ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ДОМАШЕНКО Юлія Вікторівна

УДК 338.1:854.78

РОЗВИТОК ОЛІЄ–СИРОВИННОГО ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ

СОНЯШНИКУ В УМОВАХ РИНКУ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ –2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійській державній агротехнічній академії

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – Доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович

Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри аграрного бізнесу

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, професор

Рабштина Василь Михайлович

Полтавська державна аграрна академія,

завідувач кафедри економіки та маркетингу

Доктор економічних наук, професор

Благодатний Володимир Іванович

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри організації виробництва

і агробізнесу

Провідна установа – Миколаївська державна аграрна академія, кафедра організації і агробізнесу, Міністерства аграрної політики України (м. Миколаїв).

Захист відбудеться 01.07.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25

Автореферат розісланий 30 травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р. М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Оліє-сировинне виробництво і збут насіння соняшнику є головною галуззю оліє-жирового підкомплексу АПК України. За останні роки функціонування вона характеризується значним спадом ефективності як у межах окремих складових єдиного технологічного ланцюга (сільськогосподарські формування і переробні підприємства, заготівля, оптова і роздрібна торгівля), так і у виробничих відносинах між ними. Виробники насіння соняшнику та переробні підприємства працюють поодинці. Іхні матеріальні інтереси не сконцентровані на кінцевих результатах, що унеможливлює шляхом окремих і недостатньо узгоджених рішень виведення цього напряму агропромислового виробництва на якісно новий рівень. Інтеграційні процеси за своєю унікальністю, високою потенцією і універсалізмом в умовах ринкових перетворень недостатньо поглиблюються і не набувають галузевого і територіального поширення. Невизначеність в окремих організаційно-економічних заходах підвищення ефективності виробництва, переробки і збуту соняшнику гальмує розвиток харчової, комбікормової і хімічної промисловості. Розширенню горизонту досліджень і вирішенню ряду проблем в галузі економіки оліє–сировинного виробництва і збуту соняшнику, вивченню феномена агропромислової інтеграції в різних аспектах присвячені публікації зарубіжних вчених: І. Бенента, В. А. Тихонова, О. Є. Єскараєва, а також українських економістів - аграрників В. В. Лазні, П. М. Макаренка, І. І. Лукінова, О. М. Шпичака, В. В. Юрчишина, П. Т. Саблука, Д. І. Нікітчина, В. М. Петрова, С. О. Тивончука та інших.

Однак критичне узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду інтеграційних процесів в АПК і поглиблене вивчення проблем ефективності виробництва, переробки і збуту соняшнику дали авторові змогу зробити висновок, що далеко не всі сторони цього явища сучасної економіки досліджені достатньою мірою. Особливо це стосується узагальнення теоретико-методологічних проблем ефективності інтеграційних відносин на сучасному етапі ринкового розвитку АПК та побудови на цій основі понятійно-сутнісного апарату. На сьогодні в наукових дослідженнях не відображено ряд питань методичного плану щодо оцінки основних тенденцій виробництва, переробки і реалізації соняшнику на регіональному рівні, зниження енергетичних і матеріальних витрат вирощування і скорочення його втрат на всіх стадіях одержання продукції. Мало вивчені питання: матеріально-технічного забезпечення оліє-сировинного виробництва; взаємовідносин із партнерами по агропромисловій діяльності; вибору каналів та оцінки збуту; ціноутворення на олію і насіння соняшнику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до планів науково-дослідних робіт Таврійської державної агротехнічної академії з проблеми: “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (держ. номер реєстрації 0102 V 000690).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні і розробці шляхів стабілізації, розвитку і підвищення ефективності інтегрованого оліє-сировинного виробництва і збуту соняшнику в умовах ринкової трансформації АПК.

Для досягнення цієї мети послідовно вирішуються такі завдання:

- узагальнення теоретичних засад формування і розвитку інтеграційних процесів у сфері агропромислового виробництва;

- визначення методичних підходів до дослідження економічної ефективності функціонування інтегрованого виробництва в АПК;

- вивчення системи показників економічної ефективності та оцінки ресурсовикористання в оліє-сировинному виробництві і збуті соняшнику;

- оцінка основних тенденцій сучасного стану виробництва, переробки і реалізації соняшнику в досліджуваному регіоні;

- визначення чинників, що впливають на ефективність оліє-сировинного виробництва і збуту продукції соняшнику;

- обґрунтування організаційно-економічних резервів підвищення урожайності соняшнику;

- розробка критеріїв оцінки та економічного механізму скорочення втрат насіння соняшнику;

- обґрунтування пропозицій з матеріально-технічного і фінансово-кредитного забезпечення виробництва і переробки насіння соняшнику;

- обґрунтування методичних підходів щодо ціноутворення на реалізовану продукцію і одержані ресурси в умовах агропромислової інтеграції.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є процес виробництва, переробки і збуту соняшнику в умовах агропромислової інтеграції, що відображає не тільки досягнутий рівень розвитку, а й найближчі перспективи. Об'єктом дослідження є агропромисловий комплекс Запорізької області, який включає господарства, що вирощують насіннєвий і товарний соняшник та підприємства оліє-жирового підкомплексу.

