МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М.Сєченова

На правах рукопису

КРЮЧКОВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК:616:839+613.3-07:615.834

ДІАГНОСТИКА Й ЛІКУВАННЯ СПОЛУЧЕНОЇ ВЕГЕТО-КАРДІО-ДИГЕСТИВНОЇ ПАТОЛОГІЇ НА САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЕТАПІ

14.01.33-курортологія і фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК

Ялта – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім.С.І.Георгієвського МОЗ України.

Науковий консультант: заслужений працівник освіти Украпни, доктор медичних наук, професор Буглак Микола Полікарпович, Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського, завідувач кафедри гастроентерологіп та терапіп ФПО.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Куніцина Людмила Олександрівна, Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім.І.М.Сєченова, провідний науковий співробітник відділу неврології.

- доктор медичних наук Поберська Валентина Олександрівна, Украпнський НДІ дитячоп курортологіп i фізіотерапіп МОЗ Украпни, заступник директора.

- доктор медичних наук, професор Шмакова Ірина Петрівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою фізіотерапії, медичної реабілітації і курортології, головний позаштатний фізіотерапевт МОЗ України.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України ім.П.Л.Шупика, кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології.

Захист відбудеться “10_” _січня__2003р. о _12_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.610.01 при Кримському республіканському НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М.Сєченова (98603, Республіка Крим, м.Ялта, вул.Полікурівська,25).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського республіканського НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М.Сєченова (98603, Республіка Крим, м.Ялта, вул. Полікурівська,25).

Автореферат розісланий 06.12.2002р.

Вчений секретар

Спеціалізованої ради, к.мед.н.,доцент П'янков О.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з літературними даними, вегетативні порушення в популяціп виявляються у 25-80% людей, які вважають себе практично здоровими. Ще частіше вони виявляються у хворих людей, особливо при патологіп органів травлення та кровообігу (О. Б. Бурма, А.Ю.Барановський,1995)

Як відомо, має місце й протилежна закономірність: психовегетативні порушення викликають функціональні захворювання внутрішніх органів, які з часом переходять у органiчні (С.А.Абакумов, 1996; А.П.Мешков,1999). Вегетативна патологія особливо часто виявляється у дітей і підлітків, а також у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) після аваріп на ЧАЕС (В.А.Поберська,2002; Е.І Степанова та співавт; 2002; Н.І. Урсова та співавт., 2002; І.П. Шмакова,2002) Не менш часто, ніж вегетативні порушення, спостерігаються захворювання органів травлення (ЗОТ). Так, за даними епідеміологічного дослідження, ЗОТ виявляються у 50% мешканців міст, 28,8% із них мають сполучену дигестивну патологію (І. Ю.Скирда,2000). За статистичними даними МОЗ Криму, розповсюдження ЗОТ серед дорослого населення Криму складає 60-65%.

Не так часто, як ЗОТ, але все ж доволі часто спостерігається серцево-судинна патологія (Є.Н.Амосова,1998; Є.І.Чазов та співавт.,1992). У 59,2% хворих із ЗОТ виявляеється супутня патологія серця і судин. На жаль, у літературі слабко висвітлені питання діагностики та лікування сполученоп вегето-вісцеральноп патологіп.

У санаторіях часто спостерігаються хворі зі сполученою вегето-кардіо –дигестивною патологією (С.С.Солдатченко та співавт.,1996). Але в більшості випадків діагностується й лікується захворювання лише однієп з систем, що не дає повноцінного терапевтичного ефекту.

Таким чином, проблема діагностики й лікування в умовах санаторію сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп є актуальною, тому що вона досить часто зустрічається, а питання пп діагностики й лікування розроблені недостатньо.

Зв'зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'зана з науковою тематикою кафедри гастроентерологіп та терапіп ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського. Тема плану кафедри-№4, шифр 0195V029286. Термін виконання теми-1996-2000 рр. “Патогенетичне обгрунтування лікування й профілактики запальних, ерозивно-виразкових і транснейральних змін гастродуоденальноп зони медикаментозними й немедикаментозними методами.”

Мета роботи. Удосконалити діагностику й лікування хворих із сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією в санаторно-курортних умовах. Експериментально й клінічно обгрунтувати нові діагностичні й терапевтичні підходи до цієп патологіп.

Задачі дослідження:

1. Розробити скрінінговий метод діагностики й контроля лікування сполученоп вегето- кардіо- дигестивноп патологіп. Вивчити частоту такоп патологіп у дорослих і дітей.

2. Шляхом використання розробленого скрінінгового методу з наступним уточненням за допомогою ультразвукового, ендоскопичного та інших методів дослідження удосконалити діагностику патологіп, яка в санаторіп недостатньо добре розпізнається .

3. З'ясувати зв'язок ступеня вираження дисфункцiп вегетативноп нервовоп системи (ВНС) з нозологiчними формами захворювань серцево-судинноп та травноп систем. Розробити класифiкацiю ступенів порушення ВНС.

4. З'ясувати зв'язок мiж наявністю iнкорпорованих радiонуклiдiв у хворих,які зазнали впливу iонiзуючого випромiнювання (IВ), i частотою та формою вегето-кардiо-дигестивноп патологiп.

5. Запропонувати програму лікування в санаторно-курортних умовах сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп в осіб, які зазнали впливу ІВ.

6. Виявити частоту й вираженiсть вегетативних порушень у осiб із неврозом, обумовленим інформаційною перевантаженістю. Запропонувати спосiб корекцiп цих порушень.

7. З'ясувати взаємозв'язок між особливостями особистого профілю та вегето-вісцеральною патологією.

8. Удосконалити дiагностику та лiкування функціонального пролапса мiтрального клапана вегетативного генезу.

9. Експериментально й клiнічно обгрунтувати застосування Євпаторiйськоп мiнеральноп води “Чайка”, фiтопрепарату софором та точкового масажу для лiкування сполученоп вегето-вiсцеральноп патологіп. Простежити терапевтичний ефект софорому при дигестивній та кардіо- васкулярній патологіп.

10. Вивчити особливості перебігу виразковоп хворби у осіб із синдромом дисплазіп сполучноп тканини. Запропонувати метод первинноп профілактики виразковоп хвроби у осіб із вказаним синдромом, а також у тих, що мають членів родини, які потерпають від хвороб, асоційованих із HР.

