром. Можна припустити, що за характером і плануванням раннє укрiплення було близьке чотирьохбаштовому форту Панське 1.

3.2. Фортифікаційні споруди кінця IV– першоi третини III ст. до н.е. Останньою чвертю IV ст. до н. е. датовано створення оборонної системи херсонеського Калос Лiмена. Будівництво укрiплення містечка здійснювалось під час спокійної зовнішньополітичної обстановки. Існування на південному фланзі оборони “косих куртин” стало рузультатом використання складного рельєфу місцевості (терас скельного мису), а не досягненням херсонеських фортифікаторів.

“Громадянські заколоти” рубежу IV — початку III ст. до н. е. із залученням до них не лише сусідніх варварів, але й еллінів (опозиції ?) [IosPE, I2, N 402] спричинили до необхідності реконструкції оборонних рубежів. На найбільш небезпечному боці зводиться вежа, а також протитаранний пояс куртини. Наприкінці 70-х — на початку 60-х рр. III ст. до н. е. херсонеська система оборони Калос Лiмена IV — початку III ст. до н. е. сильно постраждала під час нападу варварів (шари пожеж у вежах, закриті керамічні комплекси усередині їхніх приміщень).

3.3. Оборонні споруди другої третини III - першої половини II ст. до н.е. Відновлення зовнішньої лінії оборони відноситься до періоду реколонізації хори — близько кінця другоi — останньої третини III ст. до н. е. У південно-західній частині міста, у гавані, зводиться багатобаштова цитадель. Її стіни і вежі за своїми конструктивними особливостями різко відрізнялися від попередніх. Новим був елемент застосування пірамідального поясу навколо найбільшої вежі кутового форту. Будівництво подібних вузлів оборони, відокремлених від міських укрiплень, простежено не тільки в Калос Лiменi, але й у Керкiнiтiдi [Кутайсов, 1990], а також у самому Херсонесі [Стрежелецький, 1969]. Ця державна акція була спрямована в першу чергу проти кримських скіфів, у яких відбувалося зародження державності, що, у свою чергу, підштовхувало варварів до зовнішньої агресії з метою захоплення нових земель. Проведені військово-інженерні заходи зробили Прекрасну Гавань одним з найсильніших укрiплень Північно-Західного Криму. Це дозволило херсонесцям протриматися тут найдовше. Залишення міста еллінами близько середини II ст. до н. е. спричинило собою руйнування фортечних споруд як вздовж зовнішнього міського периметру, так і в цитаделі.

3.4. Оборонні споруди другої половини II ст до н.е. Перший етап панування скіфів у Калос Лiменi характерний використанням варварами найкраще збережених укрiплень міського форту. Ближче до кінця II ст. до н. е. відновлення зазнали й міськi стіни. Подібний прийом із застосуванням грецьких оборонних систем відзначений на багатьох захоплених скіфами укріплених садибах і фортецях дальньої херсонеської хори. Саме завдяки грецьким фортифікаційним спорудам понтiйське військо в процесі другої (зимової) кампанії Дiофанта змушене було вести планомірну облогу [IosРЕ, I2, № 352, 353]. По суті, це єдиний відомий випадок в історії Дiофантових воєн — всі інші укрiплення скіфами як на зайнятих ними землях Херсонеса, так, власне, і столиця, а також царські фортеці бралися практично з ходу.

3.5. Оборонні споруди кінця II – першої третини I ст до н.е. Нетривалий період (останнє десятиліття II — початок — перша половина I ст. до н. е.) ознаменований подальшим руйнуванням зовнішньої оборонної лінії Калос Лiмена. Свої функції зберегла лише цитадель, де розташувався понтiйський гарнізон.

3.6. Скіфські фортіфікаційні споруди другої половини I ст до н.е. – початку II ст н.е. Наступний етап характеризується додаванням симбіозу з грецьких і уже власне скіфських фортифікаційних елементів. Як i ранiше зберігаються, але вже трохи в перебудованому вигляді, усi оборонні споруди херсонеського періоду із фронтально-фланговим характером захисту оборонних рубежів [Колтухов,1995; Уженцев, 1999]. На першому етапі власне скіфськими були системи ровів і валів, що примикали до вже існуючих грецьких мурів. Схили насипів, а також ескарпи і контрескарпи ровів мали кам'яне облицювання, подібне до зафіксованого на багатьох пам'ятках Північно-Західного Криму: Пiвденно-Донузлавському, Беляусi, Кульчуцi, Тарпанчi. Порівняно скромні розміри цих структур у Калос Лiменi пов'язані з геологічними особливостями району. У першiй — на початку другої чверті I ст. н. е. припиняється функціонування ровів, доверху заповнених сміттєвими викидами.

