НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кондратенко Тетяна Єгорівна

УДК 634.11:631.526.3

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ПРОМИСЛОВОГО СОРТИМЕНТУ ЯБЛУНІ В УКРАЇНІ

06.01.07 - плодівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі садівництва

Національного аграрного університету

Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор Марковський Василь Станіславович, головний науковий співробітник селекційно-технологічного відділу, Інститут садівництва Української академії аграрних наук

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії ім. Л.П. Симиренка, доктор сільськогосподарських наук, професор Смиков Володимир Карпович, Нікітський ботанічний сад, головний науковий співробітник відділу плодових та субтропічних культур доктор сільськогосподарських наук, професор Балабак Анатолій Федорович, Уманська державна аграрна академія, завідуючий кафедрою екології, декоративного садівництва і лісівництва лауреат премії ім. Л.П. Симиренка, доктор сільськогосподарських наук Сєнін Віктор Іванович Інститут зрошуваного садівництва УААН, завідуючий відділом агротехніки

Провідна установа: Кримський державний аграрний університет Міністерства Аграрної Політики України, кафедра плодоовочівництва, м. Сімферополь

Захист дисертації відбудеться 19.02. 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.04 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ–41, вул. Героїв оборони, 15, корпус № 3, аудиторія № 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ–41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус № 10.

Автореферат розісланий 17.01.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балабайко В.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Яблуня в Україні незмінно лідирує серед плодових і ягідних культур по займаній площі насаджень, валовому збору плодів і обсягу продукції, що реалізується на ринках у свіжому вигляді. Це обумовлено унікальною адаптивною спроможністю культури, розмаїттям її господарсько цінних ознак, традиціями населення, дієтичними та лікувально-профілактичними якостями плодів.

У процесі селекції створено величезне розмаїття сортів за продуктивністю, ставленням до біо- та абіотичних факторів навколишнього середовища, товарними і смаковими якостями плодів, їх біохімічним складом і лежкоспроможністю. Обґрунтоване залучення їх до закладання певного типу садів і цілеспрямоване використання продукції забезпечує високу прибутковість вирощування.

До 1998 року за валовим виробництвом яблук Україна посідала п'яте місце серед європейських країн, а в розрахунку на душу населення вирощувалося по 25-32 кг плодів. Однак в останні роки врожайність і валовий збір плодів яблуні різко скоротилися, на душу населення їх виробляється тільки 7,5-16,5 кг.

Досвід світової практики садівництва показує, що проблема зростання виробництва яблук і задоволення попиту на них може бути вирішена шляхом впровадження нових технологій і популярних сортів, які гарантують фінансовий успіх.

Зараз в Україні відповідно до Державної програми відродження галузі планується збільшити площі інтенсивних садів за рахунок сортів, котрі забезпечують вирощування конкурентноспроможної продукції. Виконанню цієї умови передує всебічне вивчення великої кількості вітчизняних і закордонних, принципово нових сортів інтенсивного типу, створених в останні 50 років, і виділення таких, що в максимальному ступені володіють комплексом господарсько цінних ознак і забезпечують високу економічну ефективність вирощування при розміщенні в найбільш сприятливих грунтово-кліматичних зонах.

Сьогодні, коли світова селекція яблуні досягла значних успіхів внаслідок виведення сортів з високим біологічним потенціалом за всіма господарсько цінними ознаками, можливе закладання нових садів саме такими сортами. Вони забезпечують безперервне, протягом року, постачання покупця в достатній кількості яблуками високих споживчих якостей і будь-якого цільового призначення.

В силу економічних і організаційних причин кращі нові сорти української селекції повільно проходять етапи сортовивчення і мало відомі вітчизняному виробнику і споживачу. Закордонні сорти більше відомі завдяки рекламі. В науковій літературі даних про поведінку їх у різних кліматичних зонах України поки що явно недостатньо, щоб зробити певний висновок про доцільність вирощування.

Таким чином, в основі формування промислового сортименту яблуні для закладання нових насаджень, які б забезпечували вирощування конкурентноспроможної продукції в необхідній кількості, лежить виявлення сортів з високим біологічним потенціалом господарсько цінних ознак (продуктивність, морозовитривалість, невибагливість до умов вирощування, багатий біохімічний склад і відмінний смак плодів), які реалізуються з високою ефективністю у сприятливих умовах вирощування.

Вирішення цієї проблеми становить науковий і практичний інтерес, оскільки визначає діючий сортимент промислових садів яблуні в Україні на найближчий період тривалістю не менш 15-20 років.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до плану НДР за Державними програмами “Удосконалити методи та заходи підвищення комплексної стійкості плодових культур до несприятливих факторів середовища” (№ держреєстрації 01820083425) і “Створити нові високопродуктивні сорти плодових, ягідних, горіхоплідних та декоративних культур” (№ держреєстрації 0196U18180) (розділ “Вивести нові та виділити шляхом сортовивчення і передати в Державне сортовипробування сорти яблуні, придатні для закладання садів інтенсивного типу: з високими смаковими і товарними якостями плодів, скороплідні, з високою та регулярною врожайністю, високостійкі та імунні до грибних хвороб”, а також за договорами з Головплодоовочепромом України: “Розробити елементи оцінки потенціалу продуктивності яблуні залежно від стану дерев і агроекологічних умов” (№ держреєстрації 01.89.0079401) і “Розробити методику прогнозування елементів продуктивності плодових зерняткових культур” (№ держреєстрації 01.89.044477). Під керівництвом автора в 1995-2000 рр. у системі наукових установ Інституту садівництва Української академії аграрних наук виконано комплексну оцінку технологічності найбільш перспективних сортів яблуні в різних зонах плодівництва.