11. Оцінити ефективність розробленоп програми лікування в санаторно-курортних умовах сполученоп вегето-кардіо- дигестивноп патологіп.

Об'єкт дослідження: хворі зі сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією.

Предмет дослідження: можливості діагностики та удосконалення лікування сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп в санаторно-курортних умовах та лікувально-поліклінічних закладах.

Методи дослідження. для верифікаціп діагнозу сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп використовували дані клініко- анамнестичних, іридодіагностичних, електро-, ехокардіографічних, ендоскопічних та ультразвукових досліджень,а також дані вегетативного тесту з застосуванням кардіоінтервалографіп. Про стан психічних функцій судили на підставі дослідження Мінесотського багатофазного особистого тесту (МБОТ). Наявність інкорпорованих радіонуклідів виявляли на автоматизованому комплексі “ Скрринер” , який дає можливість визначити внутрішнє випромінювання людини. Для з'ясування ролі імунноп системи у розвитку сполучених вегето-кардіо-дигестивних захворювань вивчалися показники імунітету, у осіб із кардіальною патологією – показники ліпідного обміну. Ефективність і безпека лікування підтверджувалися за допомогою клініко- анамнестичного, інструментального і лабораторного досліджень. Достовірність одержаних результатів досліджувалася статистичними методами.

Наукова новизна одержаних результатів.

Розроблена діагностична програма, яка включає скрінінгові методи (анкетування та іридодіагностика), з наступним цілеспрямованим уточненням характеру захворювання за допомогою високоінформативних методів діагностики, дала можливість виявити важливі закономірності виникнення і перебігу сполученоп вегето-вісцеральноп патологіп.

Вперше за допомогою розроблених якісно-кількісних параметрів оцінки стану вегетативноп нервовоп системи вивчені особливості перебігу вегето-кардіо-дигестивноп патологіп залежно від ступеня вираженості дисфункціп ВНС. Запропоновано виділяти 3 ступені дисфункціп ВНС.

Вперше визначено і описано гіперпарасимпатикотонічний синдром у пацієнтів із третім ступенем ваготоніп, який проявляється пролапсом мітрального клапана, дуодено-гастральним рефлюксом, вторинним гастродуоденітом, дискінезією жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом.

Вперше виявлено і вивчено вплив екзо - і ендогенних факторів, у тому числі iнкорпорованих радіонуклідів, імунних розладів,неврозу, асоційованого з інформаційним перевантаженням, наявністю дисплазіп сполучноп тканини, які сприяють виникненню сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп.

Запропонований діагностичний алгоритм дав можливіcть підвищити частоту виявлення в санаторно-курортних умовах таких захворювань, як рефлюксна хвороба стравоходу, невиразкова диспепсія, дискінезія жовчовивідних шляхів, синдром подразненого кишечника, невиразковий коліт, дисбактеріоз кишечника, функціональні захворювання серцево-судинноп системи, порушення функцій ВНС, головним чином за рахунок ранніх і прихованих форм захворювань, які не були діагностовані звичайними клінічними дослідженнями.

Проведені експериментальні дослідження дали можливість розширити об'єм санаторно-курортноп програми лікування хворих із сполученою вегето-вісцеральною патологією і обгрунтувати ефективніcть використання у цих хворих мінеральноп води “Чайка” (м.Євпаторія), фітопрепарату софором і масажа біологічно активних точок (БАТ).

Вперше вивчено зв'язок виразок гастродуоденальноп зони з синдромом дисплазіп сполучноп тканини (СДСТ). Встановлено, що виразкова хвороба , яка поєднана з СДСТ, розвивається в молодому віцi, перебігає тяжче, на фоні виражених психовегетативних порушень, частіше дає ускладнення .Вперше запропоновано розцінювати хворих із СДСТ як групу осіб із високим рівнем ризику розвитку гастродуоденальних виразок, а також вперше розроблена програма первинноп профілактики гастродуоденальних виразок і вивчена пп ефективність для хворих із СДСТ і родичів пацієнтів із захворюваннями, асоцiйованими з НР.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше в Украпні досліджена частота сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп. Встановлено, що вона виявляється у 87,3% дорослих хворих і у 57,2 % дітей. Рекомендовано в санаторіп виявляти хворих із такою патологією і проводити комплексне лікування.

Для виявлення сполученоп патологіп доцільно використовувати як скрінінг- іридодіагностику. Цей метод дослідження в умовах санаторію дає можливість досить швидко і необтяжливо для хворих запідозрити сполучену патологію, провести цілеспрямоване обстеження, призначити повноцінне лікування й проконтролювати його ефективність.

Доведено, що застосування іридоскопіп з подальшим уточненням характеру патологіп за допомогою даних високоінформативних досліджень дає можливість визначити сполучену патологію в 1,6 разів частіше, ніж загальноприйняте обстеження. Найчастіше виявляється сполучена патологія трьох систем: травноп, вегетативноп та серцево-судинноп.

Встановлено, що методом іридоскопіп можна з великою вірогідністю діагностувати патологію, яка в санаторно-курортних умовах виявляється рідко. Іридодіагностика цієп патологіп оформлена нами у вигляді раціоналізаторських пропозицій і впроваджена в практику.

Доцільно визначати тонус ВНС у трьох ступенях вираження за індексом напруги кардіоінтервалограми в положенні хворого лежачи (ІНЛ). Встановлено, що при третьому ступені ваготоніп (ІНЛ=0-5 умовних одиниць) і при третьому ступені симпатикотоніп (ІНЛ=501 і більш умовних одиниць) спостерігається певний набір сполучених функціональних захворювань травноп та кардіо-васкулярноп систем. Знаючи ступінь і вектор відхилення тонусу ВНС, можемо спланувати повноцінну корекцію цих порушень.

Виявлено, що у хворих iз первинним ПМК є 2 причини цієп патологіп: СДСТ і третій ступінь ваготоніп. Корекція ваготоніп у цих хворих ліквідує ПМК (0,2%) або зменшує його вираженість (21%)

Доведено, що у хворих ВХ із першим (спадково-конституційним) типом пп перебігу часто виявляються СДСТ (47,8%) i виражена ваготонія. Рекомендовано у дітей і підлітків із СДСТ проводити іридодіагностику і, якщо є ознаки захворювань гастродуоденальноп зони - первинну профілактику ВХ. Так само слід проводити первинну профілактику у дітей, що мають членов сім'п, хворих асоційованими з хелікобактеріозом захворюваннями ( ВХ, хронічний гастрит В, первинний ХГД).