Близько другої чверті I ст. н. е. -— на початку II ст. н. е. характеризується посиленням окремих, найбільш важливих вузлів оборони городища: зведенням нових протитаранних поясів з напольного боку перед вежами цитаделі і міста, потовщенням фортечних стін, будівництвом нових веж. Сформована система оборони скіфського Калос Лiмена у цілому відповідала вимогам оборонного зодчества, а багато в чому перевершувала використане на пам'ятках Кримської Скiфii перших століть н. е. Зручне розташування і могутні рубежі оборони обумовили те, що протягом всього існування Калос Лiмен займав ключове місце в системі оборони Західного Криму, а також був центром розглянутого регіону.

Розділ 4. Мiстобудування і арiтектурнi ансамблі

4.1. Ранній будівельний комплекс першої половини – третьої чверті IV ст до н.е. Ранній будівельний комплекс що пов'язується з iонiйською колонізацією, займав найближчий до моря край мису. Його площа досягала 1000 кв. м. Спорудження велося за єдиним планом, з чіткою розбивкою на місцевості (основні осі зміщено від рози вітрів на 350). Усі стіни строго рівнобіжні і перпендикулярні одна однiй. Це дозволяє стверджувати, що в Калос Лiменi вже на ранньому етапі був застосований ортогональний принцип планування будинків. На сьогодні виділено не менше трьох блоків, які входили до раннього будівельного комплексу. Стіни будівель сирцевi на невисоких кам'яних цоколях. Покрівлі покривалися черепицею. Долівки глинобитні, у дворах — мощені каменем. До комплексу входили структури, пов'язані з виробництвом і збереженням вина (вирубана в скелі цистерна, приміщення для піфосів).

4.2. Житлові комплекси херсонеського періоду (отсання чверть IV – перша половина III ст. до н.е. ). Другий будівельний горизонт (херсонеський) відноситься до останньої чверті IV — першої половини II ст. до н. е. Виділено три будівельні яруси.

Перша значна перебудова будинків відбулася у третiй чверті IV ст. до н. е. Після пожежі, що сталася на пам'ятцi, частина приміщень змінила своє призначення, відбулося дроблення деяких кімнат, були забудованi ділянки дворів. Це пов'язано з прибуттям нової значної групи переселенців з Херсонесу, яка розмістилась в захоплених будівлях. До цього ж періоду належить поява вздовж периметру iонiйского комплексу заглиблених у ґрунт споруд прямокутної форми. Такі землянковi конструкції відомі на багатьох iонiйських апойкiях (Никонii, Березанi, Ольвii, Керкiнiтiдi тощо). На сьогодні їх знайдено й у ранньому будівельному ярусі дорiйського Херсонесу, а також на його хорі. В усіх випадках подібні структури були тимчасовими житлами новоприбулих колоністів (Крижицький, 1982; Кутайсов, 1990).

Період урбанізації Калос Лiмена датується останньою чвертю IV ст. до н. е. Місто будувалося за єдиною чіткою містобудівною структурою, в основу якої було покладено “гiпподамову” систему планування. Встановлено, що при проектуванні полiхнiона за зразок було узято влаштування метрополії — Херсонесу. Місто по центру поділяється на дві рівні половини Головною поздовжньою вулицею, що починалася від центральних (східних) воріт і йшла до гавані. Паралельно їй проходило ще кілька вулиць.

Будинки мали стандартні розміри і планування, будови блокувалися в квартали. Благоустрій міської території знаходився на високому рівні.

Численні фрагменти архітектурних деталей яскраво свідчать, що частина житлових будинків мала ордерне оформлення (превалював доричний і аттичний ордери). Висока концентрація знахідок вздовж центральної вулиці Калос Лiмену дозволяє вбачати тут найзаможніший район городища, який тяжів до невеликої портової площі. У процесі робіт 1948 та 1989—99 рр. тут відкрито підвалини кам'яних споруд, які можна інтерпретувати як стаціонарні східчасті вівтарі і культові будівлі малої площі.

Внутрішнє планування житлових будинків майже скрізь однакове: вхідні коридори — протiрони сполучалися з вимощеними двориками (площа останніх не перевищувала 15 - 30 %). Розташування критих приміщень житлового і господарського призначення було Г- або, рідше, П-подiбним. Будівлі, судячи з відсутності сходiв, були одноповерховими. Покрівлі споруд найчастіше були черепичними (покриття виконане за сіцiлiйською системою). Освітлення внутрішніх приміщень здійснювалося за допомогою вікон. Пiд час робіт М. А. Наливкiної у 1948—50 рр., а також Західно-Кримської експедиції у 1998 р. знайдено кам'яні лиштви для оформлення світлових прорізів, що дозволяють цілком реконструювати їхній зовнішній вигляд.