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягала в розробці теоретичних, господарсько-біологічних і організаційних основ формування промислового сортименту яблуні, який би повноцінно відповідав умовам сучасних ринкових відносин. Вона досягається виконанням таких завдань:–

виявити сорти з високим біологічним потенціалом і здатністю ефективно реалізувати його за комплексом господарсько цінних ознак, що включає відмінні споживчі якості плодів, високу і стабільну врожайність, високу комплексну стійкість до основних грибних захворювань, морозостійкість за першим-четвертим компонентами та стійкість до пізньовесняних заморозків;–

вивчити стан оптово-роздрібної торгівлі свіжими яблуками і визначити попит покупців на плоди різних помологічних сортів вітчизняного та закордонного виробництва;–

визначити роль імунних до парші сортів у виробництві яблук певного цільового призначення;–

дати оцінку сортам за комплексом фізичних, біологічних, хіміко-технологічних якостей плодів і визначити їхнє цільове призначення;–

оцінити стан виробництва саджанців яблуні і вивчити біологічні особливості росту найбільш популярних сортів у розсаднику;–

обґрунтувати кількісний оптимум сортів для основних зон вирощування яблуні; –

провести економічну оцінку вирощування перспективних сортів яблуні в розсаднику і саду.

Об'єктом досліджень було понад 650 сортів яблуні на насіннєвих і клонових підщепах в насадженнях усіх вікових періодів, створених за методиками колекційного, первинного, виробничого та державного сортовивчення, а також близько 30 сортів, які досліджувались за експедиційною та анкетною формами сортовипробування.

Наукова новизна. Вперше в основу формування промислового сортименту яблуні в Україні покладено ринкові можливості сорту. Вивчено стан оптово-роздрібної торгівлі свіжими яблуками в Україні, а саме: надходження вітчизняної та імпортної продукції на ринки в часі, її товарні якості, помологічні сорти і відповідні ціни, купівельний попит на плоди в залежності від помологічних сортів, товарних якостей і зони вирощування.

Встановлено біологічний потенціал кращих районованих і перспективних сортів щодо скороплідності, врожайності, морозовитривалості, стійкості до грибних захворювань, фізичних властивостей і біохімічного складу плодів.

Визначено ефективність реалізації біологічного потенціалу яблуні стосовно продуктивності залежно від сили росту, стабільності плодоношення дерева, якості пилку сортів-запилювачів, виду деревних порід у садозахисних насадженнях, технології та зони вирощування.

Виявлено групу перспективних сортів з високою морозостійкістю за першим-четвертим компонентами та стійкістю до пізньовесняних заморозків.

Визначено умови, при яких в Україні можна успішно вирощувати найбільш популярні західноєвропейські сорти.

Виділено сорти, плоди яких найбільш придатні для використання у свіжому вигляді, а також такі, що забезпечать безперервне (протягом року) постачання високоякісних яблук на внутрішній ринок. Визначено раціональний період перебування їх у реалізації.

Виявлено перспективні сорти універсального призначення, а також найбільш придатні для переробки на сік, пюре, повидло і джем.

Показано залежність лежкоспроможності і схильності яблук перспективних сортів до фізіологічних захворювань при зберіганні від анатомічної будови плоду.

Економічна оцінка вирощування перспективних сортів яблуні в товарному саду і розсаднику показала, що найвищий ефект забезпечують нові сорти, які характеризуються високою продуктивністю та відмінними споживчими якостями плодів.

Науково-практичне значення отриманих результатів. За даними досліджень визначено для основних зон садівництва сорти яблуні різного строку достигання і цільового призначення, використання яких при закладанні нових садів забезпечить стабільне виробництво плодів високих споживчих якостей, що повністю задовольняють потреби населення у свіжих яблуках і переробної промисловості у технічній сировині. Ці сорти впроваджуються у виробництво на основі рекомендацій “Створення і продуктивне використання інтенсивних насаджень яблуні” (1997), а також монографій “Сорти для вашого саду” (1995), “Сорти яблуні, імунні до парші” (1996) і “Яблуня в Україні. Сорти” (2001). Результати всебічної оцінки сортів використовуються проектними організаціями, фермерськими та спеціалізованими садівничими підприємствами Укрсадвинпрому при плануванні сортового складу садів для конкретних кліматичних зон і певного цільового призначення продукції, доборі сортів-запилювачів і розміщенні їх у садових масивах. На основі рекомендацій, особистих консультацій і допомоги автора закладено насадження яблуні на площі 2800 га.

Дані про сорти-джерела окремих або комплексу господарсько-біологічних ознак, які представлено в “Каталозі сортів зерняткових культур української селекції” (1998), використовуються селекціонерами при складанні селекційних програм.

З використанням результатів представленої роботи складаються плани проведення окулірування. Маточно-живцевий сад, створений в Інституті садівництва УААН на базі перспективних сортів, забезпечує живцями розсадники дослідних господарств ІС УААН, його дослідних станцій і деяких розсадницьких господарств Укрсадвинпрому.

Матеріали досліджень використано при написанні навчальної програми з дисципліни “Помологія” для вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації зі спеціальності 7.130103 "Плодоовочівництво і виноградарство" (Кондратенко Т.Є., Гулько В.І., 2000), а також навчального посібника "Практикум з помології" (Кондратенко Т.Є., 2000), при читанні лекцій з дисципліни "Помологія" в Національному аграрному університеті, Львівському державному аграрному університеті, Уманській державній аграрній академії та Луганському аграрному університеті.