Методологія і методика дослідження. Теоретична та методична основа дослідження побудована на використані основних положень сучасної економічної теорії, аграрної економіки, наукових розробок провідних вчених-економістів щодо системного підходу вивчення закономірностей ефективного розвитку інтегрованого виробництва, переробки і збуту агропромислової продукції в ринкових умовах.

У процесі дослідження використана сукупність методик і методів дослідження:

- діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності і ролі інтегрованого виробництва в АПК);

- угрупувань (для угрупувань районів за розміром валового збору соняшнику);

- метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалування (для оцінки чинників, що впливають на ефективність виробництва в галузі);

- маркетингові методи;

- методи експертної оцінки (для виявлення параметрів і критеріїв вибору каналів реалізації соняшнику);

- метод ланцюгових підставлянь і різниць (для визначення ступеня зміни ряду параметрів під дією впливаючих чинників);

- методика оцінки стійкості виробництва (для диференціації виробництва по районах);

- методика оцінки легальних і тіньових втрат насіння і олії соняшнику (для оцінки їхньої величини і виявлення від їх ліквідації резервів збільшення ефективності виробництва).

Як аналітичний матеріал використовувалися дані первинного бухгалтерського обліку, річні звіти сільськогосподарських формувань і переробних підприємств Запорізької області, статистичні дані Держкомстату України. Дослідження охоплюють період з 1991 по 2000 р.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних підходів подальшого підвищення виробництва, переробки і збуту соняшнику та його продукції в умовах ринкового розвитку агропромислової інтеграції в Україні.

Складові новизни визначаються наступним:

- доповнена сутність агропромислової інтеграції введенням у понятійний апарат інтегрального ефекту у вигляді головної мети, а також умов і передумов, що базуються на межі внутрішньогалузевих зв'язках;

- вперше запропонована для оліє-сировинного виробництва соняшнику класифікація показників забезпеченості ресурсами та ефективності їхнього використання, в основу якої покладено природний, матеріально-технічний, трудовий, фінансовий і інформаційний потенціали;

- отримала подальший розвиток система методів і показників оцінки економічної ефективності інтегрованого виробництва продукції АПК;

- визначено групу організаційно-економічних чинників, які впливають на зростання ефективності оліє-сировинного виробництва і збуту соняшнику на рівні галузі і регіону;

- доповнено показники ефективності оліє-сировинного виробництва соняшнику коефіцієнтом стійкості та енергетичної оцінки застосовуваних технологій, оцінкою рівня його субсидування з виробництва і переробки;

- одержала подальший розвиток систематизація критеріїв оцінки визначення втрат і методика їх скорочення в оліє-сировинному виробництві соняшнику;

- вперше запропоновано економічно обґрунтовані розміри лізингових поставок техніки й обладнання для виробництва і місцевої переробки соняшнику в регіоні;

- одержали подальший розвиток методичні підходи до ціноутворення на збут насіння і споживані ресурси при залученні товарного кредиту з врахуванням сезонних коливань попиту і пропозиції, а також на вихідну продукцію переробки соняшнику в умовах агропромислової інтеграції через застосування справедливих цін;

- встановлені перспективи оліє-сировинного виробництва і збуту соняшнику для АПК Запорізької області.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які виносяться на захист, одержані дисертантом особисто і відображені в публікаціях без співавторів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватися керівниками і фахівцями підприємств, адміністративних районів, областей і Міністерства АПП як засіб управління процесами агропромислової інтеграції виробництва, переробки і збуту різних видів продукції, формування ринку оліє–сировинного виробництва соняшнику в регіонах, оцінки втрат і їх скорочення у господарському ланцюжку від вирощування сировини до споживання продукції, виявлення організаційно–економічних резервів підвищення економічної ефективності інтегрованого виробництва в АПК. Розробки і пропозиції щодо резервів підвищення ефективності виробництва соняшнику запропоновані для сільськогосподарських підприємств Мелітопольського району Запорізької області. Методика оцінки втрат і їх скорочення використовується в сільськогосподарських виробничих кооперативах “Промінь” і “Переможець” Якимівського району Запорізької області (довідка від 20.02.02 р.), а при переробці соняшнику на Мелітопольському олійно-екстраційному заводі (довідка від 19.02.02 р.). Основні теоретичні положення дисертації рекомендуються до впровадження в навчальному процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні дисциплін “Організація виробництва в сільському господарстві” і “Економіка сільського господарства” (довідка від 10.03.02 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях: у Таврійській державній агротехнічній академії “Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, аспірантів і співробітників” (2000 р.); у Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва “Механізм господарювання та економічна динаміка в АПК” (2001 р.); у Національному аграрному університеті – “Механізми господарювання й економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (2001 р.); Кримському державному аграрному університеті “Формування механізмів господарювання в аграрній сфері” (2001 р.); в Луганському національному аграрному університеті “Механізм господарювання і проблеми економічного зростання в агропромисловому комплексі України” (2002 р.)

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені у 6 наукових публікаціях фахових видань загальним обсягом 2.1 друк. арк.

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Вона викладена на 176 сторінках, містить 52 таблиці, 9 рисунків, 5 додатків, список використаних джерел містить 135 найменувань.

ОСНОВНОЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її значимість, розкрито зв'язок роботи з напрямами наукових розробок, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, наведено дані їхньої апробації та впровадження, показано можливості теоретичного і практичного використання.

У першому розділі – “Теоретичні і методологічні основи ефективності виробництва олійної культури - соняшнику в умовах поглиблення агропромислової інтеграції” на основі узагальнення наукових положень вітчизняних та зарубіжних вчених відзначається, що з переходом до ринкової економіки зростає значимість інтегрованого виробництва в АПК, яке є важливою передумовою підвищення ефективності виробництва в сільському господарстві в цілому і технічної культури – соняшнику – зокрема.

В науковій літературі при визначенні сутності економічної категорії “агропромислова інтеграція” є чимало суперечливих та дискусійних питань. Перехід до ринкових відносин і формування приватної власності надає указаній категорії нові змістовні ознаки. Необхідне системне надання сутності даному поняттю і, на думку автора, недоцільно об'єднувати всю багатоплановість цієї тенденції сучасної економіки в одному визначенні. До сутності зазначеного поняття як однієї із форм органічного поєднання виробництва і переробки сільськогосподарської продукції потрібно додавати, головну мету і завдання, що з неї виходять.

Інтеграція - це свідомо спрямоване і проблемно орієнтоване погодження організаційно-технологічних процесів в сферах і галузях АПК, результатом якого є інтегральний ефект, що перевищує суму ефектів функціонування його окремих частин, а також умови і припущення, що орієнтовані в основному на розвиток вертикальної агропромислової інтеграції на засадах міжгалузевих зв'язків і подають замкнену виробничу ланку: виробництво, переробка і реалізація предметів споживання. Зазначено, що в міжгалузевій інтеграції по виробництву соняшнику, його переробці і збуту оліє-сировинної продукції в якості інтеграційно-збалансованого розвитку галузей виступають ресурси на відповідній території.

В галузі оліє-сировинного виробництва на цей час розвивається багатоукладна система господарювання, і маневрування ресурсами підсилює взаємодію галузевих і територіальних формувань через механізм погодження їх інтересів. Розвиток відносин між виробниками соняшнику і його переробниками базується на тому, що продукція переробки повинна бути власністю виробника, а розрахунки за переробку здійснюються або в грошовій формі, або адекватною кількістю сировини чи продукції її переробки. Ставши власником результатів праці, сільгосптоваровиробник не лише володіє і користується ними, а і розпоряджається.

В дисертації значну увагу приділено питанням інтенсифікації і ефективності виробництва насіння соняшнику. До недавнього часу більшість вітчизняних економістів-аграрників розкривали дане поняття у відповідності з теорією про інтенсивні і екстенсивні типи відтворення і трактували інтенсифікацію як розвиток виробництва в залежності від рівня концентрації капіталу на одиницю земельної площі. Але з урахуванням теперішнього стану і тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва такий підхід до сутності інтенсифікації і ефективності недостатньо повний.

На думку дисертанта, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - це комплексний багатофакторний всебічний процес, при якому приводиться в дію вся сукупність його чинників, включаючи широке використання ринкових відносин, а також принципи міжгалузевої і територіальної інтеграції. Вона неможлива без інтенсифікації в промисловості і інших галузях народного господарства.

Подальший розвиток аграрного виробництва і, зокрема, виробництво насіння соняшнику, пов'язаний з інтенсифікацією, метою якої є поступове підвищення його ефективності, а результатом оцінки - система взаємопов'язаних показників. В роботі при оцінці забезпечення і ефективності використання ресурсів оліє–сировинного виробництва останні всебічно досліджені і систематизовані в розрізі природного, матеріально-технічного, фінансового, трудового і інформаційного потенціалів, як складових процесу агропромислової інтеграції. Крім того для характеристики економічного і фінансового положення підприємств оліє–сировинного виробництва запропоновано використовувати сукупність показників: ефективності виробництва, доходів, прибутку, оперативних видатків торгівлі, повернення інвестицій.

Досліджено, що державне регулювання сільського господарства, як і інших галузей народного господарства, повинне здійснюватись в межах дотримання цінового паритету на продукцію і ресурси, що споживаються.

В дисертації пропонується використовувати методичні підходи кількісної оцінки державної підтримки товаровиробника, що полягають в співставленні внутрішніх і світових цін на агропромислову продукцію. При цьому виходить, що світові ціни є більш близькими до рівноважних цін і відбивають альтернативні витрати для товаровиробників і споживачів. Якщо держава приймає рішення про захист свого ринку від імпорту, то потрібно порівнювати ціни внутрішнього ринку соняшнику чи олії після заходів протекціонізму з імпортними цінами на даний вид продукції. Імпортна ціна формується із спостережуваних прикордонних цін та витрат на транспортування, маркетинг продукції, що ввозиться за виключенням витрат на транспортування, переробку і маркетинг вітчизняної продукції. Якщо номінальний коефіцієнт захисту (НКЗ) більше одиниці, то сільгоспвиробники мають більш високу ціну за вироблену продукцію, і тут має бути субсидування вітчизняного товаровиробника. При НКЗ<1 сільське господарство обкладається податком, в той час як споживачі одержують субсидію. Якщо НКЗ=1 - то це характеризує нейтральну державну політику.