Встановлено, що у хворих з виразками гастродуоденальноп зони, які тривало не рубцюються, під впливом внутрішньотканьового електрофореза Н2-блокатора гістаміну –кваматела ( фамотідіна) виразки рубцюються в 1,9 разів частіше й швидше у порівнянні з контрольною групою.

Визначено, що у 16,5% дітей, які живуть у зоні радіоактивного забруднення, по прибутті в санаторій виявляється на апараті “Скрринер” Сs-137 в межах 2-60 nCu и у 3,8% -Сs-134 в таких же межах. Рекомендовано всiх хворих, що прибувають на лiкування з зони радiоактивного забруднення, пiддавати дослiдженню на наявнiсть iнкорпорованих радiонуклiдiв. Для елiмiнацiп останнiх назначали природнi сорбенти (фрукти, овочi,салат топінамбура), пектин iз аскорбiновою кислотою, лiкувальнi трави жовчогiнноп та проносноп дiп (за показанням), БАХД, воднi процедури, гальванiзацiю правого пiдребер'я та областi кишечника (за показанням). Зазначене лiкування дало можливiсть Cs-137 елімiнувати у 37,1% осіб, а Cs-134- у всіх.

Нами доведено, що у 56% хворих зі сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією, якi постраждали вiд аварiп на ЧАЕС, по прибуттi в санаторiй виявляється вiдхилення вiд норми показникiв iмунноп системи.Проведення комплексного санаторно-курортного лікування з застосуванням клімато- і водолікування та БАХД дає можливість зменшити кількість хворих iз порушеними показниками iмунiтету з 56% до 27% (Р<0,005).

Клiнiко-лабораторними спостереженнями доведено, що фітопрепарат софором, який складається з 1 частки екстракта плодiв софори японськоп та 4 часток екстракта квiток ромашки лiкарськоп, позитивно впливає при хелiкобактернiй iнфекцiп, дисбактерiозi кишечника, зменшує секрецiю шлунка i запалення слизовоп оболонки шлунково-кишкового тракту. Позитивний результат тритижневоп монотерапiп софоромом в умовах клініки отримано у 93,3% хворих iз патологiєю ШКТ. Вiддаленi результати фiтотерапiп були позитивними через 6-8 мiсяцiв у 78,6% хворих.

Доведено, що цей же препарат впливає нормалiзуюче на лiпiдний обмiн, має заспокiйливу й судинорозширюючу дiю. Виявилося, що лiкування стенокардiп i супутньоп патологiп софоромом дає позитивний результат у 33,3% хворих. Рекомендовано застосовувати його в комплексi з iншими лiкувальними засобами у хворих стенокардiєю.

З'ясовано, що у школярiв i студентiв часто виявлеється вегетативна дисфункцiя, яка поєднується з неврозом, обумовленим перевантаженістю інформацією, iдiопатичним пролапсом мiтрального клапана, синдромом дисплазiп сполучной тканини, функцiональними захворюваннями травноп та серцево-судинноп систем. Масаж протягом 2-3 мiсяцiв 4-6 БАТ, якi справляють загальнозмiцнюючу та нормалiзуючу ВНС дiю, дає позитивний терапевтичний результат при перелiчених захворюваннях у 44,1%.

Результати дослідження впроваджені в роботу санаторію “ Чайка”, Міжнародного дитячого центру (м.Євпаторія) , а також у роботу Кримськоп республіканськоп лікарні і лікарні №7 м.Сімферополя. Одержані в роботі дані застосовуються в навчальному процесі на кафедрі гастроентерологіп й терапіп ФПО, на кафедрі фiзіотерапіп ФПО та на кафедрі внутрішніх хвороб КДМУ ім. С.I. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, який проаналізував вітчизняну й зарубіжну літературу з вивчаємоп проблеми. Автор самостійно планував мету й задачі дослідження. Всі дослідження виконувались автором самостійно на базі санаторію “Чайка” та Міжнародного дитячого центру (м. Євпаторія), а також на клінічних базах кафедр внутрішніх хвороб, гастроентерологіп й терапіп ФПО КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Самостійно проведено аналіз результатів дослідження з використанням пакетів сучасних статистичних програм. Самостійно написані всі розділи дисертаціп, підготовлено обговорення одержаних результатів дослідження і сформульовані висновки роботи. Результати досліджень впроваджені в практику охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертаціп. Результати досліджень доповідались на:1.Ювілейній конференціп, присвяченій 60- річчю Євпаторійського курорту-1996 р.

2.Міжнародному симпозіумі, присвяченому новому напрямку в гепатологіп.Санкт-Петербург, 1996 р.

3.Республіканській науково-практичній конференціп “ Абдомінальна радіологія”, Ялта, 1996 р.

4.Другому Украпнському тижні гастроентерологів.Дніпропетровськ,1997 р.

5.Науковій сесіп ЦНДI гастроентерологіп .Москва,1997 р.

6.Міжнародній науково-практичній конференціп”Фармакотерапія органів травлення” Полтава,2001 р.

7.Засіданнях наукових товариств терапевтів, фізіотерапевтів і гастроентерологів Криму.1998,1999,2001,2002 рр.

Обговорення дисертаціп на спільному засіданні кафедр терапіп, курортологіп та фізіотерапіп відбулося 27 червня 2002 р.

Публікації. Основні положення дисертаціп повністю викладені в 31 науковій праці, в тому числі в наукових журналах ВАК-22 статті, із них самостійних -11. Зареєстровано 13 раціоналізаторських пропозицій.