Реалізація результатів досліджень. Основні наукові розробки впроваджено в спеціалізованих господарствах Укрсадвинпрому, дослідних господарствах Інституту садівництва УААН, фермерських господарствах, розташованих переважно в зонах Полісся та Лісостепу. При безпосередній участі автора визначено сортовий склад і його розміщення в нових садах посадки 1995-2000 рр. на площі 2800 га, в 1996-2001 рр. складені плани окулірування в акціонерному товаристві (АТ) “Тарасівський”, на Артемівській дослідній станції розсадництва та в дослідних господарствах ІС УААН, які щороку виробляють більше 0,5 млн. саджанців яблуні кращих районованих і перспективних сортів.

Передано в Держсортовипробування шість перспективних сортів - скороплідних, зимостійких, з плодами високих хіміко-технологічних якостей. Вони впроваджені у промислові насадження дослідних господарств ІС УААН, його станцій та в спеціалізованих з садівництва господарствах.

Апробація роботи. Матеріали дисертації викладено на міжнародних, республіканських і зональних науково-методичних та науково-практичних симпозіумах, конференціях і семінарах у Кишиневі (1986), Млієві (1987), Нальчику (1987), Москві (1999), Мічурінську (1989, 2001), Краснокутську (1993), Чернівцях (1995), Алушті (1996), Орлі (1996, 2001), Єлгаві (1996), Мінську (1997, 2001), Бабтаї (1997), Києві (1997, 1998, 1999, 2000, 2001), Львові (2001), Варшаві (2001), на республіканських виробничих нарадах з садівництва (1988-2000), координаційних і методичних нарадах галузевого наукового комплексу “Плодівництво” (1995-2000), засіданнях Вченої ради Інституту садівництва УААН (1984-2001).

Основні матеріали досліджень демонструвалися на міжнародних і республіканських виставках (Київ, 1991-2001; Харків, 1998-2001; Москва, 1999; Штутгарт, 1993).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом сформульовано і теоретично обґрунтовано проблему, розроблено програму і методику досліджень, виконано переважну частину експериментальних робіт. Вона безпосередньо провела 95% обсягу багаторічних польових досліджень у помологічних і агротехнічних садах Інституту садівництва УААН і наукових установ його системи (як керівник і безпосередній виконавець НДР), 80% - лабораторних (фізіологічні і біохімічні дослідження) і 100% експедиційних обстежень насаджень провідних сортів в основних зонах плодівництва України. Автором особисто розроблено і використано методику моніторингу оптово-роздрібної торгівлі свіжими плодами, обґрунтовано роль сортів різного строку дозрівання у формуванні сортименту, який забезпечує безперервне впродовж року постачання свіжих високоякісних яблук на ринки України, встановлено кількісний оптимум сортів і розміщення їх в основних зонах плодівництва, визначено сортимент для сировинних садів, а також для виробництва яблук на експорт і визначено зони вирощування відповідних сортів.

Здобувачем обґрунтовано економічну та енергетичну ефективність вирощування перспективного промислового сортименту яблуні різного цільового призначення.

Внесок автора у спільні публікації становить 70-95%.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в одноосібній монографії “Яблуня в Україні. Сорти” (К.: Світ, 2001. – 18,90 др. арк.), книгах “Сорти для вашого саду” (К.: “Просвіта”, 1995. – 7,44 др. арк.), “Сорти яблуні, імунні до парші” (К.: Аграрна наука, 1996. – 3,78 др. арк.) і “Ринок фруктів і ягід” (К.: Інститут садівництва УААН, 2001. – 5,0 др. арк.), в 71 науковій статті (19,2 др. арк.). З перелічених публікацій 32 – у наукових виданнях, затверджених ВАК України, що належать до фахових, в одному авторському свідоцтві та інших працях.

Автор як виконавець і керівник брала участь у проведенні бюджетних, госпдоговірних науково-дослідних робіт, що відображено в наукових звітах, обсяг яких становить 20,4 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 326 сторінках тексту (російською мовою). Вона складається із вступу, 9 розділів, висновків, довідок про впровадження результатів досліджень у виробництво, включає 81 таблицю, 22 рисунки. Додатки складаються з двох таблиць і 10 рисунків.

Список використаних літературних джерел містить 404 найменування, в т.ч. 334 українською та російською мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Наукові основи формування промислового

СОРТИМЕНТУ яблуні в Україні

В розділі обґрунтовуються теоретичні передумови формування оптимального промислового сортименту яблуні. За сучасних ринкових відносин фінансовий успіх гарантують сорти, що володіють високим біологічним потенціалом за всіма господарсько цінними ознаками та ефективно реалізують його при вирощуванні за інтенсивними технологіями. Принципово нові сорти, що створені за останні 40 років, характеризуються широкими ринковими можливостями. Вони в максимальній мірі об'єднують комплекс цінних ознак, їх продукція характеризується високими споживчими якостями, користується попитом у споживача. Такі сорти, складаючи основу промислового сортименту яблуні в Україні, можуть забезпечити ефективне виробництво необхідної кількості конкурентноспроможної продукції будь-якого призначення.

УМОВИ, ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ.

Дослідження виконано в 1984-2000 роках в Інституті садівництва УААН та в системі його філій і дослідних станцій, розташованих в основних зонах плодівництва, де провідною плодовою культурою є яблуня. Переважну частину польових досліджень проведено в дослідних господарствах (ДГ) Інституту садівництва УААН “Дмитрівка”, “Новосілки” та “Фастівське”, що знаходяться в південному Поліссі та центральному Лісостепу.

За роки досліджень погодні умови характеризувалися значною мінливістю. У Поліссі середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) складала 19,2-20,2, найхолоднішого (січня) – мінус 6,2-7,1°С. Абсолютний мінімум температур становив мінус 35,9, абсолютний максимум – плюс 36,9°С. Сума активних температур вище +10°С коливалася від 2380,5 (1987 р.) до 2945°С (1999 р.).