В дисертації проведено аналіз і встановлена сукупність методик і методів стану і оцінки ефективності оліє–сировинного виробництва, що забезпечують системність, показують переваги і недоліки та складають цілісне уявлення про методологію дослідження.

В другому розділі “Стан і тенденції виробництва, переробки та збуту соняшнику” дана оцінка ефективності його виробництва, встановлені організаційно-технологічні фактори формування витрат на вирощування продукції і цін на олію, досліджено динаміку і ефективність реалізаційної діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Виробництво соняшнику в Україні займає одне із провідних місць в рослинництві і коливається в межах 2,1 – 2,8 млн. т. В 2000 році одержано рекордний за останні 10 років валовий збір насіння соняшнику – 3,6 млн. т., що майже на 1 млн. більше, ніж в попередні роки.

Аналіз динаміки показників виробництва насіння соняшнику протягом 1990-2000 років виявляє негативні тенденції. Валове виробництво його в середньому приростало на 76,9 тис. т., це відбувалось за рахунок щорічного збільшення площі посівів на 171,4 тис. га. і зменшення урожайності на 0,63 ц/га.

Дослідження на засадах багатомірного шкалування дозволили побудувати пріоритетний ряд факторів, які суттєво впливають на стан виробництва і зумовлюють ефективне середовище господарювання (рис. 1).

Встановлено, що на формування ефективного оліє–сировинного виробництва соняшнику у відповідному підприємницькому середовищі в значній мірі впливають: суперечливе і недосконале господарське законодавство, відсутність законодавчої підтримки розвитку сільського господарства як стратегічного сектору економіки, відсутність системи захисту прав працівників підприємств, нездатність господарств АПК виступати рівноправними учасниками ринку фінансових ресурсів, недосконалість ринкових механізмів функціонування ресурсного забезпечення, відсутність платоспроможного попиту як основного інструменту аграрного ринку, а також безсистемне господарювання, тінізація економіки.

Рис. 1. Фактори, що впливають на ефективність оліє–сировинного виробництва соняшнику та визначають ефективне середовище агропромислового господарювання.

Запорізька область – один із крупних регіонів вирощування і переробки соняшнику, який дає до 13% його валового збору в Україні. За останні п'ять років виробництво соняшнику в приватному секторі зросло в 6,5 раз (з 11,1 до 72,4 тис.т.). Питома вага даної категорії господарств в загальному обсязі виробництва в 2000 році зросла до 16,3 %. Важливо підкреслити негативні тенденції. Так, виробництво соняшнику на території регіону зосереджено нерівномірно. Переважна більшість сільськогосподарських підприємств нарощувала виробництво насіння при порушенні сівозмін. Це суттєво впливає на урожайність, яка по області за останні роки коливається і знаходиться на досить низькому рівні (10,6 – 11,9 ц/га). Тенденції екстенсивного виробництва соняшнику в аналізуємому регіоні відповідають загальним по Україні. Перевага елементів екстенсивного відтворення в технологічному процесі не дозволяє розкрити потенційні можливості урожаю сортів і гібридів. Інтенсифікація виробництва за рахунок тільки сортового складу і поліпшення технології без врахування організаційних і ринкових механізмів ресурсного забезпечення не дає відчутного ефекту.

В роботі виявлено, що значними факторами зниження ефективності виробництва, крім названих, є також суттєвий ріст цін на матеріально-технічні ресурси, а також ціновий диспаритет на спожиті ресурси і вироблену продукцію. Так, за 1998 – 2000р.р. собівартість соняшнику виросла в цілому на 52%, а ціни на нього - лише на 21%. Ця тенденція спостерігається і в регіоні, що аналізується. В структурі витрат значну долю займає вартість паливно – мастильних матеріалів: при урожайності 10ц/га - від 19,5 до 26 %; а при 15 ц/га - від 11,9 до 15,6 %.

Дослідженнями встановлено, що соняшник досить ефективна культура. Так, окупність насіння соняшнику з'являється при рівні витрат на 1 га посіву не більше 280-300 грн. і урожайність – не менше 10ц/га, а при одержанні урожаю більше 15 ц/га рівень рентабельності досягає 100% і більше.

Виробничі потужності вітчизняних оліє–жирових підприємств здані переробити весь обсяг вирощеного насіння соняшнику, але вони не мають достатньої кількості оборотних коштів для закупівлі сировини за цінами, які відшкодовували б витрати на його виробництво. Враховуючи, що соняшник в загальній переробці оліє–сировини в Україні складає до 99%, то ефективність роботи оліє–жирового підкомплексу цілком залежить від закупівлі насіння. В 2000 році із перероблених в державі 1,59 млн.т. соняшнику давальницька сировина склала 66,2 %. На долю Запорізької області припадає 21,2% загального виробництва олії в Україні. До структурних змін, які відбулись в аграрному секторі, основну кількість олії (до 99%) область одержувала із соняшнику, що надходив із державних ресурсів, а в 2000 році із 405,8 тис.т. переробленого насіння давальницьке склало 88,1 %. Це означає початок формування інтегрованих зв'язків на засадах ринкового механізму регулювання виробництва. Але сьогодні такий механізм повністю не сформований, що є головною причиною диспропорцій у відносинах виробника і переробника. Зрозуміло, що без взаємовигідного узгодження ціни не може бути збалансованого розвитку підприємств. В роботі значну увагу приділено аналізу складових ціноутворення в галузі. В структурі виробничої собівартості соняшникової олії виявлені слідуючи тенденції: в теперішній час порівняно з дореформеним періодом (1991 р.) питома вага вартості сировини дещо скоротилась (з 93,1 до 89,2%), а величина витрат на паливо і енергію зросла з 1,73 до 7% при практично незмінних питомих витратах на заробітну платню (з 9,8 до 10,1%).