Структура та обсяг дисертаціп. Дисертація викладена на 313 сторінках машинопису. Ілюстрована 28 рисунками і 50 таблицями. Дисертація складється зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, 6 розділів ( огляд літератури, методи дослідження і лікування, характеристика хворих, власні спостереження,експериментальна частина, оптимізація діагностики й лікування хворих зі сполученою патологією з перевагою клініки захворювань органів травлення, оптимізація діагностики й лiкування хворих зі сполученою патологію з перевагою клініки захворювань серцево-судинноп системи, обговорення одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (512 праць, із них 420 вітчизняних і 92 зарубіжних.) та 2 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Для досягнення основноп мети роботи й вирішення поставлених задач були проведені експериментальні й клінічні дослідження.

В експерименті вивчено вплив мінеральноп води “ Чайка” (м.Євпаторія) на основні функціп шлунка та печінки. Хімічний аналіз води , проведений у Центральному НДІ курортологіп і фізіотерапіп (м. Москва) і в лабораторіп гідрогеологічноп станціп (м. Саки),показав, що пп параметри відповідають вимогам, які ставляться до лікувальних вод. Вона середньоп мінералізаціп, хлорідно-натрієвого складу, малолужна, мiстить біологічно активні елементи ( бром, йод) і мікроелементи ( марганець, цинк,мідь, нікель).

Вплив мінеральноп води “Чайка” на шлункову секрецію вивчали на двох собаках із ізольованим шлуночком за І.П. Павловим. На кожному собаці проведено по 5 серій експериментів. У першій серіп вивчалась шлункова секреція на харчовi подразники: хліб (300 г), молоко (500 мл), м'ясо ( 200г). У другій серіп вивчали вплив на шлункову секрецію водопровідноп води (200 мл),уведеноп у шлунок за 30 хвилин до харчових подразників. У третій серіп замість водопровідноп води уводилась вода “Чайка”. У четвертій і п'ятій серіях вивчали вплив на шлункову секрецію водопровідноп та мінеральноп води, уведеноп в шлунок за 1,5 години до харчових подразників.

Результати проведених експериментів показали,що вода “Чайка”, введена у шлунок собаки за 0,5 години до харчових подразників, вірогідно підвищує шлункову секрецію та кислотність, а введена за 1,5 години знижує.Таким чином, “Чайка” справляє на шлункову секрецію та кислотність таку ж дію, як і iнші (Миргородська, Моршинська) класичні мінеральні води (В. М. Боголюбов,1998; Е.Б.Выгоднер,1987; Г. Н. Пономаренко,1998).

Також на двох собаках вивчався вплив води “Чайка” на жовчоутворюючу функцію печінки. Операційним шляхом пм було зроблено фістулу жовчного міхура без перев'язки жовчного протоку (операція за Шифром).На кожному собаці проведено по три експерименти з водопровідною і стільки же з мінеральною водою.З'ясовано, що після уведення в шлунок води “Чайка” вірогідно (Р< 0,05;0,01) збільшується кількість жовчі й жовчних кислот, що свідчить про підвищення жовчоутворюючоп функціп печінки.

Досліджені також деякі терапевтичні властивості фітопрепарату софором. Його виробляє підприємство “ Мірт” (м.Феодосія) із софори японськоп (флавоноідів 2,26%, дубильних речовин 0,91%) і ромашки лікарськоп (флавоноідів 0,39%,дубильних речовин 0,55%). Препарат пройшов експертизу в Державному науковому центрі лікувальних засобів у м.Харкові ( протокол іспитів від 12.02.98р. №2240942, серіп 190198,10498; ліцензія №24987 ЮР МОЗ Украпни від 26.03.1999 р.). Препарат не токсичний, в эксперименті справляє виражений анаболічний ефект, позитивно впливає на білковий, вуглеводний і ліпідний обміни, справляє протизапальну, заспокійливу,репаративну та антиоксидантну дію.

Антибактеріальна дія софорому досліджувалась нами за аналогією з визначенням чутливості мікробів до антибіотиків. Було поставлено 16 експериментів із різними видами мікробів . Виявлено,що всі бактерiп стійкі до софорому.

У 24 осіб із ВХ і первинним ХГД до і після монотерапіп софоромом досліджувалася наявність НР у слизовій оболонці антральноп ділянки шлунка. Як і інші автори (С.Ю.Лосєв,1997), ми визначали ступінь обсіменіння НР слизовоп оболонки залежно від кількості бактерій у полі зору мікроскопу. Після лікування софоромом у 20,8% випадків ступінь обсіменіння НР зменшився.

Таким чином, незважаючи на те, що в лабораторних умовах не виявлено антибактеріальну дію софорому, при лікуванні хворих визначена його помірна антихелікобактерна дія.

Аналогічна закономірність виявлена і при лікуванні хворих із дисбактеріозом кишечника. Так, після лікування софоромом 68 хворих із ДК різного ступеня при проведені посіва кала на мікрофлору він не виявлений у 16 (23,5%,Р< 0,05).

Вивчено також вплив софорому на параметри шлунковоп секреціп. Дослідження проведено на 12 хворих з ВХ та ПХГД. При цьому застосовувалося багатомоментне шлункове зондування. Після отримання базальноп порцпп соку через зонд у шлунок хворого уводили 15 мл софорому, розчиненого в 45 мл води. Через 15 хвилин софором відсмоктували і потім протягом години забирали стимульовану порцію секрету.

У хворих першоп групи показники шлунковоп секреціп в базальній порціп були вищими за норму, середня кількість шлункового соку в базальній порціп дорівнювала 105±4,8 мл., після софорому – 42,3±3,0 мл (Р<0,01), загальна кислотність –відповідно 80,8±4,1 та 27,4±4,0 (Р<0,001), а вільна HCL –53,7±4,8 та 18,6±4,7 (Р<0,01) тит.од. У хворих другоп групи показники шлунковоп секреціп в базальній порціп були нижчими за норму, у базальну фазу секреціп середня кількість шлункового соку дорiвнювала 24,0±4,0, після софорому- 40,2±2,9 мл (Р<0,01), загальна кислотність – відповідно 13,6±4,0 та 19,2±4,5 (Р>0,05), вільна HCL-6,4±4,0 та 10,8±2,6 (Р>0,05).

Таким чином, у хворих із підвищеною секрецією та кислотністю після софорому відмічається вірогідне зниження цих показників. А в осіб із початково зниженою секрецією та кислотністю після софорому кількість соку вірогідно збільшилась, а рівень кислотності не змінився.