Тривалість періоду із середньодобовою температурою більше +15°С змінювалася від 92 днів у 1990 р. до 115 у 1995-му, а безморозного - відповідала середнім багаторічним значенням цього показника для південного Полісся (168-213 днів). Кількість опадів, що випадали за рік, коливалася від 551,5 у 1986 р. до 838,7 мм - у 1993-му.

У центральному Лісостепу за роки досліджень середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) складала 19,2-20,1, холодного (січня) – мінус 6,1...-6,5°С. Абсолютний максимум температури досягав плюс 34,7, абсолютний мінімум - мінус 32,8°С. Сума активних температур вище +10°С дорівнювала 2650-2700°С. Безморозний період тривав 210-223 дні. Сума опадів у середньому дорівнювала 600 мм із коливаннями по роках від 486,8 до 729,1 мм; 62-68% цієї кількості припадало на вегетаційний період.

Дослідні насадження в Поліссі розміщені на садопридатних дерново-слабопідзолистих зв'язнопіщаних ґрунтах і на водно-льодовикових відкладах, що підстиляються з глибини 240 см прісноводним суглинком. Гумусово-елювіальний шар характеризується зв'язнопіщаним гранулометричним складом. Вміст піску в ньому становить 81-84, глини – 7,1-8,2%. Питома вага біогенного шару складає 2,61-2,64 г/см3, об'ємна маса-1,54-1,57 г/см3 при пористості 40-44%. Кількість гумусу не перевищує 1,1%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла (рН 6,2-6,4), ступінь насиченості основами 73-82%. Вміст легкогідролізованого азоту досягає 40-46 мг/кг, обмінного калію - 4,5-6,0 мг/100 г, рухомого фосфору – 7,3-9,0 мг/100 г. У центральному Лісостепу сади яблуні висаджено на садопридатних ґрунтах: темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому і чорноземі типовому легкосуглинковому.

Об'єктами дослідження були понад 650 сортів яблуні, вирощуваних у насадженнях таких вікових періодів: ріст, ріст і плодоношення, плодоношення і ріст, плодоношення. Сади первинного, державного і виробничого випробування (1972-1995 рр. садіння) закладено 1-2-річними саджанцями на насіннєвих (сіянці Антонівки звичайної) та вегетативних підщепах (М.3, ММ.106 і 54-118). Схема розміщення дерев 5-6 х 2-4 м. Форма крони розріджено-ярусна. Насадження колекційного сортовивчення, що включає 190 сортозразків, закладено в 1991-1993 рр. за допомогою весняного перещеплення 3-4-літніх дерев сортів Зимове Плесецького і Чарівне (6 х 4 м, підщепа ММ.106).

Контрольними в літній групі досліджуваних сортів були Мелба і Папіровка, осінній – Слава переможцям, Пепінка золотиста і Антонівка звичайна, зимовій – Кальвіль сніговий, Джонатан, Айдаред, Рубінове Дуки, Зоря Поділля.

Нові сорти американської та західноєвропейської груп Гала, Мітчгла, Ельшоф, Вільмута, Джоніка, Джонавелд, Голден Делішес клон Б випробували в саду інтенсивного типу в АТ “Тарасівський” (Київська область). Насадження закладено навесні 1995 року кронованими однорічками на підщепі М.9 за схемою 4,5 х 1 м. Форма крони - струнке веретено.

Основні районовані та перспективні сорти в 1982-1989, 1997-1999 рр. вивчали методом експедиційного обстеження плодоносних промислових садів, що розміщені у різних грунтово-кліматичних зонах України - Сумській, Чернігівській, Харківській, Полтавській, Донецькій, Київській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській та Львівській областях.

У другому полі розсадника досліджували біологічні особливості росту 53 перспективних сортів яблуні на підщепах ММ.106 і 54-118.

У 62 сортів вітчизняної та закордонної селекції вивчали якість пилку, для 23 визначено кращі запилювачі і встановлена ступінь самоплідності.

Плоди 18 перспективних сортів оцінювали на придатність для переробки на пюре, соки, повидло, джем.

Закладку дослідів, обліки та спостереження при усіх формах сортовивчення виконували в повній відповідності з “Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Мичуринск, 1973; Орёл, 1999).

Вивчення біологічних особливостей росту нових сортів яблуні в розсаднику проводили за методикою А.М. Вуколової (1975).

Вивчення потенціалу продуктивності проводили за методикою О.І. Китаєва та В.М. Пелехатого (1998), кількісну оцінку формування продуктивності сортів яблуні на III-VIII етапах органогенезу та ефективності реалізації елементів продуктивності в реальний врожай (ІХ-ХІІ етапи органогенезу) – за методикою І.С. Ісаєвої (1977) і Ф.М. Куперман (1984). Анатомічні дослідження бруньок проводили на живому рослинному матеріалі за І.А. Усковим (1967). Бруньки заморожували у краплі води і робили зрізи товщиною 10-15 мкм за допомогою мікротома Оm Е. Ембріональні органи квіток вимірювали за допомогою мікроскопа МБИ-6 при збільшенні 7 х 3,5.

Морозо- та зимостійкість сортів визначали польовим методом відповідно до методичних вказівок ВІР “Изучение коллекции семечковых культур и выявление сортов интенсивного типа” (1986), а також лабораторним методом прямого проморожування за М.О. Соловйовою (1982). Ступінь підмерзання рослинних тканин досліджували за методикою М.М. Тюріної (1976). Кількісну оцінку морозовитривалості проводили за методикою А.П. Пасічного та ін. (1980), О. Китаєва та ін. (1999).