При нормативній собівартості тони соняшникової олії 1805 грн. та оптовій ціні - 2100 грн. переробні підприємства мають рівень рентабельності 16,3%, а в розрахунку до величини власних затрат (без вартості сировини) - до 81%. Виявлено, що на ринку насіння соняшнику в Україні відсутній єдиний рівень цін. Переважно ціни визначаються за каналами збуту. Встановлено, що вигідні ціни на насіння сільгосптоваровиробники одержували через бартерні угоди. Ціни заготівельних організацій, магазинів нижчі, ніж оптовий бартер на 20-40%. Так, в Запорізькій області за 1997-2000 р.р. ціни на насіння соняшнику, реалізованого за бартерними угодами, зросли в 2,2 рази, на ринку – в 2,1 рази, проданого населенню (в т.ч. в рахунок зарплатні) – в 2 рази і реалізованого заготівельним організаціям в 1,9 рази (рис. 2).

1997 1998 1999 2000 Роки

- реалізация населенню - на ринку

- розрахунки за одержані ресурси - заготівельним організаціям

Рис. 2. Динаміка цін на насіння соняшнику в залежності від каналів реалізації в Запорізькій області.

Встановлено, що на рівень ціни реалізації значно впливає якість продукції. При підвищенні олійності соняшнику від 16 до 41% середня ціна зросла з 490,7 до 578,3 грн/т. Зменшення кислотного числа сирої олії на підприємствах Запорізької області в 2000 р. до 1,6 мг. КОН/г дозволило при її експорті додатково одержати премію в розмірі 3–10,5% від ціни.

Рівень цін на насіння і олію значною мірою залежить від попиту і пропозиції на ринку. Так, сукупна пропозиція соняшникової олії в 2000 р. порівняно з 1999 р. зросла на 61% (на 338 тис.т), виробництво збільшилось на 371 тис. т, обсяги імпорту скоротились майже в 4 рази (з 19 до 5 тис.т), а експорт виріс в 2,5 рази (з 130 до 330 тис.т). Від наявних обмежень експорту страждає товаровиробник, оскільки експорт на сьогодні є реальним джерелом кредитування сільгосптоваровиробника, незважаючи на те, що протягом 1999-2000 років внутрішні ціни на соняшникову олію традиційно перевищували експортні. Така цінова кон'юнктура свідчить про великий попит переробних підприємств на сировину. Насіння соняшнику на світовому ринку є конкурентноспроможним завдяки якісним характеристикам. Україна є помітним суб'єктом світового ринку олії, кон'юнктура якого така, що ціни постійно змінюються. Так, в 1999 р. ціни на нерафіновану соняшникову олію в середньому складали 654 дол/т, а в 2000 р. – знизились до 436 дол/т. В роботі визначено, що пріоритетами цього напряму є формування ринкової інфраструктури і розробка дійових механізмів збуту продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

В третьому розділі – “Основні напрями стабілізації, розвитку і підвищення ефективності оліє-сировинного виробництва і збуту соняшнику” обґрунтовуються шляхи та засоби росту ефективності галузі, організаційно-економічний механізм скорочення втрат продукції та доцільність створення умов розвитку економічних взаємовідносин товаровиробників в сфері агропромислового виробництва.

Підвищення ефективності виробництва і створення інтеграційних зв'язків є цілком логічним. Адже ці два явища нероздільні між собою в оліє–сировинному виробництві. Успішна побудова інтеграційних зв'язків в АПК можлива лише тоді, коли існує відповідна стабільність в одержанні сировини для переробки. В роботі запропонована методика визначення рівня стійкості виробництва соняшнику. На наш погляд, найбільш доцільним є визначення стійкості виробництва соняшнику на 100 га посівів. Даний підхід є компромісним по відношенню до запропонованих в літературі коефіцієнту варіації і системи загальних, специфічних і розрахункових показників.

Він враховує диференціацію форм власності і господарювання і суттєву варіабельність урожайності на підприємствах.

При

де - коефіцієнт стійкості виробництва;

- рівень виробництва, розрахований для поточного періоду;

- фактичний рівень виробництва за роками;

- часовий період або порядковий номер об'єкту.

Тенденція диференціації виходу продукції на 100 га у виді динамічного ряду може бути виражена рівнянням прямої . Параметри і визначаються шляхом розв'язання системи нормальних рівнянь.