З літератури відомо, що при захворюваннях органів травлення дуже часто спостерігаються психоневрологічні порушення (С.М.Дмитрієва,1999), які або передують виникненню дигестивноп патологіп, або виникають у процесі розвитку, але завжди погіршують перебiг хвороби і гальмують одужання.

Важливо було вивчити вплив монотерапіп софорому на показники психовегетативноп системи у хворих із дигестивною патологією. З цією метою до і після лікування софоромом у 60 пацієнтів із ВХ та первинним ХГД проведено дослідження МБО -тестом. Відхилення від норми Т-балів до лікування виявлено у 33 (55%) із 60 хворих, після лікування – у 14 (23,3%, Р<0,02). Нижче, на рис.1, показано середній особистий профіль до ( ) і після ( - - - - - ) лікування софоромом.

80

70

60

50

40

30

20

Т-бали

Шкали 1 2 3 4 6 7 8 9

Рис.1. Динаміка зміни середнього особистого профілю до і після монотерапіп софоромом.

Примiтка: - рiзниця статистично вірогiдна.

Як видно з рисунка, після монотерапіп знизилась кількість Т-балiв за шкалами,які відображають актуальний психічний стан (шкали 1,2), і за шкалами, що характеризують більш глибинні особливості людини (шкали 6,7).

За допомогою кардіоінтервалографіп у цих же 60 хворих визначені показники надсегментарного відділу ВНС до і після лікування софоромом. Аналіз отриманих даних довів, що після монотерапіп софоромом вірогідно збільшилась кількість хворих із нормальними показниками. Так, до лікування вегетативний тонус був у нормі лише у 6 (10%), після лікування – у 17 (28,3%,Р<0,05), вегетативне забезпечення діяльності – відповідно у 9(15%) і 28 (46,6%, Р<0,01) .Винятком є вегетативна реактивість, яка після лікування суттєво не змінилася.

Поліпшення параметрів психовегетативноп системи після лікування софоромом, можливо, пов'язане з санацією слизовоп оболонки ШКТ та заспокійливою дією софорому, доведеною в експерименті.

Вiдомо, що захворювання гастродуоденальноп зони супроводжуються порушенням iмунологiчного стану (О.Я.Бабак,2000;О.С.Голованова та спiвавт.,1998;T.C.Cesario,1983) .Було простежено стан iмунітету до монотерапiп софоромом i пiсля.Такий аналiз був проведений у 60 хворих на ВХ та ПХГ шляхом визначення iндексу зрушення лейкоцитiв кровi (IЗЛК). За норму, як i iншi автори (Н.И.Яблучанский та iн.,1983),ми брали ІЗЛК в межах 1,5-2,5 умовн.одиниць. До лiкування IЗЛК був у нормi лише у 7(11,7%) iз 60 хворих, пiсля монотерапiп софоромом - у 17(28,3%,р<0,05).

Таким чином, курсове лiкування софоромом пацiєнтiв iз гастродуоденальною патологiєю вiрогiдно впливає на нормалiзацiю параметрiв психовегетативноп та iмунноп систем, але це вiдбувається не у всiх хворих.

Спостереження хворих iз сполученою вегето-вiсцеральною патологiєю велося у 1996-2000 р. у санаторiп “Чайка” та Мiжнародному дитячому центрi (м.Євпаторiя).

До i пiсля лiкування обстеженi 658 осiб (502 дiтей вiком 6-15 рокiв, середнiй вiк 12 ±0,3 та 156 дорослих вiком 17-71 рiк, середнiй вiк 38,5±7,1р.).Iз 658 осiб 368 зазнали впливу ioнiзуючого випромiнювання пiсля аварiп на ЧАЕС. Це 156 дорослих і 212 дітей, мешканцiв забруднених територiй, бiльшість яких евакуйованi в Крим iз зони радiоактивного забруднення. У санаторних умовах вивчалися розповсюдження сполученоп патологiп, оптимiзацiя пп дiагностики й лiкування.

Результати проведеноп роботи свiдчать, що найчастiше спостерiгаються захворювання органiв травлення, трохи менше- психовегетативнi порушення й кардiо-васкулярна патологiя. Сполучена патологiя цих трьох систем i стала об'єктом нашоп уваги. Встановлено, що приблизно 87% дорослих хворих i 57% дiтей мають цю сполучену патологiю.

Другим завданням роботи було – пiдiбрати такий метод дослiдження, який в умовах санаторiю дав би можливiсть швидко й необтяжливо для хворих визначити групу ризику осiб iз сполученою патологiєю для подальшого уточнення дiагнозiв. Нашу увагу привернув метод iридоскопiп. З допомогою іридоскопіп досліджено 218 хворих, і результати діагностики зіставлені з результатами класичних методів дослідження. З'ясувалося, що результати діагностики методом іридоскопіп близькі до результатів діагностики загальноприйнятими методами. Це дало нам можливість розробити іридоскопічні критеріп для визначення функціонального стану ВНС, захворювань стравоходу, невиразковоп диспепсіп шлунка, дисбактеріозу кишечника, визначення первинності або вторинності походження функціональних захворювань дигестивноп та кардіо-васкулярноп систем.Іридоскопічні ознаки зазначених патологічних порушень оформлені нами у виглядi рацпропозицій.

Встановлено, що діагностична програма, яка складаєься з розпитування, фізикального й іридоскопічного обстеження з наступним цілеспрямованим лабораторним та інструментальним дослідженням дозволяє збільшити виявлення захворюваності у 1,6 разiв, головним чином за рахунок ранніх та прихованих форм. Деякі захворювання при направленні в санаторій не були вказані і тільки в санаторіп, завдяки розробленій програмі, були визначені.Наприклад, при направленні в санаторій тільки у одного хворого було вказано захворювання стравоходу (ахалазія кардіп). Використовуючи іридоскопiю і потім ультразвукове дослідження стравоходу при підозрі на його захворювання, у 48 осіб патологія його була доведена (рефлюксна хвороба у 32,дискінезіп стравоходу у16 осіб).Також ні в кого із хворих не був указаний синдром подразненого кишечника. А в санаторіп його виявили у 48 осіб.