Біохімічний склад, технологічні якості, лежкоспроможність і товарні якості плодів у процесі зберігання вивчали за “Методикою проведення досліджень по зберіганню і переробці плодів і ягід” (1980), а також відповідно до “Вказівок по проведенню масових аналітичних і технологічних досліджень ґрунту, плодів і ягід” (1982).

Якість пилку визначали методом пророщування на штучному живильному середовищі (15% сахарози + 1% агар-агару) за методикою А.С. Татарінцева (1981) і перегляду препаратів за допомогою мікроскопів “Polivar” і “Visopan”. Життєздатність пилку на приймочках маточок, швидкість і характер росту пилкових трубок вивчали за методикою А.І. Литвака (1978), використовуючи люмінесцентний мікроскоп МЛ-4У4.2.

Дослідження фітонцидного впливу деревних порід садозахисних смуг на життєздатність пилку і прогамну фазу запліднення сортів яблуні проводили за методикою М.В. Колесниченка (1976).

При вивченні стану оптово-роздрібної торгівлі яблучною продукцією ринки Києва і Мелітополя обстежували два рази на місяць, районні – один-два, неорганізовані та на узбіччях автомобільних магістралей - 1 раз на місяць. При цьому вивчали календарні строки і темпи надходження свіжих яблук у продаж, аналізували товарні якості плодів, їхній сортовий склад і регіон вирощування.

Економічну та енергетичну оцінку сортів проводили відповідно до “Методики економічної оцінки типів насаджень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за Б.А. Доспеховим (1972, 1985) з використанням персонального комп'ютера за відповідними програмами (Кондратенко П.В., Бублик М.О., 1996).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ СОРТОВИЙ СКЛАД

ІСНУЮЧИХ ПРОМИСЛОВИХ НАСАДЖЕНЬ ЯБЛУНІ“

Реєстр сортів рослин України” як відображення сортового складу промислових насаджень яблуні. “Реєстр сортів рослин України” включає сорти, що пройшли всі етапи сортовивчення і визнані придатними для вирощування у певній грунтово-кліматичній зоні. Районований сортимент у 1983-1997 рр. складався з 57-61 сорту. До 1997 р. зміна набору сортів у ньому йшла в основному шляхом розширення. Тому тривалий період він охоплював сорти, що давно втратили промислове значення. Істотна зміна в сортовому складі яблуні почалася в 1998 році. В період 1998-2001 рр. з нього вилучено 20 сортів і введено 10 нових перспективних.“

Реєстр...” на 2001 рік включає 47 сортів, більша частина їх (70,2%) –української селекції. За останні 10 років до нього включено сорти, що відповідають, насамперед, таким вимогам (у порядку значення): вітчизняної селекції, врожайні, скороплідні, зимостійкі в рекомендованій зоні. При оцінюванні придатності сорту для внесення його в “Реєстр...” основними ще не стали такі ознаки, як смакові і технологічні якості плодів, стійкість до шкідників і хвороб.

Сучасний стан виробництва саджанців яблуні. У 1980-1995 рр. розсадницькі господарства, дотримуючись переліку сортів у “Реєстрі...”, масово вирощували саджанці 43-46 районованих і лише декількох перспективних сортів яблуні.

Аналіз сучасного стану виробництва садивного матеріалу цієї культури з погляду співвідношення сортів, виконаний на матеріалі з 2,5 млн. саджанців, який щорічно випускають останнім часом основні розсадницькі господарства України, виявив стійку тенденцію до скорочення частки саджанців літніх сортів. Якщо в 1985 р. вона становила 6,5% від загальної кількості, то в 1993 р. - 5,7, у 1998-2000 рр. – 4,8. Нині з літніх сортів найбільше вирощують саджанців Мелби –38,4 та Папіровки — 30,0%. На саджанці осінніх сортів, як і 15 років тому, припадає 12,5-12,8%, при цьому найбільшу частку складають дерева Слави переможцям (31,3%). Із зимових сортів, як і раніше, найбільше розмножують Айдаред (20,0%) і Голден Делішес (18,9%). Повертає свої незаслужено втрачені позиції сорт Ренет Симиренка. Його саджанці в загальній кількості зимових сортів складають 12-16%.

В 11-14 разів у порівнянні з 1983-1985 рр. скоротилось вирощування садивного матеріалу Кальвіля снігового, Мекінтоша, у 5-9 – Старкримсона, Рубінового Дуки, Зорі Поділля, Зимового лимонного й Антонівки звичайної.

Значна частка саджанців припадає на сорти, що популярні у країнах Західної Європи: Джонаголд і його клони – 6,8, Флоріна - 4,2, Глостер - 3,5, Мелроуз - 2,0, Ельстар – 1,9%. Низькими темпами ведеться розмноження перспективних сортів яблуні української селекції, що стримує впровадження їх у промислові сади.

Моніторинг ринку яблук. В оптово-роздрібній торгівлі на фоні великого розмаїття помологічних сортів (80-86), плоди яких надходять на ринок, найбільша кількість їх припадає на 8-12 найменувань. Яблука їх переважно середніх споживчих якостей. Сезон відкривають у першій декаді липня плоди ранньо-літнього строку дозрівання, а завершують пізньо-зимові наприкінці травня. Період найбільшої насиченості ринку яблуками вітчизняного виробництва охоплює 7 місяців, з вересня по березень включно (рис. 1).

Сорт Календарні строки, місяці

VII VIII IX X XI XII I II III IV V VI

Папіровка

Мелба

Донешта

Слава переможцям

Антонівка звичайна

Штрейфлінг

Уелсі

Кальвіль сніговий

Мекінтош

Зимове Плесецького

Спартан

Зимове лимонне

Рубінове Дуки

Роял Ред Делішес

Голден Делішес

Вагнера призове

Ренет Симиренка

Айдаред

Рис. 1. Строки надходження на ринки України яблук вітчизняного виробництва,

середнє за 1997-2001 рр.