У цілому Калос Лiмен до кінця IV — початку III ст. до н. е. являв собою квітуче містечко з високою системою стандартизації всіх будівельних комплексів і їхніх елементів, що властиво для Херсонесу елліністичного періоду. Але не дивлячись на це, деякі планувальні і будівельні прийоми знаходять аналогії не в метрополії, а в Керкiнiтiдi, Ольвii, на поселенні Панське. Це говорить про те, що на дальнiй хорі поліса йшло змішання дорiйських та iонiйських будівельних стилів.

Розгром хори Херсонесу наприкінці 70-х — на початку 60-х рр. III ст. до н. е. відбилося в значній мірі на розвитку Калос Лiмена. Планування містечка не змінилося, але деякі згорілі комплекси не відновлюючи перетворили на смітники. У порівнянні з попереднім періодом, у зовнішньому вигляді будинків жодних значних зміни не відбувається. Продовжують існувати споруди, зведені ще в останній чверті IV ст. до н. е. Спостерігається значна деградація у будівельній справі, що пов'язується з кризою післявоєнного періоду. Перестає застосовуватися ордер як у житловому, так і культовому будівництві, кладки будинків цього часу виконані вкрай недбало і некваліфіковано. Рівень благоустрою населеного пункту третьої чверті III ст. до н. е. різко контрастує з рівнем перiоду розквіту Калос Лiмена.

З останньої третини III ст. до н. е. починається новий період у житті Калос Лiмена. Прибуття нових переселенців, серед яких були висококваліфіковані будівельники, позитивно відбилося на зовнішньому вигляді містечка, хоча в цей час основна увага приділялася фортифікаційним об'єктам, а не житловим будинкам.

Відбувається зміна міської структури. У південно-західній частині пам'ятки зводиться могутня цитадель. Перед її будівництвом було знівельовано не менше 2 міських кварталів. Внутрішнє планування кутового форту складалося з двох або трьох кварталів по 4 комплекси в кожному, розділених двома поздовжніми вуличками. До куртин примикали двоповерхові “казарменні блоки”. Незважаючи на чіткий план внутрішньої забудови укрiплення, тут простежується низький рівень будівельної підготовки майстрів: слабкі фундаменти, застосування в двоярусних будівлях тонких кладок, виконаних за іррегулярною системою тощо. За своїм благоустроєм цитадель значно перевершує місто того періоду.

Принцип планування, застосований у житлових будинках укрiплення, повсюди рівнозначно-рівнобіжний. Обмежена площа території полігону всерединi фортецi спричинила різке зменшення розмірів дворів (разом з довгими коридорами, що вели з вулиць, вони не перевищували 10— 12 %). Саме для цитаделі характерна двоповерховість усіх дослiджених тут будинків: фіксуються підвалини сходiв, відкриті як у дворах, так і усередині напівпідвальних приміщень. Удалося виявити приміщення, що були ойкосами. Для Північного Причорномор'я випадок досить рідкісний. Аналіз планів і деяких конструктивних деталей показує, що найближчі аналогії будинкам цитаделі можна знайти в сусіднiй Керкiнiтiдi (Кутайсов, 1990), а не в Херсонесі.

4.3. Скіфський будівельний горизонт (друга половина II ст. до н.е. – початок II ст. н.е.). Період із другої половини II ст. до н. е., пов’язаний з захопленням Калос Лiмену скіфами, характеризується руйнуванням практично всіх житлових споруд усередині фортечного муру містечка. Серед їхніх руїн виявлено залишки круглих землянок і напівземлянок, характерних не лише для майже всіх городищ власне Кримської Скiфiї, але й для поселень на захопленiй хорі Херсонесу в Північно-Західному Криму.

Планування і забудова цитаделі різко відрізнялися від забудови населеного пункту. Тут варварами повсюдно використовувалися відремонтовані і частково перебудовані грецькі будівлі, що збереглися найкраще. Кутове укріплення стало тим центром, навколо якого формувалося скіфське поселення до походів Дiофанта.

Дії понтiйської армії і херсонеського ополчення під час другого походу припинили будівельну діяльність скіфів [IosРЕ, I2, № 352, 353]. Після цього відбувається руйнація всіх збережених споруд міста. У цитаделі до першої чверті I ст. н. е. розташовувався гарнізон Мiтридата Євпатора. Для нього використовували казарми херсонеського періоду, а також відремонтованi житловi будинки III—II ст. до н. е.