Показники стійкості показують ступінь відхилення фактичних рівнів динамічного ряду від теоретичних. Чим більша різниця між цими рівнями, тим менша ступінь стійкості виробництва.

В роботі обґрунтовано пропозиції щодо подальших напрямів підвищення виробництва соняшнику в регіоні. Це культура, яка в порівнянні з іншими найбільш вимоглива до попередників. Тому постає питання про те що соняшник в сівозміні повинен повертатись на попереднє поле не раніше, ніж через 8 років. З цією метою доцільно більш раціонально розміщувати виробництво соняшнику в межах сировинних зон трьох найбільших оліє–жирових комбінатів області (Запорізький ОЖК, Мелітопольський і Пологівський ОЕЗ). Це дозволить скоротити затрати на транспортування сировини. Так, питома вага посівних площ, що зайняті соняшником в господарствах Запорізького району складає 3,9% від загального об'сягу по області, Мелітопольського району – 4,6%, Пологівський – 6%. Збільшення питомої ваги обсягів виробництва в кожному із районів до 8 – 10% дає можливість скоригувати коливання сезонних сировинних потреб підприємств по його переробці. В дисертації стверджується, що принципова відмінність ефективної технології від традиційної полягає в тому, що вона передбачає не тільки проведення необхідних механізмів її виконання. Застосування інтенсивних технологій допускає впровадження системи оцінки і контролю якості роботи всіх прийомів. В організаційному плані це означає удосконалення технологічних процесів, підбір районованих сортів і гібридів, застосування зональної ґрунтозахисної системи обробки посівів, що базується на принципах мінімальної достатності здійснення технологічних операцій, пріоритетність використання агротехнічних засобів проти хімічної боротьби з бур'янами і інше. Виявлено ряд чинників, які суттєво впливають на економіку і навколишнє середовище при здійснені виробничих процесів. Зокрема це відноситься до енергетичної складової при обробітку ґрунту. Використовуючи запропоновані в науковій літературі методичні підходи щодо енергетичної оцінки культур, автор вводить коефіцієнт енергетичної ефективності технології, що визначається відношенням енергоємності одержаного урожаю соняшника до величини енергетичних затрат на його вирощування. Порівняння по цьому індикатору традиційних і інтенсивних ресурсозберігаючих технологій дає можливість об'єктивно оцінити їх переваги. Так, встановлене підвищення коефіцієнта енергетичної ефективності на 2,2 % дозволяє додатково одержати 85–100грн. прибутку на 1га посіву і на 7–9 % знизити сукупні енергетичні затрати при застосуванні екологічно орієнтованої технології виробництва соняшнику.

Одним із реальних напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику і його переробки є скорочення розмірів втрат на всіх стадіях відтворювального циклу – від виробництва до споживання кінцевих продуктів. В роботі виникнення втрат поділено на технологічні і соціально-економічні. Доведено, що технологічні втрати більш передбачувані і залежать від агротехнічних, організаційно-технічних, біологічних і агрокліматичних чинників і причин, що визивають недобір урожаю. Додержання технологічних операцій і організація контролю їх виконання стане запорукою скорочення майбутніх втрат продукції.

Шкода від прямих і опосередкованих технологічних втрат посилюється широким спектром соціально-економічних, серед яких основні – тіньові втрати. В роботі систематизовані можливі тіньові втрати за технологічними прийомами вирощування соняшнику, подані пропозиції їх виявлення і заходи щодо скорочення і подальшого забезпечення.

Запропоновано практичні рекомендації визначення легальних і тіньових втрат продукції соняшнику та розраховано економічний ефект від їх скорочення в господарствах (таблиця 1).

В розрахунках передбачено основними джерелами інформації використовувати бухгалтерську, оперативну економічну звітність, експертну оцінку, дані фактичного контролю проведення основних технологічних операцій при вирощуванні і переробці соняшнику. Основою для визначення тіньових втрат є експертна оцінка спеціалістів і порівняння її результатів з офіційними даними.

Розрахунок легальних втрат при вирощувані соняшнику в господарствах Запорізької області за 2000 р. не виявив залежності між формою господарювання і розмірами втрат, але показав стійку тенденцію – чим більше валовий збір, тим більша величина втрат. Найбільшу питому вагу в структурі тіньових втрат займає необґрунтоване витрачання товарно-матеріальних цінностей, розкрадання виробленої продукції.

Розраховано, що за умови повної ліквідації виявлених втрат прибуток сільськогосподарських підприємств виросте більш ніж в три рази, а в СМФК “Нива” – майже в 7 разів. Рівень рентабельності збільшиться з 17,5–110,5% до 172,5–335,6%.

Важливим напрямом підвищення економічної ефективності функціонування інтегрованого оліє-сировинного виробництва, переробки і збуту повинна бути цінова еквівалентність.

Таблиця 1

Економічний ефект скорочення легальних і тіньових втрат при вирощуванні соняшнику в господарських формуваннях

Запорізької області, 2000 р.