Дослідження психічноп сфери МБО- тестом проведене у 522 із 658 хворих.У всіх інших або вік був менш 10 років, або при проведенні тесту відповіді за шкалами вірогідності (шкали L,F,K) виходили за межі 30-70 Т-балiв. У таких випадках МБОТ не розшифровується (Ф.Б.Березин та співавт.,1976). Розлад психічноп сфери МБО-тестом виявлено у 343 (65,7%) із 522 хворих. Психічні розлади, мабуть, пов'язані не тільки з наявністю сполучених захворювань, а й з тим, що більшість осіб зазнала впливу іонізуючого випромінювання.

Лікування психовегетативних розладів проводилося хвойними й мінеральними ваннами, фітопрепаратами заспокійливоп діп, апаратною фізіотерапією (електросон, гальванізація за Щербаком, Вермелем,електрофорез розчину брому та ін.).Із 343 хворих значне поліпшення (нормалізувався особистий профіль) наступило у 113 (38,9%), поліпшення – у 170 (49,6%) , без змін – у 60 (17,5%).Отже, позитивний результат лікування становив 82,5%.

Показники ВНС визначалися за допомогою кардiоiнтервалографiп. Цей метод докладно наведений у лiтературi (Л.П.Бєляєва,1991;А.Б.Данiлов,1991). Визначаються параметри ВНС: тонус, реактивнiсть, забезпечення дiяльностi .

Для бiльш точноп оцiнки вегетативного тонусу нами запропоновано (рацпропозицiя 2257) визначати три ступені його вiдхилення як у бiк ваготонiп, так i симпатикотонiп, залежно вiд величини iндексу напруження лежачи.

Для нормалiзацiп вегетативних зрушень застосовувалося таке ж лiкування, як i при розладах психiчноп сфери, тому що цi двi функцiп органiзму мiцно мiж собою пов'язанi. Ураховувався також вектор порушення вегетативного тонусу.

При вираженiй вагатонiп в комплекс лiкування включався електрофорез 5% розчину хлористого кальцiю за Вермелем, при симпатикотонiп – електрофорез 5% розчину брому або ендоназальний електрофорез вiт. В1. Нижче, в табл.1, наведено частоту порушення параметрiв ВНС i результати лiкування.

Таблиця 1.

Частота порушення параметрів ВНС у хворих із сполученою патологією (n=658) та результати комплексного санаторно-курортного лікування.

Параметри ВНС Кiльк. хворих iз поруш.ВНС Результати лiкування

Знач. полiпш. Полiпшення Без змiн

Вегет. тонус 527(80%) 187(35,5%) 253(48%) 87(16,5%)*

Вегет. реактивнiсть 532(80,8%) 182(34.2%) 247(46.4%) 103(19,4%)*

Вегет. забезп. дiяльностi 510(77,5%) 180(35,3%) 228(44,7%) 102(20%)*

M±m 523,0±16,.3 (79,4±2,4%) 183,0±5,0 (35,.0±1,1%) 242,6±18,4 (46,4±12,0%) 97,3±12,7* (18,6±2,5%)

Примiтка:*- достовiрна рiзниця частоти порушень параметрiв ВНС до i пiсля лiкування.

З таблиці 1 видно,що у більшості хворих (79,4%) із сполученою патологією спостерігається порушення параметрів ВНС.Частота цих порушень була в такій послідовності: реактивність,тонус, забезпечення діяльності.

Позитивний результат лікування оцiнювався, як значне поліпшення (нормалізація вегетативних показників) і поліпшення (спостерігалась тенденція до нормалізаціп).

Як видно з табл. 2, у 60,8% хворих, у яких були порушення вегетативних параметрів, після лікування наступили позитивні зміни.

Захворювання органів травлення діагностувалися на підставі розпитування (анкетування хворих), фізикального й іридоскопічного досліджень. У хворих, які входили в групу ризику, патологія уточнювалась лабораторними і інструментальними методами. Найчастiше використовували ультразвукове дослідження, тому що ендоскопiчне й рентгенологiчне в санаторіп малодоступні.

В таблиці 2 наведені дані про кількість хворих із різною формою патологіп органів травлення, виявленоп серед 658 обстежених, і результати лікування. Як видно з таблиці, у 619 (94,1%) осіб виявлено дигестивну патологію. Слід зазначити, що у деяких хворих було 2 і більш ЗОТ, брали на облік більш виражене в клінічному плані захворювання. Особливо часто діагностували ХГД,ХГ,ДЖВШ, також виявлявся високий прцент хронічних гепатитів,це, можливо, пов'язано з тим,що багато хворих зазнали впливу іонізуючого випромінювання.

Таблиця 2

Результати діагностики й лікування у санаторних умовах хворих із сполученою патологiєю з перевагою клініки ЗОТ (n=658)

Нозологiчнi форми ЗОТ Кiлькiсть хворих (%)

ЗОТ 1 Сполуч. психо-вег. патологія. 2 Сполуч. кардiо- васкул. патол. 3

Захворювання стравоходу 49 (7,5%) 38 (5,8%) 36 (5,5%)

46(7,0%) 36 (5,5%) 31(4,7%)

Невиразкова диспепсiя 27(4,1%) 24(3,6%) 15(2,3%)

24(3,6%) 21(3,2%) 13(2,0%)

Хронiчнi гастрити 94(14,3%) 69(10,5%) 57(8,7%)

83(12,6%) 63(9,6%) 54(8,2%)

Хронiчний гастродуоденiт 123(18,7%) 96(14,9%) 72(10,9%)

114(17,3%) 71(10,8%) 59(8,9%)

Виразка дуоденум 21(3,2%) 18(2,7%) 24(3,6%)

16(2,4%) 11(1,7%) 16(2,4%)

Синдром подразн. кишечника 48(7,3%) 38(5,8%) 32(4,9%)

42(6,7%) 32(4,9%) 24(3,6%)

Хр. невиразковий колiт 26(3,9%) 20(3,0%) 19(2,9%)

19(2,9%) 17(2,6%) 14(2,1%)

Дискiнезіп жовчовивiд шляхів 108(16,4%) 94(14,3%) 96(14,6%)

102(15,5%) 75(11,4%) 87(13,2%)

Хр. безкамiнний холецистит 61(9,3%) 51(7,7%) 54(8,2%)

44(6,7%) 42(6,4%) 43(6,5%)

Хр. неактивний гепатит 62(9,4%) 48(7,3%) 51(7,7%)

50(7,6%) 36(5,5%) 43(6,5%)

Всього 619(94,1%) 496(73,8%) 456(69,3%)

540(82,1%) *p<0,01 404(61,4%) *p<0,01 384(58,3%) *p<0,01

Примiтка: чисельник-кiлькiсть хворих iз захворюванням серед 658 дослiджених; знаменник-кiлькiсть хворих iз позитивним результатом лікування; *-різниця достовірна.