З другої половини I ст. до н. е., після повернення на територію Калос Лiмена пізніх скіфів, наступає будівельний “бум”, який торкнувся і городища, і кутової цитаделi. Спочатку всюди з'являються заглиблені в ґрунт будівлі круглої, овальної і прямокутної конфігурацій. Ближче до кінця сторіччя вся без винятку територія пам'ятки забудовується наземними кам'яними житлами. Більшість з них будувалась на підвалинах грецьких кладок, що не могло не вплинути на планувальну структуру населеного пункту. Усередині форту фіксуються двоповерхові будинки, дах одного з них замість черепиці покрили плоскими вапняковими плитами.

На початку — у першiй третинi I ст. н. е. проводяться значні будівельні роботи. Добре фіксується територіальне районування Калос Лiмена. За межами фортечного муру, в передмістi, існували розкидані на значній відстані одна від одної прямокутні будівлі. На городищi всю вільну площу було забудовано житловими будинками, зблокованими у квартали. Їх розділяли бруковані вулиці і провулки. Система планування цієї частини об'єкту близька до регулярної (аналогічні добре відомі на Чайцi). Споруди на городищі складалися з великих прямокутних будинків з послідовно-ієрархічною системою планування. Відкрито одну мегаронну будівлю. У комплекси також входили великі двори, які займали близько 35—50% площі. Вздовж периметра знаходилися цілком кам'яні або каркасні господарські прибудови, з вогнищами і господарськими ямами. Зерносховища відкрито вздовж зовнішнього периметру цитаделі, не забудованого спорудами.

Усередині цитаделі, внаслідок обмеженого внутрішньофортечного простору, площа будинків значно поступалася городищу. Квартали тут розділялись вузькими криволінійними мощеними вуличками. Планувальна структура будинків — рівнозначно-рівнобіжна, з Г- i П-подiбним розміщенням кімнат навколо невеликих двориків. Відкрито підвалини сходiв, що вели на інші поверхи або на плоскі глинобитні дахи. Аналогії їм можна підібрати не тільки в Північно-Західному Криму, але й на городищах Європейського Боспору та Північного Причорномор'я.

Загалом будівельні прийоми, характер забудови і зовнішній вигляд споруд другої половини I ст. до н. е. — початку II ст. н. е. являють собою симбіоз грецьких і варварських домобудівних традицій, характерний для пам'яток Північного Причорномор'я цього періоду.

Розділ 5. Калос Лiмен і Північно-Західний Крим у IV ст. до н. е. - II ст. н. е.

5.1. Калос Лiмен в першій половині – третій чверті IV cт. до н. е. Початок IV ст. до н. е. ознаменував собою заключний етап колонізаційної діяльності iонiйцiв на узбережжі Західного Криму. У процесі внутрішньої колонізації узбережжя, у якому брало участь кілька міст Таврики (Керкiнiтiда, Дандака, Тамiрака) і Ольвiя, було засновано кілька населених пунктів, у тому числі і Калос Лiмен. З моменту виникнення поселення мало яскраво виражену сільськогосподарську спрямованість. Його мешканцi займалися вирощуванням зернових культур і винограду. Очевидно, вже з першої половини сторіччя навколишнi землі розмежовували на наділи. Водночас з виникненням Калос Лiмена починає функціонувати курганний могильник, поховальні споруди якого знаходять найближчі аналогії на iонiйських пам'ятках Північного Причорномор'я.

5.2. Калос Лiмен в останній чверті IV – першій третині III ст.до н.е. Другий період почався не раніше третьої чверті IV ст. до н. е. Виявлено сліди пожеж і руйнувань. Це найiмовiрнiше співвідноситься iз захопленням цих земель Херсонесом, але не виключено що причини криються в нестабільних стосунках між сусідніми номадами і грецькими поселенцями.

До кінця третьої чверті сторіччя комплекс будинків стародавнього Калос Лiмена було переплановано і перебудовано з метою розміщення тут значної групи нових переселенців, якi у етно-культурному плані значно відрізнялися від первісних мешканцiв. Частина прибулих колоністів розміщувалася в тимчасових будівлях по периметру найдавнішого поселення.

Урбанізація херсонеського Калос Лiмена відбулася ближче до останньої чверті сторіччя. Він мав чітко сплановану міську структуру, оборонні споруди. В той же час навколишнi землі, частково оброблені ще в першій половині IV ст. до н. е., були розмежовані на рівні ділянки, на деяких з них стояли садиби. На некрополі, окрім впускних споруд цього часу (кам'яних склепів), з'являються і ґрунтові могили, на деяких iз них були встановленi надгробки звичайного для Херсонесу типу.