Найбільша кількість літніх яблук вітчизняного виробництва припадає на Папіровку і Донешту, осінніх - Славу переможцям, Штрейфлінг і Антонівку звичайну, зимових - Кальвіль сніговий, Айдаред, Голден Делішес, Роял Ред Делішес і Ренет Симиренка.

Наприкінці осені – на початку зими (період максимальної насиченості ринку яблуками) у продажу переважають плоди Голдена Делішеса (40%), Кальвіля снігового (10%), Ренета Симиренка (10%), Джонаголда (15%), Річареда Делішеса (10%).

Щорічно 100% яблук літнього строку дозрівання і 90-95 % осіннього на український ринок надходить від вітчизняного виробника. В урожайні роки ринок на 80-90 % забезпечений плодами зимових сортів українського виробництва, у неврожайні - лише на 60-70%. Найбільшою популярністю в покупців користуються яблука літніх сортів з яскравим покривним забарвленням, а також Папіровки, з осінніх - Слави переможцям, із зимових - Кальвіля снігового, Ренета Симиренка, Голдена Делішеса, Рояла Ред Делішеса, які, за винятком Кальвіля снігового, продаються за найвищими цінами.

Імпортні плоди на ринках України продають цілий рік у достатній кількості. Вони представлені переважно сортами Гранні Сміт, Голден Делішес, Джонаголд і клони, Річаред Делішес. Яблука їх характеризуються високими товарними якостями, гарним смаком і продаються за стабільною та високою ціною (5-9 грн./кг).

Яблука нових сортів української селекції, що недавно введені в “Реєстр...”, на ринках з'являються дуже рідко й у малій кількості.

Близько 90% покупців на київських ринках віддають перевагу яблукам з насиченим гармонійним кисло-солодким смаком чи кислувато-солодким і привабливим зовнішнім виглядом. М'якоть повинна бути щільною, соковитою, ламкою. Забарвленню плоду надають меншого значення.

ЯКІСТЬ І ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛОДІВ

ПЕРСПЕКТИВНИХ СОРТІВ ЯБЛУНІ

Товарні якості. Перспективність нових сортів визначали насамперед за комплексом таких показників як товарність, лежкоспроможність, біохімічний склад і смакові якості плодів, оскільки споживач яблук у свіжому вигляді, а також переробні підприємства оцінюють продукцію сортів саме за цими параметрами якості. При оптимальному агротехнічному догляді в насадженні яблуні будь-якого типу в усіх грунтово-кліматичних зонах України перспективні сорти формують переважно (96-100%) товарну продукцію. За комплексом показників, що характеризують товарні якості плодів (величина, одномірність, форма, основне та покривне забарвлення), найбільший інтерес представляють сорти Віста Белла, Каравелла, Квінті, Редфрі (літні); Акане, Грінслівз, Делічія, Малахіт, Пріма, Теремок (осінні); Алустон, Амулет, Антей, Аромат Криму, Аскольда, Вогник, Глостер, Джаліта, Джонаголд і його клони, Едера, Кримське, Ласпі, Ліберті, Медея, Мелроуз, Пам'ятне, Передгірне, Південне, Пріам, Свіжість, Світанок, Старт, Фрідом, Чемпіон (зимові).

Особливості анатомічної будови та деякі фізичні властивості плодів. Характеристика анатомічної будови та фізичних властивостей плодів перспективних сортів яблуні показує, що більшості з них притаманні ознаки високого потенціалу лежкості, транспортабельності, стійкості до фізіологічних захворювань при зберіганні. Найбільш яскраво вони проявляються в зимових сортів Аскольда, Гала Маст, Голден Делішес Рейндерс, Джонавелд, Катерина, Пінова, Рум'яний Альпініст, Флоріна. В їхніх плодах міцна (620-940 г/мм2) шкірочка і щільна (0,900-0,940 г/см3 ) м'якоть зони округлих клітин. Шкірочка представлена товстою гіподермою, що складається з 5-6 щільно покладених шарів одномірних овальних і кутасто-овальних клітин. Перехід до першої підзони мезокарпію поступовий, через овальні та неправильно-округлі клітини середньої величини. Мезокарпій включає невеликі, одномірні, переважно округлі та кутасто-округлі, дуже щільно упаковані клітини. Їх стінки тонкі та середньої товщини.

Лежкість плодів нових сортів. Плоди перспективних сортів Амулет, Вітос, Грінслівз, Пріам, Чемпіон і Ельстар у холодильнику при температурі плюс 1...2°С зберігаються 100-125 днів при виході товарної продукції 92,0-99,2%; Гала Маст, Голден Резістент, Ліберті, Мітчгла — 135-145 днів; Аскольда, Джонаголд, Джонадел, Джонавелд, Джоніка, Джонамак, Глостер, Радогость, Рубін (чеський), Шафран краснокутський – 165-190 днів. Тривала лежкість характерна для Мелроуза, Пінови та Рум'яного Альпініста. При їх зберіганні протягом 206-220 днів вихід товарної продукції складає відповідно 97,7; 100,0 і 98,0%. За лежкоспроможністю вони близькі до Айдареда – сорта-еталона тривалої лежкості.

Стабільною лежкістю плодів характеризуються Аскольда, Вільмута, Глостер, Джонаголд, Радогость, Рум'яний Альпініст, Флоріна і Шафран краснокутський.