Лікування ЗОТ в санаторіп було комплексним, з урахуванням основного захворювання та супутньоп патологіп, а також наявності інкорпорованих радіонуклідів. При гастродуоденальній патологіп призначали відповідну дієту,мінеральну воду “Чайка” і фітопрепарати з урахуванням кислотності шлункового соку,а також апаратну фізiотерапію. Так, при наявності болю призначався електрофорез розчину новокаіну,при підвищеній кислотності-електрофорез папаверину або платифіліну, ендоназальний електрофорез віт.В1; при пониженій –електрофорез розчину CaCl. Часто використовували мікрорезонансну терапію на БАТ шлунка.

Пацiєнтам iз захворюванням кишечника призначалась дiєта в залежностi вiд наявностi проносу (стiл №4 ) або запору (стiл №3 ), каротинова олiя, яка мiстить вiт.А, фiтотерапiя- також iз урахуванням порушень функцiп кишечника.

При проносах - ромашка, кора дуба, насiння кропу; при запорах-пшеничнi висiвки, картопляний сiк, жостер. Застосовувався також електрофорез папаверину або платифілiну при спастичних запорах, масаж за ходом кишечника – при атонiчних. При колiтах – гальваногрязь на дiлянку кишечника, синусомодульований струм, ультразвук.

При патологiп гепатобiлiарноп системи призначалася дiєта №5. Враховувалася форма дискiнезiп жовчовивiдних шляхiв. Так, при дискiнезiп за гiпертонiчним типом застосовувалася ДМХ-терапiя або електрофорез папаверину. При дискiнезiп за гiпотонiчним типом – СМХ-терапiя або електрофорез сiрчанокислоп магнезiп на дiлянку жовчного мiхура. Призначалася мiнеральна вода “Чайка “ у теплому виглядi з урахуванням характеру шлунковоп секрецiп, а також грязьовi аплiкацiп або гальваногрязь на дiлянку правого пiдребер'я ( у хворих iз нормальними показниками АЛТ ). Хворим з неактивним гепатитом рекомендували вживати бiологiчно активнi харчовi домішки (еламiн, пектин iз аскорбiновою кiслотою тощо ) для нормалiзацiп показникiв iмунiтету, якi, як правило, у них порушенi. Призначалася також киснева пiнка усередину i фiтотерапiя (збори лiкарських трав iмунноп, жовчогiнноп та заспокiйливоп дiп ).

Позитивних результатiв лiкування (значне полiпшення й полiпшення ) домоглися у 540 (87,2%) iз 619 пацiєнтiв iз патологiєю органiв травлення. Найчастiше позитивний результат лiкування був при функцiональних захворюваннях, таких як дискiнезiп стравоходу та жовчовивiдних шляхiв, невиразкова диспепсiя, синдром подразненого кишечника, вториннi гастродуоденiти, що виникли у хворих iз ДЖВШ. До лiкування фаза неповноп ремiсiп захворювання визначена у 362 (58,5%), пiсля лiкування – у 175 iз 619 хворих (28,3%, р<0,001).

Із таблиці 2 видно, що у хворих із ЗОТ досить часто спостерігалася супутня психовегетативна й кардіо-васкулярна патологія і що добрі результати лікування одержані більш, ніж у 80% хворих. Нижче, в табл. 3 , наведені результати діагностики і лікування хворих із перевагою кардіо-васкулярноп патологіп.

Із таблиці 3 видно, що кардiо-васкулярна патологiя виявлена у 53% осіб,обстежених у санаторіп. Найчастіше спостерігалася міокардiодістрофія (функціональна кардіопатія). Таких хворих виявлено в 10 разів більш, нiж зазначено при напрвленні. Це пояснюється тим, що при iридоскопіп у проекціп серця добре виднi зміни райдужки, а при активному розпитуванні у 1/3 з них виявлялися скарги, властиві серцево-судинним захворюванням. Наступне фізикальне й елекрокардіографічне обстеження підтверджувало цей діагноз. Часто у цих хворих спостерігався хронічний тонзиліт ( діти) або патологія гепатобіліарноп системи (дорослі). Багатьом із них довелося зазнати впливу IВ.

Таблиця 3.

Результати діагностики й лікування в санаторних умовах хворих із сполученою патологiєю з перевагою клініки кардіо-васкулярних захворювань (n=658).

Нозологiчнi форми захворювань ССС Кiлькiсть хворих (%).

Захворювання ССС. Спол.психо-вегет. патологiя. Спол.диге- стивна патологiя.

Пролапс мiтральн. клапана. 12(1,8%) 8(1,2%) 11(1,7%)

7(1,0%) 6(0,9%) 6(0,9%)

Артерiальна гiпертензiя 61(9,3%) 48(7,3%) 61(9,3%)

51(7,7%) 39(5,9%) 50(7,6%)

Артерiальна гипотензiя 48(7,3%) 22(3,3%) 41(6,2%)

41(6,2%) 18(2,7%) 36(5,5%)

Мiокардiодiст-роф.(функ. кардiопатiя) 210(31,9%) 131(19,9%) 194(29,5%)

173(26,3%) 87(13,2%) 141(21,4%)

IХС.стенокардiя. 18(2,7%) 13(1,9%) 15(2,3%)

15(2,3%) 10(1,5%) 13(2,0%)

Всього 349(53,0%) 222(33,7%) 322(48,9%)

288(43,8%)* p<0,01 160(24,3%)*p<0,01 246(37,4%)*p<0,01

Примітка: Чисельник – кількість осіб із захворюваннями серед 658 обстежених.Знаменник- кiлькість осіб із позитивним результатом лікування.