Період розквіту містечка, як і всієї дальньої хори поліса був перерваний на початку III ст. до н. е. Тодi відбувалися “громадянські заколоти”, до яких були втягнутi не тільки елліни, але і сусідні варвари. Ближче до початку 60 рр. III ст. до н. е. уся дальня хора Херсонесу була розгромлена кочівниками. Тоді у Калос Лiменi гинуть у пожежах житлові будинки і вежі, цілком зруйновано садиби на заміських ділянках.

5.3. Калос Лімен у другій третині III ст. до н.е. Протягом кількох десятиліть містечко знаходиться на грані занепаду. Жодна з заміських садиб не була відновлена. У самому Калос Лiменi деякі з будинків стояли напівзруйнованими, усередині фортечних стін виникли смітники. Частина жителiв залишила цей населений пункт. Він на якийсь час випав зі сфери економічних і політичних інтересів метрополії.

5.4. Калос Лімен в останній третині III – першій половині II ст. до н.е. З кінця другої третини III ст. до н. е. починається реколонізація всієї херсонеської хори. Калос Лiмен як один з головних портів поліса відновлюється, у ньому зводиться могутня цитадель (синхронна цитаделі Херсонесу і новiй фортечнiй стінi Керкiнiтiди). Усередині укрiплення був розміщений гарнізон. Інша економiчна орiєнтацiя Калос Лiмена дає підстави вважати, що за договором з Херсонесом у відбудові господарсько-економічного життя регіону брала участь Ольвiя.

На відміну від багатьох укрiплень і садиб на землях Херсонесу Калос Лiмен без збиткiв переніс події першої чверті II ст. до н. е. Полiхнiон до середини сторіччя залишався одним з небагатьох пунктів, що існували в Північно-Західному Криму. Через погрозу, що підсилилася з боку Кримської Скiфii в середині II ст. до н. е., херсонесцi залишили його, зрівнявши всі будівлі з землею. З цього моменту починається новий період у житті містечка — скіфський.

5.5. Калос Лімен в другій половині II ст. до н. е. (вiд завоювання скiфами до дiофантових вiйн). Наступний період пов'язаний із захопленням земель Північно-Західного Криму скіфами. Перший етап співвіднесено з перетворенням Калос Лiмена на один з головних портів Кримської Скiфiї. У цитаделі містечка розмістилися основні сили скіфів, які, вiрогiдно, очолював один з численних “синів” Скiлура. Інша частина городища нагадувала “стiйбище” з рiзноманітних тимчасових будівель. Гавань, що була прикрита могутнiми укрiпленнями кутового форту, використовували для стоянки ольвiйських суден. Її важливе стратегічне положення спричинило те, що під час другого походу Дiофанта головною метою удару був обраний саме Калос Лiмен. У період його облоги неподалік від стін містечка відбувся генеральний бій понтiйского корпусу з об'єднаним скiфсько-роксоланським військом. Поразка варварів цілком деморалізувала гарнізон укрiплення, і воно було здано загону громадян Херсонесу, які брали участь у облозі [IosРЕ. I2, № 353].

5.6. Калос Лімен в кiнці II ст. до н. е. – першій половині I ст. до н.е. (від закінчення дiофантових вiйн до виведення понтійського гарнізону). Армія Дiофанта стала на зимові квартири у Калос Лiменi, а після походу на царські фортеці скіфів у його цитаделі залишився невеликий гарнізон. Його вивели на початку першої чверті I ст. до н. е. Причиною стала або вимога римського сенату повернути скіфським царям їхні родові володіння, або Мiтридат, який організуючи першу війну з Римом, “наказав прибути війську зі Скiфii”, до якого входили і розміщені в Таврицi гарнізони.

5.7. Калос Лімен і Північно –Західний Крим I ст. до н.е. – першої половини II ст. н.е. від періоду повторного освоєння до повного залишення скіфами. Скіфи повернулися в Калос Лiмен близько середини I ст. до н. е. З цього моменту містечко надбало суто варварських рис. Незважаючи на це, до остаточної загибелі воно залишалося економічним і військовим центром найближчої території, яка після розпаду держави Скiлура отримала незалежність. Простежуються тісні торговельні зв'язки населення регіону з Херсонесом де воно купувало зерно.

У першiй — на початку другої чверті I ст. н. е. у Калос Лiменi фіксуються сліди значних руйнувань. У цей же час піддалися військовому нападу городища Кара-Тобе і Чайка. Це можна пов'язати з походами Аспурга проти скіфів або з набігом сусідніх сарматiв. Як свiдчать дані археології, з цього моменту відбувається детальне перепланування всього населеного пункту, але