Найменування показників СВК “Промінь” Якимівський район СМФК “Нива” Меліто- польський район СВК ім. Чкалова Васильківсь-кий район СВК “Переможець” Якимівсь- кий район

Собівартість, тис. грн. 96,3 223,7 114,0 147,9

Вартість товарної продукції, тис. грн. 113,2 279,4 240,0 309,1

Прибуток, тис. грн. 16,9 55,7 126,0 161,2

Рівень рентабельності, % 17,5 24,9 110,5 109,0

Сума легальних і нелегальних втрат, тис. грн. 186,4 330,2 270,0 335,1

Вартість товарної продукції при умові ліквідації втрат, тис. грн. 299,6 609,6 510,0 644,2

Прибуток при умові ліквідації втрат, тис. грн. 203,3 385,9 396,0 496,3

Рівень рентабельності при умові ліквідації втрат, % 211,1 172,5 347,4 335,6

Система ціноутворення на продукцію сільського господарства має особливості, що обумовлені факторами своєчасності і сезонності виробництва. Оскільки цінові відмінності при реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції мають відповідний попит і пропозицію в окремі періоди часу, то тут має місце сезонний рух цін. Дана ситуація типова не тільки для періодично поступаючої продукції, але і для тієї, що має різну величину виробничих витрат на протязі року. Через це механізм цінового паритету на вирощений соняшник і продукцію його переробки, а також ресурси, що споживаються повинен враховувати систему сезонних коефіцієнтів, а також “справедливих” цін. Останні пропонується розраховувати, виходячи з базисної ціни на дату пропозиції з врахуванням постійних і мінімально допустимих змінних витрат. В угоді фіксується базисна ціна і вказується, що кінцева ціна залежить від вартості на сировину, матеріали, топливо, енергію і інше.“

Справедлива” ціна визначається:

,

де - базисна ціна;

- доля витрат на матеріали, сировину, топливо, енергію, зарплату, % в базисній ціні;

- кількість змінних факторів;

і - відповідно базисні і нові ціни на матеріали, сировину, топливо, енергію і інше;

- постійна доля базисної ціни, %.

Стабілізація і ріст ефективності агропромислового виробництва в значній мірі залежать від здатності товаровиробників здійснювати розширене відтворення.

В роботі обґрунтовуються етапи політики лізингоодержувача в сільському господарстві, пропонується раціональний склад техніки для сільгосптоваровиробників соняшнику в розрахунку на 100 га посіву та обладнання для виробництва олії. Розрахунками підтверджено, що термін окупності набору сільгоспмашин складає 2,5, а обладнання - 1,8 років.

ВИСНОВКИ

1. Ресурсний потенціал більшості сільськогосподарських формувань, що вирощують соняшник, за останні роки знизився більш, ніж у два рази. Механізм ціноутворення в галузі адаптований до максимізації прибутків операторів ринку і недостатньо враховує інтереси сільськогосподарських виробників. Економічні умови в сфері виробництва і переробки соняшнику залишаються недосконалими. Необхідна ефективна інтегрована система взаємодії на внутрішньому і зовнішньому ринках між сільгоспвиробниками і переробними підприємствами.

2. Розрив між теорією і практикою в умовах ринкових перетворень породив підміну змістовної сутності інтеграції формою, коли під остаточною результативністю нерідко розуміється створення нових організаційних формувань. Тому сутність агропромислової інтеграції повинна включати, по-перше, головну мету і завдання, що з неї витікають, а по-друге умови і соціально-економічні передумови, які орієнтовані на розвиток взаємопов'язаної ланки: виробництво, переробка і збут предметів споживання.

3. Специфіка та особливості перехідного етапу, процеси формування ринкових механізмів господарювання вимагають якісно нових підходів до дослідження стану й ефективності функціонування оліє - сировинного виробництва соняшнику. Методичним аспектам дослідження економіки виробництва даної галузі приділяється недостатньо уваги, тому принципового значення набуває вивчення системи показників ефективності (у тому числі - ефективності ресурсовикористання) з урахуванням їх адекватності сучасним тенденціям функціонування виробництва, переробки і реалізації продукту, що інтегрується.

4. Для дослідження стану виробництва соняшнику та економічної ефективності функціонування даної галузі в ринкових умовах доцільне застосування системного підходу, що припускає логічно-послідовну схему оцінки сучасного стану виробництва, забезпеченості та ефективності використання природних, матеріально-технічних, фінансових і інформаційних ресурсів господарськими формуваннями, що вирощують соняшник, а також комплексну оцінку ефективності функціонування галузі в цілому.

5. За період з 1995 по 2000 р.р. валовий збір соняшнику в Запорізькій області збільшився на 32,6%, однак це досягнуто, головним чином, за рахунок розширення посівних площ в господарствах, що супроводжувалось падінням урожайності даної культури. Рівень рентабельності скоротився на 38% (з 160,5% у 1999 р. до 122% у 2000 р.). Вартість валової продукції на одиницю посівної площі зросла в 3 рази, але виробничі витрати на 1 га за період, що аналізується збільшилась майже в 4 рази. У 2000 р. було перероблено 220,7 тис. т. насіння, обсяг реалізації соняшника в області зріс з 246,4 до 377,1 тис.т. На Запорізьку область припадає 21,2% загального обсягу виробництва рослинної олії в Україні, що в розрахунку на 1 га посіву складає 265,7 кг.