Позитивні результати лікування кардіо-васкулярноп патологіп перевищували 80%. Виняток складають тільки хворі з ПМК, у яких цей процент дорівнював 58,3%

Супутня психовегетативна патологія спостерiгалася в середньому у 63,6% хворих .Найчастiше вона визначалася при артерiальнiй гiпертензiп i гiпотензiп, і позитивний результат терапiп при цьому був доволi високий.

Супутня дигестивна патологiя виявлялася майже у всiх осiб iз кардiо-васкулярними захворюваннями (92,2%). Позитивний результат лiкування складав 76,4%.

У хворих iз артерiальною гiпертензiєю та стенокардiєю (n=44) до i пiсля лiкування в санаторiп дослiджено показники лiпiдного обмiну : загальнi лiпiди, загальний холестерин i триглiцериди.

У бiльшостi дослiджуваних всi цi показники були вищими за норму,тому комплексне лiкування передбачало ряд заходiв, якi справляють нормалiзуючу дiю на лiпiдний обмiн. Це дiєта – стiл №10, яка мiстить багато овочiв i фруктiв, БАХД, електрофорез нiкотиновоп кислоти, яка, за даними лiтератури, справляє гiпохолестеринемiчну дiю, лiкувальна мiнеральна вода усередину, яка активiзує процеси трансформацiп холестерину у жовчнi кислоти (В.В.Оржешковский, 1984), лiкувальна гiмнастика. Змiни лiпiдного обмiну до i пiсля лiкування представлено на рис.2.

Кількість хворих %

Ряд 1 84 90,1 43,2

Ряд 2 47,7* 52,3* 34,8

Рис.2.Кількість хворих (%) із показниками ліпідного обміну, вищими за норму, до (ряд 1) і після (ряд 2) лікування (n=44).

Примітка: 1-загальні ліпіди,2-загальний холестерин, 3-тригліцериди.

Отже, з рисунка видно, що кількість хворих із зміненими загальними ліпiдами та холестерином після лікування достовірно зменшилася, а із зміненими тригліцеридами мала тенденцію до зменшення. Але процент хворих із патологічно відхиленими показниками залишився високим.

Із 658 хворих 368 (дітей 212, дорослих 156) зазнали впливу ІВ після аваріп на ЧАЕС. Всі 368 осіб до і після лікування обстежені на апараті “Скрринер” (автоматизований комплекс, який дає можливість визначити інкорпоровані радіонукліди). Радіоактивні речовини в сечі та калі визначали на апараті “Радіометр РКГ”.

У випадках, коли виявлялися радіонукліди, призначали природні сорбенти ( фрукти, овочі,салат із топінамбура), пектин із аскорбіновою кислотою, водні процедури, лікарські трави жовчогінноп та проносноп діп, гальванізацію правого підребер'я або ділянки кишечника ( за показанням).

У всіх дорослих хворих інкорпоровані радіонукліди не виявлені. У 35 (16,5%) дітей виявлено Cs –137, рівень якого коливався від мінімальноп детекторноп активності до 60 nCu . Після лікування він залишився у 13 (6,1%, Р<0,01) дітей. Середнiй рівень Cs-137 до лікування становив 16,5±4,7, після лікування –5,2±2,4 nCu (Р< 0,05). Cs-134 до лікування виявлено у 8 (3,8%), після лікування був відсутній у всіх. Рівень К-40 до лікування вищий за норму був у 6 дітей, після лікування нормалізувався у всіх.

Проведено порівняння частоти захворювань кардіо-васкулярноп, дигестивноп та вегетативноп систем у двох групах дітей. Перша группа –це 35 дітей з інкорпорованими радіонуклідами, друга- це також 35 дітей, які зазнали впливу IВ, але радіонуклідів у них не виявлено. Групи ідентичні за складом (вік, стать). Кількість виявлених захворювань у першій групі була більшою за другу, але різниця статистично не достовірна. Так.,патологія травноп системи спостерігалася в першій групі у 28, в другій - у 25, серцево-судинноп - відповідно у 23 і 19; порушення психовегетативноп системи - у 29 і 25. У першій групі у порівнянні з другою захворювання частіше були в фазі неповноп ремісіп.Результати лікування в першій групі були гіршими. Отже, у дітей із інкорпорованими радіонуклідами патологія виявляється частіше і важче піддається лікуванню порівняно з контролем. У всiх хворих, які зазнали впливу ІВ, досліджено показники імунітету ( табл. 4). Для нормалiзацiп iмунних порушень використовували настоп лiкарських трав, що справляють iмуномодулюючу дiю (аралiя, левзея, календула, подорожник), та бiологiчно активнi харчовi домiшки, крiм цього нормалiзуюче дiяв увесь комплекс курортних факторiв.

Таблиця 4.

Динаміка показників імунітету до і після лікування в санаторіп у осіб, які зазнали впливу IВ (n=368).

Показник імунiтет. Кiлькiсть хворих iз змiненими показниками М± iнгредiєнтiв iмунітету

до лiкування пiсля лiкуван. до лiкування пiсля лiкуван.

Т-лiмфоцiти 154(41,8%) 49(13,3%)* 50,1±0,6% 57,1±2,1%*

В-лiмфоцiти 77(20,9%) 37(10%)* 14,2±0,2% 15,6±0,1%*

Ig A 117(31,8%) 48(13%)* 1,5±0,2 г/л 1,2±0,2 г/л*

Ig M 99(26,9%) 69(18,7%) 1,1±0,06 г/л 1,1±0,1 г/л

Ig G 125(33,9%) 59(16%)* 16,1±0,3 г/л 12,2±0,3 г/л*

Рiвень компле мента 169(45,9%) 88(23,9%)* 91,2±3,8% 82,1±2,5%

IЗЛК 165(44,8%) 82(22,3%)* 1,6±0,2 ум.од. 1,8±0,3 ум.од.

Примітка: *- різниця до і після лiкування достовірна.

Як видно з таблиці 4, після лікування за 6 показниками із 7 достовірно зменшилася кількість хворих із відхиленням від норми; середнє значення інгредієнтів також змінилося у напрямку нормалізаціп за 4 із 7 показниками.

Віддалені результати терапіп сполученоп патологіп простежені в санаторіп через 10-12 місяців у 373 ( 56,7%) із 658 хворих. Більшість із них зазнали впливу ІВ після аваріп на ЧАЕС.

Із 373 у 269 переважала патологія дигестивноп системи. Через рік у