Яблука більшості перспективних сортів, якщо вони надходять із холодильника у торгівельну мережу наприкінці терміну зберігання (лютий-квітень), підлягають реалізації протягом 7-15 днів. Плоди Росавки та Флоріни без погіршання товарних якостей можуть перебувати в режимі реалізації до 30, Айдареда – 35 днів.

Біохімічний склад плодів перспективних сортів. Плоди переважної більшості перспективних сортів, вирощуваних в умовах південного Полісся за традиційними технологіями на середньорослих підщепах, накопичують більшу кількість сухих розчинних речовин і цукрів, ніж широко розповсюджені районовані; характеризуються помірною кислотністю (0,49-0,93%), що неістотно змінюється за роками досліджень, високим і середнім вмістом пектинів (0,715-1,313%), середнім і низьким –вітаміну С (0,26-18,49 мг/100 г сирої маси). Достатня кількість та оптимально збалансований вміст цукрів і кислот у плодах сортів Вільямс Прайд (ЦКІ=19,0), Жорж Кав (21,6), Редфрі (24,1) - літні; Акане (18,2), Горо (19,9), Грінслівз (31,2), Делікатес (21,5), Делічія (18,1), Теремок (16,5) - осінні; Амулет (19,2), Гала (34,8), Голден Делішес клон Б (24,6), Голден Резістент (18,4), Джонаголд і клони (23,3-29,9), Катерина (26,0), Мелроуз (26,5), Радогость (22,6), Рум'яний Альпініст (22,8), Чемпіон (29,2) забезпечують їм відмінні смакові якості.

Біохімічний склад яблук більшості кращих районованих і перспективних сортів є стійкою сортовою ознакою. Найбільша стабільність вмісту основних органічних речовин характерна для сортів Ліберті, Флоріна, Джонатан, середня – для Айдареда, Кальвіля снігового, Рубінового Дуки, нижче середньої - Голдена Делішеса і Ренета Симиренка. Смак плодів сортів першої та другої названих груп мало залежить від кліматичної зони вирощування, третьої – значно більше.

Цільове призначення плодів. Використання яблук у свіжому вигляді. Вимогам споживачів до продукту “яблуко свіже” найбільше відповідають плоди перспективних літніх сортів Вільямс Прайд, Віста Белла, Каравелла, Квінті, Мантет, Редфрі, Ямба; осінніх - Грінслівз, Делічія, Джеймс Грів, Теремок, зимових – Амулет, Аскольда, Гала Маст, Голден Резістент, Джонаголд і його клони, Ельстар, Катерина, Пінова, Радогость, Флоріна, Чемпіон, а також сортів кримської селекції Кримське, Ласпі, Свіжість, Скіфське, Розоцвєт, Янтарне. Перспективні сорти разом із кращими районованими створюють можливість забезпечити безперервність постачання високоякісних яблук вітчизняного виробництва споживачеві протягом усього року. В липні-серпні більшу частину реалізованої продукції становитимуть плоди (в порядку надходження) Квінті, Мантета, Папіровки, Мелби, Ямби, Каті, Редфрі, у вересні – Делічії, Слави переможцям, Антонівки звичайної, Пріми, в жовтні-листопаді - Алкмене, Амулета, Грінслівза, Горо, Теремка, в грудні-січні – Пріама, Роял Ред Делішеса, Ліберті, Чемпіона, Ельстара, Гали, Голдена Резістента, у лютому-березні - Аскольди, Глостера, Голдена Делішеса, Джонаголда і його клонів, Джонатана, Радогості, Ренета Симиренка, Рубінового Дуки, Шафрана краснокутського, в квітні-травні – Айдареда, Катерини, Кримського, Передгірного, Рум'яного Альпініста, Скіфського, Таврії, Флоріни.

Постачання на ринок свіжих яблук кращих зимових і пізньозимових сортів вітчизняного виробництва в червні-липні можливі за умови зберігання їх у холодильниках з контрольованою атмосферою.

Придатність яблук для переробки. Аналіз технологічних якостей плодів показав, що яблука нових сортів, як правило, є повноцінною сировиною для виготовлення натурального соку. Найбільше для цього придатні плоди Амулета, Аскольди, Глостера, Джонаголда і його клонів, Ельшофа, Ліберті, Пріама, Радогості, Ред Боскопа, Ренета Симиренка, Ровесника, Рубінового Дуки, Рум'яного Альпініста, Фрідома та гібридних форм SR 0523 і ДА 6517.

Натуральне яблучне пюре відмінної якості можна приготувати з яблук сортів Айдаред, Вільмута, Гала, Голден Делішес, Джонаголд, Джоніка, Пріам, Ренет Симиренка, Ред Боскоп, Сапфір, Ельшоф, ДА 6517, SR 0523. Для приготування повидла і джему найбільш придатні плоди Первенця Самарканда, Редфрі (літні); Алкмене, Імруса, Теремка, ДА 6517, SR 0523 (осінні); Айдареда, Голдена Делішеса, Джонавелда, Кальвіля донецького, Ліберті, Пріама, Ренета Симиренка, Ред Боскопа, Ровесника, Сапфіра, Флоріни (зимові).

Група сортів універсального призначення включає Редфрі (літній); Алкмене, Джеймс Грів, Теремок (осінні); Айдаред, Галу, Голден Делішес, Джонаголд і його клони, Ліберті, Пріам, Ренет Симиренка (зимові).