6. Несвоєчасність проведення агротехнічних заходів у процесі вирощування соняшнику, слабка технічна оснащеність господарських формувань, нестача мінеральних добрив та засобів захисту рослин приводять до того, що біологічний потенціал районованих сортів і гібридів використовується лише на одну третину і навіть менше. Тому введення у 2000р. у структуру посівних площ сорту Харківський 7, гібридів Самбред, Зустріч, Запорізький 28 свідчить про намагання виробників збільшити вихід насіння з одиниці посівів. Збільшення питомої ваги більш врожайних сортів дало збільшення врожайності на 1,92 ц/га.

7. Дослідження виявили, що товаровиробники соняшнику недостатньо інформовані про стан ринкової кон'юнктури і здебільшого вважають себе нерівноправними учасниками аграрного ринку внаслідок зростаючого диспаритету цін. При виборі каналів реалізації насіння господарства керуються власними мотивами, критеріями, сума яких є ціна, власне бачення кон'юнктури і розрахунок ефективності реалізації.

8. В умовах розвитку агропромислового виробництва необхідно враховувати стабільність виробництва сировини і своєчасне одержання її для переробки. Застосування розробленої методики дозволило визначити ступінь стійкості виробництва соняшнику в господарствах Запорізької області (0,82), а також побудувати за даним критерієм пріоритетний ряд сільгосптоваровиробників.

9. В умовах обмеженого ресурсного забезпечення господарств досить актуальним напрямком підвищення ефективності виробництва соняшнику є впровадження ресурсозберігаючих, інтенсивних і раціональних технологічних підходів. Так, застосування екологічно орієнтованої технології вирощування соняшнику підвищить коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва до 2,82, а також дозволить додатково одержати 85-100 грн. прибутку з 1 га посівної площі і на 7-9% знизити сукупні енергетичні витрати.

10. Установлено, що технологічні і соціально-економічні втрати і витрати у виробництві насіння і олії соняшнику є значним резервом підвищення їх ефективності. Своєчасне їх виявлення і попередження за запропонованим в роботі методичним підходом, а також оцінка за розробленою методикою дає можливість збільшити прибуток господарства більше, ніж в 3 рази.

11. Встановлено, що найбільш реальним напрямом зміцнення матеріально-технічної бази товаровиробників насіння соняшнику є лізинг. Використання запропонованих методичних підходів щодо оптимізації і зниження лізингових платежів і плати за кредитні ресурси підвищить ефективність виробничої діяльності господарств. Ефективність придбання набору техніки лізинго-одержувачем для вирощування соняшнику в розрахунку на 100 га посівів забезпечує терміном погашення її вартості за 2,5 роки, а окупність лізингового устаткування, що використовується, у виробництві соняшникової олії складає від 8,5 до 10,2 грн. на гривну отриманого лізингу.

12. З урахуванням фактору часу на реалізовану продукцію і використані ресурси для товаровиробників найбільш прийнятні ціни, термін дії яких заздалегідь не визначений: сезонні ціни, термін дії яких визначається періодом часу, і “справедливі” ціни, механізм формування яких являє собою ряд цінових рівнів на сільськогосподарську продукцію і ресурси в заздалегідь обумовлені моменти часу по попередньо визначеній базовій шкалі. Рішення по встановленню рівня цін на реалізовану сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику і соняшникову олію) повинні прийматися, виходячи з витрат, рентабельності, якості продукції і ринкової кон'юнктури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Домашенко Ю.В. Проблеми розвитку ринку олійних культур в Україні//Економіка і управління.-2001.-№2.-С.23-25.

2. Домашенко Ю.В. Оптимізація сортового складу соняшнику Запорізької області//Економіка і управління.-2001.-№3.-С.10-12.

3. Домашенко Ю.В. Система легальних і тіньових втрат при обробітку соняшнику// Науковий вісник Національного аграрного університету/ К.,-Вип. 44.-2001.-С.106-109.

4. Домашенко Ю.В.Ефективність виробництва і реалізації соняшнику в Мелітопольському районі Запорізької області// Вісник ХДАУ.-2001.-№7.-С.199-202.

5. Домашенко Ю.В. Практичні аспекти ефективності обітку соняшнику// Агроінком, 2001.- №8-12.-С.55-59.

6. Домашенко Ю.В. Оцінка стійкості і напрямку підвищення ефективності виробництва соняшнику// Збірник наукових праць. ЛНАУ, №14, Т.2, 2002, С.413-417.

АНОТАЦІЯ

Домашенко Ю. В. Розвиток оліє–сировинного виробництва і збуту соняшнику в умовах ринку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Дніпропетровський державний аграрний університет, м. Дніпропетровськ, 2002 р.

В дисертаційній роботі розкриті і проаналізовані теоретичні підходи до формування і розвитку інтеграційних процесів у сфері агропромислового виробництва, приведена економічна оцінка і визначені основні тенденції сучасного стану виробництва, переробки і збуту соняшнику в сільськогосподарських формуваннях.

Дано методику оцінки стійкості виробництва і визначення легальних і тіньових втрат насіння, обґрунтовані перспективи розвитку оліє–сировинного виробництва і збуту продукції