До сортів переважно технічного призначення належать Імрус, Кальвіль донецький, Ред Боскоп, Ровесник, Сапфір, ДА 6517 і SR 0523.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І ПЛОДОНОШЕННЯ КРАЩИХ РАЙОНОВАНИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ СОРТІВ ЯБЛУНІ

Особливості росту перспективних сортів у розсаднику на середньорослих клонових підщепах. В умовах сприятливого вегетаційного періоду (ГТК дорівнював 1,07 –1,63) на середньорослій підщепі формують сильнорослі (висотою понад 150 см) саджанці лише сорти Аскольда, Глостер, Росавка, Флоріна. Група середньорослих (120-149 см) найбільша. Її складають Айдаред, Амулет, Вільмута, Вільямс Прайд, Гала Маст, Голден Делішес, Джонаголд, Джонагоред, Едера, Ельстар, Катерина, Лодел, Перлина Києва, Пінова, Прімула, Рубін (чеський), Слава переможцям. Слаборослістю характеризуються однорічки Антея, Делічії, Делікатеса, Лігола, Мавки, Теремка, Чемпіона, Шафрана краснокутського. Висока одномірність саджанців щодо висоти більш характерна для сортів середньо- та слаборослих. Винятково високою одномірністю відзначаються саджанці Айдареда, Делічії, Антея та колоноподібних – Арбата, Таскана.

За діаметром штамба некроновані однорічки усіх досліджуваних сортів перевищують (на 1-4 мм) вимоги саджанців першого товарного сорту і за цим показником наближаються до нормативів, установлених для кронованих.

Для деяких сортів (Аскольда, Вільмута, Вільямс Прайд, Гала Маст, Джонаголд, Ельстар, Лодел, Примула, Флоріна) характерна висока здатність до природного кронування в однорічному віці. В них на 80-100% саджанців утворюється по 4-9 бічних пагонів, сумарна довжина яких становить 60-180 см, а кут відходження їх від стовбура 50-90°.

Сорти, що не формують крону в однорічному віці, складають найбільшу групу. До неї входять Айдаред, Антей, Едера, Лігол, Мавка, Пінова, Перлина Києва, Рубін (чеський), Слава переможцям, Теремок, Чемпіон, Шафран краснокутський. На стовбурцях 40-70% дерев більшості цих сортів формується по 2-7 кільчаток і в поодиноких дерев – по 1-2 списики і 1 пагону довжиною до 13 см. На однорічках Лігола, Перлини Києва і Рубіна (чеського) в зоні закладання крони не формуються навіть поодинокі кільчатки.

Ідеально рівно ростуть однорічні саджанці більшої частини випробовуваних сортів. З невеликим відхиленням від вертикалі (3-5°) ростуть Амулет, Антей, Вільямс Прайд, Голден Делішес, Лігол, Лодел, Перлина Києва, Пінова, Рубін (чеський), Теремок, Шафран краснокутський і значне відхилення від вертикалі – до 15-30° мають Вільмута, Голден Резістент, Джонаголд, Джонагоред.

Лише деякі сорти відзначаються високою технологічністю вирощування в розсаднику на підщепі 54-118 (Аскольда, Гала Маст, Ельстар, Лодел, Флоріна). Більшість вимагають застосування прийомів, що стимулюють формування крони в однорічному віці. Саджанці Джонаголда і його клонів, а також Голдена Резістента необхідно вирощувати з використанням опори для кожного дерева.

Біологічні особливості росту районованих і перспективних сортів яблуні в саду. Перспективні сорти літньої й осінньої груп переважно середньорослі, відзначаються інтенсивним ростом і активним нарощуванням об'єму крони в молодому віці, високою пробуджуваністю бруньок (70-86%), низькою і середньою пагоноутворювальною здатністю (110-173%). Їхні крони переважно середньозагущені, не вимагають спеціальних прийомів обрізування.

У групі перспективних зимових сортів велика питома вага (43%) сильнорослих. Пробуджуваність бруньок у них – від середньої до високої (52-81%), пагоноутворювальна спроможність досить висока. У найпопулярніших (Гала Маст, Глостер, Джонаголд, Чемпіон, Пінова, Ліберті та ін.) останній показник середній (131-175%), у Голдена Резістента, Ельстара, Мелроуза, Пріама, Рубіна (чеського), Флоріни і Фрідома – високий (190-304%). За силою росту й інтенсивністю наростання крони в молодому віці перспективні та районовані зимові сорти рівнозначні.

В цілому, перспективним сортам притаманна вища пробуджуваність бруньок, рівномірніше розміщення пагонів на однорічній провідниковій частині гілки, середня пагоноутворювальна здатність. Ці властивості забезпечують формування середньозагущених крон з великою кількістю плодових утворень, густо й рівномірно розміщених по всьому об'єму крони.

Особливості плодоношення районованих і перспективних сортів. Для перспективних сортів літньої й осінньої груп характерний кільчатковий тип плодоношення. Лише в деяких (Делічія, Джеймс Грів Спур, Акане, Пеміла) із загальної кількості плодових утворень 11,3-23,7% припадає на списики та плодові прутики. Більшості перспективних зимових сортів притаманне формування саме цих утворень. У кронах 10-річного Мелроуза вони становлять 36,9, Голдена Резістента - 29,0, Флоріни - 24,1, Ліберті – 22,0, Пріама – 18,5%. Плодоношення на кільчатках і списиках, що виділене нами в новий тип (шостий), характерне для Ліберті і Шафрана краснокутського – сортів дуже скороплідних, які плодоносять щедро і винятково стабільно.

Найгустіше (більше 30 шт/погонний м) розміщення плодових утворень на гілках властиве сортам Гала, Ліберті, Мантет, Мелба, Орловське смугасте, Пінова, Пріам, Ренет Симиренка, Ямба, середня густота (20-30 шт/пог. м) характерна для Айдареда, Алкмене, Глостера, Голдена Делішеса, Делічії, Квінті, Мавки, Перлини Києва та ін.; рідке (менше 20 шт/пог. м) – Акане, Амулета, Аскольди тощо.

Групування сортів за типом плодоношення відповідно до